Бойовий вихід на позиції.

Вітаю, Петро!

Добрий вечір.Цікавить таке питання,мені видали чужий автомат,в мене в військовому квитку записаний інший.Чи є це підставою написати відказ йти на бойовий вихід,чи ні?

НА ЖАЛЬ, АЛЕ НІ. ЦЕ НЕ МОЖЕ ВВАЖАТИСЯ ПІДСТАВОЮ ДЛЯ ВІДМОВИ ВІД ВИКОНАННЯ НАКАЗУ.

АЛЕ ПРОБЛЕМА В ТОМУ, ЩО ЧИННЕ ЗАКОНОДАВСТВО ВЗАГАЛІ НЕ ПЕРЕДБАЧАЄ ТАКИХ ПІДСТАВ, І ПО СУТІ БУДЬ-ЯКА ВІДМОВА, НАВІТЬ ЗА ПОВАЖНИХ ПРИЧИН, МОЖЕ РОЗГЛЯДАТИСЯ ЯК НЕПОКОРА, ЩО ПЕРЕДБАЧЕНО СТАТТЕЮ 402 КК УКРАЇНИ.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України

Порядок віддання й виконання наказів

35. Накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.

Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв’язку.

Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.

36. Командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.

За віддання і виконання явно злочинного наказу (розпорядження) винні особи притягаються до відповідальності згідно із законом.

37. Військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.

Військовослужбовець зобов’язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов’язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов’язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.

{Частина третя статті 37 в редакції Закону № 1420-IV від 03.02.2004}

38. У разі коли військовослужбовець, який виконує наказ, отримав від іншого командира (начальника), старшого за службовим становищем чи військовим званням, новий наказ, що стане перешкодою для виконання попереднього, він доповідає про це командирові (начальникові), який віддав наступний наказ, і після отримання його згоди припиняє виконання попереднього наказу.

Командир (начальник), який віддав наступний наказ, повідомляє про це командира (начальника), який віддав попередній наказ.

...

ВТІМ, У ВАШІЙ СИТУАЦІЇ ПОТРІБНО РОЗБИРАТИСЯ ДЕТАЛЬНІШЕ.

ДЕ ВАША ЗБРОЯ?

ВИДАЧУ НОВОЇ ЗБРОЇ ПРОВОДИЛИ НАКАЗОМ?

Доброго дня. Навіщо ви приймали не свій автомат?

Ви повинні негайно повідомити рапортом командира військової частини про даний інцидент.

тут треба знати де ваш автомат чому вам видали інший і т.д чи був вписаний інший автомат до вашого військового квитка і т.д.

Також рекомендую звернутися на гарячу лінію міністерства оборони України 0800500410

Треба зафіксувати даний факт, бо іначе у подальшому у вас питання де ваш автомат, і чому у вас інший.

Запишіть номер реєстрації вашого рапорт, номер звернення на гарячу лінію.

Доброго дня, Петро!

Зброя є важливим елементом порядку несення військової служби військовослужбовцем.

Згадно статті 11 Статуту внутрішньої служби до загальних обов’язків військовослужбовців віднесено, в тому числі.

"знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;".

Отже, для початку скажу, що видача Вам чужої неперевіреної Вами зброї заздалегідь ставить Вас у положення особи, яка з об'єктивних причин не може відповідати за свою здатність повноцінно виконувати свої службові обов'язки, пов'язані з участю у бойових діях та захистом Батьківщини.

Це також пов'язано не тільки з Вашою відповідальністю, але і з безпекою Ваших бойових товаришів, які бок о бок з Вами воюють з агресором.

Тому, на моє глибоке переконання, в такому випадку Ви маєте право звернутись до Вашого прямого командира із рапортом про роз'яснення наказу.

Відповідно до статті 37 розділу І, частини І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, яка регулює порядок віддання й виконання наказів, «військовослужбовець для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. У свою чергу, підлеглий має право звернутися до командира з проханням уточнити наказ.

Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов’язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов’язаний доповісти вищезазначеним особам негайно».

Згідно пункту 6 розділу І Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» за командиром закріплено право «віддавати накази і розпорядження, а обов’язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк».

Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.

За змістом пункту 2 статті 41 Кримінального кодексу України, в якому згадується незаконність наказу або розпорядження

«Наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов'язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина».

При тому Ви повинні керуватись згаданною вище статтею 37 розділом І, частиною І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

Такий рапорт допоможе Вам уникнути відповідальності за будь які можливі наслідки, які можуть наступити через використання чужої зброї.

Зі своєї практики знаю, що подібні рапорти дисциплінують командирів і не дають їм багато маневру ставити нездійснені або ж, навіть, неправомірні накази, пов'язані з невиправданим ризиком для Вашого життя.

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня!

На жаль, це не є підставою для відмови.

Згідно пункту 15 Розділу І Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України

Для несення служби в добовому наряді, вартової служби або виконання спеціальних завдань військовослужбовцями, у яких стрілецька зброя тимчасово зберігається на складі РАО, за рішенням командира військової частини дозволяється озброювати їх стрілецькою зброєю інших військовослужбовців, необхідна кількість і номери якої визначаються в наказі командира військової частини про організацію служби військ та бойового навчання (про організацію службової діяльності) на відповідний навчальний рік та про склад добового наряду. Цим особам стрілецька зброя та боєприпаси видаються на підставі витягу з наказу.

Забороняється видавати та отримувати стрілецьку зброю та боєприпаси з порушенням вимог статутів Збройних Сил України та цієї Інструкції.

Відповідно до ст. 402 Кримінального кодексу України непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу, вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

Примітка. Під бойовою обстановкою в розділі XIX цього Кодексу слід розуміти обстановку наступального, оборонного чи іншого загальновійськового, танкового, протиповітряного, повітряного, морського тощо бою, тобто безпосереднього застосування військової зброї і техніки стосовно військового супротивника або військовим супротивником. Обстановка бою, в якому бере участь військове з’єднання, частина (корабель) або підрозділ, розпочинається і закінчується з наказу про вступ у бій (припинення бою) або з фактичного початку (завершення) бою.

Також згідно зі ст. 403 Кримінального кодексу України невиконання наказу начальника, вчинене за відсутності ознак непокори, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

ПРОТЕ! Стаття 41 Кримінального кодексу України визначає, що наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов'язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина. Тобто виконанню підлягає тільки законний наказ.

Явно злочинним слід вважати наказ, злочинний характер якого очевидний, зрозумілий як для того, хто його віддає, так і для того, кому він адресований, а також для інших осіб. Тобто злочинність такого наказу повинна бути очевидною і не викликати сумнівів.

Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка відмовилася виконувати явно кримінально протиправний наказ або розпорядження. Також зауважу, що виконавець наказу може бути звільнений від відповідальності, якщо він не усвідомлював і не міг усвідомлювати злочинність наказу. У такому випадку відповідальності підлягає тільки особа, що віддала кримінально протиправний наказ.

Відповідно до статті 37 розділу І, частини І «Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України» підлеглий має право звернутися до командира з проханням уточнити наказ.

Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов’язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов’язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.

Саме тому у випадках невпевненості у можливості виконати наказ раджу писати рапорт про уточнення наказу, обов’язково в ньому зазначаючи про те, що Ви НЕ відмовляється виконувати наказ.

Це передбачено Статутом внутрішньої служби ЗСУ від 24.03.1999 № 548-XIV та Дисциплінарним статутом ЗСУ від 24.03.1999 № 551-XIV.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Бережіть себе!

ВІТАЮ ВАС, пане ПЕТРЕ!

Нажаль багато що в умовах реальних бойових дій далеке від законів, Статутів служби у ЗСУ та інструкцій Міністерства оборони України, які регулюють такі речі.

З формальної точки зору, відповідно до статті 60 Конституції України, Ви не зобов"язані виконувати явно злочинний наказ чи розпорядження.

Аналогічно, ч. 3 ст. 41 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачає, що не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка відмовилася виконувати явно злочинний наказ або розпорядження.

Чи вважати видачу чужої зброї злочинним наказом? - Питання дискусійне.

Вам би слід було пояснити своєму командиру, що за Вами має бути закріплена особиста зброя.

Питання урегульовано Інструкцією про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 29.06.2005 № 359 (у редакції наказу Міністерства оборони України 20.10.2015 № 569)

Вибачте, але це питання підлягає розслідуванню або в середині військової частини, або із залученням представників служби військового правопорядку, адже хтось може зі зброєю, закріпленою за Вами - вбити когось... і на кого потім повісять це вбиство? На Вас? Так само і зброя, яку видали Вам - може бути за кимось закріплена і така особа може нести відповідальність за дії, вчинені Вами з такою зброєю, якщо за Вами її не було закріплено належним чином.

ВІдповідно до пункту 15 Розділу ІІ Інструкції № 359 Стрілецька зброя (у тому числі спортивна і навчальна) закріплюється за військовослужбовцями рядового, сержантського та старшинського складу (крім військовослужбовців, у яких штатна зброя - пістолет) під особистий підпис у відомості закріплення зброї за особовим складом (додаток 14), яка реєструється у службі діловодства військової частини.

Відомість складається за підрозділ і зберігається в командира підрозділу.

Назва, серія, номер і дата видачі стрілецької зброї, закріпленої за військовослужбовцями рядового, сержантського та старшинського складу та виданої зі складу офіцерам і прапорщикам (мічманам), крім спортивної і навчальної стрілецької зброї, записуються у військовий квиток військовослужбовця (посвідчення офіцера або прапорщика (мічмана)).

Кожний запис про отриману (здану) стрілецьку зброю у військових квитках завіряється підписом командира підрозділу, а в посвідченнях офіцера або прапорщика (мічмана) - начальника служби РАО (посадової особи, яка відповідає за облік, зберігання та видачу стрілецької зброї та боєприпасів), і скріплюється гербовою печаткою військової частини.

Приймання стрілецької зброї від особового складу підрозділу (крім військовослужбовців, у яких штатна зброя - пістолет) проводиться шляхом списання її у відомості закріплення зброї за особовим складом.

ВІдповідно до пункту 14 Розділу І Інструкції

Під час видачі стрілецької зброї та боєприпасів військовослужбовцям командир (керівник, начальник) зобов’язаний нагадати їм порядок поводження зі стрілецькою зброєю та боєприпасами, зокрема щодо заборони:

користуватися без необхідності чужою зброєю та зброєю, навички поводження з якою відсутні;

У підрозділах військової частини облік стрілецької зброї та боєприпасів ведеться за книгою видачі зброї та боєприпасів (додаток 5), книгою обліку за номерами і закріплення озброєння та техніки (додаток 12), книгою обліку озброєння та техніки за номерами і технічним станом, відомістю закріплення зброї за особовим складом (додаток 14), книгою прийняття та здавання чергування, форма якої наведена в додатку 9 до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, книгою обліку наявності та руху військового майна в підрозділі (додаток 15), книгою обліку військового майна, виданого в тимчасове користування (додаток 16), книгою огляду (перевірки) озброєння, техніки та боєприпасів роти, форма якої наведена в додатку 11 до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, роздавально-здавальною відомістю боєприпасів на пункті бойового постачання військової частини (додаток 17). (пункт 2 Розділу ІІ Інструкції)

У підрозділах військової частини стрілецька зброя та боєприпаси до неї, у тому числі спортивна та навчальна, зберігаються в кімнаті для зберігання зброї в порядку, передбаченому статтями 144-151 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

У разі відсутності у підрозділі військової частини кімнати для зберігання зброї або приміщення для зберігання особистої зброї дозволяється зберігати стрілецьку зброю та боєприпаси в кімнаті для зберігання зброї вартового приміщення в окремих ставницях, шафах, ящиках.

ОТЖЕ, Вам слід здати зброю, яка не закріплена за Вами належним чином уповноваженій особі військової частини і вимагати видати Вам зброю, яка закріплена за Вами. В іншому випадку, подати рапорт, в якому зазначити вказані обставини та можливі загрози, які це може нести. В тому числі факт відсутності у Вас закріпленої за Вами зброї та те, що Ви не можете нести відповідальність за дії, які будуть вчинені з нею іншими особами, до яких могла потрапити закріплена за Вами зброя. Так само вказати № автомата, який був виданий Вам.

У разі надання наказу, який на Вашу думку є незаконним:

1. Зверніться до командира з проханням уточнити наказ, для чього слід підготувати рапорт про уточнення наказу. Такий рапорт не повинен містити категоричні твердження про відмову виконати наказ.

2. Подайте рапорт безпосередньо командиру. На другому екземплярі рапорту попросіть поставити відмітку про отримання - дату, ПІБ і підпис.

3. Якщо навіть після уточнення командир вимагає виконати наказ - підготуйте письмову скаргу та подайте її до посадових осіб, органів військового управління, органів управління Служби правопорядку (в залежності від порушення).

Подання скарги не звільняє від обов"язку виконати наказ нажаль. Адже такі дії можуть бути кваліфіковані як непокора (ст. 402 Кримінального кодексу України) або невиконання наказу (стаття 403 Кримінального кодексу України).

Ви можете звернутися із Вашим питанням до ВІйськової служби правопорядку ЗСУ - телефон довіри 044 454-73-08 або за телефоном гарячої лінії 044 456-73-03 і повідомити про відповідні факти.

Всі ці речі бажано фіксувати та записувати. Бо в майбутньому - у разі чого це буде доказом відсутності Вашої вини.

У разі відмови йти на бойовий вихід - нажаль високі шанси тлумачити це збоку Вашого керівництва як непокору та відмову виконувати бойовий наказ.

Але як то кажуть краще погано сидіти, ніж гарно лежати. За статтями 402 та 403 Кримінального кодексу України не така велика відповідальність, особливо якщо співставляти її з життям людини, а так само із можливою відповідальністю за вбивство та таке інше, у разі використання Вашої зброї кимось не за належністю.

З повагою та розумінням, юрист Ярослав Турчин

Вітаю!

Чи є це підставою написати відказ йти на бойовий вихід,чи ні? - все залежить від того, як ваше командування розцінить дану ситуацію. Однак, якщо буде наказ залишатися на позиціях та тримати оборону, то скоріш за все можуть ініціювати проведення службового розслідування. Адже, відповідно до норм чинного законодавства військовослужбовець повинен виконувати накази/розпорядження свого командира. Можна не виконувати лише явно злочинні накази чи розпорядження. Загрожуватиме кримінальна відповідальність за ч. 4 ст. 402 КК України (непокора, вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, - карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років, - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text.

СТАТУТ ВНУТРІШНЬОЇ СЛУЖБИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/548-14#Text):

Загальні обов’язки військовослужбовців

11. Необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов’язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов’язки:

свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов’язок;

бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;

беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;

постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов’язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;

знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;

дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;

поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;

бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;

вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;

виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;

додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

ДИСЦИПЛІНАРНИЙ СТАТУТ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/551-14#Text):

4. Військова дисципліна зобов’язує кожного військовослужбовця:

додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;

бути пильним, зберігати державну таємницю;

додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;

виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;

поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків;

не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов’язків військової служби.

6. Право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов’язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.

Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.

У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов’язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.

Командир зобов’язаний вжити заходів щодо затримання підлеглого при вчиненні або здійсненні ним замаху на вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, пов’язаного із непокорою, опором чи погрозою начальнику, застосуванням насильства, самовільним залишенням військової частини або місця служби, ухиленням від військової служби чи дезертирством, із негайним доставлянням затриманого до уповноваженої службової особи або вжити заходів щодо негайного повідомлення уповноваженої службової особи про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні діяння з ознаками кримінального правопорушення.

Кримінальний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text):

Стаття 402. Непокора

1. Непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу -

карається службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Те саме діяння, якщо воно вчинено групою осіб або спричинило тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

3. Непокора, вчинена в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, -

карається позбавленням волі на строк від п’яти до семи років.

4. Непокора, вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, -

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

Стаття 66. Обставини, які пом'якшують покарання

1. При призначенні покарання обставинами, які його пом'якшують, визнаються:

1) з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення;

2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди;

2-1) надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення;

3) вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім;

4) вчинення кримінального правопорушення жінкою в стані вагітності;

5) вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин;

6) вчинення кримінального правопорушення під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність;

7) вчинення кримінального правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого;

8) вчинення кримінального правопорушення з перевищенням меж крайньої необхідності;

9) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням кримінального правопорушення у випадках, передбачених цим Кодексом.

2. При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

3. Якщо будь-яка з обставин, що пом'якшує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його пом'якшує.

Стаття 69. Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом

1. За наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов’язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

2. На підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

{Стаття 69 із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VI від 15.04.2008, № 4025-VI від 15.11.2011, № 1698-VII від 14.10.2014, № 2617-VIII від 22.11.2018, № 1576-IX від 29.06.2021}

Стаття 69-1. Призначення покарання за наявності обставин, що пом'якшують покарання

1. За наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

ЗРАЗОК СУДОВОГО РІШЕННЯ ПО СХОЖОМУ ВИПАДКУ - https://reyestr.court.gov.ua/Review/105219873

УСПІХІВ!

У провадженнях щодо розслідування військових злочинів є свої особливості щодо доказів, що збираються досудовим слідством. Приблизний перелік їх виглядає так:

• Протоколи допитів;
• Витяги з наказів по службі;
• Рапорти;
• Акт перевірки ВСП (Військової служби правопорядку України).

Тобто інших класичних доказів у вигляді ряду експертиз, протоколів затримання, обшуку, ОМП, пред’явлення для впізнання та іншого, не використовуються, у зв'язку з відсутністю потреби. Звичайно не всі склади злочинів однакові. Якщо було затримання дезертира на блокпосту, серед матеріалів буде протокол затримання. Або при розслідуванні злочинів пов’язаних з незаконним обігом/застосуванням зброї - буде балістична експертиза.

Особливості фіксації слідчих дій:

Після повоєнних змін до КПК України для захисту залишилося не так багато інструментів. Зокрема, це стосується й обмеження необхідності використання інституту понятих. Все покривається терміном “за існування об'єктивної можливості” та подібними фразами.

На сьогодні існує обов'язок використання відеофіксації будь-яким способом слідчої дії. Звичайно всі розуміють, що під час війни це єдиний можливий вихід для фіксації процесуальної дії.

Однак, ми в першу чергу є адвокатами, та повинні перевірити кожен доказ. Якщо відеофіксація є переривною або не дає “повної картини”, захист завжди зможе посіяти сумніви. А виправити ситуацію за рахунок понятих буде вже не можливо.

Особливості допитів:

Гадаю, що всі вже обізнанні у іншому нововведенні на час військового стану щодо можливості використання в якості доказів у судах показів, що отримані під час досудового слідства.

З одного боку ми розуміємо логіку законодавця, що приймав такі новели. Суд зможе розглянути провадження у швидкі строки, не чекаючи явки свідків та потерпілих, що можуть тривати роками.

Це ефективно, якщо цей механізм буде працювати наступним чином. Обвинувачений не визнає провину, встановлено повний порядок, сторона захисту допитала необхідних учасників і залишилися, наприклад, свідки, що не з'являються та цим затягують час.

Але скоріш за все буде так. На третє засідання, на яке не з'явилися свідки, суд задовольнить клопотання прокурора про вивчення в якості доказів протоколів допитів та їх відеофіксацію. Тож всі доводи захисника про необхідність поставити запитання, які не поставив слідчій, будуть залежати від настрою суду.

Щодо висновків, що викладені у акті перевірки ВСП:

Для захисників, що вперше приймають участь у такій категорії справ, буде цікавим питання доказової ваги акту перевірки ВСП. Зазначений документ є важливим для військової “кухні”. Однак немає значимої юридичної сили в якості доказа у провадженні. Він не містить спеціальних технічних знань, наприклад, як результати податкової перевірки для розгляду провадження за ст. 212 КК України. Крім того, слідчий чи прокурор все одно будуть знову допитувати осіб, що вже були опитані під час перевірки.

Тому додаткових дій щодо окремого оскарження вказаного акту, на мій погляд, проводити не потрібно. Висновки акту будуть “розбиті” разом з іншими доказами у загальному порядку.

Забезпечення права на захист:

Формально Верховна Рада не вносила змін до КПК України щодо звуження права на захист. Але навіть з оглянутих вище норм, можна зробити висновок щодо звуження як права на захист, так і переліку інструментів захисника щодо доведення своєї позиції. Та це лише теоретична частина. Особливості щодо захисту по військовим справам є і з фактичної сторони.

Першій аспект.

Найчастіше клієнт звертається до адвоката вже на моменті “мене на завтра викликають у військову прокуратуру” або “мені тут у військовій частині якусь підозру вручили”.

Через необізнаність люди дають пояснення по суті не розуміючи, що вони процесуально шкодять собі. У всіх складається враження, що якщо тут військовій вимір, то и покарання лише військові, а не криминальні. Тому і не одразу розуміють необхідність звернення до адвоката.

Другий аспект.

Другою складовою фактичної неможливості здійснити якісний захист - відстань та зв'язок. Кожна історія, що відбуваються сьогодні, може бути у будь-якій точці країни. Більшість таких провадженнь звісно “ближче” до лінії бойових дій. Далеко не завжди особа та орган досудового розслідування знаходяться в великому місті, де є більші шанси знайти адвоката з певною кваліфікацією та досвідом. По суті, захисника знаходять спочатку на “відстані”.

Далі починається стадія квазі захисту:

• спілкування з клієнтом лише за телефоном;
• відсутність інколи зв'язку та інтернету для такого спілкування;
• неможливість зв'язатися вчасно до слідчого чи прокурора особисто та інше.

Звичайно можна казати, що це проблеми захисника - бери та їдь для особистої участі, або приймай участь по відеозв’язку. Але це все ж таки безпосередня особиста участь захисника у роботі з клієнтом має значення.

Третій аспект.

І наостанок - активне залучення адвокатів БВПД. З одного боку - це великий плюс, з точки зору забезпечення базових стандартів права на захист. Але, на жаль, практика показує, що навіть якщо ви виїхали на слідчі чи інші процесуальні дії - вас ніхто зараз чекати не буде. Буде залучений по відеозв’язку адвокат БВПД и ви про це дізнаєтесь коли вже приїдете.

Всього найкращого!