Оформлення квартири у власність після розлучення, якщо колишня дружина за кордоном

ВІТАЮ ВАС, БОГДАН!

Нотаріус, що таке каже - абсолютно некомпетентний. Однак, оскільки приватного не можна змусити робити по закону, то єдине, що можу порадити - звернутися до НОРМАЛЬНОГО нотаріуса, який не буде свою хвору уяву транслювати клієнтам.

Може знайдіть нотаріуса - чоловіка, бо ці жіночки іноді замість закону - проявляють жіночу солідарність, щоб не дай Бог чоловік не вкрав майно. Хай би слідкували за тим, що треба. А то у таких питаннях вони вигадують документи яких і не треба, а в ситуаціях коли дійсно непогано було б певні речі перевірити - то ніхто нічого не перевіряє.

Договір відступлення і є документом, який належним чином підтверджує, що ніяких прав на квартиру у дружини немає, хай нотраніус не ганьбиться.

Якщо це масова хвороба серед нотаріусів зараз, то єдиний альтернативний варіант - йти до суду і визнавати право власності в судовому порядку.

Відповідно до статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов’язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

У ч. 2 ст. 24 цього ж Закону передбачено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Тобто для того, щоб оскаржити відмову у реєстрації - треба звернутися до суду. Для цього треба мати офіційну відмову від нотаріуса, бо її усні бла-бла-бла до судової справи не приєднаєш.

Це більш складний і довготривалий шлях, ніж знайти адекватного нотаріуса.

З Правової позиції викладеної в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24 червня 2015 року № 6-318цс15 (№ в ЄДРСР 45910640) випливає наступне:

“за правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред’явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності. Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Отже, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності – це певний юридичний склад, з яким закон пов’язує виникнення в особи суб’єктивного права власності на певні об’єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об’єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.”

ТОБТО, можна піти двома судовими шляхами:

1. Оскаржити відмову в державній реєстрації прав.

2. Звернутися до суду з позовом про визнання права власності на майно і вже маючи на руках судове рішення - вимагати зареєструвати право власності.

Це звісно, якщо на весь Київ не знайдеться жодного адекватного нотаріуса.

Щасти Вам!

З повагою та розумінням, юрист Ярослав Турчин (м. Гамбург, Німеччина)

Вітаю! Оформлення права власності на квартиру без залучення колишньої дружини може бути складним через те, що нотаріус вимагає договір про поділ майна подружжя, оскільки квартира була придбана під час шлюбу і вважається спільною сумісною власністю.

Ось можливі шляхи вирішення:

1. Визнання договору відступлення як підстави для оформлення права власності

• Договір відступлення: Ви вже маєте договір відступлення, де колишня дружина відмовляється від своїх прав на квартиру. Якщо в договорі чітко вказано, що з моменту його укладення дружина втрачає всі права на квартиру, це може слугувати аргументом для суду. Можливо, договір відступлення можна трактувати як розподіл прав на майно.
• Звернення до суду: Ви можете подати позов до суду з проханням визнати цей договір як достатній для оформлення права власності на квартиру, без необхідності додаткового договору про поділ майна. Суд може визнати, що квартира належить вам на основі цього договору, якщо у дружини немає претензій.

2. Оформлення права власності через суд

• Позов про визнання права власності: Якщо нотаріус наполягає на додаткових документах, ви можете подати позов до суду з проханням визнати ваше право власності на квартиру. Ви можете використати договір відступлення як доказ того, що колишня дружина відмовилась від своїх прав на квартиру. В суді ви також можете пояснити, що квартира була оплачена повністю за ваші кошти.
• Шанси через суд: Якщо в договорі відступлення чітко прописано, що дружина втрачає права на квартиру, суд може прийняти вашу сторону. Шанси залежать від точності формулювань договору та можливих заперечень з боку дружини.

3. Надання довіреності від колишньої дружини

• Якщо можливо отримати довіреність від колишньої дружини (навіть якщо вона перебуває в іншій країні), це може значно спростити процес. Вона може надати вам довіреність на підписання договору про поділ майна або інших документів, необхідних для нотаріуса.

4. Нотаріальне оформлення з використанням електронних засобів

• В деяких країнах є можливість підписання документів через електронні нотаріальні сервіси або через консульські установи. Якщо ваша колишня дружина може оформити відповідні документи в країні перебування, це може спростити процес.

Звернення до суду може бути найефективнішим варіантом, якщо немає можливості отримати від неї довіреність чи підписати договір про поділ майна.

Вітаю!

НОТАРІУС АБСОЛЮТНО ПРАВИЙ, ТОМУ ЩО ВИ ПОДІЛИЛИ ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПО ІНВЕСТИЦІЙНОМУ ДОГОВОРУ, А НЕ МАЙНО - МАЙНА ЩЕ НЕ БУЛО.

Сімейним кодексом України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Навіть якщо один з подружжя з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) не мав самостійного заробітку (доходу). Кожна річ, набута за час шлюбу, вважається об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, крім речей індивідуального користування. До спільного майна подружжя входять і їх заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи. Якщо одним з подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, гроші або інше майно, які були одержані за цим договором, також є спільною сумісною власністю. До спільного майна належать також речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя.

Статтею 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно, яке набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Набуваючи у власність майно, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання цим майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 Сімейного кодексу України).

До майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності відноситься:

• майно, придбане за час шлюбу (за винятком речей індивідуального користування);
• прибутки отримані кожним із подружжя (заробітна плата, пенсія, стипендія та інші доходи);
• речі придбані одним із подружжя для професійних занять (музичні інструменти, лікарське устаткування, оргтехніка тощо).

Зазначений перелік не є вичерпним. Так, якщо майно дружини/чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості в наслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

ххх

Поряд з загальними положеннями, Сімейний кодекс України містить перелік майна і обставин, що визначають певне майно особистою приватною власністю одного з подружжя, навіть якщо воно придбане в період шлюбу. Так, особистою приватною власністю одного з подружжя є: майно, набуте до шлюбу; майно, набуте за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; житло, набуте одним з подружжя за час шлюбу внаслідок приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; земельна ділянка, набута внаслідок приватизації, що перебувала у її/його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана з земель державної і комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є також речі індивідуального користування, в т.ч. коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів. При цьому слід зауважити, що чинне законодавство не містить чіткого переліку або визначення таких речей. Зазвичай до них відносять одяг, парфуми, косметичні засоби, аксесуари, прикраси, засоби особистої гігієни тощо, тобто речі, які кожен з подружжя особисто використовує повсякденно або регулярно. Поняття «коштовності» є оціночним, і коли поділ майна подружжя відбувається в судовому порядку, суд має вирішувати у кожному конкретному випадку, чи є річ коштовною.

Верховний Суд у постанові по справі № 546/912/16-ц від 24 січня 2020 р. зазначив, що статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями, як час набуття майна і кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). Отже, у разі придбання майна в період шлюбу, але за особисті кошти таке майно не може вважатись спільним майном подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за чиї кошти воно придбане. Та якщо заява одного з подружжя про те, що річ була куплена на особисті кошти, не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільності майна подружжя, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Як не існує однакових відбитків пальців, так немає й однакових справ про поділ майна подружжя. Кожна справа є унікальною, тому й підхід до її вирішення, доведення обставин, які дають підстави вважати майно, придбане в період шлюбу, особистою приватною власністю одного з подружжя, потребує ретельного вивчення і розробки певної стратегії.

У справі № 711/2302/18 особі, наприклад, вдалось довести факт придбання спірного майна за особисті кошти, хоча воно й було придбане за час шлюбу. Під час судового розгляду справи було встановлено, що спірна нерухомість була придбана шляхом здійснення різних правочинів з майном, що належало особисто одному з подружжя. За кошти, виручені від реалізації цього майна, було придбане спірне, яке визнане особистою приватною власністю.

Що стосується майна, придбаного за кошти, розміщені на депозиті одного з подружжя, то слід звернути увагу на час розміщення вкладу і яким чином підтверджується походження грошей — чи є ці кошти приватною власністю одного з подружжя, чи набуті під час шлюбу завдяки спільним зусиллям. Так, у справі № 264/2232/19 чоловік звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати за ним право особистої приватної власності на нежитлове приміщення та двокімнатну квартиру. Позивач посилався на те, що у період перебування у зареєстрованому шлюбі за його особисті кошти, які були розміщені як депозитний вклад у банку, та особисті кошти, ввезені ним в Україну до реєстрації шлюбу, було придбане спірне майно.

Однак чоловік не довів, що спірна нерухомість придбана у 2012 та 2014 рр. за особисті кошти, які він у 2003 р. ввіз на територію України через митницю, і які до 14 березня 2008 р. перебували на депозитному рахунку в банку. Суди відхилили доводи позивача щодо придбання ним нерухомості за особисті кошти, зняті 4 серпня 2014 р. з депозитного вкладу за договором, укладеним 2 липня 2014 р., оскільки ці кошти були розміщені на депозитному рахунку в період зареєстрованого шлюбу з відповідачем у справі. Таким чином, під час підготовки до справи і розробки стратегії слід звертати увагу, чи є документальні підтвердження, завдяки яким можна прослідкувати низку подій, що призвели до купівлі спірного майна подружжя.

Способом убезпечити подружжя від майбутніх непорозумінь і суперечок з приводу того, яке майно є спільним, а яке — особистою власністю одного з подружжя, може бути укладення шлюбного договору. За своєю природою цей інструмент покликаний не тільки вирішити майнові відносини подружжя під час шлюбу, але й попередити можливі судові тяганини щодо поділу майна у разі розлучення.

ххх

Статею 69 СК України передбачено право дружини і чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Так, дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою зокрема уклавши договір про поділ майна, що є у спільній сумісній власності. Якщо об’єктом поділу є нерухоме майно, тоді такий договір укладається у письмовій формі та підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню (ч. 2 ст. 69 Сімейного кодексу України).

Поділ спільного майна подружжя означає припинення права спільної сумісної власності подружжя на це майно і виникнення на її основі приватної (роздільної) власності або спільної часткової власності подружжя. Поділ спільного майна може здійснюватися в добровільному порядку за рішенням самого подружжя або в судовому порядку за наявності між ними спору.

Добровільний поділ майна подружжя передбачає наявність взаємної волі подружжя на припинення режиму спільної сумісної власності щодо належного їм майна. Поділ здійснюється тільки щодо наявного майна, а не майна, яке буде набуте подружжям у майбутньому.

Стаття 7 Сімейного кодексу України (далі – СК України) зазначає, що сімейні відносини можуть бути врегульовані крім Сімейного кодексу іншими нормативно-правовими актами.

Оскільки Сімейним кодексом розширена сфера регулювання сімейних відносин за допомогою договору, то при його укладенні можуть застосовуватися норми Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

Ст. 355 ЦК України визначає два види спільної сумісної власності осіб:спільна сумісна або спільна часткова. Однак, при поділі або виділі в натурі частки із майна, що перебуває у спільній сумісній власності, вважається, що частки у співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не передбачено договором або законом.

Ч.. 3 ст. 368 ЦК України встановлює, що майно, набуте подружжям у шлюбі є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, або законом. Спільна сумісна власність, як різновид права спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Однак, порядок і умови виникнення спільної сумісної власності подружжя дещо інші, ніж у учасників спільної часткової власності, передбачених ст. 355 Цивільного кодексу України.

У ст. 9 СК України законодавець закріпив право подружжя на укладення між собою сімейних договорів. При цьому, подружжя може врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам СК України, інших законів та моральним засадам суспільства. Особи, які проживають однією сім'єю, також можуть врегулювати свої сімейні відносини за договором, який має бути укладений у письмовій формі. Такий договір є обов'язковим до виконання, якщо він не суперечить вимогам Сімейного Кодексу, інших законів України та моральним засадам суспільства.

Сімейне законодавство передбачає виникнення спільної сумісної власності на майно і рівні права подружжя щодо володіння, користування і розпорядження ним (ст. 63 СК України).

У ч. 1 ст. 65 СК України закріплено принцип розпорядження спільним майном подружжя за взаємною згодою. Також ч. 2 ст. 69 СК України передбачено принцип розподілу майна подружжя за взаємною згодою. Слід зазначити, що ст. 60 СК України встановлено, що право на майно виникає у обох із подружжя одночасно, у момент набуття його хоча б одним із них, і оформлення права власності на ім’я другого з подружжя юридичного значення не має, оскільки майно знаходиться у спільній сумісній власності подружжя без визначення часток. Згідно ст. 70 СК такі частки визначаються подружжям при поділі майна і є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

В контексті ст. 71 СК України майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Такий порядок поділу між подружжям (без виділу частки) відрізняє спільну сумісну власність подружжя від випадків спільної сумісної та спільної часткової власності, які передбачені ЦК України. За взаємною згодою, у разі необхідності, дружина та чоловік мають право укласти договір поділу нерухомого майна, а також виділити нерухоме майно зі складу всього майна подружжя. Це положення закріплено в п. 4 глави 5 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Добровільно, за взаємною згодою, в силу ст. 68 СК України подружжя має право здійснити поділ та виділ майна і після розірвання шлюбу; при взаємній згоді колишнє подружжя в будь-який час може звернутися до нотаріуса щодо укладення договору про поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності.

Отже, поділу підлягає лише майно, яке належить подружжю (колишньому подружжю) на праві спільної сумісної власності виходячи з принципу рівності часток за умови відсутності іншої домовленості між ними або шлюбного договору.

ВИСНОВОК:

У ВАС Є ДВА ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ (КОЛИШНЮ ДРУЖИНУ МОЖЕ ПРЕДСТАВЛЯТИ ДОВІРЕНА ОСОБА):

1. ПОДІЛ МАЙНА В СУДОВОМУ ПОРЯДКУ.

2. УКЛАСТИ З КОЛИШНЬОЮ ДРУЖИНОЮ ДОГОВІР ПРО ПОДІЛ МАЙНА.

Вітаю Вас!

2019 року було придбано квартиру на етапі будівництва, сплачено повну суму. 2020 року вирішили розлучитися й мирно поділити майно. Перед розлученням дружина підписала договір відступлення, де сказано: "З моменту укладення цього Договору Сторона 2 (тобто дружина) втрачає всі свої права й обов'язки за Договором-1 (тобто за договором купівлі-продажу)". Тепер треба оформити квартиру у власність. Нотаріус каже, що для цього потрібен договір про поділ майна подружжя, бо квартира є спільною сумісною власністю. Ми зараз мешкаємо в різних країнах, тож зробити цей документ надвичайно складно. Які є способи оформити право власності без залучення колишньої дружини? Які шанси домогтися цього через суд?

Доволі цікаве та водночас спірне питання. Згодний з колегою, що Вам варто спробувати пошукати інших нотаріусів по м. Києву, які готові взятися за цю справу. Переконаний, що такий точно може знайтися.

На мою точку зору, даний договір відступлення повинен бути врахований судом, оскільки вчинений в нотаріальній формі та за згоди іншого з подружжя, що робить підстави на визнання його недійсним доволі низькими.

Зокрема, у рішенні Пустомитівського районного суду Львівської області від 05.04.2023 суд визнав недійсним такий договір на підставі відсутності згоди іншого з подружжя.

"Відповідно до ч. 3 ст. 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

З копії оспорюваного Договір № 1 від 20.09.2021 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ТзОВ Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» про відступлення права вимоги по Догорову № 06-С3/050220-61 від 05.02.2020 року купівлі-продажу майнових прав вбачається, що такий було укладено без письмової згоди другого з подружжя, співласника ОСОБА_3 позивача у справі.

Таким чином задоволюючи позов суд враховує, що розпорядження майновими правами, які ОСОБА_4 набула як титульний власник у спільну сумісну власність подружжя, відбулося без згоди другого із подружжя, позивача ОСОБА_3 , під час укладення оспорюваного договору відступлення прав вимоги по Догорову № 06-С3/050220-61 від 05.02.2020 року купівлі-продажу майнових прав на квартиру, площею 38,41 кв. м., попередньо визначений номер АДРЕСА_1 , на земельній ділянці кадастровий номер 4623685100:02:001:0474, враховуючи що стороною відповідача не доведено суду, що спірні майнові права є особистою власністю ОСОБА_4 .

Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35)."

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 76-80, 89, 141, 158, 223, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_3 - задоволити.

Визнати недійсним Договір № 1 від 20.09.2021 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ТзОВ Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» про відступлення права вимоги по Догорову № 06-С3/050220-61 від 05.02.2020 року купівлі-продажу майнових прав на квартиру, площею 38,41 кв. м., попередньо визначений номер АДРЕСА_1 , на земельній ділянці кадастровий номер 4623685100:02:001:0474.

Визнати за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), в порядку поділу майна подружжя, право власності на 1/2 частку в майнових правах на квартиру, площею 38,41 кв. м., попередньо визначений номер АДРЕСА_1 , на земельній ділянці кадастровий номер 4623685100:02:001:0474, які виникли на підставі договору про купівлю-продаж майнових прав № 06-С3/050220-61 від 05.02.2020 року, укладеного між ОСОБА_4 та ТзОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп».

ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, №№ 40-44, ст.356)

Стаття 372. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності

1. Майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.

{Частина перша статті 372 із змінами, внесеними згідно із Законом № 417-VIII від 14.05.2015}

2. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

3. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

4. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Таким чином, моїм баченням ситуації є (Кожний наступний варіант дій варто застосовувати у випадку невдачі з попереднім.):

1. Спробувати пошукати іншого (інших) нотаріусів, які можуть погодитися задовольнити Ваші вимоги.

2. Оскаржити відмову у реєстрації права власності в судовому порядку.

3. Переходити до варіантів поділу майна через суд або нотаріуса.

З повагою!

Доброго дня, Богдане!

Поряд з загальними положеннями, Сімейний кодекс України містить перелік майна і обставин, що визначають певне майно особистою приватною власністю одного з подружжя, навіть якщо воно придбане в період шлюбу. Так, особистою приватною власністю одного з подружжя є:

• майно, набуте до шлюбу;
• майно, набуте за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
• майно, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто;
• житло, набуте одним з подружжя за час шлюбу внаслідок приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;
• земельна ділянка, набута внаслідок приватизації, що перебувала у її/його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана з земель державної і комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України (ЦКУ) відступлення права вимоги є одним зі способів заміни кредитора в зобов'язанні. Проте ця операція є не самостійним зобов'язанням, а лише похідним від основного.

Сторонами договору відступлення права вимоги є первісний кредитор і новий кредитор.

По суті, під відступленням прав мається на увазі заміна однієї із сторін Договору купівлі квартири в новобудові. Як правило – це стосується насамперед покупця (інвестора) квартири в новобудові.

В юридичному розумінні внаслідок такого відступлення, попередній власник припиняє відносини із забудовником, а новий власник квартири стає повноцінною стороною договору купівлі-продажу квартири.

Отже, у вашому випадку за договіром відступлення замість дружини стороною у договорі купівлі-продажу стаєте Ви, проте, це не робить даний об'єкт нерухомості Вашою особистою власністю, оскільки майно було придбане у період шлюбу, а отже є спільною сумісною власністю.

Законодавством передбачено право дружини і чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Так, дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою зокрема уклавши договір про поділ майна, що є у спільній сумісній власності. Якщо об’єктом поділу є нерухоме майно, тоді такий договір укладається у письмовій формі та підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню.

Варіанти вирішення проблеми:

1. Спробувати знайти нотаріуса, який визнає договір відступлення - договіром про поділ спільного майна.

2. Укласти з дружиною договір про поділ майна. Для того вона може оформити довіреність на третю особу в Україні, яка від її імені укладе з Вами відповідну угоду.

3. Подати позов до суду про розподіл майна.

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю Вас!

У Вашому випадку під Договором 1 мається на увазі Попередній договір №6006/СТ1/010

Попередній договір - це документ, який укладається між продавцем і покупцем перед укладанням основного договору купівлі-продажу нерухомості на умовах, встановлених попереднім договором. Правова сутність попереднього договору, полягає у спонуканні до укладення в майбутньому основного договору шляхом встановлення відповідного обов'язку та фіксації умов основного договору.

Однак право власності на нерухомість Ви набуваєте за Основним договором купівлі-продажу нерухомості.

За договором відступлення Ваша колишня дружина відмовилась від своєї частки, тому укладати основний договір купівлі-продажу нерухомості Ви повинні одноосібно.

Тобто, якби Ви під час шлюбу оформили основний договір купівлі-продажу нерухомості лише на себе, то квартира вважалась би спільною сумісною власністю подружжя.

У Вашому ж випадку Вам не потрібно мати згоду колишньої дружини на оформлення права власності на майно.

Тому зверніться до іншого нотаріуса та оформіть право власності на нерухомість без нотаріальної згоди дружини та договору поділу майна.

З повагою, юрист Дерій В.О.!