Співвласник громадянин Росії

Доброго дня.

Наразі діє Закон України "Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів".

Проведення примусового вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів здійснюється з мотивів суспільної необхідності (включаючи випадки, за яких це настійно вимагається військовою необхідністю) та ґрунтується на принципах законності, прозорості, об'єктивності, відповідності меті, стратегічної важливості та ефективності.

Рішення про примусове вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів приймається Радою національної безпеки і оборони України та вводиться в дію указом Президента України.

Проте це не Ваш випадок.

Тому в Вашому випадку це не можливо.

Доброго дня, нажаль ви не можете цього зробити. Війна в Україні не дає підстав для позбавлення права власності Росіян на території України.

Право приватної власності в Україні охороняється; його припинення чи переходи можуть статися лише на підставі конкретних правових механізмів (угода сторін, рішення суду, державні заходи у вигляді примусового вилучення/націоналізації або конфіскації за вироком суду)

Ви зможете переоформити майно лише за власної згоди співвласника і то тільки після закінчення війни, так як будь які нотаріальні дії під час військового стану не вчиняються з громадянами РФ .

Доброго дня, пане Володимире!

На даний час, це неможливо, адже викупити у громадянина РФ його частку неможливо (так як такі нотаріальні дії не посвідчить жоден нотаріус), а припинити право власності через суд буде надзвичайно складно (так як частка громадянина РФ є значною)

Тому, Вам потрібно чекати поки відбудуться зміни у нормативно-правових актах.

Згідно постанови КМУ 187 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/187-2022-%D0%B...

Для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов’язаних з державою-агресором, мораторій (ЗАБОРОНУ) на відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, права участі в юридичній особі (акцій, паїв, часток у статутному капіталі або інших об’єктів цивільних прав, що засвідчують участь в юридичній особі), прав вимоги до боржника у справах про банкрутство (неплатоспроможність), транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання Російською Федерацією або особами, пов’язаними з державою-агресором, крім:

• безоплатного відчуження/передачі на користь держави Україна;
• задоволення вимог Національного банку за наданими кредитами рефінансування з підтримки ліквідності банків;
• відчуження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб або уповноваженою особою Фонду майна банку, щодо якого Національним банком прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;
• відчуження права участі в юридичній особі за наявності рішення Кабінету Міністрів України про погодження такого відчуження;

Статтею 365 ЦК України визначено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Кожну із підстав слід доводити окремо, однак в будь-якому випадку треба доводити, що позбавлення права власності не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Доказами можуть бути документи, які підтверджують, що співвласник має інше житло у власності.

Якщо позов подається з причин того, що частка на квартиру є незначною і не може бути виділена в натурі, треба надати висновок експерта, яким буде підтверджений вказаний факт.

Якщо доводити, що річ є неподільною, то достатньо надати правовстановлюючі документи, які це підтверджують.

Якщо обирати спосіб судового захисту,що спільне володіння і користування майном є неможливим, то до суду з позовною заявою треба долучити докази того, що таке користування дійсно є неможливим. Такими доказами можуть бути звернення до поліції, інших органів влади, довідки від ОСББ, докази того, що співвласник ухиляється від утримання спільного майна або псує таке майно, або псує речі іншого співвласника.

Слід вказати, що якщо Ви хочете позбавити іншого співвласника його частки на нерухоме майно, яке використовується для проживання такого співвласника, а іншого житла така особа не має, то суд скоріш за всі відмовить в позові. Це зумовлено тим, що така справа буде стосуватись не тільки права власності, але і житлових прав. Недопустимим є втручання в житлові права особи і тим більше, недопустимим буде позбавлення такої особи єдиного житла.

У випадку пред’явлення позовної вимоги про припинення права власності на частку, позивач зобов’язаний визначити вартість частки в майні, яку бажає примусово викупити і вказану суму внести на депозитний рахунок суду. На підтвердження внесення таких коштів долучається квитанція.

ПОЗИЦІЇ ВЕРХОВНОГО СУДУ ПО СПРАВАМ ПРО ПРИМУСОВИЙ ВИКУП ЧАСТКИ В СПІЛЬНОМУ МАЙНІ:

1) У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) зроблено висновок, що відсутність конструкції ("за наявності одночасно") в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності.

2) в постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.06.2021р. по справі № 311/2586/18: За загальним правилом, при вирішенні справ про виділ в натурі часток житлового будинку, що є спільною частковою власністю, судам слід мати на увазі, що при неможливості виділу частки в натурі або встановлення порядку користування ним власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація. Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутньої такої згоди - судом за дійсною вартістю будинку на час розгляду справи. Під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий в даному населеному пункту чи місцевості. Для її визначення за необхідності призначається експертиза. В окремих випадках суд може врахувати конкретні обставини справи і за відсутності згоди власника, що виділяється, зобов`язати решту учасників спільної власності сплатити йому грошову компенсацію за належну частку з обов`язковим наведенням відповідних мотивів. Зокрема, це може мати місце, якщо частка у спільній власності на будинок є незначною й не може бути виділена в натурі чи за особливими обставинами сумісне користування ним неможливе, а власник в будинку не проживає і забезпечений іншим житлом.

3) У постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016 року в справі № 6-2925цс15 зроблено висновок, що з врахуванням закріплених в пункті 6 статті 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Успіхів Вам!

Доброго дня, Володимире!

Квартира у власності двох власників. Один з них є громадянином росії та проживає там. Чи є можливість позбавити його права власності на його частку 2/3 в користь іншого власника який має 1/3 та в свою чергу є громадянином України та постійно тут проживає.

Позбавити права власності можливо тільки у судовому порядку й при тому лише за наявності певних обставин.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 1,2 ст. 321 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частинами першою - третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ч. 1 ст. 365 Цивільного кодексу України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1. частка є незначною і не може бути виділена в натурі;
2. річ є неподільною;
3. спільне володіння і користування майном є неможливим;
4. таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Для припинення права на частку в майні на підставі позову інших співвласників достатньо наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій статті 365 ЦК України обставин (зокрема, в пунктах 1-3).

Частка є незначною і не може бути виділена в натурі

З судової практики вбачається, що поняття «незначна частка» є оціночним, тому при вирішенні спору в судовому порядку суд враховує співвідношення вартості всього майна, розміру часток кожного.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 760/8958/15-ц (провадження № 61-4860св18) судом встановлено, що «позивачам на праві спільної часткової власності належить по 1/3 частини трикімнатної, а інша 1/3 частина цієї ж квартири належить відповідачу. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі посилались на те, що частка відповідача у спірній квартирі порівняно із часткою позивачів є незначною, спірна квартира є неподільною річчю, такою, яку неможливо поділити в натурі без втрати її цільового призначення, спільне володіння та користування майном для сторін є неможливим; відповідач та її діти мають інше житло, а отже припинення права власності не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача та членам її сім'ї, а також той факт, що з моменту набуття права власності на 1/3 частини спірної квартири відповідач жодних витрат на утримання квартири у придатному до використання стані не несла, а також відмовилась отримати компенсацію за свою частку у спільному майні.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилалась на те, що припинення права власності на частку у спільному майні завдасть істотної шкоди її інтересам та членам її сім'ї, оскільки іншого житла на праві власності вона не має.

У силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

При цьому право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року № 6-68цс12.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.

Встановлено, що відповідачу належить 1/3 частина спірної квартири, указана частина у порівнянні із частинами співвласників позивачів, яким також належить по 1/3 частині квартири, не може бути визначена як незначна; зазначене житло є єдиною власністю відповідача, припинення на яку завдасть останній істотну шкоду. Та обставини, що відповідач та її діти зареєстровані в іншому житловому приміщенні само по собі не є підставою для висновку про те, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, оскільки доказами по справі підтверджено, що таке припинення завдасть істотної шкоди інтересам відповідача та членам її сім’ї.

Ураховуючи наведене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що немає достатніх правових підстав для припинення права власності відповідача на належну їй частку в праві спільної часткової власності на квартиру».

Для визначення можливості виділення в натурі частки нерухомого майна необхідно звернутися до суб’єкта господарювання, який здійснює технічну інвентаризацію об’єктів нерухомого майна (суб’єкти господарювання, у складі яких працює один або більше відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов’язаних із створенням об’єктів архітектури, які пройшли професійну атестацію та отримали кваліфікаційний сертифікат для отримання висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки об’єкта нерухомого майна) та укласти договір про проведення технічної інвентаризації.

Річ є неподільною

Відповідно до ст. 183 ЦК України, подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Стосовно підтвердження неподільності, суд може призначити будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої може поставити наступні питання (перелік питань приблизний):

1. Яка дійсна ринкова вартість майна?
2. Чи технічно можливий поділ майна відповідно до часток кожного співвласника?
3. Які можливі варіанти поділу майна на ізольовані рівноцінні об`єкти відповідно до часток у власності?
4. Які переобладнання необхідно здійснити для поділу майна відповідно до варіантів розподілу?
5. Якщо поділ майна технічно можливий з незначними відхиленнями від ідеальних часток, то які існують варіанти поділу, розрахунки, компенсації, перерозподіл часток та яким є розмір грошової компенсації одного із співвласника іншому щодо кожного варіанту виділу майна?
6. Які можливі варіанти встановлення порядку користування (поділу) майна?

Однак частими також є випадки, коли суд робить судження щодо неподільності нерухомого майна на основі висновку про неможливість виділу частки з майна.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2021 року у справі № 766/18974/18 (провадження № 61-6657св21) зроблено висновок «Виходячи з аналізу положень статті 364 ЦК України, з урахуванням закріплених в пункті 6 статті 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі у справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.

Відмовляючи у задоволенні позову про припинення права власності та стягнення компенсації у зв’язку з неспроможністю відповідача виплатити позивачу компенсацію, апеляційний суд у цій справі обмежився самим лише посиланням на майновий стан відповідача і залишив поза увагою те, що відповідач не проживає у спірній квартирі та не користується нею.

У свою чергу, суд першої інстанції врахував, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що спірна квартира є єдиним житлом відповідача і в разі її відчуження відповідачу буде завдано значної шкоди, зокрема позбавить житла, у зв’язку з чим дійшов правильного висновку про те, що об’єкт спільної власності може бути відчужено з компенсацією кожному власнику його частки, що є прикладом дотримання балансу інтересів усіх співвласників».

Спільне володіння і користування майном неможливе

Якщо співвласники не є членами однієї сім’ї, не проживають спільно і не ведуть спільне господарство, один з них не бере участі у витратах, яких потребує утримання майна, не несе витрати зі сплати житлово-комунальних послуг – можна стверджувати про неможливість спільного володіння та користування майном, адже такі обставини практично завжди призводять до виникнення конфліктних ситуацій серед співвласників, що в свою чергу може призводити до звернення співвласників до правоохоронних органів – проте суд встановлює ці обставини у кожному конкретному випадку.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 липня 2021 року у справі № 736/659/19 (провадження № 61-4489св21) зроблено висновок «Неможливість виділення частки в натурі в окреме жиле приміщення та неприязні відносини між співвласниками не є безумовними підставами для примусового припинення права власності на частину належного особі майна, якщо таке припинення завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї».

Припинення права на частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї.

Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку ст. 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні ст. 181 ЦК України

Якщо ж будинок належить двом господарям на праві спільної сумісної або часткової власності (простіше кажучи, техпаспорт на нього один, правовстановлюючий документ теж один, але в них перераховані всі власники, можливо, із зазначенням ідеальних часток кожного з них), то приватизація земельної ділянки може бути здійснена лише за згодою всіх співвласників. У разі її (згоди) відсутності потрібно поділити будинок в судовому порядку або шляхом укладення між власниками угоди про розподіл спільного майна, посвідченого нотаріально (нотаріальна угода не укладалась). Після такого поділу кожний з власників може подавати заяву на приватизацію земельної ділянки самостійно.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 750/11178/17 (провадження № 61-42000св18) зроблено висновок «Тлумачення пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України свідчить, що припинення права на частку має відбуватися, якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Тобто можливе порушення інтересів як самого співвласника, так і членів його сім`ї виступатиме перешкодою для задоволення позову про припинення права на частку. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об’єкта, який є спільним майном. Ця умова спрямована на запобігання порушення інтересів співвласника та членів його сім’ї. Оскільки мається на увазі недопущення, то суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку».

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю!

На цей час відповідно до до постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану, нотаріальні дії щодо майна громадян РФ провести не можливо.

Постановою Кабінету Міністрів № 164 визначено суворі обмеження для громадян російської федерації та юридичних осіб, безпосередньо пов'язаних з країною-агресором. Отож, постанова передбачає, що в умовах воєнного стану нотаріальні дії вчиняються з урахуванням таких особливостей:

- незавершені нотаріальні дії за зверненням громадянина російської федерації, юридичної особи, створеної та зареєстрованої відповідно до законодавства російської федерації, або юридичної особи, створеної та зареєстрованої відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку у статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є громадянин російської федерації або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації, зупиняються до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов’язаних з державою-агресором.

- у разі звернення за вчиненням нотаріальної дії громадянина російської федерації, юридичної особи, створеної та зареєстрованої відповідно до законодавства рф, або юридичної особи, кінцевим бенефіціарним власником, якої є громадянин російської федерації або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації, нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії.

Це обмеження діє до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов’язаних з державою-агресором

Єдиною нотаріальною дією, що дозволена, є засвідчення справжності підпису на заяві про вихід з громадянства російської федерації.

---

ПРОСТО ПОЗБАВИТИ ВЛАСНОСТІ ГРОМАДЯНИНА РФ - НЕМОЖЛИВО.

Позбавити громадянина РФ власності в Україні можна або шляхом добровільної відмови від майна, або примусово, якщо є законні підстави, що підтверджені рішенням суду, наприклад, за конфіскацію у випадках правопорушень або на підставі Закону України № 2116-IX, який передбачає примусове вилучення майна РФ та її резидентів.

Право власності непорушне. Агресія росії не є підставою для того, щоб позбавити права власності. Є Закон України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об'єктів права власності Російської Федерації та її резидентів», але його можна застосувати тільки до тих громадян РФ, які публічно не заперечують чи підтримують збройну агресію росії проти України, та виступають за встановлення і утвердження тимчасової окупації частини території України - виключно для них застосовуватиметься примусове вилучення їхніх активів. Окрім цього, перелік таких осіб затверджує РНБО. І на останок, вилучення майна можливе лише на користь держави Україна, тому Вам особисто цей закон ніяк не допоможе.

Єдиний можливий варіант в схожих випадках - це подати в суд позовну заяву на підставі несплати комунальних платежів. Співвласник- громадянин України може подати позов проти співвласників - громадян росії, з вимогою стягнути заборгованість (Ви сплачуєте комуналку за співвласника громадянина рф).

Вітаю Вас.

Квартира у власності двох власників. Один з них є громадянином росії та проживає там. Чи є можливість позбавити його права власності на його частку 2/3 в користь іншого власника який має 1/3 та в свою чергу є громадянином України та постійно тут проживає.

Примусово позбавити власника його частки просто через його громадянство неможливо: право власності захищене Конституцією і може бути припинене лише на підставах, прямо передбачених законом (наприклад, рішення суду про визнання правочину недійсним, конфіскація за вироком тощо) або в порядку, встановленому для відчуження/примусового викупу державою. Громадянство само по собі не створює підстави для вилучення чи примусового позбавлення частки приватної власності.

У цьому випадку слід одразу зазначити, що будь-які операції з відчуження або переоформлення майна, у якому стороною є громадянин рф, наразі заборонені постановою Кабінету Міністрів України № 164 від 28.02.2022. Цей нормативний акт установлює мораторій на відчуження, передачу в заставу, обмін, дарування, поділ чи будь-яке інше розпорядження майном, якщо однією зі сторін правочину є громадянин рф або особа, пов’язана з державою-агресором. Тобто навіть за взаємною згодою сторін укласти договір купівлі-продажу, дарування чи виділу частки у власності неможливо до скасування воєнного стану чи до зміни урядового рішення.

Фактично це означає, що наразі позбавити громадянина РФ права власності або переоформити його частку в цивільно-правовому порядку неможливо - ні шляхом купівлі, ні через договір дарування, ні навіть за рішенням суду в частині передачі права іншій особі, якщо це призведе до фактичного відчуження майна.

З повагою! Щасти Вам!