Риття окопів та обмеженість

Вітаю!

НАПРАВЛЕННЯ ВАС В ШТУРМОВИЙ ПІДРОЗДІЛ БУДЕ ПРОТИПРАВНИМ.

ЯКЩО ВАС ПЕРЕВОДЯТЬ В ПІДРОЗДІЛ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НА ФРОНТІ - ЦЕ ВІДПОВІДАЄ ЗАКОНОДАВСТВУ УКРАЇНИ.

4 травня 2024 року, набрав чинності закон про забезпечення прав військових на соціальний захист. Серед іншого він передбачає скасування статусу "обмежено придатних" до служби та зобов'язує пройти повторну медкомісію.

ВИ НЕ МОЖЕТЕ ВІДМОВИТИСЯ ВИКОНУВАТИ НАКАЗ - ЗА ЦЕ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ.

В січні 2023 року Президент Володимир Зеленський підписав закон щодо посилення відповідальності для військовослужбовців за самовільне залишення поля бою, військової частини чи іншого місця служби, невиконання наказів та інші порушення військової дисципліни.

За цим законом, зокрема, судам заборонять пом'якшувати покарання чи давати умовні терміни для військових, засуджених за окремі види злочинів:

- непокора (ст. 402)

невиконання наказу (ст.403)

погрози або насильство щодо начальника (ст.405)

самовільне залишення військової частини (ст.407)

дезертирство (ст.408)

самовільне залишення поля бою (ст. 429)

Також зростають терміни покарання за військові злочини.

НЕ ТРЕБА ОФІЙЦІЙНО ВІДМОВЛЯТИСЯ І ТИМ БІЛЬШЕ ПОДАВАТИ РАПОРТ ПРО ВІДМОВУ І ТОДІ НЕ БУДЕ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ:

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141):

Конституція України | від 28.06.1996 № 254к/96-ВР (rada.gov.ua)

"Стаття 62. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь".

КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст.88):

Кримінальний процесуальний к... | від 13.04.2012 № 4651-VI (rada.gov.ua)

"Стаття 17. Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини

1. Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

2. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

3. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

5. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Стаття 18. Свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї

1. Жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.

2. Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права.

3. Жодна особа не може бути примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні її близькими родичами чи членами її сім’ї кримінального правопорушення".

Написання рапорту про відмову виконувати наказ - буде доказом вашої вини у провадженні про невиконання наказу, тобто визнанням вини.

Я РАДЖУ ПИСАТИ РАПОРТ НА ПРОВЕДЕННЯ МЕДИЧНОГО ОБСТЕЖЕННЯ, З МЕТОЮ ВИЯВЛЕННЯ У ВАС РОЗЛАДІВ ЗДОРОВ'Я, ЯКІ НЕ НАДАЮТЬ ВАМ МОЖЛИВОСТІ ВИТРИМУВАТИ ВЕЛИКІ ФІЗИЧНІ НАВАНТАЖЕННЯ.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"

(https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2011-12/conv#n...):

Стаття 11. Право військовослужбовців на охорону здоров'я та медичну допомогу

1. Охорона здоров'я військовослужбовців забезпечується створенням сприятливих санітарно-гігієнічних умов проходження військової служби, побуту та системою заходів з обмеження дії небезпечних факторів військової служби, з урахуванням її специфіки та екологічної обстановки, які здійснюються командирами (начальниками) у взаємодії з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Турбота про збереження та зміцнення здоров'я військовослужбовців - обов'язок командирів (начальників). На них покладається забезпечення вимог безпеки при проведенні навчань, інших заходів бойової підготовки, під час експлуатації озброєння і військової техніки, проведення робіт та виконання інших обов'язків військової служби.

Військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, мають право на безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров'я. Військовослужбовці щорічно проходять медичний огляд, щодо них проводяться лікувально-профілактичні заходи.

За відсутності за місцем проходження військової служби, навчальних (або перевірочних) і спеціальних зборів або за місцем проживання військовослужбовців військово-медичних закладів охорони здоров'я чи відповідних відділень або спеціального медичного обладнання, а також у невідкладних випадках медична допомога надається державними або комунальними закладами охорони здоров'я за рахунок Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

СТАТУТ ВНУТРІШНЬОЇ СЛУЖБИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

(https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/548-14#Text):

Лікувально-профілактичні заходи

254. Військовослужбовці зобов’язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов’язаний направити хворого до медичного пункту частини.

255. Амбулаторний прийом проводиться в медичному пункті військової частини лікарем (фельдшером) у години, встановлені розпорядком дня військової частини.

Військовослужбовці, які захворіли раптово або дістали травму, направляються до медичного пункту частини негайно, у будь-який час доби.

260. На стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря військової частини, а для подання невідкладної допомоги за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. До лікувальних закладів хворі доставляються у супроводі фельдшера (санітарного інструктора).

ТАКОЖ ПАРАЛЕЛЬНО ДРУГИМ РАПОРТОМ ЗВЕРНІТЬСЯ ЗА ДОПОМОГОЮ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ.

Військовий психолог — це фахівець, який вміє розпізнавати негативні психічні стани військовослужбовців та може надати кваліфіковану допомогу щодо збереженням психічного здоров’я особового складу. Вміє розпізнати проблеми у військовому колективі та забезпечити шляхи їх вирішення.

Головне завдання військового психолога — допомогти таким чином, щоб той виконував своє завдання на високому рівні. Військовий психолог оцінює морально-психологічний стан колективу та забезпечує його якісне функціонування для виконання завдань за призначенням.

З важливого — військовий психолог розуміється у розпізнаванні бойових психічних травм, впливові на морально-психологічний стан колективу та шляхах відновлення боєздатності особового складу.

Для будь-якого військовослужбовця морально-психологічна підтримка потрібна на всіх етапах його військової служби, адже зазвичай військова служба — це професія, яка несе в собі велике навантаження: як моральне, так і фізичне.

Досвідчений, компетентний психолог може провести якісну психологічну діагностику на наявність психологічної травми та її наслідків. Після цього він проводить психологічну роботу відповідно до Протоколу надання психологічної допомоги військовослужбовцям Збройних сил України в бойових умовах. Якщо військовослужбовцю не достатньо допомоги психолога, то його направляють на лікування у медико-реабілітаційні заклади.

ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЕЦЬ може звернутися самостійно у центр морально-психологічного забезпечення. Але у кожній військовій частині є групи контролю бойового стресу. У кожному підрозділі, батальйоні та загоні є свій психолог. Є заступник командира роти з морально-психологічного забезпечення.

Координати центру: https://web.facebook.com/CMASua/?_rdc=1&_rdr

Телефон центру: +380 44 454 7429

НІ В ЯКОМУ РАЗІ ВІДКРИТО (ПИСЬМОВО АБО УСНО) НЕ ВІДМОВЛЯЙТЕСЬ ВІД ВИКОНАННЯ НАКАЗУ.

Якщо на рапорт командування не реагує, а Ви рахуєте, що Ваші права попушені, тоді вступає в дію положення Розділу V Дисциплінарного статуту ЗСУ.

В такому разі він може скаржитися на дії командування.

ЗАКОН УКРАЇНИ

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/551-14#Text

РОЗДІЛ V.

110. Усі військовослужбовці мають право надсилати заяви чи скарги або особисто звертатися до посадових осіб, органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів, які проводять досудове слідство, та інших державних органів у разі:

прийняття незаконних рішень, дій (бездіяльності) стосовно них командирами (начальниками) або іншими військовослужбовцями, порушення їх прав, законних інтересів та свобод;

незаконного покладення на них обов’язків або незаконного притягнення до відповідальності.

111. Заява чи скарга з інших питань службової діяльності подається безпосередньому командирові (начальникові) тієї особи, дії якої він оскаржує, а в разі, якщо особи, які подають скаргу, не знають, з чиєї вини порушені їх права, заява чи скарга подається в порядку підпорядкованості. У такому самому порядку подаються пропозиції.

ххх

У випадку позасудового оскарження військовослужбовець залежно від випадку може звернутися зі скаргою до старшого командира, командира військової частини, оперативного командування, ВСП, ДБР та інших державних органів. Окрім цього, якщо відбулося порушення прав людини, скаргу також можна подати до Уповноваженого з прав людини.

Подача скарги до одного з органів чи посадових осіб не забороняє йому звернутися одночасно до іншого. Важливо використовувати усі механізми захисту своїх прав та робити це якомога швидше.

Для цього військовослужбовцю необхідно письмово оформити скаргу, де вказати:

- ПІБ, звання, посаду, ваші контакти;

- назва органу або посада, прізвище, ініціали посадової особи, кому подається скарга;

- усі обставини та деталі оскаржуваної ситуації;

- ваші вимоги;

- долучити докази за наявності (копія рішення командира, витяг з наказу тощо).

Підготуйте скаргу у двох екземплярах. При подачі скарги командиру військової частини вона обовʼязково повинна бути зареєстрована - зазначено дату прийняття скарги та номер реєстрації. Другий примірник з відміткою про отримання залишається у військовослужбовця як доказ подачі скарги. За можливості вимагайте вказати на вашому примірнику посадову особу, яка прийняла скаргу, та її підпис. Скарга в день її надходження заноситься до журналу реєстрації пропозицій, заяв і скарг громадян.

У разі якщо військовослужбовець не має змоги подати скаргу особисто або його скаргу не приймають чи не реєструють, варто подати її поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення на орган чи посадову особу, кому адресована скарга. Такий спосіб подачі скарги є офіційним та зобовʼязує відповідний орган чи посадову особу її розглянути.

Строк розгляду скарги становить 15 днів, у певних випадках 1 місяць. Важливо, що строк рахується з дня офіційної реєстрації скарги, тому важливо проконтролювати, щоб ваша скарга не “загубилася” та була належним чином зареєстрована. Особливо це стосується скарг, які подавалися особисто.

Результатом розгляду скарги є її задоволення або відмова в її задоволенні. Відмова обовʼязково має бути письмовою та обґрунтованою, із зазначенням конкретних причин та посиланнями на норми закону. Таку відмову можна оскаржити до суду, тому важливо мати саме письмовий варіант відмови.

Скарга з інших питань службової діяльності (яка не повʼязана з оскарженням незаконного рішення, дій (бездіяльності) командира, незаконного покладення на військовослужбовця обовʼязків або незаконного притягнення до відповідальності) подається безпосередньому командирові тієї особи, дії якої він оскаржує.

---

ПИШИТЬ СКАРГУ ДО УПОВНОВАЖЕНОГО ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПРАВ ЛЮДИНИ:

https://ombudsman.gov.ua/

СКАРЖТИСЯ УПОВНОВАЖЕНОМУ ПРЕЗИДЕНТА З ПИТАНЬ ЗАХИСТУ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ:

Щоб скерувати звернення на розгляд уповноваженої Президента, необхідно:

– скласти письмову (друковану або від руки) заяву на ім’я уповноваженої з детальним описом суті звернення;

– додати вичерпний перелік документів, які підтверджують звернення;

– надіслати заяву та супровідні документи на офіційну електронну скриньку zpv@apu.gov.ua, а також залишити email і номер мобільного телефону для зворотного зв’язку.

ЩЕ КУДИ СКАРЖИТИСЯ:

Усна скарга на гарячі лінії Міністерства оборони України за цими номерами: 0-800-500-442, 0-800-500-410, 044-454-44-99.

Звернення на електронну пошту Міністерства оборони України: zvernmou@post.mil.gov.ua, vzg@mil.gov.ua. У зверненні має бути зазначено прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання військовослужбовця, викладено суть скарги. На письмовому зверненні має бути підпис заявника та дата. Строк розгляду – один місяць. Контролювати процес можна за номером (044) 253-11-56.

Звернення до регіональних приймалень Міноборони України.

Звернення до Командування медичних сил ЗС України, яке об'єднує під своїм управлінням усі військові шпиталі, санаторії, медичні служби військових частин тощо: +38 (044) 230-73-64, kms_zsu@post.mil.gov.ua.

Доброго дня, Микита!

Відповідно до Наказу МВС №285 "Про затвердження Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС":

VIII. Рішення (постанови) М(ВЛ)К

1. За результатами лікарської (військово-лікарської) експертизи М(ВЛ)К приймають рішення (постанови) М(ВЛ)К, які включають відомості про діагноз, придатність (непридатність) до служби в поліції або військової служби та причинний зв’язок захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв).

2. Рішення (постанови) М(ВЛ)К обов’язкові до виконання.

3. Рішення (постанови) М(ВЛ)К щодо поліцейських, військовослужбовців приймаються станом на дату їх медичного огляду, а щодо колишніх поліцейських, осіб, звільнених з військової служби,- на дату фактичного звільнення зі служби, військової служби за результатами розгляду документації, складеної в період проходження служби, військової служби.

4. Рішення (постанови) М(ВЛ)К приймаються з урахуванням мети проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи, зазначеної в Направленні на медичний огляд.

5. Формулювання рішень (постанов) М(ВЛ)К щодо придатності осіб:

3) щодо військовослужбовців:

«Придатний»:

до служби у військових частинах (підрозділах) забезпечення, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв’язку, оперативного забезпечення, охорони.

Зважаючи на надану Вами довідку ВЛК в Вас наявні проблеми зі спиною, гіпертонична хвороба та ще декілька захворювань, які в цілому впливають на загальний стан здоров'я і можливість виконувати тяжку фізичну працю.

Проте, не раджу Вам відмовлятись від Наказу командира, оскільки така відмова може потягнути за собою кримінальну відповідальність відповідно до статті 402 ККУ. Тож, для початку подайте до командира рапорт про роз'яснення наказу. Зразок такого рапорту прикладу до питання.

Статутом внутрішньої служби ЗСУ (статті 35-38) передбачено порядок віддання і наступного виконання наказів. Вони віддаються письмово або усно в порядку підпорядкованості одному або групі військовослужбовців. Головне — наказ має бути чітко сформульованим командиром, який повністю відповідає за його виконання.

Кримінальним кодексом України (стаття 41) передбачено, що наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах повноважень цієї особи. Наказ за змістом не має суперечити чинному законодавству та не може бути пов’язаний із порушенням конституційних прав та свобод людини.

Особа не підлягає кримінальній відповідальності в разі відмови виконувати явно незаконний протиправний наказ або розпорядження (відповідно до ч. 3 ст. 41 Кримінального кодексу України). Якщо командир віддає необдуманий, помилковий наказ, то такий наказ є незаконним.

Виконанню підлягає тільки законний наказ. Розпорядження є законними, якщо вони:

1. віддані відповідною особою;
2. віддані в належному порядку;
3. віддані в межах повноважень командира;
4. за змістом не суперечать чинному законодавству;
5. не пов’язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Наказ про вчинення певних дій або про утримання від вчинення дій може доноситись військовослужбовцям командиром різними способами: усно, письмово, по телефону, через месенжери тощо. Військовослужбовці у випадку додаткових питань мають право подати рапрт на уточнення (роз'яснення) наказу.Кримінальна відповідальність настає саме за відкриту відмову виконувати наказ. Відкрито військовослужбовець може відмовитись виконувати наказ особисто командиру або публічно перед особовим складом усно, письмово або під відеозапис. Також відкритою є відмова, коли хоч публічних заяв не надходило, але військовослужбовець явно вчиняє дії або бездіяльність, які свідчать про те, що наказ виконаним не буде. У випадку, якщо підлеглий сперечається стосовно виконання бойового наказу, але фактично його виконує, відповідальність не може наставати. Закінченим вважається злочин, коли підлеглий відкрито відмовляється від виконання наказу або вчиняє дії, які свідчать про таке рішення.У підлеглих, які вчинили дане правопорушення можуть збиратись письмові пояснення із зазначенням причин та мотивів вчинення злочину, а сам факт відмови може фіксуватись на відеокамеру з метою подальшої передачі даних матеріалів органам слідства. Причини відмови від виконання можуть бути різними, наприклад стан здоровʼя, морально-психологічний стан, тощо.

Злочинність діяння відсутня, якщо непокора являє собою невиконання незаконного наказу. Злочинним може бути наказ, якщо він відданий начальником до компетенції якого не входить надання таких розпоряджень. Також у випадку, якщо наслідками такого наказу може слугувати загроза обороноздатності та незалежності країни, наказ можуть визнати злочинним. Проте дані обставини перевіряються правоохоронними органами, а факт злочинності наказу встановлюється судом. Відповідальність може не наставати також у випадку, якщо військовослужбовець обʼєктивно не може виконати розпорядження по стану здоровʼя. Наприклад військовослужбовець, якому за висновком ВЛК противопоказана участь у бойових діях не є субʼєктом злочину та не може бути притягнутим до відповідальності за невиконання бойового наказу.

Крім того, паралельно Ви маєте право звернутися із скаргами на гарячу лінію МОУhttps://turbota.mil.gov.ua/zalyshyty-vidguk,

до військового омбудсмена https://armyinform.com.ua/2025/03/13/v-ukrayini-za...,

до уповноваженного з прав людини https://ombudsman.gov.ua/uk/zayavniku#:~:text=Гаряча%20лінія%20секретаріату%20Уповноваженого,-299-74-08..

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю Вас!

Якщо Ви маєте на руках висновок ВЛК про придатність у частинах забезпечення, але Вас направляють на 0 рити окопи, то Вам потрібно подати рапорт про роз'яснення наказу та повідомити, що Ви за станом здоров'я не можете виконувати бойові завдання і направлення Вас на бойові позиції суперечить законодавству. Також можете подати скаргу до Міноборони, Військової служби правопорядку та ДБР з повідомленням про перевищення командиром своїх службових повноважень. Крім того, Ви можете подати рапорт про погіршення стану здоров'я та направлення Вас на лікування. За можливості можна перевестися в тилову частину. Головне мати рекомендаційний лист (відношення) від іншої військової частини.

Статут внутрішньої служби Збройних Сил України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/548-14#Text визначає загальні права та обов’язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов’язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Відповідно до Кримінального кодексу України та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військовослужбовець зобов’язаний виконувати накази командира, але є випадки, коли наказ може не підлягати виконанню.

Поважні причини для невиконання наказу командира

1. Наказ явно злочинний та суперечить Конституції України або міжнародним нормам, ратифікованим Україною (наприклад, Женевським конвенціям). Наприклад, наказ стріляти в мирних громадян, застосовувати тортури, здійснювати мародерство або інші воєнні злочини. Військовослужбовець зобов’язаний відмовитися від виконання злочинного наказу та повідомити про це вищому командуванню чи правоохоронним органам.
2. Фізична або психічна неможливість виконання наказу. Наприклад, важке поранення, втрата свідомості, шоковий стан або якщо військовослужбовець перебуває у стані, що унеможливлює виконання наказу (кома, контузія, інвалідизація тощо).
3. Наказ, який виходить за межі компетенції командира. Якщо командир віддає наказ, який не належить до його повноважень (наприклад, наказує цивільній особі виконати військову задачу).
4. Відсутність належних умов для виконання наказу. Наприклад, командир наказує використовувати несправну техніку або відправляє підрозділ на завдання без зброї, спорядження чи інших засобів, без яких це завдання стає самогубством.
5. Дисциплінарне неправомірне покарання. Наприклад, якщо командир наказує військовослужбовцю вчинити дії, які є порушенням прав людини або не передбачені статутом як дисциплінарне стягнення (наприклад, наказ працювати на приватному будівництві командира).
6. Наказ суперечить умовам військового контракту. Наприклад, якщо військовослужбовець підписав контракт на службу в тилу, а його примусово відправляють у зону бойових дій без його згоди (за винятком мобілізованих осіб під час воєнного стану).

Якщо Ви не маєте наміру виконувати наказ, то Вам потрібно подати рапорт про роз'яснення наказу та повідомити, що Ви за станом здоров'я або інших поважних причин не можете виконувати бойові завдання і направлення Вас на бойові позиції суперечить законодавству. Також можете подати скаргу до Міноборони, Військової служби правопорядку та ДБР з повідомленням про перевищення командиром своїх службових повноважень.

Згідно статті 37 розділу І, частини І «Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України» підлеглий має право звернутися до командира з проханням уточнити наказ.

Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов’язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов’язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.

Саме тому у випадках коли не зрозуміло на якій підставі виданий наказ про вихід на 0 Вам потрібно подати рапорт про уточнення наказу, обов’язково в ньому зазначаючи про те, що Ви НЕ відмовляєтесь виконувати наказ, а за наявності поважних причин (стан здоров'я та ін.) не в змозі виконувати покладені на Вас обов'язки.

Стаття 41 Кримінального кодексу України визначає, що наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов'язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина. Тобто виконанню підлягає тільки законний наказ.

Явно злочинним слід вважати наказ, злочинний характер якого очевидний, зрозумілий як для того, хто його віддає, так і для того, кому він адресований, а також для інших осіб. Тобто злочинність такого наказу повинна бути очевидною і не викликати сумнівів.

У разі явно злочинного наказу Вам потрібно зафіксувати факт, повідомити військову прокуратуру або ВСП (Військову службу правопорядку). Якщо наказ не злочинний, але неможливий для виконання – письмово доповісти командуванню про об’єктивні причини невиконання. Якщо є сумніви в правомірності наказу – звернутися до вищого командування або військового юриста.

Якщо наказ не виконується без поважних причин, це може бути підставою для притягнення Вас до кримінальної відповідальності за статтею 402 КК України – від 5 до 10 років позбавлення волі. Але зважаючи на Ваш стан здоров'я - Ви маєте поважні причини.

Ознайомтесь з рішенням суду, який став на сторону військовослужбовця у схожій ситуації - https://advokatpost.com/vyznaty-nevynuvatym-u-vchy...

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Вітаю Вас, Микито!

Доброго дня, служу в бойовій частині нгу, пройшов влк де мене визнали обмежено придатним(по старому кажу бо багато писати) Мене зараз змушують заїжджати під населений пункт де йдуть бойові дії та кажуть щоб я з іншими людьми копар окопи під постійним обстрілом та прильотами фпв дронів, чи можу я відмовитися від виконання цих завдань через стан свого здоровья, бо коли я крайній раз зайшов на 15 діб у мене навіть спина защемила і через це мене поміняли а зараз знову через 5 діб хотять завести туди а я зараз уколи колю бо спина нереально болить

До слова, у довідці ВЛК у першому абзаці помилка щодо дати, зазначено про 30.01.2024.

Загалом вже не вперше відповідаю на подібні питання на даній платформі і мої відповіді незмінні - "обмежено придатні" теоретично можуть перебувати в зоні бойових дій, але вони не можуть виконувати роботи, яка не відповідає обмеженням, встановленим рішення ВЛК. Тобто загалом Ви можете проходити військову службу у зоні бойових дій, але не на БОЙОВІЙ посаді. Наразі по довідці ВЛК я бачу, що Ваша посада 100 % є бойовою. Крім того, дуже важливо побачити Ваші медичні документи на предмет рекомендацій до подібної роботи.

Юридично - не мають права права направляти, але на практиці таких прикладів більш ніж достатньо. Якщо щодо Вас будуть відбуватися незаконні дії - їх треба оскаржувати.

ОСКАРЖЕННЯ ДІЙ (БЕЗДІЯЛЬНОСТІ) КОМАНДИРІВ, ВИЩОГО КОМАНДУВАННЯ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ. ЗАХИСТ ПРАВ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ.

Статтею 110 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» передбачено, що усі військовослужбовці мають право надсилати заяви чи скарги або особисто звертатися до посадових осіб, органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів, які проводять досудове слідство, та інших державних органів у разі:

- прийняття незаконних рішень, дій (бездіяльності) стосовно них командирами (начальниками) або іншими військовослужбовцями, порушення їх прав, законних інтересів та свобод;

- незаконного покладення на них обов’язків або незаконного притягнення до відповідальності.

Заява чи скарга з інших питань службової діяльності подається БЕЗПОСЕРЕДНЬОМУ КОМАНДИРОВІ (НАЧАЛЬНИКОВІ) ТІЄЇ ОСОБИ, дії якої він оскаржує, а в разі, якщо особи, які подають скаргу, не знають, з чиєї вини порушені їх права, заява чи скарга подається в порядку підпорядкованості. У такому самому порядку подаються пропозиції.

Права військовослужбовців, які подали заяву чи скаргу:

- особисто викласти свої аргументи особі, яка перевіряє заяву чи скаргу, звернутися з вимогою залучити до розгляду свідків;

- подати додаткові матеріали, що стосуються справи, або клопотати, щоб їх вимагав командир (начальник) або орган, який розглядає заяву чи скаргу;

- бути присутнім під час розгляду заяви чи скарги;

- одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; ► ознайомитися з матеріалами перевірки заяви чи скарги;

- оскаржити прийняте за їх заявою чи скаргою рішення в суді;

- вимагати відшкодування завданих їм збитків у встановленому законом порядку.

Важливо! У зверненні має бути зазначено:

- найменування органу або посада, прізвище, ініціали посадової особи, якій подається звернення, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань;

- прізвище, ім’я, по батькові, посада, звання, місце проживання (знаходження) військовослужбовця;

- викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.

Письмове звернення повинно бути підписано автором із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається (ст. 5 Закону України «Про звернення громадян»)

Важливо! Подання скарги на наказ командира не зупиняє його виконання. Зупинення виконання рішення командира поки що можливе лише в порядку забезпечення позову відповідно до правил Кодексу адміністративного судочинства України.

Які кроки теоретично Ви можете здійснити:

- написати рапорт командиру про неможливість виконання цього завдання через погіршення здоров’я та наявні обмеження по ВЛК.

- звернутися до медслужби частини для фіксації теперішнього стану (особливо, якщо Ви маєте гострий біль та приймаєте уколи).

Якщо буде відмова чи тиск - є гаряча лінія Міноборони України (1512) та військова прокуратура, куди можна звернутись щодо перевищення повноважень або порушення прав військовослужбовця.

У будь-якому випадку, командування не має права примушувати Вас наражати себе на небезпеку понад ті межі, які дозволяє ваш стан здоров’я за рішенням ВЛК.

З повагою!