Видача довідки про обставини травми

ДОБРОЇ НОЧІ, ЯНА! ДУЖЕ ПРИКРО, ЩО ВАМ ДОВЕЛОСЯ ЗІШТОВХНУТИСЯ З БЮРОКРАТІЄЮ, ЯКА ПЕРЕШКОДЖАЄ РЕАЛІЗУВАТИ ПРАВА ТА ІНТЕРЕСИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯ. АЛЕ ЯКЩО ДОТРИМУВАТИСЯ ЧІТКОГО АЛГОРИТМУ ДІЙ, ПИТАННЯ МОЖНА ВИРІШИТИ У ЗАКОННИЙ СПОСІБ. НАДАЮЧИ ВІДПОВІДІ НА ВАШІ ПИТАННЯ МАЮ УТОЧНИТИ ПЕВНІ МОМЕНТИ, ЯКІ НАДАЛІ ДАДУТЬ ЗМОГУ НАДАТИ БІЛЬШ ЗМІСТОВНУ ВІДПОВІДЬ. АЛЕ ВИХОДЯЧИ ІЗ НАДАНОЇ ВАМИ ІНФОРМАЦІЇ та ПИТАНЬ БУДУ НАМАГАТИСЯ БУТИ ЯКОМОГА БІЛЬШ ТОЧНИМ та ПО МОЖЛИВОСТІ ЛАКОНІЧНИМ.

Якщо Ви зіштовхнулися з труднощами в оформленні документів, уточніть будь-ласка:

1) Яка саме з частин відмовляється виконувати свої обов'язки або зволікає з документами - "рідна" в/ч чи "приймаючий" підрозділ?

2) Чи було вже проведено службове розслідування за фактом отримання травми/поранення?

Відповідно до українського законодавства, у разі перебування підрозділу - ротно-тактичної групи (РТГр) в оперативному підпорядкуванні іншої військової частини (в/ч), обов'язки чітко розподіляються між "рідною" бригадою (де військовослужбовець перебуває у списках особового складу) та приймаючою частиною (де він тимчасово виконував завдання).

По-перше. Видача довідки про обставини травми (Форма 5).

Довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) зобов'язаний видати командир тієї військової частини, в оперативно-тактичному (оперативному) підпорядкуванні якої перебував військовослужбовець на момент події (тобто частина, де сталася подія).

У бойовій обстановці для підтвердження того, що травма отримана саме під час захисту Батьківщини (а не внаслідок самокаліцтва чи порушення дисципліни), командири часто призначають саме службове розслідування за процедурою, відповідно до Порядку № 608. Проте Верховний Суд України у своїй практиці чітко вказує, що дія Порядку № 608 поширюється на випадки вчинення правопорушень чи невиконання обов'язків і не повинна штучно обмежувати чи затягувати видачу довідки про обставини травми, якщо факт поранення в бою очевидний і зафіксований бойовими документами.

Відповідно до Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (у чинній редакції від 11.12.2020 р.), до цього та далі - Порядок № 608, службове розслідування за фактом поранення або загибелі призначається командиром військової частини, в якій сталася подія або в підпорядкуванні якої перебував військовослужбовець.

Форма довідки (Додаток 5) затверджена Наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008 року (Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України). Саме цей документ регламентує структуру "Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва)".

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання, а саме межі реалізації військовослужбовцями своїх службових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, а також відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ), в чинній редакції від 18.03.2026 р.

Статтею 9 Статуту внутрішньої служби ЗСУ встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статей 18-19 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, військовослужбовці перебувають під захистом держави і мають усю повноту прав і свобод, закріплених Конституцією України.

Держава гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей соціальний і правовий захист відповідно до законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Підстава для видачі визначена статтею 260 Статуту внутрішньої служби ЗСУ. Згідно з нею, командир військової частини видає наказ про отримання поранення/травми на підставі бойового донесення, рапорту командира підрозділу, журналу бойових дій або первинної медичної картки. На підставі цього наказу начмед вже формує довідку за Формою 5.

Частини 3-4 статті 260 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачає, що Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається начальником медичної служби військової частини, як правило, після проведення відповідного розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва).

У разі якщо обстановка не дозволяє надати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) до направлення військовослужбовця, який одержав травму (поранення, контузію, каліцтво), на лікування поза розташуванням військової частини, така довідка направляється до закладу охорони здоров’я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (Постанова КМУ від 23 серпня 2023 р. № 901 "Про затвердження Порядку здійснення в особливий період обміну медичними та іншими документами військовослужбовців між закладами охорони здоров’я державної та комунальної власності, державними установами Національної академії медичних наук, в яких військовослужбовці перебували (перебувають) на лікуванні, військовими частинами і територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки").

Розслідування нещасних випадків, якщо подія сталася не в ході бойових дій (наприклад, побутова травма в тилу), процедура та складання відповідних актів регулюються Інструкцією про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженою наказом МОУ від 27.10.2021 № 332.

Пункт 3 розділу I цієї Інструкції містить прямий та безальтернативний імператив: дія цього документа не поширюється на військовослужбовців, які дістали поранення, травми, контузії або загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій. Юридично такі випадки класифікуються як бойові людські втрати і регулюються безпосередньо Статутом внутрішньої служби ЗСУ, а також Інструкцією з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженою Наказом МОУ від 15.09.2022 № 280 (в чинній редакції від 05.09.2025 р.).

Поранення в бою є "бойовими безповоротними або санітарними (тимчасовими) втратами". Вона встановлює обов'язок командира негайно скласти бойове донесення та внести запис до Журналу бойових дій. Вже на підставі інформації з Журналу (ЖБД) - потім заповнюється командуванням відповідна Форма 5. Дуже часто у Журналі дані некоректні або загублені журнали чи не велися і виникає проблема з встановленням обставин.

Якщо в ЖБД дані некоректні, неповні, журнал не вівся або його знищено під час обстрілів, виникає серйозне правове замкнене коло: штаб відмовляється видавати Форму 5, посилаючись на "відсутність підтвердження обставин".

Законодавство та судова практика передбачають чіткий алгоритм дій, щоб заповнити цю прогалину іншими первинними документами:

Крок № 1. Заміна іншими документами першої лінії. Відповідно до статті 260 Статуту внутрішньої служби ЗСУ та Порядку, затвердженого постановою КМУ від 20 серпня 2014 р. № 413 (в чинній редакції від 03.10.2025 р.), Журнал бойових дій не є єдиним можливим документом. Наказ командира про поранення (і далі Форма 5) може бути виданий на підставі:

1) Бойового донесення (подається командиром підрозділу вищестоящому штабу).

2) Рапорту командира підрозділу (роти/взводу), який безпосередньо керував боєм.

3) Первинної медичної картки за Формою № 100 (видається бойовим медиком або на евакуації).

Первинна медична картка за Формою № 100 - це офіційний документ обліку поранених в Збройних Силах України, який містить особисті дані бійця, вид поранення та інформацію про першу допомогу. Її заповнює медик під час евакуації. Зараз паперовий варіант замінюють на електронну картку через систему Медичної інформаційної системи ЗСУ.

Крок № 2. Рапорт на проведення розслідування втрати або невнесення даних. Якщо штаб приймаючої частини розводить руками через відсутність записів у Журналі бойових дій, військовослужбовець подає Рапорт про встановлення обставин отримання поранення. У ньому зазначаються точний час, дата, місце, бойове завдання та свідки події. Командир зобов'язаний призначити комісію для перевірки цих фактів.

Крок № 3. Збір пояснень свідків. Комісія штабу під час перевірки за рапортом бере письмові пояснення у побратимів (мінімум двох-трьох), які перебували на позиції разом із пораненим і можуть підтвердити факт обстрілу чи дій противника.

!!! Головна небезпека, яку часто використовують "штабні бюрократи" для обмеження прав військовослужбовців: некоректне формулювання

Найчастіше штаби, щоб закрити "дірку" в паперах без ЖБД, пишуть у Формі 5 загальне формулювання: «Травма пов’язана з проходженням військової служби».

Це пастка. Якщо погодитися на таку довідку, військовослужбовець автоматично втрачає право на одноразову грошову допомогу (ОГД) за поранення та додаткову винагороду під час лікування. Потрібно вимагати виключно формулювання: «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов’язане із захистом Батьківщини».

Якщо військовослужбовець пропав безвісти, перебуває в полоні чи, найгірше, скоріш за все загинув - він об'єктивно фізично позбавлений можливості подавати рапорти чи щось витребувати. У такому разі право діяти від його імені повністю переходить до його ближчих родичів або членів сім'ї (дружини, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей). Бюрократичний шлях родини в рази складніший, оскільки штаби військових частин неохоче комунікують із цивільними, у тому числі цинічно використовуючи такі поняття як "службова інформація", "державна таємниця".

Командування військових частин не має права приховувати від членів сім'ї інформацію про статус, долю чи обставини поранення/зникнення їхнього родича, прикриваючись секретністю.

Право на інформацію: Відповідно до Законів України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" члени сімей мають повне право на отримання інформації про місце перебування та стан здоров'я військовослужбовця.

Згідно з ч.1 ст. 6 Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" Близькі родичі та члени сім’ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме).

Згідно з ч. 2 цієї статті, реалізація цього права включає право подавати заяву на розшук та отримувати інформацію про хід і результати цього розшуку.

Сама по собі військова таємниця (наприклад, точні бойові координати, чисельність підрозділу чи деталі наступальної операції) дійсно охороняється законом. Проте особисті дані військового, факт його поранення, перебування в полоні, зникнення безвісти чи загибелі, а також Довідка про обставини травми (Форма 5) - не є державною таємницею. Згідно з рішеннями Конституційного Суду України, інформація, що стосується прав людини, її життя та здоров'я, не може бути засекречена.

Обов'язок інформування: Наказ МОУ № 280 (в чинній редакції) та Постанова КМУ № 884 покладають на ТЦК та військову частину прямий обов'язок документувати ці статуси та офіційно сповіщати родину. Якщо частина не дає документи родичам особисто, вона зобов'язана передати їх електронним шляхом через АСЕД до ТЦК та СП за місцем проживання родини, де секретність цивільним особам уже не може бути підставою для відмови.

Згідно з абзацом 1 пункту 15 розділу VI Порядку № 280 Відповідний ТЦК та СП на підставі одержаного сповіщення командира військової частини зобов’язаний протягом семи днів після його отримання вручити сім’ї (близьким родичам) померлого (загиблого) сповіщення сім’ї померлого (загиблого) військовослужбовця (додаток 27), висловити їм співчуття, а сім’ї (близьким родичам) захопленого у полон або заручником, а також інтернованого у нейтральних державах або зниклого безвісти військовослужбовця вручити сповіщення сім’ї захопленого у полон або заручником, а також інтернованого у нейтральних державах або зниклого безвісти військовослужбовця (додаток 28), а також проінформувати щодо установлених законодавством пільг, роз’яснити порядок подання документів для призначення пенсії (допомоги) та інших виплат членам сім’ї військовослужбовця.

Тобто, визначений законодавством спосіб комунікації близьких військовослужбовця з військовою частиною, на жаль, ТЦК та СП. І пересилання документів та подання запитів краще робити саме через них, адже адреси та засоби зв"язку військових частин часто не надаються цивільним з відповідними мотивами.

ОТЖЕ, саме ТЦК та СП є базовим, законодавчо визначеним містком для комунікації цивільних родичів із військовою частиною.

Навіть якщо родичі знайдуть адресу в/ч в інтернеті, листи туди часто не доходять, повертаються через закриті або змінені пункти дислокації, або штаби їх просто ігнорують, цинічно посилаючись на "секретність".

Рідні теж мають право і можуть ініціювати встановлення факту отримання поранення або обставин зникнення/загибелі військовослужбовця, якщо в Журналі бойових дій (ЖБД) порожньо, інформація некоректна або журнал взагалі відсутній.

Оскільки військова частина у таких випадках зазвичай відмовляється видавати документи (наприклад, Довідку про обставини травми за Формою 5 або коректне Сповіщення сім'ї), рідні мають діяти через цивільні та судові механізми.

Родичі мають право самостійно збирати докази для тиску на командування військової частини.

1. Збір нотаріальних заяв - свідчень. Рідні можуть зв'язатися з побратимами військовослужбовця (безпосередніми свідками бою або евакуації). Свідки підписують заяви про обставини події, які цивільний нотаріус засвідчує відповідно до статті 78 Закону України «Про нотаріат».

2. Подання заяви до в/ч. Ці заяви свідків разом із письмовою вимогою рідних направляються до «рідної» військової частини. На основі цих доказів командир зобов'язаний ініціювати службову перевірку для відновлення облікових даних (навіть за відсутності запису в ЖБД).

Часто некомпетентні колеги посилаються і радять встановлювати факт за статтею 315 ЦПК України у загальному суді в порядку окремого провадження. Але є одне велике але. Посилання на статтю 315 ЦПК України в цьому контексті є юридичною нісенітницею, оскільки Велика Палата Верховного Суду дійсно повністю зламала стару практику та винесла жорсткий вердикт.

Чому цивільний суд більше не має права встановлювати факти?

Спираючись на висновки Великої Палати Верховного Суду щодо неможливості встановлення фактів за ст. 315 ЦПКУ, які не є ЦИВІЛЬНИМИ, а віднесені до питань, які регулюються спеціальним законодавством, в т.ч. про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про військовий обов"язок і військову службу :

• Публічно-правова природа. Встановлення обставин травми військовослужбовця (захист Батьківщини) чи дій командування щодо ЖБД є наслідком військово-службових відносин. Це не є цивільним фактом, оскільки вони пов’язані з виконанням обов’язків військової служби.
• Заборона окремого провадження. Суд в порядку цивільного судочинства (окреме провадження) не може перебирати на себе функції військового командування чи ВЛК. Якщо закон не передбачає можливість встановлення конкретного факту військової служби в порядку окремого провадження (за статтею 315 ЦПК), цивільний суд зобов'язаний закрити провадження через непідсудність.
• Єдиний законний шлях: Окружний адміністративний суд (ОАС). У рамках судового спору - суд не позбавлений можливості з"ясовувати та встановлювати факти, які мають значення для справи. Потім такі факти часто можуть мати преюдиційне значення до інших спорів за участі тих же осіб.

Оскільки це сфера публічно-правових відносин, рідні змушені йти виключно до адміністративного суду за правилами КАС України.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) та аналогічних норм інших процесуальних кодексів, обставини, встановлені рішенням суду в одній справі, що набрало законної сили, не доказуються знову при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи.

Щоб надати точні поради треба розуміти - У вашій ситуації записи взагалі відсутні, чи там написані некоректні дані (наприклад, переплутано дату чи місце)?

ОТЖЕ, командир приймаючої частини, де військовослужбовець виконував бойове завдання в оперативному підпорядкуванні, призначає службове розслідування. На підставі акта розслідування начальник медичної служби цієї ж частини оформлює Довідку про обставини травми (форма 5), яку підписує командир цієї частини та скріплює гербовою печаткою. Далі документ направляється до "рідної" частини та закладу охорони здоров'я.

Якщо військовослужбовець перебуває у складі військової частини, то питання витребування вирішується шляхом подання рапорту через військову частину у списках якої він перебуває на даний момент з клопотанням сприяти витребуванню відповідних документів. Рапорт подається стандартно по команді, тобто від командира підрозділу в якому особа несе службу і до командира військової частини, у тому числі через відповідні погодження командирів - відповідно взводу, роти, батальйону, бригади тощо.

Так само і оформлення УБД відбувається через військову частину в якій особа перебуває на службі, якщо він не був демобілізований у запас.

До звільнення в запас військовослужбовець позбавлений права "стрибати через голову" і самостійно вирішувати ці питання, хоча на жаль через неналежну організацію діловодства та управління - часто доводиться діяти і так.

По-друге. Здійснення виплат у разі поранення, каліцтва чи смерті.

Усі передбачені законодавством грошові виплати (щомісячне грошове забезпечення за час лікування, додаткову винагороду за час перебування на стаціонарному лікуванні, а також ОГД - одноразову грошову допомогу) здійснює "рідна" військова частина (бригада), до списків особового складу якої був зарахований військовослужбовець.

Згідно з Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ, затвердженим наказом МОУ від 07.06.2018 р. № 260 (в чинній редакції від 30.06.2026 р.), нарахування та виплата всіх видів забезпечення здійснюються фінансово-економічною службою за місцем штатної служби, де військовослужбовець стоїть на грошовому та інших видах забезпечення і де ведеться його фінансова картка.

Як відбувається взаємодія частин:

Приймаюча в/ч (де сталася подія) зобов'язана невідкладно передати всі документи (накази, результати службового розслідування, довідку про обставини травми) до "рідної" бригади військовослужбовця. Вже на підставі цих документів штатна військова частина видає наказ про здійснення відповідних виплат.

Діловодство в органах військового управління, військових частинах та формуваннях Збройних Сил України, які відповідно до Закону України «Про Збройні Сили України», входять до складу ЗСУ, має здійснюватися у порядку, визначеному Інструкцією з діловодства у Збройних Силах України, затвердженою наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31 січня 2024 року № 40 (в чинній редакції від 27.02.2026 р.), далі – Інструкція № 40.

Згідно з пунктом 1.2. Інструкції № 40, Основною формою діловодства у Збройних Силах України є електронна.

Тобто передача документів між військовими частинами може відбуватися через АСЕД (Автоматизовану систему електронного документообігу ЗСУ).

По-третє. Виплати у разі полону або набуття статусу «безвісти зниклий»

Виплату грошового забезпечення військовослужбовців, які потрапили в полон або визнані безвісти зниклими, здійснює виключно "рідна" бригада.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 884 від 30.11.2016 року "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім’ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх" (в чинній редакції від 19.04.2025 р.), за такими військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та інших щомісячних видів грошового забезпечення за останнім штатним місцем служби.

Грошове забезпечення виплачується членам сімей військовослужбовців після подання відповідної заяви на ім'я командира "рідної" військової частини. Виплати здійснюються до дня повного з'ясування обставин захоплення в полон, звільнення або визнання їх у встановленому законом порядку загиблими.

У КОЖНОМУ З ВИПАДКІВ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЕЦЬ ВИРІШУЄ ПИТАННЯ ЧЕРЕЗ ОФІЦІЙНО ЗАРЕЄСТРОВАНИЙ РАПОРТ як особливу форму звернення військовослужбовця, а інші зацікавлені особи (цивільні) шляхом подання мотивованого звернення - заяви на адресу командира військової частини чи органу військового управління, який уповноважений вирішувати відповідні питання.

Цивільним краще подавати заяву через систему електронного документообігу в/ч (використовуючи офіційну електронну поштову адресу) або через командування вищого рівня, якщо електронна пошта невідома.

Як альтернатива - через Укрпошту з описом вкладення та повідомленням про вручення. Але попереджаю, що військові частини часто не забирають пошту, змінюють своє місце дислокації, у тому числі штабу, гублять документи та листи , тому з досвіду - краще все робити СУЧАСНИМ цифровим способом, де можна знайти цифровий слід та винних.

Якщо військова частина БЕЗДІЄ і не надає відповіді, питання вирішується шляхом звернення до суду та визнання бездіяльності щодо розгляду рапорту / заяви - протиправною і зобов"язання вчинити належний і своєчасний розгляд рапорту. Якщо частина надає відмову по суті звернення / рапорту - тоді вже оскаржується сама відмова.

Якщо Ви цивільні і намагаєтесь домогтися правди в інтересах свого близького члена сім"ї - військовослужбовця та його дружини, батьків, дітей - також існує вироблена практика, яка дозволяє досягати результат та добиватися у органів військового управління, військових частин того, що вони зобов"язані робити. Просто треба діяти сучасно, а не відправляти у повітря рудиментарною "Укрпоштою" заяви, які ніхто не буде розглядати чи адвокатські запити, які часто відправляються у смітник. І при цьому завжди можна сказати - не отримували, загубили - вина Укрпошти чи листонош. А в періоди прильотів по центрам логістики та фасування пошти, взагалі існує ризик знищення таких листів і документів.

Також треба врахувати, що останні зміни у ЗСУ та керівництві Міноборони, Генштабу - остаточно ставлять хрест на "радянській" паперовій армії. Це все більше не діє як і старі нафталінові схеми адвокатів, які з 90-х років практикують і думають, що можна досі діяти за шаблонами 2000-х років... Діджиталізація не дивлячись на ім"я міністра... Федоров, Клименко, Хмара чи інший - незворотній шлях як у військовому обліку, так і у військовому управлінні та комунікації й діловодстві, що юридично передбачено ще з 2024 року, але на практиці поступово реалізується й впроваджується в останні роки.

НА ЖАЛЬ ПОВНІСТЮ ВІДПОВІСТИ У ОДНОМУ ПОВІДОМЛЕННІ та ЗАЧЕПИТИ УСІ МОЖЛИВІ АСПЕКТИ і НЮАНСИ ВАШИХ ПИТАНЬ НЕМОЖЛИВО. Але Ви маєте повне право задавати під відповіддю уточнюючі питання. Я буду намагатися оперативно їх побачити та відповісти.

З повагою та розумінням, Я.О. Турчин

Вітаю Вас, Яно!

На жаль, дійсно питання взаємодії між військовими частинами є одним із найскладніших у військовому діловодстві і саме на цьому етапі часто виникають затримки з документами.

Нижче навів детальний юридичний розбір кожної з ваших ситуацій із посиланням на чинне законодавство.

Хто має видавати військовослужбовцю довідку про обставини травми якщо військовослужбовці були у складі ртгр однієї військової частини але перебували в оперативному підпорядкуванні іншої частини, де і сталась подія: поранення, каліцтво, смерть/загибель а також яка військова частина буде здійснювати виплати передбачені чинним законодавством?

Довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) (додаток 5 наказу МОУ 402) повинна видавати військова частина, в оперативному підпорядкуванні якої перебував військовослужбовець під час події.

НОРМАТИВНА БАЗА

1. Наказ Міноборони України від 14.08.2008 № 402 - Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.

2. Наказ Міноборони України від 27.10.2021 № 332 - Інструкція про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України

3. Закон України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України"

Згідно з нормами та роз'ясненнями до даних наказів та закону, Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформлюється командиром тієї військової частини, в якій військовослужбовець перебуває в оперативному підпорядкуванні під час відрядження.

Командир підрозділу, де сталась подія (частина оперативного підпорядкування), складає бойове донесення та фіксує обставини. На підставі цього саме ця частина має оформити Довідку і передати її військовослужбовцю на руки або направити через систему електронного документообігу безпосередньо до лікувального закладу. Копії цих документів надсилаються до рідної частини для обліку.

СТАТУТ ВНУТРІШНЬОЇ СЛУЖБИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Стаття 260 передбачає, що Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається начальником медичної служби військової частини, як правило, після проведення відповідного розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва).

У разі якщо обстановка не дозволяє надати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) до направлення військовослужбовця, який одержав травму (поранення, контузію, каліцтво), на лікування поза розташуванням військової частини, така довідка направляється до закладу охорони здоров’я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо захворювання, травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця спричинені діями противника, в тому числі під час перебування в полоні, відповідне розслідування обставин отримання військовослужбовцем захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) не проводиться. Довідка про обставини захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) складається протягом п’яти днів з дня отримання військовослужбовцем первинного облікового медичного документа, затвердженого Міністерством оборони України, а за його відсутності - довідки про перебування в закладі охорони здоров’я, та у такий самий строк направляється до закладу охорони здоров’я, в якому військовослужбовець перебуває на стаціонарному лікуванні, або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інформація про направлення на лікування та/або реабілітацію у сфері охорони здоров’я та перебування військовослужбовця на лікуванні та/або реабілітації у сфері охорони здоров’я поза розташуванням військової частини може оброблятися з використанням державних інформаційних ресурсів у сфері охорони здоров’я у порядку, визначеному законодавством, реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

НАКАЗ МІНОБОРОНИ УКРАЇНИ ВІД 27.10.2021 № 332 - ІНСТРУКЦІЯ ПРО РОЗСЛІДУВАННЯ ТА ОБЛІК НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ З ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМИ, ПРОФЕСІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ І АВАРІЙ У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ

Розділ III. Спеціальне розслідування нещасних випадків, випадків зникнення та випадків смерті військовослужбовців

1. Спеціальному розслідуванню підлягають:

• нещасні випадки з військовослужбовцями зі смертельним наслідком;
• нещасні випадки, унаслідок яких військовослужбовцем отримані тяжкі травми;
• групові нещасні випадки, що сталися одночасно з двома і більше військовослужбовцями, незалежно від тяжкості шкоди їх здоров’ю;
• випадки зникнення військовослужбовців, за відсутності ознак ухилення від військової служби;
• випадки смерті військовослужбовців.

Спеціальне розслідування зазначених вище випадків проводиться за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання обов’язків військової служби.

Визначення ступеня тяжкості травм здійснюється відповідно до Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 04 липня 2007 року № 370, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 серпня 2007 року за № 902/14169.

2. Про груповий нещасний випадок, нещасний випадок зі смертельним наслідком, нещасний випадок, що спричинив тяжкі травми, випадок зникнення військовослужбовця або його смерті за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання обов’язків військової служби командир військової частини зобов’язаний негайно доповісти через засоби зв’язку та протягом трьох годин надати письмове повідомлення за формою НВ-1:

• безпосередньому командиру (начальнику) за підпорядкованістю;
• до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері за місцем, де стався нещасний випадок, зникнення або смерть;
• до Військової служби правопорядку у Збройних Силах України;
• до відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов’язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо).

Повідомлення за формою НВ-1 надсилається також, коли смерть потерпілого військовослужбовця настала внаслідок раніше отриманої травми. Спеціальне розслідування такого випадку здійснюється згідно з цією Інструкцією з використанням матеріалів раніше проведеного розслідування.

3. Командир (начальник) органу військового управління вищого рівня, який отримав від командира підпорядкованої військової частини повідомлення, зобов’язаний призначити своїм наказом комісію для проведення спеціального розслідування.

До складу комісії зі спеціального розслідування включаються:

• один із заступників командира (голова комісії) органу військового управління вищого рівня;
• начальники відповідних служб органу військового управління вищого рівня або їх заступники;
• начальники відповідних служб військової частини, у якій стався нещасний випадок;
• командир підрозділу (крім безпосереднього командира), де стався нещасний випадок;
• представник відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов’язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо), за узгодженням з начальником цього органу;
• представник Військової служби правопорядку у Збройних Силах України за узгодженням з її керівником.

Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, під час якого загинуло від двох до чотирьох військовослужбовців включно або травмовано від чотирьох до дев’яти військовослужбовців включно, проводиться комісією, яка залежно від підпорядкованості військової частини, у якій стався нещасний випадок, призначається наказами: Міністерства оборони України, Головнокомандувача Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, командувача об’єднаних сил Збройних Сил України, командувачів видів, родів військ (сил) Збройних Сил України.

Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, під час якого загинуло п’ять і більше військовослужбовців або травмовано десять і більше військовослужбовців, проводиться комісією, яка залежно від підпорядкованості військової частини, у якій стався нещасний випадок, призначається наказом Міністерства оборони України або Головнокомандувача Збройних Сил України.

4. Спеціальне розслідування нещасних випадків проводиться протягом 15 робочих днів. За потреби зазначений строк може бути подовжений командиром (начальником), який призначив комісію зі спеціального розслідування, але не більш як на тридцять днів або на строк, необхідний для проведення медичних досліджень закладом охорони здоров’я, технічної та (або) судово-медичної експертиз (досліджень) та отримання їх висновків. За результатами спеціального розслідування комісія з урахуванням висновків експертиз та (або) досудового розслідування складає акт за формою НВ-2 та оформлює інші матеріали, передбачені цією Інструкцією.

Якщо за висновком комісії з розслідування в акті за формою НВ-2 випадок визнано таким, що пов’язаний з виконанням обов’язків військової служби, у військовій частині, де стався нещасний випадок, протягом доби на кожного потерпілого складаються та подаються на затвердження командиру військової частини акти за формою НВ-3. У цьому разі в актах за формою НВ-3 замість підписів членів комісії з розслідування робиться запис: «Складено відповідно до акта спеціального розслідування».

5. На вимогу комісії зі спеціального розслідування командир (начальник) військової частини, де стався нещасний випадок, зобов’язаний:

• зробити за потреби фотознімки місця нещасного випадку, пошкодженого об’єкта, устаткування, інструмента, а також надати комісії технічну документацію та інші необхідні матеріали;
• створити належні умови для роботи комісії (забезпечення транспортом, засобами зв’язку, службовими приміщеннями, оргтехнікою);
• провести у разі настання нещасного випадку внаслідок гострого професійного захворювання (отруєння) військовослужбовців під час виконання ними обов’язків військової служби медичне обстеження всього особового складу підрозділу військової частини, у якому сталося захворювання (отруєння);
• організувати друкування, тиражування і оформлення в необхідній кількості матеріалів розслідування нещасного випадку;
• забезпечити проведення необхідних досліджень, випробувань, експертиз та технічних розрахунків.

Члени комісії зі спеціального розслідування мають право одержувати письмові та усні пояснення (опитування) військовослужбовців і працівників військової частини та свідків події.

Члени комісії зі спеціального розслідування за можливості повинні зустрітися з потерпілими військовослужбовцями або членами їх сімей, розглянути на місці соціальні питання або внести пропозиції щодо їх вирішення відповідним органам, а також надати роз’яснення військовослужбовцям або членам їх сімей стосовно їх прав і належних компенсацій відповідно до законодавства України.

6. До матеріалів спеціального розслідування включаються:

1) копія наказу про утворення комісії зі спеціального розслідування;

2) акт розслідування за формою НВ-2, до якого додаються:

• протокол огляду місця події (додаток 10);
• ескіз місця події, що сталася (додаток 11), необхідні плани, схеми, фотознімки;
• висновок експертизи (технічної, медичної тощо), якщо за рішенням комісії зі спеціального розслідування вона проводилася;
• протоколи опитування (додаток 12) та пояснювальні записки (додаток 13) свідків та інших осіб, причетних до події;
• копії документів про проходження потерпілими військовослужбовцями навчання, інструктажу і перевірки знань щодо заходів безпеки під час виконання обов’язків військової служби та копії документів про проходження військової служби;
• медичний висновок про причини смерті або характер травми потерпілого військовослужбовця, а також про наявність в його організмі алкоголю, наркотичних чи токсичних або отруйних речовин;
• копії актів перевірок (довідок за результатами перевірок) та приписів, що стосуються нещасного випадку, виданих командиру військової частини представниками вищого командування або представниками відповідних військових органів нагляду чи контролю (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо) до настання нещасного випадку і під час його розслідування;

3) акти розслідування за формою НВ-3 на кожного потерпілого окремо.

7. КОМАНДИР ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ, ДЕ СТАВСЯ ЗАЗНАЧЕНИЙ У ПУНКТІ 1 ЦЬОГО РОЗДІЛУ ВИПАДОК, ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ ПІСЛЯ ЗАТВЕРДЖЕННЯ АКТА РОЗСЛІДУВАННЯ ЗА ФОРМОЮ НВ-2:

• протягом двох робочих днів видати наказ, в якому зазначаються питання, визначені в пункті 18 розділу II цієї Інструкції;
• протягом трьох робочих днів після видання наказу надіслати матеріали спеціального розслідування разом з копіями наказу командиру (начальнику), який призначив розслідування, до військового органу державного нагляду або контролю, до Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до військових частин, представники яких брали участь у розслідуванні, а також до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, де проводилось кримінальне провадження за фактом травмування, загибелі, зникнення або смерті військовослужбовця.
• Затверджені акти за формами НВ-2 та НВ-3 зберігаються у військовій частині, де сталася подія, протягом 45 років. Завірені копії матеріалів спеціального розслідування зберігаються до виконання всіх зазначених в акті за формою НВ-2 заходів, але не менше п’яти років.

У разі ліквідації військової частини матеріали розслідування (затверджені акти за формами НВ-2 та НВ-3 разом з додатками) передаються до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України.

Пункт 18 розділу II передбачає, що за результатами розслідування командир військової частини протягом двох робочих днів після затвердження актів за формами НВ-2 та НВ-3 видає наказ, в якому зазначаються:

• дата, місце та обставини, за яких стався нещасний випадок;
• військове звання, прізвище, ім’я та по батькові (за наявності) та дата народження потерпілого військовослужбовця;
• вид, характер і локалізація поранення, травми, контузії, каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я;
• коли стався нещасний випадок (під час виконання обов’язків військової служби чи ні);
• перебував чи ні потерпілий військовослужбовець в стані алкогольного сп’яніння або під впливом наркотичних чи токсичних або отруйних речовин;
• порушення нормативно-правових актів, що спричинили нещасний випадок або були супутніми факторами його настання, посадові особи, які допустили ці порушення;
• заходи з попередження подібних нещасних випадків у майбутньому.

На підставі наказу командира військової частини складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) у двох примірниках за формою наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 (далі - Положення про військово-лікарську експертизу).

ГЛАВА 22 РОЗДІЛУ II НАКАЗУ МІНОБОРОНИ УКРАЇНИ ВІД 14.08.2008 № 402 - ПОЛОЖЕННЯ ПРО ВІЙСЬКОВО-ЛІКАРСЬКУ ЕКСПЕРТИЗУ В ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ.

22.1. Довідка про обставини травми (додаток 5), яка видається відповідно до законодавства, формується в електронній формі у вигляді електронного документа, який створюється засобами системи електронного документообігу.

22.2. Порядок передачі документів з постановами ВЛК, довідок про обставини травми, та інших медичних документів військовослужбовців, які перебували (перебувають) на лікуванні в закладах охорони здоров’я державної та комунальної форм власності та державних установах Національної академії медичних наук, до військових частин та/або ТЦК та СП визначено постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2023 року № 901 «Про затвердження Порядку здійснення в особливий період обміну медичними та іншими документами військовослужбовців між закладами охорони здоров’я державної та комунальної власності, державними установами Національної академії медичних наук, в яких військовослужбовці перебували (перебувають) на лікуванні, військовими частинами і територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки».

ВІДПОВІДНО ДО ПОРЯДКУ ПЕРЕДАЧІ ДОКУМЕНТІВ З ПОСТАНОВАМИ ВЛК, ДОВІДОК ПРО ОБСТАВИНИ ТРАВМИ, ТА ІНШИХ МЕДИЧНИХ ДОКУМЕНТІВ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЛИ (ПЕРЕБУВАЮТЬ) НА ЛІКУВАННІ В ЗАКЛАДАХ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ДЕРЖАВНОЇ ТА КОМУНАЛЬНОЇ ФОРМ ВЛАСНОСТІ ТА ДЕРЖАВНИХ УСТАНОВАХ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК, ДО ВІЙСЬКОВИХ ЧАСТИН ТА/АБО ТЦК ТА СП

5. Медичні та інші документи військовослужбовця через систему електронного документообігу надсилаються:

- військовою частиною, в якій військовослужбовець проходить військову службу, до закладу охорони здоров’я, де він перебуває на лікуванні, - довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва);

- військовою частиною, в якій військовослужбовець проходить військову службу, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зазначеного у рапорті військовослужбовця, - довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), витяг з наказу по особовому складу командира (керівника) військової частини, витяг з наказу по стройовій частині командира (керівника) військової частини, відпускний квиток;

- штатною військово-лікарською комісією до закладу охорони здоров’я, де військовослужбовець перебуває (перебував) на лікуванні, - постанова військово-лікарської комісії, оформленої у вигляді свідоцтва про хворобу чи довідки військово-лікарської комісії;

- закладом охорони здоров’я до військової частини, де військовослужбовець проходить військову службу, та до найближчого військово-медичного закладу охорони здоров’я протягом одного дня з моменту, коли військовослужбовець поступив на стаціонарне лікування до закладу охорони здоров’я або вибув з нього, - іменний список військовослужбовців, які поступили на стаціонарне лікування (обстеження) до закладу охорони здоров’я та вибули з нього, інші документи у разі потреби;

- закладом охорони здоров’я до військової частини, де військовослужбовець проходить військову службу, і територіального центру комплектування та соціальної підтримки, які зазначені в рапорті військовослужбовця, не пізніше дня завершення його лікування та виписки із закладу охорони здоров’я - постанова військово-лікарської комісії, оформлена у вигляді свідоцтва про хворобу чи довідки військово-лікарської комісії, виписка з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, рапорт військовослужбовця про надання йому відпустки для лікування у зв’язку з хворобою, відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), про звільнення від виконання службових обов’язків на підставі рішення військово-лікарської комісії або про звільнення з військової служби за станом здоров’я з метою взяття на військовий облік (виключення з військового обліку), інші документи у разі потреби.

9. Військова частина протягом одного календарного дня розглядає отримані від закладу охорони здоров’я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки документи і за результатами їх розгляду надсилає через систему електронного документообігу до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який зазначено в рапорті військовослужбовця, або закладу охорони здоров’я, де він перебуває на лікуванні, документи, зазначені в абзацах другому та третьому пункту 5 цього Порядку.

Документи можуть надсилатися у паперовій формі до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зазначеного у рапорті військовослужбовця, або закладу охорони здоров’я, де він проходить лікування, у разі відсутності технічної можливості у військовій частині.

Оригінал довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) надсилається військовою частиною військовослужбовцю за його зверненням на зазначену ним адресу та у разі потреби до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зазначеного в його рапорті, або закладу охорони здоров’я, де він проходить лікування.

Пані, Яно, на жаль через обмежену кількість знаків довелось розділити свою відповідь на дві частини, тому продовжую відповідати на Ваші питання в новому віконці.

Яка частина здійснює виплати за поранення чи у разі загибелі, полону, зникнення безвісти?

Залежатиме від виду виплати.

Грошове забезпечення та додатову винагороду внаслідок поранення/полону/зникнення безвісти виплачує рідна бригада, де військовослужбовець перебуває у штаті, а одноразову грошову допомогу у разі загибелі - обласний ТЦК та СП. Частина оперативного підпорядкування фінансових виплат не здійснює.

Нормативна база:

1. Наказ Міноборони від 07.06.2018 № 260 Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам

2. Наказ Міноборони від 25.01.2023 № 45 Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану

3. Постанова КМУ від 30.11. 2016 р. № 884 Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти

Перебуваючи в оперативному підпорядкуванні, військовослужбовець вважається таким, що перебуває у відрядженні. Він не виключається зі списків особового складу своєї рідної бригади.

Грошове забезпечення та додаткова винагорода під час лікування/полону/зникнення безвісти виплачує рідна бригада. Частина оперативного підпорядкування лише повинна своєчасно надіслати до рідної бригади витяг з наказу (бойове донесення) про факт поранення або вибуття до госпіталю та довідку про обставини травми.

Якщо військовий продовжує службу, він подає рапорт на отримання додаткової винагороди до командира своєї рідної частини. Якщо він вже звільнений зі служби - заява подається до ТЦК та СП за місцем реєстрації.

Якщо військовослужбовця наказом командира частини оголошено захопленим у полон або зниклим безвісти, то родичам слід подати заяву про виплату грошового забезпечення до будь-якого зручного за місцем розташування ТЦК та СП, незалежно від місця реєстрації.

Щодо одноразової грошової допомоги у разі загибелі, то її виплату здійснює родинам здійснює обласний ТЦК та СП після затвердження комісією Міноборони. Проте, саме рідна бригада несе відповідальність за те, щоб видати наказ про виключення загиблого зі списків частини, оформити сповіщення сім'ї та направити цей пакет документів до ТЦК.

ДОДАТКОВО ОЗНАЙОМТЕСЬ БУДЬ ЛАСКА З :

1. РОЗ'ЯСНЕННЯМ МІНОБОРОНИ щодо порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які перебувають у полоні, є заручниками, інтерновані в нейтральних державах або зникли безвісти HTTPS://MOD.GOV.UA/NEWS/PORYADOK-VIPLATI-GROSHOVOG...

2. РОЗ'ЯСНЕННЯМ МІНОБОРОНИ щодо виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі або смерті військовослужбовця HTTPS://MOD.GOV.UA/NEWS/VIPLATA-ODNORAZOVOYI-GROSH...

Тепер щодо законодавчого підгрунтя:

РОЗДІЛ XXXIV ПОРЯДКУ ВИПЛАТИ ГРОШОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ ТА ДЕЯКИМ ІНШИМ ОСОБАМ передбачає наступне:

9. Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:

• командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини;
• керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

11. У період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які:

• загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов’язаного із захистом Батьківщини,- виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла), у тому числі за місяць початку військової служби;
• захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення),- за час перебування в полоні (заручниках) та до дня звільнення включно або за час перебування в інтернуванні та до дня повернення до України або за час безвісної відсутності;
• у зв’язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов’язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров'я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров’я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров’я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв’язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

12. Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв’язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов’язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу АБО ПЕРЕБУВАЄ У ВІДРЯДЖЕННІ військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

13. Військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров’я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров’я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров’я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 гривень за час цієї відпустки.

ПОРЯДОК ВИПЛАТИ ГРОШОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ, ЗАХОПЛЕНИХ У ПОЛОН АБО ЗАРУЧНИКАМИ, А ТАКОЖ ІНТЕРНОВАНИХ УНЕЙТРАЛЬНИХ ДЕРЖАВАХ АБО ЗНИКЛИХ БЕЗВІСТИ

3. Виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, визначеним особам за їх заявою на ім’я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

До заяви про виплату грошового забезпечення (далі - заява про виплату) додаються такі документи:

• копія паспорта громадянина України або копія тимчасового посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - копія паспортного документа іноземця або копія документа, що посвідчує особу без громадянства, копія посвідки на постійне/тимчасове проживання, копія посвідчення біженця або копія іншого документа, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України);
• копія документа, що засвідчує реєстрацію заявника у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (картка платника податків), або дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків із зазначеного Реєстру, внесені до паспорта громадянина України (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);
• копія свідоцтва про шлюб або копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу - для виплати грошового забезпечення дружині (чоловікові);
• копія свідоцтва про народження дитини або копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження - для виплати грошового забезпечення законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей військовослужбовців;
• копія документа, що підтверджує:
• - призначення особи опікуном, піклувальником малолітньої (неповнолітньої) дитини військовослужбовця, усиновлення такої дитини, - для виплати грошового забезпечення законним представникам на малолітніх (неповнолітніх) дітей військовослужбовців або дітей військовослужбовців з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку);
• - призначення військовослужбовця опікуном, піклувальником повнолітніх дітей, рідних братів (сестер) чи їх усиновлення, - для виплати грошового забезпечення повнолітнім дітям військовослужбовців, їх рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці;
• - встановлення інвалідності, - для виплати грошового забезпечення дітям військовослужбовців з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам;
• копія свідоцтва про народження військовослужбовців або копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження - для виплати грошового забезпечення батькам військовослужбовців;
• копія рішення суду про поновлення батьківських прав - для виплати грошового забезпечення батькам військовослужбовців, які були позбавлені батьківських прав стосовно військовослужбовців;
• копія свідоцтва про смерть особи, яка має право на отримання грошового забезпечення (за наявності), - для перерахунку частки виплати грошового забезпечення;
• інформація про назву банку та номер поточного банківського рахунка (у форматі IBAN) - для зарахування грошового забезпечення визначеній особі.

Заява про виплату та додані до неї документи подаються у паперовій формі особисто чи на поштову адресу або в електронній формі (за технічної можливості) на адресу електронної пошти чи засобами інформаційно-комунікаційних систем.

4. Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає заяву про виплату та додані до неї документи і приймає рішення про виплату належної частки грошового забезпечення заявникам або про відмову у виплаті грошового забезпечення.

ДОДАТКОВО НАДАЮ ПОСИЛАННЯ НА РОЗ'ЯСНЕННЯ МІНОБОРОНИ HTTPS://MOD.GOV.UA/NEWS/PORYADOK-VIPLATI-GROSHOVOG...

ПОРЯДОК І УМОВИ ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ВИПЛАТИ ОДНОРАЗОВОЇ ГРОШОВОЇ ДОПОМОГИ У РАЗІ ЗАГИБЕЛІ (СМЕРТІ) ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ В ПЕРІОД ДІЇ ВОЄННОГО СТАНУ

Розділ IV. Алгоритм опрацювання документів, які подаються для призначення та виплати ОГД

4.1. Члени сім’ї звертаються до районного (міського) ТЦКСП незалежно від місця реєстрації та подають документи, зазначені в додатку 2 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0176-23#n76

4.2. Районний (міський) ТЦКСП приймає від заявника (незалежно від місця його реєстрації) документи, завіряє копії цих документів, не пізніше 7 робочих днів після надходження всіх документів (додаток 5) надсилає їх обласному (Київському міському) ТЦКСП за підпорядкуванням.

У разі відсутності документів, які підтверджують загибель військовослужбовця (смерть померлого внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану, що настала не пізніше, ніж через один рік після такого поранення (контузії, травми, каліцтва)), та виплату йому винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану», районний (міський) ТЦКСП здійснює розшук відсутніх документів шляхом направлення запитів до військової частини (лікувального закладу), обласного (Київського міського) ТЦКСП, підрозділу персоналу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України.

4.3. Обласний (Київський міський) ТЦКСП перевіряє отримані документи, визначає осіб, які документально підтвердили своє право на одержання ОГД а також осіб, які звернулися (можуть звернутися) за її одержанням, але не надали (надали не всі) документи (додаток 2).

На підставі витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян (далі - ДРАЦСГ) перевіряє документи, що підтверджують родинні зв’язки загиблого (померлого) з заявниками, в тому числі щодо зміни прізвища, імені, по батькові, встановлення батьківства, усиновлення, наявності запису відомостей про батька за вказівкою матері (стаття 135 Сімейного кодексу України).

Результати опрацювання документів обласним (Київським міським) ТЦКСП зазначаються у висновку (додаток 4) та доповіді (додаток 3), які разом з іншими документами, зазначеними в додатку 6, надсилаються до Департаменту соціального забезпечення (через Управління соціальної підтримки).

Комплект документів надсилається з використанням системи електронного документообігу, для цього він сканується у один файл формату PDF, на який накладається кваліфікований електронний підпис. У разі тривалої відсутності зв’язку (понад 5 робочих днів) комплект документів надсилається на паперових носіях, а після відновлення зв’язку - невідкладно ще раз з використанням системи електронного документообігу.

Якщо після надсилання документів для призначення та виплати ОГД отримано документи (інформацію) щодо інших осіб, які можуть бути віднесені до зазначених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» або можуть звернутися за призначенням та виплатою цієї допомоги, не пізніше наступного робочого дня повідомляє про це Департамент соціального забезпечення встановленим порядком.

4.4. Департамент соціального забезпечення після отримання від обласного (Київського міського) ТЦКСП документів (додаток 6), надсилає запит до Кадрового центру Збройних Сил України щодо військовослужбовців, які загинули та відповідно до пункту 1 розділу ХIII Інструкції № 280, віднесені до бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану.

У разі отримання листа Кадрового центру Збройних Сил України щодо відсутності загиблого військовослужбовця у списках бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану Департамент соціального забезпечення не пізніше 5 робочих днів повідомляє про це обласний (Київський міський) ТЦКСП, який надіслав документи, для інформування про це військової частини та членів сім’ї загиблого. Через 30 днів після отримання листа з ТЦКСП щодо проведеного інформування повторно надсилає відповідний запит. У разі повторного підтвердження відсутності загиблого військовослужбовця у списках бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану за результатами отриманого листа Кадрового центру Збройних Сил України подає документи на розгляд Комісії Міноборони.

Після отримання підтвердження Кадрового центру Збройних Сил України щодо віднесення загиблого військовослужбовця до бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану Департамент соціального забезпечення доводить до обласних (Київського міського) ТЦКСП результати попереднього опрацювання документів для їх перевірки щодо відповідності чинному законодавству та впродовж 3-х робочих днів опрацьовує отримані від них пропозиції.

В подальшому документи опрацьовуються структурними підрозділами апарату Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України відповідно до їх повноважень та подаються на розгляд Комісії Міноборони.

4.5. Після прийняття головним розпорядником бюджетних коштів рішення щодо призначення ОГД (відмови у призначенні, повернення документів на доопрацювання - у разі коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) Департамент соціального забезпечення не пізніше 3 робочих днів доводить його до фінансово-економічного управління Командування Сухопутних військ Збройних Сил України для інформування обласних (Київського міського, районних, міських) ТЦКСП, та, у разі її призначення,- готує проєкти розподілів відкритих асигнувань для виплати допомоги в порядку черговості відповідно до дати надходження документів з обласного (Київського міського) ТЦКСП.

4.6. Районні (міські) ТЦКСП, які здійснювали оформлення документів для призначення ОГД повідомляють заявників (з дотриманням вимог чинного законодавства щодо захисту персональних даних) про прийняте головним розпорядником коштів рішення щодо призначення ОГД (відмови у призначенні, повернення документів на доопрацювання).

4.7. Командування Сухопутних військ Збройних Сил України не пізніше 5 робочих днів з дня відкриття асигнувань для виплати ОГД готує та надає Державній казначейській службі України розподіли відкритих асигнувань у розрізі розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

4.8. Виплата ОГД здійснюється обласним (Київським міським) ТЦКСП на підставі наказу (додаток 7) не пізніше 5 робочих днів з дня відкриття асигнувань шляхом перерахування коштів на рахунок в установі банку державного сектору, зазначений отримувачем допомоги у своїй заяві.

ДОДАТКОВО НАДАЮ РОЗ'ЯСНЕННЯ ВІД МІНОБОРОНИ HTTPS://MOD.GOV.UA/NEWS/VIPLATA-ODNORAZOVOYI-GROSH...

Якщо коротко то, процедура отримання ОГД наступна:

1. Родичі подають документи до районного ТЦК та СП, який засвідчує копії та складає висновок про результати проведеної роботи щодо встановлення осіб, які можуть звернутися за ОГД.

2. Районний ТЦК та СП не пізніше семи робочих днів після надходження всіх документів надсилає документи до обласного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі – О(М)ТЦК та СП).

3. О(М)ТЦК та СП перевіряє отримані документи, визначає осіб, які документально підтвердили своє право на одержання ОГД, а також осіб, які звернулися (можуть звернутися) за її одержанням, але не надали (надали не всі) документи.

4. Складає висновок щодо можливості призначення одноразової грошової допомоги та надсилає документи до Міністерства оборони України.

5. Після прийняття рішення Комісією про призначення (відмову) ОГД, упродовж трьох робочих днів, Міноборони доводить до Командування Сухопутних військ витяги з протоколів засідання комісії, яке, своєю чергою, надсилає його до О(М)ТЦК та СП для доведення до заявників (родичів).

ВАЖЛИВО! Частина оперативного підпорядкування відповідає виключно за своєчасну фіксацію факту (складання рапортів, бойових донесень, актів, видачу Довідки про обставини травми) та передачу цих документів. Усі бюрократичні та фінансові дії, пов'язані з нарахуванням коштів, веденням особової справи та взаємодією з ТЦК чи родиною, виконує виключно рідна бригада.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Щиро бажаю Вам успіхів!

Доброго дня, якщо військовослужбовець у складі РТГр або іншого підрозділу перебував в оперативному підпорядкуванні іншої військової частини, саме військова частина, яка безпосередньо здійснювала оперативне управління підрозділом та документувала бойову обстановку, повинна встановити обставини події та оформити первинні документи, необхідні для видачі довідки про обставини травми. Водночас оперативне підпорядкування не змінює місце проходження військової служби військовослужбовцем, тому грошове забезпечення, одноразова грошова допомога та інші передбачені законодавством виплати здійснюються військовою частиною, до списків особового складу якої він зарахований та яка здійснює його фінансове забезпечення.

Чинне законодавство не містить прямої норми, яка б визначала, яка саме військова частина повинна оформлювати довідку про обставини травми у випадку оперативного підпорядкування. Тому це питання вирішується шляхом системного аналізу законодавства.

Відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, довідка про обставини травми оформлюється за формою, визначеною додатком 5 до цього Положення. Разом із тим зазначений нормативний акт не визначає, яка саме військова частина повинна її видавати у разі перебування військовослужбовця в оперативному підпорядкуванні іншої військової частини.

Водночас статтею 260 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» встановлено обов'язок командира організувати з'ясування причин та обставин отримання військовослужбовцем поранення, травми, контузії або каліцтва та оформити відповідні документи.

Саме військова частина, яка під час виконання бойового завдання здійснювала оперативне управління підрозділом, як правило, володіє всією первинною документацією щодо події, а саме бойовими наказами, бойовими розпорядженнями, журналами бойових дій, бойовими донесеннями, рапортами командирів, матеріалами службових перевірок, документами медичної евакуації та іншими доказами, що підтверджують обставини отримання поранення.

Саме тому така військова частина має можливість достовірно встановити місце, час, обставини події та причинний зв'язок між виконанням бойового завдання і отриманими ушкодженнями. Відповідно саме вона повинна оформити первинні документи, які є підставою для видачі довідки про обставини травми.

Водночас відсутність військовослужбовця у списках особового складу цієї військової частини не звільняє її від обов'язку належного документування події, оскільки жодна норма законодавства не пов'язує такий обов'язок виключно зі штатною належністю військовослужбовця.

Щодо здійснення виплат, то відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260, усі види грошового забезпечення, додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги та інших виплат здійснюються військовою частиною, у якій військовослужбовець проходить військову службу та перебуває на фінансовому забезпеченні.

Аналогічний підхід застосовується і у випадку загибелі військовослужбовця, а також у разі його перебування в полоні чи набуття статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин. Саме рідна військова частина здійснює оформлення документів для виплати грошового забезпечення та інших належних виплат членам сім'ї, тоді як військова частина, у районі відповідальності якої сталася відповідна подія, повинна забезпечити належне документальне оформлення її обставин.

Алгоритм дій для вирішення вашого питання.

У разі якщо військова частина, у чиєму оперативному підпорядкуванні перебував військовослужбовець, не оформляє довідку про обставини травми або відмовляється документувати подію, доцільно діяти у такій послідовності:

1. Подати на ім'я командира військової частини письмовий рапорт (або звернення) з вимогою провести з'ясування обставин події та оформити документи, передбачені статтею 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також оформити довідку про обставини травми відповідно до наказу МОУ №402.
2. До рапорту додати всі наявні документи, які підтверджують перебування військовослужбовця у складі РТГр або в оперативному підпорядкуванні відповідної військової частини, а також документи, що підтверджують сам факт поранення (витяги з бойових наказів, бойових розпоряджень, довідки, форму №100, медичні документи, витяги з журналів бойових дій, рапорти командирів, показання свідків тощо).
3. У разі ненадання відповіді або відмови звернутися зі скаргою до вищого командира (начальника) відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
4. Одночасно звернутися до Центрального управління захисту прав військовослужбовців Міністерства оборони України, Військової служби правопорядку, а за наявності ознак бездіяльності посадових осіб — до спеціалізованої прокуратури у сфері оборони.
5. Якщо адміністративний порядок не призвів до вирішення питання, звернутися до окружного адміністративного суду з позовом про визнання бездіяльності військової частини протиправною та зобов'язання оформити документи щодо обставин поранення і видати довідку про обставини травми.
6. Після отримання довідки про обставини травми подати її до рідної військової частини для долучення до особової справи та оформлення всіх передбачених законодавством виплат.

Можна всі дії виконати за допомогою юриста або адвоката, з зі свого багатого досвіду зазначу, що так буде на багато дієвіше.

Дії у разі бюрократії або неправомірної відмови

На практиці найчастіше виникають ситуації, коли одна військова частина посилається на те, що військовослужбовець не перебуває у її списках особового складу, а інша зазначає, що не була присутня під час бойової події і тому не може підтвердити її обставини. У результаті військовослужбовець або його сім'я залишаються без належно оформлених документів.

Такі дії не відповідають принципу діяльності органів державної влади, визначеному статтею 19 Конституції України, відповідно до якої посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законом.

У такій ситуації рекомендовано діяти послідовно.

Перший етап. Подати письмовий рапорт командиру військової частини, яка здійснювала оперативне управління, з вимогою провести перевірку, оформити матеріали щодо обставин події та видати довідку про обставини травми.

Другий етап. Якщо відповідь не надано або отримано необґрунтовану відмову, необхідно вимагати письмову відповідь із зазначенням конкретних норм законодавства, на підставі яких відмовлено в оформленні документів.

Третій етап. Подати скаргу до вищого командира відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, одночасно звернувшись до Центрального управління захисту прав військовослужбовців Міністерства оборони України та Військової служби правопорядку або військового омбудсмена.

Четвертий етап. За наявності ознак протиправної бездіяльності посадових осіб звернутися до спеціалізованої прокуратури у сфері оборони з вимогою надати правову оцінку їхнім діям.

П'ятий етап. Якщо адміністративний порядок не дав результату, звернутися до окружного адміністративного суду з позовом про:

визнання бездіяльності військової частини протиправною;

зобов'язання оформити документи про обставини події;

зобов'язання видати довідку про обставини травми;

зобов'язання передати необхідні документи до штатної військової частини для оформлення належних виплат.

Враховуючи вищенаведене, оформлення документів про обставини поранення, контузії, каліцтва, загибелі чи іншої події повинна здійснювати військова частина, яка безпосередньо документувала відповідну подію та володіє первинними доказами її обставин. Водночас виплата грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги та інших соціальних гарантій, а також здійснення виплат у разі полону чи набуття статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, покладається на військову частину, до списків особового складу якої зарахований військовослужбовець та яка здійснює його фінансове забезпечення. У разі відмови в оформленні необхідних документів питання може бути вирішене шляхом адміністративного оскарження дій (бездіяльності) посадових осіб, а за необхідності — у судовому порядку.

Юрист в кишені Корнійчук Євген — правова допомога у зрозумілому форматі.

Доброго дня, Яна!

Питань багато і вони насичені змістом. Втім постараюсь відповісти на них компактно і зрозумілою мовою. У подальшому в разі деталізації конкретних обставин зможу зробити консультацію більш прикладною.

У ситуації, коли військовослужбовці перебували у складі РТГр своєї військової частини та лише були передані в оперативне підпорядкування іншій частині, основні кадрові, документальні та фінансові обов’язки залишаються за їхньою штатною — «рідною» — військовою частиною. Частина, якій РТГр була оперативно підпорядкована, повинна надати первинні документи, донесення та підтвердження обставин події, але лише факт оперативного підпорядкування не переводить військовослужбовців до її штату і не ставить їх на її грошове забезпечення.

1. Яка частина повинна розслідувати подію та оформлювати довідку про обставини травми

Порядок залежить від того, кого саме було відряджено:

• окремого військовослужбовця до іншої військової частини;
• військовослужбовця у складі штатного підрозділу — роти, батальйону, РТГр тощо.

Це розмежування прямо встановлене пунктами 22–23 розділу ІІ Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27 жовтня 2021 року № 332.

1.1. Якщо було відряджено окремого військовослужбовця

Відповідно до пункту 22 розділу ІІ Інструкції № 332, нещасний випадок із військовослужбовцем, який тимчасово був відряджений до іншої військової частини, розслідує та бере на облік та військова частина:

• до якої військовослужбовець був відряджений;
• у якій із ним стався нещасний випадок.

Копії матеріалів надсилаються командиру частини, у штаті якої перебуває військовослужбовець.

Тобто при індивідуальному відрядженні розслідує та оформлює документи та частина, до якої особу було відряджено.

1.2. Якщо військовослужбовець був відряджений у складі підрозділу або РТГр

Пункт 23 розділу ІІ Інструкції № 332 встановлює інше правило:

"...нещасний випадок із військовослужбовцем, відрядженим у складі підрозділу до іншої військової частини для виконання службових завдань, розслідує військова частина, до штату якої входить цей підрозділ".

При цьому до складу комісії обов’язково включається представник військової частини, до якої був відряджений підрозділ. Якщо до події мають стосунок інші підрозділи, до комісії включаються представники їхніх штатних військових частин.

Отже, у Вашій ситуації, коли військовослужбовці діяли:

• у складі РТГр своєї військової частини;
• РТГр як підрозділ була передана в оперативне підпорядкування іншій частині;
• військовослужбовців не виключали зі списків своєї частини і не зараховували до списків іншої частини,

розслідування повинна організовувати штатна, тобто «рідна», військова частина, до штату якої входила РТГр.

Частина оперативного підпорядкування повинна:

• повідомити про подію;
• надати бойові розпорядження, журнали бойових дій, донесення про втрати;
• надати пояснення посадових осіб і свідків;
• підтвердити місце, час і характер виконуваного завдання;
• направити свого представника до складу комісії.

2. Хто безпосередньо складає довідку про обставини травми

Стаття 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначає, що довідка про обставини травми, поранення, контузії або каліцтва складається начальником медичної служби військової частини, як правило, після проведення відповідного розслідування.

За пунктом 18 розділу ІІ Інструкції № 332 після завершення розслідування:

• командир військової частини затверджує акти за формами НВ-2 та НВ-3;
• видає наказ за результатами розслідування;
• на підставі цього наказу складається довідка про обставини травми за формою додатка 5 до Положення про військово-лікарську експертизу, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402.

Отже, у випадку РТГр, відрядженої як штатний підрозділ:

• наказ за результатами розслідування видає командир «рідної» військової частини;
• довідку складає начальник медичної служби цієї частини;
• підписується вона командиром цієї частини відповідно до встановленої форми.

3. Особливість бойового поранення, спричиненого діями противника

Якщо поранення, контузія, травма або каліцтво були безпосередньо спричинені діями противника, звичайне розслідування за Інструкцією № 332 не проводиться.

Пункт 3 розділу І Інструкції № 332 виключає з її дії бойові людські втрати, тобто поранення, зникнення, смерть або загибель унаслідок бойових уражень чи дій противника в районі бойових дій.

Стаття 260 Статуту внутрішньої служби ЗСУ прямо передбачає:

• якщо травма спричинена діями противника, окреме розслідування не проводиться;
• довідка повинна бути складена протягом п’яти днів;
• у такий самий строк вона направляється до закладу охорони здоров’я або ТЦК та СП.

У такій ситуації підставою для довідки мають бути не акти НВ-2 і НВ-3, а документи оперативного та медичного обліку, зокрема:

• бойове донесення;
• донесення про втрати;
• витяг із журналу бойових дій;
• бойовий наказ або бойове розпорядження;
• первинна медична картка;
• форма 100 або інший первинний медичний документ;
• евакуаційні документи;
• відомості про доставлення до медичного закладу.

Оскільки РТГр залишалася штатним підрозділом «рідної» частини, саме ця частина повинна оформити довідку. Частина оперативного підпорядкування зобов’язана надати їй документи, які підтверджують бойове завдання та обставини поранення.

Саме лише формулювання «подія сталася в районі відповідальності іншої частини» не перекладає обов’язок з оформлення довідки на цю іншу частину.

4. Якщо настала смерть або загибель

Тут також необхідно розрізняти бойову та небойову подію.

4.1. Загибель унаслідок дій противника

Інструкція № 332 на такі випадки не поширюється, оскільки це бойові людські втрати. Оформлюються:

• донесення про бойові втрати;
• наказ про обставини загибелі;
• сповіщення сім’ї;
• витяг із наказу про виключення зі списків особового складу;
• документи про участь у бойових діях;
• документи ВЛК про причинний зв’язок смерті, коли вони необхідні;
• матеріали, необхідні для призначення одноразової допомоги.

Ці кадрові документи оформлює військова частина, у списках особового складу якої перебував загиблий, тобто «рідна» частина.

Частина оперативного підпорядкування повинна передати первинні бойові документи, але не стає з цієї причини частиною, яка виключає військовослужбовця зі списків особового складу.

4.2. Смерть або загибель, не пов’язана безпосередньо з діями противника

Смертельні та групові нещасні випадки підлягають спеціальному розслідуванню за розділом ІІІ Інструкції № 332. При цьому застосовується наведене вище правило пункту 23: коли військовослужбовець був у складі відрядженого підрозділу, розслідування проводиться за його штатною належністю із залученням представника частини оперативного підпорядкування.

5. Яка частина виплачує грошове забезпечення та додаткову винагороду

Потрібно відокремлювати звичайне грошове забезпечення від одноразової державної допомоги.

5.1. Щомісячне грошове забезпечення

Посадовий оклад, оклад за званням, надбавки, премії та інші щомісячні виплати здійснює та військова частина, в якій військовослужбовець:

• перебуває у списках особового складу;
• перебуває на грошовому забезпеченні;
• обліковується фінансово-економічною службою.

Оперативне підпорядкування без зарахування до списків іншої частини не змінює місця грошового забезпечення. Порядок виплати грошового забезпечення регулюється наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260; його чинна редакція продовжує пов’язувати виплати з частиною, в якій особа перебуває на грошовому забезпеченні.

Отже, заробітну плату, премії, надбавки та належні додаткові винагороди виплачує «рідна» частина, якщо військовослужбовців РТГр не поставили на грошове забезпечення іншої частини окремим наказом.

5.2. Додаткова винагорода за безпосередню участь у бойових діях

Частина оперативного підпорядкування або орган військового управління, який керував бойовим застосуванням РТГр, має підтвердити:

• періоди участі;
• конкретні бойові завдання;
• райони виконання;
• кількість днів безпосередньої участі;
• відповідні бойові накази, розпорядження і журнали.

Але на підставі цих документів наказ про виплату та саму виплату, як правило, здійснює частина, в якій військовослужбовець перебуває на грошовому забезпеченні. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 та наказ МОУ № 260 розмежовують підтвердження участі й безпосереднє здійснення виплати.

Тобто:

• оперативна частина підтверджує факт участі;
• «рідна» частина нараховує і виплачує кошти.

5.3. Додаткова винагорода у зв’язку з пораненням

Додаткова винагорода до 100 000 гривень у розрахунку на місяць за період стаціонарного лікування після поранення, а також у передбачених випадках за час відпустки для лікування після тяжкого поранення, виплачується за місцем грошового забезпечення військовослужбовця на підставі медичних документів і наказу командира.

Тому така виплата також здійснюється «рідною» частиною, а не частиною, на території чи в районі відповідальності якої сталося поранення.

6. Одноразова грошова допомога у зв’язку з інвалідністю або втратою працездатності

Одноразова грошова допомога у зв’язку з установленням інвалідності або ступеня втрати професійної працездатності регулюється статтями 16–16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Ця допомога не є виплатою частини, «де сталася подія». Рішення про її призначення приймає уповноважений орган Міністерства оборони України, а військова частина оформлює і передає необхідні документи.

Для чинного військовослужбовця документи готує та подає його штатна військова частина. Якщо військовослужбовця вже звільнено, документи, як правило, оформлюються через відповідний ТЦК та СП.

Отже, частина оперативного підпорядкування не набуває обов’язку виплатити цю допомогу лише тому, що подія сталася в її районі.

7. Одноразова допомога в разі загибелі або смерті

Виплата одноразової грошової допомоги в разі загибелі під час дії воєнного стану регулюється постановою Кабінету Міністрів України № 168 та Порядком і умовами, затвердженими наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 45.

Тут виплату не здійснює безпосередньо ані «рідна» бригада, ані бригада оперативного підпорядкування.

Процедура така:

1. «Рідна» військова частина оформлює та направляє документи про загибель, виключення зі списків, обставини виконання завдання та склад сім’ї.
2. Члени сім’ї звертаються до районного або міського ТЦК та СП.
3. Обласний ТЦК та СП перевіряє документи і направляє їх до Міністерства оборони України.
4. Рішення приймає відповідна комісія Міністерства оборони України.
5. Безпосереднє перерахування коштів здійснює обласний або Київський міський ТЦК та СП на банківські рахунки отримувачів.

Отже, у частині одноразової допомоги за загиблого правильна відповідь: документи формує «рідна» військова частина, рішення приймає Міноборони, кошти виплачує обласний ТЦК та СП.

8. Хто виплачує кошти в разі полону

Пункт 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» гарантує збереження грошового забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти. Порядок виплати членам сімей визначений постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884.

Виплата здійснюється щомісяця на підставі наказу командира військової частини.

Оскільки військовослужбовець РТГр продовжує перебувати у списках і на грошовому забезпеченні своєї частини, виплату сім’ї полоненого здійснює «рідна» військова частина, а не частина оперативного підпорядкування.

Оперативна частина повинна передати:

• донесення про подію;
• відомості про останнє місце виконання завдання;
• списки особового складу;
• обставини потрапляння у полон;
• матеріали службового або спеціального розслідування, якщо воно проводилося.

Але наказ про виплату грошового забезпечення сім’ї видає командир частини, де військовослужбовець проходить службу та перебуває на фінансовому забезпеченні.

9. Хто виплачує кошти в разі зникнення безвісти

Аналогічне правило діє щодо військовослужбовця, який набув статусу зниклого безвісти за особливих обставин.

Грошове забезпечення виплачується визначеним законом членам сім’ї:

• на підставі їхньої заяви;
• документів про родинні відносини;
• особистого розпорядження військовослужбовця, якщо воно складалося;
• наказу командира військової частини;
• підтверджених відомостей про зникнення.

Виплата здійснюється військовою частиною, в якій військовослужбовець перебуває у списках особового складу та на грошовому забезпеченні.

Тому в описаному випадку це також «рідна» військова частина.

Частина оперативного підпорядкування несе відповідальність за своєчасне складання і передачу донесень та матеріалів про зникнення, однак сама виплата здійснюється за штатною і фінансовою належністю військовослужбовця.

ЗАГАЛЬНИЙ ВИСНОВОК

Для військовослужбовців, які діяли у складі РТГр однієї військової частини та були передані в оперативне підпорядкування іншій військовій частині:

1. Небойова травма, каліцтво, смерть або зникнення

Розслідування проводить «рідна» військова частина, до штату якої входила РТГр. До комісії включається представник частини оперативного підпорядкування.

2. Бойове поранення внаслідок дій противника

Розслідування за Інструкцією № 332 не проводиться. Довідку протягом п’яти днів повинна оформити «рідна» військова частина на підставі бойових і медичних документів, отриманих, зокрема, від частини оперативного підпорядкування.

3. Щомісячне грошове забезпечення, бойові та «пораненські» виплати

Виплачує «рідна» військова частина, де військовослужбовець перебуває на грошовому забезпеченні. Частина оперативного підпорядкування підтверджує участь та обставини події.

4. Полон або зникнення безвісти

Грошове забезпечення членам сім’ї виплачує «рідна» військова частина на підставі наказу її командира відповідно до постанови № 884.

5. Одноразова допомога у зв’язку із загибеллю

Документи формує «рідна» військова частина; рішення приймає Міністерство оборони України; кошти перераховує обласний або Київський міський ТЦК та СП.

Таким чином, визначальним є не місце події і не оперативне підпорядкування, а те, до штату якої військової частини входив підрозділ і в якій частині військовослужбовець перебував у списках особового складу та на грошовому забезпеченні.

З повагою, адвокат Юрій Айвазян.

Доброго дня.

Правове регулювання та військове законодавство України чітко розмежовують адміністративне (кадрове та фінансове) підпорядкування військовослужбовця від його тимчасового оперативного керівництва. Головне правило полягає в тому, що всі юридичні обов'язки, оформлення підсумкових документів та фінансові виплати реалізуються виключно через "рідну" військову частину, до списків особового складу якої зарахований військовослужбовець, а не через частину оперативного підпорядкування.

Щодо видачі "Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва)", цей документ підписується командиром та готується начальником медичної служби "рідної військової частини". Згідно зі статтею 260 Статуту внутрішньої служби ЗСУ та наказом Міністра оборони № 402, підставою для її видачі є наказ командира за місцем проходження служби. Військова частина, в оперативному підпорядкуванні якої перебував боєць і де сталася подія, виступає суб’єктом первинного документування. Вона зобов'язана терміново оформити запис у Журналі бойових дій, скласти Бойове донесення та Первинну медичну картку (Форма 100) і направити їх до рідної бригади. Отримавши ці матеріали, рідна частина видає наказ по стройовій частині та оформлює Довідку про обставини травми протягом 5 днів (без проведення службового розслідування, якщо травма отримана від дій противника).

Здійснення всіх "поточних виплат (грошового забезпечення та додаткової винагороди)" є виключною компетенцією фінансової служби "рідно"ї військової частини. Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку № 260 МОУ та Постанови КМУ № 168, нарахування здійснюються за місцем перебування бійця на штаті. Частина оперативного підпорядкування лише надає засвідчені витяги з бойових розпоряджень та журналів дій, які слугують підтвердженням виконання завдань, а підсумкові накази про виплату коштів (зокрема за час виконання завдань чи перебування на лікуванні) видає командир рідної частини.

У разі потрапляння військовослужбовця в полон або набуття статусу «безвісти зниклого», обов'язок щодо здійснення виплат родині також покладається на його рідну військову частину. Частина, де стався бій, фіксує факт у бойовому донесенні та передає первинні матеріали. На їх підставі командир рідної частини видає наказ про зміну статусу бійця, проводить службове розслідування за Наказом МОУ № 608 та приймає заяви від родичів. Згідно з Постановою КМУ № 884 та розділом XXX Порядку № 260 МОУ, саме фінансова служба рідної частини виплачує збережене грошове забезпечення та додаткову винагороду уповноваженим членам сім’ї.