Як розділяється майно після розлучення

Доброго дня, Романе!

Майно, яке було придбано під час шлюбу, вважається спільною сумісною власністю подружжя та буде розділено у рівних частках, якщо Ви не доведете в суді, що таке майно було придбано Вами за особисті кошти. Чи маєте Ви відповідні докази?

Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У такому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява одного з подружжя про те, що річ була придбана за його особисті кошти, не буде належно підтверджена, тоді презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною.

Тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із законодавством України, все, що нажито в шлюбі, вважається спільною сумісною власністю подружжя незалежно від того, чи мав один із них самостійний заробіток.

Як відзначається у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Відповідно до статті 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

• майно, набуте нею, ним до шлюбу;
• майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
• майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
• житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";
• земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Правова позиція ВСУ у справі № 6-399цс17:

"Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Норму статті 60 СК України застосовано правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об’єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Для цього суду необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання, а позивачу необхідно надати докази, якими підтверджується набуття майна в окремий період саме за рахунок особистих коштів (майна) одного з подружжя.

Спільною сумісною власністю є спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності.

Суб’єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.

Співвласники такого майна володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання майном здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статі 368 Цивільного кодексу України (далі – Кодекс) спільною сумісною власністю є:

- майно , набуте подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом. (Так, статтею 64 Сімейного кодексу України передбачено, що дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як стосовно майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Договір про відчуження одним із подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності може бути укладений без виділу цієї частки. Крім того, встановлено, що зокрема, не може бути спільною сумісною власністю майно, набуте на підставі договору дарування, в порядку спадкування або ж набуте за кошти, які належали одному із них особисто. Таке майно є особистою приватною власністю дружини та чоловіка);

- майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім’ї, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. Згідно з Сімейним кодексом сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Подружжя вважається сім’єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв’язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім’ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Сімейним кодексом України передбачено право дружини і чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Так, дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою зокрема уклавши договір про поділ майна, що є у спільній сумісній власності. Якщо об’єктом поділу є нерухоме майно, тоді такий договір укладається у письмовій формі та підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню (частина друга статті 69 Сімейного кодексу України).

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю, Романе

Ось які правила розділу майна при розлученні містить Сімейний кодекс. Почати слід с того, що поділу підлягає спільна власність підружжя, яку було нажито під час шлюбу. Ось що говорить стаття 60

"Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу)."

При цьому не ділиться особиста власність кожного з подружжя. До неї відповідно до статті 57 входить майно, яке:

• належало кожному з подружжя до брака;
• отримано у браку як подарунок або спадщина;
• приватизовано під час браку (зокрема, це житло і земельна ділянка).

Є ще одна цікава категорія. Це майно, яке було хоча і придбано у браку, але за кошти, які належалі одному з членів родини до браку. Наприклад, чоловік до укладання шлюбу мав автомобіль. Під час шлюбу він продає його і за тиж самі кошти купляє нову машину. Це також буде його особистою власністю, але ще треба це довести.

Стандартне співвідношення часток складає 50 на 50 відповідно до статті 70 Цивільного кодексу. Ось стандартна схема, але є ще нюанси. Якщо залишилися запитання, пишіть, відповім.

З повагою,

Андрій Брильов

Але ось що ще хотів додати.

Ось як звучать частина 2 та 3 статті 70 Сімейного кодексу

"При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування"

Тобто, за наявністю певних обставин парітет долей може бути порушений. Але до суду треба надати відповідні докази.

Інший випадок, коли подружжя уклало шлюбний контракт. Тоді чоловік та дружина мають самостійно встановити схему поділу майна.

З повагою,

Андрій Брильов

Доброго дня, Романе!

За загальним правилом, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Статтею 63 Сімейного Кодексу України (далі - СКУ) передбачено, що дружина і чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Але Сімейним кодексом України визначено, що деяке майно, право власності на яке набуто одним з подружжя під час шлюбу, є особистою власністю такої особи та, відповідно, не підлягає поділу.

Згідно статті 57 СКУ особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;

4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";

5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

ОТЖЕ, ПІСЛЯ РОЗІРВАННЯ ШЛЮБУ ПОДІЛУ НЕ ПІДЛЯГАЄ НАСТУПНЕ ВАШЕ МАЙНО:

1. Куплене до шлюбу

2. Отримане в дарунок чи по спадщині.

3. Житло або земельна ділянка, кі були безоплатно приватизовані

4. Майно, яке куплене за особисті кошти. Наприклад, якщо Ви доведете, що нерухомість Ви купили виключно за особисті кошти (за гроші отримані від продажу особистого майна отриманого до шлюбу або якщо дана сума перебувала на банківському рахунку та у Вас є відповідні виписки) - суд визнає їх Вашою особистою приватною власністю та вони не підлягатимуть поділу

Заробітня плата чи доходи ФОП, які були отримані під час шлюбу є спільною власністю подружжя.

Поділ спільного майна може здійснюватися в добровільному порядку (шляхом укладення нотаріального договору), а в разі наявності спору - у судовому порядку.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Вітаю!

ПЕРЕПРОШУЮ ЗА ЧАСТИНУ ВІДПОВІДІ НА РОСІЙСЬКІЙ МОВІ.

ТЕ ЩО ВИ НЕ ПРАЦЮВАЛИ НЕ МАЄ ЖОДНОГО ВПЛИВУ НА ПОДІЛ МАЙНА.

При розлученні майно ділиться у два способи: добровільно, шляхом нотаріально посвідченої угоди, або через суд, якщо домовитись не вдається. За законодавством, спільне майно, набуте в шлюбі, ділиться рівними частками, але суд може відступити від цього принципу, враховуючи інтереси дітей та інші обставини справи.

За загальним правилом майно, яке було набуте подружжям під час шлюбу, належить їм обом на праві спільної сумісної власності, навіть з урахуванням того, що один з подружжя не заробляв на придбання тих чи інших речей.

Водночас, українське законодавство визначає перелік майна, яке не підлягає поділу. Зокрема це:

• отримане чоловіком чи дружиною до шлюбу;
• отримане у власність у порядку спадкування чи на підставі договору дарування;
• житло чи земельна ділянка, набуті внаслідок приватизації;
• придбане у шлюбі, проте за особисті кошти;
• речі індивідуального користування, у тому числі коштовності (навіть якщо були придбані за спільні кошти подружжя);
• премії, нагороди, отримані чоловіком чи дружиною за особисті заслуги (суд може визнати право на частку другого з подружжя, якщо буде вставнолено, що він своїми діями сприяв її одержанню);
• кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди;
• виплати, одержані за договорами страхування життя та здоров’я.

Також, суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею чи ним за час їхнього окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

До спільного подружнього майна входить:– доходи кожного з подружжя. До доходів закон відносить заробітну плату на роботі за наймом, прибуток від підприємництва, а також пенсії, допомоги, стипендії та інші нецільові виплати.Закон визначає: навіть якщо дохід мав лише один із подружжя, а другий подружжя з поважної причини (захворювання, вагітність, догляд за дитиною) не мав доходів, він не позбавляється права на поділ спільної власності. У той же час один з подружжя, який без поважної причини не мав доходів і навіть витрачав спільні кошти на шкоду сім’ї, може втратити частину спільної власності на користь другого з подружжя.

– рухоме майно, придбане у шлюбі на спільні кошти. До рухомого майна можна віднести меблі, побутову техніку, електроніку, транспортні засоби, Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

– нерухомість (квартири, земельні ділянки, житлові будинки та інші будинки), набуті у шлюбі на спільні кошти;

– цінні папери, частки у капіталі акціонерних товариств, набуті у шлюбі на спільні кошти;

– кошти на депозитних, накопичувальних банківських рахунках, набуті у шлюбі, крім подарованих, успадкованих та зароблених до шлюбу тощо;

– борги (кредитні, майнові зобов’язання), набуті у шлюбі. В даному випадку часто доводиться доводити, що борги виникли внаслідок неправомірних дій одного з подружжя та не в інтересах сім’ї, що досить складно, тому тут завжди треба бути пильним.

Отже, не важливо, хто з подружжя мав більший чи менший дохід, хто вносив кошти на банківські рахунки або набував те чи інше майно, на ім’я когось із подружжя було зареєстровано право власності (що найбільш актуально по відношенню до майна, що підлягає реєстрації – нерухомості, транспорт, цінні папери та ін.). Майнові права подружжя рівні. Виходячи з цього, спільно нажите подружнє майно підлягає поділу на рівні частини.

Все имущество приобретенное в браке является совместной собственностью супругов и подлежат разделу в равных.

Пост. Пленума ВСУ "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07):

"19. Вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Проте розпорядження таким майном після розірвання шлюбу здійснюється колишнім подружжям виключно за взаємною згодою відповідно до положень ЦК ( 435-15 ), оскільки в таких випадках презумпція згоди одного з подружжя на укладення другим договорів з розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя вже не діє.

22. Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК ( 2947-14 ) та ст. 372 ЦК ( 435-15 ). Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи...

23. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК ( 2947-14 ), ч. 3 ст. 368 ЦК) ( 435-15 ), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

24. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК) ( 2947-14 ).

Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.

25. Вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК ( 2947-14 ) щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК ( 435-15 ), за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності. ...

30. Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК ( 2947-14 ).

У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Якщо за час окремого проживання подружжя після фактичного припинення шлюбних відносин спільне майно його членами не придбавалося, суд відповідно до ч. 6 ст. 57 СК ( 2947-14 ) може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте кожним з них за цей період та за вказаних обставин, і провести поділ тільки того майна, що було їхньою спільною власністю до настання таких обставин.

При вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК ( 2947-14 ) в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК).

Рішення суду повинно містити мотиви та обґрунтування відступу від засади рівності часток подружжя у їхньому спільному майні.

Інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дочки, сина або другого з подружжя, що заслуговують на увагу, можуть враховуватися судом при визначенні способу поділу спільного майна в натурі й у тому разі, коли суд не відступив від засади рівності часток.".

Во-первых, как изложено в приведенном пост. ВСУ, расторжение брака супругов не прекращает права общей совместной собственности на их имущество, права на раздел этого имущества, в пределах срока срока исковой давности, при этом, началом течения этого срока является не момент расторжения брака, а момент, когда заинтересованное лицо узнало или должно было узнать о нарушении своего права в отношении этого имущества. Во-вторых, в случае судебного раздела имущества, надлежащим необходимым считаю подавать иск о признании имущества общей совместной собственностью. В-третьих, при разделе отступить от принципа равенства частей, учитывая интересы детей.

А тепер дещо, про поділ майна у суді.

Тут ось про що треба пам'ятати. Майно можна поділити не тільки під час або після розлучення, але і в шлюбі

Припустимо, розлучення пройшло, але майно не ділили. Воно продовжує залишатися у спільної сумісної власності.

На його поділ стаття 72 Сімейного кодексу встановлює позовну давність у три роки. І починається вона не з моменту розлучення, а тоді, коли один з колишніх супругов дізнався про порушення його прав як власника (наприклад, здійснено продаж майна без його згоди).

Тепер про особливості сплати судового збору. Його ставка зараз становить 1% від вартості майна але не менш 0,4 і не більше 3 прожиткових мінімумів (у 2025 році це 9048 гривень). Попередньо спірне майно оцінюється для визначення його вартості.

З повагою,

Андрій Брильов

якщо я продав квартиру яку придбав до шлюбу і за ці кошти купив будинок ? Як в такій ситуації виходить будинок куплений за власні кошт

---

1. ЯКЩО БУДИНОК ПРИДБАНИЙ ДО ШЛЮБУ - ЦЕ ВАША ОСОБИСТА ВЛАСНІСТЬ (ОТЖЕ ПОДІЛУ НЕ ПІДЛЯГАЄ).

2. ЯКЩО БУДИНОК ПРИДБАНИЙ ПІСЛЯ ШЛЮБУ - НЕОБХІДНО В СУДОВОМУ ПОРЯДКУ ДОВОДИТИ, ЩО ВИ ПРОДАЛИ ВЛАСНУ КВАРТИРУ ТА САМЕ НА ЦІ ГРОШІ ПРИДБАЛИ БУДИНОК ( ЩОБ НЕРУХОМІСТЬ НЕ ПІДЛЯГАЛА ПОДІЛУ).

ДОБРОГО ДНЯ, пане РОМАНЕ! Я РОЗУМІЮ, ЩО СКЛАДНО УСВІДОМИТИ РЕАЛІЇ СУЧАСНОГО СВІТУ, ПРИВНЕСЕНІ "КОМУНЯКАМИ" і "ЛІВИМИ" У ПРАВОВІ СИСТЕМИ НАВІТЬ ДЕМОКРАТИЧНИХ КРАЇН, АЛЕ НА ЖАЛЬ ЗАРАЗ ПО ЗАКОНУ ДІЛИТЬСЯ ВСЕ 50 на 50... незалежно від того, що Ви заробляли самі, а дружина сиділа у інстаграмах та "надихала Вас на успіхи своєю безцінною енергією" за вказівками різноманітних інтернет-шахраїв (коучів, астро-психологінь, спеціалісток по таро-розкладам тощо). Звісно якщо Ви не мільйонер чи міліардер і не підкупите суд чи вирішите питання іншим шляхом, як це часто буває в Україні.

На жаль це зараз працює саме таким чином. Чоловіки - ніхто, а жінки - у цьому світі все... Тому чоловіки мають пахати, заробляти, вмирати, захищати, а в іншому - рівноправ"я... шкода що не рівнообов"язковість. Бо права то рівні, а от обов"язки усі на чоловіках по всім пунктам і у всіх сферах. Але ж ми - чоловіки самі дозволили такий стан речей... В тому числі обравши у вищі ешелони влади чоловіків - лузерів, які відверті маріонетки своїх дружин, коханок, утриманок та "пудкаблучники" (що все життя доводять своїм жінкам, що вони варті них), а тому на рівні законодавства кожної країни фактично чоловіки втратили усі права, які мали до початку 20 століття. І це назвали демократією... Бо жінками легше маніпулювати на емоціях та просувати потрібну політику і маркетингово вони вигідніші, бо витрачають бездумно більше грошей. Так і став день мітингу повій у м. Чикаго (США) - 8 березня, міжнародним жіночим днем.

Ось де має бути проведена повна декомунізація. Не тільки у вивісках та пам"ятниках, а у законодавчих рудиментах та суддях - ковгоспних секретарях-друкарках, які зараз масово досі в системі та й молоді судді, яких готує вища освіта, на жаль досі зберігають навички ВУЗів орденів Лєніна та імені Дзержинського у своїх підходах до правосуддя. І як це прибрати з юридичної системи - поки незрозуміло. Бо всі роблять вигляд, що це нормально і так і має бути.

Це явно не та Україна, яку позиціонують у державній ідеології як козацька. Бо у козаків жінки знали своє місце, як власне і в усі часи в Україні від заснування Київської держави до приходу до влади комуняк, які й запровадили "псевдо-рівність"... але при них хоча б жінок заганяли рівно трудитися на заводах і фабриках... Зараз же цього всього немає, а залишились лише права, без будь-яких обов"язків жінок по відношенню до сім"ї, чоловіка, дітей, батьків. Чоловіків же знову повернули у становище подібне до кріпосного права та панщини, із мобілізацією в "москалі" (рекрути) (термін служби "рекрута" до 1793 був довічним. З 1793 рекрути служили 25 років, з 1834 - 20 років, у 1855-72 було встановлено послідовно 12-, 10- та 7-річні строки служби.). Певен, що хлопці на війні погодяться, що щось це їм нагадує.

Але закон є закон, тож як його написали депутати - "підкаблучники", так і застосовуються. Бо як слушно зазначає Штучний інтелект - самі обрали таку владу.

В чинному сімейному праві України та в міжнародному праві діє так звана псевдодемократична "Презумпція спільності майна подружжя" або "Презумпція спільної сумісної власності".

Такі правила в тому числі були закладені у всьому світі (на мою особисту думку) для того, щоб динамічно перерозподіляти капітали. Бо чоловікам не властиве у більшості марнотратство, тож саме жінки - головні клієнти усіляких маркетингових рекламних речей, що спонукають витрачати і витрачати не зароблене ними на усіляки псевдо-потрібні речі. Тож для цілей виробництва товарів та послуг - жінки незамінні. А так, якби капітали контролювали чоловіки, то так жваво не куплялися б останні Айфони, й інші речі, які вивели китайську "комуністичну" економіку ледь не на перше місце у світі. Внаслідок цього і маємо ситуацію, коли жінок немає у списках Форбс майже ніколи, бо вони в перші ж роки спускають здобуте у спадщину / при поділі майна подружжя та те, до заробляння / створення чого не мали ніколи відношення.

Але від ліричних відступів повернемося до вимог законодавства щодо поділу майна та визначення того, що є спільним майном подружжя.

Ообиста приватна власність – це майно, яке належить лише одному із подружжя, і на яке не поширюється сімейно-правовий принцип спільності майна подружжя. Відповідно до Цивільного кодексу України кожен власник користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Сімейний кодекс України чітко визначає, що є особистою приватною власністю дружини та чоловіка, а саме:

• майно, набуте нею, ним до шлюбу;
• майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
• майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
• житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;
• земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України;
• речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;
• премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги. Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню.
• кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди.
• виплати (страхові виплати та виплати викупних сум), одержані за договорами страхування життя та здоров’я.

Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Крім того, суд може визнати особистою приватною власністю дружини чи чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Якщо річ, що належить одному з подружжя, плодоносить, дає приплід або дохід (дивіденди), він є власником цих плодів, приплоду або доходу (дивідендів).

Той із подружжя, хто є власником майна, визначає режим володіння та користування ним з урахуванням інтересів сім’ї, насамперед дітей.

При розпорядженні своїм майном власник зобов’язаний враховувати інтереси дитини, інших членів сім’ї, які відповідно до закону мають право користування ним.

Але це все теорія, бо по факту суддям часто неможливо довести щось, навіть за наявності доказів. При цьому судді не розуміють, що людина яка з добрими намірами укладає шлюб - не буде все своє життя документувати і збирати докази, плануючи розлучення. Бо сенс тоді взагалі вступати у шлюб.

Тож у судах часто виступають такі питання - а як Ви доведете, що нову квартиру під час шлюбу купили саме за ті 60 тисяч доларів, які виручили від продажу батьківської спадщини, а не прогуляли ці гроші в казино?! Оскільки зараз дуже рідко операції з нерухомістю відбуваються через банківські рахунки, дійсно дуже складно це довести по транзакціям з рахунків. При цьому чомусь від жінок суди не вимагають підтвердити наявність грошей на час купівлі такого майна у шлюбі. Тож часто достатніми є відговірки по принципу - "Дідусь ненавидів СРСР і пограбував ощадкасу, тож у нашої сім"ї були гроші". І це не жарти, а реальні пояснення, які суди брали до уваги як неспростовані стороною чоловіка.

Стаття 60 Сімейного кодексу України

1. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

2. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тож як бачимо "ведення домашнього господарства" та інші речі дають право дружині претендувати на 50 % майна набутого її чоловіком під час шлюбу. Навіть якщо дружина сиділа вдома і домашнім господарством не займалася.

В Україні дуже мало суддів, які відійдуть від цієї презумпції спільного майна. А у разі спору, саме чоловіку дуже зі значними складнощами доведеться доводити зворотнє.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України (постанова ВСУ від 24.05.2017 р. по справі № 274/3158/15-ц, провадження № 6-843цс17).

За загальним правилом застосування презумпції згідно зі ст. 60 СК України майно, одержане одним із подружжя як набувачем за договором, що укладений під час перебування набувача в шлюбі, є об’єктом спільної сумісної власності подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов’язаний довести обставини, що її спростовують.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

"При вирішенні спорів про належність майна на праві спільної сумісної власності подружжю, суду в першу чергу належить встановити час набуття такого майна. При встановленні судом факту набуття майна у період шлюбу, на таке майно поширюється презумпція спільності майна подружжя. Факт набуття майна у період шлюбу доводить той із подружжя, який на нього посилається в обґрунтування своїх вимог про поділ такого майна. Спростовує презумпцію спільності майна подружжя той із подружжя, який заперечує, що майно набуте у період шлюбу є спільним сумісним майном." (Постанова Верховного суду від 12.06.2019 р. у справі 595/324/17).

У окремих випадках, якщо майно належне сторонам до шлюбу було істотно покращене за рахунок внеску іншого з подружжя, то таке особисте майно, в тому числі віднесене до особистої власності (спадщина, договір дарування, набуте до шлюбу) може бути визнане спільним майном подружжя.

Верховного Суду України, виклау у постанові від 08 листопада 2017 року у справі № 6-1447цс17 таку позицію. Тлумачення і застосування 62 СК України. Виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині, чоловіку Верховний Суд України у цій постанові у справі за подібних правовідносин зазначив, що, визначаючи правовий статус спірного майна як спільної сумісної власності подружжя, суд має враховувати, що частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним з подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання (будівництво) майна вкладено, крім спільних коштів, особисті приватні кошти однієї зі сторін, то частка в такому майні відповідно до розміру внеску є її власністю.

Ця позиція залишена в силі Постановою Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 № 214/6174/15-ц (14-114цс20).

Способи і порядок поділу мана, що є об'єктом права спільної сумісної власності

Ст. 71 СК України

1. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. … При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

2. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

3. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя

4. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

5. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Постанова Верховного Суду від 13 червня 2018 р. № 299/2587/15-ц (№ 61-8926св18)

За системним тлумаченням частин четвертої та п’ятої статті 71 СК України згоду на отримання компенсації за частину майна при його поділі повинен надати той з подружжя, на чию користь така компенсація присуджується, оскільки іншому з подружжя присуджується майно. Вимога одного з подружжя (позивача) про стягнення з іншого з подружжя (відповідача) грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, не породжує обов’язку такого відповідача попередньо вносити відповідну грошову суму на депозитний рахунок суду.

Постанова ВС від 30 січня 2019 у справі 158/2229/16 (61-19420св18)

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи; вирішуючи спори між подружжям, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб; у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Постанова ВС у справі 158/2229/16

У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

За змістом наведених норм, факт використання коштів отриманих від продажу спільного майна в інтересах сім’ї повинен доводити той із подружжя, хто відчужив таке майно без згоди на це іншого подружжя.

Постанова ОП КЦС у справі 127/7029/15-ц

Поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України). Отже, вартість майна, що підлягає поділу, потрібно визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв’язку з цим – неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.

Підстави для відступу від рівності часток подружжя при його поділі.

Стаття 70 СК України

2. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї. {Частина друга статті 70 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2037-VIII від 17.05.2017}

3. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування

На жаль таких випадків дуже мало. Бо по-перше майже усі судді жінки... по-друге, ті особи, які в системі судовій чоловіки, відносяться до таких справ тенденційно та на користь жінок... тобто є особами чоловічої статі досить з натяжкою і формально, а судять як жінки. Тобто у нас на відміну від США немає консервативних суддів Техасу, які присуджують майно чоловікам з урахуванням реального внеску кожного з подружжя у спільний добробут (без врахування усіляких енергій, вкладених в сім"ю сидінням вдома та поїданням суші з доставок, а так само прослуховування коучів та різноманітних астро-психологів які вчать як правильно жити та експлуатувати свого чоловіка) та ліберальних суддів Нью-Йорку, які ділять майно навпіл не дивлячись на вклад кожного з них... У нас усі судді ліберальні, тобто грають на користь жінок.

Не дарма найбагатша жінка в світі стала найбагатшою лише за рахунок виплати їй відступних колишнім чоловіком, щоб вона не знищила його компанію поділом майна. Це кейс Джеффа Безоса, засновника компанії "Амазон" та його дружиноньки Маккензі Таттл.

Власне такий саме підхід і при поділі дітей. Хоч міжнародне право і законодавство декларує псевдорівність прав батьтків, по факту дітей в Україні у 99,999 % випадків залишають матерям, якщо вони не відверті злочиниці, наркоманки, алкоголічки з перебуванням на відповідних обліках. Та й то... І система державних органів опіки цілком нормально до цього ставиться, якщо не мотивована грошима, що жінки мають усі права по принципу "я ж мати".

Звісно ж сучасна система правосуддя не дотримується ні формальних, ні фактичних стандартів правосуддя у таких вкрай чутливих справах як визначення місця проживання дитини з одним із батьків, забезпечення права батька на участь у вихованні дитини відмінну від оплати аліментів, тобто побачення з дитиною, спільний відпочинок, участь у її дозвіллі та освітньо-виховних заходах.

Саме тому наразі чоловікам щиро рекомендую або взагалі не заключати офіційний шлюб, який не дає ніяких прав, а лише тягарі і обов"язки, або підписувати шлюбний договір, який до речі теж фікція і в українських судах оспорюється, бо в Сімейний кодекс України вклали норму, що шлюбний договір в якому існує нерівність в бік одного з підписантів, є нікчемним... АБО, набувати все своє майно ДО ШЛЮБУ чи записувати його на близьких родичів, за якими у разі чого це майно успадкуєш. Бо в іншому випадку все буде поділено 50 на 50 і Ви без дозволу колишньої дружиноньки навіть не зможете продати власну квартиру чи інше нерухоме майно. А зараз працюють жваво над тим, щоб і автотранспорт обмежити у свободі продажу без дозволу другого з подружжя.

Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище.

Поняття «надзвичайно невигідне матеріальне становище» не визначено чинним законодавством.

Верховний Суд у постанові від 28 січня 2015 року по справі №6-230цс14 зазначив, що категорія «надзвичайно невигідне матеріальне становище» має оціночний характер і підлягає доведенню у порядку, передбаченому процесуальним законодавством.

Якщо умови шлюбного договору ставлять одну з його сторін у надзвичайно невигідне матеріальне становище, це є підставою для визнання шлюбного договору недійсним у судовому порядку. Оскільки категорія «надзвичайно невигідне матеріальне становище» є оціночною, підтвердити або спростувати, що умови шлюбного договору ставлять одну зі сторін у таке становище, можливо лише шляхом порівняння вартості майна, що за умовами оспорюваного договору переходить у власність кожної зі сторін у разі розірвання шлюбу — до такого висновку прийшов суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (КЦС/ВС) Усик Г.І. в Окремій думці від 25 листопада 2020 року по справі № 201/4255/16-ц.

Також судовою практикою підтверджується, що у надзвичайно невигідне матеріальне становище іншого з подружжя ставлять умови шлюбного договору, за якими все набуте у шлюбі майно (або абсолютна більшість майна) є особистою приватною власністю одного з подружжя — до відповідного висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 26 лютого 2020 року по справі № 755/19197/18.

За шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.

Окрім вищезазначених законодавчих вимог щодо змісту шлюбного договору, він не може обмежувати засади добровільності шлюбного союзу, рівноправності подружжя, турботи про добробут і розвиток дітей тощо. Хоча це прямо не визначено в законі, однак прямо прослідковується в судовій практиці. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 25 листопада 2020 року по справі № 201/4255/16-ц, подружжя не вправі у договорах між собою визначати такі умови, реалізація яких призводитиме до істотного дисбалансу між правами та обовʼязками кожного із подружжя.

Тобто судді Верховного Суду, більшість з яких або жінки, або неповноцінні чоловіки, фактично зруйнували цивілізований інститут шлюбного договору своїми ганебними та відверто ковгоспно-радянськими тлумаченнями щодо рівності / нерівності сторін. Про яку взагалі може йти мова рівність у шлюбі наприклад між моделлю з купленим дипломом і мільйярдером, який заходить у шлюб з мільярдним бізнесом. І виходить, що якщо шлюб буде укладений за законами України як і шлюбний договір, то такий мільярдер ризикує втратити все, бо завжди знайдуться ті, хто допоможе екс-моделі відсудити у свого чоловіка 50 % бізнесу. Власне офшори існують не тільки і не стільки для ухилення від сплати податків, скільки для захисту бізнесу від подібних "рейдерських захоплень" з використанням психологічно не дуже стабільних колишніх дружин, які заради помсти з легкістю стануть інструментом для знищення бізнесу, який вибудовувася роками чи навіть десятиліттями.

Я Вам щиро співчуваю, що виникла потреба поділу майна під час розірвання шлюбу, але з цим зробити майжен нічого неможливо, якщо майно придбане під час шлюбу і не набуте у спадщину чи шляхом укладання договору дарування. В іншому випадку треба дуже серйозні аргументи, докази та адекватний суддя, щоб змінити частки при поділі майна.

З повагою та розумінням, Ярослав ТУРЧИН