В якому режимі повернути неоплачений товар нерезиденту, щоб не виник валютний контроль?

Доброго дня, Людмила!

Передусім, це випадки, пов'язані з несвоєчасною оплатою чи неоплатою товару нерезиденту, постачанням бракованого товару або ж морально застарілого.

Оскільки операція з повернення товарів підпадає під визначення "вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України" відповідно до п. 4) ч. 1 ст. 4 гл. 1 розд. І МК України, то вона підлягає митному контролю шляхом перевірки документів та обліку предметів, переміщуваних через митний кордон України, а також митному оформленню декларуванням предметів, що вивозяться.

Повернення раніше імпортованого товару здійснюється в митному режимі реекспорту, передбаченого гл. 16 МК України.

Реекспорт - митний режим, відповідно до якого товари, що були раніше ввезені на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивозяться за межі митної території України без сплати вивізного мита і без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (ч. 1 ст. 85 гл. 16 розд. V МК України).

Згідно з ч. 4 ст. 86 гл. 16 розд. V МК України для поміщення товарів під митний режим реекспорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:

- надати митному органу, що здійснює випуск товарів, документи на такі товари;

- надати митному органу документи та відомості, необхідні для ідентифікації товарів, що реекспортуються;

- у випадках, встановлених законодавством,подати митному органу дозвіл на проведення зовнішньоекономічної угоди реекспорту цих товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 89 гл. 16 розд. V МК України після поміщення товарів під митний режим реекспорту, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 86 гл. 16 розд. V МК України, суми ввізного митного збору, сплачені при імпорті цих товарів, повертаються особам, що їх сплатили, або їх правонаступникам.

Акцизний податок та ПДВ при поміщенні товарів, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 79 гл. 16 розд. V МК України, до митного режиму реекспорту стягуються згідно з ПК України.

Декларування товарів в митний режим реекспорту може здійснюватися в будь-якому митному органі, якщо інше не передбачене МК України.

Замість митної декларації для декларування в митний режим реекспорту упаковок, контейнерів, піддонів та транспортних засобів комерційного призначення використовуються документи, що підтверджують попереднє ввезення вказаних товарів на митну територію України (ч. 9 ст. 87 гл. 16 розд. V МК України).

Нарешті питання щодо валютного контролю.

Повернення товару в якості правових наслідків спричиняє передачу нерезиденту майна, що не є власністю резидента, тому є всі підстави вважати, що така операція не підлягає валютному контролю.

Отже, повернений товар не є постачанням і на ситуації, пов'язані з поверненням товарів за зовнішньоекономічними договорами, не повинна поширюватися дія Закону N 185 відносно 180-денного (або іншого встановленого НБУ) обмеження терміну розрахунків.

Виникне потреба у отриманні роз'яснень з радістю готовий їх надати!

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю Вас, Людмило!

Відповідно до підпункту 4 пункту 12 розділу ІІІ Постанови НБУ від 2 січня 2019 року №7 “Про затвердження Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів”, зменшення суми грошових коштів, які мають надійти на користь резидента від нерезидента як оплата за експорт товару або вартості товарів, що імпортуються, допускається за умови, якщо протягом виконання зобов’язань за договором відбувається повне або часткове повернення резиденту товару, що був поставлений нерезиденту за експортним договором, у зв’язку з повним або частковим невиконанням сторонами взаємних зобов’язань за експортним договором - на суму вартості такого товару, оформленого МД типу ІМ-40 "Імпорт", ІМ-41 "Реімпорт", ІМ-51 "Переробка на митній території", ІМ-75 "Відмова на користь держави", ІМ-76 "Знищення або руйнування" та за наявності відповідної інформації в реєстрі МД.

Тобто, банк зніме вартість поверненого товару з валютного контролю на підставі відповідної МД та інформації в реєстрі МД.

Відповідно до підпункту 1 пункту 12 розділу ІІІ Постанови НБУ від 2 січня 2019 року №7 “Про затвердження Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів”, зменшення суми грошових коштів, які мають надійти на користь резидента від нерезидента як оплата за експорт товару або вартості товарів, що імпортуються, допускається за умови, якщо протягом виконання зобов’язань за договором відбувається перегляд ціни товарів у зв’язку з невідповідністю їх кількісних та/або якісних характеристик умовам договору - на суму недопоставлених (недоотриманих) та/або неякісних товарів. Рішення про таку невідповідність приймається Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті або іншим органом, уповноваженим розглядати спори або засвідчувати таку невідповідність згідно з правилами чи звичаями країни розташування сторони договору або третьої країни відповідно до умов договору.

Разом з тим банк в будь-якому разі завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків, якщо сума незавершеної операції не перевищує 400 000 грн, що визначається за офіційним курсом НБУ на дату останньої події за відповідною операцією (остання дата платежу/надходження грошових коштів, дата поставки товару).

До операцій, що менші 400 тис. грн., граничний строк за розрахунками взагалі н застосовується (це так званий "незначний розмір операції"), підпункт 7 пункту 2 Інструкції № 5, ч. 1 ст. 20 Закону від 06.12.2019 р. № 361 (Закон про фінмоніторинг). Це одночасно й вартісна межа фінмоніторингу.

Нагляд за дотриманням граничних строків розрахунків по експортно-імпортним операціям здійснюють комерційні банки, які обслуговують такі розрахунки (Інструкція № 7). Однак ніяких штрафних санкцій банк сам не нараховує, а повідомляє про порушення органи ДПС (ч. 6 ст. 11 Закону № 2473). ДПС, в свою чергу, нараховує пеню та займається її стягненням (ч. 8 ст. 13, ст. 15 Закону № 2473).

Як правило, про порушення граничних строків банк повідомляє й самого порушника, хоча й не має обов"язку це робити.

180 календарних днів - це строк контролю розрахунків по ЗЕД-контрактах, за дотриманням якого наглядають банки.

Окрім 180-денного строку нагляду за експортно-імпортними операцііями є ще іншііі заходи валютного регулювання та валютних обмежень, які були встановлені НБУ на час війни.

Розрахуватись за отримані товари, послуги, які не відносяться до «критичного імпорту» до дати завершення воєнного стану у підприємств фактично немає можливості, оскільки, відповідно до п.12, п.14 Постанови Правління НБУ «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» від 24.02.2022р. №18 з 24.02.2022р. (далі- Постанова №18) встановлено цілу низку обмежень на розрахунки у сфері зовнішньоекономічної діяльності (далі - ЗЕД).

Юридичні особи можуть іноземну валюту продати, обміняти, придбати. Але придбану іноземну валюту можна витратити виключно для здійснення операцій, перелічених у п.14 Постанови №18, зокрема для:

- імпортних операцій резидентів з купівлі товарів критичного імпорту за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, за умови, якщо поставка товарів за такими операціями здійснена/здійснюється після 23.02.2021р. Довідково: Перелік товарів критичного імпорту затверджений Постановою КМУ від 24.02.2022р. №153 (далі - Постанова №153);

- переказу коштів з метою виконання зобов'язань резидента перед нерезидентом за укладеним між ними договором купівлі-продажу товарів за умови, якщо такий переказ здійснюється за рахунок коштів, одержаних за кредитом (позикою) від МФО або за субкредитом від держави, для фінансування якого держава залучила кредит (позику) від МФО;

- операцій з повернення нерезиденту попередньої оплати (авансового платежу), отриманої(ого) резидентом на його поточний рахунок у банку в Україні після 23.02.2022р. за укладеним з нерезидентом договором з купівлі-продажу товару, у зв'язку з невиконанням резидентом зобов'язань за цим договором;

- валютних операцій МФО, уключаючи представництва МФО, а також валютних операцій резидентів та нерезидентів з переказу коштів в іноземній/національній валюті з метою розрахунків з МФО або з його представництвом;

- валютних операцій резидентами та нерезидентами для проведення мобілізаційних та інших заходів (потреб), визначених законами України, що регулюють відносини у сферах забезпечення національної безпеки та оборони;

- операцій з оплати витрат на лікування в медичних закладах іноземної держави, оплати витрат на транспортування хворих, оплати витрат, пов'язаних зі смертю громадян за кордоном (транспортні витрати та витрати на поховання), уключаючи операції зі здійснення страхових виплат (страхових відшкодувань) за договорами страхування осіб, які виїжджають за кордон, на рахунки асистуючих компаній-нерезидентів;

- операцій з перерахування коштів за навчання на рахунки навчальних закладів іноземної держави;

- операцій з перерахування коштів для виплати аліментів;

- на підставі окремих дозволів (рішень) Національного банку України, що приймаються на підставі звернень Кабінету Міністрів України, міністерств, Ради національної безпеки і оборони України, Служби безпеки України, підписаних керівником державного органу або особою, яка виконує його обов'язки;

- переказів на користь дипломатичних представництв, консульських установ України за кордоном для їх утримання та виконання представницьких функцій, а також переказів на користь працівників апаратів військових аташе та апаратів представників Міністерства оборони України при закордонних дипломатичних установах України;

- розрахунків (оплати вартості товарів, робіт та послуг) за кордоном з використанням електронних платіжних засобів (за винятком розрахунків, що здійснюються з використанням коду категорії торговця - 6211) або використання за кордоном електронних платіжних засобів для отримання готівкових коштів;

- переказів на користь представництв і філій за кордоном юридичних осіб, у статутному капіталі яких державі прямо або опосередковано належить частка в розмірі 100%, згідно з кошторисом на утримання або робочою програмою та бюджетом з урахуванням обмежень, установлених у п.17 цієї постанови;

- розрахунків значущих операторів послуг платіжної інфраструктури з нерезидентами для забезпечення виконання функцій у міжнародних карткових платіжних системах;

- переказу іноземному інвестору/нерезиденту коштів, отриманих у зв'язку з проведеною після 01.04.2023р. виплатою погашення/сплатою доходу за облігаціями внутрішньої державної позики України згідно з умовами їх розміщення (емісії).

Тобто, перелік операцій, за які може бути проведена оплата нерезиденту під час війни дуже незначний. Борги за товари (послуги) некритичного імпорту фактично «заморожені».

Варіанти рішень, які знаходять для себе учасники ЗЕД.

У зв'язку з обмеженням руху іноземної валюти учасники ЗЕД активно шукають способи зменшення боргів перед нерезидентами. Розглядаються всі можливі варіанти.

Варіант 1. Пробачення боргу.

Українські компанії, які є учасниками міжнародних груп компаній, як варіант зменшення боргів перед нерезидентами розглядають можливість пробачення боргу. На перший погляд, таке рішення виглядає дивним, адже вся сума пробаченого боргу буде включена до складу доходів підприємства та з неї буде сплачено податок на прибуток. Однак, керівництва компаній, розуміючи, що війна в Україні руйнує економіку, промислове та сільськогосподарське виробництво, стає причиною гуманітарної та соціальної катастрофи, приймають такі рішення свідомо.

Чому саме «пробачення кредиторської заборгованості», а не «списання кредиторської заборгованості»? Строк позовної давності на період карантину (діє до 31.05.2022р.) та на період воєнного стану (діє до 23.08.2022р.) подовжено.

Довідково: п.5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020р. №540-IX Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. № 435-ІV (далі - ЦКУ): «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.»

Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022р. № 2120-IX вніс зміни до ЦКУ щодо строків давності: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Тобто, кредиторська заборгованість може бути неоплаченою та не вважатись безнадійною (бути простроченою) ще упродовж трьох років після завершення відповідних подій.

Варіант 2. Залік заборгованостей.

Проведення заліку заборгованостей регулюється положеннями ст.601 ЦКУ. Зарахування є одним із способів припинення зобов'язань, при цьому і зарахування може бути здійснене за наявності одночасно таких умов:

1) вимоги сторін мають бути зустрічними, тобто такими, що випливають з двох різних зобов'язань між двома особами, де кредитор одних зобов'язань є боржником іншого;

2) вимоги повинні бути однорідними, тобто в обох зобов'язаннях мають бути речі одного роду. Можна зарахувати грошовий борг проти грошового, товарний борг проти товарного. Згідно заданого питання пропонується проводити залік: грошовий борг за послуги проти грошового боргу за товар.

У Постанові Вищого господарського суду України від 13.09.2017р. у справі № 903/828/16 прийшов до висновку, що однорідність будь-яких грошових вимог випливає із їх матеріального змісту (зобов'язання сплатити встановлену грошову суму) та не залежить від правових підстав виникнення грошових зобов'язань.

3) необхідно, щоб за обома вимогами уже настав термін виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимогу за зобов'язанням, яке не підлягає виконанню. До зарахування може бути також пред'явлено вимогу, термін якої не вказаний або яка підлягає виконанню на першу вимогу кредитора.

Заборони на зарахування зустрічних однорідних вимог чинні нормативні документи не містять. Лише «у разі запровадження НБУ захисту у вигляді обов'язкового продажу частини надходжень в іноземній валюті» (пп. 5 п.10 р. ІІ Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженою постановою Правління НБУ від 02.01.2019р. №7) можливе не зняття з валютного нагляду лише зобов'язань в інвалюті 1-ї групи та рублях незалежно від суми, а для решти валют - якщо зарахування проводять на суму понад пів мільйона євро. Наразі обов'язковий продаж валюти чинним законодавством не передбачений.

Прямої заборони на проведення заліку заборгованостей у період діє воєнного стану Постановою №18 не передбачено.

Але на практиці ми зіштовхнулись із ситуацією, коли існують внутрішні розпорядження НБУ, які містять уточнення, доповнення, коментарі та інструкції, як діяти у кожній конкретній ситуації. То ж, на нашу думку, доцільно звернутись за порадою щодо можливості проведення заліку в умовах воєнного стану до працівників банку, в якому обслуговується Ваше підприємство.

Варіант 2.1. Залік заборгованостей за існуючими заборгованостями.

Такий варіант підходить для тих випадків, коли підприємство одночасно має дебіторську та кредиторську заборгованість з одним нерезидентом.

Варіант 2.2. Залік заборгованостей після відступлення права вимоги.

Варіант, коли нерезидент, який має дебіторську заборгованість перед резидентом, придбаває у іншого нерезидента дебіторську заборгованість резидента (відступлення права вимоги між двома нерезидентами), в результаті чого нерезидент стає кредитором резидента.

Відповідно до ст.ст. 512-516 ЦКУ кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Для відступлення права вимоги згода боржника не потрібна. Однак, боржник повинен бути повідомлений у письмовій формі про факт зміни кредитора, якому він повинен сплатити борг. Таке повідомлення має надати або постачальник, який відступив борг з посиланням на договір відступлення права вимоги, або новий кредитор з наданням документального підтвердження свого права на отримання боргу.

Варіант 2.3. Залік заборгованостей, які виникли під час воєнного стану.

Деякі підприємства розглядають варіанти укладання посередницьких договорів. При цьому, на момент укладання посередницького договору між посередником-резидентом та нерезидентом наявна кредиторська заборгованість. Далі резидент-посередник та нерезидент проводять залік зустрічних заборгованостей.

ПОВЕРНЕННЯ ТОВАРУ ЗА ЗЕД-договорами.

У загальному випадку повернення товару в ЗЕД можливе в таких ситуаціях:

1) договір розривають або за згодою сторін, або в односторонньому порядку;

2) договір визнають недійсним;

3) покупець повертає неякісний товар або для заміни його якісним товаром, або на умовах повернення сплачених за нього грошей.

Переважно повернення товару в зовнішньоекономічній діяльності відбувається через його невідповідність передбаченим договором характеристикам (умовам). Про виявлені недоліки товару покупець-нерезидент повідомляє контрагента шляхом надсилання рекламації - претензії покупця або замовника, яку пред'являють продавцеві з приводу неналежної якості чи кількості товару, що постачається, вимоги щодо усунення недоліків, зниження ціни, відшкодування збитків (завданої шкоди).

Податківці наголошують, що вимоги стосовно змісту можливої рекламації за неякісний товар формують виходячи з умов, зазначених у зовнішньоекономічному контракті (див. ІПК Головного управління ДФС у Житомирській області від 09.04.2019 р. № 1511/6/06-30-14-03-09-ІПК).

Строки, протягом яких можна заявити рекламації, права й обов'язки сторін ЗЕД-контракту стосовно рекламацій, способи врегулювання рекламацій має бути зазначено в його розділі "Санкції та рекламації" (п. 1.11 Положення № 201).

Умови для повернення товару в зовнішньоекономічній діяльності визначаються законодавством, яке регулює відносини сторін ЗЕД-контракту. Відповідно до ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 32 Закону № 2709 учасники правовідносин можуть самостійно обрати право, яке підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

У ситуації, коли в ЗЕД-договорі відсутнє застереження щодо права, що застосовується до договору, діятимуть такі правила:

- якщо діє Міжнародний договір, укладений між державами сторін контракту, застосовують його норми (ч. 1 ст. 3 Закону № 2709);

- якщо такого договору немає, застосовують особливі правила (ч. 3 ст. 32, ст. 43, ст. 44 Закону № 2709), зокрема щодо договорів купівлі-продажу діє право держави продавця.

Отже, орієнтуватися на зазначені в ЦКУ або ГКУ підстави для повернення товару в ЗЕД-контракті можливо лише в ситуації, коли до нього застосовують право України. До того ж у деяких випадках до ЗЕД-договорів застосовують також Конвенцію ООН.

Доброго дня!

Добрий день. 1. Необхідно зробити повернення неоплаченого нами товару нерезиденту, 6 міс. вже пройшло (були поміщені у митний режим імпорту 20.02.2023). Значить режим реекспорту вже не може бути застосований?

Так, режим реекспорту не може бути застосований

Стаття 86 Митного кодексу України. Умови поміщення товарів у митний режим реекспорту

1. Митний режим реекспорту може бути застосований до товарів, які при ввезенні на митну територію України мали статус іноземних та:

5) були поміщені у митний режим імпорту і повертаються нерезиденту - стороні зовнішньоекономічного договору, згідно з яким ці товари поміщувалися у цей режим, у зв’язку з невиконанням (неналежним виконанням) умов цього договору або з інших обставин, що перешкоджають його виконанню, якщо ці товари:

а) вивозяться протягом шести місяців з дати поміщення їх у митний режим імпорту;

б) перебувають у тому самому стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування, зберігання та використання (експлуатації), внаслідок якої були виявлені недоліки, що спричинили реекспорт товарів;

2. Важливо, щоб не виникло зобов'язання отримання експортної виручки від повернення. Брокери рекомендують режим "експорт на безоплатній основі", не вказуючи в експортній декларації реквізити банку і додавши не комерцйний інвойс, а проформу інвойс з припискою, що товар не для продажі. Чи це гарантує, що експортна операція не потрапить під валютний контроль? Що треба проконтролювати при оформленні, щоб точно не виник валютний контроль при поверненні товару?

Операція з безоплатного експорту не підлягає валютному нагляду.

Адже валютний нагляд банки здійснюють лише за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів резидента, які передбачають розрахунки в грошовій формі (п. 5 Інструкції № 7). При безоплатному ж експорті надходження валютної виручки взагалі не передбачається.

Документом, який підтверджує митну вартість товарів, що не є об’єктом купівлі-продажу, є рахунок-проформа (п.п. 3 ч. 2 ст. 53 МКУ). Як правило, саме такий документ застосовують при безоплатних передачах товарів нерезидентам. У ньому має сенс додатково зафіксувати, що вартість зазначена тільки для митних цілей, визначити мету відправлення і обов’язково вказати на безоплатний характер договору.

У разі виникнення додаткових питань - звертайтесь! Всього доброго!

Доброго дня!

Правове регулювання

У загальному випадку повернення товару в ЗЕД можливе в таких ситуаціях:

1) договір розривають або за згодою сторін, або в односторонньому порядку;

2) договір визнають недійсним;

3) покупець повертає неякісний товар або для заміни його якісним товаром, або на умовах повернення сплачених за нього грошей.

Переважно повернення товару в зовнішньоекономічній діяльності відбувається через його невідповідність передбаченим договором характеристикам (умовам). Про виявлені недоліки товару покупець-нерезидент повідомляє контрагента шляхом надсилання рекламації - претензії покупця або замовника, яку пред'являють продавцеві з приводу неналежної якості чи кількості товару, що постачається, вимоги щодо усунення недоліків, зниження ціни, відшкодування збитків (завданої шкоди).

Податківці наголошують, що вимоги стосовно змісту можливої рекламації за неякісний товар формують виходячи з умов, зазначених у зовнішньоекономічному контракті (див. ІПК Головного управління ДФС у Житомирській області від 09.04.2019 р. № 1511/6/06-30-14-03-09-ІПК).

Строки, протягом яких можна заявити рекламації, права й обов'язки сторін ЗЕД-контракту стосовно рекламацій, способи врегулювання рекламацій має бути зазначено в його розділі "Санкції та рекламації" (п. 1.11 Положення № 201).

Умови для повернення товару в зовнішньоекономічній діяльності визначаються законодавством, яке регулює відносини сторін ЗЕД-контракту. Відповідно до ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 32 Закону № 2709 учасники правовідносин можуть самостійно обрати право, яке підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

У ситуації, коли в ЗЕД-договорі відсутнє застереження щодо права, що застосовується до договору, діятимуть такі правила:

- якщо діє Міжнародний договір, укладений між державами сторін контракту, застосовують його норми (ч. 1 ст. 3 Закону № 2709);

- якщо такого договору немає, застосовують особливі правила (ч. 3 ст. 32, ст. 43, ст. 44 Закону № 2709), зокрема щодо договорів купівлі-продажу діє право держави продавця.

Отже, орієнтуватися на зазначені в ЦКУ або ГКУ підстави для повернення товару в ЗЕД-контракті можливо лише в ситуації, коли до нього застосовують право України. До того ж у деяких випадках до ЗЕД-договорів застосовують також Конвенцію ООН

З повагою, Костянтин Гончаренко

Доброго Дня

Щодо Вашого питання:

Умови для повернення товару в зовнішньоекономічній діяльності визначаються законодавством, яке регулює відносини сторін ЗЕД-контракту. Відповідно до ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 32 Закону № 2709 учасники правовідносин можуть самостійно обрати право, яке підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

У ситуації, коли в ЗЕД-договорі відсутнє застереження щодо права, що застосовується до договору, діятимуть такі правила:

- якщо діє Міжнародний договір, укладений між державами сторін контракту, застосовують його норми (ч. 1 ст. 3 Закону № 2709);

- якщо такого договору немає, застосовують особливі правила (ч. 3 ст. 32, ст. 43, ст. 44 Закону № 2709), зокрема щодо договорів купівлі-продажу діє право держави продавця.

Отже, орієнтуватися на зазначені в ЦКУ або ГКУ підстави для повернення товару в ЗЕД-контракті можливо лише в ситуації, коли до нього застосовують право України. До того ж у деяких випадках до ЗЕД-договорів застосовують також Конвенцію ООН.

Успіхів

Доброго дня, так обирайте експорт на безоплатній основі він не підпадає під валютний контроль

Більш детальна відповідь на ваше запитання за посиланням.

https://www.google.com/amp/s/i.factor.ua/ukr/journ...

ВІтаю. Правове регулювання вашого питання.

У загальному випадку повернення товару в ЗЕД можливе в таких ситуаціях:

1) договір розривають або за згодою сторін, або в односторонньому порядку;

2) договір визнають недійсним;

3) покупець повертає неякісний товар або для заміни його якісним товаром, або на умовах повернення сплачених за нього грошей.

Переважно повернення товару в зовнішньоекономічній діяльності відбувається через його невідповідність передбаченим договором характеристикам (умовам). Про виявлені недоліки товару покупець-нерезидент повідомляє контрагента шляхом надсилання рекламації - претензії покупця або замовника, яку пред'являють продавцеві з приводу неналежної якості чи кількості товару, що постачається, вимоги щодо усунення недоліків, зниження ціни, відшкодування збитків (завданої шкоди).

Податківці наголошують, що вимоги стосовно змісту можливої рекламації за неякісний товар формують виходячи з умов, зазначених у зовнішньоекономічному контракті (див. ІПК Головного управління ДФС у Житомирській області від 09.04.2019 р. № 1511/6/06-30-14-03-09-ІПК).

Строки, протягом яких можна заявити рекламації, права й обов'язки сторін ЗЕД-контракту стосовно рекламацій, способи врегулювання рекламацій має бути зазначено в його розділі "Санкції та рекламації" (п. 1.11 Положення № 201).

Умови для повернення товару в зовнішньоекономічній діяльності визначаються законодавством, яке регулює відносини сторін ЗЕД-контракту. Відповідно до ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 32 Закону № 2709 учасники правовідносин можуть самостійно обрати право, яке підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

У ситуації, коли в ЗЕД-договорі відсутнє застереження щодо права, що застосовується до договору, діятимуть такі правила:

- якщо діє Міжнародний договір, укладений між державами сторін контракту, застосовують його норми (ч. 1 ст. 3 Закону № 2709);

- якщо такого договору немає, застосовують особливі правила (ч. 3 ст. 32, ст. 43, ст. 44 Закону № 2709), зокрема щодо договорів купівлі-продажу діє право держави продавця.

Отже, орієнтуватися на зазначені в ЦКУ або ГКУ підстави для повернення товару в ЗЕД-контракті можливо лише в ситуації, коли до нього застосовують право України. До того ж у деяких випадках до ЗЕД-договорів застосовують також Конвенцію ООН.

Вітаю. Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків повідомляє: операції з вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту або реекспорту (якщо товари поміщені у такий режим відповідно до п. 5 частини першої ст. 86 МКУ) товарів, які були раніше ввезені на митну територію України в митному режимі імпорту, у разі їх повернення продавцю-нерезиденту є оподатковуваною ПДВ операцією, що оподатковується за нульовою ставкою, та податкові зобов’язання з ПДВ відповідно до п. 198.5 ПКУ у такому випадку не нараховуються.

У разі, якщо вивезення таких товарів за межі митної території України здійснюється із застосуванням режиму звільнення від оподаткування, передбаченого п. 206.5 ПКУ, то за такими товарами платник податку повинен нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ відповідно до п. 198.5 ПКУ.