Не повернувся військовослужбовець з-за кордону

Доброго дня, країни Європи забов'язані дати захист, краще обрати Німеччину, ця країна одна з яких чітко витримує права людини, і поважає право на життя.

Якщо оформлять захист, про ні яку депортацію не може бути і мови.

Всі проблеми будуть чекати після повернення в Україну. А саме на вас буде відкрито кримінальну справу за СЗЧ, наразі в Україні досить багато таких випадків, наразі правоохоронці цим майже не займаються, ні кого не шукають і т.д.

Беруться на разі за тих хто залишив бойову позицію.

Щоб пом'якшити відповідальність, краще шукати поважну причину своєму поступку. Хвороба, хвороба батьків які потребують постійного догляду і т.д . Враховуючи свій досвід, за наявністю поважних причин, можно обійтись умовним терміном

Враховуючи, що чоловік ніс службу, рекомендую перевірити свій стан здоров'я і у разі потреби проходити лікування за кордоном.

Самовільне залишення військовослужбовцем місця служби або військової частини, а також нез’явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу є правопорушенням.В залежності від конкретних обставин, таке діяння може бути кваліфіковане як адміністративне чи кримінальне правопорушення. В незалежності від того, як буде кваліфікований вчинок, спільним як для адміністративного так і для кримінального правопорушення є:

• суб’єкт - військовослужбовець;
• суб’єктивна сторона – прямий умисел з метою тимчасового ухилення від служби;
• об’єкт - порядок проходження військової служби.

Військова частина взагалі - це типова організаційна одиниця, що утримається на окремому штаті і призначається для виконання визначених завдань самостійно або у складі організаційної структури вищого рівня. Під військовими частинами також розуміють органи військового управління, з’єднання, військові частини, військові кораблі (екіпажі), військові навчальні заклади та установи.Однак у даному випадку – мається на увазі територія військової частини, межі якої можуть і не позначатися огорожею, але звичайно визначаються наказом командира частини з ілюстрацією їх на плані (схемі).Місце служби, якщо воно не збігається з розташуванням військової частини це будь-яке місце, де військовослужбовець має протягом визначеного часу виконувати військові обов’язки чи перебувати відповідно до наказу чи дозволу начальника.Самовільним залишенням частини або місця служби вважається таке, що вчинене без дозволу начальника (командира), який згідно з законодавством уповноважений такий дозвіл надати.Нез’явлення військовослужбовця вчасно на службу – це його нез’явлення на службу в строк, указаний у відповідному документі.Поважними причинами затримки військовослужбовця може бути визнана, наприклад, хвороба, що перешкоджає пересуванню, смерть або тяжка хвороба членів його сім’ї, стихійне лихо чи інші надзвичайні обставини, які підтверджені відповідними документами.

Самовільне залишення військової частини або місця служби кваліфікуються за статтею 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якщо воно вчиняється:

1. військовослужбовцем строкової служби і триває до трьох діб;
2. військовослужбовцем – контрактником, мобілізованим, а також військовозобов’язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез’явлення їх вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Об’єктивна сторона може мати наступні прояви:

1. самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби тривалістю до трьох діб;
2. нез’явлення військовослужбовця строкової служби вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб;
3. самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби) а також військовозобов’язаним та резервістом під час проходження зборів тривалістю до десяти діб;
4. нез’явлення військовослужбовця (крім строкової служби) вчасно на службу без поважних причин у разі призначення або переведення тривалістю до десяти діб;
5. нез’явлення військовослужбовця (крім строкової служби) з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

За самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцю строкової служби загрожує арешт з утриманням на гауптвахті на строк до десяти діб, а якщо таке сталося з військовослужбовцем, на якого протягом року вже накладалося таке стягнення - арешт з утриманням на гауптвахті на строк від семи до п'ятнадцяти діб.Якщо дане правопорушення вчиняє військовослужбовець (крім строкової військової служби), чи військовозобов’язаний та резервіст під час проходження зборів, покарання може бути у вигляді накладення штрафу від від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (8500 -17000 грн) або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до десяти діб.У разі самовільного залишення військової частини або місця служби в умовах особливого періоду, крім воєнного стану штраф може сягати від від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000 -34000 грн), а арешт з утриманням на гауптвахті - від десяти до п'ятнадцяти діб.

Доброго дня, Надія!

Не думаю, що держава буде займатись поверненням військовослужбовця, оскільки, як Ви і зазначили у своєму питанні, це не поодинокий випадок в країні, тим паче, що військовослужбовець виїхав у законний спосіб за межі України, а отже може отримати захист у країні Європи.

Щодо інтерполу та депортації, то це дуже складна та довготривала процедура і я сумніваюсь, що остання буде застосована у Вашому випадку:

На стадії досудового розслідування подати в міжнародний розшук можуть. Власно, на цій стадії це переважно і відбувається. Отже спочатку це у будь якому випадку повинно бути внесення данних до ЄРДР про кримінальне правопорушення військовослужбовця за статтею 407 ККУ або 408 ККУ.

Основна мета міжнародного розшуку - провести кримінальне провадження та притягнути особу до кримінальної відповідальності або заочно, або шляхом екстрадиції в Україну. Після підтвердження факту виїзду особи з України, зокрема з метою ухилення від відповідальності, у слідчий може використовувати два варіанти розвитку подій:

проведення заочного досудового розслідування кримінального провадження чи заочного судового провадження стосовно особи (тобто без неї)

або екстрадиція особи за допомогою компетентних органів іноземної держави.

Процедура оголошення в міжнародний розшук виглядає так:

Насамперед, слідчий та/або прокурор звертаються до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України (в Україні Національна поліція виступає як Національне центральне бюро Інтерполу). Туди подається запит про публікацію щодо особи так званої «синьої картки», мета якої — встановлення реального місцезнаходження особи. У такому запиті має бути викладена повна та об'єктивна інформація про події та факти щодо розшукуваних осіб.

Далі Департамент міжнародного поліцейського співробітництва вивчає отриманий запит та додані до нього матеріали, а у разі потреби запитує в ініціатора розшуку додаткові відомості. Після цього, згідно з прийнятими Інтерполом правилами, він надсилає запит до Генерального Секретаріату Інтерполу у Францію. В деяких країнах додатково передує етап передання запиту до Національного центрального бюро Інтерполу відповідної країни. Генеральний Секретаріат Інтерполу після отримання відповідних документів направляє їх до Комісії з контролю файлів Інтерполу, яка тимчасово фіксує інформацію про публікацію карток оповіщення в базі даних організації.

У період, поки Генеральний Секретаріат розглядає запити на публікацію карток, вони тимчасово фіксуються в базі даних Організації. Під час розгляду ці запити можуть бути відображені як публікації (врегульовано ст. 77 Правил Інтерполу щодо обробки інформації). При цьому такі публікації не можна плутати з опублікованими картками. У разі задоволення запиту Генеральний секретаріат Інтерполу надсилає ініціатору звернення повідомлення про публікацію щодо особи «синьої картки» та розпочинає процес встановлення місцезнаходження особи.

Повідомлення щодо оголошення в розшук публікується у вигляді так званої картки (notice) оповіщення, яка може бути не лише інструментом міжнародного розшуку, але й способом обміну інформацією. За загальним правилом, картки не підлягають оприлюдненню, але це можливо виключно за дозволом держави, яка здійснила запит. Отже, більшість карток є непублічними, а решта, яким все ж таки було надано розголосу, розміщуються на офіційному веб-порталі Інтерполу. Залежно від мети розшуку, «картці» (її лівому куту) надається колір. Як вже було зазначено, метою «синьої картки» є встановлення місцезнаходження особи, а от картка з червоним кутом має додаткову та ключову мету — арешт особи для подальшої екстрадиції.

Окремо слід зазначити, що «червоні картки» перед опублікуванням підлягають обов'язковій перевірці Генеральним Секретаріатом Інтерполу. Цим займається Центр командування і координації Генерального Секретаріату, який зобов'язаний перевіряти кожний запит. Якщо у співробітників центру виникають питання щодо законності запиту, вони мають право звернутися до юридичного управління.

У разі успішного встановлення місцезнаходження особи за «синьою карткою» Генеральний Секретаріат Інтерполу надсилає відповідному слідчому органу в Україні відомості щодо місцезнаходження особи. Лише після цього слідчий або прокурор мають підстави звернутися із запитом про міжнародну правову допомогу до Генеральної прокуратури України. В такому запиті чітко вказується назва правоохоронного органу іноземної країни, якій доручається вручити особі виклики до слідчого органу України, а за наявності — повідомлення про підозру.

Лише після дотримання такої процедури за особою офіційно буде визначено статус підозрюваного у кримінальному провадженні. У разі ігнорування такою особою викликів слідчий орган матиме всі підстави для звернення до Генерального Секретаріату Інтерполу із запитом про публікацію щодо особи «червоної картки» (для затримання як особи, яка ухиляється від кримінальної відповідальності, з подальшою можливістю її екстрадиції).

Як я і сказав вище держави-учасниці можуть використовувати 2 інструменти для міжнародного розшуку осіб.

Перший – це внесення даних особи до бази Інтерполу з присвоєнням червоної картки «red notice». Інші країни мають розглядати червону картку, як запит на затримання людини для подальшої екстрадиції.

Що треба знати про «red notice»:

- її присвоюють не автоматично, а за рішенням органів Інтерполу;

- список осіб, щодо яких діють червоні картки, опубліковано на сайті міжнародної поліції. Але пам’ятайте, що відомості про Вас можуть проходити виключно по внутрішнім базам;

- для присвоєння червоної картки потрібні конкретні умови.

Так «red notice» присвоюють за сукупністю наступних умов:

По-перше, правопорушення, що інкримінують особі, визнається кримінальним у більшості країни.

По-друге, верхня межа покарання за нього не менше 2 років в’язниці. Або альтернативна умова – людину засудили за нього не менш ніж на 6 місяців позбавлення волі і строк невідбутого покарання також становить не менше 6 місяців. До того ж червона картка повинна відповідати цілям Інтерполу і не бути інструментом незаконного переслідування.

Інший інструмент розшуку – дифузія. Це запит про затримання та подальшу видачу особи від однієї країни-учасниці до іншої. Наприклад, людину розшукують правоохоронні органи України. Вони отримують інформацію, що особа може знаходитись на території Північний Кіпру. Тоді Департамент міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України направляє запит до Національного бюро розслідувань Турції (бо в ТРПК не визнана!) про затримання особи та її подальшу видачу.

Дифузія відрізняється від червоної картки наступним:

- це двоканальна комунікація між країнами-учасницями, без залучення органів Інтерполу;

- дані про дифузію не публікуються на веб-ресурсах Інтерполу.

По суті, дифузія небезпечніша, ніж червона картка. Адже тоді людина може і не знати, що потрапила до міжнародного розшуку. Найгірше, якщо вона дізнається про це в момент затримання.

Тому варто завчасно оцінювати ризики і прогнозувати: чи може якась з країн направити запит до іншої, що це за країни, які в них правила екстрадиції, практика видачі тощо.

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня!

Якщо чоловік виїхав законно через пункти пропуску та має дійсний закордонний паспорт - йому повинні надати тимчасовий захист в країнах ЄС.

Проте, в Україні згідно частини 5 статті 407 Кримінального кодексу за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез’явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану на чоловіка може чекати покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років.

У кримінальних провадженнях про тяжкі та особливо тяжкі злочин, в який підозрюваного оголошено в розшук, у разі наявності достатніх підстав вважати, що особа може переховуватися за межами України, слідчий відповідно до законодавства вирішує питання про оголошення особи в міжнародний розшук.

В залежності від країни ЄС чоловіка не зможуть депортувати лише за порушення військових обов'язків здійснений в Україні.

Наприклад, між Україною і Республікою Польща існує Договір про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах

Згідно пункту 7 частини 1 статті 61 ВИДАЧА (ЕКСТРАДИЦІЯ) НЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ якщо злочин полягає виключно у порушенні військових обов'язків.

ВИСНОВОК

Якщо військовослужбовець законно перетнув кордон йому можуть без проблем надати тимчасовий захист у країнах ЄС.

В Україні ж на військовослужбовця чекатиме кримінальна відповідальність.

Проте, якщо чоловік залишиться в Польщі (можливо і в інших країнах ЄС) та отримає захист, то Україні відмовлять у його екстрадиції, адже його злочин полягатиме виключно у порушенні військових обов'язків, а за таке його не можуть видати Україні. Крім того, екстрадиція це досить довгий та складний процес.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

ВІтаю,

Від себе зазначу, що потрапити в міжнародний розшук, то це ще треба, щоб слідчий по вашій кримінальній справі дуже постарався. Тут дуже складний механізм, яким навряд чи під час війни буде хтось займатися.

Насправді вчиняє ваш брат злочин, відповідальність за який обов'язково наступить, однак після повернення в Україну.

Доброго дня, країни Європи забов'язані дати захист, краще обрати Німеччину, ця країна одна з яких чітко витримує права людини, і поважає право на життя.

Якщо оформлять захист, про ні яку депортацію не може бути і мови.

Всі проблеми будуть чекати після повернення в Україну. А саме на вас буде відкрито кримінальну справу за СЗЧ, наразі в Україні досить багато таких випадків, наразі правоохоронці цим майже не займаються, ні кого не шукають і т.д.

Беруться на разі за тих хто залишив бойову позицію.

Щоб пом'якшити відповідальність, краще шукати поважну причину своєму поступку. Хвороба, хвороба батьків які потребують постійного догляду і т.д . Враховуючи свій досвід, за наявністю поважних причин, можно обійтись умовним терміном

Враховуючи, що чоловік ніс службу, рекомендую перевірити свій стан здоров'я і у разі потреби проходити лікування за кордоном.