навчальний заклад працює за змішаною формою навчання, але деякі вчителі знаходяться за межами області та мають статус ВПО бо з їхнього місця проживання відбувається планова евакуація дітей. Чи правочинно звільнити їх з посади вчителя, якщо вони не можу приїздити на місце роботи та працюють онлайн?

Вітаю!

Офлайн-навчання – це навчання у звичайному (фізичному) класі чи аудиторії, а не дистанційне, тобто не через комп'ютер, планшет чи телефон. Профспілка працівників освіти дала розʼяснення щодо збереження робочого місця за вчителем, який виїхав у країни ЄС і отримав там тимчасовий захист. Згідно з розʼясненням, отримання статусу тимчасового захисту в країні ЄС через війну в Україні – це поважна причина відсутності на робочому місці в Україні. Також у Державній службі з питань праці наголошують, що збереження життя – це поважна причина, яка унеможливлює звільнення працівника. У разі відсутності зв’язку з працівником до з’ясування причин і обставин цього, роботодавець повинен зберігати за ним робоче місце та посаду. Трудові відносини не припиняються, проте вчитель не отримує зарплату за час відсутності. Якщо педагог може виконувати свою роботу за кордоном дистанційно, то він може продовжувати виконувати свої трудові обов’язки з відповідною оплатою. Якщо в педагога немає можливості працювати дистанційно, а в роботодавця є потреба у виконанні його трудових обов’язків, для збереження свого робочого місця працівник може взяти: - відпустку без збереження заробітної плати; - щорічну відпустку; - соціальні відпустки тощо. Також учитель має право ініціювати призупинення дії трудового договору. Вчителям, які не повернулися з-за кордону, керівник може дозволити працювати дистанційно й організувати в такому разі змішане навчання. Також зауважу, що не можна змушувати вчителів повертатися в населені пункти, які щоденно обстрілюють. Міністр освіти і науки України Сергій Шкарлет заявив що: "Вчителі, які працюють в школах, де буде впроваджене офлайн-навчання, мусять повернутися на робоче місце. Однак педагоги з регіонів, де офлайн навчання буде визнане небезпечним, можуть викладати онлайн і отримувати за це зарплату".

ЦЕ СТОСУЄТЬСЯ Й ВПО.

---

Відповідно до ст. 57-1 Закону України «Про освіту» (далі - Закон) ДЕРЖАВА ГАРАНТУЄ працівникам закладів освіти ЗБЕРЕЖЕННЯ МІСЦЯ РОБОТИ ТА СЕРЕДНЬОГО ЗАРОБІТКУ.

Отже, керуючись вищевикладеним:

1. Стаття 57-1 Закону гласить - на час дії особливого стану працівників закладів освіти не можна:

✅ скорочувати;

✅ призупиняти трудові відносини;

✅ звільняти у звʼязку із закінченням строку дії договору.

2. На період дії воєнного стану ДЕРЖАВА ГАРАНТУЄ збереження за працівниками закладів освіти середнього заробітку.

P.S. На зараз іде масова ліквідація закладів освіти, зменшення педагогічного навантаження та скорочення педагогів.

Тому, дану норму необхідно або виконувати, або внести до неї зміни.

ЗАКОН УКРАЇНИ

"ПРО ОСВІТУ "

1. Здобувачам освіти, працівникам закладів освіти, установ освіти, наукових установ, у тому числі тим, які в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану в Україні чи окремих її місцевостях, оголошених у встановленому порядку (особливий період) були вимушені змінити місце проживання (перебування), залишити робоче місце, місце навчання, незалежно від місця їх проживання (перебування) на час особливого періоду гарантується:

організація освітнього процесу в дистанційній формі або в будь-якій іншій формі, що є найбільш безпечною для його учасників;

{Дію абзацу третього частини першої статті 57 - 1 зупинено на 2025 рік в частині збереження середнього заробітку працівникам закладів та установ освіти, наукових установ згідно із Законом № 4059-IX від 19.11.2024 } збереження місця роботи, середнього заробітку, здійснення виплати стипендії та інших виплат, передбачених законом;

місце проживання (пансіон, гуртожиток тощо) та забезпечення харчуванням (у разі потреби).

2. Забезпечення державних гарантій, визначених частиною першою цієї статті, створення безпечного освітнього середовища, організацію здобуття освіти, освітнього процесу в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану (особливого періоду) у межах своєї компетенції здійснюють:

органи виконавчої влади, органи військового командування, військові, військово-цивільні адміністрації та органи місцевого самоврядування, їх представники, посадові особи (керівники, голови, начальники), органи управління (структурні підрозділи) у сфері освіти;

заклади освіти, установи освіти, наукові установи, їх засновники;

громадські об’єднання, благодійні організації та фізичні особи, які здійснюють благодійну (волонтерську) діяльність.

3. Органи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, приймають у межах своєї компетенції рішення, обов’язкові до виконання на відповідній території, для реалізації державних гарантій, визначених частиною першою цієї статті, в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану (особливого періоду).

Центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки здійснює нормативно-правове забезпечення функціонування системи освіти і науки та видає накази з питань створення безпечного освітнього середовища, організації здобуття освіти, освітнього процесу та з інших питань у сфері освіти і науки, не врегульованих законом в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану (особливого періоду). Строк дії таких наказів не може перевищувати строк особливого періоду. Такі накази не є регуляторними актами та підлягають державній реєстрації лише у разі, якщо стосуються прав, свобод, законних інтересів та обов’язків громадян і юридичних осіб.

Доброго дня, Ігоре!

Чинним законодавством передбачені певні вимоги до процедури звільнення працівника, порушення яких може призвести до значних негативних наслідків для роботодавця. Проте, роботодавець є стороною трудових відносин та має передбачені законом підстави для розірвання трудового договору з працівником з власної ініціативи.

Роз'яснення з цього питання надало Східне міжрегіональне управління Держпраці.

Згідно з вимогами статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках:

1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;

2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування такого допуску, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці;

3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення;

4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

5) нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

6) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

7) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;

8) вчинення за місцем роботи викрадення (в тому числі дрібного) майна роботодавця, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення;

10) призову або мобілізації роботодавця - фізичної особи під час особливого періоду;

11) встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається у разі неможливості переведення працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Норми КЗпП забороняють звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Однак у період дії воєнного стану допускається звільнення такого працівника з ініціативи роботодавця (крім відпустки у зв'язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки (стаття 5 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»).

Слід зазначити, що у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 4 КЗпП, яка передбачає розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), крім випадків звільнення працівників, обраних до профспілкових органів.

Статтею 41 КЗпП передбачено додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця. Такий договір може бути розірваний у наступних випадках:

1) одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером, його заступниками, а також службовими особами податкових, митних органів та центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами;

1-1) винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих розміру мінімальної заробітної плати;

2) винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку роботодавця;

3) вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи;

4) перебування всупереч вимогам Закону «Про запобігання корупції» у прямому підпорядкуванні у близької особи;

4-1) наявності у працівника реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, передбачений Законом «Про запобігання корупції»;

5) припинення повноважень посадових осіб;

6) неможливості забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв'язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій (норма діє з 19.07.2022).

Розірвання договору у випадках, передбачених пунктами 4 и 6 частини першої цієї статті, проводиться, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

З повагою, адвокат Айвазян.