проживаю не за пропискою

Доброго дня.

Ви нічого не порушили.

Адміністративна відповідальність можлива лише за неявкою за повісткою отриманою особисто в руки.

Можливо хочуть оголосити в розшук.

Однак це не законно.

Доброго дня, він це зробив, щоб зняти з себе відповідальність і підтвердити , відсутність вас за місцем реєстрації.

Для обгрунтуваної відповіді, треба бачити зміст заяви, яку будо підписано. Якщо це не заява що ви безвісті зниклий , тоді все гаразд. Якщо така, вас можуть подати у розшук

Доброго дня!

Причина складання сестрою за вимогою дільничого заяви з приводу Вашого непроживання за вказаною адресою малозрозуміла. Очевидно, це робилося за запитом працівників ТЦК і, можливо, для внесення даних в реєстр військовозобов'язаних "Оберіг".

Проте, абсолютно очевидно, що такий крок ніяких наслідків для Вас не матиме, оскільки для виклику Вас до військомату повістку Вам повинні вручити лише персонально. Будь які інші способи вручення повістки, наприклад, поштою, в даному випадку будуть незаконними.

Також можливо, що інформацію про Вас можуть внести в АРМОР, оперативну базу даних МВС. Розшук за цією базою не є процесуальним і тому ніякої шкоди для Вас за собою не тягне. Проте, він надає право поліції доставити Вас в ТЦК для винесення постанови про адмінистративне порушення. Втім таку постанову у разі її неправомірності можна оскаржити в судовому порядку.

Для більш точної і предметної відповіді бажано мати більше інформації.

З повагою, адвокат Айвазян.

ВІТАЮ ВАС, МАКС!

Дааа. З такими родичами і ворогів не треба ) А відмовитись щось підписувати сміливості у сестри не вистачило? Вона не зобов"язана згідно зі статтею 63 Конституції України вона має право не давати будь-яку інформацію та свідчення щодо свого близького родича!!!

Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

ВІдповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України, близькі родичі та члени сім’ї - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі;

На якій підставі дані про Вас були взагалі надані невстановленій особі, якомусь там псевдодільничному інспектору та ряжени у бойовий камуфляж невідомим особам начебто з ТЦК.

Мало хто може шукати. Колектори, злочинці, замовні вбивці (хоча ТЦК по факту від замовних вбивць далеко не пішли).

Головна заповідь життя в Україні. Ніколи, ні при яких умовах без адвоката нічого не підписувати!

Скажу наступне. Щодо проживання не за реєстрацією навіть не переживайте.

Ні одна пристойна людина в Україні, яка займає в суспільстві якесь положення - не проживає за місцем реєстрації. Особливо це стосується працівників та старших офіцерів поліції, СБУ, прокуратури, суддів, депутатів та ін. високих чинів. Тож в цьому немає нічого такого.

Чому?! - Бо в реаліях України це просто небезпечно, адже усі державні бази мало того, що "диряві" й розроблені невідомими приватними підрядниками в цілях не стільки створення механізмів електронного врядування, скільки дерибану коштів, так ще й потім такі бази дуже легко й швидко придбати на місцевих ринках, що на Петрівці в Києві раніше можна було, що на Барабашово в Харкові.

А враховуючи те, що в нинішньому вигляді реєстрація місця проживання - взагалі неконституційне закріпачення громадян України, то взагалі можна нехтувати навіть тими нормативними актами, які є. Поки їм буде надано належну оцінку.

Рішення Конституційного Суду України від 4 листопада 2001 року № 15-рп/2001 у справі за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення підпункту 1 пункту 4 Положення про паспортну службу органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (справа щодо прописки)

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v015p710-01#Te...

Конституційний Суд України, вирішуючи спір, виходить з того, що в Україні права і свободи людини і громадянина визначають зміст і спрямованість діяльності держави та її органів. Відповідно до статті 33 Конституції України кожний, хто на законних підставах перебуває на території України, має право вільно пересуватися, вибирати місце проживання, залишати територію України. Право на свободу пересування і вибору місця проживання в межах держави як невід'ємне право кожної людини закріплено також Загальною декларацією прав людини 1948 року (частина перша статті 13) ( 995_015 ), Міжнародним пактом про громадянські та політичні права 1966 року (стаття 12) ( 995_043 ), Протоколом N 4 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року (стаття 2) ( 995_004 ) та іншими міжнародно-правовими актами.

Вільне пересування і вибір місця проживання є суттєвою гарантією свободи особистості, умовою її професійного і духовного розвитку. Це право, як і інші права і свободи людини, є невідчужуваним та непорушним (стаття 21 Конституції України).

Водночас назване право не є абсолютним. Свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України можуть бути обмежені, але тільки законом (стаття 33 Конституції України).

Допустимість обмеження свободи пересування, вільного вибору місця проживання в межах держави та права вільно залишати територію країни визнається і міжнародним правом. Зокрема, стаття 2 Протоколу N 4 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року закріплює правило, за яким здійснення права на свободу пересування і свободу вибору місця проживання, вільно залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, не може зазнавати жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для забезпечення громадського порядку, запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов'язки повинні визначатися виключно законом, а не іншими нормативними актами. Однак закону, який би комплексно регулював реалізацію встановлених статтею 33 Конституції України прав і свобод, на момент розгляду справи не прийнято. Разом з тим останнім часом прийнято ряд законодавчих та інших нормативних актів, спрямованих на реформування інституту прописки, усунення обмежень при здійсненні певних конституційних прав і свобод, зокрема права на працю.

Проте, як свідчить аналіз відповідних підзаконних нормативних актів, прописка й досі має здебільшого дозвільний характер і здійснюється переважно на підставі відомчих актів. Одним з таких актів є Тимчасова інструкція про порядок документування і прописки (реєстрації) громадян, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 3 лютого 1992 року, яка встановлює необхідність отримання дозволу органів внутрішніх справ на прописку (виписку) в усіх без винятку населених пунктах України. Саме такий порядок прописки, за яким вибір особою місця проживання залежить, як правило, від рішення паспортної служби органів внутрішніх справ, обмежує право особи на вільний вибір місця проживання.

Конституційний Суд України вважає, що Кабінету Міністрів України необхідно забезпечити приведення у відповідність з Конституцією України і цим Рішенням відомчі нормативні акти з питань прописки (виписки), а Верховній Раді України доцільно прискорити прийняття відповідного закону.

Як бачимо, з 2001 року особливо нічого не змінилося. Лише перейменували прописку в її повний аналог - реєстрацію місця проживання. Ще й ввели повну диктатуру й кріпосне право щодо військовозобов"язаних, які мають тепер бути особами без визначеного місця жительства ("бомжами"), бо ж бачте пани - воєнкоми ввели кріпосне право та відлов "людей як собак" (оцінки не мої, а відомих українських політологів), що дозволяли собі лише у 18 столітті в Прусії за короля Фрідріха ІІ. Тож для того, щоб людині навіть в межах одного населеного пункту знятися і зареєструватися - треба чолом бить у ноги кланятися пану воєнкому, який сидить на своїй посаді та приростає квартирами, машинами, готівкою.

Тобто це повна ганьба міжнародного рівня та грубе порушення Конституції. Але враховуючи, що судді так само раби системи (як казав один знайомий суддя - "Я джин лампи"), повністю безправні та підконтрольні виконавчій владі та силовим структурам, то сподіватися на ефективні інструменти захисту в Україні в питаннях мобілізації не доводиться у більшості випадків. Тому єдиний ефективний метод - ігнорувати ТЦК та фізично не попадатися у їх лапи. Чого і Вам бажаю!

Рано чи пізно усі всі дільничні, усі ці поліцаї, які незаконно сприяють у порушенні конституційних прав громадян України та їх друзяки з ТЦК та СП підуть на нуль самі, або постануть перед трибуналом (звісно якщо народ їх сам не порве до законного правосуддя), але Вам бажано цього дочекатися і побачити це живим, а не згинути невідомо де і за що в окопах. Хай служать професіонали, яких 30 років годували, вчили і забезпечували на наші податки, зарахунок державних надр, землі та інших прибутків, які експлуатували на потреби держави. А тепер хтось комусь щось винен, якийсь там обов"язок є. Обов"язок є захищати Вітчизну. Де в Конституції написано про обов"язок служби у ЗСУ і що цей обов"язок дорівнює Захисту Вітчизни?! - Ніде. Бо це різні речі, якими спекулюють і намагаються використати ненавчених чоловіків, які ні дня не були в армії та не знають, що взагалі таке війна - виконувати обов"язок замість тих, хто на службі збагатився і тепер не бажає ризикувати життям, маючи відповідну військову освіту, бойові навички.

Дочекайтеся. Певен, що Ви зможете витримати без активного пересування пів року - рік.

З повагою та розумінням, юрист Ярослав Турчин (м. Гамбург, Німеччина)

Доброго дня!

Згідно правил військового обліку Ви повинні не змінювати місце проживання з моменту оголошення мобілізації та у воєнний час без дозволу керівника відповідного районного (міського) ТЦК.

Вашій сестрі не варто було підписувати даний документ, адже тепер у ТЦК є доказ про те, що Ви не проживаєте за місцем реєстрації.

За таке правопорушення передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу (850-1700 грн) за статтею 210 КУпАП

Згідно пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів ТЦК можуть звертатися в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку (додаток 20)

Тому, майте на увазі, що максимально, що Вам загрожує - це штраф, до кримінальної відповідальність в даному випадку не притягують. Без виненесення постанови керівником ТЦК про притягнення до відповідальності - штраф сплачувати не потрібно.

Проте, наступного разу повідомте свої близьких родичів, що вони можуть відмовитися давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів згідно статті 63 Конституції України. Дії працівників ТЦК чи правоохоронних органів потрібно фіксувати на камеру.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Вітаю Вас!

Добрий день, минулого тижня на адрес де я прописаний прийши тцк і поліція і спитали де я , їм сказали що я там не проживаю і не знають де я, сьогодні прийшов дільничий і склав заяву про те що я це проживаю за цією адресою і не хто не знає де я і сестра її підписала.Для чого дільничий склав цю заяву?

Дійсно, сестрі зовсім не обов'язково було підписувати дану заяву. По суті, з юридичної точки зору ні працівниками ТЦК та СП, ні Нацполіції особливо немає чого Вам пред'явити. Повістку під підпис, наскільки я розумію, Вам не вручали, відповідно законодавчо сформованого обов'язку з'явитися у Вас не було.

Скоріше за все, слідчий склав цю заяву в рамках опрацювання інформації, яка надійшла з ТЦК та СП, щодо Вашого ухилення від мобілізації. Зрозуміло, що самої події кримінального правопорушення у Ваших діях немає, але все одно, зараз тисячі подібних звернень у роботі Нацполіції.

Гадаю, що тут справа не в притягненні Вас до адміністративної відповідальності за зміну місця проживання, а саме у бажанні слідчого побистріше "здихатися" даної справи. Це моє глибоке переконання.

Але сестрі зайвий раз нагадайте, що не треба ставити ніякі підписи, давати жодних пояснень і так далі.

З повагою!

Доброго дня, Максиме!

Скоріш за все дільничному доручили Вас розшукати як особі, що не з'являється за повісткою. Дільничний зробить відписку, що Вас не знайшов. Після цього Вас можуть включити в неконституційну базу Нацполіції під лаконічною назвою "Армор" та у разі зупинки поліцейським патрулем Вас можуть доставити до найближчого ТЦК та СП.

Більше нічого зробити не можуть.

На майбутнє, скажіть сестрі, щоб без узгодження з адвокатом або хоча б з Вами, нічого не підписувала щодо інших людей! Бо можна таке напідписувати, що потім жоден адвокат не розплутає.

В будь-якому разі вона є Вашим близьким родичем та має право не повідомляти про Вас будь-що. Це право надано статтею 63 Конституції України.

Штраф Вам виписати не можуть, адже Ви фактично не проінформовані про те, що Вас розшукують та щось там намагаються вручити, тобто відсутній склад адміністративного правопорушення, а саме ознака винності.

Одним із визначних принципів юридичної відповідальності взагалі і адміністративної відповідальності зокрема є принцип відповідальності за вину. Ознака винності діяння є обов’язковою ознакою адміністративного правопорушення (проступку), викладеного у статті 9 КУпАП.

Проблема полягає у наявності колізії між визначенням у статті 10 КУпАП вини у формі умислу та положеннями статті 68 Конституції України, якою встановлено, що незнання закону не звільняє від відповідальності. Інтелектуальний момент вини у формі умислу в даному випадку полягає в усвідомленні порушником протиправного характеру вчинюваного ним діяння, а усвідомлення цього можливо тільки за умов знання закону порушником. Наслідком цієї колізії є реалізація адміністративної відповідальності за правопорушення з формальним складом на основі об’єктивного ставлення в вину, а переважна більшість складів адміністративних правопорушень як раз і є формальними.

В будь-якому разі визнати Вас винним у адмін.правопорушенні неможливо з формальних причин. Якщо винесуть постанову - її можна оскаржити в суді.

Щасти Вам!

Адвокат, Наталія Пономаренко