Здравствуйте. Прошу проверить мой отзыв на иск о взыскании задолженности по кредитному договору (микрофинансовая организация). Ситуация: - Сумма кредита: 6000 грн - Истец требует: 26750,12 грн (проценты + пеня сильно завышены) - Мной уже оплачено: ~4817 грн - Я не работаю, нахожусь в декретном отпуске, есть ребёнок до 3 лет - Доход: 860 грн (выплаты на ребёнка) + 5000 грн (ВПО) В отзыве я: - прошу учесть уже внесённые платежи - возражаю против начисленных процентов и штрафов (как несоразмерных) - прошу отказать в удовлетворении иска полностью либо максимально уменьшить сумму до фактически полученного тела кредита с учётом оплат Вопросы: 1. Достаточно ли юридически обоснован отзыв? Что стоит усилить или изменить? 2. Корректно ли выбрана позиция — не признавать долг в полном объёме, а настаивать на уменьшении? 3. Нужно ли уже на этом этапе (в отзыве) просить о рассрочке исполнения решения суда, или это лучше делать отдельно после решения? 4. Какие нормы закона (ЦК,

Добрый день.

Отзыв не соответствует требованиям процессуального законодательства.

Но Суд учтёт Ваши законные права как заёмщика.

По сути:

1. Штрафы и пени - по ним Суд откажет во взыскании.

2. Проценты - а за какой период они начислены? Какой срок действия кредитного договора и вообще на какой срок выдавался кредит.

Для помощи нужновидеть исковое заявление.

Вітаю!

1. НЕОБХІДНО БАЧИТИ ПОЗОВНУ ЗАЯВУ НЕ ЗРОЗУМІЛО КОЛИ ВИ БРАЛИ КРЕДИТ ТА НА ЯКИХ УМОВАХ.

2. ВАМ НЕОБХІДЕН АДВОКАТ, ЩОБ ЮРИДИЧНО ГРАМОТНО СКЛАСТИ ВІДЗИВ.

Доброго дня, Анна!

Для того, аби проаналізувати Ваш відзив, необхідно бачити позовну заяву. При тому, потрібно приділити певний час і аналізу останньої.

Як також постають питання щодо дати оформлення кредиту, строку на який він був наданий тощо.

Відповідно до частини першої статті 178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Після одержання копій ухвали про відкриття провадження у справі і позовної заяви відповідач має право подати суду письмовий відзив на позов, в якому викласти свою позицію щодо заперечення проти позовних вимог із зазначенням доказів, що підтверджують його незгоду з позовними вимогами.

Відзив на позов - найбільш поширений тактичний прийом захисту. Заперечуючи проти позову, відповідач не лише захищається, але й створює умови для якісної роботи суду, допомагає встановити характер спірних правовідносин, закон, який їх регулює, факти, які необхідно встановити і які лежать в основі вимог і заперечень, коло осіб, що мають брати участь у справі. Таким чином, скориставшись своїм правом подати письмове заперечення проти позову, відповідач дасть змогу судді попередньо і всебічно зорієнтуватися в характері спору, який буде предметом судового розгляду.

Вимоги щодо змісту, форми та порядку подання відзиву на позов визначені в ст. 178 ЦПК України. Відзив подається в письмовій формі за підписом відповідача або його представника. Якщо відзив підписується представником, то до нього додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника відповідача.

Відзив повинен містити:

1) найменування (ім’я) позивача і номер справи;2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові для фізичних осіб) відповідача, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв’язку, офіційну електронну адресу та адресу електронної пошти, за наявності;3) у разі повного або часткового визнання позовних вимог - вимоги, які визнаються відповідачем;4) обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, надану позивачем, з якою відповідач погоджується;5) заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права;6) перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання;7) заперечення (за наявності) щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті;8) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв’язку із розглядом справи.

До відзиву додаються:

- докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем;

- документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи;

Копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п’ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. Якщо у встановлений строк надати відзив із усіма доказами є неможливим, тоді обов’язково має бути подано клопотання із проханням продовжити встановлений судом строк для подання відзиву та із зазначенням причин неможливості подати відзив в зазначений строк. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

1. Достаточно ли юридически обоснован отзыв? Что стоит усилить или изменить?

Щодо пені, неустойки та штрафних санкцій.

Пунктом 18 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто, законодавством звільнено позичальника від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення своїх кредитних(боргових) зобов`язань.

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Якщо стягується комісія за надання кредиту.

Як виснував Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 6 листопада 2023 року (справа №204/224/21), якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2024 у справі №753/25744/21).

2. Корректно ли выбрана позиция — не признавать долг в полном объёме, а настаивать на уменьшении?

Ви наполягаєте на скасуванні відсотків, але ж при підписанні договору були ознайомлені із процентною ставкою чи цього не відбулося? Чи заявлене стягнення відсотків не відповідає умовам договору? В першу чергу суд буде посилатися не тільки на норми ЦКУ, а і на норми договіру, який Ви уклали з МФО щодо надання кредиту.

Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

За змістомстатті 1056-1 ЦК Українив редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першоїстатті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першоюстатті 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.

Посилання на на те, що суд може зменшити розмір відсотків до розміру заборгованості за кредитом, оскільки сума нарахованих відсотків є неспівмірною, суперечить принципам розумності і призводить до дисбалансу договірних прав і обов`язків, до уваги не беруться, оскільки предметом стягнення з відповідача є стягнення заборгованості за сумою кредиту та нарахованими процентами за користування кредитом відповідно до ст.1048 ЦК України (справа № 523/1477/25 https://youcontrol.com.ua/ru/catalog/court-documen...).

До прикладу також рішення у справі Ярмолинецького районного суду Хмельницької області№ 689/886/24 (https://youcontrol.com.ua/ru/catalog/court-documen...)

"Доводи відповідача про те, що відсотки за користування кредитом відповідно до законодавства про захист прав споживачів не можуть перевищувати суму кредитку (тіло кредиту) суд розцінює критично та до уваги не бере, оскільки адже ці доводи не відповідають вимогам п. 6 ст. 3, ч. 2 ст. 13, ч. 3 ст. 509, ст. 627 Цивільного кодексу України, а також положенням статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Так, відповідно до п. 18 Прикінцеві та Перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно п. 6. Розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Отже, як вбачається із положень цих норм Закону, від сплати процентів відповідач не звільняється".

3. Нужно ли уже на этом этапе (в отзыве) просить о рассрочке исполнения решения суда, или это лучше делать отдельно после решения?

Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні (ч. 1 ст. 267 ЦПК України).

За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання (ч. 1 ст. 435 ЦПК України).

Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв’язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абз. 1 ч. 1 ст. 435 ЦПК України, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження (абз. 2 ч. 1 ст. 435 ЦПК України).

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи (ч. 2 ст. 435 ЦПК України).

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 435 ЦПК України).

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує (ч. 4 ст. 435 ЦПК України):

• ступінь вини відповідача у виникненні спору;
• щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім’ї, її матеріальний стан;
• стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 435 ЦПК України).

При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову (ч. 6 ст. 435 ЦПК України) .

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю (ч. 7 ст. 435 ЦПК України) .

4. Какие нормы закона (ЦК, ЦПК или практика) стоит дополнительно указать для усиления позиции?

Для усилення позиції потрібно ознайомитись із позовною заявою та після останньої скласти юридично обгрунтовний відзив.

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня, пані Анно!

1. Перш за все зазначте у відзиві, що пеня та штрафи не нараховуються під час дії воєнного стану.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022від 24.02.2022на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

2. Вкажіть , що умови кредитного договору є несправедливими, оскільки розмір процентів за користування кредитом є явно завищеним. https://nv.zt.court.gov.ua/sud0616/pres-centr/news/1829865/

Згідно із ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50% вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Верховний Суд висловив правову позицію, що вимога про нарахування та сплату відсотків (2-3% в день), які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509, ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

3. У відзиві просіть відмовити в повному обсязі в задоволенні позову про стягнення заборгованості

4. Заяву про розстрочку потрібно подавати після отримання рішення суду.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Щиро бажаю Вам успіхів!