Доказовість скріншоту переписки

ДОБРОЇ НОЧІ, ВАЛЕНТИНА!

В Телеграм є функція видалення файлів чи окремих повідомлень.

В подальшому довести автентичність переписки за скріншоти практично неможливо. Тобто завжди можна послатися на фотошоп та підробку.

До електронних документів відносять графічні зображення, які можуть зберігатися на портативних пристроях, картках пам’яті чи в будь-якому іншому місці збереження даних (наприклад, у мережі Інтернет). Так, електронним доказом може бути інформація з переписки у чаті, на веб-сайті, електронний лист з поштового сервісу тощо. Для фіксування електронного доказу переважно робиться його електронна копія, яка часто має форму скріншота. Тобто скріншот – не оригінал документу, а лише форма фіксування електронного доказу. Отож, така копія має бути засвідчена електронним цифровим підписом особи, яка її подає. Також можна подавати роздрукований скріншот, як паперову копію електронного доказу – посвідчений підписом і з вказаною датою.

Важливо пам’ятати, що суд може перевірити копію електронного документа за клопотанням учасника справи чи з власної ініціативи, витребувавши його оригінал. Наприклад, провівши огляд веб-сайту в приміщенні суду. Якщо це неможливо здійснити – суд не братиме доказ до уваги. І ось тут виникає проблема: що робити, коли переписку в Telegram або дифамаційний допис у Facebook вже видалили?

Існує кілька основних перепон для використання скріншотів як допустимих та належних доказів По-перше, на заваді стає неможливість ідентифікувати особу автора певного допису чи повідомлення. Тобто навіть якщо скріншот автентичний, він не стає доказом того, що інформацію поширювала конкретна особа.

По-друге, проблемою є ризик, що інформацію видалять чи відредагують (це особливо актуально для переписок у Telegram, Facebook Messenger чи Whatsapp, де можна видалити бесіду для обох сторін).

По-третє, скріншот неможливо відтворити в оригіналі, адже не існує його офіційного зразка – вимог щодо належної форми документу. А тому стороні, котра подає скріншот як доказ, варто докласти зусиль, щоб зафіксувати усі необхідні дані, які дозволяють ідентифікувати джерело скріншоту.

У листопаді 2020 року Ковпаківський районний суд м. Суми у справі №592/19628/19 зазначив, що скріншот переписки у Telegram не є належним доказом “оскільки ані соціальної мережі, ані групи чи автора з неї встановити неможливо.” Аналогічні сумніви виникають і щодо достовірності інформації з мережі Facebook й Twitter. Хоч там і існує функція верифікації сторінки – тобто модератори платформ перевіряють особу, що веде сторінку, і надають спеціальну позначку у вигляді галочки на блакитному фоні – сама інформація може з’явитися через злам сторінки чи підробку коментаря.

У справі АМКУ проти Join Up! суд визнав скріншот допустимим доказом і компанію оштрафували на 1,5 млн гривень. Проблема у тому, що скріншот був ледве не єдиним доказом АМКУ – як наслідок, судове рішення викликало значне суспільне обурення та лавини критики. Саме тому суди намагаються оцінювати скріншоти дуже прискіпливо та ставляться до них з неабиякою обережністю.

https://cedem.org.ua/consultations/skrinshoty-yak-...

Процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі як доказу у судовій справі

Відповідно до ч. 2 ст. 83 Цивільного процесуального кодексу України передбачається, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Докази є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Доказами у цивільному процесі можуть бути:

1. письмові, речові та електронні докази;
2. висновки експертів;
3. показаннями свідків.

Письмові докази — це будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Речові докази — це предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи. Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи.

Висновок експерта — це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, задані судом.

Процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (зокрема текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК), який, своєю чергою, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК).

Згідно зі статтею 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (зокрема текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам’яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (зокрема у мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Велика Палата Верховного Суду ухвалила Постанову від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21.

У Постанові ВС акцентували на роздруківки та скріншоти електронної пошти та месенджерів як докази.

У ВС надали відповідні висновки стосовно електронних доказів.

1. Подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.
2. Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ — документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, зокрема електронний підпис. Натомість електронний доказ — це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.
3. Суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК, у подібних правовідносинах.
4. ВП ВС вважає необґрунтованими зауваження КГС про наявність протилежних правових позицій Верховного Суду у вказаному питанні та про необхідність відступлення від висновків ВС, викладених у постановах КЦС від 30 жовтня 2019 року у справі № 711/9146/16-ц, від 07 липня 2021 року у справі № 587/2051/18, від 25 червня 2021 року у справі № 643/6581/19, та КГС від 11 червня 2019 року у справі № 904/2882/18, від 24 вересня 2019 року у справі № 922/1151/18, від 28 грудня 2019 року у справі № 922/788/19, від 16 березня 2020 року у справі № 910/1162/19, від 15 квітня 2021 року у справі № 910/8554/20, від 28 червня 2022 року у справі № 922/1280/21, про те, що роздруківки електронного листування не можуть бути прийняті як належні та допустимі докази.
5. У всіх наведених постановах ВС послідовно додержується правової позиції про те, що роздруківки електронного листування не є ані письмовими доказами, ані електронними документами (копіями електронних документів) в розумінні частини першої статті 5 Закону № 851-IV, які могли б, з урахуванням інших наявних у справі доказів, достовірно підтвердити факти укладення між сторонами договорів та їх виконання в конкретних відносинах.
6. Водночас в указаних постановах касаційні суди не формулювали висновок, що роздруківки електронного листування взагалі не можуть бути прийняті як допустимі докази, від якого просить відступити Касаційний господарський суд в ухвалі від 24 січня 2023 року в цій справі.
7. Якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.

Зауважимо, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для того, щоб його змінювати.

Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ — документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, зокрема електронний підпис. Натомість електронний доказ — це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

Водночас слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах.

https://ualaw.org/rozdrukivky-ta-skrinshoty-z-mese...

Щоб чіткіше визначити значення скріншота у доказовій базі необхідно звернутися до судової практики. Бо не в одному процесуальному кодексі такого поняття як «скриншот» не згадується. Також варто врахувати, що чинне законодавство передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів.

Так, у Постанові Верховного суду від 13 липня 2020 року у справі № 753/10840/19, зазначено, що касаційний суд погоджується із судами першої та апеляційної інстанції та позначає, що на підтвердження заявлених вимог позивач надала скріншоти повідомлень з телефону з Viber, які суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вважав належними та допустимими доказами, які досліджені судами у їх сукупності та яким надано належну правову оцінку.

Також прикладом може бути вирок Соснівського районного суду міста Черкаси від 05 серпня 2019 року у справі № 712/6585/16-к, у якому суд у судовому засіданні досліджував докази, подані стороною захисту, а саме скріншот електронного листування.

Проте, апеляційний суд у своєму ухвалі скасовуючи вирок і повертаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції окреслив, що Соснівський районний суд міста Черкаси взяв до уваги докази, а саме скріншоти електронного листування, які надані стороною захисту, однак, не звернув увагу, що вони отримані з порушенням вимог ст. 31 Конституції України. Зазначена стаття визначає таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції.

З чого виходить, що таке скрін підтвердження, як будь-який інший доказ може бути прийнято судом до уваги, однак отримання такого доказу не повинно порушувати Закон та порядок його отримання.

Нотаріально засвідчений скріншот надати до суду найшвидше не вийде, оскільки під опис документів, які засвідчує нотаріус скріншот та роздруківки з електронного документа не потрапляють згідно з Главою 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5.

Також, подаючи копію електронного доказу, необхідно вказати на наявність у себе або в іншої особи його оригіналу.

Важливим моментом є також те, що якщо представлений скріншот електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може зажадати у відповідної особи оригінал електронного доказу (наприклад, показати листування в телефоні у приміщенні суду) і потрібно бути готовим зробити це на вимогу, щоб підтвердити обставини, на які підтверджує скріншотю. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не приймається судом до уваги.

Тобто юридичні наслідки скріншота в край сумнівні. І покласти в доведення лише їх - майже гарантовано програти справу. Однак, дуже часто в подібних речах вирішує все майстерність адвокатів сторін. В той же час, маю сумнів, що хтось додумається витрачати гроші на адвокатів у подібних справах. Поліція цим точно займатися не буде. Подача в суд справа нелегка. І не дуже дешева.

Тому не варто хвилюватися з цього приводу на мій погляд. Видаліть відповідний чек з переписки та й все. І головне пам"ятайте правило, якому мене навчили ще старі прокурори з 90-х. Ніколи ні в чому не зізнавайтесь і не визнавайте. Довести будь-який факт дуже складо, а іноді майже неможливо, тому дуже часто сумнівні докази легітимізуються зізнаннями та визнанням фактів особою.

Щасти Вам у веденні підприємницької діяльності в такі нелегкі часи!

З повагою та розумінням, юрист Ярослав Турчин