Задайте питання юристу

915 юристів готові відповісти зараз

Відповідь за ~15 хвилин

Задати питання на сайті

Військове право, 23 липня 2023, питання №88792 150₴

Покарання за дизертиство

Доброго дня.
В травні чоловік пішов в дизертиство.
В серпні через деякі обставини планує вернутися назад.
Що йому загрожує за дизертиство і чи може бути пом'якшення через повернення назад

Відповіді юристів (9)

    Кирда Вячеслав Володимирович
    33.3%

    Вітаю, Інно!

    На жаль, але так не буває, аби після факту залишення військової частини він повернувся назад без негативних наслідків. Його в/ч мала протягом місяця з дня виявлення відсутності військовослужбовця провести службове розслідування. Справа з високою ймовірністю вже перебуває у ДБР.

    КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

    (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26, ст.131)

    https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text

    Стаття 408. Дезертирство

    1. Дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез’явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу -

    караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

    2. Дезертирство із зброєю або за попередньою змовою групою осіб -

    карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

    3. Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, -

    карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

    4. Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

    карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

    ...

    ЗАРАЗ ЙОМУ ПОТРІБНО ШУКАТИ АДВОКАТА ДЛЯ ЗАХИСТУ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ. ІНФОРМАЦІЮ ЩОДО НАЯВНОСТІ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ ЩОДО ВАШОГО ЧОЛОВІКА МОЖНА УТОЧНИТИ У ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ ПРАВОПОРЯДКУ.

    Всього доброго! Якщо Ви хочете поспілкуватись індивідуально і випрацювати алгоритм дій, натискайте зелену кнопку Звернутися/Обратиться нижче фото! Буду радий допомогти.

    Адвокат  Євген Олександрович
    Адвокат Євген Олександрович рік тому

    Адвокат, м. Київ, 31 рік досвіду

    Доброго вечора, Інна!

    У РАЗІ НАВЯНОСТІ ДОКАЗІВ, ЙОГО МОЖУТЬ ПРИТЯГНУТИ ДО КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ:

    КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

    (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26, ст.131):

    Кримінальний кодекс України | від 05.04.2001 № 2341-III (rada.gov.ua)

    "Стаття 408. Дезертирство

    1. Дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез’явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу -

    караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

    2. Дезертирство із зброєю або за попередньою змовою групою осіб -

    карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

    3. Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, -

    карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

    4. Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

    карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років".

    У РАЗІ ВІДКРИТТЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ, РЕКОМЕНДУЮ ЗВЕРНУТИ УВАГУ НА:

    КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

    (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26, ст.131):

    Кримінальний кодекс України | від 05.04.2001 № 2341-III (rada.gov.ua)

    Стаття 66. Обставини, які пом'якшують покарання

    1. При призначенні покарання обставинами, які його пом'якшують, визнаються:

    1) з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення;

    2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди;

    2-1) надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення;

    3) вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім;

    4) вчинення кримінального правопорушення жінкою в стані вагітності;

    5) вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин;

    6) вчинення кримінального правопорушення під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність;

    7) вчинення кримінального правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого;

    8) вчинення кримінального правопорушення з перевищенням меж крайньої необхідності;

    9) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням кримінального правопорушення у випадках, передбачених цим Кодексом.

    2. При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

    3. Якщо будь-яка з обставин, що пом'якшує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його пом'якшує.

    У РАЗІ ВІДСУТНОСТІ ДОКАЗІВ, РЕКОМЕНДУЮ ЗВЕРНУТИ УВАГУ НА:

    КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

    (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141):

    Конституція України | від 28.06.1996 № 254к/96-ВР (rada.gov.ua)

    "Стаття 62. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

    Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

    Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь".

    КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

    (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст.88):

    Кримінальний процесуальний к... | від 13.04.2012 № 4651-VI (rada.gov.ua)

    "Стаття 17. Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини

    1. Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

    2. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

    3. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

    4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

    5. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

    Стаття 18. Свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї

    1. Жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.

    2. Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права.

    3. Жодна особа не може бути примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні її близькими родичами чи членами її сім’ї кримінального правопорушення".

    У разі наявності запитань звертайтеся через кнопку "Звернутися".

    Всього доброго!

    Корнійчук Євген Іванович

    Доброго дня. Так звістно, якщо чоловік повернеться назад, це буде пом'якшувальна обставина і однозначно його вже не посадять у сізо під час слідства у разі кримінальної відповідальності.

    Самовільне залишення військової частини або місця служби як адміністративне правопорушення

    Самовільне залишення військової частини або місця служби кваліфікуються за статтею 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якщо воно вчиняється:

    1. військовослужбовцем строкової служби і триває до трьох діб;
    2. військовослужбовцем – контрактником, мобілізованим, а також військовозобов’язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез’явлення їх вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

    Об’єктивна сторона може мати наступні прояви:

    1. самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби тривалістю до трьох діб;
    2. нез’явлення військовослужбовця строкової служби вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб;
    3. самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби) а також військовозобов’язаним та резервістом під час проходження зборів тривалістю до десяти діб;
    4. нез’явлення військовослужбовця (крім строкової служби) вчасно на службу без поважних причин у разі призначення або переведення тривалістю до десяти діб;
    5. нез’явлення військовослужбовця (крім строкової служби) з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.
    Відповідальність

    За самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцю строкової служби загрожує арешт з утриманням на гауптвахті на строк до десяти діб, а якщо таке сталося з військовослужбовцем, на якого протягом року вже накладалося таке стягнення - арешт з утриманням на гауптвахті на строк від семи до п'ятнадцяти діб.Якщо дане правопорушення вчиняє військовослужбовець (крім строкової військової служби), чи військовозобов’язаний та резервіст під час проходження зборів, покарання може бути у вигляді накладення штрафу від від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (8500 -17000 грн) або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до десяти діб.У разі самовільного залишення військової частини або місця служби в умовах особливого періоду, крім воєнного стану штраф може сягати від від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000 -34000 грн), а арешт з утриманням на гауптвахті - від десяти до п'ятнадцяти діб.

    Самовільне залишення військової частини або місця служби як кримінальне правопорушення

    Відповідно до вимог статті 407 Кримінального кодексу України злочином визнається: самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез’явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю понад три доби, а також вчинене в умовах особливого періоду, воєнного стану чи бойовій обстановці.Особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.Бойова обстановка - це період знаходження військової частини, підрозділу або окремих військовослужбовців у безпосередньому зіткненні з противником, підготовка або ведення бою (бойової операції). Вона може виникати не лише у воєнний час, але й в мирний.

    Об’єктивна сторона полягає у діях або бездіяльності і може мати такі прояви:

    1. самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби тривалістю понад три доби, але не більше місяця;
    2. нез’явлення військовослужбовця строкової служби вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю понад три доби, але не більше місяця;
    3. самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби) тривалістю понад десять діб, але не більше місяця, або хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, вчинені повторно протягом року;
    4. нез’явлення військовослужбовця (крім строкової служби) вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад десять діб, але не більше місяця, або хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, вчинені повторно протягом року;
    5. самовільне залишення будь-яким військовослужбовцем військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць;
    6. самовільне залишення будь-яким військовослужбовцем військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин в умовах особливого періоду;
    7. самовільне залишення будь-яким військовослужбовцем військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці
    Відповідальність

    За самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби понад три доби, але не більше місяця винному загрожує покарання у вигляді тримання у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років.Якщо військовослужбовець (крім строкової служби) відсутній за місцем служби понад десять діб, але не більше місяця, або хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, повторно протягом року покарання призначається у вигляді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000 - 68000 грн) або службового обмеження на строк до двох років, або позбавлення волі на строк до трьох років.Якщо будь-який військовослужбовець відсутній за місцем служби понад один місяць- його може бути покарано позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.За самовільне залишення будь-яким військовослужбовцем військової частини або місця служби умовах особливого періоду передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.Самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

    https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%94%D0%B...

    Для обміну контактів та детальної консультації натискайте кнопку звернутися.

    Гончаренко Константин
    33.3%
    Гончаренко Константин рік тому

    Юрист, м. Суми, 6 років досвіду

    Доброго дня!

    Якщо військовий повернеться у термін до 3 днів, то кримінального провадження може і не бути.

    Різниця між дезертирством та СЗЧ

    Поняття дезертирство та СЗЧ (самовільне залишення військової частини) - дуже тісно пов’язані між собою, але не є синонімами.

    Що таке Дезертирство

    Дезертирство - це злочин, згідно зі статтею 408 Кримінального кодексу України. Він передбачає:

    Самовільне, неузгоджене з керівництвом залишення місця служби;

    Нез’явлення на місце служби відповідно до призначення;

    Неповернення на службу з лікарні, відпустки, відрядження тощо.

    Найголовніша риса, що відрізняє дезертирство від СЗЧ - це необмежений строк. Тобто військовий має за мету повністю ухилитися від військових обов’язків.

    Що таке Самовільне залишення військової частини

    СЗЧ - це також неузгоджене з керівництвом залишення військової частини чи місця служби, нез’явлення відповідно до призначення та неповернення на службу вчасно.

    У цьому випадку йдеться не про безстрокове залишення військової служби, а про тимчасове порушення. З часом СЗЧ може перейти у дезертирство. Залежить від строку, протягом якого військовий відсутній.

    Що не підпадає під СЗЧ?

    Звісно, не завжди залишення військової частини чи нез’явлення на місце служби може розглядатися як порушення або злочин.

    Під дезертирство та СЗЧ не підпадають наступні ситуації:

    Залишення військової частини за наявності дозволу від командира;

    Виконання наказу командира;

    Офіційна відпустка чи відрядження;

    Ротація;

    Знаходження на лікуванні (за наявності відповідних документів);

    Навчання.

    У будь-якому разі, військовий повинен мати документи, що звільняють його від присутності у військовій частині на певний час. Всі дозволи та довідки мають бути оформлені належним чином.

    Передбачена відповідальність за СЗЧ

    У кожній справі важливо враховувати не тільки час відсутності військового, а й мотивацію, спланованість та мету дій. Якщо людина навмисно залишила місце служби, готувалася до цього та мала за мету уникнення військових обов’язків - це одна справа. А якщо військовий не встиг повернутися з лікарні через певні проблеми з транспортом - інша. Розглянемо детальніше, яка відповідальність передбачена за різних умов.

    СЗЧ У мирний час

    Дезертирство передбачає кримінальну відповідальність - позбавлення волі на термін від 2 до 5 років.

    Якщо дії були заплановані та здійснені групою осіб - термін позбавлення волі збільшується до 7 років;

    Дезертирство зі зброєю передбачає строк позбавлення волі на строк до 10 років.

    У судових справах з дезертирства враховується не термін відсутності військового, а його намір. Тобто важливіше, які плани мав звинувачуваний та які дії для цього вчиняв.

    Самовільне залишення місця служби чи військової частини солдатом строкової служби до 3 діб передбачає арешт з тимчасовим утриманням на гауптвахті (до 5 діб) - відповідно до статті 172-11 КУпАП.

    Якщо термін складає від 3 діб - передбачене утримання в дисциплінарному батальйоні до 2 років чи позбавлення волі на термін до 3 років - згідно зі статтею 407 Кримінального кодексу України.

    Що стосується військових за контрактом - кримінальна відповідальність настає:

    Якщо тривалість СЗЧ перевищує 10 діб;

    Якщо тривалість СЗЧ перевищує 3 доби, але це повторний випадок.

    СЗЧ в умовах воєнного стану

    Відповідно до статті 408 КК України - дезертирство передбачає позбавлення волі на строк від 5 до 12 років. СЗЧ - позбавлення волі на термін від 5 до 10 років.

    Окремий випадок - це ухилення від виконання військових обов’язків шляхом симулювання хвороб, аутоагресії (завдання собі шкоди), підробки документів тощо. Відповідальність за ці злочини передбачена статтею 409 КК України - позбавлення волі на термін від 5 до 10 років.

    З повагою,

    Костянтин Гончаренко

    Айвазян Юрій Климентійович
    Айвазян Юрій Климентійович рік тому

    Адвокат, м. Миколаїв, 33 роки досвіду

    Спілкуватися у чаті

    Доброго дня, Інна!

    Так, добровільне повернення чоловіка в частину, повне визнання своєї провини і щире каяття можуть слугувати в суді обставинами, які пом'якшують покарання.

    У відповідності із статтею 66 Кримінального кодексу України, яка визначає перелік обставин, які пом'якшують покарання, до таких обставин віднесено (необхідне я виділив жирним шрифтом):

    "1. При призначенні покарання обставинами, які його пом'якшують, визнаються:

    1) з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення;

    2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди;

    2 - 1 ) надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення;

    3) вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім;

    4) вчинення кримінального правопорушення жінкою в стані вагітності;

    5) вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин;

    6) вчинення кримінального правопорушення під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність;

    7) вчинення кримінального правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого;

    8) вчинення кримінального правопорушення з перевищенням меж крайньої необхідності".

    Серед зазначених вище обставин я би також звернув вашу увагу на такі, як вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин; вчинення кримінального правопорушення під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність; вчинення кримінального правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи. Перелічені обставини, якщо вони мали місце перед скоєнням злочину, також можуть бути використані для зменшення строку покарання.
    Крім того, не факт, що дії чоловіка будуть розцінені за ознаками статті 408 КК України, оскільки такий злочин полягає у самовільному залишенні військової частини або місця служби з метою ПОВНІСТЮ ухилитися від проходження військової служби або у нез’явленні з тією ж метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу. Військовослужбовець, який вчиняє дезертирство, протизаконно припиняє виконувати свій конституційний обов’язок (статті 17, 65 Конституції Укр аїни) щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

    Дуже подібні ознаки можуть мати дії військовослужбовця, які підпадають під статтю 407 КК України - самовільне залишення військової частини або місця служби.

    В чому ж полягає різниця між дезертирством і СЗЧ (самовільним залишенням військової частини)?

    ДЕЗЕРТИРСТВО - ЦЕ САМОВІЛЬНЕ ЗАЛИШЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НЕ НА ПЕВНИЙ ПЕРІОД ЧАСУ, А НАЗАВЖДИ БЕЗ ЖОДНОГО ЗАКОННОГО ДОЗВОЛУ.

    Покарання за статтею 407 ККУ помітно більш м'яке й навіть включає адміністративну відповідальність!

    Ситуацію з Вашим чоловіком треба аналізувати більш предметно, й можливо я допоможу Вам знайти прийнятний вихід з неї.

    Отже, натискайте кнопку "звернутись" біля мого фото. Тоді ми зможемо поспілкуватись з Вами у приватному форматі!

    Мамай Ірина Євгеніївна
    Мамай Ірина Євгеніївна рік тому

    Адвокат, м. Рівне, 7 років досвіду

    Спілкуватися у чаті

    Доброго дня,

    Зазвичай за такі дії відповідальність застосовується відповідно до статті 407 ККУ Самовільне залишення військової частини або місця служби

    1.Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез’явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю понад три доби, але не більше місяця, -караються триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років.

    5. Самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

    караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

    Стаття 408. Дезертирство (рідше застосовується)

    1. Дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез’явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу -

    караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

    4. Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

    карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

    Під місцем служби, якщо воно не збігається з розташуванням частини, розуміється будь-яке місце, де військовослужбовець повинен у перебіг певного часу виконувати військові обов\’язки або знаходитися за наказом чи дозволом начальника.

    Це може бути полігон, табір, військовий ешелон, корабельне приміщення, док, судноремонтний завод, гауптвахта, шпиталь чи лікарня, лазня, місце виконання господарських робіт чи проведення навчальних занять, як вони визначені відповідним командиром (начальником), маршрут пересування і місце знаходження у відрядженні, вказані у приписі, тощо.

    Нез’явлення військовослужбовця вчасно на службу – це його нез’явлення на службу в строк, указаний у відповідному документі.

    Питання про поважність причин нез’явлення військовослужбовця вчасно на службу при звільненні з частини, при призначенні, переведенні, з відрядження, з відпустки або з лікувального закладу є питанням факту, яке входить до компетенції органу дізнання, слідчого, прокурора та суду і вирішується з урахуванням конкретних обставин справи.

    Поважними причинами затримки військовослужбовців у відрядженні понад строки, визначені в посвідченні про відрядження, є:

    • хвороба, що перешкоджає пересуванню,
    • стихійне лихо та інші надзвичайні обставини, якщо причини затримки підтверджені відповідними документами.

    Поважними причинами затримки із відпустки можуть бути непередбачені перешкоди у сполученні, хвороба військовослужбовця, пожежа або стихійне лихо, що трапилися в сім’ї військовослужбовця, смерть або тяжка хвороба членів його сім’ї або осіб, на вихованні яких він перебував. Поважною причиною затримки із звільнення має визнаватися затримка військовослужбовця військовим комендантом, іншими органами державної влади у зв’язку з

    обставинами, не пов’язаними з незаконним перебуванням військовослужбовця поза розташуванням частини чи місця служби.

    Початковим моментом самовільного залишення є день, коли військовослужбовець самовільно покинув розташування військової частини чи місце служби, а початковим моментом нез’явлення вчасно на службу – наступний день після дня, в який випливли встановлені строки з’явлення.

    Злочин є закінченим у момент, коли військовослужбовець прибув до військової частини (до місця служби), або був затриманий, або з’явився з повинною до органу дізнання, слідчого або військового прокурора, або з’явився до військової комендатури чи військового комісаріату тощо.

    ДЛЯ ПОВЕРНЕННЯ В ЧАСТИНУ ПОТРІБНО ЗВЕРНУТИСЯ ДО ТЦК ТА СП ЗА МІСЦЕМ ПЕРЕБУВАННЯ.

    ДО ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ ПРАВОПОРЯДКУ ЗА МІСЦЕМ ПЕРЕБУВАННЯ.

    Пользователь не активен
    33.3%
    Пользователь не активен рік тому

    Адвокат, 6 років досвіду

    Добрий день , дії вашого чоловіка можуть бути кваліфіковані ч.5 ст 407 / або ст 408 КК України .

    Скоріше за все його військова частина передала матеріали до ДБР ( заява про повідомлення про скоєння правопорушення та копії документів службового розслідування )

    На даний час передання таких матеріалів ВЧ відбувається максимально швидко

    Та ДБР реєструється кримінальне провадження

    Внаслідок чого, Вашого чоловіка може бути затримано в порядку ст. 208 КПК України або слідчий викличе до ДБР де вашому чоловіку повідомлять про підозру у вчиненні злочину за вищевказаною статтею

    Також в подальшому, буде обиратись запобіжних захід у вигляді тримання під вартою . у разі якщо ваш чоловік самовільно залишив частину у травні 2023 - покарання з січня 2023 року за Наказом Президента України стали суворіше, тобто не передбачають застосування ст.75 КК України та використання судом ст 69 КК України .

    В даному випадку ,!!! слід розуміти за яких обставин ваш чоловік залишив частину та де цей час перебував .!!! Які документи у вас є на руках !

    Для більш детальної консультації -звертайтесь в особисті повідомлення .

    Пуха Наталія ТендерОк

    Доброго Дня

    Щодо Вашого питання

    Помякшуюча обставина, як повернення законодавством не передбачена, до того він не зможе повернутись в частину де перебвав, так як він з неї ймовірно вже виключений.

    Самовільним є таке залишення частини або місця служби, що вчинене без дозволу (наказу) начальника (командира).

    Не вважається самовільним: залишення за наявності дозволу командира, залишення для виконання наказу командира, відрядження, прямування до нового розташування в/ч, лікування, переміщення/ротація, відпустка, навчання тощо. В будь-якому випадку вищезазначені підстави мають бути підтверджені належним чином оформленими документами або підтверджені командиром.

    Нез`явлення вчасно на службу полягає в тому, що військовослужбовець у законному порядку залишив розташування частини або місце служби та не повертається в зазначений час для подальшого несення військової частини, а саме: не повертається із звільнення з частини, відрядження, відпуски або з лікування без поважних причин до частини або на службу в установлений строк. Варто зазначити,що нез`явлення вчасно на службу само по собі не утворює складу злочину. Тільки за відсутності поважних причин формується склад злочину.

    Поважними причинами нез`явлення вчасно на службу можуть бути хвороба, що перешкоджає пересуванню, стихійне лихо та інші надзвичайні обставини, якщо причини затримки підтверджені відповідними документами. Поважними причинами затримки із відпустки можуть бути непередбачені перешкоди у сполученні, хвороба військовослужбовця, пожежа або стихійне лихо, що трапилися в сім’ї військовослужбовця, смерть або тяжка хвороба членів його сім’ї або осіб, на вихованні яких він перебував. Питання щодо наявності поважних причин вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи із обставин справи.

    Тобто, відсутність у командира відомостей (доказів) про причини залишення чи нез’явлення військовослужбовця зобов’язує командира доповісти про такий факт своє командування та повідомити орган ВСП.

    Про самовільне залишення військової частини (СЗЧ) або місця служби військовослужбовцями, невихід без поважних причин на службу, нез’явлення з відрядження, відпустки, закладу охорони здоров’я, у разі призначення або переведення до нового місця служби командир (начальник) військової частини доповідає воєму безпосередньому командиру та повідомляє начальнику органу ВСП усно протягом доби з моменту, коли стало відомо про факт порушення. Після усного донесення та повідомлення протягом доби командир подає письмову доповідь.

    У випадку СЗЧ зі зброєю оперативний черговий (черговий) військової частини негайно з моменту встановлення факту доповідає командиру військової частини та повідомляє оперативного чергового органу ВСП.

    Командир зобов’язаний вжити заходів щодо затримання підлеглого при вчиненні або безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, пов’язаного із самовільним залишенням військової частини або місця служби, із негайним доставлянням затриманого до уповноваженої службової особи або вжити заходів щодо негайного повідомлення уповноваженої службової особи про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні діяння з ознаками кримінального правопорушення.

    Одними із таких заходів є службове розслідування.

    Службове розслідування проводиться для встановлення неправомірних дій, ступеня вини військовослужбовця, причин та умов тощо.

    Службове розслідування призначається письмовим наказом командира. Службове розслідування має бути завершене протягом місяця з дня його призначення. За результатами проведеного службового розслідування складається акт службового розслідування.

    Успіхів

    Иванюк Руслан Эдуардович
    Иванюк Руслан Эдуардович рік тому

    Юрист, м. Київ, 8 років досвіду

    ВІтаю.

    Дезертирство

    Дезертирство є одним із видів військових кримінальних правопорушень, передбачене статтею 408 Кримінально кодексу України.

    Поняття та ознаки злочину

    Дезертирство - самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез’явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу.Об’єктом даного злочину є встановлений законодавством України порядок проходження військової служби.Суб’єктом злочину може бути лише військовослужбовець, тобто той, хто проходить військову службу (ст. 1 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»).Об’єктивна сторона полягає у:

    1. самовільному залишенні військової частини або місця служби;
    2. нез’явленні на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу.

    Під час дезертирства особа залишається військовослужбовцем!Суб’єктивна сторонаДезертирство завжди характеризується прямим умислом. При чому, винний має намір ухилитися від військової служби назавжди, а не тимчасово.Кваліфіковані види дезертирства

    1. Вчинення дезертирства зі зброєю – має місце у випадку, коли принаймні на початковому етапі злочину дезертир має при собі зброю (вогнепальну, холодну, чи інші види зброї, якими можуть оснащуватися військові формування та інші).
    2. За попередньою змовою групою осіб – тобто спільне вчинення дезертирства двома і більше військовослужбовцями, які домовилися про це заздалегідь.
    3. Дезертирство, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
    Відповідальність за дезертирство

    За дезертирство передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від двох до п’яти років.Якщо даний злочин вчиняє група військовослужбовців, та/або зі зброєю – винним загрожує ув’язнення на строк від п’яти до десяти років.А за дезертирство умовах воєнного стану або в бойовій обстановці винному загрожує позбавлення волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

    Самовільне залишення військової частини або місця служби

    Самовільне залишення військовослужбовцем місця служби або військової частини, а також нез’явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу є правопорушенням.В залежності від конкретних обставин, таке діяння може бути кваліфіковане як адміністративне чи кримінальне правопорушення. В незалежності від того, як буде кваліфікований вчинок, спільним як для адміністративного так і для кримінального правопорушення є:

    • суб’єкт - військовослужбовець;
    • суб’єктивна сторона – прямий умисел з метою тимчасового ухилення від служби;
    • об’єкт - порядок проходження військової служби.
    Загальна інформація

    Військова частина взагалі - це типова організаційна одиниця, що утримається на окремому штаті і призначається для виконання визначених завдань самостійно або у складі організаційної структури вищого рівня. Під військовими частинами також розуміють органи військового управління, з’єднання, військові частини, військові кораблі (екіпажі), військові навчальні заклади та установи.Однак у даному випадку – мається на увазі територія військової частини, межі якої можуть і не позначатися огорожею, але звичайно визначаються наказом командира частини з ілюстрацією їх на плані (схемі).Місце служби, якщо воно не збігається з розташуванням військової частини це будь-яке місце, де військовослужбовець має протягом визначеного часу виконувати військові обов’язки чи перебувати відповідно до наказу чи дозволу начальника.Самовільним залишенням частини або місця служби вважається таке, що вчинене без дозволу начальника (командира), який згідно з законодавством уповноважений такий дозвіл надати.Нез’явлення військовослужбовця вчасно на службу – це його нез’явлення на службу в строк, указаний у відповідному документі.Поважними причинами затримки військовослужбовця може бути визнана, наприклад, хвороба, що перешкоджає пересуванню, смерть або тяжка хвороба членів його сім’ї, стихійне лихо чи інші надзвичайні обставини, які підтверджені відповідними документами.

    Самовільне залишення військової частини або місця служби як адміністративне правопорушення

    Самовільне залишення військової частини або місця служби кваліфікуються за статтею 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якщо воно вчиняється:

    1. військовослужбовцем строкової служби і триває до трьох діб;
    2. військовослужбовцем – контрактником, мобілізованим, а також військовозобов’язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез’явлення їх вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

    Об’єктивна сторона може мати наступні прояви:

    1. самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби тривалістю до трьох діб;
    2. нез’явлення військовослужбовця строкової служби вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб;
    3. самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби) а також військовозобов’язаним та резервістом під час проходження зборів тривалістю до десяти діб;
    4. нез’явлення військовослужбовця (крім строкової служби) вчасно на службу без поважних причин у разі призначення або переведення тривалістю до десяти діб;
    5. нез’явлення військовослужбовця (крім строкової служби) з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.
    Відповідальність

    За самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцю строкової служби загрожує арешт з утриманням на гауптвахті на строк до десяти діб, а якщо таке сталося з військовослужбовцем, на якого протягом року вже накладалося таке стягнення - арешт з утриманням на гауптвахті на строк від семи до п'ятнадцяти діб.Якщо дане правопорушення вчиняє військовослужбовець (крім строкової військової служби), чи військовозобов’язаний та резервіст під час проходження зборів, покарання може бути у вигляді накладення штрафу від від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (8500 -17000 грн) або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до десяти діб.У разі самовільного залишення військової частини або місця служби в умовах особливого періоду, крім воєнного стану штраф може сягати від від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000 -34000 грн), а арешт з утриманням на гауптвахті - від десяти до п'ятнадцяти діб.

    Самовільне залишення військової частини або місця служби як кримінальне правопорушення

    Відповідно до вимог статті 407 Кримінального кодексу України злочином визнається: самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез’явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю понад три доби, а також вчинене в умовах особливого періоду, воєнного стану чи бойовій обстановці.Особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.Бойова обстановка - це період знаходження військової частини, підрозділу або окремих військовослужбовців у безпосередньому зіткненні з противником, підготовка або ведення бою (бойової операції). Вона може виникати не лише у воєнний час, але й в мирний.Об’єктивна сторона полягає у діях або бездіяльності і може мати такі прояви:

    1. самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби тривалістю понад три доби, але не більше місяця;
    2. нез’явлення військовослужбовця строкової служби вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю понад три доби, але не більше місяця;
    3. самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби) тривалістю понад десять діб, але не більше місяця, або хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, вчинені повторно протягом року;
    4. нез’явлення військовослужбовця (крім строкової служби) вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад десять діб, але не більше місяця, або хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, вчинені повторно протягом року;
    5. самовільне залишення будь-яким військовослужбовцем військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць;
    6. самовільне залишення будь-яким військовослужбовцем військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин в умовах особливого періоду;
    7. самовільне залишення будь-яким військовослужбовцем військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.
    Відповідальність

    За самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби понад три доби, але не більше місяця винному загрожує покарання у вигляді тримання у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років.Якщо військовослужбовець (крім строкової служби) відсутній за місцем служби понад десять діб, але не більше місяця, або хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, повторно протягом року покарання призначається у вигляді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000 - 68000 грн) або службового обмеження на строк до двох років, або позбавлення волі на строк до трьох років.Якщо будь-який військовослужбовець відсутній за місцем служби понад один місяць- його може бути покарано позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.За самовільне залишення будь-яким військовослужбовцем військової частини або місця служби умовах особливого періоду передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.Самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.


Схожі питання


Кодекси Україна

Кодекс України з процедур банкрутства Кодекс цивільного захисту України Кримінальний процесуальний кодекс України Митний кодекс України Повітряний кодекс України Податковий кодекс України Кодекс адміністративного судочинства України Цивільний процесуальний кодекс України Кримінально-виконавчий кодекс України Господарський кодекс України Цивільний кодекс України Сімейний кодекс України Земельний кодекс України Кримінальний кодекс України Водний кодекс України Кодекс торговельного мореплавства України Про надра Лісовий кодекс України Господарський процесуальний кодекс України Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 213 - 330) Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-21) Житловий Кодекс Української РСР Європейський кодекс соціального забезпечення Бюджетний кодекс України