Виплата дивідендів одному із трьох засновників ТОВ

ДОБРОГО ДНЯ, ВІКТОРІЯ! Засновники приймали рішення про розподіл прибутку на зборах учасників? Саме протокол та рішення зборів - є первинними документами у цій справі на підставі яких бухгалтерія нараховує відповідні виплати та вживає заходи щодо їх виплати.

Якщо дивіденди не були нараховані, це означає, що рішення про їх виплату ще не прийнято загальними зборами учасників, або ж підприємство має нерозподілений прибуток, але не прийняло рішення про його розподіл, що дає право учаснику звернутися до суду з позовом про примусове стягнення, бо невиплата порушує право власності, а також має право вимагати від підприємства пояснень, чому прибуток не розподіляється.

Інших штрафних санкцій чинним законодавством не передбачено. Все має вирішуватися без участі держави виключно в порядку майнового спору в суді або в досудовому порядку шляхом переговорів та досягнення згоди з цих питань.

1. Виплату їх здійснювати за рахунок чистого, а не нерозподіленого прибутку.
2. Виплачувати їх учаснику, який був таким і на момент прийняття рішення про виплату дивідендів.
3. Виплачувати їх усім учасникам пропорційно їх часткам.
4. Виплачувати їх у встановлений Законом, статутом чи рішенням строк.
5. Виплачувати їх лише після завершення розрахунку з учасником, що вийшов з ТОВ.
6. Виплачувати їх після того, як усі учасники повністю внесли свій вклад до статутного капіталу.
7. Слідкувати за простроченою кредиторською заборгованістю. Оптимально, щоб її не було ані на момент прийняття рішення про дивіденди, ані на момент їх виплати.
8. Дотримуватися інших заборон на виплату дивідендів, якщо такі заборони були включені до статуту ТОВ.

Успіху Вам у відносинах з податковою!

З повагою та розумінням, Я.О. Турчин

Вітаю!

1.

Учасники господарського товариства мають право на отримання дивідендів як частки прибутку відповідного підприємства (п. 2 ч. 1 ст. 116 ЦКУ). Порядок виплати дивідендів, зокрема, ТОВ регулюють ст.ст. 26-27 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 р. № 2275-VIII (далі – Закон про ТОВ).

З позиції бухгалтерського обліку дивідендами вважають частину чистого прибутку, розподілену між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства (абз. 4 п. 4 НП(С)БО 15 «Дохід»).

Виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку товариства особам, які були учасниками товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно розміру їх часток (ч. 1 ст. 26 Закону про ТОВ).

Чистий прибуток – це показник, який відображається в рядку 2350 «Чистий прибуток» Звіту про фінансові результати (ф. № 2, ф. № 2-м, ф. № 2-мс).

ПКУ вважає дивідендами платіж, який здійснює юрособа на користь власника корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухобліку (пп. 14.1.49 ПКУ).

Для цілей оподаткування відповідно до пп. 14.1.49 ПКУ до дивідендів прирівнюються, зокрема, платіж у грошовій чи негрошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв’язку з розподілом чистого прибутку (його частини).

Відповідно до п. 12 ч. 2 ст. 30 Закону про ТОВ розподіл чистого прибутку товариства, прийняття рішення про виплату дивідендів є компетенцією загальних зборів учасників.

Питання про розподіл чистого прибутку товариства, про виплату дивідендів та їх розмір обов’язково вносять до порядку денного річних загальних зборів учасників ТОВ.

Ці збори мають бути скликані протягом шести місяців наступного за звітним року, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 31 Закону про ТОВ).

У ТОВ дивіденди виплачують грошима, якщо інше не встановлено одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства (ч. 2 ст. 26 Закону про ТОВ).

У ТОВ дивіденди можуть виплачуватися за будь-який період, що є кратним кварталу, якщо інше не передбачено статутом товариства: квартал, півріччя, 9 місяців, рік (ч. 3 ст. 26 Закону про ТОВ).

2.

Дивіденди – частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства

В свою чергу, пп. 14.1.49 ПКУ визначено, що дивіденди – платіж, що здійснюється юридичною особою, в тому числі емітентом корпоративних прав..., на користь власника таких корпоративних прав..., що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

В законодавстві немає обмежень по глибині періоду, за який можна виплатити дивіденди. Зараз Ви маєте право об`явити дивіденди, наприклад, за 2010 рік.

Ст. 26 Закону про ТОВ також не обмежує строк, протягом якого може бути прийняте рішення про виплату дивідендів. Але якщо воно вже прийняте, то на виплату дається 6 місяців, якщо інший строк не встановлений в Статуті чи в Протоколі загальних зборів власників.

Нарахування дивідендів проводиться всім власникам одночасно і пропорційно їх часткам в статутному капіталі.

Для цього складають Протокол загальних зборів власників підприємства (навіть якщо він один, або єдиний власник може прийняти рішення єдиного власника).

Після Протоколу загальних зборів складають наказ про нарахування та виплату дивідендів, який затверджує директор, а бухгалтер складає відомість про нарахування дивідендів.

Наказ директора носить організаційно-розпорядчий характер: що зробити бухгалтеру (нарахувати та виплатити дивіденди), в які строки це зробити, за якими реквізитами перерахувати кошти, чи які ТМЦ підготувати для виплати дивідендів в негрошовій формі, та інше.

Власник «через голову» директора юридично не може дати вказівку бухгалтеру на проведення вищевказаних дій.

У відомості про нарахування дивідендів має бути вказано по кожній фізособі-власнику:

1. сума нарахованих дивідендів по кожній особі (в обліку Дт 443 Кт 671)
2. сума утриманого ПДФО (Дт 671 Кт 641)
3. сума утриманого військового збору (Дт 671 Кт 642)
4. сума до виплати (при виплати проводите Дт 671 Кт 301,311

Виплачувати дивіденди можна окремим особам в різні дні.

Виплата дивідендів здійснюється у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття рішення про їх виплату, якщо інший строк не встановлений статутом товариства або рішенням загальних зборів учасників.

Ця норма викладена в імперативній формі, що має тлумачитися як обов’язкове дотримання пропорцій при виплаті дивідендів, а отже й як обов’язкову їх виплату всім учасникам, якщо вони виплачуються одному учаснику.

Проте існує й інша норма, яка передбачає можливість виплати дивідендів не усім учасникам. Так згідно з ч.3 ст.27 Закону про ТОВ товариство не має права виплачувати дивіденди учаснику, який повністю або частково не вніс свій вклад.

Отже, у разі якщо учасник, який не хоче отримувати дивіденди, свій вклад вніс повністю, то підстав не виплачувати йому дивіденди, чинне законодавство не передбачає. Навіть, якщо він на це дав згоду, чи навіть виявив бажання. Проте він може фактично не отримувати нараховані йому дивіденди. Тобто дивіденди йому можуть бути нараховані, але фактично не виплачені.

Враховуючи викладене раніше, слід виходити з того, що дивіденди мають бути нараховані пропорційно часткам учасників у статутному капіталі. Ненарахування дивідендів або нарахування їх у меншому розмірі, ніж це відповідає частці, може мати наслідком нарахування контролюючим органом відповідних податків на ненараховану частку.

Тому найменш ризикованим варіантом буде нарахувати дивіденди обом учасникам у повному обсязі пропорційно часткам у СК ТОВ, а виплатити реально одному учаснику повну суму дивідендів (90 000 грн), а іншому частину – 1 грн. Решту дивідендів затримати, врахувавши їх як заборгованість за кредитом субрахунку 671.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Сторонами у зобов’язанні ст.510 ЦКУ визнає боржника і кредитора.

Таким чином, виплата дивідендів учасникам ТОВ цілком відповідає правовідношенню, яке класифікується як зобов’язання. Кредитором у цьому зобов’язанні є учасник, який був таким учасником на день прийняття рішення про виплату дивідендів, а боржником у цьому зобов’язанні є саме ТОВ. Тобто боржником є ТОВ, а кредитором – Учасник ТОВ.

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, рахунок 67 «Розрахунки з учасниками» призначено для узагальнення інформації про розрахунки з учасниками та засновниками підприємства, що пов’язані з розподілом власного капіталу (дивіденди, повернення часток тощо).

При цьому для обліку розрахунків за нарахованими дивідендами призначений субрахунок 671.

Отже, щодо того учасника, який отримав дивіденди не в повному обсязі за кредитом субрахунку 671 буде відображений залишок у розмірі 9 999 грн. До спливу позовної давності цей залишок не впливатиме на податкові наслідки, а потім його треба буде визнати безповоротною фінансовою допомогою, яка збільшує фінансовий результат до оподаткування.

Кредиторська заборгованість, за якою минув строк позовної давності, відповідно до пп.14.1.11. п 14.1. ст.14 Податкового кодексу набуває ознак безнадійної. А відповідно до пп.14.1.257. п.14.1. ст.14 ПКУ безповоротна фінансова допомога – це, у тому числі, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Отже, оптимальний варіант нарахувати дивіденди у повному обсязі, виплатити узгоджену частину (або ж не виплачувати її взагалі), а решту залишити як кредиторська заборгованість за кредитом субрахунку 671 до спливу позовної давності. Та перед таким спливом позовної давності виплатити залишок дивідендів.

Доброго дня, Вікторія!

Відповідно до ст. 26 Закону України від 06.02.2018 № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»:

"1. Виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку товариства особам, які були учасниками товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток.

2. Товариство виплачує дивіденди грошовими коштами, якщо інше не встановлено одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

3. Дивіденди можуть виплачуватися за будь-який період, що є кратним кварталу, якщо інше не передбачено статутом.

4. Виплата дивідендів здійснюється у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття рішення про їх виплату, якщо інший строк не встановлений статутом товариства або рішенням загальних зборів учасників.

5. Посадові особи товариства, винні у введенні в оману учасників товариства щодо його фінансового стану, зокрема шляхом подання (включення) недостовірної інформації до документів товариства, що призвело до здійснення неправомірних виплат, несуть разом з учасниками солідарну відповідальність за зобов’язанням щодо повернення виплат товариству".

Отже, законодавство України чітко регламентує порядок виплати дивідендів учасникам товариства з обмеженою відповідальністю.

НП(С)БО 15 також визначає дивіденди, як частину чистого прибутку, розподілену між учасниками відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства.

Податковий кодекс України в підпункті 14.1.49 трактує дивіденди, як платіж на користь власника корпоративних прав у зв'язку з розподілом частини прибутку емітента.

Хоча Закон №2275 прямо не визначає штрафів чи іншого покарання для ТОВ чи учасників, якщо, наприклад, дивіденди будуть нараховані не всім засновникам ТОВ, проте наслідки можуть бути такими:

1. по-перше, учасник, права якого порушені, може звернутися до суду з позовом про захист своїх корпоративних прав. Судова практика в таких випадках зазвичай стає на бік учасника, чиї права були порушені. А це може призвести до додаткових витрат товариства у вигляді судових витрат та компенсацій,
2. по-друге, існує серйозний податковий ризик. ДПС при перевірці може не визнати такі виплати дивідендами, оскільки вони не відповідають законодавчому визначенню. Натомість такі виплати можуть бути перекваліфіковані як «інші доходи» згідно з пп. 164.2.20 ПКУ. Відповідно це призведе до застосування вищої ставки оподаткування – 18% ПДФО та 5% військового збору, замість пільгової ставки для дивідендів.

Які ризики у ТОВ за порушення? Як вирівняти період за який Засновник №1 не отримував дивіденди?

Щодо ризиків, то відповів Вам вище.

З приводу другого питання, то підприємство має право виплатити залишки нерозподіленого прибутку за минулі роки, проте для цього має бути відповідне Рішення (Протокол) Зборів, в якому має міститися чітко визначений перерахунок за кожний рік, та в якому розмірі виплачується ця різниця між вже виплаченими дивідендами та сумою, яка підлягає виплаті у зв'язку із перерахунком, адже законодавство не містить такої заборони.

Згідно до пп. 14.1.49 ПКУ. Згідно з ним, — це платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, які засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Підприємство виплатило дивіденди за певний період (роки) після затвердження фінансової звітності. Тобто, в рішенні загальних зборів засновники можуть переглядатися дані взяті з річної фінансової звітності за певний період, та можуть приймати рішення щодо використання прибутку, зокрема й на виплату дивідендів, в тому числі здійснити їхній перерахунок. Жодних порушень з боку підприємства немає.

Заборони виплачувати дивіденди за певний період (минулий тощо), або розподіляти/не розподіляти прибуток кілька років, або перераховувати розмір дивідендів, а потім прийняти рішення про їх виплату/доплату, чинним законодавством не встановлено (проте таке обмеження може бути встановлено статутом). Якщо в Статуті Вашого підприємства немає таких обмежень, проблем з перерахунком та виплатою дивідентів не буде.

Які ризики у ТОВ за порушення? Як вирівняти період за який Засновник №1 не отримував дивіденди?

Щодо ризиків, то відповів Вам вище.

З приводу другого питання, то підприємство має право виплатити залишки нерозподіленого прибутку за минулі роки, проте для цього має бути відповідне Рішення (Протокол) Зборів, в якому має міститися чітко визначений перерахунок за кожний рік, та в якому розмірі виплачується ця різниця між вже виплаченими дивідендами та сумою, яка підлягає виплаті у зв'язку із перерахунком, адже законодавство не містить такої заборони.

Згідно до пп. 14.1.49 ПКУ. Згідно з ним, — це платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, які засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Підприємство виплатило дивіденди за певний період (роки) після затвердження фінансової звітності. Тобто, в рішенні загальних зборів засновники можуть переглядатися дані взяті з річної фінансової звітності за певний період, та можуть приймати рішення щодо використання прибутку, зокрема й на виплату дивідендів, в тому числі здійснити їхній перерахунок. Жодних порушень з боку підприємства немає.

Заборони виплачувати дивіденди за певний період (минулий тощо), або розподіляти/не розподіляти прибуток кілька років, або перераховувати розмір дивідендів, а потім прийняти рішення про їх виплату/доплату, чинним законодавством не встановлено (проте таке обмеження може бути встановлено статутом). Якщо в Статуті Вашого підприємства немає таких обмежень, проблем з перерахунком та виплатою дивідентів не буде.

https://gazeta.vobu.ua/archives/29392

Чи можна на законодавчому рівні здійснювати нарахування та виплату дивідендів тільки одному учаснику з трьох?

Згідно статті 27 Закону №2275 товариство не має права виплачувати дивіденди учаснику, який повністю або частково не вніс свій вклад.

Отже, якщо учасник, який не хоче отримувати дивіденди, свій внесок зробив повністю, то підстав не виплачувати йому дивіденди чинне законодавство не передбачає. Навіть якщо він на це дав згоду, чи виявив бажання. Проте він може фактично не отримувати нараховані йому дивіденди. Тобто дивіденди йому можуть бути нараховані, але фактично не виплачені.

Чи можно у данному випадку нараховувати різні суми, тобто Засновнику №3 нарахувати 1 000 000грн, а Засновнику №1 та №2 по 500 000 грн, оскільки є необхідність одному із засновників виплатити дивіденди за весь час у максимально короткий строк (Засновнику №3).

Дивіденди мають бути нараховані пропорційно часткам учасників у статутному капіталі. Ненарахування дивідендів або нарахування їх у меншому розмірі, ніж це відповідає частці, може мати наслідком нарахування контролюючим органом відповідних податків на ненараховану частку.

Тому найменш ризикованим варіантом буде не нарахувати дивіденди учасникам у повному обсязі пропорційно часткам у статутному капіталі ТОВ, а виплатити реально одному учаснику повну суму дивідендів, а іншим частину. Отже, щодо тих учасників, які отримали дивіденди не в повному обсязі за кредитом субрахунку 671, відображатиметься залишок у певному розмірі. До спливу позовної давності цей залишок не впливатиме на податкові наслідки, а потім його необхідно буде визнати безповоротною фінансовою допомогою, яка збільшує фінансовий результат. Кредиторська заборгованість, за якою минув строк позовної давності, відповідно до пп. 14.1.11 ст. 14 ПКУ набуває ознак безнадійної. А відповідно до пп. 14.1.257 ст. 14 ПКУ безповоротна фінансова допомога — це у тому числі сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності. Отже, оптимальний варіант — нарахувати дивіденди у повному обсязі, виплатити узгоджену частину, а решту залишити як кредиторську заборгованість за кредитом субрахунку 671 до спливу позовної давності.

Чи можна на законодавчому рівні здійснювати нарахування та виплату дивідендів тільки одному учаснику з трьох?

Згідно статті 27 Закону №2275 товариство не має права виплачувати дивіденди учаснику, який повністю або частково не вніс свій вклад.

Отже, якщо учасник, який не хоче отримувати дивіденди, свій внесок зробив повністю, то підстав не виплачувати йому дивіденди чинне законодавство не передбачає. Навіть якщо він на це дав згоду, чи виявив бажання. Проте він може фактично не отримувати нараховані йому дивіденди. Тобто дивіденди йому можуть бути нараховані, але фактично не виплачені.

Чи можно у данному випадку нараховувати різні суми, тобто Засновнику №3 нарахувати 1 000 000грн, а Засновнику №1 та №2 по 500 000 грн, оскільки є необхідність одному із засновників виплатити дивіденди за весь час у максимально короткий строк (Засновнику №3).

Дивіденди мають бути нараховані пропорційно часткам учасників у статутному капіталі. Ненарахування дивідендів або нарахування їх у меншому розмірі, ніж це відповідає частці, може мати наслідком нарахування контролюючим органом відповідних податків на ненараховану частку.

Тому найменш ризикованим варіантом буде не нарахувати дивіденди учасникам у повному обсязі пропорційно часткам у статутному капіталі ТОВ, а виплатити реально одному учаснику повну суму дивідендів, а іншим частину. Отже, щодо тих учасників, які отримали дивіденди не в повному обсязі за кредитом субрахунку 671, відображатиметься залишок у певному розмірі. До спливу позовної давності цей залишок не впливатиме на податкові наслідки, а потім його необхідно буде визнати безповоротною фінансовою допомогою, яка збільшує фінансовий результат. Кредиторська заборгованість, за якою минув строк позовної давності, відповідно до пп. 14.1.11 ст. 14 ПКУ набуває ознак безнадійної. А відповідно до пп. 14.1.257 ст. 14 ПКУ безповоротна фінансова допомога — це у тому числі сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності. Отже, оптимальний варіант — нарахувати дивіденди у повному обсязі, виплатити узгоджену частину, а решту залишити як кредиторську заборгованість за кредитом субрахунку 671 до спливу позовної давності.

https://yefimov-partners.com/2021/06/07/дивіденди-...

Отже, рішенням зборів, яке оформлюються сьогодні, проводиться виплата з нерозподіленого прибутку минулих років. Суми дивідендів мають відповідати часткам учасників, а реальна виплата може відрізнятися тимчасово лише через заборгованість або кредиторську заборгованість (субрахунок 671). Будь-які зміни, які не передбачені статутом, мають бути зафіксовані протоколом зборів учасників.

З повагою, адвокат Айвазян.

Так, Засновники приймали рішення про розподіл прибутку на загальних зборах, на яких були присутні всі три засновника, але рішення було прийнято виплатити лише двом та у різних сумах, хоча частки рівні...

---

РІШЕННЯ ЗАГАЛЬНИХ ЗБОРІВ ТРЕБА ПЕРЕРОБИТИ - ВСІМ РІВНІ ЧАСТКИ.

А ВИПЛАТИ ЗРОБИТИ ТАК, Я ОПИСАВ ВИЩЕ.

ЯКЩО ОДИН ЗАСНОВНИК ПРАЦЮЄ НА ТОВ, А ІНШІ НІ - ТО КРАЩЕ ПРАЦЮЮЧЕГО ЗАСНОВНИКА ПРИЙНЯТИ НА РОБОТУ В ТОВ ТА СПЛАЧУВАТИ ЙОМУ ЗАРПЛАТУ.

Добрий день.

Виплата дивідендів за різні роки різним учасникам у різних непропорційних внескам до СК частках та вибіркові нарахування суперечить ст. 26 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Якщо частки рівні (33,33%), то і сума нарахованих дивідендів у Протоколі загальних зборів має бути абсолютно однаковою для всіх трьох.

Основний ризик - перекваліфікація з боку ДПС виплати дивідендів - ДПС може визнати такі виплати не дивідендами, а іншими доходами фізичних осіб (наприклад, як додаткове благо або приховану зарплату).

Дивіденди оподатковуються за ставками:

• Для ТОВ на загальній системі: 5% (ПДФО) + 5% (ВЗ) (1,5% до 2024р.) = 10% податків.
• Для ТОВ на єдиному податку: 9% (ПДФО) + 5% (ВЗ) (1,5% до 2024р.) = 14% податків.
• ДПС може нарахувати (Інші доходи): 18% ПДФО + 5% ВЗ (1,5% до 2024р.) + 22% ЄСВ.
• Штрафи: Штрафні санкції за несплату податків у повному обсязі + пеня.

Можете прописати в "старих" Протоколах Загальних Зборів, що дивіденди нараховуються всім учасника пропорційно..., але двом з трьох учасників дивіденди виплачуються не протягом 6 місяців - відповідно до ч.4. ст.26 Закону "Про ТОВ" -, а протягом 3-х років на письмову Вимогу Учасника.

Але проблема - податки ТОВ мало нарахувати ще в ті роки. ТОму зараз приймати Рішення Вам - що робити з податками, визнавати порушення та сплачувати самостійно штрафні санкції, або сподіватись, що "пронесе".

Доброго дня!

Які ризики у ТОВ за порушення?

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону про ТОВ виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку товариства особам, які були учасниками товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток.

Ця норма викладена в імперативній формі, що має тлумачитися як обов’язкове дотримання пропорцій при виплаті дивідендів, а отже й як обов’язкову їх виплату.

Засновники не мають права нараховувати дивіденди лише одному учаснику або в різних пропорціях (наприклад, одному 1 млн, іншим по 500 тис.), якщо у них рівні частки (по 33,33%). Це буде прямим порушенням закону та статуту.

Сама фізична виплата (перерахування коштів) може відбуватися в різні дні, але підставою для виплати має бути протокол загальних зборів, де дивіденди нараховані всім трьом пропорційно їх часткам.

Якщо ТОВ нараховує дивіденди непропорційно або виплачуєте їх за різні роки різним учасникам одночасно, виникають такі ризики:

• Будь-який з учасників, чиї права порушені (навіть у майбутньому при конфлікті), може оскаржити рішення загальних зборів як таке, що суперечить закону.
• Податкова може розцінити зайві виплати (ті, що перевищують пропорційну частку) не як дивіденди (ставка ПДФО 5%), а як «інші доходи» (ставка ПДФО 18% + військовий збір 5% ). Це призведе до донарахування податків та штрафів.

Як вирівняти період за який Засновник №1 не отримував дивіденди?

Оскільки заборгованість уже виникла, Ви можете скласти акт звірки або бухгалтерську довідку, де чітко зазначено, за які роки Засновник №1 не отримав кошти, хоча рішення про виплату приймалися щодо всіх.

У протоколі загальних зборів можна зазначити, що товариство спрямовує наявні грошові кошти на погашення старої заборгованості перед Засновником №1.

Чи можна на законодавчому рівні здійснювати нарахування та виплату дивідендів тільки одному учаснику з трьох?

Якщо учасники не хочуть отримувати дивіденди або хочу відмовитися від них на користь іншого учасника, підстав не виплачувати їм дивіденди, чинне законодавство не передбачає. Навіть, якщо вони на це дали згоду чи навіть виявили бажання. Проте вони можуть не отримувати нараховані їм дивіденди. Тобто дивіденди можуть бути нараховані іншим учасникам, але фактично виплачені іншому.

Майте на увазі, що нарахування дивідендів пов’язане зі сплатою податків. Тому орган контролю, найімовірніше власноруч нарахує податки, якщо цього не зробить ТОВ. Окрім того, якщо податківці поставляться до ситуації «креативно», вони можуть визнати, що рішення загальних зборів ТОВ не відповідає закону. Отже, дивіденди, що їх виплатили одному учасникові, є не дивідендами, а іншими доходами. Тоді їх оподаткують за загальними правилами, тобто за ставкою ПДФО у розмірі 18% замість 5% - як дивіденди. Тож зважте і на цей ризик.

Чи можно у данному випадку нараховувати різні суми, тобто Засновнику №3 нарахувати 1 000 000грн, а Засновнику №1 та №2 по 500 000 грн, оскільки є необхідність одному із засновників виплатити дивіденди за весь час у максимально короткий строк (Засновнику №3).

Враховуючи відповіді на попередні запитання, слід виходити з того, що дивіденди мають бути нараховані пропорційно часткам учасників у статутному капіталі. Ненарахування дивідендів або нарахування їх у меншому розмірі, ніж це відповідає частці, може мати наслідком нарахування контролюючим органом відповідних податків на ненараховану частку.

Тому найменш ризикованим варіантом буде нарахувати дивіденди трьом учасникам у повному обсязі пропорційно часткам у ТОВ, а виплатити реально одному учаснику повну суму дивідендів (1 000 000 грн), а іншим частину – 500 000 грн. Решту дивідендів затримати.

Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ст. 509 ЦК). Сторонами у зобов’язанні є боржник і кредитор (ст. 510 ЦК).

Отже, виплата дивідендів учасникам ТОВ цілком відповідає правовідношенню, що класифікується як зобов’язання. Кредитором у цьому зобов’язанні є учасник, який був таким на день, коли ухвалили рішення про виплату дивідендів. ТОВ є боржником у цьому зобов’язанні.

Щодо засновників, які отримали дивіденди не у повному обсязі, за кредитом субрахунку 671 відобразіть залишок у розмірі 500 тис. грн. До спливу позовної давності цей залишок не впливатиме на податкові наслідки. Згодом визнайте його безповоротною фінансовою допомогою, яка збільшить фінансовий результат до оподаткування.

Кредиторська заборгованість, за якою минув строк позовної давності, стає безнадійною (пп. 14.1.11 ПК). А безповоротна фінансова допомога — це, в т. ч., сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, не стягнута після спливу строку позовної давності (пп. 14.1.257 ПК).

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Доброго дня.

В описаній ситуації головний ризик для ТОВ — можливі корпоративні спори та вимоги про стягнення невиплачених дивідендів, оскільки Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» прямо зобов’язує виплачувати їх усім учасникам пропорційно часткам.

Закон встановлює, що:

Це базова норма, від якого ТОВ не може відступити ні статутом, ні рішенням зборів. Невиплата одному учаснику може бути розцінена як порушення його майнових прав.

Вирівняти період можна лише одним шляхом — нарахувати та виплатити Засновнику №1 дивіденди за ті роки, коли він їх не отримував, у тому числі заднім числом, якщо є відповідні рішення загальних зборів або їх можна прийняти зараз (закон не забороняє виплачувати дивіденди за попередні роки).

Виплачувати дивіденди лише одному учаснику закон не дозволяє. Розподіл прибутку можливий виключно пропорційно часткам, і відступити від цього правила неможливо навіть за згодою учасників.

Нараховувати різні суми учасникам також не можна, якщо йдеться про дивіденди за один і той самий період. Єдиний законний варіант — виплачувати різні роки різним учасникам (як ви вже робите), але в межах одного року сума має бути пропорційною часткам. Якщо є потреба швидко виплатити кошти одному учаснику, це можна зробити не як дивіденди, а як інший цивільно-правовий платіж (поворотна фіндопомога, купівля частки, виплата за договором тощо) — але це вже інша правова природа і інші податкові наслідки.