Чи порушено строк позовної давності?

Доброго дня.

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою статті 233 КЗпП.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Як наслідок строк позовної давності пропущено.

У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Доброго дня, Тетяна!

Верховний Суд дійшов висновку, що поняття «оплата праці» і «заробітна плата», які використовуються у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому строк звернення до суду з приводу грошової компенсації за невикорастані дні відпустки не обмежується будь яким-строком.

Отже, спір в частині вимог ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, на яку працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством (є належною працівнику заробітною платою), охоплюється застосованим у частині другій статті 233 КЗпП України визначенням «законодавство про оплату праці», у зв`язку з чим, не обмежується будь-яким строком звернення до суду з позовом про її нарахування та стягнення.

Відповідну позицію Верховний Суд висловив у постанові від 4 квітня 2023 року по справі №640/8348/21:

"У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного Рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині другій статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду, з якими не обмежується будь яким-строком.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другої статті 233 Кодексу, належною працівнику, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Отже, аналіз наведених норм чинного законодавства з урахуванням положень Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 дає підстави для висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, працівник не обмежується будь-яким строком звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, яка включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

До «усіх виплат» (заробітна плата, виплата вихідної допомоги, інші виплати) також належить і компенсація за невикористані дні відпустки (що є предметом позовних вимог в частині)."

Детальніше можете ознайомитись за посиланням https://sud.ua/uk/news/publication/269901-verkhovn...

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня!

Судова практика по Вашому питанню неоднозначна. Тому у Вашому випадку все буде залежати від рішення суду.

Проте, згідно статті 58 Конституції України - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Тому, якщо працівника було звільнено ще до набрання чинності нової редакції статті 233 КЗпП - відповідно мають застосовуватися положення що діяли на момент звільнення.

Стаття 233 КЗпП України (в редакції, що діяла до 19.07.2022 року) передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Ознайомтесь з рішенням суду по схожому питанню https://reyestr.court.gov.ua/Review/116572234#

За приписами ст. 47 КЗпП України (в редакції, що діяла станом на день звільнення позивача) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України (в редакції, що діяла станом на день звільнення позивача) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Стаття 233 КЗпП України (в редакції, що діяла до 19.07.2022 року) передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

З 19.07.2022 року набрали чинності зміни внесені в КЗпП України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» N 2352-IX від 01.07.2022 року.

Відповідно до ст. 233 КЗпП (в редакції, що діє після 19.07.2022 року), працівник із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать йому при звільненні, має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Редакція вказаної частини набрала чинності 19.07.2022 року.

Таким чином, починаючи з 19.07.2022 року, у КЗпП України відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.

Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 року № 2352-IX не передбачають особливої дії норм права для зміненої ним частини другої статті 233 КЗпП України, не містять жодних застережень щодо застосування цього закону, а тому він застосовується за загальними правилами дії у часі, у просторі та на коло осіб.

Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Враховуючи наведене, а також те, що позивач був звільнений в 2020 році та мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, суд вважає, що норми ст. 233 КЗпП України (в редакції, що діє після 19.07.2022 року) не розповсюджуються на нього.

Таким чином, суд вважає, що позивач своєчасно звернувся до суду з вказаним позовом і строки звернення до суду за цим позовом ним не порушені.

Враховуючи наведене, законодавчі приписи та встановлені обставини спірних правовідносин, суд приходить до висновку про те, що в судовому засіданні достовірно встановлено, що станом на дату розгляду справи 24.01.2024 р. відповідач має перед позивачем заборгованість із заробітної плати в сумі 30048,52 грн і тому вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Вітаю Вас!

Працівника звільнили в квітні 2022. В 2024 р подано позов про стягнення виплат за невикористані відпустки. Чи порушено строк поз давності, враховуючи що станом на день звільнення ч. 2 ст. 233 кззп було вказано про необмеженість строку звернення до суду щодо виплат, а в редакції кззпп від липня 2023 р. - строк звернення обмежується 3 міс строком з дня отримання письмового повідомлення про суми нараховані при звільненні. ( пс: Працівниця стверджує що письмове повідомлення не отрмувала, але по -1 вона отримувала розрахунок з яким погодилась, по-2 станом на день звільнення вимоги у кодексі щодо письмового повідомлення не було). Чи порушено нею строк позовної давності?

Питання дійсно дискусійне. Я так розумію, питання задано від імені роботодавця, відповідно інтерес в тому, аби суд прийняв доводі відповідача щодо пропуску позивачем строків позовної давності.

Стаття 233 КЗПП до 19.07.2022:

"...Стаття 233. Строки звернення до місцевого загального суду за вирішенням трудових спорів

Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Встановлений частиною третьою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищого у порядку підлеглості органу..."

Стаття 233 КЗПП до 19.07.2022:

"...Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Встановлений частиною третьою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищого у порядку підлеглості органу..."

КАС ВС у постанові у справі №380/15245/22 від 25.04.2023 року висловився щодо строку звернення до суду у справах, пов’язаних з недотриманням законодавства про оплату праці.

Приписами частин третьої і п’ятої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Верховний Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, повязаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

ВС вказав, що до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати(частини першу і другу статті 233 КЗпП викладено в новій редакції Законом №2352-IX) строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Як на мій погляд, рішення може бути прийнято не на Вашу користь, але не хочу робити поспішних виводів. Ваші аргументи повинні зводитися до того, що у момент звільнення працівниця не заперечувала щодо отриманих сум. Крім того, уважно треба аналізувати її доводи щодо моменту, коли вона дізналася про порушення її прав.

З повагою!