виконавче провадження та оскарження заочне рішення суду по ДТП

Вітаю Юлія.

Зараз Вам треба писати саме заяву про скасування заочного рішення, а не апеляційну скаргу. На це стаття 284 ЦПК України відводить 30 днів. В заяві треба указати, з яких причин Ви не згодні з рішенням.

Одна з головних - це неналежене повідомлення про дату та час судового засідання. Тому обов'язково треба зазначити, коли і за яких обставин Ви дізналися про існування судового рішення. Тоді є великі шанси на те, що його скасують. Треба заплатити також судовий збір у розмірі 605 гривень 20 копійок.

Якщо судове рішення буде скасовано, розгляд справи розпочнеться повторно. Але виконававче провадження буде закінчено. Якщо зплишилися питання, готовий відповісти.

З повагою,

Андрій Брильов

Доброго дня.

1. Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби визначений статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Оскаржити рішення, дії чи бездіяльність виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, сторони, інші учасники та особи можуть до відповідного адміністративного суду.

Крім того, стягувачі та інші учасники виконавчого провадження (крім боржника) можуть подати скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Скаргу на рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть подати до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Згідно з частиною четвертою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити:

найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається;

повне найменування (прізвище, ім’я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцерозташування (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім’я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником;

реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина);

зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону;

викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом 3 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

2. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Форма і зміст заяви про перегляд заочного рішення

Заява про перегляд заочного рішення повинна бути подана у письмовій формі.

У заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено:

1) найменування суду, який ухвалив заочне рішення;

2) ім'я (найменування) відповідача або його представника, які подають заяву, їх місце проживання чи місцезнаходження, номер засобів зв'язку;

3) обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і неповідомлення їх суду, і докази про це;

4) посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача;

5) клопотання про перегляд заочного рішення;

6) перелік доданих до заяви матеріалів.

Заява про перегляд заочного рішення підписується особою, яка її подає.

До заяви про перегляд заочного рішення додаються її копії за кількістю осіб, які беруть участь у справі, та копії всіх доданих до неї матеріалів.

До заяви про перегляд заочного рішення, поданої представником відповідача, додається довіреність або інший документ, який підтверджує його повноваження.

До заяви про перегляд заочного рішення додається документ про сплату судового збору.

У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою:

1) залишити заяву без задоволення;

2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Юлію, ще раз вітаю

Скажіть, а коли і як Ви дізналися про заочне рішення? Адже шанси його скасувати досить великі.

Якщо це трапилося одночасно з отриманням постанови від приватного виконавця, про це треба неодмінно написати в заяві. Піід час нового розгляду справи Ви можете побудувати надійну лінію захисту з урахуванням і сумнівних доказів.

І ще така важлива деталь. Заява про скасування заочного рішення подається не до вищої інстанції, а до районного суду. Адже він буде розглядати заяву.

З повагою,

Андрій Брильов

Доброго дня!

До повноважень державних та приватних виконавців, у відповідності до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» віднесено накладення арештів на кошти (майно) боржника. При цьому такий арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Зокрема, в статті зазначено:

"1. Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

2. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Наявність накладеного виконавцем у процесі виконавчого провадження арешту, крім арешту, накладеного за рішенням суду, майна державного підприємства, комунального підприємства, спільного комунального підприємства, приватного підприємства, іноземного підприємства, дочірнього підприємства, підприємства об’єднання громадян, підприємства споживчої кооперації, у тому числі закріпленого за боржником на праві господарського відання або на праві оперативного управління, не є перешкодою для внесення такого майна до статутного капіталу юридичної особи, створеної шляхом перетворення такого підприємства.

3. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

4. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

5. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов’язковим.

У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов’язково зазначаються:

1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо;

2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріал стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди, ідентифікатор закінченого будівництвом об’єкта (для об’єктів, яким присвоєно ідентифікатор до проведення опису);

3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об’єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо;

4) якщо опису підлягає об’єкт незавершеного будівництва, майбутній об’єкт нерухомості - ідентифікатор об’єкта будівництва (закінченого будівництвом об’єкта) (для об’єктів, яким присвоєно ідентифікатор до проведення опису).

Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

6. Перешкоджання вчиненню виконавцем дій, пов’язаних із зверненням стягнення на майно (кошти) боржника, порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном (коштами), на яке накладено арешт, а також інші незаконні дії щодо арештованого майна (коштів) тягнуть відповідальність, установлену законом.

7. Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений виконавцем, але не раніше ніж через п’ять робочих днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.

8. Виявлені під час опису цінні папери, а також ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінного каміння і перлів, лом і окремі частини таких виробів, на які накладено арешт та/або які підлягають конфіскації в дохід держави, підлягають обов’язковому вилученню і не пізніше наступного робочого дня передаються на зберігання банкам України відповідно до умов договорів, укладених з органами державної виконавчої служби або приватними виконавцями. Арешт на цінні папери накладається в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України.

9. Під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку.

10. У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Такий арешт знімається, якщо протягом п’яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом".

Тож, для встановлення доцільності арешту Вашого майна та співмірності його оціночної вартості із розміром відшкодування треба уважно вивчати рішення суду, а за необхідності звертатися за допомогою запитів за роз'ясненнямим до виконавця, який наклав арешт на Ваше майно.

Чи мав права виконавець взагалі це робити, якщо ні, то як правильно оскаржити його дії?

Так, мав.

Приватний виконавець має право відкрити виконавче провадження за місцезнаходженням майна боржника, яке зазначене у виконавчому документі та знаходиться у виконавчому окрузі, де здійснює свою діяльність виконавець, незалежно від того, чи перебуває це майно у власності боржника на момент відкриття виконавчого провадження.

Такий висновок зробила колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

У справі, що переглядалася, боржник оскаржив дії приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа про звернення стягнення на майно боржника, оскільки на території виконавчого округу приватного виконавця відсутнє майно, яке йому належить, тому виконавчий документ мав бути повернений стягувачу без прийняття до виконання.

Суд першої інстанції частково задовольнив скаргу, зазначивши, зокрема, що на момент відкриття виконавчого провадження у боржника на території виконавчого округу приватного виконавця не було майна, що підлягає стягненню, тому постанова приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження є протиправною і підлягає скасуванню.

Апеляційний суд скасував ухвалу суду першої інстанції, ухвалив нове рішення, яким залишив скаргу без задоволення, вказавши, що рішення суду, на підставі якого було видано виконавчий документ, набрало законної сили, тому підлягає обов’язковому виконанню. У виконавчому листі зазначено конкретне майно боржника, що розташоване в межах виконавчого округу приватного виконавця, що відповідає вимогам закону. Належність цього майна іншій особі на момент подання виконавчого листа не є передбаченою законом підставою для неприйняття виконавчого листа до виконання та повернення його стягувачу.

КЦС ВС погодився з висновками апеляційного суду щодо відсутності правових підстав для задоволення скарги про визнання незаконною та скасування постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження, змінивши мотиви та виклавши мотивувальну частину постанови в новій редакції, з огляду на те, що апеляційний суд помилково послався на судове рішення, якого не було на час ухвалення судового рішення судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника – фізичної особи, за місцезнаходженням боржника – юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Якщо рішення суду, на підставі якого виданий виконавчий лист, набрало законної сили, на час пред'явлення виконавчого листа до виконання не скасоване, а виконавчий лист не визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, то приватний виконавець не має правових підстав для повернення виконавчого документа стягувачу.

У разі, коли у виконавчому листі зазначено майно боржника, на яке слід звернути стягнення, та вказано, що це майно знаходиться на території виконавчого округу, де здійснює свою діяльність приватний виконавець, вимоги щодо територіальної компетенції виконавця дотримані. Те, що майно на час подання виконавчого листа до виконання фактично не належить боржнику, не є підставою для неприйняття виконавчого листа до виконання та повернення його стягувачу на стадії вирішення питання про відкриття виконавчого провадження (постанова ВС від 19 березня 2025 року у справі № 372/3539/23 (провадження № 61-5503св24), можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/126088352).

2) Рішення суду по цьому виконавчому провадження - заочне- я про нього не знав, оскільки суд в іншій обл. - суть справи - мат. відшкодування за ДТП. Я був її учасником, але на мене не складався ні протокол ні постанова- я не був визнаний поліцією винним у ньому. Суд прийшов до висновку про стягнення на підставі "експертизи" без моєї участі ( про неї теж не знав) яку провели через 1 рік після ДТП. Як правильно оскаржити це рішення ( на яких підставах) і які шанси виграти цю справу?

Цього рішення не було б, якщо б Ви його оскаржили і надали достатньо доказів, які б спростували аргументи позивача.

Тут слід зауважити, що той факт, що Вас не викликали на суд повісткою далеко не завжди свідчить про те, що суд припустився порушення Ваших прав. На жаль, дуже часто суд задовільняється викликом відповідача у судове засідання за допомогою оголошення просто на сайті Судова влада. Неявки за таким оголошенням в більшості випадків виявляється достатньо для винесення рішення по суті справи.

В даному випадку важливо розуміти, коли саме прийняте рішення суду про стягнення коштів і чи не отримували Ви часом матеріали справи (позовну заяву та додатки до неї) за місцем Вашої реєстрації?

Наразі хочеться повторити про необхідність аналізу матеріалів судової справи для більш точного висновку.

Порядок і строки подання заяви про перегляд заочного рішення передбачені статтею 284 ЦПК України, зокрема, в ній зазначається:

"1. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

2. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

3. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

4. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин".

Що стосується подання апеляційної скарги на рішення районного суду, то це можна було б зробити лише за умови поновлення строків, якщо вони, звичайно, були пропущені, і у Вас є на те поважні причини. Строк оскарження 30 днів.

ВИСНОВОК:

Для того аби відповісти на Ваше питання щодо успішного оскарження рішення суду та законності дій приватного виконавця при накладанні арешту на Ваше майно, треба аналізувати всі наявні документи, включно із матеріалами департаменту поліції, судовою справою та рішеннями, які були прийняті виконавцем під час накладання арешту на майно.

Про загальні юридичні аспекти, які були підняті у Вашому питанні, я написав вище.

Наостанок хотів би порадити Вам знайти собі адвоката, який має досвід саме у справах відшкодування збитків при ДТП.

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю!

1) По мені приватний виконавець з іншої області ( не за моїм місце проживання та реєстрації) відкрив провадження та наклав арешт на кошти та майно яке належить мені. Майно знаходиться у тій області що і виконавець, але я там не проживаю та не зареєстрований. Сума стягнення 140 000 грн. Вартість майна значно перевищує цю суму - 3 обєкти. Про майно в рішенні суду нічого не ВКАЗАНО! Чи мав права виконавець взагалі це робити, якщо ні, то як правильно оскаржити його дії?

---

ВИКОНАВЕЦЬ ВІДКРИВ ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ ЗГІДНО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ.

Міністерство юстиції розглянуло лист Асоціації приватних виконавців України від 11.01.2023 № 2/01-03 щодо надання рекомендацій із застосування законодавства та в межах компетенції повідомляє таке.Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі – Закон № 1403-VIII).Згідно з частиною другою статті 18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов’язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.Заходи примусового виконання рішень визначені статтею 10 Закону № 1404-VIII.Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.Частиною п’ятою цієї статті Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа має винести постанову про відкриття виконавчого провадження.При цьому варто зауважити, що Законом № 1404-VIII не визначено такого терміну як «місце відкриття виконавчого провадження».Разом з цим, статтею 24 Закону № 1404-VIII врегульовано питання щодо місця виконання рішення.Так, частиною другою цієї статті Закону № 1404-VIII встановлено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.Відповідно до частини другої статті 25 Закону № 1403-VIII, приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону № 1404-VIII знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.З огляду на це слід зазначити, що приватний виконавець має право прийняти до виконання виконавчий документ та відкрити виконавче провадження у разі, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника знаходиться в межах території, у якій розташований його виконавчий округ.Абзацом другим частини другої статті 24 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.Згідно з частиною третьою цієї статті Закону № 1404-VIII, виконання рішення, яке зобов’язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.Частиною четвертою статті 24 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.При цьому слід зазначити, що Закон № 1404-VIII не містить положень, які б визначали, на території якої територіальної громади приватний виконавець має вчиняти виконавчі дії.Водночас, виходячи з положень частини першої статті 13 Закону № 1404-VIII можна дійти висновку, що місцем вчинення виконавчої дії є місце винесення приватним виконавцем постанови або складання іншого процесуального документа, яким оформлюється відповідна виконавча дія.Окремо звертаємо увагу, що абзацом п’ятнадцятим пункту 102 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII встановлена заборона відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, а також прилеглих до неї територій.

Судовий виконавець накладає арешт на будь-яке майно боржника, що не звільнене законом від стягнення, аби забезпечити виконання рішення суду – це може бути нерухомість, транспорт, кошти на рахунках (крім захищених соціальних виплат), цінні папери, ювелірні вироби, а також майбутні доходи (врожай, дебіторська заборгованість), щоб запобігти відчуженню та погасити борг.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку. Арешт на майно боржника може бути накладений як під час відкриття виконавчого провадження, так і в процесі здійснення інших виконавчих дій шляхом:

- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або в інших фінансових установах;

- винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- проведення опису майна боржника та накладення на нього арешту.

Зокрема, ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Положеннями ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Варто зазначити, що арешт може бути накладений у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. У випадку зведеного провадження, згідно з положеннями п. 3.8.2. Наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. №512/5 «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень», арешт на майно боржника накладається у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору й витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. Виконавчий збір за зведеним виконавчим провадженням стягується окремо за кожним виконавчим провадженням, об'єднаним у зведене, у розмірі 10% від суми, виплаченої стягувачу за таким окремим виконавчим провадженням.

Арешт на кошти боржника може бути накладено в національній та/або в іноземній валюті, про що зазначається державним виконавцем у постанові. Під час прийняття державним виконавцем постанови про арешт майна боржника арешт поширюється на усі поточні рахунки боржника, у тому числі й на ті, що будуть відкриті боржником після винесення державним виконавцем постанови про арешт майна.

Хххх

2) Рішення суду по цьому виконавчому провадження - заочне- я про нього не знав, оскільки суд в іншій обл. - суть справи - мат. відшкодування за ДТП. Я був її учасником, але на мене не складався ні протокол ні постанова- я не був визнаний поліцією винним у ньому. Суд прийшов до висновку про стягнення на підставі "експертизи" без моєї участі ( про неї теж не знав) яку провели через 1 рік після ДТП. Як правильно оскаржити це рішення ( на яких підставах) і які шанси виграти цю справу?

---

Для визначення механізму ДТП, вини особи у її скоєнні, завданого збитку та для встановлення інших важливих факторів ДТП необхідним є проведення експертиз. Основними при ДТП є наступні експертизи: експертиза технічного стану транспортного засобу, автотехнічна експертиза, трасологічна експертиза, експертиза відеозапису, експертиза цілого за частинами, судово-медична експертиза, експертна оцінка транспортного засобу.

Експертиза технічного стану транспортного засобу, автотехнічна експертиза проводяться завжди, якщо ДТП має постраждалих, які отримали середньої тяжкості, тяжкі тілесні ушкодження, або якщо настала смерть потерпілого, тобто коли розпочато кримінальне провадження. Також ці експертизи проводяться за ініціативою страхових компаній у випадку настання страхових випадків, за якими компанія має здійснити відшкодування. Також для визначення розміру збитку проводяться експертна оцінка транспортного засобу.

Експертиза технічного стану транспортного засобу дозволяє визначити чи був транспортний засіб у справному стані до настання ДТП, бо трапляється, що водій керуючи технічно несправним транспортним засобом саме внаслідок його технічної несправності є винуватцем ДТП. Автотехнічна експертиза призначена для встановлення того, хто з водіїв або учасників ДТП порушив Правила дорожнього руху та чиї порушення Правил дорожнього руху перебувають у причинно-наслідковому зв‘язку з ДТП.

Не обов'язковими, але такими, що дозволяють надати відповіді на питання, які виникають перед експертизою технічного стану транспортного засобу та автотехнічною експертизою є трасологічна експертиза, яка проводиться по слідах, що залишили транспортні засоби, учасники ДТП та допомагає визначити місце зіткнення, кут зіткнення між транспортними засобами, а також розташування транспортних засобів по відношенню до меж проїзної частини, швидкість їх руху та інші відомості, що мають значення. Також проводиться експертиза відеозапису в межах якої на підставі наявного відеозапису транспортної пригоди експерт визначає швидкість руху транспортних засобів, місце зіткнення, момент виникнення небезпеки, тощо. Дуже цікавою та інколи єдиною, що може допомогти є експертиза цілого за частинами, тобто, наприклад, якщо відбулось ДТП, але один з учасників втік з місця події, то за залишками або частинками такого автомобіля можна встановити марку, рік випуску, колір і інші відомості автомобіля, водій якого залишив місце ДТП. Крім того, якщо наявні потерпілі особи, які отримали фізичні ушкодження проводиться судово-медична експертиза для визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень.

Як правило, якщо є рішення суду про визнання особи винною у вчиненні ДТП, то ухилення винної особи від відшкодування збитків та подальші судові процеси тільки відтягування неминучого стягнення коштів з винуватця.

---

Суди, якими здійснюється розгляд справи про адміністративне правопорушення встановлюють лише наявність або ж відсутність вини особи у спричиненні ДТП, не встановлюючи її ступеня у разі обопільної вини. Встановлення ж ступеня вини у таких випадках здійснюється в порядку цивільного судочинства (вирішується відсоток провини кожного з водіїв).

Не завжди винуватцем дорожньо-транспортної пригоди (надалі – ДТП) є лише одна особа. Досить часто винуватцями ДТП визнають декількох осіб. У таких випадках зазвичай говорять, що в таких осіб обопільна вина у спричиненні ДТП, та всі наслідки, які настають після спричинення ДТП стосуються всіх осіб винних в ДТП.

Слід зауважити, що в законодавстві не наведено визначення поняття «обопільна вина». На практиці цей термін використовують у випадках коли у спричиненні ДТП винні декілька учасників ДТП.За наявності такої обопільної вини на практиці виникає досить багато проблемних питань.

Першою з таких проблем є все ж таки сам факт наявності в учасників ДТП обопільної вини у спричиненні ДТП. Попереднє встановлення факту обопільної вини учасників ДТП здійснюється правоохоронними органами, якими здійснюється фіксація та оформлення факту ДТП. Особливу увагу потрібно звернути на словосполучення «попереднє встановлення факту обопільної вини», оскільки встановлення наявності або відсутності в учасників ДТП вини у спричиненні будь-якого ДТП здійснюється виключно в судовому порядку, самими ж працівниками правоохоронних органів, якими здійснювалась фіксація ДТП, наявність, відсутність або ж ступінь вини у спричиненні ДТП не встановлюється.А тому, якщо представники правоохоронних органів говорять про те, що у спричиненні ДТП у обопільна вина декількох учасників ДТП, насправді ж це не завжди може бути так.

Досить частим є випадки, коли працівники правоохоронних органів, які прибули на місце ДТП для його оформлення, якщо вони бачать, що оформлення ДТП, та безпосередньо встановлення винуватця ДТП буде досить складним, не бажаючи займатись з’ясуванням хто саме з декількох учасників ДТП спричинив таке ДТП можуть притягнути до відповідальності декількох учасників ДТП. Якщо Ви вважаєте, що винним у спричиненні ДТП є інша особа, а Вас притягують до адміністративної відповідальності безпідставно, то в таких випадках в протоколі про адміністративне правопорушення у спеціально відведеній для цього графі слід зазначити, що ви не згодні з зазначеними відомостями, та в подальшому оскаржувати такий протокол про адміністративне правопорушення. Для того аби успішно захистити свої права слід здійснити щонайменше фото- та відеофіксацію місця ДТП та залучити по можливості свідків, які підтвердили б ваші показання. Не слід забувати також і про можливість запису факту настання ДТП міськими камерами, якщо такі були встановлені на місці ДТП.

Оформлення факту ДТП, у випадку можливої обопільної вини учасників ДТП здійснюється в аналогічному порядку, що і у випадках можливої вини лише однієї особи, за виключенням одного:

протокол про вчинення адміністративного правопорушення та відповідне притягнення до адміністративної відповідальності здійснюється щодо декількох учасників ДТП,

які можуть бути причетні до настання ДТП.

Другою проблемою з якою Ви можете зіткнутись у таких випадках – це отримання відшкодування за заподіяну шкоду. С першого погляду здається, що все досить просто та між собою можна домовитись, що кожний самостійно ремонтує свій автомобіль. Але не завжди все так просто, особливо коли це стосується отримання страхового відшкодування.

Спочатку звернемо увагу на обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.Зазвичай люди вважають, що в таких випадках страхове відшкодування не виплачується, а страхові компанії, користуючись цим, відмовляють у виплаті страхового відшкодування.Проте таке твердження є хибним, і страхове відшкодування у таких випадках все ж таки виплачується. З суті цього виду страхування випливає, що страхове відшкодування потерпілій особі виплачується у разі якщо в результаті ДТП у винуватця (винуватців) ДТП, виникає зобов’язання з відшкодування заподіяної ними шкоди, тобто існують підстави для притягнення таких осіб до цивільно-правової відповідальності.

Як же бути, якщо потерпілий в результаті ДТП є ще і одним із винуватців ДТП? В таких випадках слід мати на увазі, що Ви можете розраховувати на страхове відшкодування, розмір якого залежить від процентного співвідношення Вашої вини у заподіянні шкоди. Наприклад, якщо винуватцями ДТП є дві особи, та судом визначено, що інший співучасник ДТП винний у спричиненні ДТП на 60%, а Ви відповідно на 40%, то якщо взяти загальний розмір збитків понесений Вами в результаті ДТП за 100%, то відповідно Ви отримаєте відшкодування у розмірі 60% від розміру понесених Вами збитків.

Знову ж таки, на теорії все досить просто. На практиці ж, можуть виникати ситуації, що ускладнюють процес отримання страхового відшкодування.Так, не визначення судом ступеня вини кожного із водіїв у спричиненні ДТП, може бути причиною того, що страхова компанія має право затримати виплату страхового відшкодування до встановлення ступеня вини кожного з учасників ДТП. Інколи страхові компанії можуть все ж таки взяти за основу співвідношення вини 50% на 50% без встановлення такого співвідношення в суді. Проте, страхова компанія може і не піти Вам на зустріч, та не здійснити виплати страхового відшкодування поки не буде здійснено встановлення судом такого співвідношення.

Суди, якими здійснюється розгляд справи про адміністративне правопорушення встановлюють лише наявність або ж відсутність вини особи у спричиненні ДТП,

не встановлюючи її ступеня у разі обопільної вини. Встановлення ж ступеня вини у таких випадках здійснюється в порядку цивільного судочинства. Як показує практика суди можуть визначити співвідношення як 50% на 50% так і можуть покласти більшість вини на когось із співучасників ДТП. Але знову ж таки, звертаючись до судової практики вбачається, що існує можливість оспорити встановлену судом ступінь вини учасника ДТП.

З отриманням страхового відшкодування по Каско теж виникають певні складнощі, і в першу чергу це пов’язано з самим Договором Каско. Так, якщо Договором Каско передбачено покриття збитків, які виникли в результаті порушення Правил Дорожнього руху (оскільки вина обопільна, а тому обидва учасники ДТП допустили порушення Правил Дорожнього руху) то страхова виплатить страхове відшкодування в межах понесених збитків. Якщо Договором передбачено, що збитки які виникли в результаті порушення Правил Дорожнього руху виключаються зі страхового покриття, то відповідно страхового відшкодування не варто очікувати. В таких випадках відшкодування збитків здійснюється страховою компанією іншого учасника ДТП, але вже в межах вини свого клієнта.

У разі, якщо понесені збитки, з урахуванням ступеня вини перевищують ліміт відшкодування по обов’язковому страхуванню цивільно-правової відповідальності, а Договір Каско відсутній, то відповідно відшкодування збитків непокритих полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності проводиться за рахунок іншого учасника ДТП, але виключно в межах різниці між розміром виплаченого страхового відшкодування та розміром понесених збитків в результаті ДТП, з урахуванням Вашого ступеня вини у спричиненні ДТП.

Третьою проблемою, яка може настигнути учасника ДТП при обопільній вині це регресна вимога страхової компанії, іншого учасника ДТП, за умови, що у нього був укладений Договір Каско, або ж вимога іншого учасника (учасників ДТП), щодо відшкодування понесених збитків в результаті ДТП, у разі, якщо виплаченого страхового відшкодування недостатньо для покриття понесених збитків з урахуванням ступеня вини інших учасників ДТП. Проте в даному випадку проблемою буде не сама регресна вимога, а швидше розмір такої вимоги. Розмір такої регресної вимоги в будь якому разі не має перевищувати розміру ступеня вини в спричиненні ДТП особи до якої звертаються з регресною вимогою. У разі, якщо такої пропорції не дотримано, така вимога страхової компанії підлягає оскарженню. У випадках звернення інших учасників ДТП щодо відшкодування понесених збитків в результаті ДТП, у разі, якщо виплаченого страхового відшкодування недостатньо для покриття понесених збитків з урахуванням ступеня вини інших учасників ДТП, розмір таких вимог не має перевищувати розміру різниці між сумою виплаченого страхового відшкодування та розміром понесених збитків з урахуванням ступеню вини таких осіб у настанні ДТП.

---

Основні особливості ухвалення заочного рішення суду та механізм оскарження такого рішення суду, відповідно норм Цивільного процесуального кодексу України:

За яких умов суд може ухвалити заочне рішення?

Відповідно до ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів. У разі зміни позивачем предмета або підстави позову, зміни розміру позовних вимог суд відкладає судовий розгляд для повідомлення про це відповідача.

Як оскаржити заочне рішення?

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Форма і зміст заяви про перегляд заочного рішення

Заява про перегляд заочного рішення повинна бути подана у письмовій формі.

У заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено:

1) найменування суду, який ухвалив заочне рішення;

2) ім’я (найменування) відповідача або його представника, які подають заяву, їх місце проживання чи місцезнаходження, номер засобів зв’язку;

3) обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це;

4) посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача;

5) клопотання про перегляд заочного рішення;

6) перелік доданих до заяви матеріалів.

Заява про перегляд заочного рішення підписується особою, яка її подає.

До заяви про перегляд заочного рішення додаються її копії за кількістю учасників справи та копії всіх доданих до неї матеріалів.

До заяви про перегляд заочного рішення, поданої представником відповідача, додається довіреність або інший документ, який підтверджує його повноваження.

До заяви про перегляд заочного рішення додається документ про сплату судового збору та докази, на які посилається заявник.

Порядок розгляду заяви про перегляд заочного рішення

Заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Головуючий відкриває судове засідання і з’ясовує, хто з учасників справи з’явився, встановлює їх особу, перевіряє повноваження представників, після чого повідомляє зміст заяви і з’ясовує думку сторін та інших учасників справи щодо вимог про перегляд заочного рішення.

У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою:

1) залишити заяву без задоволення;

2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Скасування та оскарження заочного рішення

Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Доброго дня.

1. Дії приватного виконавця відповідають чинному законодавству України. Виконавче провадженння відкривається або за місцем проживання Боржника, або за місцезнаходженням майна Боржника, тим більше - нерухомого.

Щодо арешту трьох об'єктів - на практиці все так і відбувається, як Ви описали. Виконавці мають на це право. Буває, за комунальні борги у 500 гривень арештовують все нележне Боржнику нерухоме майно і т.д.

Якщо хочете зняти арешти з об'єктів, арешт яких не має сенсу - треба їхати до Приватного викокнавця і вирішувати це питанням із ним. Якщо вартість однієї одиниці нерухомого (або рухомого) майна достатньо для виконання Рішення Суду - виконавець має право зняти арешти з іншого майна Боржника.

Якщо з виконавцем не домовитесь - його дії оскаржуються у Суді, який видав Виконавчий лист (на підставі відповідного Рішення суду).

2. Якщо Рішення Суду було заочним, його досить нескладно оскаржити і перевести справу до розгляду у звичайному порядку (із явкою всіх Сторін, із судовими дебатами і т.д.).

Але майте на увазі, якщо Ви не маєте впевненості у виргаші цієї справи, на Вас покладуть вартість проведення нових експертиз (ви ж будете оскаржувати вже проведену експертизу), це від 30 тис.грн та витрат на правову допомогу адвоката іншій стороні, в вашому випадку це, приблизно, по адвокату - біля 15-30 тисяч грн. (це те, що присудять, а виставляти будуть 30-50 тис.).

(При створенні даної консультації ШІ не використовувався :) )

Вітаю ще раз, Юлія

Ось що хотів ще сказати.

Є верогідність того, що приватний виконавець наклав арешт на Ваше майно у якості забезпечення позову, про яке попросила інша сторона. Адже відповідно до ст.150 ЦПК України одним з заходів забезпечення позову є як раз накладення арешту на майно.

Про це суд виносить окрему ухвалу і тому в рішенні про арешт і не було нічого сказано. Тому щоб перевірити це припущення треба знати номер судової справи. Якщо можна, напишіть про нього (можна у чаті).

Якщо забезпечення позову все ж таки мало місце, дії приватного виконавця відповідають правовим нормам. Відтак треба просити суд не тільки скасувати заочне рішення, але і заходи з забезпечення позову.

В самій заяві про скосування заочного рішення треба робити акцент на тому, що до Вас не надходило жодних повідомлень про дату та місце судових засідань. Відтак Вас було позбавлено права на захист.

Коли суд скасує заочне рішення, почнеться новий розгляд справи. І тут Вашим першим кроком повинен стати відзив на позовну заяву.

Саме там Ви повинні написати, що не визнаєте своєї провини у ДТП, жодних матеріалів на місці аварії складено не було. Якщо висновки експертів виникають у Вас сумніви, треба заявити клопотання про призначення судової експертизи за рахунок іншої сторони.

Але все ж таки наразі головним для Вас є скасування заочного рішення. Про те, як це зробити, я вже писав вище.

З повагою,

Андрій Брильов