Начните консультацию с юристом онлайн
Доброго дня.
Подія сталася влітку 2015 року в місті Б., до 2019 року там розслідувалась слідчим, після чого була відправлена в обласний центр. Хлопець був свідком.
Зараз в 2024 році ми запросили матеріали справи і виявилось що з 2015 по 2019 рік у справі фігурує лише! 2 документа - це протокол зі схемою ДТП і висновок патологоанатома, а інші матеріали справи відсутні, активне «заповнення» справи матеріалами було лише з 2019 року у обласному центрі, тобто через 4 роки після події.Слідчий у свої постанові від 2019 року ссилається на акт обстеження ТЗ 30.07.2015, який також був у місті Б., але якимось чином ми не отримали його з матеріалами справи і є думка що він також «втрачений». Хлопцю оголосили підозру, але не особисто, а вручили бабусі. Показань «обвинуваченого» також немає у справі, хоча він з 2015 по 2019 р. жив і працював в місті Б.
Тобто за цими матеріалами з 2015 по 2019 р. немає нічого окрім 2 документів, але ми знаємо шо вони були і їх копій нажаль не маємо.
Хлопець знаходиться в міжнародному розшуку з 2020 року, ми живемо в європейській країні і отримуємо тут документи.
Що ми можемо зробити в даній ситуації? Прошу ваших порад, які наслідки, якщо після міжнародного розшуку пройшло вже 4 роки і його не екстрадували. Як захистити себе якщо матеріали справи все ж «втрачені» з 2015 року? А в «нових» матеріалах 2019 все обернуто проти нього.
Похожие вопросы
Кодексы Україна
Кодекс України з процедур банкрутства Кодекс цивільного захисту України Кримінальний процесуальний кодекс України Митний кодекс України Повітряний кодекс України Податковий кодекс України Кодекс адміністративного судочинства України Цивільний процесуальний кодекс України Кримінально-виконавчий кодекс України Господарський кодекс України Цивільний кодекс України Сімейний кодекс України Земельний кодекс України Кримінальний кодекс України Водний кодекс України Кодекс торговельного мореплавства України Про надра Лісовий кодекс України Господарський процесуальний кодекс України Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 213 - 330) Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-21) Житловий Кодекс Української РСР Європейський кодекс соціального забезпечення Бюджетний кодекс УкраїниНовое в блогах Юристи.UA
Ответы юристов (13)
Адвокат, г. Киев, 25 лет опыта
Общаться в чатеВітаю!
ВИ ВПЕВНЕНІ, ЩО ОСОБА В МІЖНАРОДНОМУ РОЗШУКУ?
1.
Додержання правоохоронцями вимог законності під час оголошення особи в розшук ніколи не втрачає своєї актуальності, адже вказаний інструмент не завжди використовується відповідно до норм Закону.
Нерідко трапляються випадки, коли підозрюваного формально оголошують у розшук не через те, що він переховується від органів слідства, а з метою прикриття факту порушення строків досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Роблячи вигляд, що місцезнаходження підозрюваного невідоме, слідчий може зупинити досудове розслідування, приховуючи допущену тяганину під час слідства та спробувати уникнути в подальшому закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, адже направлення обвинувального акта до суду поза межами строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров’я, виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого (підсудного) та тягне за собою закриття кримінального провадження.
Тому незаконне зупинення досудового розслідування нібито через розшук підозрюваного ні що інше, як інструмент штучного розтягування строків досудового розслідування.
Для оголошення підозрюваного у розшук обов’язково мають бути підстави. Слідчому та прокурору дійсно повинно бути невідомо місцеперебування такої особи і це повинно підтверджуватись документально.
До прийняття рішення про розшук має бути проведений комплекс заходів, спрямований на встановлення місцезнаходження підозрюваного. За місцем проживання та роботи останнього мають бути належним чином направлені повідомлення про виклик. Повинні бути допитані особи з кола спілкування зниклого – родичі, друзі, колеги по роботі, сусіди, у них потрібно з’ясувати коли востаннє та при яких обставинах бачили людину, де вона може перебувати. Також обов’язково перевіряється можливість перетину державного кордону в напрямку виїзд. І лише після вжиття вичерпних заходів щодо встановлення місцезнаходження особи та відсутності позитивних результатів, слідчий та прокурор отримують законне право оголосити підозрюваного у розшук та зупинити досудове розслідування.
На практиці у кримінальних провадженнях ми можемо нерідко бачити іншу картину. Рішення про оголошення підозрюваного у розшук приймаються без належних підстав, за відсутності документального підтвердження переховування від слідства, особа іноді може навіть не здогадуватись, що перебуває у розшуку. Повідомлення про виклик (повістки) фактично не направляються або скеровуються на неактуальні адреси, де їх ніхто не бачить та не отримує. Факт переховування встановлюється на підставі формальних рапортів оперативних працівників правоохоронних органів про те, що вони не можуть встановити місцезнаходження особи.
Зазвичай рішення про розшук приймається одночасно з рішенням про зупинення досудового розслідування, про що виноситься одна спільна постанова, копія якої відповідно до ч. 4 ст. 280 КПК повинна надсилатись стороні захисту, потерпілому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які мають право її оскаржити слідчому судді. На практиці копія вказаної постанови зазначеним учасникам кримінального провадження направляється далеко не завжди. Трапляються курйозні випадки, коли підозрюваний разом з адвокатами вимушений докладати зусиль для її отримання.
Незаконні постанови про зупинення досудового розслідування та розшук підозрюваного потрібно оскаржувати слідчому судді, надаючи зі скаргою докази того, що підозрюваний не переховувався: проживав за відомою слідчому та прокурору адресою, працював на відомому місці роботи, повідомлення про виклик не ігнорував, перебував на постійному зв’язку з представниками сторони обвинувачення, завчасно повідомляв про можливі зміни місць проживання/роботи/навчання тощо. Тобто потрібно максимально спростовувати припущення слідчого, викладені у постанові, яка оскаржується.
Практика розгляду слідчими суддями відповідних скарг на даний час вже склалась, за відсутності належного документального підтвердження ухилення підозрюваного від слідства, незаконні постанови зазвичай скасовуються.
Так, в одному з кримінальних проваджень, де ми виступаємо захисниками, нам вдалось отримати позитивне рішення слідчого судді про скасування незаконної постанови слідчого про зупинення досудового розслідування у зв’язку з розшуком підозрюваного, який нібито почав переховуватись з початком воєнних дій. Ми отримали відомості за місцем роботи підзахисного, про те що він кожного робочого дня перебував на своєму робочому місці. За місцем проживання підзахисного ми отримали відомості від сусідів, що вони регулярно та систематично бачили нашого підзахисного вдома упродовж всього періоду його нібито «переховування». За відсутності підтвердження фактів виклику нашого підзахисного до слідчого та ігнорування таких повідомлень, слідчому судді нічого іншого не залишалось як винести ухвалу про скасування незаконного рішення про зупинення досудового розслідування та розшук підозрюваного. Наразі маємо ситуацію, коли обвинувальний акт все ж таки був скерований до суду поза строками досудового розслідування, отже кримінальне провадження має бути закрите в підготовчому засіданні.
Загалом, ситуація з маніпулюванням строками досудового розслідування шляхом безпідставного оголошення в розшук підозрюваного, який насправді не переховується, не нова. Досвідчені адвокати вже давно навчились з цим боротись, хоча іноді часу витрачається не мало.
ВАМ ПОТРІБНА ДОПОМОГА АДВОКАТА, ЯКИЙ СПЕЦІАЛІЗУЄТЬСЯ В СПРАВАХ ПО ДТП.
2.
ПЕРЕПРОШУЮ ЗА ПОДАЛЬШУ ВІДПОВІДЬ НА РОСІЙСЬКІЙ МОВІ.
По УПК можно пытаться "снимать розыск" только путём обращение к следственному судье, который его инициировал своим определением (или аналогично через прокуратуру, которая также процессуально может это сделать или через следователя, если розыск инициирован именно им). Для качественного составления документов луче обратиться к адвокату персонально.
Изменениями в ст. 197 УПКУ определено, что срок действия постановления о заключении разыскиваемого лица под стражу или домашний арест не определяется. Вообще такой срок не может превышать 60 суток, но после принятия законопроекта № 2164, это не касается разыскиваемых лиц и срок их содержания под стражей ограничивается только сроками досудебного расследования. В таком случае задержанному и арестованному лицу, находившемуся в розыске, следует рассчитывать только на апелляционное обжалование и ходатайство стороны защиты об изменении меры пресечения, в противном случае покинуть СИЗО до окончания досудебного или судебного рассмотрения шансов мало.
Внесенными изменениями в ст. 297-1 УПКУ «Общие положения специального досудебного расследования» акцентировано внимание на проведении специального предварительного расследования по делам о разыскиваемых лицах. Напомним, что специальное досудебное расследование или специальное судебное разбирательство предусматривает расследование при отсутствии подозреваемого, обвиняемого и подсудимого. Решение о специальном досудебном расследование принимает суд (следственный судья) по ходатайству следователя (прокурора).
ххх
Экстради́ция (от лат. ех- «из; вне» + traditio «передача»)[1], вы́дача — форма международного сотрудничества государств в борьбе с преступностью, заключающаяся в аресте и передаче одним государством другому (по запросу последнего) лиц, подозреваемых или обвиняемых в совершении преступления (для судебного разбирательства), либо лиц, уже осуждённых судебными органами другого государства (для исполнения приговора).
Как правило, выдача осуществляется на основании договора между соответствующими государствами. Это может быть либо двусторонний договор, либо многосторонняя конвенция, участниками которой должны являться как запрашивающее, так и запрашиваемое государство. Примером такой конвенции является Европейская конвенция о выдаче 1957 г.
В принципе выдача может осуществляться и без договора, если это предусматривается законодательством запрашиваемой стороны.
Выдача преступников — право государства, но не его обязанность. Обязанностью она становится лишь при наличии двустороннего договора о взаимной правовой помощи по уголовным делам.
Выдача может осуществляться лишь в отношении определенных преступлений — как правило, их список либо критерии их определения (тяжесть наказания и т. п.) устанавливается в договоре. Традиционно должно соблюдаться правило «двойной подсудности», то есть преступление, за совершение которого запрашивается выдача, должно признаваться таковым в законодательстве как запрашивающей, так и запрашиваемой стороны.
При этом договорами устанавливаются условия, которые позволяют отказать в выдаче. К ним относятся, главным образом, обоснованные подозрения запрашиваемого государства о том, что лицо преследуется по политическим мотивам или что в случае выдачи оно может быть подвергнуто пыткам или смертной казни.
ххх
За последнее десятилетие все чаще встречаются случаи, когда украинских граждан объявляют в международный розыск с целью задержания и последующей экстрадиции, но при этом, самой экстрадиции, в конечном итоге, так и не происходит.
Перед тем, как проанализировать причины невозможности осуществления экстрадиции, следует рассмотреть порядок объявления в международный розыск лиц с целью их выдачи и требования к вышеуказанной процедуре.
Для осуществления процедуры объявления в международный розыск действует система взаимодействия правоохранительных органов страны-инициатора розыска, Национального центрального бюро Интерпола страны-инициатора, Генерального Секретариата Интерпола, национальных центральных бюро стран-членов Интерпола и Национального бюро Интерпола страны, где обнаружено разыскиваемое лицо.
Чтобы объявить лицо в международный розыск с целью экстрадиции и добиться результата, необходимо пройти достаточно долгий путь и успешно выполнить все требования, предусмотренные законодательством, регламентирующим деятельность Интерпола.
В международном розыске могут находиться лица, выехавшие за пределы Украины, уклоняющиеся от уголовной ответственности и отбывания наказания за преступления, за которые в соответствии с действующим законодательством или судебным приговором, вступившим в законную силу, предусмотрено (предназначено) наказание в виде лишения свободы на срок от 6 месяцев.
Получив информацию, что разыскиваемая личность, возможно, находится за пределами Украины, правоохранительные органы направляют соответствующий запрос в Национальное центральное бюро Интерпола Украины.
В соответствии с законодательством Интерпола, есть восемь типов уведомлений (запросов), семь из которых имеют цветовую маркировку исходя из их функциональности: красный, синий, зеленый, желтый, черный, оранжевый и фиолетовый.
Запрос с целью экстрадиции называется «Red Notice» и он обязательно должен включать гарантию, что при задержании и аресте разыскиваемого лица на территории другого государства в его компетентные органы будет направлено ходатайство об экстрадиции данного лица.
Также в запросе должна быть изложена полная и объективная информация о разыскиваемом лице и информация об уголовном деле с кратким изложением совершенного противоправного деяния.
После получения Национальным бюро Интерпола запроса, «RedNotice» направляетсяв Генеральный Секретариат Интерпола.
При этом, Генеральный Секретариат должен проверить запрос на полноту необходимой информации и дать возможность Национальному бюро страны, которая подала запрос, подготовить дополнительные материалы.
Следует отметить, что Интерполу (статья 3 Конституции Интерпола)запрещается вмешиваться в делаполитического, военного, религиозного или расового характера, и Интерпол строго придерживается этого запрета.
В результате проверки данных, в случае их соответствия всем требованиям, при наличии всех оснований и доказательной базы, Генеральный Секретариат Интерпола объявляет лицо в международный розыск путем публикации информации в базе и извещения всех Национальных бюро стран-участниц в день публикации. С этого момента лицо считается объявленным в международный розыск.
После получения информации об объявлении лица в международный розыск и соответствующих данных, Национальные бюро стран-участниц обязаны известить об этом правоохранительные органы через доступные (или специально определенные) информационные системы.
Как только правоохранительные органы, к примеру Страны А, обнаруживают точное место дислокации разыскиваемого лица, готовится операция по его задержанию и фактическому аресту.
Процедура экстрадиции лица государству, на территории которого он совершил преступление, является довольно длительной и состоит из множества формальностей.
Так, в частности, после задержания разыскиваемого лица, правоохранительные органы обязаны обратиться в суд для определения дальнейшей меры пресечения. При этом, абсолютно логично, что суд удовлетворит соответствующее ходатайство до получения запроса о выдачи, поскольку без применения таких мер, лицо может сбежать и скрыться (хотя, теоретически адвокат может добиться освобождения под залог или подписку о невыезде).
Параллельно, информация о задержании лица передается в Национальное бюро Интерпола страны-инициатора розыска, в нашем случае Укрбюро Интерпола, которое уведомляет соответствующие правоохранительные органы.
С момента заключения под стражу «беглеца», страна-инициатор розыска располагает сроком не более 40 дней для передачи запроса о выдачи, а также всех документов, которые должны к нему прилагаться (однако, фактически, страна-инициатор может попросить о продлении этого срока еще на срок не более 40 дней). Весь этот процесс сопровождается многочисленной перепиской между странами.
После получения информации орган-инициатор розыска в течении 10 дней, должен направить необходимую информацию в вышестоящие правоохранительные органы на проверку. В результате правового анализа предоставленных документов, непосредственно Генеральная прокуратура Украины отправляет запрос о выдаче в органы иностранного государства.
Именно на этом этапе, после получения запроса об экстрадиции, результат всей осуществленной многоходовой процедуры может быть поставлен под угрозу.
Общепризнан факт, что выдача преступников – это право суверенного государства, а не его прямая обязанность. Обязанность выдачи может быть только при наличии соответствующего международного договора и с учетом определенных условий.
Ответственный за принятие решения о выдаче орган запрашиваемой страны (во многих европейских странах - суд) рассматривает отсутствие или наличие обстоятельств, исключающих экстрадицию. При этом, лицо, в отношении которого принято решение применить экстрадицию, может обжаловать данные действия в судебном порядке.
В результате анализа международного законодательства, обнаружено целый ряд случаев, когда задержанное в результате розыска лицо невозможно экстрадировать, основными из которых являются:
1. если запрашивающей страной не было предоставлено всех необходимых для удовлетворения запроса материалов и доказательств;
2. истек срок давности преступления;
3. совершенное преступление не предусматривает наказания в виде лишения свободы на территории страны, в которой находится преступник;
4. запрашивающей страной не предоставлено гарантий защиты от пыток и жестокого обращения, а также неприменения к преступнику смертной казни;
5. правонарушение предусмотрено военным правом;
6. правонарушение, в связи с которым запрашивается лицо, рассматривается запрашиваемой страной как политическое или правонарушение, связанное с политическим правонарушением.
7. экстрадиция запрашивается на лицо, являющееся гражданином страны, в которой оно находится;
8. экстрадируемым лицом получено право убежища.
Довольно часто на практике случается отказ запрашиваемой страной в экстрадиции в связи с отсутствием, по ее мнению, доказательной базы и оснований.
Но из перечисленных обстоятельств самыми интересными для рассмотрения являются последние три, поскольку именно они на практике являются наиболее частыми.
Наиболее встречающимися являются отказы в экстрадиции, связанные с получением запрашиваемым лицом гражданства страны, в которой его задержано. Это предусмотрено не только статьей 6 Европейской конвенции о выдаче правонарушителей 1957 года, но и национальным законодательством подавляющего большинства стран.
Политическое преследование, как уже упоминалось, запрещается еще на стадии объявления в международный розыск. Но, если Генеральный Секретариат Интерпола не признает наличие указанного обстоятельства по общепринятым правилам, то у лица есть второй шанс, что запрашиваемая страна, все же признает политические мотивы экстрадиции. При этом, «беглец» даже может повлиять на это решение, предоставив собственные доказательства и аргументы.
Изучив ситуации, связанные с экстрадицией украинских граждан, действительно большое количество отказов связанно с тем, что запрашиваемому лицу или его адвокату удалось доказать, что запрос о выдаче осуществлен по политическим мотивам.
Указанные обстоятельства тесно связаны с получением права убежища, поскольку политическое преследование является основанием для получения права убежища, а право убежища служит основанием для получения гражданства (в некоторых странах, для упрощенной процедуры получения гражданства).
При этом, следует отметить то обстоятельство, что если лицо сможет получить гражданство или признать в какой-нибудь одной стране политические мотивы преследования, это не освобождает его от международного розыска и экстрадиции при выезде в другое государство. В этой связи только получение политического убежища дает возможность добиваться отмены международного розыска, ссылаясь на вышеупомянутую статью 3 Конституции Интерпола.
Таким образом, существуют основания полагать, что многочисленные препятствия для экстрадиции могут быть не только следствием ошибок страны, запрашивающей выдачу лица, но и результатом осуществленных действий в свою защиту запрашиваемого лица и его адвоката.
ххх
Контакты адвокатов специализирующихся на ст.307:
https://vsude.com.ua/ru/advokat-po-narkotikam/
https://group-of-lawyers.com/novosti/stati/advokat...
https://advokat-gosteva.com.ua/advokat-po-narkotik...
Юрист, г. Харьков, 16 лет опыта
Общаться в чатеДОБРОГО ДНЯ! НА жаль нічого Ви не зробите з цією ситуацією в умовах повного беззаконня, некваліфікованості слідчих, "боягузів-адвокатів" у кримінальних справах, які не хочуть сваритися з прокурами та не дуже фахових і діяльнісних суддів. Ви нічого не доб"єтеся самі, а допомогти в Україні Вам не буде кому. Адвокати з таким не хочуть зв"язуватися, а лише беруть гроші за сприяння договорнякам зі слідством, замість реального захисту і оскарження незаконних дій слідчих, прокурорів. Хоча з осені 2025 року шлях є. Не однокроковий. Бо доведеться вибудовувати складну систему оскаржень дій органів слідства.
А хто Вам сказав про міжнародний розшук?! По таким справом це дуже рідко. Внутрішньоукраїнський розшук можливий. Тим більше, якщо у справі НУЛЬ документів. Міжнародний розшук і картку в інтерпол ініціює Офіс Генерального прокурора, а не якісь там місцеві слідчі та прокурори. Їх навіть на поріг Інтерпола не допустять, не те, що оголошувати когось в розшук міжнародний.
Скоріш за все це повна брехня! Якщо особа виїхала з України до вручення підозри у неналежний спосіб, то взагалі не може бути ніякого розшуку, бо не було факту попередження про необхідність бути в Україні, обрання запобіжного заходу та повідомлення про підозру у вчиненні злочину.
Внутрішній розшук можна перевірити за посиланням (запити не відслідковуються) https://wanted.mvs.gov.ua/searchperson/
Міжнародний розшук по червоній картці Інтерпола можна перевірити за посиланням https://www.interpol.int/How-we-work/Notices/Red-N...
За давністю справу не можна буде закрити, бо там значні строки (10 років, які стікають влітку/восени 2025 року). + скоріш за все розшук ініційовано з метою зупинення провадження у справі, а отже строки заморожені. Щоб застосувати строки - рішення про розшук та зупинення провадження - слід оскаржувати. Для цього треба адвокат, який відпрацює свої гроші, а не буде забивати баки про нереально, це так не робиться, я не буду з прокурорами сваритися через Вас та ін.
На мій погляд - Вам треба жити як живете і забути про цю ситуацію, бо вирішити її на жаль не вийде станом на зараз. Враховуючи те, що Ви вже давно в Європі у Вас більше шансів там адаптуватися, ніж у тих, хто вимушений був виїхати як біженці у зв"язку з війною. Скоро ще кілька мільйонів приєднаються, як відкриють кордони.
У загальноприйнятому розумінні давність притягнення до кримінальної відповідальності - це закінчення вказаних у кримінальному законі строків після вчинення кримінального правопорушення, внаслідок чого особа, що його вчинила, звільняється від кримінальної відповідальності.
Тривалість строків давності за кримінальним законодавством залежить від класифікації кримінальних правопорушень, передбачених статтею 12 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Отже, згідно з положеннями частини першої статті 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:
Ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України передбачає кримінальне покарання до 8 років позбавлення волі.
Згідно з ч. 3 - 7 ст. 12 КК України:
3. Злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.
4. Нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п’яти років.
5. Тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.
6. Особливо тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п’ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.
7. Ступінь тяжкості злочину, за вчинення якого передбачене одночасно основне покарання у виді штрафу та позбавлення волі, визначається виходячи зі строку покарання у виді позбавлення волі, передбаченого за відповідний злочин.
ОТЖЕ, ч. 2 ст. 286 КК України за яким існує підозра - є тяжким злочином, отже навіть якби не було зупинено провадження, то для закриття справи по строкам - треба ДЕСЯТЬ РОКІВ.
ТОЖ, про це навіть і думати раніше 10 років від моменту події не слід. Пізніше можна сказавши, що вперше чуєте про підозри і розшуки, знайти на той час нормального совісного адвоката, котрий оскаржить незаконний розшук, незаконне вручення підозри та незаконну зупинку строків по справі, що відкриє шлях до застосування статті 49 КК України в частині звільнення від кримінальної відповідальності за строками.
Оскільки подія сталася в 2015 році, Ви мабуть думаєте, що питання можна буде вирішити восени 2025 року.
Давайте поживемо - побачимо, що взагалі буде у світі в 2025 році.
В принципі можна намагатися дистанційно закривати справу по строкам. Але діюча адвокатура України такому не навчена, як я вже зазначав. Тож більшість адвокатів по кримінальним справам дивляться на це як на нові ворота. Таке у книжках не пишуть. Це реальна робота на користь клієнтів.
Можливо знайдете адвоката, який в цьому Вам допоможе в 2025 році. Варіанти для цього є. Головне, щоб у вітчизняних адвокатів були для цього професійні та моральні потенції.
Щасти Вам!
З повагою та розумінням, юрист Ярослав Турчин (м. Гамбург, Німеччина)
Дякую, є відповідна документація про оголошення в міжнародний розшук, проблема в тому що а нас не було матеріалів справи і ми звернулися до адвоката який подав адвокатський запит, тому не зможемо сказати що вперше чуємо, але дякую дуже корисна інформація
Юрист, г. Харьков, 16 лет опыта
Общаться в чатедокументація правоохоронних органів України на міжнародний розшук не є фактом оголошення у розшук. Це вирішує у кожному випадку не національне бюро, а Генеральний секретаріат Інтерполу (м. Ліон, Франція). Повірте, якби було рішення про міжнародний розшук, то людину б затримали вже давно на відповідний запит.
На жаль якщо не знати подробиць справи та № кримінального провадження - це виглядає як гадання на кавовій гущі.
Але я мало вірю, що міжнародний розшук можливий був, бо навіть рецидивістів - вбивць Україна не шукає належним чином.
Слід також відзначити, що Інформаційна система Інтерполу є не єдиним засобом для організації міжнародного розшуку підозрюваних, обвинувачених, оскільки розшук може здійснюватися на основні двосторонніх міжнародних договорів України з іншими державами.
Внаслідок змін, внесених до КПК законами України № 119-VIII від 15.01.2015 [8] та № 769-VIII від 11.12.2015, оголошення особи в міжнародний розшук стало не лише підставою для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, обвинуваченого (ч. 6 ст. 193 КПК України), але є однією з підстав для здійснення спеціального досудового розслідування (ч. 2 ст. 297-1 КПК України). При цьому в Кодексі не розкривається зміст поняття «міжнародний розшук» та його співвідношення зокрема, з поняттям «розшук».
Така правова невизначеність призвела до суперечливої судової практики, коли суди дотримуються протилежних позицій:
1) особа вважається оголошеною в міжнародний розшук з моменту винесення органом досудового розслідування постанови про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук (не зрозуміло, хто оголошує в міжнародний розшук обвинуваченого), та
2) особа вважається оголошеною в міжнародний розшук лише у разі вчинення зі сторони обвинувачення додаткових дій, спрямованих на належне звернення до міжнародних організацій (зокрема, Інтерполу) з розшуку цієї особи;
3) особа вважається оголошеною в міжнародний розшук з моменту звернення до НЦБ Інтерполу в Україні та оголошення в розшук каналами цієї організації. Такий стан правової регламентації та правозастосування вказує на неналежну якість кримінального процесуального закону, зокрема через його непередбачуваність.
Законодавство України не містить спеціальної процедури оголошення особи в міжнародний розшук. Така процедура не визначена і нормами міжнародного права, оскільки питання кримінального провадження є предметом національного правового регулювання. Наразі усе більшого поширення в судових рішеннях отримує позиція, що міжнародний розшук є видом розшуку за ст. 281 КПК, а тому особа є оголошеною в міжнародний розшук з моменту винесення слідчим відповідної постанови. Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК підозрюваний оголошується в розшук, якщо він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з’являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик. Таким чином, виїзд / перебування підозрюваного на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, є окремим випадком виїзду або перебування особи за межами України.
ОТЖЕ, цілком ймовірно, що слідчий і виніс постанову про міжнародний розшук, але як це буває у 99,999 % випадків - ніхто через систему Інтерпол нікуди не звертався та РЕАЛЬНИЙ розшук не ініціював. Бомажки - відписки зробили собі, у справу поклали і все.
Слідчо-корупційні органи в яких працюють фахівці дуже низької якості як фахової підготовки, так і морально-етичних якостей, та дуже часто "некомпетентна адвокатська монополія", яка схильна співпрацювати з правоохоронцями здійснюючи різноманітні обміни люб"язностями, замість захисту та відстоювання інтересів своїх клієнтів за їх гроші - регулярно хибно тлумачить громадянам України положення ч. 2 ст. 49 КК України, стверджуючи фактично, що прокурор цар і бог та саме він вирішує, що ухиленням від досудового розслідування або суду.
Адже факт ухилення від слідства як окремий склад злочину - має ДОВОДИТИСЬ відповідними доказами, має бути в тому числі і розкрита суб"єктивна та об"єктивна сторона злочину, умисел особи. Звісно в Україні останнім часом (як я вже казав) не дуже фахові "блатнюки", які купили посади прокурорів та слідчих, будучи дітьми чиновників, багатих фермерів та інших осіб, які паразитують на тілі державного апарату, не заморочуються подібним... як мем вже читають фахівці в обвинувальних актах алюзії так званого державного обвинувачення - "невстановлені особи, невстановленим способом, в невстановленому місці вчинили...".
Це ганьба, яку тільки можна собі уявити, але маємо те шо маємо.
Так от, усі пристойні фахівці у галузі кримінального права знають, що ухилення від слідства треба ДОВЕСТИ як юридичний факт. Тобто, якщо слідчий та прокурор по справі вважає, що особа ухиляється, він має не тільки зупинити провадження у справі, а попередньо встановити факт ухилення належними доказами, зокрема, довівши умисел особи. При цьому сторона захисту не позбавлена можливості збирати докази зворотнього. Це зокрема можуть бути покази свідків, що особа давно планувала поїхати за межі України, або в умовах війни - сам факт війни та прив"язка до відповідних дат... Також - факт навчання в країні перебування, офіційного працевлаштування, отримання захисту від війни, ведення соцмереж та публікація світлин з прив"язкою до країни перебування та ін. речі, які свідчать про те, що людина не ховається.
Спеціально для таких тлумачів із числа прокурорів, слідчих та ін. професури кримінального права, Верховний Суд як останній форпост, що хоч іноді приводить систему правоохоронних органів до тями своїми тлумаченнями правозастовування КПК та КК України, надав роз"яснення, що вважати ухилення від досудового розслідування за ч. 2 ст. 49 ККУ.
ЦИТУЮ:
Судді ВС підкреслюють, що закон, який регулює питання звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК України), пов’язує зупинення строків давності не з постановами про зупинення слідства, а лише з умисними діями особи, спрямованими на ухилення від слідства.
ВС наголошує, що під ухиленням від слідства або суду слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника. Нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо.
Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що вчинила певний злочин і здійснила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду.
Давність персоніфікована, у зв’язку з чим про ухилення особи від слідства можна говорити лише тоді, коли слідство проводиться щодо конкретної особи. Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство.
Із законодавчого положення про відновлення перебігу строку давності з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання випливає, що винну особу встановлено і здійснюються заходи, спрямовані на встановлення її місцезнаходження.
ВС також зазначив, що, відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови її належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує особу в розшук.
Причому підстава для оголошення розшуку під час досудового розслідування «місцезнаходження підозрюваного невідоме» може мати місце як у випадку, якщо підозрюваний ухиляється від слідства, так і з інших причин, коли не встановлено його місцезнаходження.
!!! Саме тому зупинення досудового розслідування у зв’язку з розшуком підозрюваного саме по собі ще не може свідчити про ухилення останнього від слідства.
Крім того, колегія суддів підкреслила, що для застосування положень ч. 2 ст. 49 КК України у такому випадку обов`язково має бути підтверджено факт ухилення підозрюваного від слідства.
Повний текст постанови Верховного Суду за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/82188500
___
Також, цікаве рішення з питань виключної проблеми тлумачення окремих аспектів ч. 2 ст. 49 КК України надала у 2023 році Велика Палата Верховного Суду.
Постанова ВП ВС від 2 лютого 2023 року у справі № 735/1121/20 (провадження № 13-26кс22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/108960086
ОТЖЕ, факт виїзду за межі України сам по собі та протиправне оголошення особи у розшук і зупинення провадження некомпетентними слідчими органами - не є однозначною підставою для застосування ч. 2 ст. 49 КК України і не доводить факту ухилення від досудового розслідування або суду. Слідчий орган має довести умисел та обізнаність ДОКАЗАМИ, а не своїми припущеннями та перекладанням обов"язку доказування на людину всупереч ст. 62 Конституції України.
Виїзд за межі України внаслідок ВІЙНИ - не є умисним ухиленням від слідства та слідчих дій, а є реалізацією конституційних прав і свобод, невід"ємного та непорушного права на ЖИТТЯ та свободу пересування в умовах, коли в Україну повернутися і виїхати назад по факту неможливо.
Крім того, в умовах воєнного стану, слідчі на моє переконання не мають права вимагати від людини повернутися в Україну. Інакше взагалі не може йти мова про існування реального, а не фейкового на користь влади правового режиму воєнного стану. Розказні правоохоронців та інших державних мужів, які самі сидять в Україні як заручники безвиїздні, що "в Україні все працює в звичайному режимі" - не породжують жодних юридичних наслідків, адже такі особи за свої казочки не несуть жодної юридичної відповідальності, якщо не пощастить і прилетить ракета чи дрон, то Ви слова про нормальність таких "заручників системи" не приєднаєте. Вони відмовляться від свої слів одразу, зазначивши, що це "ІНШЕ". Однозначно стверджував і буду стверджувати далі, що гарантувати, що по Вам не прилетить ракета чи дрон - може лише державний чиновник, який є державним зрадником України і має пряму комунікацію з військовим командуванням збройних сил РФ, і лише в такому випадку може отримати від них гарантії неприльоту. І то, ніхто не застрахований від бракованих ракет чи криворуких виконавців. В іншому випадку - ніхто 100 % стверджувати зворотнє не може і не має ні юридичного, ні морального права.
На Вашому місці слід знайти за місцем розслідування кримінальної справи пристойного адвоката, який досконало знає кримінальне право, кримінальний процесуальний кодекс "імені Портнова" (новий КПК України), а також не боїться оскаржувати протиправні дії невігласів, яких понаготували у вітчизняних юридичних бурсах МВС, не прищепивши ні фаховості, ні компетентності, ні моральні якості та відданість присязі Народу України.
В даному випадку як на мене адвокату-криміналісту треба:
1. Дослідити та скопіювати матеріали справи на час ознайомлення, звернувши увагу на дотримання порядку вручення заочної підозри, вжиття заходів по пошуку та з"ясуванню місцезнаходження особи - зокрема чи надсилався запит до Адміністрації Державної прикордонної служби України, які інші заходи вживалися прокурором / слідчим?!
2. Отримати копії постанов про зупинення досудового розслідування та розшук і оскаржити їх до слідчого судді з дотриманням процесуальних строків та правил КПК України.
Це все треба робити зі спливом строків, тобто не раніше літа 2025 року.
Приводом дізнатися про розшук може бути наприклад спроба отримати Довідку про несудимість онлайн... Знадобилася довідка буцімто і Ви через ДІЮ отримали витяг в якому зазначено розшук. Маю надію до цього Ви запити не робили такі.
https://diia.gov.ua/news/vityag-pro-nesudimist-tep...
Положення КПК України встановлююють, що у разі скасування слідчим суддею постанови про зупинення кримінального провадження строк із дня її винесення до дня її скасування слідчим суддею включається у строки досудового розслідування.
ОТЖЕ, непогано було б перш ніж вчиняти відповідні дії обрахувати - чи дасть оскарження і скасування постанови про зупинення ДР - змогу звільнити від відповідальності за ч. 1 ст. 49 ККУ внаслідок спливу 10 років.
3. Оскаржити розшук особи як незаконний та оголошений без достатніх правових підстав, так як слідчий (це буває у 99 %) нічого не зробив аби встановити місцезнаходження особи та повідомити її про відповідний статус.
Факт умислу спростовується самою лише інформацією від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, якщо звісно вони зберегли інформацію про виїзд. Бо раніше ця інформація видалялася через 3 роки після виїзду. І тоді єдиний доказ - відмітка в паспорті про перетин кордону. Не вздумайте обміняти паспорт не залишивши цю відмітку про перетин, бо тоді дату виїзду взагалі буде неможливо становити.
4. Отримавши ухвалу (ухвали) слідчого судді про визнання незаконною постанови (постанов) про зупинення провадження, оголошення в розшук - подати засвідчену у консульстві (або іноземним нотаріусом) згоду підозрюваного на закриття кримінального провадження за строком давності, відповідно до ч. 1 ст. 49 КК України.
Все це має робити постійно практикуючий фахівець у кримінальному праві зі статусом адвоката (на жаль не я, бо виїхав з України не отримавши адвокатське).
Це все реально, але з Вами має відпрацювати філігранний фахівець - адвокат, який це все зробить, а не лише здере гроші і домовиться зі слідчими, щоб не сваритися і потім гарно проводити час у гостях спільних знайомих.
Особисто я раджу зачекати, поки в Україні наведуть порядок і хоч трохи нова прокуратура та слідчі органи "за американським зразком" прийдуть до тями і очистяться від фермерсько-депутатських синочків.
В будь-якому разі єдине, що Вас чекає зараз в Україні - це мобілізація. Тому бажано усім з подібними проблемами зачекати, допоки правоохоронна система прийде від принципів військово-політичної доцільності "кримінально-процесуального конвеєру" до індивідуального та відповідального підходу до кожної справи на принципах, закладених в Конституції України та актах міжнародного права, включаючи практику Європейського суду з прав людини.
Щасти Вам у вирішенні Вашого питання.
З повагою та розумінням, юрист Ярослав Турчин (м. Гамбург, Німеччина)
Підкажіть, чи через 15 років минуть строки притягнення до кримінальної відповідальності?
«2. Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п’ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років.» Якщо через 15 років після вчинення правопорушення він приїде в Україну, то він звільниться від кримінальної відповідальності?
Юрист, г. Харьков, 16 лет опыта
Общаться в чатеЯкщо вони незаконно зупинені у зв"язку з буцімто розшуком підозрюваного, то на жаль і через 50 років не минуть.
Як я вже зазначав треба оскаржувати законність зупинненя строків та начебто розшук, оскільки слідчий не вжив жодних заходів по реальному врученню особі підозри, її розшуку та перевірки місцезнаходження та не має доказів ухилення особи від слідства.
Адвокат, г. Киев, 25 лет опыта
Общаться в чатеІнтерпол не є наддержавним правоохоронним органом, не здійснює самостійних розслідувань злочинів, а відтак і не має власних силових підрозділів для затримання розшукуваних осіб.
Для виконання свого завдання Інтерпол забезпечує роботу комунікаційної мережі для правоохоронних органів держав учасниць. Одним з основних завдань цієї мережі є публікація списку осіб (зрідка предметів) яким присвоєні так звані "notices"(картки), що, в залежності від мети публікації, помічаються різними кольорами.
Мета публікації може бути різною. Розшук осіб, що зникли безвісти (жовта картка), збір інформації стосовно осіб, які могли вчинити злочин (синя картка), повідомлення про осіб, які раніше вчиняли злочини та можуть бути небезпечними для суспільства (зелена картка), та інші.
Проте, найбільш популярною є саме "червона картка", що передбачає необхідність встановлення місцеперебування та арешту розшукуваної особи для подальшої екстрадиції, або схожих юридичних дій".
Важливо, що правоохоронний орган, який подає запит в Інтерпол про присвоєння особі "червоної картки" вправі сам визначити рівень її публічності. Відтак, запис стосовно певної особи може відображатись на сайті Організації, або ж бути доступним лише для правоохоронних органів інших держав.
Звичайно, що сам лише факт присвоєння особі відповідного статусу у базі Інтерполу не є ствердженням її винуватості у вчиненні злочину, оскільки він лише свідчить, що одна з країн учасниць організації видала рішення про її арешт. Проте, саме "червона картка" може створити для свого "носія" серйозні проблеми, як от неочікувано одягнуті кайданки прямо у терміналі аеропорту, тому саме їй варто приділити особливу увагу.
З одного боку, можливість міжнародного переслідування та затримання злочинців є цілком виправданою, адже вона не дозволяє останнім уникнути кримінальної відповідальності просто перетнувши державний кордон. Проте з іншого боку, правоохоронці нерідко зловживають інструментами Інтерполу заради досягнення власних не зовсім законних цілей. Як показує практика, оголошення особи в міжнародний розшук, навіть за відсутності достатніх доказів її вини, може стати підґрунтям для неабиякого подальшого тиску на неї.
Одними з поширених форм зловживань правоохоронних органів в роботі з Інтерполом, є запити на розшук осіб, що підозрюються у вчиненні економічних злочинів, які часто є досить надуманими та необґрунтованими, або ж підозрюваних у тероризмі (маскуючи під таку категорію політичних опонентів).
Враховуючи, що Інтерпол не здійснює самостійне розслідування, у нього відсутня пряма можливість оцінити достатність доказів вини особи для оголошення її у міжнародний розшук. Водночас Організація не обмежена в процесі прийняття рішень виключно інформацією, яка надається їй правоохоронними органами запитуючих держав, а може враховувати також інформацію, надану розшукуваними особами. Інструментом донесення до Інтерполу такої інформації є комунікація з Комісією по контролю файлів Інтерполу (далі - Комісія).
Основним завданням комісії є контроль за тим, щоб усі операції з персональними даними, які здійснюються в рамках діяльності Інтерполу суворо відповідали правилам Організації. Найчастіше виникають питання відповідності дій Організації статтям 2 та 3 Конституції Інтерполу. Вказані статті стосуються дотримання принципів Загальної декларації прав людини, а також невтручання організації, в політичні, військові, релігійні, расові справи держав.
Окрім цього, Комісія вивчає та приймає рішення щодо інформаційних запитів, запитів на виправлення або видалення даних щодо особи в системі Інтерполу.
У зв'язку з цим, особа може звернутись до Комісії, щоб дізнатись, чи є в Інформаційній системі Інтерполу будь-яка інформація (наявність карток) щодо неї. На такий запит, вона або ж її представник можуть отримати відповідь щодо наявності/відсутності відомостей, і якщо такі відомості наявні, то (з урахуванням певних обмежень, що встановлюються державами учасниками Організації), що саме міститься в інформаційній базі. Якщо ж особа вважає, що віднесення її до списку розшукуваних осіб відбулось з порушеннями правил Організації, вона вправі звернутися із запитом на коригування або видалення інформації щодо неї, надавши при цьому докази такого порушення.
Щодо процесу розгляду запитів, то він має наступний вигляд. Одразу після отримання запиту Комісія повідомляє про це заявника та в окремих випадках може попросити надати додаткову інформацію, що стосується його кримінального провадження. Після того як вона дослідила обставини викладені в запиті, особі повідомляється про визнання такого запиту прийнятним або неприйнятним. Зазвичай це відбувається протягом одного місяця після подання запиту. І на останок, якщо запит все ж таки буде визнано прийнятним, комісія розглядає його протягом 9 місяців та приймає остаточне рішення. Після винесення рішення Комісія протягом одного місяця передає його на виконання Генеральному секретаріату Інтерполу, де воно підлягає виконанню протягом двох місяців.
Не таким поширеним, але не менш дієвим є направлення до Комісії так званого попереднього запиту. Часто трапляється так, що особа ще не бувши внесеною до розшукових списків Інтерполу, через наявність резонансного чи політично мотивованого кримінального провадження щодо неї, припускає таке внесення. Враховуючи цей факт, вона вправі звернутись до Комісії на випередження.
У таких запитах зазвичай подаються докази того, що досудове розслідування стосовно особи здійснюється з порушенням загальних прав людини, а внесення відомостей щодо неї у бази Організації матиме наслідком порушення уже згаданих статей 2 та 3 Конституції Організації.
Відтак, якщо правоохоронні органи звернуться в Інтерпол з вимогою віднесення особи до списків "червоної картки", Комісія матиме у своєму розпорядженні не лише надану правоохоронцями інформацію, а й враховуватиме відомості від особи, яку планується оголосити у міжнародний розшук. У такому разі, шанс прийняття Комісією більш обґрунтованого рішення є значно вищим.
Разом з цим, подавання вищезазначених запитів до Комісії не несе ризиків використання викладеної в них інформації проти особи. Адже усі файли Комісії є конфіденційними та не зберігаються в інформаційній системі Інтерполу.
На останок варто відзначити, що віднесення особи до червоних списків Інтерполу може створити для неї ряд неприємних наслідків, починаючи з проблем під час отримання візи, і закінчуючи фактичним затриманням. Проте проактивна позиція такої особи разом з кваліфікованою допомогою професійних адвокатів сприятиме запобіганню та вирішенню таких проблем.
ххх
ОТЖЕ:
Зняття з міжнародного розшуку в Інтерполі – це складний та ретельний процес, який вимагає відповідної юридичної підтримки. Основні кроки для зняття з розшуку включають:
Загалом, зняття з міжнародного розшуку через Інтерпол – це складний і тривалий процес, який вимагає великої уваги до деталей та професійної підтримки. Важливо мати досвідчених юристів на вашому боці, які можуть вести вашу справу та допомогти вам захистити свої права та інтереси
Адвокат, г. Киев, 25 лет опыта
Общаться в чатеМОЯ ДУМКА - ІНТЕРПОЛ НЕ ВИСТАВИВ "ЧЕРВОНУ КАРТКУ" ПО ВАШІЙ СПРАВІ.
Адвокат, г. Николаев, 33 года опыта
Общаться в чатеДоброго дня!
Ви маєте 100% інформацію щодо знаходження хлопця в міжнародному розшуку? Оскільки це доволі складна та довготривала процедура сама по собі.
Міжнародний розшук здійснюється через Національне центральне бюро (далі – Нацбюро) Інтерполу і проводиться на території кожної з держав-учасниць відповідно до норм міжнародного права, а також національного права держав-учасниць. Нацбюро має право випустити 8 різних типів циркулярів (сповіщень), 7 з яких надається відповідний колір з огляду на їхню мету: червоний, синій, зелений, жовтий, чорний, помаранчевий і фіолетовий.
Найпоширенішим є саме “червоне” повідомлення, яке означає, що компетентні органи держав-членів Інтерполу зобов’язуються заарештувати злочинця в разі його затримання на своїй території та тримати його до оголошення вироку або доки сторони не дійдуть згоди про передачу злочинця. Запит про оголошення особи в міжнародний розшук здійснюється в кілька етапів:
У разі повторної перевірки запиту, Генеральний секретаріат має право в односторонньому порядку ухвалити рішення про відмову в міжнародному розшуку особи, на ім’я якої проводилося подання документів про арешт, міжнародний розшук або видачу/передачу обвинувачених до уповноважених органів. Тобто екстрадиція в такому разі неможлива і після цього відбувається вилучення відомостей про розшук особи з баз даних Інтерполу, якщо злочини, за вчинення яких розшукується особа, носять винятково політичний, воєнний, релігійний або расовий характер. Також сюди входять економічні причини переслідування. Інші види злочину, під час вчинення яких було завдано серйозної шкоди безпеці держави, можуть стати підставою для ув’язнення злочинця до моменту. І так буде доти, доки не буде ухвалено рішення про видачу/передачу обвинувачених правоохоронним органам країни походження в рамках чинного договору про екстрадицію.
Затримання особи у зв’язку з її перебуванням у міжнародному розшуку, як правило, відбувається під час проходження прикордонного контролю. Іноді особа навіть не підозрює про розшук і що на неї заведено справу. Перевірити факт перебування в міжнародному розшуку людина може в публічній базі Інтерполу. Однак туди надсилаються лише червоні повідомлення, на підставі яких можлива екстрадиція.
Відповідно до Закону про екстрадицію процедура, пов’язана з питаннями екстрадиції, офіційно розглядається Генеральним прокурором Співдружності.
Виняткові домовленості діють з низкою країн, але загалом питання екстрадиції в основному вирішуються між поліцією, а не між національними урядами. Якщо інша країна запускає процедуру екстрадиції, генеральний прокурор надішле письмове повідомлення до Федерального окружного суду. Потім суддя має визначити, чи має особа, щодо якої запитують видачу, право на екстрадицію.
Ухвалюючи це рішення, суддя враховує:
Після того як суддя визнає, що особа має право на екстрадицію, останнє слово залишається за генеральним прокурором, перш ніж прийняти запити про видачу.
Можливо мова йде про розшук в Україні?
Перед тим, як оголосити у розшук підозрюваного, який ухиляється від явки до слідчого, прокурора, повинні бути проведенні всі дії, спрямовані на встановлення його місцезнаходження: допитані родичі, знайомі, сусіди, направлені запити до різних установ (лікарень, моргів, паспортної служби, військкоматів, підприємств, організацій), накладений арешт на кореспонденцію, здійснено її огляд та виїмку, проведено зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та електронних інформаційних систем, її дослідження тощо. Якщо в результаті вжитих заходів місцезнаходження підозрюваного встановити не вдалося або є підтверджений факт перебування його за кордоном та неявки без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, оголошується розшук підозрюваного.
Оголошення розшуку підозрюваного передбачає обов'язковість належного повідомлення підозрюваного про виклик до слідчого, прокурора, неявку на виклик без поважних причин та наявність підтвердженого факту відсутності відомостей про місцезнаходження підозрюваного або перебування його за межами України. Наслідком рішення про оголошення розшуку підозрюваного може стати зупинення досудового розслідування. Підставою для зупинення досудового розслідування повинна бути сукупність фактів, підтверджених доказами, які переконливо свідчать про необхідність саме такого кроку.
Якщо одночасно з оголошенням розшуку підозрюваного досудове розслідування зупиняється відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України, то про розшук підозрюваного вказується в постанові про зупинення досудового розслідування.
Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ч. 2 ст. 281 КПК України).
Після прийняття процесуального рішення слідчий доповідає про оголошення підозрюваного в розшук керівникові органу досудового розслідування для їх погодження та подальшого направлення керівникові територіального органу, підрозділу поліції або міжрегіонального територіального органу Національної поліції України або його територіального (відокремленого) підрозділу, який здійснює оперативне супроводження кримінального провадження або матеріали діяльності якого стали підставою для початку кримінального провадження, для організації розшуку підозрюваного.
У кримінальних провадженнях про тяжкі та особливо тяжкі злочин, в який підозрюваного оголошено в розшук, слідчим вносяться за погодженням з прокурором клопотання до слідчого судді про дозвіл на затримання підозрюваного з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу.
Щодо вручення підозри бабусі, а не хлопцю:
"Під час розгляду касаційної скарги у справі №718/566/22 Касаційний кримінальний суд виснував правову позицію щодо відповідності вимогам кримінального процесуального закону вручення повідомлення про підозру близькому родичу особи, яка ухиляється від слідства та оголошена в розшук. Колегія суддів ККС зазначила, що відповідно до п. 14 ст. 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.Відповідно до ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Що стосується матеріалів цього кримінального провадження, то в процесі їх перевірки колегією суддів встановлено, що під час здійснення досудового розслідування щодо особи указані вимоги кримінального процесуального закону було дотримано.Так, з матеріалів кримінального провадження слідує, що відповідно до вимог ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України було вручено його матері, що підтверджується її підписом наявним у повідомленні, яке містять матеріали кримінального провадження.З огляду на це, письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, було вручено у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, а саме у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повідомлення для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає.При цьому в матеріалах кримінального провадження міститься постанова про оголошення розшуку підозрюваного, з якої слідує, зокрема те, що під час проведення досудового розслідування було встановлено, що підозрюваний залишив своє місце проживання та його місцезнаходження невідоме і як результат уповноваженою на те особою було оголошено його в розшук.Отже, колегією суддів не встановлено факту того, що під час вручення письмового повідомлення про підозру особі допущено порушення ст. 278 КПК України.З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги захисників про те, що вручення засудженому повідомлення про підозру у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення відбулося з порушенням відповідних норм КПК України, оскільки така підозра була вручена його матері є необґрунтованими".
Це складне питання, оскільки Вам прийдеться боротися із системою та доводити, що справа "сфабрикована". Не може остання містити тільки два документи: протокол та висновок паталогоанатома. Це нереально. Кожна слідча (розшукова) чи інша процесуальна дія фіксується в процесуальних документах, взяти хоча би покази підозрюваного, обвинуваченого, свідків, експертів тощо.
Яким чином хлопця через чотири роки перекфаліфікували із свідка у підозрюваного?
З повагою, адвокат Айвазян.
Дякую за відповідь. Ми отримали матеріали справи не повністю, адвокат каже, що слідчий мог би вислати тільки підозру, але він надав нам деякі матеріали справи. Чи правильна позиція слідчого та адвоката? Чи дійсно має право слідчий не надавати всі матеріали досудового розслідування для ознайомлення адвокатом
Юрист, г. Харьков, 16 лет опыта
Общаться в чатеУ мене виникає в такому випадку лише одне питання до такого адвоката - де він купив своє адвокатське свідоцтво та диплом про вищу юридичну освіту? Бо будь-яка особа, яка дійсно фахевець у кримінальному праві та практикує - знає про існування статті 221 Кримінального процесуального кодексу України - "Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення".
Мені цей адвокат за свої такі твердження нагадує 1 в 1 персонажа американського фільму 1992 року "Мій кузен Вінні", який теж замість того аби реалізовувати своє право захисника на ознайомлення з матеріалами справи та ОБОВ"ЯЗОК прокурора це забезпечити, їздив з ним на полювання та водив дружбу, вважаючи, що прокурор за це йому "по дружбі" дасть подивитись матеріали справи.
Фільм за логікою жанру завершився позитивно, виправданням. На жаль такі перспективи з адвокатом подібного рівня в Україні неможливий.
Виявляється кіно-персонажі - це реальні адвокати, які працюють в Україні. Жах і розпач.
1. Слідчий, дізнавач, прокурор ЗОБОВ"ЯЗАНИЙ за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається.
{Частина перша статті 221 із змінами, внесеними згідно із Законами № 314-VII від 23.05.2013, № 720-IX від 17.06.2020}
2. Під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування особа, що його здійснює, має право робити необхідні виписки та копії.
3. Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, що містяться в інформаційно-комунікаційній системі досудового розслідування, здійснюється шляхом надання доступу до них або надання електронних копій чи примірників таких матеріалів.
{Статтю 221 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 1498-IX від 01.06.2021 - вводиться в дію з 15.12.2021}
А тепер можете подякувати цьому адвокату. ЯКЩО він ознайомився зі справою та в матеріалах тепер міститься доказ про це, а також отримав копії постанов про розшук та про зупинення досудового розслідування - тепер сторона обвинувачення може стверджувати, що підозрюваний не використав своє право на оскарження незаконного розшуку та зупинення перебігу строків по справі в порядку та строки, визначені ст. 303-304 КПК України.
Ось така у нас в Україні адвокатура. Гроші беруть і лише підставляють клієнтів, працюючи як в гірші роки радянського совка, підігруючи КДБ та НКВД.
На стадії досудового провадження можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора (стаття 303 КПК України):
Пункт 2 ч. 1 ст. 303 КПК України (2) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
Пункт 10 ч. 1 ст. 303 КПК України (10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;
Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 КПК України, можуть бути подані особою протягом 10 днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії (стаття 304 КПК України). При оскарженні бездіяльності обчислення строку оскарження починається із дня, що наступає після останнього дня, який відведено КПК для вчинення слідчим, дізнавачем або прокурором відповідної дії.
Згідно зі статтею 116 КПК України, строк подання скарги на стадії досудового провадження не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до його закінчення на пошту або передано особі, уповноваженій її прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у медичному чи психіатричному стаціонарі, спеціальній навчально-науковій установі, - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення відповідного строку. У випадку пропуску строку, встановленого для подання скарги, скарга повертається особі, якщо при її поданні особа не порушила питання про поновлення цього строку.
Слідчий суддя, суд за наявності відповідної заяви, може поновити строк, якщо його було порушено з поважних причин (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо). Підставою для поновлення строків також може бути визнано й об'єктивні причини, внаслідок яких особа не змогла вчасно реалізувати своє право на подання скарги.
В той же час не розумію сенс ознайомлення з матеріалами - ДО завершення 10-річного строку, після якого можливе ініціювання звільнення від кримінальної відповідальності в порядку ст. 49 КК України.
Щодо статусу особи, якій законно або не дуже вручили підозру або слідчий вважає, що він вручив підозру.
Відповідно до частини першої статті 42 КПК України підставами для набуття особою статусу підозрюваного є затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення або якщо щодо особи складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень, або повідомлення її про підозру у порядку, встановленому статтями 276–279 КПК України
Особа набуває процесуального статусу обвинуваченого (підсудного) після того, як слідчий або прокурор передає до суду у порядку, передбаченому статтею 291 КПК України, складений щодо неї обвинувальний акт.
Вибачте за емоційність, просто чим більше зустрічаю такий низький рівень роботи фахівців, тим менше бажання взагалі мати хоч якесь відношення до української адвокатури та юридичної професії в Україні. Ну в Німеччині такого взагалі немає. Невже корупція настільки зжерла систему, що процесуальний порядок знають лише автори Кримінального процесуального кодексу України та одиниці випусників юридичних ВУЗів України, які вчилися не за сало і хабарі, а самостійно?!
Можете перепитати мої слова у інших пристойних адвокатів, які не місцеві у Вашому регіоні та "не їздять з прокурорами та слідчими на полювання". Можливо столичні адвокати. Навіщо клієнтам забивати баки казочками, що ледь вирвав матеріали справи і що слідчий міг їх не дати? Ну це не то смішно, не то плакати хочеться від цинічності та брехливості цих слів адвоката. Може адвокат все прекрасно знає, просто намагається підвищити свій статус та діяльнісність таким чином, щоб взяти грошей більше. Є значна категорія адвокатів в Україні, які не працюють в законному полі, а просто носять конверти, вирішуючи питання у зв"язці з суддями, прокурорами, слідчими. Але це не адвокатура і не правосуддя, а ті речі, через які Україну не беруть ні в ЄС, ні в НАТО.
Звісно я щиро бажаю Вам щастя та успішного завершення цієї справи.
З повагою та розумінням, юрист Ярослав Турчин (м. Гамбург, Німеччина)
Адвокат, г. Николаев, 33 года опыта
Общаться в чатеДоброго дня!
Слідчий має право не надати лише матеріали про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню.
Відповідно до статті 221 КПК України:
"Слідчий, прокурор зобов'язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається".