Митниця оформлює акт про те, що товар не відповідає заявленому у МД

Запорізька ТПП видала?

Ви до них звертались з приводу отримання нового повторного висновку з додаванням додаткових документів?

Висновки ТПП є обов'язковими для прийняття митницею. Якщо надасте висновок іншої організації - митниця не змінить код товару.

Залишається тільки оскаржувати висновок ТПП в суді з призначенням судової товарознавчої експертизи, але ж це час...

Вітаю Вас, Артеме!

Ситуація, коли металоріжучий інструмент при експорті митниця кваліфікує як металобрухт, — доволі серйозна, оскільки вивезення металобрухту з України обмежено і потребує спеціального дозволу. Така класифікація може спричинити затримку або арешт вантажу, відмову в експорті, тощо

Можливі сценарії:

Сценарій 1: Оскарження висновку експертизи

Якщо Ви не згодні з висновком ТПП і вважаєте, що Ви експортували функціональний інструмент, який не втратив споживчу вартість, то можна провести повторну експертизу або подати апеляцію до ТПП, або позов до суду про скасування висновку та дій митниці.

Потрібно обґрунтувати технічний стан товару (можливо, акт діагностики), відсутність зношення понад межу, наявність упаковки, маркування, номенклатури.

Сценарій 2: Погодження з класифікацією як металобрухт

Згідно статті 1 ЗУ "Про металобрухт"Металобрухт - непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу і містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їх сплавів;

Згідно статті 9 ЗУ "Про металобрухт"

Експорт металобрухту, який утворився у військових частинах, військових установах, військових навчальних закладах Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, перелік якого затверджується Кабінетом Міністрів України, забороняється. Експорт списаних на металобрухт агрегатів машин, кораблів, плавзасобів, військової техніки, рухомого складу залізничного транспорту в нерозібраному стані забороняється.

Протягом 9 років з дня набрання чинності Законом України "Про ставки вивізного (експортного) мита на брухт легованих чорних металів, брухт кольорових металів та напівфабрикати з їх використанням" експорт (вивезення) товарів, зазначених у статті 1 зазначеного Закону, здійснюється тільки спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, на яких виготовлені такі товари, за наявності експортного сертифіката якості.

Крім того, відповідно до постанови КМУ 1481https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1481-2024-%D0%... експорт відходів або брухту дорогоцінних металів чи металів, плакованих дорогоцінними металами; інші відходи або брухт з вмістом дорогоцінних металів чи сполук дорогоцінних металів, використовувані головним чином для добування дорогоцінних металів можливий лише за наявності ліцензії

Сценарій 3: Судовий спір (митне оскарження)

Якщо митниця оформила протокол про порушення митних правил (ПМП) — можна оскаржити його в суді, доказавши, що мало місце помилки у класифікації товару та просити скасувати вилучення/штраф.

Судові перспективи залежать від наявності технічної документації, підтвердження придатності товару до використання, наявності експертного висновку, який підтверджує Вашу позицію.

На даний час Ви можете вчинити наступні дії:

1. Отримайте повний текст висновку — оцініть формулювання.
2. Зверніться із запереченнями до митниці — подайте додаткові документи (опис, призначення, технічні характеристики товару).
3. Замовте альтернативну експертизу
4. Залучіть адвоката, щоб оскаржити рішення митниці у адміністративному суді.
5. Якщо ще не складено протокол ПМП https://protocol.ua/ru/mitniy_kodeks_ukraini_statt... - надайте всі докази того, що це товар, а не брухт (технічні дані, сертифікати тощо) та спробуйте перекваліфікувати код УКТ ЗЕД (можливо, у Вас код для готового інструменту, а митниця вважає, що код для відходів).

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Доброго дня, Артеме!

Скорше за все, митниця конфіскує товар та складе протокол.

Відповідно до статті 472 Митного кодексу України:

"1. Недекларування товарів (крім тих, що переміщуються через митний кордон України громадянами), транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов’язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, -

тягне за собою накладення штрафу в розмірі від 50 до 100 відсотків вартості цих товарів, транспортних засобів з конфіскацією зазначених товарів, транспортних засобів або без такої".

З моменту подання Вами декларації починається митне оформлення, і інспектори зобов’язані перевірити, що всі дані про товари відповідають дійсності.

Крім перевірки документів, однією з форм контролю є митний огляд товарів і транспортних засобів. Рішення про проведення огляду грунтується на системі управління ризиками і може не мати чітко вираженої причини. Тим не менше, необхідно бути максимально обережним вже на цьому етапі, знати порядок проведення огляду і намагатись контролювати ситуацію.

За результатами огляду обов’язково повинен складатись відповідний акт. При цьому огляд не можна проводити після закінчення митного оформлення.

Важливо пам’ятати, що митне оформлення і митний контроль не можуть перевищувати 4 робочі години з моменту пред’явлення товарів і декларацій митниці за виключенням випадків, чітко передбачених законом. В іншому випадку дії митниці можна визнати протиправними.

Причини відмови в митному оформленні повинні бути викладені письмово.

Про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою.

Протокол складається у двох примірниках, один з яких вручається під розписку особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.

Протокол, а також вилучені товари, у тому числі транспортні засоби особистого користування, транспортні засоби комерційного призначення та документи, зазначені в протоколі, передаються до митниці, в зоні якої виявлено порушення митних правил.

У разі відмови особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, одержати примірник протоколу, до протоколу вноситься відповідний запис, який підписується посадовою особою органу доходів і зборів, яка склала протокол, та свідками, якщо вони є, після чого зазначений примірник протягом трьох робочих днів надсилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, за повідомленою нею або наявною в органах доходів і зборів адресою (місце проживання або фактичного перебування).

Якщо при складенні протоколу особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не була присутня, до протоколу вноситься відповідний запис, який підписується посадовою особою органу доходів і зборів, яка склала протокол, та свідками, якщо вони є, після чого один примірник протягом трьох робочих днів надсилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, за повідомленою нею або наявною в органах доходів і зборів адресою (місце проживання або фактичного перебування).

Протокол вважається врученим у тому числі у разі, якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не перебувала за повідомленою нею або наявною в органах доходів і зборів адресою або місце проживання чи фактичного перебування, повідомлене такою особою, є недостовірним.

Якщо протокол все таки складений, варто звернути увагу на дотримання процесуальних вимог, скільки часу пішло на митне оформлення, ким підписаний протокол, якою інформацією та документами підтвержується правопорушення.

За результатами складення протоколу відбувається розгляд справи про порушення митних правил митними органами або судом.

Справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468, 469, частинами першою – п’ятою статті 470, статтями 474, 475, 477-480, частинами першою – п’ятою статті 481, статтею 485 цього Кодексу, розглядаються митними органами.

2. Справи про порушення митних правил, передбачені частиною шостою статті 470, статтями 471-473, 476, частиною шостою статті 481, статтями 482-484 цього Кодексу, а також усі справи про порушення митних правил, вчинені особами, які не досягли 18-річного віку, розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями).

Постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до вищестоящого органу або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю!

Згідно ч.1 ст.483 МК України відповідальність настає за дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕДта його митної вартості.

Відповідно до ст. 257 Митного Кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до ч. 8 ст. 264 МК України, з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Згідно з п.п.1,4 ч.1 ст. 266 МК України, декларант зобов`язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, відповідно до порядку, встановленого Митним кодексом України; у випадках, визначеним цим кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього кодексу.

Відповідно до Інструкції про порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документу, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 № 651 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за №1372/21684) декларант зобов`язаний заявити точні відомості про товар у митній декларації. Відповідно до ст. 336 МК України митний контроль здійснюється шляхом проведення митного огляду та перевірки документів і відомостей, які відповідно до статті 335 МК України надаються митним органам під час переміщення товарів через митний кордон України.

Порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений митним кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність (ч. 1 ст. 458 МК України).

Статтею 280 КУпАП на орган, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, покладено обов`язок з`ясування чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Стаття 472 МК України передбачає адміністративну відповідальність за недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.

Згідно з ст.472 МК України, за таке правопорушення передбачено накладення адміністративного стягнення в виді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості цих товарів, транспортних засобів з конфіскацією зазначених товарів, транспортних засобів.

---

Оскільки металобрухт є стратегічною сировиною для металургійної галузі держави, з метою забезпечення вітчизняних підприємств достатнім обсягом сировини, законодавством встановлена ставка вивізного мита на відходи та брухт чорних металів у розмірі 180 євро за 1 тону.

Однак ряд компаній під час експорту металобрухту у митних деклараціях використовує коди та опис товарів «прикриття». Така маніпуляція дозволяє їм експортувати товар без сплати вивізного мита.

Серед найпоширеніших схем – декларування митним органам металобрухту під виглядом металопродукції б/в або первинних форм металу.

Відповідальність за контрабанду металобрухту в Україні регулюється Кримінальним кодексом України (стаття 213) та Законом України "Про металобрухт". Порушення законодавства щодо заготівлі та операцій з металобрухтом, включаючи контрабанду, може тягнути за собою як адміністративну, так і кримінальну відповідальність.

Адміністративна відповідальність:

• Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом, включаючи незаконний збір, купівлю, продаж, або транспортування, може призвести до штрафу від 1000 до 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з конфіскацією металобрухту та коштів, отриманих від його реалізації.
• Повторне вчинення такого порушення протягом року може призвести до збільшення штрафу та конфіскації майна.

Кримінальна відповідальність:

• Контрабанда металобрухту, якщо вона вчинена у значному розмірі, може каратися штрафом від 10 000 до 25 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
• За контрабанду, вчинену у великому розмірі, або за участю організованої групи, передбачено більш суворе покарання, включаючи позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна.
• Кваліфікуючими ознаками злочину можуть бути вчинення контрабанди службовою особою з використанням службового становища, або особою, яка раніше була засуджена за контрабанду.

Важливо зазначити:

• Законодавство України щодо металобрухту постійно змінюється та уточнюється, тому важливо стежити за актуальними нормативними актами.
• Поняття "значний", "великий" та "особливо великий розмір" контрабанди визначаються відповідними статтями Кримінального кодексу та іншими нормативно-правовими актами.

РЕКОМЕНДАЦІЯ: ЗВЕРНУТИСЯ ЗА ДОПОМОГОЮ ДО АДВОКАТА НА МІСЦІ.

Вітаю Вас.

При експорті товару «інструмент металоріжучий», на митному переході вантаж був зупинений. Проведена експертиза тпп, яка визначила товар, як металобрухт.Які є варіанти розвитку подій?

Якщо товар під час експорту кваліфікують як металобрухт, а не як інструмент металоріжучий, то він підпадає під зовсім інші митні, дозвільні та ліцензійні обмеження. Це може спричинити затримку, заборону експорту або навіть адміністративну відповідальність.

Вивезення брухту потребує спеціальної ліцензії, і без неї експорт буде заблокований. У такій ситуації митниця може застосувати статті 472 або 483 МКУ за неправильне декларування - з ризиком штрафу або навіть конфіскації вантажу.

Варіанти дій: (1) замовити незалежну експертизу, яка доведе, що товар - не брухт, а інструмент; (2) надати митниці технічну документацію, сертифікати, паспорти виробів; (3) оскаржити дії митниці або висновок ТПП у вищих інстанціях чи суді. Якщо оскарження не дасть результату - доведеться отримувати ліцензію на вивезення брухту та переоформлювати експорт. У будь-якому випадку критично важливо діяти швидко й бажано з юридичним супроводом.

Я бачу такі можливі варіанти розвитку подій.

У підсумку, ключ до вирішення ситуації - правильна товарна класифікація та якісне документальне підтвердження. Якщо дійсно маєте справу з інструментом, а не з брухтом, - це потрібно довести експертно та юридично, інакше ризикуєте не лише затримкою експорту, а й серйозними фінансовими наслідками.

З повагою! Щасти Вам!

Доброго дня, Артеме!

Відносно Вас буде складено постанову про порушення митних правил та притягнення до адміністративної відповідальності з конфіскацією. Якщо металобрухт має відношення до військового металобрухту, документи на який ви не можете надати, то Ваші дії можуть кваліфікуватись за ч.ч. 4, 5 ст. 185 Кримінального кодексу України, де Ви набудете статусу підозрюваного, а потім обвинуваченого, або за ст. 410 Кримінального кодексу України як пособник, якщо металобрухт є залишками знищеної військової техніки чи боєприпасів, які передані вам військовою посадовою особою.

Також хочу процитувати роз'яснення Вищої школи адвокатури з цього питання.

"Якщо звернутися до Закону України «Про металобрухт» – металобрухтом є непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність. Отже, аби правомірно здавати металобрухт, потрібно бути власником такої речі.

Щоб стати власником металобрухту потрібно набути на нього право власності у законному порядку.

Цей випадок можна розглядати як такий, що підпадає під статтю 336 ЦК України, яка передбачає, що особа, яка заволоділа рухомою річчю, від якої власник відмовився, набуває право власності на цю річ з моменту заволодіння нею. Зі свого боку особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.

Оскільки сторона окупанта не забирає залишки своєї техніки та не вимагає її повернення, це цілком можна розглядати як відмову від права власності на неї , а тому за ст. 336 ЦК України особа, яка її знайшла, може набути на неї права власності з моменту виявлення і згодом здати в металобрухт вже за Законом України «Про металобрухт»."

Поряд з цим, на виконання постанови КМУ експерти Міноборони разом із залученими консультантами перевіряють: чи може бути техніка донором запчастин для техніки ЗСУ, чи може стати музейним експонатом або частиною виставок, чи може бути утилізована, як “металобрухт” згідно з визначеними процедурами.

Також слід зазначити, що положеннями статті 511 Митного кодексу України визначено основні засади тимчасового вилучення товарів, транспортних засобів у справах про порушення митних правил. Так, частиною першою зазначеної статті встановлено, що товари - безпосередні предмети порушення митних правил та відповідні документи, необхідні як докази у справі про порушення митних правил, можуть тимчасово вилучатися.

Частина друга цієї ж статті визначає, що у разі виявлення порушень митних правил, передбачених частиною шостою статті 470, частиною третьою статті 471, статтями 472, 473, 476, частиною шостою статті 481, статтями 482-484 Митного кодексу України, тимчасове вилучення товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення, які підлягають конфіскації відповідно до цих статей, а також відповідних документів є обов’язковим.

Пунктом 4.2.7 розділу IV Порядку роботи складу митного органу передбачено, що товари, транспортні засоби комерційного призначення, тимчасово вилучені відповідно до статті 511 Митного кодексу України зберігаються на складах митниць. Тож, вилучені митницею товари, транспортні засоби потрапляють на склад митниці для їх подальшого зберігання.

Відповідно до статті 41 Конституції України, яка є нормою прямої дії, конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених Законом.

Товари, транспортні засоби, вилучені в справах про порушення митних правил, що зберігаються на складах митних органів під митним контролем, можуть бути видані (за рішенням суду або митного органу) їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат митних органів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.

У статті 405 Митного кодексу України передбачено, що постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил у частині конфіскації виконується державним виконавцем у порядку, встановленому законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Статтею 75 Закону передбачено, що рішення щодо конфіскації майна підлягають виконанню в порядку, встановленому цим Законом.

Питання обліку, попередньої оцінки і зберігання майна до прийняття судом рішення про його конфіскацію, передачі органам державної виконавчої служби вилученого митними органами майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію, врегульовано Порядком обліку, зберігання, оцінки вилученого митними органами майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію, передачі цього майна органам державної виконавчої служби і розпорядження ним, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2001 № 1724.

Розпорядження конфіскованим майном, вилученим митними органами, полягає у його реалізації, знищенні (утилізації), переробці та безоплатній передачі майна установам соціального захисту:

рішення про знищення (утилізацію), переробку та безоплатну передачу майна установам соціального захисту приймається комісією, яка складається з представників відповідного органу державної виконавчої служби, державної податкової інспекції у районі, місті (крім м. Києва), районної у місті, об'єднаної та спеціалізованої державної податкової інспекції головного управління ДПС, а якщо майно вилучено митницею - представників відповідної митниці. До складу комісії можуть бути включені представники благодійних організацій;

реалізація конфіскованого майна здійснюється органами державної виконавчої служби через товарні біржі або на комісійних умовах через торговельні підприємства (здійснюється через ДП "СЕТАМ").

Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від від 25 серпня 1998 р. № 1340 "Про Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним", нижченаведене майно передається для подальшого розпорядження ним на підставі акта опису, оцінки та передачі майна, в тому числі реалізується через торгівельні підприємства, аукціони, біржі, з якими укладені угоди на його реалізацію (здійснюється через ДП "Прозорро"):

майно, конфісковане на підставі рішення суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом, крім майна, конфіскованого на підставі рішення суду і переданого органам державної виконавчої служби;

товари, строки зберігання чи перебування яких під митним контролем, встановлені Митним кодексом України, закінчилися (у тому числі товари (предмети) гуманітарної допомоги, проби і зразки товарів та документація), за якими власник або уповноважена ним особа не звернулися до закінчення таких строків;

товари з обмеженим терміном зберігання, вилучені правоохоронними органами або затримані митницями як предмети порушення митних правил;

майно, визнане безхозним відповідно до законодавства;

предмети-знахідки, товари та цінності, загублені або залишені у готелях, транспорті, театрах, інших громадських місцях, якщо вони не були затребувані їх власниками протягом установленого законом терміну;

скарби, передані фінансовим органам;

майно, що за правом успадкування перейшло у власність держави;

не вручені міжнародні та внутрішні поштові відправлення, а також грошові перекази після закінчення термінів зберігання підприємствами зв'язку, визначених законодавством, у разі неможливості видачі їх отримувачам та повернення відправникам;

валютні цінності, що пересилаються в міжнародних поштових відправленнях з порушенням нормативних актів Всесвітнього поштового союзу та норм законодавства України;

знаряддя незаконного добування природних ресурсів та незаконно добуті природні ресурси або продукти, вироблені з них, чи їх вартість;

використані під час проведення експертизи (випробування) зразки нехарчової продукції, що були відібрані в межах здійснення державного ринкового нагляду, залишкова вартість яких перевищує встановлену Кабінетом Міністрів України граничну межу (крім зразків продукції, що є небезпечними, становлять ризик та/або не відповідають установленим вимогам щодо їх безпечності), реалізуються шляхом проведення прилюдних торгів (аукціонів) в установленому законодавством порядку;

товари, від яких власники відмовилися на користь держави;

товари, які були виявлені (знайдені) під час здійснення митного контролю в зонах митного контролю і власник яких невідомий.

Законом України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" встановлено, що примусове відчуження або вилучення майна, необхідного для відвернення або ліквідації ситуацій, що стали причиною введення правового режиму надзвичайного стану, здійснюється за рішенням органу виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, військового командування, органу місцевого самоврядування, на яких відповідно до указу Президента України про введення правового режиму надзвичайного стану покладено здійснення заходів надзвичайного стану.

Положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2022 р. № 1043 було внесено зміни до ряду нормативно-правових актів, згідно з якими тимчасово, на період воєнного стану в Україні, за рішенням керівника обласної військової адміністрації вилучене митницями майно, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію, може бути безоплатно передано Збройним Силам, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Держприкордонслужбі, МВС, Національній поліції, ДСНС, Управлінню державної охорони, Держспецзв’язку, іншим утвореним відповідно до законів України військовим формуванням, їх з’єднанням, військовим частинам, підрозділам, державним органам, установам (організаціям), які утримуються за рахунок бюджетних коштів, для потреб оборони держави, забезпечення національної безпеки, відсічі збройної агресії Російської Федерації проти України, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, забезпечення енергетичної безпеки держави, продовольчої безпеки населення.

https://www.hsa.org.ua/blog/legkyj-zarobitok-na-vijskovij-tehnitsi-chy-zakonno-zdavaty-vorozhi-tanky-na-metalobruht

Доброго дня.

Відповідно до положень статті 269 МК України за письмовим зверненням декларанта та з дозволу митного органу відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу митний орган зобов’язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови.

Порядок внесення змін до МД та її відкликання визначено пунктами 33 - 38 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450.

Згідно з пунктом 37 Положення № 450 після завершення митного оформлення зміни до митної декларації за формою єдиного адміністративного документа можуть вноситися, зокрема шляхом заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування за формою згідно з додатком 4 Положення № 450.

Оформлений митним органом аркуш коригування є невід’ємною частиною відповідної МД за формою єдиного адміністративного документа.

Це якщо задекларований Вами товар є "металобрухтом".

Інший варіант - оскарження дій митних органів.

Згідно з ч. 19 ст. 356 МК України декларанти повинні бути ознайомлені з результатами проведеного дослідження (аналізу, експертизи) проб та зразків товарів і отримати від митного органу, яким призначено таке дослідження (аналіз, експертизу), примірники цих результатів не пізніше наступного робочого дня після проведення дослідження (аналізу, експертизи) спеціалізованим органом з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи його відокремленим підрозділом або після отримання митним органом примірників результатів такого дослідження (аналізу, експертизи) від інших державних органів. Ненадання примірників результатів досліджень у зазначений термін є порушенням службових обов’язків посадовими особами митного органу.

Згідно з ч. 9 ст. 357 МК УкраїниУ висновку про результати дослідження (аналізу, експертизи) зазначаються:

1) місце і дата проведення дослідження (аналізу, експертизи);

2) ким і на підставі якого документа проводилося дослідження (аналіз, експертиза);

3) запитання, поставлені перед експертом;

4) об’єкти дослідження (аналізу, експертизи);

5) матеріали і документи, надані експерту;

6) зміст та результати дослідження (аналізу, експертизи) із зазначенням методів їх проведення;

7) оцінка результатів дослідження (аналізу, експертизи), висновки та їх обґрунтування.

У разі необґрунтованості висновку або виникнення сумнівів у його правильності може бути призначено повторне дослідження (аналіз, експертиза), проведення якого доручається іншому експерту.

Додаткові та повторні дослідження (аналізи, експертизи) призначаються на загальних підставах.

Постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

ДОБРОГО ВЕЧОРА, АРТЕМ!

Якщо товар не відповідає заявленому в Митній декларації, необхідно терміново звернутися до митного органу, де було оформлено декларацію, та подати заяву про внесення змін до декларації або її відкликання, надавши обґрунтування невідповідності. Важливо діяти швидко, щоб уникнути штрафів та інших негативних наслідків, оскільки неправильне декларування є порушенням митного законодавства.

Що робити, якщо товар не відповідає заявленому:

1. Зв'яжіться з митним органом: негайно зверніться до митного органу, де проводилося митне оформлення, або до митних представників (митних брокерів), які займалися оформленням.
2. Подайте заяву про внесення змін: згідно з Положенням про митні декларації, необхідно подати заяву за встановленою формою, вказавши зміст та обґрунтування запропонованих змін.
3. Надайте докази: обґрунтуйте невідповідність, надавши відповідні документи, що підтверджують фактичну кількість, якість, або характеристики товару.
4. Дійте швидко: чим швидше ви повідомите митницю про невідповідність, тим менше ризикуватимете отримати штрафи та інші санкції за порушення митних правил.

За письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу митного органу відомості, зазначені в поданій митному органу митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. Внесення змін до митної декларації, прийнятої митницею, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення.

Якщо товар не відповідає заявленому в Митній декларації, наслідки можуть бути різними, включаючи наступні НАСЛІДКИ:

• Притягнення до адміністративної відповідальності: Законодавство України передбачає відповідальність за недостовірне декларування товарів.
• Затримка вантажу: Митний орган може затримати товар для проведення перевірок та з'ясування обставин невідповідності.
• Штрафи та пені: За недостовірне декларування можуть бути накладені штрафні санкції.
• Нарахування митних платежів: Якщо виявлено, що товар підлягає більшій сумі митних платежів, ніж було заявлено, декларант буде зобов'язаний доплатити відповідні кошти.
• Відмова у пропуску товару: У деяких випадках, особливо при серйозних порушеннях, митний орган може відмовити у пропуску товару через митний кордон.

У разі відмови у наданні такого дозволу митниця зобов'язана невідкладно (письмово або в електронному вигляді) повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови. Якщо митне оформлення товарів ще не завершено, дозвіл на зміну або відкликання митної декларації надається посадовою особою митниці, яка здійснює оформлення цієї митної декларації, в усній формі.

Для внесення змін до митної декларації або її відкликання подається заява за встановленою формою (додаток 3 до Положення про митні декларації, яке затверджено Постановою КМУ від 21.05.2012 р. №450 в редакції від 19.06.2025 р.), в якій декларантом надається зміст та обґрунтування змін або відкликання митної декларації. Заява декларанта або уповноваженої ним особи щодо відкликання електронної митної декларації надсилається митному органу у складі засвідченого електронним цифровим підписом електронного повідомлення.

Якщо відповідні нові відомості або причини відкликання митної декларації підтверджуються документами, що не подавались під час декларування, до заяви додаються завірені в установленому порядку копії таких документів.

Декларант(особа, яка несе відповідальність за декларування) зобов'язаний подати точні відомості про товар.

Невідповідність товару може виникнути через помилки в документах, неправильне визначення характеристик товару, або зміну в самому товарі після подачі декларації.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина 1 статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частиною 1 та 2 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно положень статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

За змістом статті 55 МК України Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про: право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно положень статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

При цьому, враховуючи фактичні обсяги партії товарів, для визначення митної вартості використовується найменша вартість із альтернативних, згідно наявної у митного органу інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Водночас дискреційні функції таких органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Витребування документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а саме: якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України:

1) містять розбіжності;

2) містять наявні ознаки підробки;

3) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів;

4) не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Поряд із цим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Наведені висновки узгоджуються з правовими висновками, викладеними у подібних правовідносинах Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №809/1884/16 та від 14 серпня 2018 року у справі №826/5868/16.

ОТЖЕ, Вам слід усувати невідповідності в декларації та обгрунтовувати їх помилками у оформленні вантажів або іншими поважними причинами.

З повагою та розумінням, Я.О. Турчин