Задайте вопрос юристу

897 юриста готовы ответить сейчас

Ответ за ~15 минут

Задать вопрос на сайте

Военное право, 20 февраля 2025, вопрос №127601 350₴

Відрахування з ВВНЗ, курсант 1-го курсу, 18 років

Відрахування з ВВНЗ ПС, курсант 1-го курсу, 18 років
Мого сина відраховують з ВВНЗ (в ноьго є військовий квиток, йому видали в ВВНЗ ПС та він підписав контракт з вузом на навчання)
Його за словами керівництва будуть відправляти до військової частини повітряних сил:
1. Можуть його відправити до бойової частини (штурмовики) без його бажання?
2. Обов'язково лі йому підписивати контракт з МОУ?
Дякую за відвовідь

Ответы юристов (7)

    Турчин Ярослав Олексійович

    ДОБРОГО ДНЯ, ВОЛОДИМИР! Якщо відрахують, то так можуть направити будь-куди, бо він вважається вже не призовником, і навіть не військовозобов"язаним, а військовослужбовцем. Також можуть зобов"язати відшкодувати все, що держава витратила за цей період на нього.

    На жаль військовий навчальний заклад - це не іграшки. І людина, яка туди потрапляє - фактично потрапляє у військо, з якого просто так в умовах воєнного стану не підеш. Розумію, що в мирні часи це часто було не проблемою після завершення певного періоду навчання можна було навіть строкову службу не проходити.

    Але зараз воєнний стан. Тому все не так просто, а навіть навпаки.

    Тому можуть направити будь-куди. Хоч у бойову частину, хоч на нуль.

    Саме через це завжди клієнтам, які відарховуються за власним бажанням кажу - не робіть дурниць. Так хоч через кілька років син вийде офіцером. А після відрахування рядовим рекрутом "на м"ясо" можуть відправити... Як би болісно не було це казати, але держава в цьому плані досить цинічна.

    Це, зокрема, передбачено ч. 10 - 12 статті 25 Закону України "Про військовий обов"язок і військову службу"

    10. Курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності), в інших випадках, передбачених законом, та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського або офіцерського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п’яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "з", "и" пункту 1, підпунктів "д", "е", "ж", "з" пункту 2 та підпункту "в" пункту 3 частини п’ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов’язані з їх утриманням у закладі фахової передвищої військової освіти, вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, відповідно до порядку та умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

    {Частина десята статті 25 в редакції Закону № 267-VI від 11.04.2008; із змінами, внесеними згідно із Законами № 224-VII від 14.05.2013, № 2397-VIII від 05.04.2018, № 161-IX від 03.10.2019; в редакції Закону № 2995-IX від 21.03.2023}

    11. Контракт про проходження військової служби (навчання) розривається достроково, а курсанти чоловічої статі, відраховані із закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти через небажання продовжувати навчання (за власним бажанням) або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі їх відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського, сержантського або старшинського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, вважаються такими, що проходять військову службу за призовом, та направляються:

    {Абзац другий частини одинадцятої статті 25 виключено на підставі Закону № 3633-IX від 11.04.2024}

    • під час проведення мобілізації та дії воєнного стану - до військових частин для подальшого проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

    При цьому у строк військової служби військовослужбовцям зараховується тривалість:

    • базової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період до вступу у заклади фахової передвищої військової освіти, вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти;

    {Абзац п’ятий частини одинадцятої статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3633-IX від 11.04.2024}

    • військової служби за контрактом до вступу у заклади фахової передвищої військової освіти, вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти.

    {Абзац сьомий частини одинадцятої статті 25 виключено на підставі Закону № 3633-IX від 11.04.2024}

    {Частина одинадцята статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2397-VIII від 05.04.2018, № 161-IX від 03.10.2019; в редакції Закону № 2995-IX від 21.03.2023}

    12. Контракт про проходження військової служби (навчання) розривається достроково, а курсанти, відраховані із закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти відповідно до підпунктів "б", "г", "ґ" чи "ж" пункту 1, підпунктів "б", "г" чи "ґ" пункту 2 та підпункту "б" чи "г" пункту 3 частини п’ятої статті 26 цього Закону, звільняються з військової служби та направляються у відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання для взяття на військовий облік.

    {Частина дванадцята статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2397-VIII від 05.04.2018; в редакції Закону № 2995-IX від 21.03.2023; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3633-IX від 11.04.2024}

    Тобто тут діють відповідні підстави для звільнення від служби, як для звільнення з військової служби осіб, які мобілізовані чи служать за контрактом.

    Вибачте за невтішні новини. На жаль закони пишуть не юристи, а самі знаєте хто. Ми в цьому плані нічого не можемо вдіяти.Якщо ще не пізно - можливо можна вирішити питання невідрахування в досудовому або судовому порядку? В суді можна просити як забезпечення позову заборонити направляти у військо до ухвалення рішення суду.

    В інакшому випадку ніщо не заважає ВВНЗ реалізувати положення частини 11 статті 25 Закону про в/о та в/с.

    З повагою та розумінням, юрист Ярослав Турчин

    Володимир Клиент день назад

    Дякую за допомогу та роз'яснення!!!

    • Турчин Ярослав Олексійович

      Прошу. Маю надію хоч трохи допоміг у цій дуже складній ситуації.

    Айвазян Юрій Климентійович

    Доброго дня, Володимире!

    Справа в тім, що у разі відрахування з ВВНЗ, Ваш син вважатиметься таким, що проходить службу за призовом під час мобілізації, на особливий період й тому, направити його зможуть у будь який підрозділ, на жаль. Крім того, сину прийдеться відшкодувати кошти за навчання.

    Чому сина відраховують із ВНЗ? Яка підстава для того?

    Відповідно до статті 25 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу":

    10. Курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності), в інших випадках, передбачених законом, та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського або офіцерського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п’яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "з", "и" пункту 1, підпунктів "д", "е", "ж", "з" пункту 2 та підпункту "в" пункту 3 частини п’ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов’язані з їх утриманням у закладі фахової передвищої військової освіти, вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, відповідно до порядку та умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

    11. Контракт про проходження військової служби (навчання) розривається достроково, а курсанти чоловічої статі, відраховані із закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти через небажання продовжувати навчання (за власним бажанням) або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі їх відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського, сержантського або старшинського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, вважаються такими, що проходять військову службу за призовом, та направляються:

    під час проведення мобілізації та дії воєнного стану - до військових частин для подальшого проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

    При цьому у строк військової служби військовослужбовцям зараховується тривалість:

    базової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період до вступу у заклади фахової передвищої військової освіти, вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти;

    військової служби за контрактом до вступу у заклади фахової передвищої військової освіти, вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти.

    З повагою, адвокат Айвазян.

    Дерій Владислав Олегович

    Доброго дня, пане Володимир!

    Якщо Вашого сина відрахують з ВВНЗ, то :

    1. Йому доведеться відшкодувати вартість навчання.

    2. Якщо у нього не буде підстав для звільнення з військової служби згідно пункту 3 частини 5 статті 26 ЗУ "Про військовий обов'язок та військову службу" - його відразу направлять до військової частини для подальшого проходження військової служби за призовом під час мобілізації.

    Згідно частини 10 статті 25 ЗУ "Про військовий обов'язок та військову службу"

    Курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності), в інших випадках, передбачених законом, та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського або офіцерського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п’яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "з", "и" пункту 1, підпунктів "д", "е", "ж", "з" пункту 2 та підпункту "в" пункту 3 частини п’ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов’язані з їх утриманням у закладі фахової передвищої військової освіти, вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, відповідно до порядку та умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

    Згідно частини 11 статті 25 ЗУ "Про військовий обов'язок та військову службу"

    Контракт про проходження військової служби (навчання) розривається достроково, а курсанти чоловічої статі, відраховані із закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти через небажання продовжувати навчання (за власним бажанням) або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі їх відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського, сержантського або старшинського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, вважаються такими, що проходять військову службу за призовом, та направляються під час проведення мобілізації та дії воєнного стану - до військових частин для подальшого проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

    Згідно частини 12 статті 25 ЗУ "Про військовий обов'язок та військову службу"

    Контракт про проходження військової служби (навчання) розривається достроково, а курсанти, відраховані із закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти відповідно до підпунктів "б", "г", "ґ" чи "ж" пункту 1, підпунктів "б", "г" чи "ґ" пункту 2 та підпункту "б" чи "г" пункту 3 частини 5 статті 26 цього Закону, звільняються з військової служби та направляються у відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання для взяття на військовий облік.

    Отже, якщо Ви не бажаєте, щоб син бу мобілізований та відшкодовував кошти за навчання - йому краще спробувати довчитися, а потім знайти підставу для звільнення згідно частини 5 статті 26 ЗУ "Про військовий обов'язок та військову службу"

    Контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах:

    3) під час проведення мобілізації та дії воєнного стану:

    а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

    б) за станом здоров’я:

    • на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
    • за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

    в) у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі;

    г) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

    ґ) за власним бажанням (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України), але не раніше шести місяців проходження ними безперервної військової служби;

    д) у зв’язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

    е) у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу);

    ж) у зв’язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану;

    з) у зв’язку з призначенням (обранням) на посаду судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.

    Згідно частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах:

    • військовослужбовці-жінки - у зв’язку з вагітністю;
    • військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
    • дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
    • перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці;
    • військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України;
    • військовослужбовці, які є усиновлювачами, на утриманні яких перебуває (перебувають) дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями, патронатними вихователями, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років;
    • виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов’язані її виховувати;
    • утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
    • виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність, за умови що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов’язаних відповідно до закону їх утримувати;
    • необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
    • необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів;
    • необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім’ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім’ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я;
    • необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім’ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім’ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім’ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я;
    • у зв’язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами;
    • якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;
    • якщо їхнім близьким родичам (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний (повнорідний) брат чи сестра) посмертно присвоєно звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року)".

    На даний час же час у Вашого сина досить складна ситуація.

    Щоб після відрахування сина не забрали в армію він повинен мати підстави згідно п. 3 ч.5 ст. 26 ЗУ "Про військовий обов'язок та військову службу"

    Щоб проходити військову службу за місцем проживання бажано отримати відношення від командира частини, який готовий взяти Вашого сина на військову службу.

    На жаль, відшкодувати витрати на навчання доведеться в будь-якому випадку.

    З повагою, юрист Дерій В.О.!

    Корнійчук Євген Іванович

    Доброго дня, на мою думку, вашому сину треба відмовлятись взагалі, щось підписувати. Не їхати до військової частини та залишатися вдома. Не вчиняти будь яких дій для подальшого його зарахування до військової частини. Бо механізм такого зарахування до військової частини не розроблено. І вони просто не будуть знати, що з ним робити. Хлопцю 18 років , він належним чином не отримав військову облікову спеціальність, і це буде підставою для захисту якщо справа дійде до поліції з приводу ухилення від мобілізації.

    Тому його і змушують підписати контракт. Якщо він не підпише контракт будуть підстави для захисту у суді.

    Також кошти повертати не треба

    Наведу обґрунтування відмови навчальним закладам в стягненні цих витрат.

    1. В розумінні положень ч. 4 ст. 5 КАС України та п. 2 Порядку № 964, навчальний заклад не є належним позивачем у справі.

    Відповідно до п. 2 Порядку № 964, витрати відшкодовуються Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управлінню державної охорони, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбі.

    Відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв (п. 3).

    За визначенням термінів, наведених у п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України, позивач — особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

    Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України(ч. 4 ст. 5 КАС України).

    Отже, в розумінні положень ч. 4 ст. 5 КАС України та п. 2 Порядку № 964, Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба не є належним позивачем у справі. Крім того, позивач не навів суду жодних правових підстав для звернення до суду із даним позовом.

    До матеріалів справи також не надано доказів наявності прав ТВО начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба діяти в інтересах Міністерства оборони України.

    30 листопада 2020 р. справа № 520/13915/19 Другий апеляційний адміністративний суд відмовив в задоволенні апеляційної скарги позивача з тих самих підстав.

    26 листопада 2020 року справа №520/7855/2020 Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої О.В. відмовив в задоволенні позову ХНУПС з аналогічних підстав

    2. Досить часто до матеріалів справ ВНЗ надають загальний розрахунк коштів відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсанта. Вказаний загальний розрахунок витрат містить графи щодо ознайомлення курсанта із розрахунком та щодо зобов`язання курсанта добровільно відшкодувати витрати не пізніше 15 днів з дати видання наказу про відрахування, часто графи про зобов’язання відшкодувати витрати взагалі не містить підпису курсанта.

    Предметом спору у цих справах є стягнення коштів, які витрачено на навчання Так, пунктом 7 Порядку № 964 передбачено, що у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.

    Спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п`ятої статті 122 КАС України.

    Тобто у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду, який обчислюється з наступного дня після закінчення строку для добровільного відшкодування витрат, оскільки право на звернення до суду з позовом про стягнення таких витрат виникає у Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, саме після того, як курсант відмовся добровільно відшкодувати витрати.

    Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2020 року у справі № 160/11957/19 та від 21.01.2021 р. по справі № 560/1389/20.

    Матеріали справи часто не містять відомостей та доказів на їх підтвердження щодо строку протягом якого відповідач має виконати зобов`язання та добровільно відшкодувати витрати на навчання, оскільки загальний розрахунок коштів відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсанта не містить підпису відповідача в графі в якій вказаний строк, протягом якого відповідач має здійснити добровільне відшкодування витрат.

    За таких обставин, відсутні докази повідомлення відповідача про строки на добровільне відшкодування витрат на навчання та відсутність при цьому письмової відмови відповідача, свідчить про ненастання такої обставини як «відмова у добровільному відшкодуванні витрат на навчання». Вказане має наслідком те, що у апелянта не розпочався відлік часу протягом якого він може звернутись до суду з позовом про стягнення витрат на навчання, які не відшкодовані відповідачем добровільно у визначений строк.

    Враховуючи відсутність встановленого між сторонами строку на добровільне відшкодування витрат на навчання та як наслідок відсутність факту відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати на навчання (тобто відсутність порушеного права), та те, що стягнення таких витрат здійснюється у судовому порядку у разі відмови курсанта добровільно відшкодувати витрати на навчання (п. 7 Порядку № 964), вважаю передчасність заявлених позовних вимог в цій справі, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

    Навіть факт ознайомлення курсанта з сумою заборгованості не звільняє позивача від обов`язку звернутись до відповідача з вимогою про відшкодування в добровільному порядку витрат, пов`язаних з його утриманням у військовому навчальному закладі.

    Частиною 10 ст. 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що саме у разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

    Аналогічні доводи викладені в постанові по справі № 520/6589/19 Другого апеляційного адміністративного суду за адміністративною справою за апеляційною скаргою Міністерства оборони України в особі Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 року

    02 лютого 2021 р.м. П`ятий апеляційний адміністративний суд справа № 400/3417/20 відмовив в задоволенні апеляційної скарги ХНУПС з аналогічних підстав.

    3. Адміністративний позов досить часто не містить розрахунку витрат, підтверджуючих суми позвоних вимог та докази втрачених коштів Позивачем. Згідно з пунктом 2.1.1 Порядку N 863/14130 витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання. Щомісячне грошове забезпечення визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.

    4. Позивачем не враховується, що на момент зарахування на навчання курсант проходив військову службу за контрактом (тих хто прийщлов на навчання з військової служби) і його грошове утримання було вище грошового утримання в ХНУПС, а отже не може входити до витрат і стягуватись, оскільки курсант проходив військову службу, а не лише навчання.

    Аналогічне зазначено в п.37 постанови Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №460/582/19 за позовом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про стягнення витрат.

    Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначений «Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197, пунктом 13 якого встановлено, що грошове забезпечення, виплачене в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, які діяли на дату виплати, поверненню не підлягає. Таким чином, у законах України є відсутніми умови щодо відшкодування, повернення правильно обрахованих та виплачених сум грошового забезпечення військовослужбовця, у тому числі з підстав розірвання контракту, звільнення з військової служби, навіть з підстав притягнення до відповідальності за тяжкі злочини, у зв`язку із чим умови Порядку № 964, Наказу № 419 є такими, що мають дискримінаційні ознаки, а також такими, що не відповідають нормам вищої юридичної сили — частині третій статті 17, статтям 22, 41, 43 Конституції України, статті 25 Закону № 2232-XII, статті 16 Закону № 1934-XII, статтям 2, 9 Закону № 2011-XII. Оскільки грошове забезпечення військовослужбовця, за своїм змістом, є винагородою за державну службу особливого характеру, виплата грошового забезпечення є мінімальною державною гарантією в оплаті праці (професійної діяльності), гарантією соціального захисту військовослужбовця, а тому не підлягає стягненню.

    Соціальний захист працівників Збройних Сил України забезпечується відповідно до законодавства про працю, про державну службу, інших нормативно-правових актів (стаття 16 Закону № 1934-XII). Відповідно до статті 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі — Закон № 2011-XII), ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Статтею 9 Закону № 2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі. Військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» 25.03.1992 № 2232-XII (далі — Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі — вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів) є видом військової служби (частина шоста статті 2 Закону № 2232-XII). Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України(частина третя статті 24 Закону № 2232-XII).

    Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначений «Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі — Порядок № 260). При цьому пунктом 13 Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення, виплачене в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, які діяли на дату виплати, поверненню не підлягає, крім випадків повернення сум грошової допомоги (при звільненні з військової служби) у разі скасування наказу відповідного командира про звільнення військовослужбовця з військової служби відповідно до чинного законодавства України.

    Для курсантів, які підпадають під дію пункту 6 Порядку № 964, до розрахунку береться різниця між грошовим забезпеченням, фактично отриманим курсантом за відповідний період навчання, та витратами на виплату посадового окладу за відповідною посадою військовослужбовця строкової військової служби за цей самий період (підпункт 2.1.1.2 Порядку № 419).

    Із системного аналізу вищевказаних положень вбачається, що грошове забезпечення військовослужбовця, за своїм змістом, є винагородою за державну службу особливого характеру, і виплата грошового забезпечення є мінімальною державною гарантією в оплаті праці (професійної діяльності), гарантією соціального захисту військовослужбовця. При цьому пунктом 13 Порядку № 260 встановлено, що грошове забезпечення, виплачене в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, які діяли на дату виплати, поверненню не підлягає.

    За таких обставин вказую на відсутність підстав для стягнення з колишнього курсанта, який в той час прийшов на військову службу за контрактом та мав військове звання «солдат», витрат, пов`язаних із утриманням під час навчання, як особі, яка перебувала на публічній службі, у частині відшкодування сум грошового забезпечення, оскільки суми грошового забезпечення військовослужбовця не визначені законом такими, що включаються у витрати, пов`язані із утриманням військовослужбовця у вищому навчальному закладі.

    Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 Цивільного кодексу України, не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

    Як свідчать встановлені обставини справи, грошове забезпечення було виплачено відповідачу за відсутності недобросовісності з боку останнього або рахункової помилки з боку позивача та фактично було єдиним засобом до існування відповідача, з огляду на відсутність в нього будь-яких інших доходів, що з огляду на приписи ст. 1215 Цивільного кодексу України, зумовлює відсутність у відповідача обов`язку по поверненню позивачу наведеної суми,

    Відповідну правову позицію підтримав і Верховний Суд, що викладена в постанові від 11.02.2019 року у справі № 617/640/16-ц. Крім того аналогічну позицію затвердив своїм рішенням Третій апеляційний адміністративний суд 02 лютого 2021 року справа № 160/3947/за апеляційною скаргою Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба

    Навчання курсантів вищих військових навчальних закладів є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду військової служби. Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Оскільки стягнення коштів з відповідача є втручанням у право власності на майно, а саме конвенційне право мирно володіти своїм майном, суд надає оцінку вимогам позивача із застосуванням трискладового тесту. Стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Із предмету спору вбачається намір втручання у право власності позивача, у зв`язку із чим суд перевіряє чи буде таке втручання здійснене «згідно із законом», чи воно відповідатиме законній (легітимній) меті та чи воно «необхідне в демократичному суспільстві» і є пропорційним.

    Законами України не наведений перелік витрат, пов`язаних із утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, у зв`язку із чим суд зазначає про невідповідність закону критерію якості та передбачуваності для особи. Також Закон № 2232-XII, або інші закони, не встановлюють обов`язку відшкодування грошового забезпечення військовослужбовця у разі припинення військової служби. Позивач обрахував фактичні витрати по грошовому забезпеченню курсанта, які складаються із: сум нарахованого грошового забезпечення у розмірі та сум компенсації ПДФО. Згідно із пунктом 168.5 статті ПК України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян. При цьому, пунктом 13 Порядку № 260 встановлено, що грошове забезпечення, виплачене в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, які діяли на дату виплати, поверненню не підлягає. Таким чином, у законах України є відсутніми умови щодо відшкодування, повернення правильно обрахованих та виплачених сум грошового забезпечення військовослужбовця, у тому числі з підстав розірвання контракту, звільнення з військової служби, навіть з підстав притягнення до відповідальності за тяжкі злочини, у зв`язку із чим суд вважає умови Порядку № 964, Наказу № 419 такими, що мають дискримінаційні ознаки, а також такими, що не відповідають нормам вищою юридичної сили — частині третій статті 17, статтям 22, 41, 43 Конституції України, статті 25 Закону № 2232-XII, статті 16 Закону № 1934-XII, статтям 2, 9 Закону № 2011-XII. Оскільки грошове забезпечення військовослужбовця, за своїм змістом, є винагородою за державну службу особливого характеру, суд вважає, що виплата грошового забезпечення є мінімальною державною гарантією в оплаті праці (професійної діяльності), гарантією соціального захисту військовослужбовця.

    З аналізу вищенаведених норм права, зазначаю про відсутність підстав для стягнення з колишнього курсанта витрат, пов`язаних із утриманням під час навчання, як особі, яка перебувала на публічній службі, в тому числі у частині відшкодування сум грошового забезпечення, оскільки суми грошового забезпечення військовослужбовця не визначені законом такими, що включаються у витрати, пов`язані із утриманням військовослужбовця у вищому навчальному закладі.

    Як зазначено вище, законами України не встановлено, що виплачене курсанту грошове забезпечення є витратами на утримання у навчальному закладі, тобто не є винагородою за несення служби. Отже, закони України не містять умов щодо можливого зворотного стягнення (відшкодування) сум грошового забезпечення військовослужбовця та сум компенсації втрат доходів від утримання ПДФО, у разі, якщо відповідні виплати нараховані правильно. Таким чином, зазначаю, що заявлене вручання у право відповідача на майно не здійснюватиметься згідно із законом, втручання не має легітимної мети та є непропорційним, тобто таким що вчиняється в інтересах суспільства.

    Виходячи із принципу верховенства права при застосуванні наведених норм права, зазначаю про віднесення грошового забезпечення до гарантованого державою соціального забезпечення військовослужбовця та оплатності будь-якої роботи (служби), відсутність у законі норм про повернення (відшкодування) сум виплаченого грошового забезпечення у розглянутому випадку, невстановлення законом умови, відповідно до якої грошове забезпечення курсанта входить до витрат, пов`язаних із утриманням останнього у навчальному закладі. Оскільки навчання курсанта є військовою службою і не виключає виконання під час навчання завдань військової служби, суд дійшов висновку про те, що грошове забезпечення військовослужбовця не відноситься до витрат, пов`язаних із утриманням курсанта у навчальному закладі, а є видатками у сфері соціального забезпечення військовослужбовця, виплаченими за період військової служби. Таким чином, отримане військовослужбовцем у встановленому порядку грошове забезпечення не підлягає відшкодуванню (поверненню), у тому числі із встановленням такого правила пунктом 13 Порядку № 260. Стягнення з позивача відшкодування сум грошового забезпечення, виплаченого за час військової служби, суд вважає порушенням мінімальних державних гарантій в оплаті праці, втручанням не на підставі закону у конвенційне право на мирне володіння майном, яке не ґрунтується на законі. Суми виплаченого грошового забезпечення, як витрати держави на соціальне забезпечення військовослужбовця, у розглянутому випадку не можна вважати майновою шкодою, завданою майну юридичної особи в розумінні статті 1166 ЦК України.

    Аналогічні доводи викладені у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року справа № 160/3947/20 за адміністративним позовом Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання

    Богун Сергій Павлович

    Доброго дня.

    Курсант, який вступає до військового навчального закладу, починає виконувати обов'язки військовослужбовця.

    Курсант, який був відрахований з університету, зокрема, відрахування за власним бажанням або через порушення умов контракту, може бути зобов'язаний відшкодувати державі всі витрати, які були здійснені під час його навчання.

    Це включає в себе витрати на забезпечення курсанта проживанням, харчуванням, навчанням та іншими необхідними для його освіти ресурсами.

    В разі відрахування, ці кошти можуть бути стягнуті через суд.

    Також він буде направлятися на проходження військової служби за призовом.


Похожие вопросы


Кодексы Україна

Кодекс України з процедур банкрутства Кодекс цивільного захисту України Кримінальний процесуальний кодекс України Митний кодекс України Повітряний кодекс України Податковий кодекс України Кодекс адміністративного судочинства України Цивільний процесуальний кодекс України Кримінально-виконавчий кодекс України Господарський кодекс України Цивільний кодекс України Сімейний кодекс України Земельний кодекс України Кримінальний кодекс України Водний кодекс України Кодекс торговельного мореплавства України Про надра Лісовий кодекс України Господарський процесуальний кодекс України Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 213 - 330) Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-21) Житловий Кодекс Української РСР Європейський кодекс соціального забезпечення Бюджетний кодекс України