Нанесение себе ущерба

Доброго дня.

Вказані дії можуть бути кваліфіковані за ст. 409 КК України:

1. Ухилення військовослужбовця від несення обов’язків військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби, підроблення документів чи іншого обману -

карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Відмова від несення обов’язків військової служби -

карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

4. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

Доброго дня! Заподіяння самому собі тілесного ушкодження, за загальним правилом не є злочином і кримінальна відповідальність наступає лише у випадках, коли воно є способом вчинення іншого злочину. Але це може бути злочином, який передбачений

1. Ухилення військовослужбовця від несення обов’язків військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби, підроблення документів чи іншого обману -

карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Відмова від несення обов’язків військової служби -

карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

4. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

Всё ж таки привернути увагу потрібно іншим способом, шляхом офіційних звернень та скарг до відповідних органів.

Доброго дня, Олеже!

Нічого доброго з того не вийде. Такі Ваші дії можуть бути сприйняті й кваліфіковані, як ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом.

Відповідальне за це передбачена статтею 409 Кримінального кодексу України:

"Ухилення військовослужбовця від несення обов’язків військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби, підроблення документів чи іншого обману -

карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.

Відмова від несення обов’язків військової служби -

карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

Об’єктом злочину, передбаченого ст. 409 КК, є встановлений порядок прохо­дження та несення військової служби.

Об’єктивна сторона складається із різноманітних способів ухилення від не­сення військової служби, шляхом:

1) самокалічення (ч. 1);

2) симуляції хвороби (ч. 1);

3) підроблення документів або іншого обману (ч. 1);

4) відмови від несення обов’язків військової служби (ч. 2).

Ухилення від несення обов’язків військової служби шляхом самокалічення з об’єктивної сторони полягає в тому, що військовослужбовець, спричинивши яке-не- будь ушкодження своєму здоров’ю з метою ухилитися від служби, стає повністю або тимчасово непридатним до несення військової служби чи окремих її видів, примушує таким чином ком андира (начальника) звільнити його від виконання військових обов’язків (направити на лікування в госпіталь та ін.) або самовільно припиняє після спричинення пошкодження виконання таких обов’язків. Винна особа не вигадує підстави для свого звільнення від служби, а сама реально їх створює шляхом спеціального штучного спричинення собі тілесного ушкодження, приховуючи від командування те, яким чином було заподіяне ушкодження. Самокалічення - це навмисне, штучне пошкодження будь-якого органу або тканин тіла, порушення функ­цій якогось органу, виклик якогось захворювання, загострення чи підсилення хвороби, яка вже була у винного. Шкода здоров’ю може бути заподіяна вогнепальною чи хо­лодною зброєю, колючими або ріжучими знаряддями, різноманітною отрутою і інши­ми механічними, тепловими та іншими засобами.

Виконавцем ухилення від несення обов’язків військової служби шляхом само­калічення може бути лише військовослужбовець, котрий ухилився від служби, незалежно від того, сам він спричинив собі ушкодження чи на його прохання це зро­бив хтось інший (військовослужбовець чи невійськовослужбовець). Така особа може виступати в ролі організатора вчинення даного злочину, підмовника чи пособника. У такому разі його дії підлягають кваліфікації як співучасть в ухиленні шляхом самокалічення та злочину проти життя і здоров’я особи.

У справах про самокалічення обов’язковим є проведення судово-медичної екс­пертизи для встановлення факту, характеру і ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, а також проведення військово-лікарської комісії для отримання висновку щодо придатності винного до несення військової служби (Положення про військово-лікар­ську експертизу та медичний огляд в Збройних Силах України: затв. наказом МО від 4 січня 1994р.; Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд в Прикордонних військах України: затв. наказом Держкомкордону від 25 липня 1996р.).

Симуляція хвороби полягає в тому, що військовослужбовець з метою отримати звільнення від виконання обов’язків військової служби або навмисно неправдиво видає себе за хворого, приписуючи собі такі хворобливі симптоми, фізичні чи психічні не­доліки, котрі нібито не дають йому можливості виконувати службові обов’язки, хоча реально він ними не страждає, або свідомо перебільшує наявне у нього яке-небудь захворювання (аггравація) і отримує постійне чи тимчасове звільнення від служби. Можлива симуляція як фізичних (соматичних), так і психічних хвороб. Вчиняючи симуляцію, винний завідомо знає, що він є здоровим, однак заявляє про свою нібито хворобу, щоб шляхом такого обману отримати звільнення від несення службових обов’язків. У справах про симуляцію хвороби обов’язковим є проведення судово-ме­дичної експертизи для встановлення самої події симуляції (аггравації) хвороби. У багатьох випадках необхідним є проведення судово-психіатричної експертизи для визначення, чи не є симуляція одним із симптомів захворювання, яке є у хворого (патологічна симуляція), тобто особа не видає, а помилково вважає себе хворою і у зв’язку із цим неспроможна виконувати службові обов’язки. Якщо в результаті патологічної симуляції особа і була на деякий час звільнена від виконання службових обов’язків, то її дії не є кримінально караними, оскільки відсутня ознака обману з ме­тою отримати звільнення від служби.

Ухилення від несення обов ’язків військової служби шляхом підроблення докумен­тів полягає в тому, що військовослужбовець з метою отримати звільнення від виконання обов’язків військової служби подає відповідному командиру (начальнику) документ (підроблений або неправдиво виготовлений), в якому містяться неправдиві відомості, та на його підставі отримує постійне чи тимчасове звільнення від служби. Такий документ може бути виготовлений як самим винним, так і сторонньою особою (військовослужбовцем чи невійськовослужбовцем). Така особа може виступати в ролі організатора вчинення даного злочину, підмовника чи пособника. У цьому випадку його дії підлягають кваліфікації за правилами співучасті.

Оскільки підроблення документів - обов’язкова ознака об’єктивної сторони складу ухилення, то кваліфікація за статтями 358 чи 366 КК не потрібна. У всіх випадках підроблення документа полягає у невідповідності дійсності вказаних у документі по­дій та обставин, посилаючись на котрі військовослужбовець, знаючи про таку невід­повідність, заявляє клопотання про тимчасове чи постійне звільнення його від виконання службових обов’язків.

Інший обман як спосіб ухилення від несення обов’язків військової служби ви­являється у службовому повідомленні командиру (начальнику) завідомо неправдивої інформації про події чи обставини з метою одержання постійного чи тимчасового звільнення від служби або у свідомому замовчуванні з цією ж метою інформації, про яку був зобов’язаний доповісти. Неправдиві відомості можуть стосуватися сімейних та інших обставин, котрі, якби вони насправді існували, були б для командування підставами для звільнення військовослужбовця від виконання обов’язків служби.

Ухилення від служби, вчинене шляхом підкупу службової особи, є одним з видів ухилення шляхом обману. Якщо при цьому підкуп виразився у даванні хабара, то той, хто ухилився таким чином від несення обов’язків військової служби, підлягає відповідальності і за давання хабара. Дії службової особи в цих випадках слід кваліфікувати як пособництво в ухиленні від військової служби та зловживання владою, а у випадку отримання хабара - і за ознакою отримання хабара, тобто за су­купністю цих злочинів.

Відмова від несення обов’язків військової служби з об’єктивної сторони характеризується тим, що військовослужбовець відкрито, не вживаючи обман, усно, письмово чи іншим способом виражає своє небажання нести військову службу або виконувати окремі її обов’язки і фактично припиняє їх виконання.

Відмова можлива в двох формах. По-перше, у формі відкритої заяви про небажання нести військову службу з подальшим фактичним припиненням виконання обов’язків по ній. При цьому сама лише така заява, хоч якою категоричною вона була, не може розглядатися як відмова від несення обов’язків військової служби, якщо вона не су­проводжується фактичним припиненням їх виконання. По-друге, у формі явного, фактичного припинення виконання обов’язків військової служби, хоча б це не супроводжувалося відповідною заявою (військовослужбовець демонстративно не виконує своїх обов’язків, ігнорує вимоги командира нести службу).

Відмову підлеглого виконувати конкретні вказівки командира (наприклад, відбути до відрядження, заступити до складу наряду і т. ін.) за умов виконання інших обов’язків по службі не можна розглядати як ухилення. У подібних випадках йдеться про непо­кору або інше умисне невиконання наказу (ст. 402 КК).

Складом відмови від несення обов’язків військової служби охоплюються випадки ухилення від виконання цих обов’язків під приводом релігійних переконаннь (перелік релігійних установ, членам яких заборонено використовувати зброю, затверджений Постановою КМУ від 10 листопада 1999 р.).

Стаття 409 КК передбачає відповідальність не за самі по собі самокалічення, симуляцію хвороби, підроблення документів, інший обман, заяву про небажання виконувати обов’язки військової служби, а за ухилення від обов’язків військової служби тим чи іншим із цих способів.

Ухилення від несення обов’язків військової служби за ст. 409 КК, незалежно від того, яким шляхом воно досягається, вважається закінченим злочином з моменту при­пинення виконання обов’ язків військової служби, фактичного ухилення від виконання цих обов’язків. Ухилення шляхом самокалічення або симуляції хвороби буде закінченим злочином вже з моменту фактичного припинення виконання військових обов’язків, хоча б винний, що спричинив собі ушкодження або симулював хворобу, офіційно ще не був звільнений від несення військової служби, а ухилення шляхом підроблення документів чи іншого обману - з моменту отримання звільнення від виконання вій­ськових обов’язків. Тривалість ухилення не має значення для складу закінченого злочину. Вона впливає лише на ступінь суспільної небезпеки діяння та особи винно­го і повинна враховуватися при призначенні покарання.

Приготування до вчинення ухилення від військової служби, передбаченого ст. 409 КК, матиме місце в тих випадках, коли для цього особою підшукано або пристосовано відповідним чином якісь предмети чи засоби, а також в усіх інших випадках умисно­го створення умов для такого ухилення.

Стаття 409 КК передбачає, що замах на вчинення злочину матиме місце, коли самокалічення, симуляція хвороби, підроблення документів або інший обман, вчине­ні з метою ухилення від служби, не потягли за собою фактичного звільнення особи від виконання обов’язків військової служби (наприклад, обман був викритий командуванням до надання звільнення від служби).

Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 409 КК, характеризується тільки прямим умислом. При цьому винний переслідує мету тимчасово чи зовсім ухилитися від виконання обов’язків військової служби. За відсутності такої мети дії військовослужбовця не мають складу даного злочину. Мотив вчинення злочину (небажання переносити труднощі військової служби, боягузтво, бажання зустрітися з рідними, побувати вдома та ін.) значення для кваліфікації не має.".

ВИСНОВОК:

Є десятки законних способів звернути увагу на свої проблеми чи порушення Ваших прав військовослужбовця. Якщо не можете впоратись самі, зверніться до спеціалісте. Але ні в якому разі не рекомендую наносити собі шкоду. Такий підхід нне тільки не принесе Вам бажаного результати, а й обов'язково створить додаткові проблеми!

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю.

Теоретично Ваші дії можуть бути кваліфіковані за статтею 409 Кримінального кодексу України.

КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26, ст.131)

Стаття 409. Ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом

1. Ухилення військовослужбовця від несення обов’язків військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби, підроблення документів чи іншого обману -

карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Відмова від несення обов’язків військової служби -

карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

4. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

...

РАДЖУ КРАЩЕ ДІЯТИ В РАМКАХ ПРАВОВОГО ПОЛЯ, ЗОКРЕМА ПОДАВАТИ СКАРГИ, АДВОКАТСЬКІ ЗАПИТИ ТОЩО. ЯКЩО ВАШУ ПРОБЛЕМ ІГНОРУЮТЬ, МОЖЛИВО НАВІТЬ ПОДАТИ ДО СУДУ ПРО ОСКАРЖЕННЯ НЕПРАВОМІРНОЇ БЕЗДІЯЛЬНОСТІ.

ДО ЦЬОГО МЕТОДУ РАДЖУ ПРИБІГАТИ В ОСТАННЮ ЧЕРГУ, АБО ВЗАГАЛІ ЦЬОГО НЕ РАДЖУ.

Успіхів. Всього доброго! З повагою.

Доброго дня!

Перечислені Вами дії можуть бути розцінені як ухилення від військової служби. В умовах воєнного стану за самоскалічення військовослужбовця передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років за частиною 4 статті 409 Кримінального кодексу України.

Спробуйте привернути до себе увагу шляхом подачі рапорту на проходження ВЛК у зв'язку з проблемами зі здоров'ям, також подавайте скарги до Міністерства оборони України, адже самоскалічення не вихід із ситуації.

Проте, якщо з Вами жорстоко поводяться, систематично принижують Вашу гідність - зверність до Військової служби правопорядку.

Одними із основних завдань Служби правопорядку є:

• виявлення причин, передумов і обставин кримінальних та інших правопорушень, вчинених у військових частинах та на військових об'єктах;
• запобігання вчиненню і припинення кримінальних та інших правопорушень у Збройних Силах України.

У Вашому випадку можуть бути ознаки кримінального правопорушення за статтею 120 ККУ - доведення особи до замаху на самогубство, що є наслідком жорстокого з нею поводження, шантажу, систематичного приниження її людської гідності або систематичного протиправного примусу до дій, що суперечать її волі, схиляння до самогубства, а також інших дій, що сприяють вчиненню самогубства.

З повагою, Дерій В.О.!

Вітаю!

ВАС МОЖУТЬ ПРИТЯГНУТИ ДО КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПО СТ.409 ККУ.

КОМЕНТАР

до статті 409 Кримінального кодексу України

Основний безпосередній об'єкт злочину - це встановлений порядок проходження військової служби.

З об'єктивної сторони злочин характеризується вчиненням таких діянь: 1) ухилення від несення обов'язків військової служби (ч. 1 ст. 409 КК) та 2) відмова від обов'язків військової служби (ч. 2 ст. 409 КК).

Ухилення передбачає, що особа не вигадує підстав для свого звільнення від служби, а сама їх створює, використовуючи різні способи.

Способами ухилення від несення обов'язків військової служби є: а) самокалічення; б) симуляція хвороби; в) підроблення документів; г) інший обману.

Самокалічення полягає в завданні військовослужбовцем шкоди своєму здоров'ю - це умисне, штучне ушкодження якого-небудь органу, тканин тіла, порушення функцій певного органу, викликання або загострення захворювання.

Відмова від несення обов\’язків військової служби – найбільш зухвала форма злочину, передбаченого ст. 409, – полягає у тому, що військовослужбовець відкрито, не звертаючись до обману, заявляє про своє небажання нести військову службу взагалі або постійно чи тимчасово у певній місцевості, в надзвичайних умовах, виконувати спеціальні обов\’язки військової служби або виконувати обов\’язки за певною спеціальністю чи у певні дні (вихідні, святкові) тощо та/або фактично припиняє їх виконувати. Тобто вказана відмова може полягати і в бездіяльності – коли військовослужбовець, хоча й знаходиться на території військової частини (у місці служби) (або якщо він є, наприклад, особою офіцерського складу, систематично з\’являється на службу), але демонстративно не виконує обов\’язків військової служби, явно ігноруючи встановлений порядок її проходження.

Ухилення від несення обов\’язків військової служби незалежно від того, яким шляхом воно досягнуте, а також відмова від несення таких обов\’язків вважаються закінченим злочином з моменту фактичного припинення несення обов\’язків військової служби. Тривалість ухилення не має значення для кваліфікації і враховується тільки при призначенні покарання. Одна лише заява про небажання проходити військову службу без конкретних дій (бездіяльності), спрямованих на здійснення вказаного наміру, не може розглядатися як відмова від несення обов\’язків військової служби.

Доброго дня!

Військовослужбовці, які вчинили військові злочини під час дії воєнного стану, будуть триматися під вартою Відповідні зміни до Кримінально-процесуального кодексу підтримала Рада. Зокрема, доповнюється Кримінальний процесуальний кодекс України частиною сьомою статті 176: «Під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-408, 409, 410, 420-425, 427, 431-433 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої статті 176». Крім того, пропонується: «Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати тридцяти днів у випадку, передбаченому частиною сьомою статті 176 цього Кодексу».

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Доброго Дня

Щодо Вашого питання:

ВВАЖАЮ за доцільним попросити Вас звернутися за психоллогічною допомогою

Molfa Hub: Психологічна допомога військовим.Військових, які потребують психологічної допомоги чи психологічного супроводу, просять звертатись у телеграм за номером +380670977788.

Veteran Hub

Отримати психологічну підтримку від своїх можна за телефоном +380673482868.

«Онлайн-ресурс» психоедукаційних матеріалів для для ветеранів, близьких ветеранів та захисників, фахівців та близьких захисників «Це ОК»

Гаряча лінія кризової підтримки Українського ветеранського фонду.

Гаряча лінія працює цілодобово та безкоштовно, телефон 0800 33 20 29.

«Лісова поляна» – Центр психічного здоров'я та реабілітації МОЗ України

Для запису на реабілітацію телефонуйте за номером 0734506000

Телеграм-канал “Офіс підтримки родин військовослужбовців”. Тут допомагають оформити соціальні та пенсійні виплати, консультують стосовно пошуку безвісти зниклих та полонених, надають юридичні та психологічні консультації.

“Телефон довіри” — це цілодобова лінія допомоги, де працюють психіатри і психотерапевти. Тел.: 044 456 17 02 та 044 456 17 25.

Кризовий центр медико-психологічної допомоги номер: 0800 501 212.

Lifeline Ukraine — Можна написати або зателефонувати за номером: 7333.

Кримінальний кодекс (КК) України передбачає класифікацію тілесних ушкоджень за трьома видами тяжкості : ст.125 КК – легкі; ст.122 КК – середньої тяжкості і 121 КК – тяжкі. Основним нормативом, при визначенні ступеня тяжкості ушкоджень, яким користуються експерти є – «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджені Наказом Міністерства юстиції України №6 від 17.01.1995р.

Легкі тілесні ушкодження (ст.125 КК)

Поділяються на дві підгрупи:

Викликають короткочасний розлад здоров’я або незначну стійку втрату працездатності;

Чи не викликають короткочасний розлад здоров’я або незначну стійку втрату працездатності.

Ознаки легкого тілесного ушкодження:

короткочасний розлад здоров’я – понад шість днів, але не більше трьох тижнів (21 день);

незначна стійка втрата загальної працездатності – до 10%.

Легке тілесне ушкодження, що не спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну стійку втрату працездатності, визначається тривалістю не більше шести днів.

Відповідальність за заподіяння легких тілесних ушкоджень

Ст.125 КК, складається з двох частин, кожна з яких передбачає наступне покарання.

Відповідно до ч. 1 ст.125 КК, за нанесення легких тілесних ушкоджень, законодавством визначений штраф до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

Друга частина ст.125 КК – умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності, передбачає накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або виправні роботи на строк до одного року, або арешт на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Тілесні ушкодження середньої тяжкості (ст.122 КК)

Ознаками ушкодження середньої тяжкості є:

відсутність небезпеки для життя;

відсутність ознак тяжких тілесних ушкоджень;

тривалий розлад здоров’я;

стійка втрата працездатності менш ніж на третину.

Тривалим розладом здоров’я визначається час, більше 3 тижнів (більше 21 дня).

Під стійкою втратою працездатності менш як на одну третину вважається втрата загальної працездатності від 10% до 33%.

До тілесних ушкодженням середньої тяжкості, наприклад, відносяться неускладнені закриті переломи.

Відповідальність за заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості

Стаття 122 КК також, як і ст.125 КК має дві частини.

Частина перша – умисне нанесення ушкоджень, не є небезпечними для життя і такими, що не потягнули за собою наслідки, передбачені у ст.121 ККУ (умисне тяжке тілесне ушкодження), але викликало тривалий розлад здоров’я або значну стійку втрату працездатності менш ніж на одну третину, за такі дії законодавець передбачив покарання у вигляді виправних робіт на строк до двох років або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Частина друга – за ті ж дії, що описані вище, але, якщо вони вчинені з метою залякування потерпілого або його родичів чи примусу до певних дій або з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості, за це передбачено позбавлення волі від трьох до п’яти років .

Тяжкі тілесні ушкодження (ст. 121 КК)

Ознаки тяжких тілесних ушкоджень:

небезпека для життя;

втрата будь-якого органу або втрата органом його функцій;

душевна хвороба;

розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину;

переривання вагітності;

непоправне знівечення обличчя.

Поняття тяжких тілесних ушкоджень

Тілесні ушкодження – це ушкодження небезпечні для життя, в момент заподіяння або в клінічному перебігу через різні проміжки часу, викликають явища, що загрожують життю і які без надання медичної допомоги, по звичайному своєму протіканні, закінчуються або можуть закінчитися смертю.

При цьому, попередження смерті, обумовлене наданням медичної допомоги, не буде братися до уваги при оцінці загрози життю за таких ушкоджень. Загрозливий для життя стан, це стан який розвивається в клінічному перебігу ушкоджень, незалежно від проміжку часу, що пройшов після його заподіяння, перебувати з ним в прямому причинно-наслідковому зв’язку.

До небезпечних для життя тілесних ушкоджень належать:

Пошкодження, які проникають в черепну порожнину, в тому числі і без ушкодження мозку.

Відкриті і закриті переломи кісток склепіння та основи черепа, за винятком кісток лицевого скелета та ізольованої тріщини – тільки зовнішньої пластинки склепіння черепа.

Забій головного мозку тяжкого ступеню, як зі стискаючими, так і без таких, забій головного мозку середньої тяжкості за наявності симптомів ураження ствольної ділянки.

Ізольовані внутрішньочерепні крововиливи за наявності загрозливих для життя явищ.

Проникаючі в канал хребта, в тому числі і без ушкодження спинного мозку та його оболонок.

Переломовивих і переломи тіл чи обох дуг шийних хребців, односторонні переломи дуг I або II шийних хребців, а також переломи зубовидного відростка II шийного хребця , в тому числі без порушення функції спинного мозку.

Підвивих шийних хребців за наявності загрозливих для життя явищ, а також їх вивихи;

Закриті ушкодження спинного мозку в шийному відділі.

Перелом чи переломовивих одного або кількох грудних чи поперекових хребців з порушенням функції спинного мозку або за наявності клінічно встановленого шоку тяжкого ступеня.

Закриті ушкодження грудних, поперекових і крижових сегментів спинного мозку, які супроводжувалися важким спінальним шоком чи порушенням функцій тазових органів.

Пошкодження з повним (усіх шарів) порушенням цілості стінки глотки, гортані, трахеї, головних бронхів, стравоходу, незалежно від того з боку шкірних покривів або з боку слизової оболонки (просвіту органа) вони заподіяні.

Закриті переломи під’язикової кістки, закриті і відкриті ушкодження ендокринних залоз ділянок шиї (щитовидної, паращитовидних, вилочкової – у дітей) – все за наявності загрозливих для життя явищ.

Поранення грудної клітини, які проникли в плевральну порожнину, порожнину перикарда або клітковину середостіння, в тому числі і без ушкодження внутрішніх органів.

Пошкодження живота, які проникли в черевну порожнину, в тому числі і без ушкодження внутрішніх органів; відкриті ушкодження внутрішніх органів, розташованих в зачеревному просторі (нирок, наднирників, підшлункової залози) і в порожнині таза (сечовий міхур, матка, яєчники, передміхурова залоза, верхній і середній відділи прямої кишки, перетинкова частина уретри).

Закриті ушкодження органів грудної, черевної порожнини, органів зачеревного простору, порожнини таза – все за наявності загрозливих для життя явищ.

Відкриті переломи діафіза (тіла) плечової, сідничної і великогомілкової кісток.

Переломи кісток таза за наявності загрозливих для життя явищ.

Ушкодження, що спричинили шок тяжкого ступеня, масивну крововтрату, кому, гостру ниркову, печінкову недостатність, гостру недостатність дихання, кровообігу, гормональну дисфункцію, гострі розлади регіонарного і органного кровообігу, жирову чи газову емболію. Всі вони повинні підтверджуватися об’єктивними клінічними даними, результатами лабораторних та інструментальних досліджень.

Пошкодження великих кровоносних судин, аорти, сонної (загальної, внутрішньої, зовнішньої), підключичної, плечової, сідничної , підколінної артерій чи вен, які супроводжують.

Загальна дія високої температури (тепловий і сонячний удар) за наявності загрозливих для життя явищ: термічні опіки III-IV ступеня з площею ураження, що перевищує 15% поверхні тіла; опіки III ступеня понад 20% поверхні тіла; опіки II ступеня понад 30% поверхні тіла, а також опіки меншої площі, що супроводжувалися шоком тяжкого ступеня; опіки дихальних шляхів за наявності загрозливих для життя явищ.

Пошкодження від дії низької температури, променеві ушкодження та такі, які були отримані в умовах баротравми – всі за наявності загрозливих для життя явищ.

Отруєння речовинами будь-якого походження з переважанням як місцевої, так і загальної дії (в тому числі і харчові токсикоінфекції) за умови, що в клінічному перебігу мали місце загрозливі для життя явища.

Всі види механічної асфіксії, що супроводжувалися комплектом розладів функції центральної нервової системи, серцево-судинної системи і органів дихання, які загрожували життю; за умови, що це встановлено об’єктивними клінічними даними.

Ушкодження, що не загрожують життю – це тяжкі за кінцевим результатом та наслідками, що випливають з тілесних ушкоджень:

втрата будь-якого органу або втрата органом його функції ;

втрата зору, слуху, мови, руки, ноги і репродуктивної здатності, до того ж, під втратою зору слід розуміти:

Успіхів

Доброї ночі, пане Олеже! Вибачте, що я не погодив з Вами свого рішення, але повідомив Головне управління НГУ (https://ngu.gov.ua/kontakty/) про Ваше питання.

Доброго вечора, Олег!

- РЕКОМЕНДУЮ ВАМ СПРОБУВАТИ ПІТИ У ВІДПУСТКУ ЗА СТАНОМ ЗДОРОВ"Я:

Відпустка для лікування у зв'язку з хворобою:

• визначається характером захворювання
• не більше 4 місяців підряд

• із збереженням грошового та матеріального забезпечення
• на підставі висновку військово-лікарської комісії.

АЛГОРИТМ ДІЙ:

1) ВАМ ТРЕБА СПОЧАТКУ ЗВЕРНУТИСЯ З РАПОРТОМ ДО КОМАНДИРА ПРО ТЕ, ЩО ВИ ЗАХВОРІЛИ ТА ТРЕБА ПРОВЕСТИ ЛІКУВАННЯ В УМОВАХ ВІЙСЬКОВОГО ГОСПІТАЛЮ.

2) У ВІЙСЬКОВОМУ ГОСПІТАЛІ ПРОЙТИ МЕДИЧНЕ ОБСТЕЖЕННЯ, ЛІКУВАННЯ ТА ОТРИМАТИ ВІДПУСТКУ (КІЛЬКІСТЬ ДНІВ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД СТАНУ ЗДОРОВ"Я ТА ВИСНОВКУ ЛІКАРЯ).

НОРМАТИВНЕ ОБГРУНТУВАННЯ:

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 15, ст.190):

Про соціальний і правовий з... | від 20.12.1991 № 2011-XII (rada.gov.ua)

"Стаття 10-1. Право військовослужбовців на відпустки. Порядок надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них...

8. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України...

11. У зв'язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою не повинен перевищувати 4 місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні).

Після закінчення встановленого безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про придатність його до військової служби.

Після видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби відпустка для лікування у зв'язку з хворобою не надається...".

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402

Зареєстровано в Міністерствіюстиції України17 листопада 2008 р. за № 1109/15800

ПОЛОЖЕННЯ

про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України:

Про затвердження Положення про в... | від 14.08.2008 № 402 (rada.gov.ua)

6. Медичний огляд військовослужбовців

6.1. Направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров’я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.

Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби за рекомендацією лікаря, у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть обмежувати придатність або зумовлювати непридатність до військової служби.

Також направлення військовослужбовців на медичний огляд ВЛК прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище проводиться у випадках, визначених Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153, та Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за № 438/16454.

Керівники органів управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, за потреби, направляють на медичний огляд ВЛК військовослужбовців, які за вироком суду засуджені до тримання в дисциплінарному батальйоні або до кримінального покарання у вигляді арешту.

6.2. На військовослужбовців, які направляються на медичний огляд ВЛК, подаються:

направлення із зазначенням військового звання, прізвища, ім’я та по батькові, дати народження, місяця та року призову (прийняття) на військову службу, ТЦК та СП, яким призваний у Збройні Сили України (колишнього СРСР), попереднього діагнозу та мети огляду (направлення на огляд може бути підписане начальником штабу (від начальника штабу полку та вище) або начальником кадрового органу (від начальника управління роботи з особовим складом об'єднання та вище) із посиланням на рішення відповідного командира (начальника). Зразок направлення наведено в додатку 14. Направлення на медичний огляд ВЛК, видане військовослужбовцю, обов'язкове до виконання;

медична книжка;

посвідчення особи (військовий квиток);

фотокартка 3 х 4 см без головного убору - при амбулаторному огляді;

службова характеристика для проведення медичного огляду військово-лікарською комісією (зразок заповнення якої наведено в додатку 15). У тексті характеристики наводиться інформація щодо освіти військовослужбовця, який ВВНЗ і коли закінчив, навчання в інших навчальних закладах, у тому числі закордонних, особливостей проходження військової служби, служби за кордоном, у складі національного персоналу, національного контингенту, військових місіях, участі у бойових діях тощо, обов'язково зазначається думка командування військової частини щодо фізичного стану, фактичної працездатності військовослужбовця, виконання ним своїх службових обов'язків за станом здоров'я та можливість подальшого проходження ним військової служби на займаній посаді, призначення на посаду з меншим обсягом обов'язків, на нижчу посаду тощо;

медична характеристика (у медичній характеристиці обов'язково зазначають інформацію про захворюваність військовослужбовця, результати медичних оглядів ВЛК (при вступі у ВВНЗ, відрядженні за кордон, у миротворчі місії, під час служби у спецспорудах тощо), втрату працездатності за станом здоров'я за останні три роки та думку начальника медичної служби військової частини щодо можливості подальшого проходження військовослужбовцем військової служби на займаній посаді за станом здоров'я).

Службова та медична характеристики обов'язково надаються у мирний час у разі направлення військовослужбовця на медичний огляд командиром військової частини за місцем проходження ним військової служби, в інших випадках надання службової та медичної характеристик не обов'язкове.

Крім того:

на осіб, які направляються на огляд з приводу поранень, травм, контузій, каліцтв, одержаних у період проходження ними військової служби, - оригінал або належним чином засвідчена копія довідки про обставини одержання травми (поранення, контузії, каліцтва);

на військовослужбовців - учасників бойових дій, миротворчих місій, ліквідації наслідків аварії на ядерних об'єктах, розмінування об'єктів народного господарства - відповідні посвідчення, витяги із особових справ, інші довідкові матеріали (допускається надання ксерокопій указаних документів, завірених відповідними посадовими особами та гербовою печаткою військової частини (закладу)).

6.3. Оригінали або копії направлення на медичний огляд ВЛК та інші документи, необхідні для прийняття постанов ВЛК, надсилаються (надаються) військовою частиною (закладом, установою) до закладу охорони здоров’я (установи) в електронній або паперовій формі в установленому законодавством порядку.

6.4. У разі виявлення під час обстеження або лікування у закладі охорони здоров’я (установі) у військовослужбовця захворювання, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), які зумовлюють непридатність до військової служби (пункти «а», «б» статей Розкладу хвороб, без індивідуальної оцінки), ці особи направляються на медичний огляд для встановлення ступеня придатності до військової служби за рішенням начальника (керівника) закладу охорони здоров’я (установи) на підставі подання начальника (керівника) лікувального відділення, в якому обстежується (лікується) військовослужбовець, про що робиться запис у медичній карті стаціонарного (амбулаторного) хворого (медичній книжці), який завіряється підписом начальника (керівника) закладу охорони здоров’я (установи).

Військовослужбовці, які перебували в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України обов’язково направляються на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби та встановлення причинного зв’язку захворювань (травм, поранень, контузій, каліцтв) за рішенням начальника (керівника) закладу охорони здоров’я (установи) на підставі подання начальника (керівника) лікувального відділення, в якому обстежується (лікується) військовослужбовець після звільнення з місць несвободи або за направленням прямих начальників від командира військової частини, йому рівних та вище.

6.5. Для вирішення питання про потребу у відпустці для лікування у зв’язку з хворобою або про потребу у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), або звільненні від виконання службових обов'язків (у тому числі і повторно) військовослужбовець може направлятися на медичний огляд начальником (керівником) відділення або профільним головним (провідним) фахівцем закладу охорони здоров’я (установи), у якому він знаходиться на стаціонарному або амбулаторному лікуванні, про що робиться запис в медичній карті стаціонарного (амбулаторного) хворого (медичній книжці), який завіряється підписом відповідної посадової особи.

6.6. Військовослужбовці оглядаються ВЛК у закладах охорони здоров’я (установах) за територіальним принципом або за місцем лікування, навчання, перебування у відрядженні, за місцем проведення відпустки.

6.7. Військовослужбовці за контрактом, з числа осіб офіцерського складу, які подаються на звільнення за станом здоров'я до завершення п'ятирічного терміну служби після закінчення ВВНЗ (військових навчальних підрозділів ВНЗ, закордонних навчальних закладів тощо), участі у МО або у складі миротворчого персоналу, служби у багатонаціональних штабах, військових місіях або в апараті військових аташе за кордоном, направляються на медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби виключно у Національний військово-медичний клінічний центр з обов'язковим оглядом головним хірургом або головним терапевтом Збройних Сил України за профілем діагностованного захворювання.

6.8. На осіб, які проходять медичний огляд амбулаторно, заводиться Картка обстеження та медичного огляду, при стаціонарному огляді - медична карта стаціонарного хворого.

Огляд військовослужбовців обов'язково проводиться хірургом, терапевтом, невропатологом, офтальмологом, оториноларингологом (військовослужбовців-жінок - гінекологом), а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей. Обов'язково виконуються загальні аналізи крові та сечі, ЕКГ-дослідження, рентгенологічне обстеження органів грудної клітки. Потребу в додатковому обстеженні визначають лікарі за медичними

Під час проходження медичного огляду військовослужбовець зобов’язаний надавати медичні документи щодо стану свого здоров’я. Дані, вказані в наданих військовослужбовцем медичних документах, враховуються лікарями під час формування постанов ВЛК.

Голова та члени ВЛК, за потреби, ознайомлюються з медичними записами у відповідному реєстрі ЕСОЗ, що характеризують стан здоров’я військовослужбовця, та вносять до нього відповідні записи.

Огляд вказаними лікарями військовослужбовців, направлених на ВЛК для вирішення питання про потребу у відпустці для лікування у зв’язку з хворобою або про потребу у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), або у звільненні від виконання службових обов'язків, проводиться за медичними показаннями.

Військовослужбовцям, які проходять медичний огляд у зв’язку з продовженням контракту, обов’язково виконуються дослідження крові на антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту «В» (HBsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту «С» (anti-HCV).

6.9. При медичному огляді військовослужбовців метод індивідуальної оцінки придатності їх до військової служби повинен застосовуватись у кожному випадку. ВЛК враховує їх вік, освіту, військовий фах, підготовку, досвід, фактичну працездатність, спрямованість до подальшого проходження військової служби, думку командування і начальника медичної служби військової частини, викладені у службовій та медичній характеристиках, та можливість подальшого проходження військовослужбовцем військової служби на посаді, яка найбільше відповідає стану його здоров'я.

6.10. Медичний огляд військовослужбовців, які отримали захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії), з метою визначення ступеня придатності до військової служби проводиться при визначеному лікарсько-експертному наслідку (результаті) захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії).

Визначений наслідок (результат) захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва - це такий стан здоров'я, коли результати обстеження та лікування дають підстави ВЛК (ЛЛК) винести постанову про ступінь придатності до військової служби (служби за військовою спеціальністю), а подальше лікування не призведе до відновлення придатності до військової служби.

6.11. У мирний час постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці для лікування у зв’язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін - не менше 30 календарних днів. Постанова про потребу у відпустці для лікування у зв’язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК (без затвердження).

У мирний час постанова ВЛК про потребу у звільненні від виконання службових обов'язків (занять) за станом здоров'я оформлюється довідкою ВЛК, яка затвердженню штатною ВЛК не підлягає.

6.12. У разі коли є незаперечні дані, що здатність до проходження військової служби за станом здоров'я не відновиться, постанова ВЛК про потребу військовослужбовців у відпустці для лікування у зв’язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не приймається, а вирішується питання про придатність їх до військової служби.

При огляді військовослужбовців, які за вироком суду засуджені до тримання у дисциплінарному батальйоні або на гауптвахті, постанова про необхідність надання їм відпустки для лікування у зв’язку з хворобою або відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) ВЛК не приймається. Лікування їх має бути завершене у військовому госпіталі або у лазареті медичного пункту дисциплінарного батальйону.

6.13. На підставі постанови ВЛК відпустка для лікування у зв’язку з хворобою надається військовослужбовцям на 30 календарних днів, а за медичними показаннями після травм (поранень, контузій) або оперативного лікування - на 45 або 60 календарних днів. За наявності медичних показань відпустка для лікування у зв’язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) продовжується ВЛК на 30 календарних днів, а в окремих випадках - на 45 або на 60 календарних днів.

6.14. Загальний час безперервного перебування військовослужбовців на лікуванні в закладах охорони здоров’я (установах), включаючи відпустку для лікування у зв’язку з хворобою та відпустку для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), не повинен перевищувати 4 місяці, а для хворих на туберкульоз - 10 місяців. Після закінчення визначеного строку перебування на безперервному лікуванні та у відпустці для лікування у зв’язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовці підлягають медичному огляду для визначення ступеня придатності до військової служби. У разі визнання їх ВЛК непридатними до військової служби вони можуть бути подані до звільнення з військової служби до виписки із закладу охорони здоров’я (установи).

6.15. Відпустка для лікування у зв’язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) надається військовослужбовцю командиром військової частини (закладу, установи), де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК.

Під час вибуття військовослужбовця у відпустку для лікування у зв’язку з хворобою або у відпустку для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) довідка ВЛК видається йому на руки.

Після закінчення відпустки для лікування у зв’язку з хворобою або відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовці (крім курсантів ВВНЗ) за рішенням керівників ТЦК та СП можуть пройти повторний медичний огляд за місцем проведення відпустки для визначення придатності їх до військової служби або для вирішення питання про потребу у наданні відпустки для лікування у зв’язку з хворобою або відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва).

6.16. У зв'язку із хворобою ВЛК може приймати постанову про потребу у звільненні від виконання службових обов'язків від 10 до 15 календарних днів, а щодо військовослужбовців строкової військової служби, у мирний час, - у тому числі з перебуванням у лазареті медичного пункту військової частини.

Постанова ВЛК про продовження звільнення від виконання службових обов'язків приймається кожний раз не більше як на 10 календарних днів, але в цілому не може перевищувати 30 календарних днів.

6.17. Медичний огляд ВЛК обов’язково проводиться військовослужбовцям, які потребують тривалого лікування за кордоном та направляються для лікування за кордон з метою отримання медичної та/або реабілітаційної допомоги.

Військовослужбовці, які згідно з Критеріями направлення громадян України для лікування за кордон на період дії воєнного стану, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров’я України від 05 квітня 2022 року № 574, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12 квітня 2022 року за № 414/37750, належать до категорії пацієнтів, медична та/або реабілітаційна допомога яким може надаватися за кордоном, направляються на медичний огляд ВЛК для визначення потреби у тривалому лікуванні за рішенням начальника (керівника) закладу охорони здоров’я (установи) на підставі подання начальника (керівника) лікувального відділення, в якому обстежується (лікується) військовослужбовець, про що робиться запис у медичній карті стаціонарного (амбулаторного) хворого (медичній книжці), який завіряється підписом начальника (керівника) закладу охорони здоров’я (установи).

Військовослужбовці, які не перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров’я (установах) направляються на медичний огляд ВЛК для визначення потреби в тривалому лікуванні на підставі направлення прямого начальника від командира окремої частини, йому рівних та вище або керівника ТЦК та СП.

6.18. У разі звільнення військовослужбовців з військової служби постанова про потребу їх у відпустці для лікування у зв’язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) ВЛК не приймається. У разі коли ці особи визнані непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців і в період оформлення звільнення з військової служби не можуть за станом здоров'я виконувати службові обов'язки, ВЛК одночасно з постановою про непридатність приймає постанову про звільнення від виконання службових обов'язків за станом здоров’я на строк, необхідний для оформлення звільнення, але не більше 30 календарних днів.

В особливий період військовослужбовцям, які пройшли медичний огляд ВЛК та виписуються із закладу охорони здоров’я (установи) до оформлення ВЛК свідоцтва про хворобу, у день виписки видається довідка ВЛК з постановою про потребу у звільненні від виконання службових обов’язків на ___ календарних днів (на строк, необхідний для оформлення та затвердження свідоцтва про хворобу, але не більше 30 календарних днів).

6.19. У разі коли особа, направлена на медичний огляд, відмовляється (ухиляється) від призначеного лікарем обстеження, що унеможливлює прийняття ВЛК відповідної постанови, за рішенням консиліуму лікарів (за участю головних (провідних) спеціалістів та командування закладу охорони здоров’я в системі Міністерства оборони України) її дозволяється виписувати із закладу охорони здоров’я в системі Міністерства оборони України без проведення медичного огляду з офіційним повідомленням командира (начальника) військової частини, яким ця особа була направлена на медичний огляд, та записом у медичній книжці.

6.20. У разі переведення військовослужбовців для продовження лікування з одного закладу охорони здоров’я (установи) до іншого, якщо це пов'язано з переїздом, ВЛК приймає відповідну постанову, яка оформлюється довідкою ВЛК та затвердженню штатною ВЛК не підлягає.

6.21. ВЛК можуть приймати постанову про перевезення того, хто пройшов медичний огляд, повітряним, морським (річковим), залізничним, автомобільним транспортом залежно від стану його здоров'я і необхідності надання останньому невідкладної медичної допомоги.

6.22. Якщо військовослужбовець, який пройшов медичний огляд, направлений до іншого військового закладу охорони здоров’я (установи), у відпустку для лікування у зв’язку з хворобою або у відпустку для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), або до місця служби після виписки із закладу охорони здоров’я (установи), потребує супроводу, то ВЛК у своїй постанові зазначає кількість супроводжуючих.

6.23. У разі неможливості проїзду оглянутого у плацкартному вагоні ВЛК має право приймати постанову про проїзд його в купейному вагоні потягу.

Щодо хворого, який потребує ізоляції, ВЛК приймає постанову про необхідність в проїзді його і супроводжуючих осіб в окремому купе купейного вагона швидкого чи пасажирського потяга.

6.24. Забезпечення проїзду військовослужбовців у випадках, передбачених пунктами 6.20-6.23 розділу II Положення, проводиться за кошти Міністерства оборони України.

6.25. Військовослужбовцям-жінкам відпустка у зв'язку з вагітністю надається на підставі постанови госпітальної або гарнізонної ВЛК з дня виникнення у них права на відпустку. Строк вагітності установлюється відповідним медичним закладом.

Постанова ВЛК про потребу у відпустці у зв'язку з вагітністю оформляється довідкою про вагітність (додаток 16), яка затвердженню штатною ВЛК не підлягає і видається на руки військовослужбовцю-жінці або висилається командиру військової частини, де вона проходить службу.

6.26. Щодо військовослужбовців, визнаних непридатними до служби в Десантно-штурмових військах, спецспорудах, до підводного керування танків, до роботи з ДІВ, КРП, джерелами ЕМП, мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами, відряджень за кордон, у МО тощо, ВЛК одночасно вирішують питання про придатність їх до військової служби за графами I, II, III Розкладу хвороб залежно від військового звання з подальшим затвердженням свідоцтва про хворобу штатною ВЛК.

6.27. Медичний огляд верхолазів (верхолазними роботами вважаються всі роботи, коли основним засобом запобігання падінню робітників з висоти в усіх випадках пересування є запобіжний пояс) проводиться один раз на 12 місяців, а осіб, які працюють на висоті (роботами на висоті вважаються усі роботи, які виконуються на висоті 1,5 м від поверхні ґрунту, перекриття або робочого настилу, над яким проводяться роботи з монтажних пристосувань або безпосередньо з елементів конструкцій, обладнання, машин та механізмів під час їх встановлення, експлуатації, монтажу та ремонту), кранівників баштових та автомобільних кранів, осіб, зайнятих на роботах з обслуговування діючих електроустановок (черговий персонал, який обслуговує діючі електроустановки з напругою 127 В і вище та проводить у них оперативні переключення; персонал, який виконує налагоджувальні, монтажні роботи та високовольтні випробування на цих електроустановках; персонал, який проводить роботи під напругою в електроустановках з напругою 127 В та вище), - один раз на 2 роки.

Особи, які призначаються на роботи на висоті, верхолазні роботи та пов'язані з підніманням на висоту, а також з обслуговування підйомних механізмів і установок та діючих електроустановок, проходять обстеження в обсязі, передбаченому керівництвом з диспансеризації військовослужбовців.

Крім цього, медичний огляд додатково проводиться особам, які призначаються:

на роботи на висоті, верхолазні роботи, пов'язані з підійманням на висоту, - обстеження вестибулярного апарату;

на роботи з обслуговування діючих електроустановок - обстеження полів зору та вестибулярного апарату.

6.28. У разі коли ВЛК після амбулаторного обстеження не може прийняти остаточної постанови, вона направляє військовослужбовця на стаціонарне обстеження у заклад охорони здоров’я (установу) з подальшим оглядом його госпітальною ВЛК.

6.29. Огляд військовослужбовців для встановлення придатності до підводного водіння танків проводиться один раз у 2 роки, а також при змінах у стані здоров'я.

6.30. Щодо курсантів ВВНЗ (крім випускного курсу), які визнаються непридатними для подальшого навчання, ВЛК одночасно вирішує питання про придатність їх до військової служби за графою I Розкладу хвороб та приймає відповідну постанову.

6.31. Курсанти випускних курсів оглядаються за графою III Розкладу хвороб, а курсанти випускних курсів військово-морських навчальних закладів, крім того, оглядаються для визначення придатності до служби у плаваючому складі ВМС Збройних Сил України.

6.32. Відбір військовослужбовців для навчання деяким військовим спеціальностям проводиться відповідно до Розкладу хвороб та ТДВ.

6.33. На посади водіїв, механіків-водіїв спеціальних агрегатів ракетних військ призначаються військовослужбовці, придатні до військової служби, визнані придатними до керування транспортними засобами, які мають гостроту зору не нижче 0,8 на кожне око без корекції та слух на шепітну мову не менше 6 м на кожне вухо.

6.34. В особливий період лікування військовослужбовців має бути закінчене у закладі охорони здоров’я (установі) (солдатів, матросів, сержантів і старшин - у батальйонах (командах) видужуючих). У виняткових випадках військовослужбовцям може бути надана відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) на 30 календарних днів. За постановою ВЛК відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) може бути продовжена на такий самий строк, а за відповідних медичних показань - повторно продовжена ще на 30 календарних днів. Постанова ВЛК про продовження відпустки для лікування у зв'язку з хворобою або відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) записується в книгу протоколів засідань ВЛК та в довідку ВЛК, на підставі якої була надана перша відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), і підписується головою, членами комісії (не менше двох), секретарем комісії та скріплюється гербовою печаткою.

Якщо після продовження відпустки для лікування у зв'язку з хворобою або відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець не може приступити до виконання службових обов'язків, то він оглядається ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби.

6.35. Щодо військовослужбовців строкової військової служби, курсантів ВВНЗ, ліцеїстів, у яких зріст 190 см та вище, ВЛК приймає постанову про надання їм додаткового харчування у межах половини передбаченого для них продовольчого пайка на весь термін строкової служби, навчання у ВВНЗ (крім курсантів випускного курсу) та у військовому (військово-морському, військово-спортивному) ліцеї.

Олег!

РЕКОМЕНДУЮ ВАМ ЗВЕРНУТИ УВАГУ НА:

КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26, ст.131):

Кримінальний кодекс України | від 05.04.2001 № 2341-III (rada.gov.ua)

"Стаття 39. Крайня необхідність

1. Не є кримінальним правопорушенням заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

2. Перевищенням меж крайньої необхідності є умисне заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода.

3. Особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.

Стаття 40. Фізичний або психічний примус

1. Не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.

2. Питання про кримінальну відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу, вирішується відповідно до положень статті 39 цього Кодексу.

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141):

Конституція України | від 28.06.1996 № 254к/96-ВР (rada.gov.ua)

"Стаття 62. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь".

КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст.88):

Кримінальний процесуальний к... | від 13.04.2012 № 4651-VI (rada.gov.ua)

"Стаття 17. Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини

1. Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

2. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

3. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

5. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Стаття 18. Свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї

1. Жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.

2. Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права.

3. Жодна особа не може бути примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні її близькими родичами чи членами її сім’ї кримінального правопорушення".

Всього доброго.

Доброго дня, для вирішення вашої проблеми треба її розуміти. Може не все так погано, як здається на перший погляд. Якщо ви військовий врядчи, вскриттям вен ви вирішите своє питання, тому як є Ст. 409. Кримінального коедксу України. Тому це може тільки погіршити ваше становище. Якщо ваші право порушуються ви маєте право звернутися на г Урядову гарячу лінію 1545 , або на гарячу лінію МОУ 0 800 500 442

Пишіть рапорти на своє командування.

Ст. 409. Ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом

1. Ухилення військовослужбовця від несення обов’язків військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби, підроблення документів чи іншого обману -

карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Відмова від несення обов’язків військової служби -

карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

4. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років

Вітаю!

Предусмотрена ли какая либо ответственность за вскрытие вен или голодовку в нац гвардии. - так, згідно ч.4 ст. 409 ККУ. Дане кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років. Для прикладу судове рішення - https://youcontrol.com.ua/catalog/court-document/1... У провадженнях щодо розслідування військових злочинів є свої особливості щодо доказів, що збираються досудовим слідством. Приблизний перелік їх виглядає так:

• Протоколи допитів;
• Витяги з наказів по службі;
• Рапорти;
• Акт перевірки ВСП (Військової служби правопорядку України).

Тобто інших класичних доказів у вигляді ряду експертиз, протоколів затримання, обшуку, ОМП, пред’явлення для впізнання та іншого, не використовуються, у зв'язку з відсутністю потреби. Звичайно не всі склади злочинів однакові. Якщо було затримання дезертира на блокпосту, серед матеріалів буде протокол затримання. Або при розслідуванні злочинів пов’язаних з незаконним обігом/застосуванням зброї - буде балістична експертиза.

Особливості фіксації слідчих дій:

Після повоєнних змін до КПК України для захисту залишилося не так багато інструментів. Зокрема, це стосується й обмеження необхідності використання інституту понятих. Все покривається терміном “за існування об'єктивної можливості” та подібними фразами.

На сьогодні існує обов'язок використання відеофіксації будь-яким способом слідчої дії. Звичайно всі розуміють, що під час війни це єдиний можливий вихід для фіксації процесуальної дії.

Однак, ми в першу чергу є адвокатами, та повинні перевірити кожен доказ. Якщо відеофіксація є переривною або не дає “повної картини”, захист завжди зможе посіяти сумніви. А виправити ситуацію за рахунок понятих буде вже не можливо.

Особливості допитів:

Гадаю, що всі вже обізнанні у іншому нововведенні на час військового стану щодо можливості використання в якості доказів у судах показів, що отримані під час досудового слідства.

З одного боку ми розуміємо логіку законодавця, що приймав такі новели. Суд зможе розглянути провадження у швидкі строки, не чекаючи явки свідків та потерпілих, що можуть тривати роками.

Це ефективно, якщо цей механізм буде працювати наступним чином. Обвинувачений не визнає провину, встановлено повний порядок, сторона захисту допитала необхідних учасників і залишилися, наприклад, свідки, що не з'являються та цим затягують час.

Але скоріш за все буде так. На третє засідання, на яке не з'явилися свідки, суд задовольнить клопотання прокурора про вивчення в якості доказів протоколів допитів та їх відеофіксацію. Тож всі доводи захисника про необхідність поставити запитання, які не поставив слідчій, будуть залежати від настрою суду.

Щодо висновків, що викладені у акті перевірки ВСП:

Для захисників, що вперше приймають участь у такій категорії справ, буде цікавим питання доказової ваги акту перевірки ВСП. Зазначений документ є важливим для військової “кухні”. Однак немає значимої юридичної сили в якості доказа у провадженні. Він не містить спеціальних технічних знань, наприклад, як результати податкової перевірки для розгляду провадження за ст. 212 КК України. Крім того, слідчий чи прокурор все одно будуть знову допитувати осіб, що вже були опитані під час перевірки.

Тому додаткових дій щодо окремого оскарження вказаного акту, на мій погляд, проводити не потрібно. Висновки акту будуть “розбиті” разом з іншими доказами у загальному порядку.

Забезпечення права на захист:

Формально Верховна Рада не вносила змін до КПК України щодо звуження права на захист. Але навіть з оглянутих вище норм, можна зробити висновок щодо звуження як права на захист, так і переліку інструментів захисника щодо доведення своєї позиції. Та це лише теоретична частина. Особливості щодо захисту по військовим справам є і з фактичної сторони.

Першій аспект.

Найчастіше клієнт звертається до адвоката вже на моменті “мене на завтра викликають у військову прокуратуру” або “мені тут у військовій частині якусь підозру вручили”.

Через необізнаність люди дають пояснення по суті не розуміючи, що вони процесуально шкодять собі. У всіх складається враження, що якщо тут військовій вимір, то и покарання лише військові, а не криминальні. Тому і не одразу розуміють необхідність звернення до адвоката.

Другий аспект.

Другою складовою фактичної неможливості здійснити якісний захист - відстань та зв'язок. Кожна історія, що відбуваються сьогодні, може бути у будь-якій точці країни. Більшість таких провадженнь звісно “ближче” до лінії бойових дій. Далеко не завжди особа та орган досудового розслідування знаходяться в великому місті, де є більші шанси знайти адвоката з певною кваліфікацією та досвідом. По суті, захисника знаходять спочатку на “відстані”.

Далі починається стадія квазі захисту:

• спілкування з клієнтом лише за телефоном;
• відсутність інколи зв'язку та інтернету для такого спілкування;
• неможливість зв'язатися вчасно до слідчого чи прокурора особисто та інше.

Звичайно можна казати, що це проблеми захисника - бери та їдь для особистої участі, або приймай участь по відеозв’язку. Але це все ж таки безпосередня особиста участь захисника у роботі з клієнтом має значення.

Третій аспект.

І наостанок - активне залучення адвокатів БВПД. З одного боку - це великий плюс, з точки зору забезпечення базових стандартів права на захист. Але, на жаль, практика показує, що навіть якщо ви виїхали на слідчі чи інші процесуальні дії - вас ніхто зараз чекати не буде. Буде залучений по відеозв’язку адвокат БВПД и ви про це дізнаєтесь коли вже приїдете.

Всього найкращого!