Самовільне зайняття земельної ділянки

Добрий день, Олексій!

На жаль, ситуація є досить стандратною.

Механізм, яким ми користуємося останнім часом, є таким:

1. Ініціювання кримінального провадження за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 206 Кримінального кодексу України (протидія законній господарській діяльності).

2. складання акту перевірки (який у Вас вже є. І не є важливим чи вказаний там порушник. Важливо лише зафіксувати факт самого порушення та його наслідків).

3. ФІзичне знищення огорожі.

Ще не було жодного разу, щоб порушник самостійно не звязався із нишм клієнтом задля врегулювання конфлікту.

Наголошуємо, що ми дотримуємося саме вказаного порядку дій, оскільки саме він, на нашу думку, є найдієвішим.

Щодо Вашого запитання з приводу стягнення сплаченої орендної плати, то на жаль реальної позитивної судової практики (за вказаних Вами умов) наразі не має. Для ініціювання такого позову слід мати докази ПОВНОЇ неможливості користуватися ділянкою. Як-то: щотижневі акти наявності огорожі (підписані Вами та представниками будь-якої місцевої влади) та/або виклики поліції та складання на місці заяви про вчинення кримінаьного правопорушення (у порядку ст. 214 КПК України).

Дякуємо! Якщо у Вас ще залишилися запитання- звертайтеся!

Добрий день, Олексій!

"1. Які ще можна знайти докази самовільного зайняття підприємством "А" земельної ділянки? (до повноважень місцевої ради не належить визначення самовільного зайняття)"?

- Згідно зі статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Тобто, згідно із зазначеним терміном, не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування прийняв рішення про її передачу у власність або надання у користування (оренду). Даний перелік рішень є вичерпним. Також не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо стосовно неї вчинено відповідний правочин (тобто, укладена відповідно до законодавства цивільно-правова угода щодо земельної ділянки).

Так, самовільне зайняття земельної ділянки є досить поширеним видом порушення чинного земельного законодавства, за скоєння якого порушники згідно з ст. 211 Земельного кодексу України несуть адміністративну, кримінальну або цивільну відповідальність відповідно до законодавства.

Ваше підприємство має право подати позовну заяву до відповідача: підприємства, яке захопило земельну ділянку, в порядку Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України.

Причетним до самовільного захвату у Акті повинно фігурувати саме підприємство, керівник підприємства, уповноважена ним особа.

ГОСПОДАРСЬКИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 6, ст.56):

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text

"Стаття 73. Докази

1. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

2. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків... ".

Докази самовільного зайняття підприємством "А" земельної ділянки:

1) документи щодо оренди земельної ділянки та сплати орендної плати за користування нею, рішення місцевої ради з цього приводу, установчі документи на Ваше підприємство;

2) листування з підприємством, яке захопило земельну ділянку та витяг з ЄДРПОУ цього підприємства, ВІДПОВІДАТИ буде ПІДПРИЄМСТВО (відповідач).

3) Звернутися з заявою до Держгеокадастру, які мають право провести перевірку та скласти Акт щодо проведення перевірки, з встановленням факту самовільного зайняття підприємством земельної ділянки та особи яка допустила порушення земельного законодавства;

4) свідки, якими можуть бути будь-які особи з числа Ваших працівників, працівників місцевої ради (заяви посвідчені нотаріально, з послідуючую подачею до суду клопотання про їх виклик до суду).

Статтею 212 Земельного кодексу України передбачено повернення самовільно зайнятих земельних ділянок:

1. самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.;
2. приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки;
3. повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Також, самовільне зайняття земельної ділянки є адміністративним правопорушенням, відповідальність за яке передбачена статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Його вчинення тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 170 до 850 гривень) і на посадових осіб – від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 340 до 1700 гривень).

Крім того, Ви маєте право, на підставі статей 60 та 214 Кримінального процесуального кодексу України, подати заяву про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про відкриття кримінального провадження за фактом самовільного захвату земельної ділянки за статтею 197- Кримінального кодексу України, про що в поліції повинні видати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про відкриття кримінального провадження.

КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст.88):

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text

"Стаття 214. Початок досудового розслідування

1. Слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування".

КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26, ст.131):

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text

"Стаття 197-1. Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво

1. Самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику, -

карається штрафом від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

2. Самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене особою, раніше судимою за кримінальне правопорушення, передбачене цією статтею, або групою осіб, або щодо земельних ділянок особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель, -

карається обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років або позбавленням волі на строк до двох років.

3. Самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, зазначеній у частині першій цієї статті, -

карається штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

4. Самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, зазначеній у частині другій цієї статті, або вчинене особою, раніше судимою за таке саме кримінальне правопорушення або кримінальне правопорушення, передбачене частиною третьою цієї статті, -

карається позбавленням волі на строк від одного до трьох років.

Примітка. Відповідно до цієї статті шкода, передбачена частиною першою цієї статті, визнається значною, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян".

"2. Як можна застосувати у позові механізми стягнення з порушника ("А") вже сплачену роками Підприємством "Б" орендну плату, крім упущеної вигоди, яка дуже складно доводиться".

- Підстави для стягнення коштів за минулі роки, можуть бути лише після самовільного захвату земельної ділянки, якщо земельну ділянку було захвачено, а Ваше підприємство продовжувало сплачувати орендну плату.

Щодо стягнення коштів, які сплачено ще до самовільного захвату, то підстав не має, так як мала місце сплата та користування земельною ділянкою Вашим підприємством, на виконання договору оренди земельної ділянки.

Всього доброго!

Доброго дня!

Потрібно залучити державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель територіальних органів Держгеокадастру для складення постанови про накладення адміністративного стягнення.

1. Доказами такого факту судові установи визнають, зокрема, вищевказану постанови про накладення адміністративного стягнення за ст. 53-11 КпАП, а також складені державними інспекторами акти обстеження земельної ділянки.

З огляду на принцип змагальності сторін відповідач, заперечуючи факт самовільного зайняття земельної ділянки, має надати докази, які б підтверджували правомірність користування спірною земельною ділянкою.

А таких доказів у відповідача не буде!

2.У даному питанні необхідно навести приблихно наступну позицію. Але при умові що факт самовільного зайняття буде доведений.

Збитками в розумінні ст. 22 ЦК України є витрати, зокрема, виплата позивачем орендної плати орендодавцям на виконання своїх договірних зобов’язань щодо оренди земельними ділянками, право користування якими було порушене відповідачем внаслідок самовільного зайняття вказаних земельних ділянок.

Потрібно навести належні докази сплати орендної плати із відповідними квитанціями.

Далі у позовній зазначити наступне

Оскільки земельні ділянки фактично були передані орендодавцями позивачу для користування, однак внаслідок неправомірних дій Відповідача Позивач не мав можливості ними користуватися, розмір сплаченої Позивачем орендної плати відноситься до майнової шкоди, та підлягає до стягнення з відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що орендна плата буде сплачена, що підтверджується квитанціями від ___, а фактичне користування земельною ділянкою не здійснювалося, то сплачена орендна плата підпадає під правове поняття "збитки" та підлягає відшкодуванню відповідачем.

ПОЗИТИВНА СУДОВА ПРАКТИКА ЩОДО СТЯГНЕННЯ СПЛАЧЕНОЇ ОРЕНДНОЇ ПЛАТИ ЗА НЕКОРИСТУВАННЯ ЗЕМЕЛЬНОЮ ДІЛЯНКОЮ - https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/78...

Доброго дня!

Позиція суду наступна:

Обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку та державної реєстрації майнового права на неї. Відсутність таких документів свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки.

Способи доказування- відповідно до ЦПК.

Телефонуйте для детальної консультації

Доброго дня, Олексій!

Два питання:1. Які ще можна знайти докази самовільного зайняття підприємством "А" земельної ділянки? ( до повноважень місцевої ради не належить визначення самовільного зайняття).

Дійсно, це не належить до повноважень місцевої ради, це відноситься до повноважень Держгеокадастру. Потрібно оцінити акт, який Ви маєте, для того, щоб встановити, чи доцільно його надавати суду.

Щодо того, які ще докази можна надати:

ви не вказали цільове призначення ділянки, з урахуванням цього слід моделювати майбутні докази. Зверніться до правоохоронних органів, відкрите кримінальне провадження за 197 -1 КК України не буде зайвим, в рамках цього провадження клопотайте про допит свідків - керівників та працівників товариства "А", наполягайте на огляді місця події тощо.

Важливо зафіксувати факт використання( зайняття) ділянки особою, чиє право оренди ( інше право на землю) не зареєстровано у встановленому порядку.

2. Як можна застосувати у позові механізми стягнення з порушника ("А") вже сплачену роками Підприємством "Б" орендну плату, крім упущеної вигоди, яка дуже складно доводиться.

Як один із варіантів - розгляньте застосування ст.ст. 1214 до правовідносин, що виникли, але потрібно розуміти цільове призначення земельної ділянки.

Успіхів Вам!

Добрый день Вам!

Причина всех войн на земле - земля и ее богатства. Только на самой ранней стадии своего развития человечество не вело войн за земли (предположительно). Все остальное время каждый старался отнять чужую землю. И у нас это не исключение. Но у нас не ведутся войны, не горит земля. Есть другой способ стать немного богаче на несколько соток вожделенной земли. Просто обогатиться землей путем самозахвата участков земли.

В городских условиях, когда метраж квартир невелик, а жить просторно хочется всем, люди просто-напросто огораживают прилегающий к балкону или двери участок земли и становятся настоящими землевладельцами. Некоторые строят даже помещения или ставят гаражи, разбивают огород и живут, считая это справедливой компенсацией за мизерные квадратные метры жилья. При этом, как правило, никаких разрешительных документов на владение землей нет.

Когда же строишь дом где-то за городом и вокруг твоего участка поле да лес, очень часто возникает искушение поставить забор на несколько метров дальше положенного. Это означает одно - самозахват земли. И чреват он огромными проблемами.

Для того чтобы стать полноправным владельцем земельного участка, его необходимо оформить в соответствии с действующим законодательством, а именно получить государственный акт на право постоянного пользования или на право собственности участком (ст.125и ст. 126 ЗК Украины), с последующей его государственной регистрацией.

Действующий ЗК Украины запрещает использовать земельный участок до того, как будут на местности определены его границы и получен зарегистрированный документ, дающий право владеть или пользоваться участком.

К примеру, если гражданин приобретает земельный участок на основании заключения договора мены, купли-продажи, дарения или путем его наследования и начинает им пользоваться до того, как будут оформлены все правоустанавливающие документы, подобные случаи самозахватом земли не считаются. Следует отметить, что за использование участка земли, правоустанавливающие документы на который находятся на стадии оформления, ответственность не предусмотрена.

Итак, законодатель в ст. 197-1 УК Украины определил, что самовольное занятие земельного участка, которым нанесен значительный ущерб1 его законному владельцу или собственнику, - наказывается штрафом от 200 до 300 НМДГ (от 3400 грн до 5100 грн) или арестом на срок до 6 месяцев.

Самовольное занятие земельного участка, совершенное лицом, ранее судимым за преступление, предусмотренное ст. 197-1 УК Украины, или группой лиц, или относительно земельных участков особо ценных земель, земель в охранных зонах, зонах санитарной охраны, санитарно-защитных зонах или зонах особого режима использования земель, - наказывается ограничением свободы на срок до 4 лет или лишением свободы на срок до 2 лет.

Самовольное строительство зданий или сооружений на самовольно занятом земельном участке, указанном в ч. 1 ст. 197-1 УК Украины,, - наказывается штрафом от 300 до 500 НМДГ (от 5100 грн до 8500 гри) или арестом на срок до 6 месяцев, или ограничением свободы на срок до 3 лет.

Самовольное строительство зданий или сооружений на самовольно занятом земельном участке, указанном в ч. 2 ст. 197-1 УК Украины, или совершенное лицом, ранее судимым за такое же преступление или преступление, предусмотренное ч. 3 ст. 197-1 УК Украины, - наказывается лишением свободы на срок от 1 до 3 лет.

Анализируя положения ст. 197-1 УК Украины, можно прийти к выводу, что в этой статье предусмотрена ответственность за два самостоятельных (хотя и связанных между собой) преступления:

- самовольное занятие земельного участка, которым нанесен значительный ущерб его законному владельцу или собственнику (ч. 1);

- самовольное строительство зданий или сооружений на самовольно занятом земельном участке (ч. 3). Ответственность за их совершение обременяют квалифицирующие признаки, указанные соответственно в ч. 2 и ч. 4 рассматриваемой статьи.

С учетом императивного запрета на обратное действие во времени законов, ужесточающих уголовную ответственность (ч. 2 ст. 5 УК Украины), и сравнительного анализа соответствующих санкций, можно сделать вывод о том, что случаи самовольного занятия земельных участков и связанного с ним самовольного строительства, которые имели место до вступления в силу Закона N 578, должны квалифицироваться не по ст. 197-1 УК Украины, а (при наличии к тому оснований) по ст. 356 УК Украины (самоуправство)

Право на аренду земельного участка возникает после заключения договора аренды и его государственной регистрации. Земельный кодекс Украины запрещает приступать к использованию земельного участка до установления его границ в натуре (на местности), получения документа, удостоверяющего право на него, и государственной регистрации. Право земельного сервитута возникает после его государственной регистрации в порядке, установленном для государственной регистрации прав на земельный участок. Документальным свидетельством права на земельный участок является получение документа, удостоверяющего право на него, и его государственная регистрация.

Таким образом, не может считаться общественно опасным и квалифицироваться как самовольное занятие земельного участка и использование земельного участка лицом, которое, хотя и не имеет пока должного правоустанавливающего документа, однако:

- получило земельный участок в собственность или пользование на основании решения органа исполнительной власти ( органа местного самоуправления);

- приобрело право на земельный участок на основании гражданско-правового договора (например, мены, дарения, пожизненного содержания) или в порядке принятия наследства. Так, к лицу, которое приобрело жилой дом, здание или сооружение, переходит право собственности на земельный участок, на котором они размещены, без изменения его целевого назначения, в размерах, установленных договором.

Занятие земельного участка как преступление может заключаться в различных действиях, в том числе в эксплуатации земельного участка в понятии извлечения его полезных свойств. Речь идет о:

- ограждении участка;

- выставлении охраны, которая препятствует собственнику земельного участка или землепользователю осуществлять свои права на землю, выращивание сельскохозяйственных культур, добычу полезных ископаемых, размещение товаров, техники и строительных материалов.

Для самовольного занятия земельного участка достаточно завладение им без законных на то оснований, то есть виновный может фактически его не использовать. Противоправное использование чужого земельного участка (например, проезд по нему транспортным средством или складирование на нем мусора), не сопряженное с фактическим завладением этого участка (иначе говоря, без установления контроля над ним), не может признаваться самовольным занятием земельного участка, в понимании ст. 197-1 УК Украины, и в предусмотренных законом случаях влечет за собой административную ответственность.

Если пользование самовольно занятым земельным участком приобретает вид самовольного строительства на нем здания или сооружения, то действия виновного квалифицируются по совокупности преступлений, предусмотренных ч. 1 и ч. 3 ст. 197-1 УК Украины (или ч. 2и ч. 4 ст. 197-1 УК Украины), поскольку в такой ситуации имеет место реальная совокупность преступлений, образованная совершенными в разное время деяниями, предусмотренными разными частями одной статьи.

Следует отметить, что самовольное занятие земельного участка является преступлением с материальным составом, который исчисляется с того момента, когда лицо фактически завладело земельным участком или начало его противоправную эксплуатацию (освоение), нанеся тем самым собственнику земельного участка или его законному владельцу значительный ущерб.

Согласно действующему законодательству размер ущерба, причиненного вследствие самовольного занятия земельного участка, определяется Государственной инспекцией по контролю за использованием и охраной земель и ее территориальными органами по специальной формуле с учетом следующих показателей:

- площадь самовольно занятого земельного участка;

- среднегодовой доход, который можно получить от использования земель по целевому назначению;

- коэффициент функционального использования земель;

- коэффициент индексации нормативной денежной оценки земель.

Определение размера причиненного ущерба в случае принадлежности самовольно занятого земельного участка к землям жилой и общественной застройки имеет особенность, которая заключается в учете специальных коэффициентов (применяются к населенным пунктам областного значения, г. Киев, г. Севастополь и населенным пунктам, отнесенным к курортным), а также в том, что размер среднегодового дохода, который можно получить от земель жилой и общественной застройки, дифференцирован в зависимости от принадлежности населенного пункта к той или иной группе по численности населения.

В соответствии с действующим законодательством самовольное строительство зданий или сооружений на самовольно занятом земельном участке заключается в ведении на таком участке без надлежащего разрешения строительных работ (в том числе земельных), а также выполнении монтажных работ по сооружению нового объекта - здания или сооружения. Понятием строительства охватываются как новое строительство, так и реконструкция, реставрация, благоустройство или капитальный ремонт существующих объектов - зданий или сооружений, расширение и техническое переоснащение предприятий.

Для того, чтобы осуществлять строительство, физическое или юридическое лицо обязано приобрести право собственности на земельный участок или право пользования им, зарегистрировав соответствующий правоустанавливающий документ в установленном законом порядке.

Так, застройка земельных участков, предоставляемых для градостроительных нужд, осуществляется после возникновения права собственности или права пользования земельным участком в порядке, предусмотренном законом, и получения разрешения на выполнение строительных работ. Разрешение на выполнение строительных работ предоставляется инспекциями государственного архитектурно-строительного контроля, в частности, на основании документа, удостоверяющего право собственности или пользования земельным участком, или договора суперфиция.

Что касается самовольного характера строительства, то по гражданскому законодательству самовольным признается строительство, которое было осуществлено при одном из следующих обстоятельств:

- на земельном участке, не отведенном для этой цели;

- без надлежащего разрешения или должным образом утвержденного проекта;

- с существенными нарушениями строительных норм и правил.

Требования гражданского законодательства в этой части распространяются как на собственников земельных участков и землепользователей, так и на лиц, которые не имеют юридически оформленных прав на земельные участки.

Факт самовольного занятия земельного участка, который предшествовал самовольному строительству, может быть установлен:

- приговором суда, которым лицо одновременно признается виновным в совершении двух преступлений - в самовольном занятии земельного участка и в самовольном строительстве на нем здания или сооружения;

- приговором суда, которым лицо ранее было осуждено по ч. 1 (ч. 2) ст. 197-1 УК Украины, постановлением суда об освобождении лица от уголовной ответственности за преступление, предусмотренное этой уголовно-правовой нормой, или постановлением должностного лица органа земельных ресурсов о наложении административного взыскания по ст. 53-1 КУоАП. Преступление, предусмотренное ч. 3 ст. 197-1 УК Украины, признается оконченным не с момента возведения готового здания или сооружения, а с начала ведения строительных работ на самовольно занятом земельном участке.

К подготовительным работам к строительству объекта относятся:

- подготовка земельного участка;

- возведение ограждения строительной площадки и снос зданий и сооружений;

- сооружение элементов благоустройства;

- сооружение временных производственных и бытовых построек, необходимых для организации и обслуживания строительства;

- подвод временных инженерных сетей;

- устройство подъездных путей;

- складирование строительных материалов. Субъективная сторона самовольного занятия земельного участка и самовольного строительства на нем зданий или сооружений характеризуется прямым умыслом. Виновное лицо осознает отсутствие у него права на конкретный земельный участок (права осуществлять строительные работы), однако желает его захватить (построить на нем здание или сооружение).

В случае самовольного строительства тем, кто не совершал самовольный захват земельного участка (место строительства здания или сооружения), умысел виновного должен включать осознание того, что земельный участок был самовольно захвачен.

___

1. Ущерб, предусмотренный ч. 1 ст. 197-1 УК Украины, признается значительным, если он в 100 и более раз превышает НМДГ.

ЦК України.

Стаття 396. Захист речових прав на чуже майно

1. Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Необхідно звертатися до господарського суду з вимогою на підставі ст. 387 ЦК України.

Глава 29 ЦК України:

Стаття 387. Право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння

1. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Стаття 390. Розрахунки при витребуванні майна із чужого незаконного володіння

1. Власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним.

2. Власник майна має право вимагати від добросовісного набувача передання усіх доходів від майна, які він одержав або міг одержати з моменту, коли дізнався чи міг дізнатися про незаконність володіння ним, або з моменту, коли йому було вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна.

3. Добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів.

4. Добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

Так как спор возник между двумя субъектами хозяйствования, то действенными способами доказывания я бы назвал следующие 1. У вас уже есть акт нарушения земельного законодательства, для хозяйственного суда это есть доказательство, несмотря на то, что он не подписан нарушителем, главное фиксация факта. 2. Обратитесь в любую землеустроительную фирму, которая имеет возможность установления границ земельных участков с применением GPS новигации и закажите у них заключение, для обращения в суд это заключение будет доказательством.3. Вместе с исковым заявлением подавайте ходатайство о проведении экспертизы, целью которой будет установления нарушения границ землепользования. Эта экспертиза будет реальным доказательством в том числе и на подтверждения заключения независимой организации и уже имеющегося у вас акта. В своей совокупности все эти доказательства будут достаточными для суда, чтобы установить нарушения вашего права на использование земельного участка. Уже после вынесения решения по восстановлению нарушенного права землепользования можно будет думать о взыскании возможных убытков, но это я бы делал следующим этапом.

Доброго дня!

Повідомляю наступне:

Ваше питання врегульовано наступними нормами:

Земельний кодекс України

Кримінальний кодекс України

Кодекс України про адміністративні правопорушення

Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»

Постанова Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963 "Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу"

Постанова Кабінету Міністрів України від 09.09.2020 № 800 «Про внесення змін до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу»

інформація

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Тобто, згідно із зазначеним терміном, не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування прийняв рішення про її передачу у власність або надання у користування (оренду). Даний перелік рішень є вичерпним. Також не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо стосовно неї вчинено відповідний правочин (тобто, укладена відповідно до законодавства цивільно-правова угода щодо земельної ділянки).

Відповідальність

Відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки залежить від розміру шкоди, завданої цим правопорушенням. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963 затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу. Постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2020 № 800 «Про внесення змін до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу» передбачено збільшення розмірів штрафів за порушення земельного законодавства при використанні земель (які не переглядалися з 2007 року) у 4–5 разів, що сприятиме зменшенню кількості правопорушень у сфері охорони та використання земель та збільшенню обсягів надходжень до державного та місцевих бюджетів за відповідними кодами бюджетної класифікації та від сплати платежів за землю.

Розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться Держекоінспекцією та її територіальними органами або Держгеокадастром та його територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держгеокадастру.

Як свідчить статистка, самовільне зайняття земельної ділянки є досить поширеним видом порушення чинного земельного законодавства, за скоєння якого порушники згідно з ст. 211 Земельного кодексу України несуть адміністративну, кримінальну або цивільну відповідальність відповідно до законодавства.

Так, самовільне зайняття земельної ділянки є адміністративним правопорушенням, відповідальність за яке передбачена статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Його вчинення тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 170 до 850 гривень) і на посадових осіб – від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 340 до 1700 гривень).

Також, статтею 197-1 Кримінального кодексу України встановлена кримінальна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику. За вчинення такого злочину встановлене кримінальне покарання у вигляді штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців. Слід зазначити, що шкода визнається значною, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Відповідно до цієї ж статті Кримінального кодексу України самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене особою, раніше судимою за вищезазначений злочин, або групою осіб, або щодо земельних ділянок особливо цінних земель, зокрема, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель, карається обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років або позбавленням волі на строк до двох років.

Самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, карається штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці а саме: земельній ділянці особливо цінних земель, землях в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель або вищезазначений злочин вчинений особою, раніше судимою за такий злочин карається позбавленням волі на строк від одного до трьох років.

У разі виявлення порушення земельного законодавства, що має ознаки злочину, передбачені статтею 197-1 Кримінального кодексу України, громадянин, або представник юридичної особи має звернутись до органів поліції з відповідною заявою.

Однак, якщо особа не в змозі визначити характер та суть правопорушення, вона має можливість звернутись до відповідного органу, на який покладено функції і повноваження із здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності.

Повернення самовільно зайнятої земельної ділянки

Статтею 212 Земельного кодексу України передбачено повернення самовільно зайнятих земельних ділянок:

самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.;

приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки;

повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Дії особи, у разі виявлення використовування її земельної ділянки без згоди сторонньою особою:

- звернутись до правоохороних органів;

- звернутися до мобільних точок доступу до системи надання безоплатної правової допомоги з метою повідомлення про факт рейдерського захоплення земельної ділянки та консультування щодо подальших дій;

- звернутись до суду із позовом про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки .

Вам необхідно діяти у декількох напрямках:

1) викликати на земельну ділянку поліцію та заявити про самовільне зайняття земельної ділянки, буде наявна фіксація факту наявності посівів.

2) звернутися до територіального відділу Держгеокадастру із заявою про самовільне зайняття земельної ділянки, для направлення фахівців з метою обстеження.

3) звернутися безпосередньо до осіб, яких Ви підозрюєте у незаконному користуванні ділянкою - неофіційно та офіційно, письмово. Неофіційно - просить у них грошову компенсацію за цей рік, офіційно - письмово запитуйте, чи засівали вони ділянку. Якщо так, то на якій правовій підставі. Бо може виникнути ситуація, коли Ваш спадкодавець раніше уклав договір оренди землі, якщо такий договір є - він діє для Вас. Вам зобов'язані сплачувати орендну плату.

Якщо виявиться, що договору оренди ті особи не мають, всі права на врожай належать Вам, як власнику земельної ділянки. Ви маєте право його зібрати та розпорядитися на власний розсуд.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Доброго Дня

Щодо вашого питання

Правовою підставою для пред’явлення позову про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок є положення ст. 212 ЗК України, яке встановлює, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 211 ЗКУ за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть відповідно до законодавства цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Адміністративна та кримінальна відповідальність передбачена відповідно ст. 531 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КпАП) та ст. 1971 Кримінального кодексу України (КК). Нагадаємо, що адміністративна та кримінальна відповідальність є взаємовиключними, тобто не можна притягнути особу і до адміністративної, і до кримінальної відповідальності за одне і те ж правопорушення. В ч. 2 ст. 9 КпАП передбачено, що адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені КпАП, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Для довідки.

Стаття 531 КпАП. Самовільне зайняття земельної ділянки

Самовільне зайняття земельної ділянки –

тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (НМДГ) і на посадових осіб – від двадцяти до ста НМДГ[4].

Стаття 1971 КК. Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво

1. Самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику, –

карається штрафом від двохсот до трьохсот НМДГ[5] або арештом на строк до шести місяців.

2. Самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або групою осіб, або щодо земельних ділянок особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель, –

карається обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років або позбавленням волі на строк до двох років.

3. Самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, зазначеній у частині першій цієї статті, –

карається штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

4. Самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, зазначеній у частині другій цієї статті, або вчинене особою, раніше судимою за такий саме злочин або злочин, передбачений частиною третьою цієї статті, –

карається позбавленням волі на строк від одного до трьох років.

Відповідно до цієї статті шкода, передбачена частиною першою цієї статті, визнається значною, якщо вона у сто і більше разів перевищує НМДГ.

У разі виявлення факту самовільного зайняття земельної ділянки, державний інспектор у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель територіальних органів Держгеокадастр складає протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 531 КпАП.

Цивільна відповідальність. Насамперед, власник землі або землекористувач вправі вимагати повернення самовільно зайнятої земельної ділянки. Таке повернення провадиться за рішенням суду.

Тож власник землі або землекористувач має довести факт самовільного зайняття земельної ділянки. Доказами такого факту судові установи визнають, зокрема, вищевказані постанови про накладення адміністративного стягнення за ст. 531 КпАП, а також складені державними інспекторами акти обстеження земельної ділянки[7]. З огляду на принцип змагальності сторін відповідач, заперечуючи факт самовільного зайняття земельної ділянки, має надати докази, які б підтверджували правомірність користування спірною земельною ділянкою.

При цьому власник землі або землекористувач не зобов’язаний відшкодовувати затрати, понесені за час незаконного користування земельною ділянкою. Приведення її у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадянина або юридичної особи, який(а) самовільно зайняв(ла) земельну ділянку (ст. 212 ЗКУ).

Натомість власник землі або землекористувач має право на відшкодування збитків, завданих самовільним зайняттям земельної ділянки. Так, відповідно до ст. 156 ЗКУ власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Тобто, зверніться до Держгеокадастру та прокуратури, та спробуйте демонтувати незаконно встановлений паркан на вашій ділянці, та як докази використовуйте фотофіксацію використання ділянки.

Успіхів

1. Які ще можна знайти докази самовільного зайняття підприємством "А" земельної ділянки? ( до повноважень місцевої ради не належить визначення самовільного зайняття)

обратитесь в земотдел или кадастр для составления акта и обратитесь в полицию - минимум они зафиксируют нарушение

2. Як можна застосувати у позові механізми стягнення з порушника ("А") вже сплачену роками Підприємством "Б" орендну плату, крім упущеної вигоди, яка дуже складно доводиться.

Вам нужно сделать расчет - оплат которые Вы делали за период их противоправных действий и так же можете рассчитать упущенную выгоду

Доброго дня, Олексій!

Ви маєте право скористатися двома шляхами вирішення проблеми через подання:

1) заяви до поліції про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та відкриття кримінальної справи про самовільне захоплення земельної ділянки про скоєння кримінального правопорушення за статтею 197-1 Кримінального кодексу України;

2) позову до суду про відшкодування заподіяних Вам матеріальних та моральних збитків, у порядку Цивільного та Цивільного процесуального кодексів України.

Кримінальний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text):

Стаття 197-1. Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво

1. Самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику, -

карається штрафом від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

2. Самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене особою, раніше судимою за кримінальне правопорушення, передбачене цією статтею, або групою осіб, або щодо земельних ділянок особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель, -

карається обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років або позбавленням волі на строк до двох років.

3. Самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, зазначеній у частині першій цієї статті, -

карається штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

4. Самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, зазначеній у частині другій цієї статті, або вчинене особою, раніше судимою за таке саме кримінальне правопорушення або кримінальне правопорушення, передбачене частиною третьою цієї статті, -

карається позбавленням волі на строк від одного до трьох років.

Примітка. Відповідно до цієї статті шкода, передбачена частиною першою цієї статті, визнається значною, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963 затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу. Розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться Держекоінспекцією та її територіальними органами або Держгеокадастром та його територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держгеокадастру.

Отже, у разі виявлення порушення земельного законодавства, що має ознаки злочину, передбачені статтею 197-1 Кримінального кодексу України, громадянин або представник юридичної особи має звернутись до органів поліції з відповідною заявою.

Однак, якщо особа не в змозі визначити характер та суть правопорушення, вона має можливість звернутись до відповідного органу Держгеокадастру, на який покладено функції і повноваження із здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності.

Крім того, особа вправі звернутись до суду з позовом про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення з особи, яка неправомірно використовує земельну ділянку завданих цим збитків, а також, у разі, якщо суд визнає це обґрунтованим, і моральної шкоди.

Цивільний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text):

Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів

1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

3. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Стаття 22. Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди

1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

2. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

4. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Стаття 23. Відшкодування моральної шкоди

1. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

2. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

3. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

4. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

5. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 1166. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду

1. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

2. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

3. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

4. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Стаття 1167. Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду

1. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

2. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 114 Цивільного процесуального кодексу України: «позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини».

У позовній заяві необхідно зазначити:

1. Найменування суду, до якого подається заява;

2. Ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі;

3. Зміст позовних вимог. Це мають бути вимоги щодо звільнення земельної ділянки, а, у разі необхідності, також вимоги щодо приведення земельної ділянки у стан, придатний для її використанням за цільовим призначенням, стягнення збитків, завданих неправомірними діями відповідача.

Важливо: розмір збитків необхідно обґрунтовувати. Таким обґрунтуванням може бути, зокрема, обрахунок розміру шкоди, здійснений відповідним інспектором сільського господарства, а також інші документи та матеріали.

4. Ціна позову щодо вимог майнового характеру. У разі, якщо Ви вимагаєте відшкодування збитків та/або моральної шкоди, ціна позову буде дорівнювати сумі цих витрат. Якщо ж Ви вимагаєте лише звільнення земельної ділянки, у позовній заяві доцільно зазначити, що ви пред’являєте позов немайнового характеру.

5. Виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

6. Зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування. Такими доказами можуть бути показання свідків, акт обстеження, складений відповідним Інспектором сільського господарства тощо.

7. Перелік документів, що додаються до заяви.

Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання.

До позовної заяви Ви маєте додати: у разі, якщо позовну заяву підписав від Вашого імені Ваш представник – нотаріально посвідчену довіреність, квитанцію про сплату судового збору, копію позовної заяви та копію усіх доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, а також документи, що підтверджують Вашу позицію.

Якщо буде потрібна допомога, звертайтеся через контакти (пошту) в моєму профілі.

Всього доброго!

Щасти Вам!

Земельний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text):

"Стаття 212. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок

1. Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

2. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

3. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.";

"Стаття 211. Відповідальність за порушення земельного законодавства

1. Громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення:...

б) самовільне зайняття земельних ділянок;...".

Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/963-15?find=1&...):

"Стаття 6. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин

До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належать:...

д) вжиття відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам;...".

"ПОЛОЖЕННЯ про Міністерство аграрної політики та продовольства України" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/124-2021-%D0%B...):

"1. Міністерство аграрної політики та продовольства України (Мінагрополітики) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінагрополітики є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує:...

формування та реалізацію державної політики у сферах ...земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності,...

3. Основними завданнями Мінагрополітики є:...

2) забезпечення формування та реалізації державної політики у сферах...земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності,...

4. Мінагрополітики відповідно до покладених на нього завдань:...

34) забезпечує у межах повноважень, передбачених законом, здійснення державного нагляду (контролю) у визначених законом сферах;...

81) здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов’язаних з діяльністю Мінагрополітики, підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління;...

91) здійснює інші повноваження, визначені законодавством...

10. Міністр:...

21) дає обов’язкові для виконання державними службовцями та працівниками апарату Міністерства доручення;...

23) здійснює інші повноваження відповідно до Конституції та законів України...

14. Мінагрополітики є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.".

Враховуючи, що "повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду", тобто, виключно за рішенням суду, що "вжиття відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам" віднесено до "повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин", тобто, до Міністерство аграрної політики та продовольства України (МІнагрополітики), відповідно до Положення про Мінагрополітику, вважаю за належне та необхідне звернутись до Мінагрополітики (Міністра) із заявою (під реєстрацію її вручення на Вашому екземплярі; рекомендованим листом з повідомленням про вручення) про звернення Мінагрополітитки з позовом до підприємства "А" про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки підпримєству "Б" із залученням до справи підприємства "Б" у якості третьої особи із самостійними вимогами. У заяві до Мінагрополітики викласти відомості щодо обставин справи, інформацію про підприємства "А" та "Б".

За необхідності дивіться сайт Мінагрополітики (https://minagro.gov.ua/ua).