Задайте вопрос юристу

833 юриста готовы ответить сейчас

Ответ за ~15 минут

Задать вопрос на сайте

Трудовое право, 23 сентября 2021, вопрос №49366

Заявление по собственному желанию

Добрый день. Я мать ребёнка инвалида 1группы. 21 числа взяла на работе отгул за свой счёт по состоянию здоровья. 22 числа открыла официально больничный лист. Работодатель предлагает после закрытия больничного листа писать заявление на увольнение по собственному желанию. Причины не объясняет. Может ли он меня уволить сам,если я откажусь писать заявление? И законно ли то,что он без объяснения причин заставляет писать заявление?
P.S. и ещё вопрос. Можно ли мне как матери инвалида 1 группы работать в суточном режиме? Ребёнок несовершеннолетний.

Ответы юристов (1)

    Гончаренко Константин

    Звертаю вашу увагу на наступне:

    Відповідно до ч.3 ст.184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років – ч.6 ст.179), одиноких матерів при наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням.

    Обов’язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їхнього звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше як три місяці з дня закінчення строкового трудового договору.

    У разі ліквідації юридичної особи з правонаступництвом власник або уповноважений ним орган не має права звільнити таку категорію працівників. У такому випадку звільнення можливе лише в порядку переведення на підприємство (в установу, організацію), яке є правонаступником (п.5 ст.36 КЗпП України).

    Тому жінка, яка має дитину віком до трьох років, або дитину з інвалідністю не підлягає скороченню в разі ліквідації підприємства, установи, організації, а в обов’язковому порядку має бути працевлаштована.

    При звільненні працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП(скорочення), діють обмеження на звільнення окремих працівників, встановлені ст. 184 КЗпП (жінок вагітних і тих, що мають дітей віком до трьох років (до шести – у випадках, передбачених ч. 2 ст. 179 КЗпП), одиноких матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда. Пряма заборона на звільнення перелічених працівників протягом встановлених строків означає, що вони взагалі не можуть бути кандидатами на звільнення. Вони мають суб'єктивне право залишитися на роботі (крім випадків ліквідації підприємства), і питання про їх звільнення, якщо підприємство не ліквідовується, не може ставитися взагалі. Отже, якщо ви підпадаєте під зазначені категорії, скорочення буде неправомірне. В інших випадках Ви можете бути звільнені за власним бажанням або за угодою сторін. За власним бажанням виплати допомоги по безробіттю будуть нараховані після 90 днів, за угодою сторін - на 9 день. Отже, центр зайнятості в будь-якому випадку візьме на облік, різниця лише в строках призначення допомоги. Під Якщо під скорочення ви не можете підпасти, вам необхідно домовлятися про звільнення за угодою сторін.

    За захистом прав Ви маєте звернутися до органу Держпраці з заявою про порушення , служба направить комісію для перевірки компанії та усунення порушень Ваших прав.

    жодних заяв писати не треба!

    З повагою,

    Костянтин Гончаренко


Похожие вопросы


Кодексы Україна

Кодекс України з процедур банкрутства Кодекс цивільного захисту України Кримінальний процесуальний кодекс України Митний кодекс України Повітряний кодекс України Податковий кодекс України Кодекс адміністративного судочинства України Цивільний процесуальний кодекс України Кримінально-виконавчий кодекс України Господарський кодекс України Цивільний кодекс України Сімейний кодекс України Земельний кодекс України Кримінальний кодекс України Водний кодекс України Кодекс торговельного мореплавства України Про надра Лісовий кодекс України Господарський процесуальний кодекс України Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 213 - 330) Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-21) Житловий Кодекс Української РСР Європейський кодекс соціального забезпечення Бюджетний кодекс України