Роз яснити стосовно внесків в ГО і надсилання міжнародних платежів

Вітаю!

Дуже багато питань та практична відсутність інформації з Вашої сторони.

Статута ГО для відповіді на Ваше питання недостатньо.

Цікавить зараз тільки відповідь на 4 питання: ГО є предствникрм глобальної мережі і платить за членство глобальній організації. Тоді чи може дана ГО сплачувати міжнародні рахунки за членські внески, які ГО отримує від своїх членів? (в статуті передбачено тільки таке - "го має право підтримувати прямі міжнародні контакти з організаціями громадян інших країн, укладати відповідні угоди" .З точки зору податкового законодавства як правильно надсилати міжнародні платежі в такому випадку?

Доброго дня, Тетяна!

1. Відмінність між благодійними і членськими внесками в ГО. ( що таке благодійні внески, а що таке членські внески, і якщо вноситимуться кошти "потенційним членом ГО", то на якій підставі - як членські внески чи благодійні)

Благодійні внески регулює Закон України “Про благодійну діяльність та благодійні організації”. За законом, благодійні внески — це безоплатна передача у власність бенефіціарів (отримувачів внесків) коштів, іншого майна. Додатково питання благодійних внесків врегульовується Цивільним кодексом України, який визначає благодійну допомогу, як пожертву.

Членські внески - це кошти, які сплачуються індивідуальним членом впродовж всього терміну перебування в ГО. Членські внески є основою для набуття прав та обов'язків члена ГО.

Оскільки ТОВ не може стати членом ГО, то внески повинні бути благодійні.

2. Відмінінсть зобов язання ТОВ від зобов язань директора (пояснити чому ТОВ не може платити за директора)

Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) — це організація, що має статутний капітал, поділений на частки між всіма її учасниками. ТОВ - це юридична особа.

Директор ТОВ - це виконавчий орган юридичної особи, фізична особа, що є найманим працівником.

3. Чи може ТОВ бути учасником ГО і якщо може, то як.

Засновниками та членами ГО можуть бути фізичні особи.

Засновниками ГС та членами ГС можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи.

Відповідно до Закону України "Про громадські об'єднання":

Стаття 1. Поняття громадського об'єднання

"1. Громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

2. Громадське об'єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка.

3. Громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

4. Громадська спілка - це громадське об'єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи.

5. Громадське об'єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку".

Стаття 8. Члени (учасники) громадського об'єднання.

1. Членами (учасниками) громадської організації, крім молодіжної та дитячої, можуть бути особи, визначені частиною першою статті 7 цього Закону, які досягли 14 років. Вік членів молодіжної, дитячої організації визначається її статутом у межах, встановлених законом.

2. Членами (учасниками) громадської спілки, крім молодіжної та дитячої, можуть бути юридичні особи приватного права, у тому числі громадські об’єднання зі статусом юридичної особи, фізичні особи, які досягли 18 років та не визнані судом недієздатними. Вік членів молодіжної, дитячої спілки визначається її статутом у межах, встановлених законом".

4. Якими положеннями статуту ГО передбачено набуття членства в інших ГО (зокрема міжн.) і можливість сплачувати міжнародні рахунки, як це регулюється? І як ГО оплатити валютний рахунок за членство в міжн. глоб.орг. ( з точки зору податкового з-ства).

Згідно із статтею 11 вищезгаданого Закону:

1. Статут громадського об'єднання має містити відомості про:

1) найменування громадського об'єднання та за наявності - скорочене найменування;

2) мету (цілі) та напрями його діяльності;

3) порядок набуття і припинення членства (участі) у громадському об'єднанні, права та обов'язки його членів (учасників);

4) повноваження керівника, вищого органу управління, інших органів управління (далі – керівні органи) громадського об'єднання, порядок їх формування та зміни складу, термін повноважень, а також порядок визначення особи, уповноваженої представляти громадське об'єднання, та її заміни (для громадських об'єднань, що не мають статусу юридичної особи);

5) періодичність засідань і процедуру прийняття рішень керівними органами громадського об'єднання, у тому числі шляхом використання засобів зв'язку;

6) порядок звітування керівних органів громадського об'єднання перед його членами (учасниками);

7) порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності керівних органів громадського об'єднання та розгляду скарг;

8) джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна громадського об'єднання;

9) порядок створення, діяльності та припинення діяльності відокремлених підрозділів громадського об'єднання (у разі їх створення громадським об'єднанням, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи);

10) порядок внесення змін до статуту;

11) порядок прийняття рішення щодо саморозпуску або реорганізації громадського об'єднання, а також щодо використання його коштів та іншого майна, що залишилися після саморозпуску, - для громадського об'єднання, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи.

2. У статуті громадського об'єднання можуть бути передбачені додаткові положення щодо утворення, діяльності і саморозпуску чи реорганізації громадського об'єднання, що не суперечать закону.

3. Статут громадського об'єднання, яке має намір здійснювати діяльність без статусу юридичної особи (у разі, якщо наявність статуту такого об'єднання передбачена рішенням про його утворення), може не містити положень, передбачених пунктами 5-8 частини першої цієї статті.

Діяльність неприбуткових організацій не має на меті отримання прибутку, що пояснює основну модель роботи таких організацій: “наявність зовнішнього фінансування = можливість виконання статутної мети організації”.

Тобто, крім формування та досягнення основної мети діяльності неприбуткових організацій, їх зусилля додатково спрямовані на пошук фінансування.

Неприбутківці можуть отримувати фінансування як від резидентів України, так і з-за кордону (від нерезидентів: фізичних або юридичних осіб). Неприбуткові організації мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на рівні з комерційними організаціями.

В статуті неприбуткової організації обов’язково повинно бути зазначено, що остання має право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність.

Ризики невиконання даної умови - неможливість відкриття банківського рахунку в іноземній валюті та подальшого отримання фінансування від нерезидентів. Для отримання цільового фінансування від іноземних донорів / благодійників неприбуткова організація повинна мати відкриті банківські рахунки в іноземній валюті.

Можливо, Вам буде корисним наступне посилання:

Як вести облік витрат неприбуткових організацій https://pravdop.com/ua/publications/praktiki-kompa...

З повагою, адвокат Айвазян.

ДОБРОГО ВЕЧОРА, пані ТЕТЯНО! На жаль не встиг ознайомитись з Вашим Статутом, оскільки цей файл був видалений. Тому у своїй відповіді буду виходити із загальних засад законодавства, яким певен Ваш Статут відповідає, а також більш ніж 15-річного практичного досвіду юриста у сфері правового регулювання громадських об"єднань, благодійних організацій та інших непідприємницьких товариств в яких в різні часи виступав як юрист, засновник, учасник, член керівних колегіальних органів, заступник керівника, керівник, консультант з юридичних та фінансових питань.

Ключові аспекти відповіді на Ваше питання в кінці, але я не хотів би забігати наперед, а тому розпочну з ключових аспектів правової основи діяльності такої важливої суспільної інституції як "громадські об"єднання".

Правовою основою діяльності громадських об'єднань в Україні є Конституція, Цивільний та Господарський кодекси України, Податковий кодекс України, Закон України "Про громадські об'єднання" (№ 4572-VI ( 4572-17 ) від 22.03.2012).

Стаття 36 Конституції України визначає, що Громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій.

Усі об'єднання громадян рівні перед законом.

Цивільне та господарське законодавство відносить громадські об'єднання зі статусом юридичної особи до непідприємницьких товариств, основною метою яких не є одержання прибутку.

Згідно з ч. 1 ст. 85 Цивільного кодексу України, непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

Неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених п. 133.4 ст. 134 Податкового кодексу України, не є платниками податку на прибуток.

Обов’язковою умовою для неприбуткових організацій є використання своїх доходів (прибутків) виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених установчими документами (пп. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 ПК України).

До неприбуткових організацій, що відповідають вимогам цього пункту і не є платниками податку, можуть бути віднесені, зокрема, громадські об’єднання (пп. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 ПК України).

Діяльність громадських об’єднань регулюється як уже зазначав вище - Законом України від 22.03.2012 р. №4572-VI «Про громадські об’єднання» (далі – Закон № 4572).

Згідно із положеннями ст. 1 Закону №4572 громадське об’єднання – це добровільне об’єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

Слід відзначити, що існують громадські об"єднання, які засновані та членами яких є виключно фізичні особи (громадські організації). А є такі, які можуть бути засновані юридичними особами та членство можуть мати в ньому як юридичні так і фізичні особи (громадські спілки). Класичним прикладом громадської спілки є наприклад УСПП - Український союз промисловців і підприємців.

Зокрема, згідно з ч. 2 - 5 ст. 1 Закону № 4572, Громадське об'єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка.

Громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

Громадська спілка - це громадське об'єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи.

Громадське об'єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

Одним із принципів діяльності громадських об’єднань є відсутність майнового інтересу, яка передбачає, що члени (учасники) громадського об’єднання не мають права на частку майна громадського об’єднання та не відповідають за його зобов’язаннями. Доходи або майно (активи) громадського об’єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об’єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи) (п. 6 ст. 3 Закону №4572).

Джерела надходження та порядок використання коштів громадської організації, мета (цілі) та напрями діяльності визначаються в статутних документах такої громадської організації (ст. 11 Закону №4572).

Громадське об’єднання зі статусом юридичної особи для виконання своєї статутної мети (цілей) має право володіти, користуватися і розпоряджатися коштами та іншим майном, яке відповідно до закону передане такому громадському об’єднанню його членами (учасниками) або державою, набуте як членські внески, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, набуте в результаті підприємницької діяльності такого об’єднання, підприємницької діяльності створених ним юридичних осіб (товариств, підприємств), а також майном, придбаним за рахунок власних коштів, тимчасово наданим у користування (крім розпорядження) чи на інших підставах, не заборонених законом (ст. 24 Закону №4572).

Отже, внесена до Реєстру неприбуткових установ і організацій громадська організація, яка отримує доходи від діяльності, передбаченої статутом, не втрачає статус неприбутковості за умови, що такі доходи використовуються такою громадською організацією виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами, та не здійснюється розподіл доходу серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їх праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб.

Серед коштів, якими може відповідно до закону володіти, користуватись та розпоряджатись ГО можуть бути, зокрема, згідно з законом:

• Кошти, передані такому ГО його членами (учасниками) - мова йде про кошти та майно передані ГО його членами через відповідні правочини. Особливості цього процесу законодавчо не врегульовані.
• Членські внески - порядок справляння членських внесків врегульовується Статутом ГО. Але за логікою такі внески мають бути рівні для усіх членів ГО, оскільки в іншому випадку порушуються принципи колегіальної побудови ГО.
• Пожертви громадян, підприємств, установ та організацій.
• Кошти набуті в результаті підприємницької діяльності такого ГО або створених ним юридичних осіб.

Договір пожертви має певні особливості щодо умов укладання та виконання, визначення прав та обов'язків сторін і правових наслідків невиконання (неналежного виконання) договору.

В будь-якому суспільстві є окремі версти населення з невеликими доходами, а також громадяни, соціально незахищені з різних причин. Особливо скрутним стає матеріальне становище значної частини населення у перехідні періоди реформування економіки, в умовах економічної кризи, що відбувається нині в Україні. За цих умов певну матеріальну допомогу таким верстам населення, хворим та особам з інвалідністю можуть надати організовані форми благодійництва.

Закон України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» визначає благодійну пожертву як безоплатну передачу благодійником коштів, іншого майна, майнових прав у власність бенефіціарів (набувача благодійної допомоги) для досягнення певних, наперед обумовлених цілей благодійної діяльності, відповідно до цього Закону.

На моє переконання благодійна пожертва і пожертва по відношенню до ГО - це трохи різні поняття і тут більш застосовні саме норми Цивільного кодексу.

Статтею 729 ЦК України визначено поняття пожертви як дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів особам, встановленим частиною першою ст. 720 ЦК України, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети.

Сторонами у договорі пожертви можуть бути:

• фізичні особи,
• юридичні особи,
• держава Україна,
• територіальні громади.

Відмінність від дарунку вбачається в тому, що пожертва призначена для користування невизначеної кількості осіб і має конкретне призначення.

При пожертвуванні майна громадянинові повинно бути обумовлене його використання за певним призначенням. При відсутності такої умови пожертвування майна громадянинові вважається звичайним даруванням.

Стаття 729 ЦК України. "Пожертва"

1. Пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, особам, встановленим частиною першою статті 720 цього Кодексу, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети.

2. Договір про пожертву є укладеним з моменту прийняття пожертви.

3. До договору про пожертву застосовуються положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 730 ЦК України. "Права пожертвувача"

1. Пожертвувач має право здійснювати контроль за використанням пожертви відповідно до мети, встановленої договором про пожертву.

2. Якщо використання пожертви за призначенням виявилося неможливим, використання її за іншим призначенням можливе лише за згодою пожертвувача, а в разі його смерті чи ліквідації юридичної особи - за рішенням суду.

3. Пожертвувач або його правонаступники мають право вимагати розірвання договору про пожертву, якщо пожертва використовується не за призначенням.

Форма договорів пожертви може бути як усна так і письмова. Вимоги до форми договору пожертви визначені ст. 719 ЦК України:

• договір пожертви предметів особистого використання і побутового призначення може бути укладений усно;
• договір пожертви нерухомої речі укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню;
• договір пожертви з обов'язком передати дарунок у майбутньому укладається в письмовій формі. У разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним ;
• договір пожертви рухомих речей, які мають особливу цінність, укладається у письмовій формі;
• договір пожертви валютних цінностей на суму, що перевищує 50- кратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Договір пожертви вважається укладеним з моменту прийняття пожертви ( ч.2 ст. 729 ЦК України ).

До договору пожертви застосовуються положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом.

Порядок і правові наслідки прийняття дарунку врегульовано ст. 722 ЦК України, за якою право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття, тобто з того часу, коли обдаровуваний будь-якими діями підтвердить свою згоду на прийняття дарунка.

Зверніть увагу! З моменту передачі права власності обдаровуваному на річ - пожертву, дарувальник не може залишити право користуватись даною річчю.

Дарувальник, який передає річ через підприємство або організацію транспорту, зв'язку або через іншу особу для вручення її обдарованому, має право відмовитися від договору до вручення речі обдаровуваному.

Дарунок, направлений обдарованому без його попередньої згоди, є прийнятим, якщо він негайно не заявить про відмову від дарунка.

До прийняття дарунка ст. 722 ЦК України прирівнює також прийняття документів про право власності на речі або символів речі (ключів, макета тощо).

Безпосереднє висловлення згоди обдарованого необхідне лише при даруванні майна, укладення угоди на яке потребує спеціального оформлення (наприклад, на вогнепальну зброю).

Підстави для розірвання договору дарування (пожертви):

• Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщо обдарований умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей.
• Якщо обдаровуваний вчинив умисне вбивство дарувальника, спадкоємці дарувальника мають право вимагати розірвання договору дарування.
• Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність.
• Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо внаслідок недбалого ставлення обдаровуваного до речі, що становить культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена.
• Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо на момент пред'явлення вимоги дарунок є збереженим.

У разі розірвання договору дарування (пожертви) дарувальнику повертається дарунок у натурі.На вимогу про розірвання договору дарування (пожертви) застосовується позовна давність в один рік.

ЧЛЕНСЬКІ ВНЕСКИ можуть вносити лише члени громадської організації ПІСЛЯ прийняття в ГО, хоча законом не заборонено визначення умовами прийняття в ГО справляння ВСТУПНОГО членського внеску, а надалі - щорічних чи щомісячних членських внесків. Періодичність та порядок справляння має бути визначений в Статуті ГО, або у окремому Положенні посилання на яке може міститись в Статуті ГО.

В листі Державної податкової служби України від 20.12.2021 р. № 4759/ІПК/99-00-21-03-02-06, роз’яснено, що грошові кошти, які сплачені учасниками об’єднання як членські внески і не є оплатою поставлених товарів/послуг, не приймаються в розрахунок для визначення граничного обсягу операцій, по досягненню якого особа повинна зареєструватися як платник ПДВ. Таким чином, при отриманні об’єднанням членських внесків у сумі, що перевищує 1 млн. грн, воно не підлягає обов’язковій реєстрації платником ПДВ. З наведеного можна зрозуміти, що членські внески громадського об’єднання не підлягають оподаткуванню.

ОТЖЕ, на моє переконання фіксовану у статутних документах ГО (рішенні керівного органу до повноважень якого Статутом віднесено повноваження щодо визначення сум членських внесків) суму, яку перераховує або вносить член ГО або особа, яка вступає в ГО - можна розглядати як членський внесок.

Інша сума, яка внесена членом ГО - розглядається як Кошти, передані такому ГО його членами (учасниками), а у разі якщо кошти внесені сторонньою фізичною або юридичною особою, то такі кошти мають статус ПОЖЕРТВИ.

В будь-якому разі податкова як правило виходить не тільки з приписів законодавства, а й з первинних фінансових документів, в тому числі з інформації у платіжній інструкції якою перераховано відповідні кошти на поточний банківський рахунок ГО. Зокрема, з ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ, який зазначила особа, що перерахувала кошти.

З повагою та розумінням,

юрист,

Ярослав ТУРЧИН