Заборгованість по заробітній платі

Вітаю Вас.

Доброго дня,маю заборгованість по заробітній платі за 2014р.Чі реально зараз це питання вирішити? Підприємство на окупованій території, не працює

На жаль, але це дуже складний кейс. У Вашій ситуації потрібно чесно розділити два моменти: право на стягнення зарплати і реальну можливість отримати ці кошти.

З юридичної точки зору, право у Вас є. По вимогах про стягнення заробітної плати строк позовної давності не застосовується, тому навіть заборгованість за 2014 рік можна заявляти в суді. Тобто Ви маєте повне право звернутися з позовом і, за наявності підтверджуючих документів (трудові відносини, нарахування зарплати), отримати позитивне рішення.

Але основна проблема - це виконання такого рішення. Якщо підприємство знаходиться на тимчасово окупованій території, фактично не працює, не має активів на підконтрольній території України, то навіть після виграного суду виконавча служба, швидше за все, не зможе реально стягнути кошти. Виконавче провадження або зависне, або буде завершене без фактичного виконання.

Тобто виграти справу цілком реально (але треба розуміти, яку доказову базу Ви маєте, що також відіграє визначальне значення), отримати гроші - на жаль, малоймовірно станом на зараз. Але рішення суду може мати сенс на майбутнє, якщо з’являться механізми компенсації або доступ до активів підприємства.

З повагою! Щасти Вам!

Доброго дня, Миколо!

Юридично Ви маєте право вимагати ці гроші, але практично стягнути заборгованість зараз майже неможливо.

Головна перепона полягає не в тому, щоб виграти суд, а в тому, щоб виконати судове рішення.

Державна виконавча служба України не має юрисдикції, фізичного доступу та інструментів впливу на підприємства, що фізично знаходяться на окупованих територіях.

Українська банківська система там не працює. Арештувати місцеві рахунки підприємства чи примусово списати з них кошти в українське правове поле неможливо.

Навіть, якщо суд постановить стягнути борг за рахунок майна компанії (обладнання, нерухомості), українські державні чи приватні виконавці не зможуть його конфіскувати та продати.

Стягнути гроші можливо лише за однієї умови - підприємство офіційно перереєструвалося на підконтрольну Україні територію, веде тут господарську діяльність, має відкриті рахунки в українських банках або офіційно зареєстроване майно на підконтрольній території.

Якщо юридична особа залишилася виключно в окупації, не змінювала юридичну адресу і не має активів на підконтрольній території — юридичних і фактичних важелів для стягнення боргу наразі не існує.

Що стосується строків звернення до суду

До липня 2022 року в Україні не існувало строків позовної давності щодо стягнення заборгованості із зарплати. Після змін у законодавстві (стаття 233 КЗпП) цей строк обмежено 3 місяцями з моменту, коли працівник дізнався про порушення. Проте, Конституційний Суд постановив, що частина перша статті 233 Кодексу, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.

Оскільки Ваш борг виник у 2014 році, то під час звернення до суду можна спиратися на рішення КС https://sud.ua/uk/news/ukraine/348304-ksu-priznal-.... Але, знову ж таки, навіть позитивне рішення суду стане просто «папірцем», якщо в компанії немає українських рахунків.

Якщо Ви все ж хочете перевірити хоча б теоретичні варіанти, варто почати з розвідки:

1. З'ясувати офіційний статус підприємства. Перевірити його в Єдиному державному реєстрі України: чи воно досі існує, чи не перебуває в стані ліквідації, і головне — яка його поточна юридична адреса.
2. Оцінити наявність документів. Для будь-яких гіпотетичних юридичних дій вам знадобляться докази: трудова книжка з відповідними записами, довідки з бухгалтерії про нараховану, але не виплачену зарплату, копії наказів тощо. Без них суд навіть не зможе встановити суму боргу.

Стягнення заборгованості відбувається в порядку:

• наказного провадження (вимога працівника про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати є безспірною);
• позовного провадження (наявний спір щодо розміру заборгованості з виплати заробітної плати та/або права на її отримання).

Заява подається у письмовій формі або через систему електронний суд та має містити докази:

• перебування заявника у трудових відносинах із боржником (наприклад: засвідчені копії наказу про прийняття на роботу, копія трудової книжки, копія трудового договору між роботодавцем і працівником, довідка з місця роботи тощо);
• підтвердження суми, яка стягується (будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо).

При зверненні до суду в порядку наказного провадження з вимогою про стягнення нарахованої, але не виплаченої зарплати судовий збір не сплачується.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Щиро бажаю Вам успіхів!

Добрий день.

Ні, Не реально.

Суди зараз пачками виносять Рішення про стягнення боргів з підприємств, юридична адреса та МАЙНО яких знаходяться на окупованій території, також виносять пачками рішення про стягнення відшкодувань шкоди з країни-агресора.

Але це все МАРНО. До закінчення війни це все марно.

Виконавчі дії, звісно, не проводяться. Навіть обанкротити та ліквідувати такі підприємства наразі майже неможливо.

До міжнародного арбітражу звертатись немає сенсу.

Але якщо виникне надія на репарації або на деокупацію - слід по швидкому подавати позови до українских судів, щоб не прогавити засоби відшкодування...

Доброго дня, Миколо!

Реально отримати саме рішення суду, але фактичне стягнення грошей буде залежати від того, чи є у підприємства рахунки, майно або діяльність на підконтрольній Україні території. Якщо підприємство фактично порожнє і все його майно залишилось на окупованій території, рішення може бути складно виконати, але це не означає, що звертатися немає сенсу.

Конституційний Суд визнав ч. 1 ст. 233 КЗпП України щодо строку звернення до суду про стягнення заробітної плати неконституційною.

11 грудня 2025 року Велика палата Конституційного Суду України ухвалила Рішення № 1-р/2025, яким визнала неконституційною частину першу статті 233 КЗпП України щодо встановлення тримісячного строку звернення працівника до суду щодо стягнення заробітної плати та інших належних виплат.

У вересні 2024 року Верховний Суд звернувся із Конституційний поданням щодо відповідності Конституції України ч. 1 ст. 233 КЗпП України у звʼязку іззверненням судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області Мартиненко В. С. від 20 червня 2024 рокуу справі № 233/3407/24.

19 липня 2022 року набрав чинності Закон № 2352-ІХ, яким були внесені зміни до ст. 233 КЗпП України в частині строку звернення працівника із заявою про вирішення трудового спору в тримісячний строк із дня, коли дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

До набрання чинності Законом № 2352-ІХ КЗпП не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Частина друга статті 233 КЗпП України до 19.07.2022 рокупередбачала, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд у своєму Рішенні №1-р/2025 вказав, щозгідно з ч.1 ст. 233 КЗпП України строк звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати обмежений трьома місяцями з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а ст. 234 КЗпП передбачає, що в разі пропуску з поважних причин суд може поновити його лише якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові під час звільнення, минуло не більше одного року. Отже, початок перебігу строку звернення працівника до суду залежить від суб'єктивної поінформованості працівника, але водночас передбачено й об'єктивний критерій (,,повинен був дізнатися"). Відповідно до ст. 234 КЗпП України в разі пропуску з поважних причин тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суд може поновити цей строк лише тоді, коли з часу настання таких юридичних фактів, як отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення працівника або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові під час звільнення, минуло не більше одного року.

Отже, пов'язування строку звернення працівника до суду лише з актами, якими оформлюють припинення трудових відносин, свідчить про те, що законодавець виходив із логіки "остаточного розрахунку після звільнення", але не врахував специфіки правовідносин, що тривають.

Конституційний Суд України у Рішенні № 1-р/2025 звернув увагу на те, що відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України строк звернення працівника до суду з вимогами про стягнення заробітної плати обмежувався трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права. Водночас стаття 234 КЗпП України передбачала можливість поновлення цього строку лише за умови, що з дня отримання працівником копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні, минуло не більше одного року.

Таким чином, початок перебігу строку звернення до суду законодавець пов'язував із суб'єктивною поінформованістю працівника про порушення його права, доповнюючи її об'єктивним критерієм — моментом, коли працівник повинен був дізнатися про таке порушення. Разом із тим механізм поновлення пропущеного строку був прив'язаний виключно до юридичних фактів, що супроводжують припинення трудових відносин.

За таких умов пов'язування строків звернення працівника до суду лише з актами, якими оформлюється звільнення, говорить про те, що законодавець виходив із моделі «залишкового розрахунку після звільнення», не врахувавши специфіки продовжуваних трудових правовідносин та постійного обов'язку роботодавця щодо своєчасної виплати доходу працівнику.

Конституційний Суд в Рішенні встановив, що ч. 1 ст. 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат є такою, що не відповідає Конституції України.

Частина перша статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, втратила чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 11.12.2025 року.

Отже, відтепер строк звернення до суду щодо стягнення заробітної плати або інших платежів не обмежений. Проте строк у три місяці для звернення працівника до суду залишається для вирішення трудового спору, наприклад щодо оскарження наказів про догани, простою, призупинення, відсторонення тощо.

Тобто зараз сама давність виникнення боргу не є автоматичною підставою для відмови у зверненні до суду.

Проте, спочатку Вам необхідно перевірити, чи підприємство досі існує як українська юридична особа. Якщо воно не ліквідоване, не припинене і не завершене як суб’єкт у ЄДР, тоді саме воно залишається відповідачем. Якщо ж щодо нього відкрито процедуру банкрутства, вимоги треба заявляти вже в межах відповідної справи.

Далі потрібно зібрати всі можливі докази того, що ви там працювали і що зарплата була саме нарахована, але не виплачена. Це можуть бути трудова книжка, наказ про прийняття на роботу, довідка про заборгованість, розрахункові листки, табелі, відомості нарахування, банківські виписки, архівні довідки, довідки ОК-5 або ОК-7, будь-яке листування з роботодавцем. Те, що підприємство не працює на окупованій території, не припиняє самого обов’язку виплатити зарплату.

Якщо у вас є документ, де чітко вказана нарахована, але не виплачена сума, тоді можна подавати заяву про видачу судового наказу, оскільки стаття 161 ЦПК прямо передбачає можливість судового наказу за вимогою про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати. Якщо ж такої довідки немає або треба ще доводити сам розмір боргу, тоді потрібно подавати вже позовну заяву про стягнення заборгованості із заробітної плати.

Судовий збір у такій справі, як правило, не сплачується, оскільки стаття 5 Закону «Про судовий збір» передбачає пільгу для позивачів у справах про стягнення заробітної плати. Окрім самої суми боргу, доцільно також заявляти вимогу про компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати, бо стаття 34 Закону «Про оплату праці» прямо передбачає таку компенсацію відповідно до індексу зростання споживчих цін.

Тож, по суті вам треба зробити наступне станом на зараз: перевірити статус підприємства в ЄДР, зібрати всі документи про роботу і нарахування зарплати, після цього або подати заяву про видачу судового наказу, якщо сума боргу підтверджена документально, або позов про стягнення зарплати, якщо суму ще треба доводити.

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня.

Ваше право на отримання заробітної плати не зникає навіть через десять років. Згідно з чинним законодавством України та практикою Конституційного Суду, на вимоги про стягнення належної працівникові заробітної плати строки позовної давності не поширюються, якщо трудові відносини не були офіційно розірвані. Це означає, що ви маєте право звернутися до суду за захистом своїх інтересів у будь-який момент, і закон буде на вашому боці.

Головна складність полягає в тому, що підприємство знаходиться на тимчасово окупованій території. У такому разі позов необхідно подавати до суду на підконтрольній території України, якому передано територіальну підсудність суду за місцем реєстрації підприємства. Наприклад, якщо компанія була зареєстрована в Донецьку чи Луганську, справу розглядатиме визначений законом суд у Києві, Дніпрі чи іншому місті, залежно від актуальних розпоряджень Верховного Суду щодо зміни підсудності.

Навіть якщо ви отримаєте позитивне рішення суду, його реальне виконання станом на зараз є вкрай складним. В українських банках рахунки таких ЮО зазвичай заблоковані, а фізичний доступ до майна відсутній, державна виконавча служба не зможе стягнути кошти до моменту звільнення території або добровільної перереєстрації підприємства власником.

Першим практичним кроком для вас буде перевірка статусу юридичної особи в Єдиному державному реєстрі (ЄДР). Якщо компанія офіційно пройшла релокацію та змінила адресу на підконтрольну територію, шанси на реальне стягнення боргу значно зростають, оскільки до такої фірми можна застосовувати стандартні процедури виконання судових рішень. Якщо ж підприємство залишається зареєстрованим в окупації, судове рішення слугуватиме офіційним підтвердженням боргу для майбутніх компенсаційних механізмів.

Вітаю Вас, Микола

У грудні 2025 року Конституційний суд виніс рішення про те, що на вимоги про стягнення заборгованості з заробітної плати позовна давність не поширюється. Відтак Ви маєте право заявляти вимоги про стягнення боргу починаючи з 2014 року.

При цьому відповідно до частини 1 статті 28 та 161 ЦПК України заяву про видачу судового наказу може бути подано і за місцем Вашого проживання без сплати судового збору.

Тепер деякі моменти щодо відповідача. Зараз доцільно отримати актуальну інформацію про підприємство з Єдиного реєстру юридичних осіб. Адже фірма могла змінити адресу, провести реорганізацію з появою правонаступників. Тоді стягнення боргу буде дещо спрощено.

Також певна актуальна інформація про фірму може бути і в інтернеті (поточні контакти, нова адреса, тощо) І це також може стати у нагоді.

З повагою,

Андрій Брильов

Доброго дня. Право працівника на отримання нарахованої, але не виплаченої заробітної плати зберігається незалежно від часу її виникнення, оскільки такі вимоги не обмежуються строками позовної давності. Тобто формально ви маєте право звернутися до суду навіть зараз, незважаючи на те, що заборгованість виникла ще у 2014 році.

Разом з тим, вирішальним у подібних справах є не лише можливість отримання судового рішення, а й реальна можливість його виконання. Якщо підприємство знаходиться на тимчасово окупованій території, не здійснює діяльність і не має активів або рахунків на підконтрольній Україні території, примусове виконання рішення суду фактично є ускладненим або неможливим на даний момент.

За наявності підтверджуючих документів (трудова книжка, накази, довідки про нарахування заробітної плати тощо) суд, як правило, стає на сторону працівника і може ухвалити рішення про стягнення заборгованості, а також додаткових нарахувань за затримку виплати. Однак навіть позитивне рішення не гарантує фактичного отримання коштів у нинішніх умовах.

З практичної точки зору, звернення до суду в такій ситуації доцільне насамперед для фіксації заборгованості та отримання виконавчого документа, який може бути використаний у майбутньому — у разі появи у підприємства майна на підконтрольній території або зміни обставин.

Юридично питання вирішити можливо, однак реальне стягнення коштів наразі є малоймовірним. Тому звернення до суду має сенс як стратегічний крок “на майбутнє”, а не як спосіб швидкого отримання заборгованості.