Как уволица без отробатывание двух недель

Доброго дня, Дмитре!

Одним із найкращих варіантів для припинення дії трудового договору - є звільнення за згодою сторін на підставі п.1 ч.1 ст.36 КЗпП, коли сторони трудових відносин, а саме роботодавець та працівник дійшли згоди щодо звільнення. Ви можете ініціювати звільнення за угодою сторін шляхом подання роботодавцю відповідної заяви. Це звільнення за обопільною згодою — наприклад, у разі зміни місця проживання чи переведення до іншої компанії. Також у разі звільнення за згодою сторін не потрібне обов'язкове відпрацювання. Водночас працівник уже не зможе змінити своє рішення й залишитися в компанії. Проте в разі звільнення, наприклад, за власним бажанням ще є можливість змінити рішення й залишитися в компанії.

Головною умовою звільнення з роботи за угодою сторін є домовленість між працівником і роботодавцем, яка зафіксована відповідною заявою, і є доказом того, що сторони узгодили це питання між собою, і не мають щодо цього ніяких заперечень. При цьому роботодавець повинен видати наказ по підприємству про Ваше звільнення.

Відповідно до роз’яснень Мінсоцполітики від 04.04.2014 р. № 60/06/186-14 звільнення за угодою сторін означає, що роботодавцем та найманим працівником досягнуто спільної згоди щодо припинення трудового договору у визначений строк.

Законодавством не встановлено відповідного порядку або термінів припинення трудового договору за угодою сторін.

У кожному конкретному випадку вони визначаються окремо. Згідно з п. 8 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (далі - Постанова ВСУ) у разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП (за угодою сторін) договір припиняється у строк, визначений сторонами.

Відповідно, трудовий договір може бути припинено в будь-який час після досягнення згоди щодо цього між працівником та роботодавцем. Дату припинення трудового договору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП визначають сторони трудового договору за взаємною домовленістю.

У разі недосягнення згоди сторонами щодо припинення трудового договору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП, трудовий договір може бути припинено з інших підстав, передбачених ст. 36 КЗпП.

Якщо в працівника на момент звільнення накопичилися дні відпустки, які він не використав, то в нього є декілька варіантів дій:

• або використати накопичені дні відпустки перед звільненням — у такому разі йому будуть нараховані звичайні відпускні;
• або отримати компенсацію за такі дні.

Компенсації підлягають усі невикористані дні щорічних відпусток, а також відпусток «на дітей». Інші види оплачуваних відпусток компенсації не підлягають.

Таку компенсацію працівникові нараховують незалежно від підстав звільнення.

У разі звільнення за згодою сторін виплата вихідної допомоги не передбачена. Хоча в колективному договорі може бути передбачено й інше.

Доброго дня!

За загальним правилом, звільнення за ст. 38 КЗпП супроводжується так званим двотижневим відпрацюванням після подання заяви про звільнення. Насправді, це строк попередження працівником роботодавця про намір звільнитися. Цей строк встановлено для захисту інтересів як роботодавця, так і працівника. Перший матиме час для пошуку нового фахівця на посаду, яка звільняється. Другому КЗпП дає можливість передумати і протягом двох тижнів з часу подання заяви відкликати її.

Але існують так звані поважні причини, за наявності яких працівник не мусить відпрацьовувати два тижні після подання заяви про звільнення.

Повного переліку поважних причин звільнення за ст. 38 КЗпП законодавство не визначає. У ст. 38 КЗпП вказано, що коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

І серед причин, які унеможливлюють продовження роботи, КЗпП називає:

1. переїзд на нове місце проживання;

2. переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;

3. вступ до навчального закладу;

4. неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком;

5. вагітність;

6. догляд за дитиною до досягнення нею 14-річного віку або дитиною з інвалідністю;

7. догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи;

8. вихід на пенсію;

9. прийняття на роботу за конкурсом;

10. інші поважні причини.

Формулювання «інші поважні причини» дає можливість роботодавцю визначати додаткові причини, які можна вважати поважними. Тобто це може бути, наприклад, погіршення здоров’я працівника або якісь сімейні обставини. У кожного конкретному випадку рішення щодо поважності причини приймається роботодавцем. Водночас, якщо працівник вказує, що він не може продовжувати роботу з однієї з причин, які чітко визначені у ст. 38 КЗпП, тоді роботодавець зобов’язаний звільнити його у строк, вказаний працівником у заяві.

Окремо у частині третій ст. 38 КЗпП виділено право працівника розірвати трудовий договір за власним бажанням у визначений ним строк, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Трудове законодавство не вказує на необхідність підтверджувати факт, який призводить до неможливості продовжувати роботу. Утім, роботодавець має право попросити працівника довести цей факт документально. Розглянемо, які саме документи може надати працівник для підтвердження причини, з якої він не має змоги продовжити працювати.

Підтвердженням переїзду на нове місце проживання можуть бути, наприклад, документи, що свідчать про зняття з реєстрації за попереднім місцем проживання. Альтернативний варіант: договір оренди житла в новому місті, квитки на потяг, автобус тощо.

Для підтвердження переведення одного з подружжя в іншу місцевість можна надати довідку про переведення на нове місце роботи чоловіка або дружини.

Вступ до навчального закладу підтверджується довідкою навчального закладу.

Неможливість проживання в даній місцевості за станом здоров’я підтверджується відповідним медичним висновком.

Вагітність також підтверджується медвисновком або випискою з амбулаторної карти.

Догляд за дитиною до досягнення нею 14-річного віку або за дитиною з інвалідністю. Як правило, в особових картках працівників містяться відомості про дітей. Тому підтверджувати факт догляду за дитиною окремо не потрібно. Але роботодавець може затребувати копію свідоцтва про народження дитини.

Догляд за хворим членом сім’ї або особою з інвалідністю І групи. Необхідність догляду за хворим членом сім’ї підтверджується, як правило, медичним висновком або копією листка непрацездатності чи виписки з амбулаторної карти. Що стосується догляду за особою з інвалідністю І групи, можна надати довідку про проживання разом з нею або документ, що підтверджує ступінь споріднення (наприклад, копію свідоцтва про народження в разі догляду за дитиною або батьками). Утім, навіть якщо особа з інвалідністю не проживає разом з працівником і не є його родичем, працівник все одно може доглядати за такою особою — і це буде поважною причиною звільнення. Тож висновку МСЕК тут має бути достатньо.

Вихід на пенсію. Звільнення за власним бажанням працівника, якому призначена пенсія, або такого, щодо якого зроблено подання про призначення пенсії, або який досяг пенсійного віку, має розглядатися як вихід на пенсію, якщо працівник вказує на цю причину звільнення в заяві. Для підтвердження цієї причини звільнення достатньо перевірити факт призначення пенсії, подання для призначення пенсії або досягнення пенсійного віку.

Прийняття на роботу за конкурсом. Підтвердити цей факт можна довідкою з майбутнього місця роботи, куди працівника прийнято за конкурсом, або іншим документом, що містить інформацію про прийняття за конкурсом. При цьому не має значення, чи передбачено законодавством проведення такого конкурсу.

Інші поважні причини. Порядок підтвердження інших причин, які роботодавець визнає поважними, залежить від того, що це за причини. Наприклад, погіршення здоров’я може бути підтверджено випискою з амбулаторної карти хворого, одруження — копією свідоцтва про укладення шлюбу, народження дитини — копією свідоцтва про народження тощо.

Звільнення працівників оформлюється наказом роботодавця, підставою для видання якого є заява працівника.

У разі звільнення працівників слід враховувати кілька важливих порад:

1. у заяві працівника та наказі про звільнення слід обов'язково зазначити дату звільнення, яка є останнім днем роботи;

2. у заяві про звільнення варто вказати, що працівник бажає одержати компенсацію за невикористані дні відпусток (якщо працівник не виявив бажання отримати відпустку перед наступним звільненням);

3. у наказі про звільнення доцільно зазначити кількість днів відпустки, за які працівникові виплачується компенсація або за які проводиться утримання (у випадках, коли працівник одержав відпустку «наперед», у рахунок невідпрацьованої частини робочого року);

4. необхідно завчасно подбати про наявність коштів для проведення з працівником у день звільнення повного розрахунку;

5. у день звільнення слід видати працівникові трудову книжку (під підпис про її отримання, щоб мати доказ видачі такої трудової книжки працівнику. Залежно від організації кадрової роботи на підприємстві підпис може передбачатися в наказі про звільнення, книзі обліку руху трудових книжок і вкладишів до них, особовій картці, особовому листку з обліку кадрів тощо);

6. з наказом про звільнення працівник має бути ознайомлений, про що він ставить підпис з наведенням дати ознайомлення в наказі. Якщо працівник звільняється не за ініціативою роботодавця, підприємство зобов'язане видати йому копію наказу про звільнення тільки в разі, якщо працівник цього вимагає.

Віддячити за консультацію можна на: 5168 7574 1017 5287 (ПриватБанк)

Якщо буде потрібна допомога, пишіть на mailmessage@ukr.net

Всього доброго!

Щасти Вам!