Начните консультацию с юристом онлайн
Доброго дня!
Прошу допомоги у такій ситуації.
Півтора року тому ми встановили домофон із камерою, бо сусід почав погрожувати нашій 11-річній дитині, принижував і лякав. Після цього він постійно продовжував провокації: показував у камеру непристойні жести, вигукував образи, залякував і залучав власних дітей до цькування нашої дитини, повторювати за ним жести в камеру.
Сьогодні стався конфлікт — він знову погрожував, ми вийшли у під’їзд, де під час словесної перепалки він ударив батька і зламав йому ніс. Потім вибіг із газовим ключем, бив ногами двері і розбив ключем камеру домофону (вартість орієнтовно 12 000 грн).
Камера зафіксувала його дії до моменту пошкодження, запис є, але бійку безпосередньо не зняло, лише момент, як він вибіг з ключем і трощив майно.
Також видно, що він часто курить марихуану на балконі. Відомо, що він у розшуку ТЦК, мешкає без офіційної реєстрації хоч і власність його. Після бійки він говорив сусіду під підʼїздом, що «заріже всіх» і інші погрози. Поліції він не відкриває.
Хотів би дізнатися поради що краще робити в даній ситуації?
1. Як максимально притягнути його до кримінальної та адміністративної відповідальності за погрози, тілесні ушкодження, булінг дитини, пошкодження майна?
2. Чи можна через суд добитися заборони наближатись до нашої родини і дитини?
3. Чи вплине на його справу те, що він вживає марихуану, постійний запах трави із квартири, та скоріш за все зберігає в квартирі?
4. Чи можна повідомити органи опіки через його вплив на власних дітей?
5. Як змусити поліцію діяти, якщо він не відкриває двері, але є відеозаписи, і чи можливо отримати дозвіл суду на обшук чи інші примусові заходи?
6. Чи можна через місцеві медіа поширити відео де він з скаженими очима атакує двері і т.д.?
Буду вдячний за консультацію і поради, бо ситуація реально небезпечна.
Похожие вопросы
Кодексы Україна
Кодекс України з процедур банкрутства Кодекс цивільного захисту України Кримінальний процесуальний кодекс України Митний кодекс України Повітряний кодекс України Податковий кодекс України Кодекс адміністративного судочинства України Цивільний процесуальний кодекс України Кримінально-виконавчий кодекс України Господарський кодекс України Цивільний кодекс України Сімейний кодекс України Земельний кодекс України Кримінальний кодекс України Водний кодекс України Кодекс торговельного мореплавства України Про надра Лісовий кодекс України Господарський процесуальний кодекс України Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 213 - 330) Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-21) Житловий Кодекс Української РСР Європейський кодекс соціального забезпечення Бюджетний кодекс УкраїниНовое в блогах Юристи.UA
Ответы юристов (3)
Юрист, г. Харьков, 19 лет опыта
Общаться в чатеДОБРОЇ НОЧІ, ПАВЛО! Щиро співчуваю Вам. На жаль такі люди дійсно є і вони поряд. Війна ще більше вплинула на психіку значної кількості людей, які і так були на межі.
На мій погляд по закону Вам буде дуже складно щось довести.
Звісно Ви можете написати заяву в поліцію і якщо заява буде написана належним чином - її може навіть зареєструють, внесуть у ЄРДР і почнуть розслідування, а не скинуть на дільничного інспектора поліції.
Але неадеквата - злочинця явно ніхто не закриє у СІЗО на час слідства, а отже існує ризик, що він буде мститися Вам і Вашим дітям.
Подбайте про засоби самооборони. Хоча б газові балончики.
Якщо є можливість домовтесь з поліцією та ТЦК, спровокуйте цього нелюда, щоб він вийшов з квартири і хай ним вже займається ТЦК з поліцією.
Певен, що свою крутизну він має показувати не цивільному населенню, а в окопах.
Це буде кращий варіант і для Вас, і для поліції.
По закону це можна кваліфікувати:
За статтею 194 Кримінального кодексу України.
1. Умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, -
карається штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
2. Те саме діяння, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -
карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.
Словосполучення «те саме діяння», вжите в диспозиції ч. 2 ст. 194 КК України, вказує на те, що до діяння, передбаченого цією статтею, слід відносити тільки знищення (пошкодження) майна, а шкода у великих розмірах є наслідком, який виступає криміноутворюючою ознакою лише для ч. 1 ст. 194 КК України, і не є необхідною для кваліфікації за ч. 2 цієї статті. При кваліфікації випадків умисного знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом (ч. 2 ст. 194 КК України) розмір спричиненої майнової шкоди не має правового значення.
Обов’язковою характеристикою злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, є не наслідки (шкода у великих розмірах), а саме діяння (спосіб вчинення), оскільки воно в цьому випадку має більшу суспільну небезпеку порівняно зі шкодою у великих розмірах.
Наведене узгоджується із судовою практикою Верховного Суду - у постанові ККС ВС від 27 березня 2019 року по справі № 1-8/12 (провадження № 51-1581км18) та з постановою ККС ВС від 05.11.2020 р. у справі № 536/621/16-к (провадження № 51-3166км20).
СТУПІНЬ ТЯЖКОСТІ ТІЛЕСНИХ УШКОДЖЕНЬ МАЄ ВИЗНАЧАЧТИ СУДОВО-МЕДИЧНА ЕКСПЕРТИЗА.
Стаття 125. "Умисне легке тілесне ушкодження" Кримінального кодексу України.
1. Умисне легке тілесне ушкодження -
карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.
2. Умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, -
карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до одного року, або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.
Стаття 126 ККУ "Побої і мордування".
1. Умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, -
карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.
2. Ті самі діяння, що мають характер мордування, вчинені групою осіб, або з метою залякування потерпілого чи його близьких, або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, -
караються пробаційним наглядом на строк до п’яти років або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на той самий строк.
{Стаття 126 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1707-VI від 05.11.2009 , № 3342-IX від 23.08.2023 }
Стаття 129 ККУ "Погроза вбивством"
1. Погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, -
карається пробаційним наглядом на строк до двох років або обмеженням волі на той самий строк.
2. Те саме діяння, вчинене членом організованої групи або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, -
карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.
{Стаття 129 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1707-VI від 05.11.2009 , № 3342-IX від 23.08.2023 }
Знаючи ступінь корупції у Луцькому підрозділі Нацполіції, то будуть скоріш за все намагатися спустити все на адмінку, не відкриваючи кримінальну справу.
Протягом 10 днів з дня звернення до поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення Вам зобов"язані надати Витяг з ЄРДР про внесення повідомлення про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України, Слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Відповідно до ст. 24 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Положеннями ст. 303 КПК України визначено, що на досудовому провадженні може бути оскаржено бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (до цього та далі – ЄРДР) після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Згідно ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до Реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою передбачену законом юридичну відповідальність (частина третя статті 214 КПК України).
Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Генеральною прокуратурою України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства. Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Незважаючи на ці законодавчі декларації, правоохоронні органи України з дозволу та відома своїх очільників здійснюють систематичну протиправну діяльність (бездіяльність) щодо внесення відомостей до ЄРДР та проведення належного досудового розслідування, перекидаючи справи на дільничних інспекторів поліції, роблячи відписки з посиланням на Закон про звернення громадян, а не на норми КПК України.
Як правило це діється через те. що громадяни неправильно складають заяви і їх цілком поліціянти розглядають не як процесуальний документ в рамках КПК України, а як просте звернення на яке можна дати відписку без ЄРДР.
Отже, щоб менше було спокус - треба правильно складати заяву про кримінальне правопорушення, кваліфікувавши незаконні дії особи, яка порушує Ваші права за нормами Кримінального кодексу України чи Кодексу України про адмінітстративні правопорушення.
Зразок заяви про кримінальне правопорушення додаю до своєї відповіді.
На жаль законодавство України в цьому плані досі недолуге та радянське, тому такої можливості не передбачено. Інститут заборони наближатися існує лише відносно колишнього подружжя, і то для цього треба щоб дружину кілька разів побили, зафіксувала це поліція - і лише тоді, можливо пани судді щось приймуть.
Вибачте, ми - юристи лише працюємо із законами, які є... а не пишемо їх.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов’язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Заходами, які можуть бути застосовані до кривдника на підставі обмежувального припису, є:
Варто зауважити, що обмежувальний припис може передбачати застосування одразу кількох зазначених заходів. Обмежувальний припис не може містити заходів, що обмежують право проживання чи перебування неповнолітнього кривдника у місці свого постійного проживання (перебування).
Обмежувальний припис виноситься на строк від одного до шести місяців (стаття 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству").
Обмежувальний припис виноситься судом на підставі звернення зацікавлених осіб, а саме:
Видача обмежувального припису здійснюється шляхом ухвалення рішення суду у порядку окремого провадження, для цілей чого розділ IV ЦПК доповнено новою главою 13.
Заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, - за місцезнаходженням цього закладу.
У заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено:
Заінтересованими особами у справах про видачу обмежувального припису є особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису, а також інші фізичні особи, прав та інтересів яких стосується заява про видачу обмежувального припису; органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції.
Обставинами, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису є факти вчинення кривдником одного з видів насильства передбачених статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Доказами, що підтверджують дані обставини можуть бути матеріали якими підтверджується наявність провадження (кримінального чи про адміністративне правопорушення) щодо особи, яка вчинила домашнє насильство, винесення термінового заборонного припису, інформації про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства, показання свідків, висновки експертиз, власна фіксація подій на аудіо- або відеоносії, фіксація з нагрудних камер поліцейських, повідомлення про подію в заклади охорони здоров‘я, медичні довідки, роздруківки текстових повідомлень, копії заяви до поліції тощо.
У разі неможливості надати зазначені докази, до заяви може бути додано клопотання про їх витребування.
При вирішенні питання щодо застосування тимчасового обмеження права власності кривдника шляхом встановлення судом обмежувального припису суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність втручання у права і свободи особи з урахуванням того, що ці заходи пов’язані із протиправною поведінкою такої особи (постанова Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 754/11171/19).
ОТЖЕ, ЯК БАЧИМО, ЦЕ СТОСУЄТЬСЯ ЛИШЕ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА. ТОБТО СЕРЕД ЧЛЕНІВ ОДНІЄЇ СІМ"Ї.
Якщо це зафіксує поліція, то вплине. Хоча повторюсь. Поліція зараз займається не побутовими справами. тому буде ризик того, що все скинуть на дільничного інспектора поліції і все. А що цьому неадеквату під наркотиками в голову взбреде - ніхто не знає. Намагайтеся дітей не залишати одних і не знаходитись у загальнодоступних місцях без засобів захисту.
Так, бажано це зробити. Надавши відповідні докази. Подальше побиття чи інші дії щодо представників органів опіки будуть ще одним аргументом для держави - вжити заходи ізоляції такої людини, небезпечної для суспільства.
Це вже питання не поліції, а слідчого, який зобов"язаний вжити заходи по розшуку цієї особи, допиту та вчинення інших процесуальних дій в рамках розслідування кримінального правопорушення.
Ви побої знімали у судово-медичній експертизі?! м. Луцьк, вул. Кафедральна, 4
Так, це часто є гарним інформаційним впливом на правоохоронців не спускати справи на гальма, а дійсно працювати. Суспільна увага є важливим та ефективним на сучасному етапі. Плюс люди мають бачити і знати, що серед них є неадеквати, а держава в особі поліції не вживає належних заходів для ізоляції небезпечних суб"єктів.
В будь-якому разі якщо особа така неадекватна, то суспільний розголос єдиний захист від бездіяльності органів і можливих наслідків необхідної самооборони.
Також щиро рекомендую забути про булінги, адже це лише буде приводом поліції спустити справу як взаємний конфлікт та побутові речі.
Почнуться казки про те, що Ви його спровокували. Зворотнє Ви ніколи не доведете.
Тому версія про те, що людина неадекват, наркоман і просто без причин вагомих кидається на усіх оточуючих - куди більш перспективна в процесуальному плані.
Щасти Вам! Та бережи Вас Бог з таким сусідом.
З повагою та розумінням, юрист Ярослав Турчин
Адвокат, г. Николаев, 34 года опыта
Общаться в чатеДоброго дня, Павло!
Згідно статті 1 Закону України «Про національну поліції», центральним органом виконавчої влади, на який покладається обов'язок служити суспільству шляхом належного забезпечення охорони прав людини і його свобод, який протидіє злочинності, підтримує публічну безпеку і порядок є національна поліція України (далі - поліція) . У пункті 5 частини 1 статті 23 цього Закону зазначено, що до повноважень поліції відноситься здійснення своєчасного реагування та прийняття відповідних заходів на заяви і повідомлення про злочини або події (кримінальні і адміністративні).
Стаття 25 Кримінального процесуального кодексу України покладає обов'язок на прокурора і слідчого починати досудове розслідування у разі виявлення ознак злочину. Крім цього, статтею 214 КПК позначений термін, протягом якого після прийняття заяви або отримання повідомлення про скоєння злочину, прокурор або слідчий повинні внести інформацію про такий злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань (Реєстр) - і дорівнює він 24 години. Правила та порядок ведення такого Реєстру можна подивитися в Наказі Генеральної прокуратури від 06.04.2016 №139 "Про затвердження Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань". А після цього, протягом ще 24 годин, вищевказані особи зобов'язані почати розслідування.
Особливі вимоги до написання такої заяви не передбачені законодавством. Але, не дивлячись на це, в ній важливо описати всі відомі факти і обгрунтувати наявність ознак злочину (так як на її підставі і відомостях, що в ній зазначені, буде вноситися інформація про злочин і до Реєстру) Тому, необхідно вказати наступні дані:
"1. Погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, -
карається пробаційним наглядом на строк до двох років або обмеженням волі на той самий строк.
2. Те саме діяння, вчинене членом організованої групи або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, -
карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років".
"1. Умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, -
карається штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
2. Те саме діяння, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -
карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років".
"1. Умисне легке тілесне ушкодження -
карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.
2. Умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, -
карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до одного року, або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк".
"1. Умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, -
карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.
2. Ті самі діяння, що мають характер мордування, вчинені групою осіб, або з метою залякування потерпілого чи його близьких, або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, -
караються пробаційним наглядом на строк до п’яти років або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на той самий строк".
Обмежувальний припис передбачений чинним законодавством до особи, яка вчиняє домашнє насильство.
Домашнє насильство — умисне вчинення фізичного, психологічного впливу одним членом сім’ї по відношенню до іншого або особою, яка перебуває у сімейних чи близьких відносинах, або спільно проживає.
Психологічне насильство є формою домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи (ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Відповідно до постанови Верховного Суду від 13.07.2020 року в справі № 753/10840/19, видача обмежувального припису є обов’язковою в разі доказово обґрунтованого постійного використання у безпосередньому спілкуванні або листуванні з колишнім чоловіком/дружиною та дітьми погроз, у тому числі фізичною розправою, вживанням щодо них ненормативної лексики, образ та приниження, які кваліфікуються як домашнє насильство у формі психологічного насильства.
У постанові від 07.11.2023 року по справі № 676/265/23, Верховний Суд зауважив, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних стосунків, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу у своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
Для отримання обмежувального припису потрібно довести обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та надати докази, що їх підтверджують (п. 3 ч. 1 ст. 350-4 ЦПК України).
Рішення про видачу обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Оцінка ризиків здійснюється шляхом оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (ст. ст. 1, 26 Закону).
В постанові Верховного Суду від 09.03.2023 року по справі № 711/3693/22 зазначено, що як докази до заяви можуть додаватись, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, складений уповноваженою особою органів Національної поліції; терміновий заборонювальний припис стосовно кривдника, винесений працівником уповноваженого підрозділу поліції; обмежувальний припис, винесений судом у кримінальному провадженні; інші документи, які засвідчують факт насильства; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Орієнтовний перелік доказів, для доведення факту психологічного насильства:
Подані докази оцінюються в сукупності, після чого суд визначає чи свідчать вони в сукупності про можливість продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а відтак чи є необхідність прийняття рішення про видачу обмежувального припису.
Це може бути і окремою справою.
В ст. 309 КК України не використовується термін «вживання» наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. Однак це не означає, що особа котра вживає наркотичні засоби не підпадає під відповідальність, що передбачена цією статтею, адже процес вживання наркотиків неможливий без їх виготовлення, придбання, збереження чи перевезення.
Відповідальність за вчинення вищезазначених дій може настати у вигляді: штрафу, виправних робіт, пробаційного нагляду, обмеження волі на строк до 5 років або ж позбавлення волі на строк до 8 років.
Однак, кримінальна відповідальність не єдиний вид відповідальності, який може бути застосований до винної особи.
Так, ст. 44 КУпАП, передбачає відповідальність за незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту, тобто для власного вжитку, в невеликих розмірах. До прикладу, невеликий розмір канабісу – до 5 грам, кокаїну – до 0,02 грам, героїну – до 0,005 грам, ЛСД – до 0,0001 грам, метамфетаміну та «екстезі» – до 0,15 грам.
За вчинення такого адміністративного правопорушення передбачена санкція у вигляді штрафу, громадських робіт чи адміністративного арешту.
Так, звичайно Ви можете повідомити орган опіки та піклування по ситуацію, яка сталася. Оскільки із таким батьком, його діти також знаходяться у небезпеці, як і Ваша.
Відповідно до статті 12 Закону України “Про охорону дитинства” батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Також в цій статті передбачено, що виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини.
Обов’язки батьків визначено в ст. 150 Сімейного кодексу України, згідно якої батьки або особи, які їх замінюють, зобов’язані:
Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Це означає, що обов’язок здійснювати належне виховання та нагляд за дитиною є рівним для обох батьків. Неналежне виховання є правопорушенням і може призвести до відповідальності.
За невиконання або неналежне виконання обов’язків щодо виховання дітей батьки можуть бути притягнені до різних видів юридичної відповідальності.
Статтею 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей -тягне за собою попередження або накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, -тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, -тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Невиконання рішення органу опіки та піклування щодо визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини, -тягне за собою накладення штрафу від ста до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Діяння, передбачене частиною п’ятою цієї статті, вчинене повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, -тягне за собою накладення штрафу від ста п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та тимчасове обмеження того з батьків, з ким проживає дитина, у праві виїзду за межі України та обмеження у праві керування транспортним засобом - до виконання рішення в повному обсязі.
Умисне порушення встановленого законом обмеження щодо строку перебування дитини за межами України у разі самостійного вирішення питання про тимчасовий виїзд дитини за межі України тим із батьків, з яким рішенням суду визначено або висновком органу опіки та піклування підтверджено місце проживання цієї дитини, -тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Доведення неповнолітнього до стану сп'яніння батьками неповнолітнього, особами, які їх замінюють, або іншими особами,- тягне за собою накладення штрафу від шести до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (стаття 180 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, – карається обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк (стаття 166 Кримінального кодексу України).
Використання батьками або особами, які їх замінюють, малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (систематичного випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб), – карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк (частина 1 статті 150-1 Кримінального кодексу України).
Злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні, – карається громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк. (частина 1 статті 164 Кримінального кодексу України).
Втягнення неповнолітніх у протиправну діяльність, у пияцтво, у заняття жебрацтвом, азартними іграми - карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років. (частина 1 статті 304 Кримінального кодексу України).
Дозвіл суду на обшук та примусові заходи може отримати слідчий у рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Якщо слідчий відмовляється виконувати свою роботу, потрібно звертатись зі скаргою до слідчого судді.
На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора (стаття 303 КПК України):
1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 КПК України, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;
2) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;
4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, одним із близьких родичів або членом сім'ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захисником померлого, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
5) рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;
6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;
7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;
8) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 КПК України, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;
9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;
10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;
11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 91 частини першої статті 284 КПК України, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.
Стаття 182 ККУ. Порушення недоторканності приватного життя:
1. Незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу або незаконна зміна такої інформації, крім випадків, передбачених іншими статтями цього Кодексу, -
караються штрафом від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк;
2. Ті самі дії, вчинені повторно, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам особи, -
караються пробаційним наглядом на строк від трьох до п’яти років або обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк.
Примітка. Істотною шкодою у цій статті, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
З повагою, адвокат Айвазян.
Адвокат, г. Киев, 26 лет опыта
Общаться в чатеВітаю!
Агресивна поведінка залежно від ситуації може кваліфікуватися по-різному. Скажімо, якщо порушник нецензурно ображає свого сусіда, то щодо нього виникає відповідальність як за дрібне хуліганство (ст. 173 КУпАП). Суд може призначити йому штраф від 51 до 119 грн, громадські роботи, виправні роботи чи навіть адміністративний арешт на строк до 15 діб.
Якщо ж сусід кидається з кулаками, погрожує, то тут, залежно від результату конфлікту, може виникнути навіть кримінальна відповідальність. У таких випадках перше, що потрібно зробити – викликати поліцію або написати заяву у підрозділ поліції.
За даними поліції, до топ сусідських конфліктів входять:
агресивна поведінка у стані алкогольного сп’яніння (в тому числі і наркотичному);
порушення тиші;
паління на сходовому майданчику чи у під’їзді;
викидання сміття під двері чи паркан (якщо йдеться про приватний сектор).
Коли патрульні прибувають на виклик 102, вони мають насамперед зрозуміти ситуацію, установити сторони конфлікту та його суть.
Якщо в конфлікті є ознаки правопорушення, поліцейські встановлюють правопорушника та складають протокол про адміністративне правопорушення. Якщо є ознаки кримінального правопорушення/злочину (приміром, нанесення тілесних ушкоджень), то на місце події викликають слідчо-оперативну групу поліції.
Якщо учасники конфлікту потребують медичної допомоги, то їм викликають «швидку». Якщо сторони конфлікту мають намір написати заяву, патрульні, звісно, її приймають та передають до відділку поліції.
МВС прийняло наказ від 15 листопада 2017 року № 930 «Про затвердження Порядку розгляду звернень та організацію проведення особистого прийому громадян в органах і підрозділах Національної поліції України».
Документ встановив єдиний порядок прийому, реєстрації та розгляду звернень громадян в органах і підрозділах Нацполіціі.
Громадяни України, а також особи, які не є громадянами України і законно знаходяться на її території, мають право звернутися до органів (підрозділи) поліції із зауваженнями, скаргами та пропозиціями з питань, пов'язаних з діяльністю Нацполіціі, підприємств, установ і організацій, що належать до сфери її управління, з заявами або клопотаннями щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних і особистих прав і законних інтересів, а також зі скаргами про їх порушення.
Звертатися до органів поліції можна українською чи іншою мовою, прийнятною для сторін. Звернення від громадян можуть надходити у вигляді листів, на особистому прийомі, з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку або за допомогою засобів телефонного зв'язку через контактні центри, телефонні «гарячі лінії».
У зверненні вказуються ПІБ, місце проживання і викладається суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.
Письмове звернення повинно бути надруковано або написано від руки розбірливо і чітко, підписано заявником (групою заявників) із зазначенням дати.
В електронному зверненні також повинна бути вказана адреса електронної пошти, на який може бути направлений відповідь, або відомості про інших засобах зв'язку. Застосування ЕЦП при відправці електронного обігу не потрібно. Електронне звернення, спрямоване без використання електронного підпису, має мати вигляд скан-копії або фотокопії звернення за підписом заявника із зазначенням дати.
Звернення приймаються, попередньо розглядаються і централізовано реєструються в день їх надходження, а ті, що надійшли в неробочий день і час - на наступний після нього робочий день.
Термін розгляду звернень становить не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше 15 днів з дня їх отримання. Термін розгляду може бути продовжений, але загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.
Звернення вважаються вирішеними, якщо розглянуті всі поставлені в них питання, вжиті необхідні заходи і заявникам надані ґрунтовні та вичерпні відповіді.
У ВАШОМУ ВИПАДКУ Я РЕКОМЕНДУЮ ЗВЕРНУТИСЯ ІЗ ЗАЯВОЮ ПРО ЗЛОЧИН ДО ПОЛІЦІЇ.
Згідно статті 1 Закону України «Про національну поліції», центральним органом виконавчої влади, на який покладається обов'язок служити суспільству шляхом належного забезпечення охорони прав людини і його свобод, який протидіє злочинності, підтримує публічну безпеку і порядок є національна поліція України (далі - поліція) . У пункті 5 частини 1 статті 23 цього Закону зазначено, що до повноважень поліції відноситься здійснення своєчасного реагування та прийняття відповідних заходів на заяви і повідомлення про злочини або події (кримінальні і адміністративні).
Стаття 25 Кримінального процесуального кодексу України (далі по тексту - КПК) покладає обов'язок на прокурора і слідчого починати досудове розслідування у разі виявлення ознак злочину. Крім цього, статтею 214 КПК позначений термін, протягом якого після прийняття заяви або отримання повідомлення про скоєння злочину, прокурор або слідчий повинні внести інформацію про такий злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань (Реєстр) - і дорівнює він 24 години. Правила та порядок ведення такого Реєстру можна подивитися в Наказі Генеральної прокуратури від 06.04.2016 №139 "Про затвердження Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань". А після цього, протягом ще 24 годин, вищевказані особи зобов'язані почати розслідування.
Всі дії, які ще повинна зробити поліція передбачені Наказом МВС від 08.02.2019 № 100. Далі, на підставі наведених нормативних актів, докладно розповім про те, як правильно написати заяву в поліцію і як правильно подати заяву в поліцію за станом на 2020 рік .
Згідно вищенаведеного Наказу МВС, передбачено кілька способів повідомити в поліцію про злочин:
Завантажити My Pol можна за такими адресами: Google Play і App Store.
Важливо відзначити, що плата за подачу заяви не стягується.
Хто і зі скількох років може подати заяву:
Обмежень за віком немає, але потрібно розуміти, що вже при самому повідомленні про злочин, поліція все одно буде звертати увагу на те дитина це дзвонить чи дорослий, чи є дійсно підстави для виїзду наряду поліції (хоча за законом поліція повинна реагувати на всі без винятку повідомлення про злочини). Таким чином, подати заяву може хто завгодно не дивлячись на вік, в тому числі і неповнолітній. Хочу зазначити, що є перелік злочинів приватного характеру, про які повідомляти в правоохоронні органи може тільки потерпілий (серед них такі як згвалтування, легкі тілесні ушкодження, домашнє насильство та інші, весь перелік таких злочинів позначений в статті 477 КПК).
Чи можливо забрати заяву з поліції? Взагалі не бажано, так як це буде свідчити про те, що на момент подачі заяви особа брехала. Але все ж забрати її можна в таких випадках:
У разі якщо вашу заяву не прийняли або своєчасно не відреагували на неї протягом 10 днів, можна звернутися в суд з позовом на бездіяльність правоохоронних органів.
Як написати заяву в поліцію в УкраїніОсобливі вимоги до її написання не передбачені законодавством. Але, не дивлячись на це, в ній важливо описати всі відомі факти і обгрунтувати наявність ознак злочину (так як на її підставі і відомостях, що в ній зазначені, буде вноситися інформація про злочин і до Реєстру) Тому, необхідно вказати наступні дані:
ВЖЕ В РАМКАХ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ БУДУТЬ ПРИЙМАТИСЯ РІШЕННЯ ПРО ОБШУКИ, ЕКСПЕРТИЗИ ТА Т.П.
ТАКОЖ В РАМКАХ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ БУДУТЬ ПРИЙМАТИСЯ РІШЕННЯ ПРО ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ.
ЗВЕРНЕННЯ ДО ЗМІ У ВАШОМУ ВИПАДКУ НІЧОГО НЕ ДАСТЬ, ТІЛЬКІ ЩЕ БІЛЬШЕ РОЗЛЮТИТЬ СУСІДА. А ОТ ЯКЩО ПОЛІЦІЯ НЕ БУДЕ НІЧОГО РОБИТИ, ТОДІ ЗВЕРНЕННЯ ДО ЗМІ БУДУТЬ НЕ ЗАЙВИМИ.
---
ВИ МАЄТЕ ПРАВО ЗВЕРНУТИСЯ ДО ОРГАНІВ ОПІКИ ІЗ ЗАЯВОЮ ПРО НЕНАЛЕЖНЕ ВИКОНАННЯ СУСІДРМ БАТЬКІВСЬКИХ ОБОВ'ЯЗКІВ.
За невиконання або неналежне виконання обов’язків щодо виховання дітей батьки можуть бути притягнені до різних видів юридичної відповідальності.
Адміністративна відповідальністьСтаттею 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей -тягне за собою попередження або накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, -тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, -тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Невиконання рішення органу опіки та піклування щодо визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини, -тягне за собою накладення штрафу від ста до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Діяння, передбачене частиною п’ятою цієї статті, вчинене повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, -тягне за собою накладення штрафу від ста п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та тимчасове обмеження того з батьків, з ким проживає дитина, у праві виїзду за межі України та обмеження у праві керування транспортним засобом - до виконання рішення в повному обсязі.
Умисне порушення встановленого законом обмеження щодо строку перебування дитини за межами України у разі самостійного вирішення питання про тимчасовий виїзд дитини за межі України тим із батьків, з яким рішенням суду визначено або висновком органу опіки та піклування підтверджено місце проживання цієї дитини, -тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Доведення неповнолітнього до стану сп'яніння батьками неповнолітнього, особами, які їх замінюють, або іншими особами,- тягне за собою накладення штрафу від шести до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (стаття 180 Кодексу України про адміністративні правопорушення)
Кримінальна відповідальністьЗлісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, – карається обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк (стаття 166 Кримінального кодексу України).
Використання батьками або особами, які їх замінюють, малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (систематичного випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб), – карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк (частина 1 статті 150-1 Кримінального кодексу України).
Злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні, – карається громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк. (частина 1 статті 164 Кримінального кодексу України).
Втягнення неповнолітніх у протиправну діяльність, у пияцтво, у заняття жебрацтвом, азартними іграми - карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років. (частина 1 статті 304 Кримінального кодексу України).