Подаччя позовної заяви до суду

Доброго дня, відсутність грошей не є поважною причиною пропуску позовної давності. Для поновлення строку, треба звертатися до суду, та надати поважні причини пропуску які підтверджені документально, наприклад, хвороба. Тут треба більш детально розбиратися у вашій ситуації.

Доброго дня, Лана!

Для початку потрібно зрозуміти, які саме порушення трудового кодексу були в діях санаторію по відношенню до Вас.

Щодо поважності пропущення строків подання позовної заяви, то на жаль, скрутне матеріальне становище до таких не віднесено.

Ст. 233 КЗпПУ визначає, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення — в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Проте, законодавець не може передбачити усіх ситуацій, які можуть виникнути між роботодавцем та працівником. Тому у випадках, в яких не передбачено спеціальної позовної давності, застосовується загальний строк звернення до суду – три роки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Перебіг строку позовної давності починається з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення її особистого права та інтересів. Якщо строки звернення до суду були пропущенні з поважних причин, суд має право їх поновити. Законодавство не передбачає переліку підстав, що дають право суду поновити строк звернення з позовом. Це питання вирішується у кожному окремому випадку з урахуванням усіх причин, які призвели до несвоєчасного звернення за захистом трудового права. Для поновлення строків позовної давності заінтересована особа має право звернутись до суду із відповідним клопотанням.

https://legalaid.gov.ua/novyny/stroky-pozovnoyi-da...

З повагою, адвокат Айвазян.

Добрий день, Лано!

Кодекс законів про працю України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text):

Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

{Офіційне тлумачення положення частини першої статті 233 див. в Рішенні Конституційного Суду № 4-рп/2012 від 22.02.2012}

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

{Офіційне тлумачення положення частини другої статті 233 див. в Рішеннях Конституційного Суду № 8-рп/2013 від 15.10.2013, № 9-рп/2013 від 15.10.2013}

Для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Встановлений частиною третьою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищого у порядку підлеглості органу.

Стаття 234. Поновлення судом строків, пропущених з поважних причин

У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

ВИСНОВКИ: у 2022 році було внесено зміни до Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) в частині строків звернення до суду у трудових спорах.

За загальним правилом встановлено тримісячний строк для звернення працівником із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду. Такий строк розраховується з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Особливості щодо строку визначено для спорів у справах про звільнення, а саме: місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення.

Важливо, що із КЗпП України виключено норму щодо необмеженого строку на звернення до суду з позовами про стягнення зарплати. Так, у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, передбачено тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Обмеження строку звернення до суду з позовами щодо стягнення заробітної плати є досить суттєвою зміною, адже раніше такі позови не обмежувалися будь-яким строком.

Крім того, у разі пропуску вказаних строків з поважних причин, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, минуло не більше одного року. Раніше таких обмежень щодо порядку поновлення строку не було.

Оскільки у статті 234 КЗпП України не наведено переліку поважних причин для поновлення строку звернення з заявою про вирішення спору, їх поважність має визначається в кожному випадку, залежно від конкретних обставин. При цьому поважними причинами пропуску строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.КЦС зауважив, що строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору є складовою механізму реалізації права на судовий захист та однією із основних гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.А перевірка дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору здійснюється судом за принципом ex officio, незалежно від того, чи заявляє відповідач про пропуск позивачем строку звернення до суду, на відміну від застосування позовної давності при вирішені судом цивільного спору, коли застосування позовної давності судом здійснюється тільки за заявою сторони у спорі (постанова від 02.12.2020 у справі № 751/1198/18).

Успіхів!

Вітаю Вас!

19 липня 2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352 , яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю.

Зокрема, важливих змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.

Згідно статті 233 Кодексу законів про працю України

• Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
• Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, – у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП).

Якщо Ви з поважних причин пропустили установлені строки для звернення до суду, то відповідно до статті 234 КЗпП суд може поновити ці строки.

Згідно положення, яке міститься у постанові КАС ВС від 30 вересня 2021 року у справі № 320/3307/21.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:

1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;

2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;

3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;

4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

ВІТАЮ ВАС, пані ЛАНА! Щоб дати Вам точну відповідь - треба розуміти що є предметом спору. В окремих випадках порушення до 19.07.2022 року НЕ МАЛИ СТРОКІВ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ.

Хоча, на думку "банди 9 скликання", що засідає на Грушевського - із 19.07.2022 року, відповідно до статті 233 КЗпП України, звернутися із заявою про виплату всіх сум, що належать працівникові в разі звільнення, він може у 3-місячний строк із дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

ДАННА НОРМА МАЄ ЯСКРАВО ВИРАЖЕНИЙ НЕКОНСТИТУЦІЙНИЙ ХАРАКТЕР, проте суди самі по собі не здатні застосовувати норми Конституцію як норми прямої дії... тому дане питання буде у підвішеному стані до звернення когось, кому відмовили усі суди України - до Конституційного Суду України з відповідною скаргою щодо неконституційності змін, ухвалених "Слугами неНароду" в 2022 році.

Положення частини третьої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки Присяжнюк Людмили Михайлівни щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України, ст. 1, 12 Закону України “Про оплату праці”, під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у ч.2 ст. 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Відповідно до частини сьомої статті 43, частини першої статті 55 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю працівник може захистити в суді.

Конституційний Суд України в Рішенні КСУ від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004 зазначив, що забезпечення прав і свобод потребує законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення).

У статтях 2, 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено порядок здійснення судочинства стосовно справедливого розв’язання, зокрема трудових спорів.

Реалізація права на судовий захист невід’ємно пов’язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Основним нормативним актом, що регулює строки звернення до суду про вирішення спорів у порядку цивільного судочинства, є Цивільний кодекс України (далі - ЦК України), який установлює інститут позовної давності і містить положення щодо часових меж, упродовж яких особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу.

Згідно зі статтею 256 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Стаття 257 ЦК України встановлює загальний строк позовної давності – ТРИ РОКИ.

Як то кажуть, за народною приказкою - "Обіцяного три роки чекають".

Проте, Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) встановлює спеціальну позовну давність для спорів в межах трудових відносин.

Стаття 233 КЗпП України визначає, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення — в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Утім, законодавець не може передбачити усіх ситуацій, які можуть виникнути між роботодавцем та працівником. Тому у випадках, в яких не передбачено спеціальної позовної давності, застосовується загальний строк звернення до суду – три роки.

!!! Водночас слід наголосити, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

ТАК, Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Нова редакція виглядає наступним чином:

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Перебіг строку позовної давності починається з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення її особистого права та інтересів. Якщо строки звернення до суду були пропущенні з поважних причин, суд має право їх поновити. Законодавство не передбачає переліку підстав, що дають право суду поновити строк звернення з позовом. Це питання вирішується у кожному окремому випадку з урахуванням усіх причин, які призвели до несвоєчасного звернення за захистом трудового права. Для поновлення строків позовної давності заінтересована особа має право звернутись до суду із відповідним клопотанням.

Але із 19.07.2022 року звернутися із заявою про виплату всіх сум, що належать працівникові в разі звільнення, він може у 3-місячний строк із дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

ТОЖ треба детально аналізувати Вашу ситуацію і дивитись на ДАТИ, СТРОКИ. Шукати у разі чого підстави для поновлення строків... Але це будет точно не відсутність грошей. Бо держава хотіла плювати на відсутність грошей у громадян...

І дійсно, підтверджую позицію колег... відсутність грошей в нашій чарівній "супердемократичній" державі, в якій перед отриманням кредитів МВФ декларується верховенство права, справедливість та демократія - НЕ Є ПІДСТАВОЮ ДЛЯ ВИЗНАННЯ СТРОКУ ДЛЯ ЗВЕРНЕННЯ ДО СУДУ ПОВАЖНОЮ.

Законодавець визначив у Законі України "Про судовий збір", що свій статус особи без грошей громадянин має підтверджувати перед судом відповідними доказами. Тобто принижуватись і клопотати, розкриваючи свій майновий стан, обгрунтовуючи своє право на судовий захист... І то, гарантії ніякої немає, бо це суд вирішує за внутрішнім переконанням. І оскаржити таке переконання людина без грошей навряд чи зможе.

До останнього часу суди взагалі вважали справи до 250 тисяч гривень - малозначними... Ну враховуючи зарплати та пенсії суддів - то дійсно малозначні... Але Конституційний Суд України знайшов в собі сили в 2023 році - визнати подібну градацію - неконституційною.

Тобто фактично в Україні після 2016 року поступово введено порядки, згідно з якими звернутися до суду та попитати щастя у пошуку справедливості може лише людина, у якої є гроші... не тільки на оплату судового збору, а з 2018 року ще й адвоката, бо ж банда при владі ввела "адвокатську монополію" сумнівної конституційності, поставивши під контроль "маріонеточної асоціації імені Медведчука" можливість захисту людьми своїх прав за участі незалежного від держави фахівця на стороні людини і громадянина, а не держави або чиновника.

Тепер у разі "неправильних дій", захисника в суді можуть позбавити статусу з надуманих підстав і усе. А підстави, при бажанні держави, знайдуться завжди. І такі прецеденти уже були в резонансних справах.

Нажаль цей весь жах в правосудді не встигли скасувати, бо ж почалася війна і правосуддя отримало ще більш "скривлений вираз обличчя".

Вибачте за сумбур у відповіді. Але кажу як є і як бачу це все неподобство, в яке перетворили конституційний інститут права на захист людиною свої прав, свобод та інтересів в судах України.

З повагою, юрист Ярослав Турчин

Вітаю Вас!

За загальним правилом встановлено тримісячний строк для звернення працівником із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду. Такий строк розраховується з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Особливості щодо строку визначено для спорів у справах про звільнення, а саме: місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення.

Важливо, що із КЗпП України виключено норму щодо необмеженого строку на звернення до суду з позовами про стягнення зарплати.

Так, у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, передбачено тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Потрібно розуміти, про який предмет спору йде мова? Яка буде позовна вимога?