Алгоритм дій якщо схопило тцк

Доброго дня, пані Олено!

Чи подавали Ви клопотання до суду про забезпечення позову шляхом заборони на здійснення мобілізаційних заходів відносно Вашого сина? Чи перебуває Ваш син у розшуку ТЦК?

Справа в тому, що Ваш син є військовозобов'язаним і йому можуть вручити повістку або направлення на ВЛК, адже статус обмежено-придатний вже скасований.

На даний час краще мати при собі укладений договір з адвокатом, який може в будь-який момент під'їхати та представляти інтереси Вашого сина.

Якщо ж син перебуває у розшуку (про це буде вказано в Резерв+), то працівники поліції можуть його затримати та доставити до ТЦК, де буде складений протокол та вручать направлення на ВЛК.

Якщо ж його затримає не поліція, а ТЦК - то зателефонуйте та напишіть заяву в Генеральну прокуратуру, Державне бюро розслідувань, Національну поліцію та повідомляйте про незаконне позбавлення волі/викрадення (стаття 146 ККУ) та перевищення влади чи службових повноважень (стаття 426-1 ККУ).

Адже затримувати військовозобов'язаних мають право ЛИШЕ працівники поліції. При цьому повинен складатися протокол.

На жаль, поки син не має оформленої відстрочки, то його можуть мобілізувати з будь-якого куточка України.

Згідно частини 1 статті 39 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу"

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов’язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

На жаль, за певних обставин затримати сина можуть на першому ж блок-пості, навіть, якщо він не перебуває у розшуку. Нариклад, йому можуть вручати повістку, а він від неї відмовиться або вони скажуть, що відмовився і так у них буде право доставити його в ТЦК, адже згідно пункту 54 постанови КМУ 560

У разі відмови прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки поліцейський, який входить до складу групи оповіщення, проводить адміністративне затримання та доставлення громадянина до такого центру на підставі статей 261 і 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, тепер за відмову від повістки або за відмову прослідувати до РТЦК поліцейські можуть затримати будь-кого та доставити його до ТЦК.

Але, згідно статті 261 КУпАП під час затримання повинен бути складений протокол, поліцейські повинні повідомити родичів та правозахисника військовозобов'язаного (або центр безоплатної правової допомоги). На жаль, на практиці, взагалі нікого не повідомляють.

Загалом до отримання рішення суду сину краще бути обережним, адже якщо його мобілізують, але з часом він у суді визнає мобілізацію незаконною, то його все рівно не звільнять з військової служби. Адвокати тут безсильні.

Адже є сумнозвісне рішення Верховного Суду з якого випливає, що встановлення факту грубого порушення ТЦК процедури мобілізації не призводить до звільнення незаконно мобілізованого з військової служби (постанова у справі №160/2592/23 від 5 лютого 2025 року).

У справі було встановлено протиправні дії ТЦК щодо призову, оскільки не було проведено медичного обстеження ВЛК стану здоров`я позивача.

Суди першої та апеляційної інстанцій позов проти ТЦК задовольнили. Вони зазначили, що належним відновленням порушених прав позивача є відновлення становища особи, яке існувало до такого порушення прав, а тому необхідно зобов`язати військову частину прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби.

Однак Верховний Суд, серед іншого, зазначив, що таке порушення не є підставою для звільнення позивача з військової служби відповідно до статті 26 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу», адже вона визначає виключний перелік таких підстав.

Втім, Дніпропетровський окружний адмінсуд у справі №160/33452/24 висловив незгоду з позицією Верховного Суду і заявив, що «...дотримується позиції, що протиправні дії не можуть спричиняти правомірних наслідків, а обов`язок доведення придатності особи до військової служби лежить на суб`єкті владних повноважень. Інший підхід суперечив би принципам, які відрізняють суди адміністративної юрисдикції від інших видів юрисдикцій», зазначив суд першої інстанції.

Крім того, Дніпропетровський окружний адмінсуд висловив цікаву думку про те, що відсутність у статті 26 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу» такої підстави для звільнення з військової служби як непроходження позивачем медичного огляду під час його призову є виключно свідченням того, що законодавець при написанні зазначеної норми виключав можливість проходження військової служби особою, яка є непридатною до служби або не пройшла медичний огляд.

В іншій справі 560/8465/24 йдеться про те, що ТЦК не лише не видав і не надав військовозобов’язаному оповіщення про його виклик і призов, а й здійснив призов без складання будь-яких документів та, відповідно, без надання позивачу жодного документу щодо його військового обліку та призову. У постанові від 16 квітня 2025 року по цій справі Сьомий апеляційний адміністративний суд визнав дії ТЦК щодо призову протиправними. Втім, зі служби звільнити такого мобілізованого неможливо, зокрема, з огляду на позицію Верховного Суду щодо наслідків незаконної мобілізації.

Проте, на даний час законопроектом 13345 пропонується внести зміни до ч. 4 статті 26 Закону «Про військовий обов'язок і військову службу» щодо звільнення з військової служби за рішенням суду. Даний законопроєкт зареєстровано у Верховній Раді і надано для ознайомлення в комітеті https://itd.rada.gov.ua/BILLINFO/Bills/Card/56533. Тому існує надія, що незаконно мобілізованих все ж будуть звільняти з військової служби.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Доброго дня, Олена!

На даний момент студент, 24 роки, вивчається в інституті, отримує першу вищу освіту, але МОН видало довідку, що він порушує послідовність навчання. Тому ми в процесі оскарження даної довідки, але розуміємо, що будь якої миті його може схопити ТЦК,

Так, Ви праві. На жаль, такі випадки станом на зараз непоодинокі й тому Вашому сину потрібно бути дуже обережним до того моменту, допоки суд не прийме рішення на його користь, а ДП "Інфоресурс" (за вказівкою МОН) не внесе необхідні зміни до ЄДЕБО.

Можна було б звичайно подати до суду клопотання про забезпечення позову, але у справах проти МОН щодо оскарження запису у довідці ЄДЕБО, таке клопотання навряд чи буде задоволено, оскільки відповідач по справі МОН, а забезпечення позову по відношенню до ТЦК...В кінцевому варанті все буде залежати від судді.

Забезпечення позову - це фактично гарантія майбутнього виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає такі способи забезпечення адміністративного позову:

1) зупинення дії індивідуального або нормативно-правового акту;

2) заборона відповідачу вчиняти певні дії;

4) заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Водночас суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Якщо зазначаються декілька заходів забезпечення позову, необхідно обґрунтувати доцільність вжиття кожного.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу щодо забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінку такої відповідності здійснює суд, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

тому прошу пояснити мені з точки зору закона, а також нашої практиці, що потрібно робити в такій ситуації, як себе поводити, і на що можна розраховувати.

Складне питання, оскільки оскарження рішення МОН не надає Вашому сину жодних привелеїв перед ТЦК і не є забороною щодо мобілізації, оскільки станом на зараз Ваш син не має права на відстрочку. При тому, якщо сина мобілізують, то звільнитися з ЗСУ на підставі навчання він вже не зможе.

На жаль, іноді трапляються такі випадки, що члени родини дізнаються про незаконну мобілізацію вже тоді, коли чоловік знаходиться у навчальному центрі в статусі військовослужбовця...

Відповідно до Постанови КМУ №560 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період":

"2. На військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов’язані, які придатні до військової служби за станом здоров’я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, для комплектування (доукомплектування) з’єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування)".

З приводу Ваших дій при "бусифікації" сина, то Ви або Ваш адвокат можете зробити настепне:

1. Заява про злочин до поліції про викрадення людини.

2. Заява про злочин до ДБР щодо перевищення повноважень ТЦК.

3. Заява слідчому судді у порядку статті 206 КПК.

3. Скарга до МОУ.

4. Скарга до Омбудсмена.

Стаття 146 ККУ Незаконне позбавлення волі або викрадення людини.

1. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини -

караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі діяння, вчинені щодо малолітнього або з корисливих мотивів, щодо двох чи більше осіб або за попередньою змовою групою осіб, або способом, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або таке, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань, або із застосуванням зброї, або здійснюване протягом тривалого часу, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, або такі, що спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

Стаття 426-1 ККУ. Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень.

"1. Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав чи повноважень, крім передбачених частиною другою цієї статті, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду, -

карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Застосування нестатутних заходів впливу щодо підлеглого або перевищення дисциплінарної влади, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду, а також застосування насильства щодо підлеглого -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

3. Діяння, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені із застосуванням зброї, а також діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п’яти до дев’яти років.

4. Діяння, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, -

караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

5. Діяння, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років".

Стаття 206 КПК. Загальні обов’язки судді щодо захисту прав людини.

"1. Кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов’язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.

2. Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов’язаний постановити ухвалу, якою має зобов’язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з’ясування підстав позбавлення свободи.

3. Слідчий суддя зобов’язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.

4. Якщо до доставлення такої особи до слідчого судді прокурор, слідчий звернеться з клопотанням про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов’язаний забезпечити проведення у найкоротший строк розгляду цього клопотання.

5. Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов’язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе:

1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду;

2) неперевищення граничного строку тримання під вартою;

3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду.

6. Якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов’язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та:

1) забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи;

2) доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи;

3) вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.

7. Слідчий суддя зобов’язаний діяти в порядку, передбаченому частиною шостою цієї статті, незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі.

8. Слідчий суддя має право не вживати дій, зазначених у частині шостій цієї статті, якщо прокурор доведе, що ці дії вже здійснені або здійснюються.

9. Слідчий суддя зобов’язаний вжити необхідних заходів для забезпечення особи, яка позбавлена свободи, захисником і відкласти будь-який розгляд, у якому бере участь така особа, на необхідний для забезпечення особи захисником час, якщо вона бажає залучити захисника або якщо слідчий суддя вирішить, що обставини, встановлені під час кримінального провадження, вимагають участі захисника".

До війни він мав статус частково годного. Не годен у мірний час, частково годний у воєнний.

Якщо Ваш син й наразі має захворювання, які дозволять визнати його "придатні до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв’язку, оперативного забезпечення, охорони", то він буде вважатись таким, який є непридатним до служби у підрозділах спеціального призначення, Десантно-штурмових військах, морській піхоті, на підводних човнах, надводних кораблях, у спецспорудах.

Якщо ж стан здоров'я погіршився, то можливо є підстави і для визнання його непридатним до проходження ВС, але все це вже окрема історія, яка потребує додаткової інформації від Вас та аналізу медичних документів.

При тому дуже важливо мати якомога більше медичних документів, як за минулий період, так і станом на зараз. Як також має значення, аби записи про всі обстеження були внесені до ЕСОЗ.

Відповідно до пункту 3.4 глави 3 розділу II Наказу МОУ №402:

"Лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров’я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов’язаний, що характеризують його стан здоров’я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації".

Згідно пункту 3.11 глави 3 розділу II Наказу МОУ №402:

"У разі коли лікарям ВЛК ТЦК та СП важко остаточно визначити стан здоров’я військовозобов’язаного, він направляється лікарем - членом ВЛК на амбулаторне або стаціонарне обстеження з подальшим оглядом ВЛК ТЦК та СП, з унесенням відповідного запису про направлення до ЕСОЗ. Після проведення обстеження складається Акт дослідження стану здоров’я (додаток 10), який підписується керівником закладу охорони здоров’я (установи). Акт подається до ВЛК ТЦК та СП на розгляд. Якщо обстеження проводилось у закладі охорони здоров’я в системі Міністерства оборони України, то огляд проводиться госпітальною (гарнізонною) ВЛК".

В цілому ж при "бусифікації" вийти з ТЦК майже неможливо, так саме, як і звільнитись на підставі незаконної мобілізації з ЗСУ.

Нещодавно Верховним Судом прийнята постанова у справі № 160/2592/23, у якій суд виснував, що факт непроходження ВЛК під час призову не є підставою для звільнення з військової служби. При цьому суд зазначив, що рішення про мобілізацію, ухвалене ТЦК, вважається чинним, навіть якщо воно було прийняте з порушенням процедури. Скасування такого рішення може бути можливим, але воно не призведе до автоматичного звільнення з військової служби. Тобто якщо військовий хоче звільнитися з військової служби, йому необхідно звертатися до суду для оскарження самого факту мобілізації, а не лише рішення про його придатність до служби.

Питання звільнення з військової служби регулюються ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов’язок та військову службу». Проте чинним законодавством не передбачена підстава для звільнення військовослужбовця та подальшого виключення зі списків частини на підставі рішення суду (якщо це не відповідний вирок), або ж через незаконний призов територіальним центром комплектування та соціальної підтримки військовозобов’язаних громадян України для проходження військової служби. І це цілком зрозуміло, адже законодавець не може передбачити, а тим більше закріпити в законі ситуацію, коли суб’єкт владних повноважень, в нашому випадку територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, допускає прийняття незаконного наказу про мобілізацію.

Варто зазначити, що законопроєкт № 13345 про внесення зміни до ч. 4 ст. 26 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» щодо звільнення з військової служби за рішенням суду зареєстровано у Верховній Раді. Законопроєктом пропонується у разі визнання судом процедури мобілізації протиправною звільняти особу з військової служби. Таким чином, пропонується вирішити прогалину в законодавстві, з якою стикнулися адміністративні суди, коли особу було мобілізовано з порушеннями, які встановив суд та ухвалив рішення про визнання наказу про мобілізацію протиправним.

Станом на дату публікації статті законопроєкт № 13345 направлено на розгляд Комітету Верховної Ради України.

Є два рішення суду, у яких судді відійшли від висновку Верховного Суду, але це, скорше за все, виключення, ані ж стала практика. При тому на розгляд такої справи у суді може піти мінімум півроку й у цей час Ваш син не буде звільнений від проходження військової служби.

Тож, як висновок, ще раз наголошую на тому, що сину потрібно бути дуже обережним на той час, допоки у суді розглядатиметься справа.

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю!

У випадку незаконних дій з боку ТЦК та СП потрібно вирішити інцидент у межах правового поля. Це можуть зробити як військовозобов’язані, так і їх рідні. Куди ж потрібно звернутися?

Оскаржити незаконні дії ТЦК можна як через особисте подання заяви, так і в телефонному режимі.

Письмова скарга на дії ТЦК

Громадяни України мають право оскаржувати ті чи інші дії територіального центру комплектування, якщо вони здаються їм незаконними.

Скаргу на дії ТЦК можна подати до:

• обласного ТЦК;
• Міноборони
• Військової служби правопорядку
• ДБР

Телефонна скарга

Крім того, можна звернутися у державні структури дистанційно, подзвонивши на гарячу лінію.

Оскаржити дії ТЦК можна, зателефонувавши на гарячу лінію:

• Міноборони - 0800500442;
• Кабміну - 1545 (цілодобово).

Подання судового позову

Третій шлях - подання адміністративного позову в Окружний адміністративний суд в установленому порядку.

ТАКОЖ ВИ МОЖЕТЕ ЗВЕРНУТИСЯ ДО УПОВНОВАЖЕНОГО ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПРАВ ЛЮДИНИ:

https://ombudsman.gov.ua/

---

ДОПОМОГТИ ВАМ ЗМОЖЕ ТІЛЬКІ АДВОКАТ НА МІСЦІ ДЛЯ НЕГАЙНОЇ ДОПОМОГИ ВАМ.

ВАМ ТРЕБА ТЕРМІНОВО СКАРЖИТИСЯ.

Наполягайте на проходженні ВЛК саме за місцем обліку чоловіка , оскільки саме там зберігаються його медичні документи.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов’язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Повноваження ТЦК та СП окреслені низкою різних нормативно-правових актів, зокрема основоположними серед них є:

• Закон України "Про військовий обов’язок і військову службу";
• Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 р. № 154;
• Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560.

Насамперед слід зазначити, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто якщо законодавством чітко не передбачено, що відповідний орган чи посадова особа, може діяти якимось чином, то це заборонено, оскільки чинити можна тільки так, як передбачено чинним законодавством.

ТЦК та СП мають такі основні повноваження:

• Керують допризовною підготовкою разом з органами освіти;
• Виконують рішення щодо направлення громадян для проходження військової служби;
• Співпрацюють з місцевими адміністраціями щодо залучення громадян на військову службу або альтернативну службу;
• Ведуть облік призовників, військовозобов’язаних, резервістів та добровольців територіальної оборони;
• Інформують громадян про їх права і обов’язки під час військового обліку і проходження служби;
• Оформлюють і видають військові облікові документи;
• Забезпечують захист інформації в Реєстрі військового обліку;
• Співпрацюють з державними органами для організації мобілізації та воєнного часу;
• Проводять інформаційні кампанії щодо залучення на службу;
• Ведуть облік підприємств, які виконують мобілізаційні завдання, і організовують контроль за підготовкою до мобілізації;
• Проводять заходи оповіщення та призову громадян;
• Слідкують за соціальним захистом військовослужбовців, пенсіонерів та членів їх сімей;
• Оформлюють компенсації та грошову допомогу військовослужбовцям та їхнім родинам у разі інвалідності чи загибелі;
• Надають довідки щодо проходження служби та учасників бойових дій;
• Розглядають справи (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно та з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Також деякі особливі повноваження мають обласні ТЦК та СП — в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Севастополі. Зокрема, вони допомагають організовувати контрольні медичні огляди для таких категорій громадян:

• Особи, яких районні або міські комісії визнали непридатними або тимчасово непридатними до військової служби;
• Громадяни, які не згодні з результатами медичного огляду або рішеннями районних чи міських комісій;
• Призовники, які повинні пройти медогляд перед відправленням до навчальних частин або центрів.

Специфічні повноваження є і у районних ТЦК та СП, зокрема:

• Організація медичних оглядів та психологічних обстежень для військово-лікарських комісій військовозобов'язаних і резервістів. Це відбувається з визначеною періодичністю, а під час мобілізації та/або воєнного стану – цілодобово;
• Оформлення відстрочок від призову для військовозобов'язаних і резервістів під час мобілізації та перевірка підстав для їх надання;
• Проведення спеціального обліку військовозобов'язаних та надання допомоги особам, звільненим з військової служби, у своєчасному оцінюванні їх стану для призначення пенсії чи пільг у разі інвалідності;
• Допомога у пошуку документів, необхідних для отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі, інвалідності або часткової втрати працездатності військовослужбовців;
• Перевірка сімейного стану військовослужбовців за зверненням командира частини або родичів (за наявності підстав).

Застосування заходів фізичного впливу (окрім випадків необхідної оборони) працівниками ТЦКСП заборонено. Чинним законодавством не передбачена можливість застосування з боку ТЦК та СП до військовозобов’язаних, резервістів, призовників тощо.

Коли трапляються випадки використання грубої сили працівниками ТЦК при мобілізації або інші правопорушення з їх боку, раджу звертатись до таких органів, які уповноважені вживати заходів щодо вирішення ситуацій порушення прав військовозобов’язаних:

• Вищестоящого керівництва (вищестоящий ТЦК та СП, Командування Сухопутних військ ЗСУ, Міністерство оборони України);
• Органів Національної поліції України;
• Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Серед проблем відсутності покарання, то першою проблемою притягнення винних осіб до відповідальності є відсутність звернення зі скаргою чи відповідною заявою до уповноважених органів. Також має місце ігнорування звернень та скарг громадян з боку уповноважених органів, які б мали вживати відповідні заходи. Водночас у разі відсутності належної реакції з боку уповноважених органів в деяких випадках слід звертатись до суду з урахуванням ситуації.

Дуже шкода, що на скарги щодо перевищення і зловживання влади представниками ТЦК всі органи, які повинні за цим доглядати та стримувати їх, не роблять цього, як показує досвід. Особа, яку побили чи незаконно затримали (представники ТЦК, — ред.), звертається до Нацполіції, ДБР, ВСП, а всі показують пальцем один на одного, але ніхто не хоче розбиратися, що сталося.

ПОКИ ВАШ СИН БУДЕ В ТЦКСП ВІН ВІЙСЬКОВОЗАБОВЯЗАНИЙ, ЯК ТІЛЬКИ ЙОГО ВІДПРАВЛЯТЬ ДО НАВЧАЛЬНОГО ЦЕНТРУ - ВІН МОБІЛІЗОВАНИЙ.

Після мобілізації (видачі наказу начальника ТЦК та СП про призов під час мобілізації) цивільний громадянин юридично стає військовослужбовцем. У разі залишення ним транспортного засобу на шляху до навчального центру або безпосередньо навчального центру під час навчання - до нього застосовуються санкції як до військовослужбовця - стаття 407 ККУ (самовільне залишення військової частини або місця служби) - від 5 до 10 років позбавлення волі. Якщо ж він ухиляється від військової служби шляхом самокалічення, симуляції хвороби, підроблення документів чи іншого обману – він підпадає під санкцію статті 409 ККУ - від 5 до 10 років позбавлення волі.

---

ПОКИ ВАШ СИН БУДЕ В ТЦКСП МОЖНА (ПРИ ДОПОМОЗІ АДВОКАТА):

1. До поліції із заявою про злочин відповідно до статті 146 ККУ.

"1. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини -

караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі діяння, вчинені щодо малолітнього або з корисливих мотивів, щодо двох чи більше осіб або за попередньою змовою групою осіб, або способом, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або таке, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань, або із застосуванням зброї, або здійснюване протягом тривалого часу, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, або такі, що спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років".

2. До ДБР із заявою відповідно до статті 426-1 ККУ:

"1. Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав чи повноважень, крім передбачених частиною другою цієї статті, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду, -

карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Застосування нестатутних заходів впливу щодо підлеглого або перевищення дисциплінарної влади, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду, а також застосування насильства щодо підлеглого -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

3. Діяння, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені із застосуванням зброї, а також діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п’яти до дев’яти років.

4. Діяння, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, -

караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

5. Діяння, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років".

3. До слідчого судді у порядку статті 206 КПК:

"1. Кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов’язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.

2. Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов’язаний постановити ухвалу, якою має зобов’язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з’ясування підстав позбавлення свободи.

3. Слідчий суддя зобов’язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.

4. Якщо до доставлення такої особи до слідчого судді прокурор, слідчий звернеться з клопотанням про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов’язаний забезпечити проведення у найкоротший строк розгляду цього клопотання.

5. Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов’язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе:

1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду;

2) неперевищення граничного строку тримання під вартою;

3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду.

6. Якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов’язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та:

1) забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи;

2) доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи;

3) вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.

7. Слідчий суддя зобов’язаний діяти в порядку, передбаченому частиною шостою цієї статті, незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі.

8. Слідчий суддя має право не вживати дій, зазначених у частині шостій цієї статті, якщо прокурор доведе, що ці дії вже здійснені або здійснюються.

9. Слідчий суддя зобов’язаний вжити необхідних заходів для забезпечення особи, яка позбавлена свободи, захисником і відкласти будь-який розгляд, у якому бере участь така особа, на необхідний для забезпечення особи захисником час, якщо вона бажає залучити захисника або якщо слідчий суддя вирішить, що обставини, встановлені під час кримінального провадження, вимагають участі захисника".

4. Зі скаргами до МОУ та Уповноваженого з прав людини.

У разі, якщо громадянин чинить непокору або співробітникам поліції, або співробітникам ТЦК, про це є відповідна норма в Кодексі про адміністративні правопорушення, яка дає змогу працівникові поліції здійснити під протокол адміністративне затримання громадянина, що має визначений строк — до 3 годин.

Затримання може здійснюватись виключно працівниками поліції у таких випадках:

1. Зафіксоване порушення правил військового обліку у реєстрі військовозобовʼязаних.
2. Чоловік не має військово-облікового документа.
3. Військовозобовʼязаний не перебуває на військовому обліку або знятий з обліку.
4. Зафіксоване ухилення від виконання військового обовʼязку у вигляді неявки за повісткою.
5. Ігнорування направлення на проходження ВЛК.

В таких випадках затримання відбувається на підставі статті 262 КУпАП та є абстолютно законним. Якщо ви не порушували правила військового обліку або є невійськовозобовʼязаним чи призовником здійснення адміністративного затримання не здійснюється, адже відсутні підстави для цього.

Районні ТЦК та СП - це не правоохоронні органи, а підрозділ Збройних сил України, які вповноважені вести військовий облік та проводити призов на військову службу. Тому будь-яких повноважень на затримання та арешт громадян дана структура не наділена.

У випадку, якщо працівники ТЦК та СП фіксують незаконні дії військовозобовʼязаних, вони мають право на притягнення таких порушників до адміністративної чи кримінальної відповідальності. Але примусової мобілізації чи утримання в приміщенні ТЦК та СП не повинно застосовуватись як санкція.

---

ОЗНАЙОМТИСЯ:

https://protocol.ua/ua/pohitili_ttsk_i_vnesli_v_re...

Мої вітання

Ситуація дійсно складна. Погоджуюсь з колегами щодо забезпечення позову. З відповідною заявою ви ще можете звернутися, але до прийняття рішення (ст. 105 КАС України). Щоправда, за подання такої заяви треба сплатити судовий збір в розмірі 908,4 гривень.

Також Ваш син може мати при собі і копію ухвали про порушення провадження у справі. Це може зняти у ТЦК певні питання.

З повагою

Андрій

Брильов

Ми подали прохання до МОН щоб потім звернутись до суду, але до суду ще не подавали