Деякі питання щодо компенсації, ціни позову в справах щодо компенсації, процесуальні питання щодо вимог ст. 175,177 ЦПК України

КОДЕКС АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА УКРАЇНИ (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text):

"Стаття 19. Справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів

1. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб’єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов’язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов’язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";

13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

14) спорах із суб’єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;

15) спорах, що виникають у зв’язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.

2. Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи:

1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;

2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства;

3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом;

4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об’єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.

3. Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.".

---

Доброго дня, Констянтине! Ви змішуєте мухи з котлетами. Адміністративний суд не вирішує майнових питань. Після вирішення публічно-правого спору на Вашу користь питання про відшкодування шкоди підлягає в порядку цивільного судочинства, вже в порядку ЦК та ЦПК України.

Доброго дня!

Сьогодні закон надає стороні судового процесу дієвий механізм повернення судових витрат за рахунок опонента, який програв справу. До складу судових витрат включають не лише обов'язковий судовий збір, що сплачують до бюджету, а й витрати за послуги адвоката, за експертні висновки, витрати на поштові відправлення документів, на проїзд до суду та інші витрати, які пов'язані з розглядом справи.

Умовами відшкодування судових витрат є дотримання законодавчих формальностей їх заявлення, надання всіх підтвердних документів та дотримання співмірності витрат обставинам справи.

Для відшкодування понесених судових витрат сторона повинна виконати всі законодавчі вимоги: подати разом із першою заявою по суті спору попередній розрахунок судових витрат (за винятком адміністративного судочинства), подати клопотання про відшкодування витрат до закінчення судових дебатів або ж завчасно подати заяву про те, що судові витрати будуть заявлені протягом п'яти днів після винесення рішення (у такому разі суд прийме додаткове рішення щодо розподілу судових витрат).

У самій заяві про відшкодування судових витрат потрібно докладно описати розрахунки витрат, перелік послуг адвоката і вартість кожної з них. Якщо договором з адвокатом передбачено погодинну оплату, слід указувати конкретну кількість часу, який було витрачено на кожну дію адвоката.

ВС КЦС у постанові від 23.11.2020 р. у справі № 638/7748/18 зазначає, що неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу за кожним із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги, позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

У зазначеній постанові ВС КЦС зазначив, що інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу за кожним із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Тому у стягненні витрат на адвоката було відмовлено.

Водночас ВС КАС у постанові від 28.12.2020 р. у справі № 640/18402/19 дійшов висновку: якщо договором з адвокатом передбачено фіксовану вартість правової допомоги, то детальний опис робіт не є обов'язковим. Оскільки в такому разі розмір гонорару адвоката не залежить від обсягу послуг і часу, витраченого адвокатом, а отже є визначеним.

Зважаючи на дещо неоднорідну судову практику, на мою думку, варто детально описувати перелік і витрачений час на всі надані адвокатом послуги: від ознайомлення з матеріалами до подання заяв по суті справи. У тому разі, якщо договором передбачено фіксовану вартість правової допомоги, слід наводити повний перелік дій, які здійснював адвокат, без зазначення витраченого часу.

До клопотання про розподіл судових витрат необхідно долучити документи, що підтверджують понесені витрати, а саме: договір про надання правової допомоги, у якому має бути визначено вартість послуг, акти виконаних робіт (наданих адвокатом послуг), платіжні документи, що підтверджують фактичне понесення витрат на правову допомогу, документи щодо інших судових витрат (договори, рахунки, чеки, платіжні доручення тощо).

Стосовно доказів оплати послуг адвоката нещодавня судова практика дійшла прогресивної думки. ВС КАС у постанові від 21.01.2021 р. у справі № 280/2635/20 вказав, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено. Отже, докази оплати послуг адвоката подавати не обов'язково.

Слід нагадати, що ВС КАС у постанові від 16.04.2020 р. у справі № 727/4597/19 зробив висновок, що законодавство України не встановлює відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат під час сплати клієнтом послуг, а також не встановлює форму такого документа. Зважаючи на той факт, що відкриття власного рахунка не є обов'язком адвоката, Верховний Суд дійшов висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений у довільній формі документ (квитанцію, довідку тощо), який підтверджуватиме факт отримання коштів від клієнта.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Процесуальними кодексами передбачено, що в разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію ВС КАС від 01.09.2020 р. у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Між іншим, ВС КАС у постанові від 13.12.2018 р. у справі № 816/2096/17 виклав позицію, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права, оскільки зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яку саме кількість часу витрачено на відповідні дії.

Таким чином, важливим є вказати саме обсяг наданих адвокатом послуг і їх вартість, при цьому доводити, що адвокат витратив на свою роботу вказану ним кількість часу, закон не вимагає.

Задля уникнення ситуацій зменшення розміру заявлених судових витрат або навіть відмови в їх відшкодуванні важливим є виконання вимоги про надсилання заяви щодо судових витрат та доданих до неї документів сторонам у справі. ВС КЦС у постанові від 30.09.2020 р. у справі № 201/14495/16-ц вказав, що, оскільки заяву про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування за рахунок позивача понесених відповідачем і третьою особою витрат на правничу допомогу не надіслано іншій стороні, що позбавило її можливості доводити неспівмірність цих витрат, колегія суддів самостійно визначає їх розмір, що підлягає відшкодуванню, виходячи з критерію їх розумної необхідності.

Цей інститут стає дієвим інструментом для забезпечення права особи на правничу допомогу, яким варто користуватися.

С уважением,

Константин Гончаренко

Доброго дня, Константине!

Постараюсь відповісти на поставлені Вами питання.

1. Підсудність

Повноваження суду в адміністративному судочинстві передбачені статтею 245 КАС України.

Разом з тим, компенсації передбачені Цивільним кодексом (глава 82).

З особистого досвіду. В адміністративному судочинстві отримувалася постанова, якою дії/бездіяльність суб'єкту владних повноважень визнані протиправними. І після, я подавав цивільний позов щодо компенсації.

Однак з аналізу судової практики я бачу, що до адміністративного суду звертаються щодо компенсації. Тож я можу одночасно просити адміністративний суд зобов'язати відповідачів сплатити компенсацію, не дивлячись на регулювання цивільним законодавством.

Звідти 2 питання:

1) Чи правильно я розумію, що обидва шляхи є правомірними?

Ви правильно це розумієте. При розгляді справ в адміністративному суді компенсація нерідко включається у позовні вимоги. Ось один з багатьох прикладів з практики ПОЛТАВСЬКОГО ОКРУЖНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ:

РІШЕННЯ ВІД 19 листопада 2021 року, справа № 440/10077/21

https://youcontrol.com.ua/catalog/court-document/1...

2) Якщо компенсація щодо дій/бездіяльності суб'єкту владних повноважень, як правильно, просити про компенсацію в адміністративному позові, чи після визнання протиправності в цивільному судочинстві?

Зазвичай така вимога висувається в позові водночас з іншими, які стосуються дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

2. Ціна позову в справах щодо компенсації

Процсуальним законодавтвом передбачений перелік справ, які підлягають оцінці.

Але в справах щодо компенсації, я прошу не стягнути грошові кошти, а сплатити компенсацію, що має різний семантичний сенс, не кажучи про юридичний.

Знову щодо особистого досвіду. Я подавав позови щодо компенсації без зазначення ціни позову. Деякі суди відкривали провадження, а деякі, вказували на недолік щодо ціни позову.

Якщо в позові я зазначав ціну позову, деякі суди приймали, а деякі знову вказували на недолік щодо необхідності зазначити розрахунок ціни позову!

Питання в тому, чи існує визначеність щодо питання підлеглості оцінці позову щодо компенсації? Законодавство, практика ВС?

Ціна позову регулююється статтею 176 ЦПК України.

1. Ціна позову визначається:

1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;

2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна;

3) у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців;

4) у позовах про строкові платежі і видачі - сукупністю всіх платежів або видач, але не більше ніж за три роки;

5) у позовах про безстрокові або довічні платежі і видачі - сукупністю платежів або видач за три роки;

6) у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач - сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше ніж за один рік;

7) у позовах про припинення платежів або видач - сукупністю платежів або видач, що залишилися, але не більше ніж за один рік;

8) у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки;

9) у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості;

10) у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

2. Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред’явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

3. У разі збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд з відповідною заявою. У разі зменшення розміру позовних вимог питання про повернення суми судового збору вирішується відповідно до закону.

ЦІНА ПОЗОВУ, НА МОЮ ДУМКУ, В УСІХ ВИПАДКАХ МАЄ ЛИШЕ ОЦІНОЧНИЙ ВИМІР!

Коли йдеться про компенсацію, то зазвичай в позовах до адмінсуду вказується розмір такої компенсації. Тому я скорше пристаю на бік тих судів які вказували вказували на відсутність розміру компенсації й, відповідно, ціни позову, як на недолік.

3. Компенсація

Частиною 2 статті 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Разом з тим здається, що Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" перелік розширений, так як у п. 3 зазначено: під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Що розуміється під іншими негативними явищами? Так як абстрактно.

До прикладу поруч із поняттям \”моральна шкода\” в практиці часто застосовується термін ”немайнова шкода\”. Поняття ”моральна шкода\” стосується фізичних осіб, а ”немайнова шкода\” – юридичних осіб. Подібне бачення має і Верховний Суд України (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 \”Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди\”).

На мою думку тут мається на увазі лише те, що передбачити всі варіанти моральної чи немайнової шкоди законодавець просто не в стані ' саме тому залишає питання відкритим у вигляді терміну "інші негативні явища."

Для прикладу я візьму дві ситуації з особистого життя:

1) Орган державної влади не надає відповідь на звернення у встановлений законом строк;

2) Орган соц захисту відмовив у наданні соціальних послуг.

Якщо за оцінку брати положення статті 23 ЦК, навіть у другому випадку складно сказати, що я мав якісь душевні страждання, а тож, маю право на якусь компенсацію.

Але якщо міряти по Постанові Пленуму, може то відноситься саме до інших негативних явищ?

Може! Тут все дуже просто. Якщо брати такі дії органів безвідносно до їх відношення до конкретних наслідків, то, звичайно, тут ніяких "душевних" чи інших страждань не має і не може бути. Проте не треба забувати, що такі та їм подібні рішення, як правило, мають наслідковий зв'язок! А ось на цьому етапі (назвемо його - "ПІСЛЯ РІШЕННЯ") може відбутися ВСЕ, ЩО ЗАВГОДНО!

Я розумію, що питання необхідності компенсації буде встановлювати суд. Але дещо це питання пов'язано із попереднім, тому що якщо ціна позову необхідна, необхідний розрахунок. А як оцінити мої ніби страждання щоб перенести на папір?

Продовжуючи останню відповідь приведу лише один приклад наслідкового зв'язку буквально на горячу тему сьогодення (причимо це реальна ситуація!):

Орган соціального захисту неправомірно відмовив чоловіку у отриманні права на здійснення постійного догляду на непрофесійній основі. Чоловіка, оскільки він був військовозобов'язаний мобілізували до ЗСУ, де він потрапив на фронт та в перші ж дні загинув. На мою думку, дуже яскравий приклад! І я ним зараз обіймаюсь.

Чи може компенсація щодо бездіяльності не є тим відшкодуванням, що встановлена ст. 1173-1174 ЦК? Може є інші положення?

У результаті я зацікавлений у поясненні щодо компенсації стосовно двох зазначених ситуацій.

Орган державної влади не надає відповідь на звернення у встановлений законом строк: Вважаю, що таким чином органом державної влади було порушене конституційне право на звернення. Але підставі компенсації не зовсім зрозумілі. Я би зрозумів, якщо я був би хворий ідеалістичним патріотизмом, і впав би в сльози від такої протиправності, але хотілося би більш чітко обґрунтовувати правову позицію.

Орган соц захисту відмовив у наданні соціальних послуг. В цілому теж саме, але просто ситуація більш важлива, ніж перша.

4. Процесуальні питання

Почати хотів би з наступного.

Частиною 1 статті 177 ЦПК України передбачено: у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, позивач зобов’язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

Я є особою з інвалідністю I групи, наразі знаходжуся за межами України і не отримав будь-якого соц захисту. Тож я фізично не можу виконати зазначені положення.

Разом з тим, я посилаюся на акт прямої дії (Конституцію), Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

І більшість судів таке приймали. Більш того, ще до війни, я рік працював з судами, і жодного разу не виконав цього. І позови приймалися, провадження відкривалися, а ухвали разом із копіями позовів до інших учасників надсилалися саме судом.

Але є судді, які провадження не відкривають, зазначаючи, що якщо стаття 177 це передбачає, воно має бути виконано.

Я думаю, що розумію, як таке оскаржити. І в загальному розповів про це, щоб вами було більш зрозуміло наступне.

Частиною першою статті 185 ЦПК України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Протягом двох років я подав величезну кількість позовів. За більшістю з них, провадження було відкрито.

Декілька днів тому, я вперше отримую ухвалу про залишення позовної заяви без руху на підставі, що мною не було зазначено:

зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи (в позові зазначив лише про те, що я звільнений від сплати судового збору).

І я розумію, що в розумінні ЦПК, суддя формально, але правий.

Але з іншого боку, чим керувалися судді, які протягом двох років відкривали провадження за позовами при відсутності цих відомостей і при відсутності надіслання документів учасникам справи з боку позивача?

Я бачу лише 2 висновків, один з яких може бути вірним:

1) Судді були праві, допускається відступити від зазначених у ст. 175,177 положень;

2) Судді, що 2 роки приймали мої позови без зазначення обов'язкових відомостей, були неправі.

Саме головне. Я прошу про допомогу не як звичайний громадянин України, який цікавиться правом. А як студент 3 курсу юридичного ВНЗ, який часом захищає не лише свої права, де він може бути більш безтурботним, але й права інших. Тому якщо ви зможете надати відповіді, які допоможуть не в певних випадках, а взагалі, був би вдвічі вдячний.

У відповідно сті до ч1 стаття 177 ЦПК України норма на яку Ви посилаєтесь, виглядає так:

"У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, позивач зобов’язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів".

Як на мене тут все дуже просто! Абсолютно очевидно, що це правило в кодексі носить імперативний характер (тут навіть вжито щодо позивача термін "зобов'язаний"!), й тому її потрібно виконувати в будь-якому разі. Тому мені не зрозуміло, в який спосіб судді могли приймати до розгляду справи, в яких не виконана ч. 1 статті 177 ЦПК? В моїй практичці такого точно ніколи не було!

Виникнуть додаткові питання, звертайтесь до мене особисто, натиснувши кнопку "звернутись" біля мого фото.

Доброго дня Констянтин.

Відповідаю на ваші запитання.

1. Якщо компенсація щодо дій/бездіяльності суб'єкту владних повноважень, як правильно, просити про компенсацію в адміністративному позові, чи після визнання протиправності в цивільному судочинстві?

Якщо Ви оскаржуєте рішення, дії або бездіяльність органу державної влади чи місцевого самоврядування, які діють як суб"єкти владних повноважень, то це адміністративний процес, а вимога про відшкодування моральної чи матеріальної шкоди це пов"язана вимога з основною вимогою про визнання дій чи рішень протиправними.

Позовна вимога може бути такою "стягнути з (найменування орган державної влади) на користь ПІБ 5000 грн за завдану моральну шкоду".

Якщо ж після визнання рішення органу державної влади протиправним адміністративним судом Ви подасте позов до суду загальної юрисдикції про відшкодування моральної шкоди, то суд має розглянути позов за правилами ЦПК України.

Зокрема Верховний суд вказує, що вимоги про відшкодування шкоди, як майнової, так і моральної, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір (частина друга статті 21 КАС України у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року та частина п’ята статті 21 КАС України у редакції від 03 жовтня 2017 року). Якщо такі вимоги заявлено окремо, вони вирішуються судами в порядку цивільного судочинства (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №522/3454/16-ц.

2. Чи існує визначеність щодо питання підлеглості оцінці позову щодо компенсації? Законодавство, практика ВС?

Верховний суд зазначає, що "не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю", а тому вважаю, що в позовній заяві ціна позову не має вказуватися. Бо якщо вказувати ціну позову, то це майнова вимога і відповідно судовий збір сплачується в більшому розмірі як за майнову вимогу, а відшкодування моральної шкоди як додаткова вимога пов"язана з основною про визнання протиправним рішення чи дії суб"єкта влданих повноважень не є майновою вимогою.

3. Підстави сплати компенсації суб'єктом владних повноважень (деталі в додатку)?

1) Орган державної влади не надає відповідь на звернення у встановлений законом строк;

2) Орган соц захисту відмовив у наданні соціальних послуг.

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження – емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання

Що у першому, що у другому випадку шкоду треба доводити доказами. У першому випадку це зробити складніше. Але тим не менш ситуації бувають різні, якщо відмова надати відповідь призвела до душевних страждань і Ви можете це підтвердити суд стягне кошти на вашу користь. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо

4. Процесуальні питання.

Декілька днів тому, я вперше отримую ухвалу про залишення позовної заяви без руху на підставі,

що мною не було зазначено:

зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних

доказів, копії яких додано до заяви;

попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у

зв’язку із розглядом справи (в позові зазначив лише про те, що я звільнений від сплати судового

збору).

Зі сторони суду це формальність, але недоліки треба усунути.

Ви маєте усунути ці недоліки подавши заяву про усунення недоліків, де вказати, що на виконання ухвали суду подаєте позовну заяву з усуненими недоліками. А в позовній заяві вкажіть, що оригінали письмових доказів знаходяться у Вас (або вкажіть у кого) і вкажіть, що Ви не плануєте нести судові витрати у зв"язку з розглядом справи, оскільки звільнені від сплату судового збору.

Якщо цього не зробите позовну заяву повернуть без розгляду.

Вітаю, Костянтине!

Спробуємо по порядку пройтись по Вашим питанням:

1. Підсудність Повноваження суду в адміністративному судочинстві передбачені статтею 245 КАС України.

Разом з тим, компенсації передбачені Цивільним кодексом (глава 82).

З особистого досвіду. В адміністративному судочинстві отримувалася постанова, якою дії/бездіяльність суб'єкту владних повноважень визнані протиправними. І після, я подавав цивільний позов щодо компенсації. Однак з аналізу судової практики я бачу, що до адміністративного суду звертаються щодо компенсації. Тож я можу одночасно просити адміністративний суд зобов'язати відповідачів сплатити компенсацію, не дивлячись на регулювання цивільним законодавством.

Звідти 2 питання: 1) Чи правильно я розумію, що обидва шляхи є правомірними?

Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень вирішуються в порядку адміністративного судочинства, що підтверджується КАС України.

КОДЕКС АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, № 35-36, № 37, ст.446)

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text

Стаття 5. Право на звернення до суду та способи судового захисту

1. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

...

Стаття 21. Розгляд кількох пов’язаних між собою вимог

...

5. Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб’єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб’єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

6. Не допускається об’єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

...

2) Якщо компенсація щодо дій/бездіяльності суб'єкту владних повноважень, як правильно, просити про компенсацію в адміністративному позові, чи після визнання протиправності в цивільному судочинстві?

Це подається як одна із вимог адмінстративного позову. Перша, наприклад, визнати наказ суб'єкта владних повноважень протиправним, а друга, відшкодувати із СВП відповідну суму. При чому сума має бути чітко підтверджена.

Стаття 160. Позовна заява

...

5. В позовній заяві зазначаються:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв’язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб’єкта владних повноважень;

4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;

10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб’єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;

11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

6. Якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у пункті 2 частини п’ятої цієї статті стосовно представника.

7. У разі пред’явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

8. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

9. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

2. Ціна позову в справах щодо компенсації

Процесуальним законодавством передбачений перелік справ, які підлягають оцінці. Але в справах щодо компенсації, я прошу не стягнути грошові кошти, а сплатити компенсацію, що має різний семантичний сенс, не кажучи про юридичний. Знову щодо особистого досвіду. Я подавав позови щодо компенсації без зазначення ціни позову. Деякі суди відкривали провадження, а деякі, вказували на недолік щодо ціни позову. Якщо в позові я зазначав ціну позову, деякі суди приймали, а деякі знову вказували на недолік щодо необхідності зазначити розрахунок ціни позову!

Питання в тому, чи існує визначеність щодо питання підлеглості оцінці позову щодо компенсації? Законодавство, практика ВС?

Потрібно розуміти, про яку саме компенсацію йде мова, та як звучать позовні вимоги. Можливо, саме це є причиною проблем при відкритті провадження. Потрібно деталізувати питання.

Мені здається, що Ви все ж маєте на увазі відшкодування.

Від змісту оформлення позовних вимог залежить відповідь на Ваше питання.

ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 40-41, 42, ст.492)

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text

Стаття 175. Позовна заява

1. У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

2. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

3. Позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв’язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

4. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

5. У разі пред’явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

6. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Стаття 176. Ціна позову

1. Ціна позову визначається:

1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;

2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна;

3) у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців;

4) у позовах про строкові платежі і видачі - сукупністю всіх платежів або видач, але не більше ніж за три роки;

5) у позовах про безстрокові або довічні платежі і видачі - сукупністю платежів або видач за три роки;

6) у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач - сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше ніж за один рік;

7) у позовах про припинення платежів або видач - сукупністю платежів або видач, що залишилися, але не більше ніж за один рік;

8) у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки;

9) у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості;

10) у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

2. Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред’явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

3. У разі збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд з відповідною заявою. У разі зменшення розміру позовних вимог питання про повернення суми судового збору вирішується відповідно до закону.

...

Разом з тим здається, що Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" перелік розширений, так як у п. 3 зазначено: під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Що розуміється під іншими негативними явищами?

Так як абстрактно. Для прикладу я візьму дві ситуації з особистого життя:

1) Орган державної влади не надає відповідь на звернення у встановлений законом строк;

2) Орган соц захисту відмовив у наданні соціальних послуг.

Якщо за оцінку брати положення статті 23 ЦК, навіть у другому випадку складно сказати, що я мав якісь душевні страждання, а тож, маю право на якусь компенсацію.

Але якщо міряти по Постанові Пленуму, може то відноситься саме до інших негативних явищ?

Я розумію, що питання необхідності компенсації буде встановлювати суд. Але дещо це питання пов'язано із попереднім, тому що якщо ціна позову необхідна, необхідний розрахунок. А як оцінити мої ніби страждання щоб перенести на папір? Чи може компенсація щодо бездіяльності не є тим відшкодуванням, що встановлена ст. 1173-1174 ЦК? Може є інші положення? У результаті я зацікавлений у поясненні щодо компенсації стосовно двох зазначених ситуацій.

Орган державної влади не надає відповідь на звернення у встановлений законом строк: Вважаю, що таким чином органом державної влади було порушене конституційне право на звернення. Але підставі компенсації не зовсім зрозумілі. Я би зрозумів, якщо я був би хворий ідеалістичним патріотизмом, і впав би в сльози від такої протиправності, але хотілося би більш чітко обґрунтовувати правову позицію.

Орган соц захисту відмовив у наданні соціальних послуг. В цілому теж саме, але просто ситуація більш важлива, ніж перша.

Ви починаєте пов'язувати моральну шкоду з якоюсь компенсацією. Якщо все ж ми говоримо про моральну шкоду, то я раджу уважно проаналізувати ту норму Постанови Пленуму ВСУ.

"...Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб...".

Надати предметне тлумачення того, що саме мав на увазі Пленум, неможливо. Але в теорії та на практиці це можуть бути будь-яке явище, але головне - аби воно принесло моральні або фізичні страждання, що будуть доведені в судовому засіданні.

Як зазначає Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/85...

"...Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору..."

4. Процесуальні питання Почати хотів би з наступного.

...

Декілька днів тому, я вперше отримую ухвалу про залишення позовної заяви без руху на підставі, що мною не було зазначено: зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи (в позові зазначив лише про те, що я звільнений від сплати судового збору). І я розумію, що в розумінні ЦПК, суддя формально, але правий.

Але з іншого боку, чим керувалися судді, які протягом двох років відкривали провадження за позовами при відсутності цих відомостей і при відсутності надіслання документів учасникам справи з боку позивача? Я бачу лише 2 висновків, один з яких може бути вірним:

1) Судді були праві, допускається відступити від зазначених у ст. 175,177 положень;

2) Судді, що 2 роки приймали мої позови без зазначення обов'язкових відомостей, були неправі.

Дивно, що суди відкривали провадження, якщо по суті мало місце недотримання процедури подання процесуального документу.

Але можливо справа в тому, що ця норма з'явилась в чинному законодавстві лише 26.05.2021.

Всього доброго! Якщо Ви хочете поспілкуватись індивідуально і випрацювати алгоритм дій, натискайте зелену кнопку Звернутися/Обратиться нижче фото! Буду радий допомогти.