Задайте вопрос юристу

880 юриста готовы ответить сейчас

Ответ за ~15 минут

Задать вопрос на сайте

Трудовое право, 01 июня 2022, вопрос №65789 250₴

Чи може роботодавець припинити трудовий договір, якщо працівнику не підходить зміна графіку роботи?

Поставлений ультиматум, або зміна робочого графіку: день, ніч і 48 годин вихідних, або припинення трудового договору на період війни...

Ответы юристов (16)

    Винограденко Антон Анатолійович
    20%
    Винограденко Антон Анатолійович 2 года назад

    Юрист, г. Харьков, 14 лет опыта

    Доброго дня!

    Під час дії воєнного стану до дня його припинення або скасування трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами регулюються Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-IX (далі — Закон № 2136). Норми цього Закону, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП та інше законодавство про працю, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану, а норми законодавства про працю, які суперечать положенням цього Закону, на період дії воєнного стану не застосовуються.

    Воєнний стан був оголошений 24.02.2022 р та діє по теперішній час.

    Відповідно до ч. 3 ст. 32 КЗпП у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці (а встановлення зазначеного вами графіку праці є зміною істотних умов праці) в разі продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці — систем і розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інше — працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

    АЛЕ! згідно із ч. 2 ст. 3 Закону № 2136 у період дії воєнного стану норми ч. 3 ст. 32 КЗпП щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються. І хоч ця стаття Закону № 2136 не передбачає умов щодо попередження працівника про зміну істотних умов праці, це варто робити, адже відмова працівника від роботи у змінених умовах тягне за собою звільнення працівника за п. 6 ст. 36 КЗпП (припинення трудового договору у зв’язку з відмовою працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом із підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці). І це, нажаль. не заборонено Законом № 2136.

    Отже, працівники можуть бути попереджені про зміну істотних умов праці одразу після прийняття роботодавцем рішення про таку зміну, але не пізніше допуску до роботи зі зміненими умовами праці шляхом ознайомлення їх з наказом про встановлення неповного робочого часу.

    Промський Євгеній Сергійович
    20%
    Промський Євгеній Сергійович 2 года назад

    Адвокат, г. Киев, 5 лет опыта

    Добрий день!

    На період дії воєнного стану норми статті 32 Кодексу законів про працю України про двомісячний строк попередження працівника про зміну істотних умов праці (систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших) не застосовуються. Зазначене передбачено Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20

    Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

    Таким чином, роботодавець має право вас звільнити, якщо ви не погоджуєтесь на зміну режиму роботи.

    Як тільки виникнуть питання - звертайтесь! Буду радий допомогти.

    Айвазян Юрій Климентійович
    20%

    Доброго дня, Володимите!

    Під час воєнного стану звільнити працівника не так просто. Принаймні за тою підставою, Яку зазначаєте Ви, точно не можна!

    Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 (далі — Указ № 64/2022) на території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 р. строком на 30 діб. Застарілий КЗпП не містить положень про особливості трудових відносин під час воєнного стану. Порядок запровадження такого стану регулюється Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 р. № 389-VIII (далі — Закон № 389). Цим Законом також передбачено обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, зокрема, обмежується право на працю, та надаються гарантії щодо запобігання незаконному звільненню.

    Нагадаю, що звільнення (розірвання трудового договору) може відбуватися з таких підстав:

    з ініціативи роботодавця (ст. 40 та 41 КЗпП),

    за власним бажанням працівника (ст. 38 КЗпП)

    згідно зі ст. 36 КЗпП.

    Якщо буквально тлумачити положення вище перелічених нормативних актів, то будь-яке звільнення у період дії воєнного стану буде правомірним. У той же час ми вперше з часів незалежності нашої держави опинилися в обставинах, пов’язаних із воєнним станом. Тому, на мою думку, необхідно брати до уваги кожну ситуацію окремо, керуючись не тільки нормами законодавства, а й нормами людської моралі.

    Отже, в період дії воєнного стану допускається:

    звільнення працівників за власним бажанням (але якщо справді є волевиявлення працівника) згідно зі ст. 38 КЗпП;

    звільнення відповідно до ст. 36 КЗпП (найпоширеніше ― це припинення трудових відносин за п. 1 (угода сторін), п. 2 (звільнення після закінчення строку дії трудового договору));

    скорочення чисельності та штату працівників, якщо процедура була розпочата до 24.02.2022 р. і працівників належним чином попередили про звільнення;

    звільнення в разі ліквідації підприємства.

    Не слід забувати, що процедуру звільнення ніхто не скасовував, тож у разі припинення трудових відносин необхідно дотримуватися законодавчих норм. Детально про припинення трудового договору можна прочитати за посиланням.

    У період дії воєнного часу не рекомендовано звільняти працівників за прогул, адже багато людей виїжджали в надзвичайних умовах і були змушені залишити свої домівки через військову агресію РФ.

    Будуть питання, зіертайтесь, натиснувши кнопку "звернутись".

    Адвокат  Євген Олександрович
    20%
    Адвокат Євген Олександрович 2 года назад

    Адвокат, г. Киев, 31 год опыта

    Добрий день, Володимир!

    ДІЇ РАБОТОДАВЦЯ, Є НЕЗАКОННИМИ, ЩО ЦЕ ЗА ШАНТАЖ?!

    РЕКОМЕНДУЮ ВАМ ПОДАТИ СКАРГУ ДО Державна служба України з питань праці:

    Контакти – Державна служба України з питань праці (dsp.gov.ua)

    Державна служба України з питань праці (Держпраці)центральний орган виконавчої влади України, утворений відповідно до вимог постановою Кабінету Міністрів від 10 вересня 2014 р. № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», в результаті реорганізації шляхом злиття Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки та Державної інспекції з питань праці, а також передачі Держсанепідслужбою функцій з реалізації державної політики у сфері гігієни праці та дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників.

    Основними завданнями Держпраці є:

    1) реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб;

    2) здійснення комплексного управління охороною праці та промисловою безпекою на державному рівні;

    3) здійснення державного регулювання і контролю у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки;

    4) організація та здійснення державного нагляду (контролю) у сфері функціонування ринку природного газу в частині підтримання належного технічного стану систем, вузлів і приладів обліку природного газу на об’єктах його видобутку та забезпечення безпечної і надійної експлуатації об’єктів Єдиної газотранспортної системи.

    Діяльність Держпраці спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

    Положення про Державну службу України з питань праці було затверджене 11 лютого 2015 р Текст Положення.

    Держпраці здійснює свої повноваження через утворені в установленому порядку територіальні органи Постанова від 11 лютого 2015 року.

    Держпраці очолює Голова, якого призначає на посаду та звільняє з посади Кабінет Міністрів України за поданням Прем’єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

    Згідно зі ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (ст.40). Основним правовим актом, що регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України такого права, є Закон України “Про звернення громадян”.

    Порядок розгляду звернень та організації особистого прийому громадян у Державній службі України з питань праці та її територіальних органах затверджено наказом Міністерства соціальної політики України 16 листопада 2016 року № 1339 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09 грудня 2016 року за № 1595/29725.

    Звернення надсилаються на поштову адресу: Державна служба України з питань праці, 01601, м. Київ, вул. Десятинна, 14 або на електронну адресу: zvern@dsp.gov.ua

    Вимоги до звернення

    У зверненні має бути зазначено прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.

    Звернення може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв’язку (електронне звернення).

    Звернення може бути подано як окремою особою (індивідуальне), так і групою осіб (колективне). Письмове звернення повинно бути підписано заявником із зазначенням дати. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається. Електронне звернення має відповідати всім вимогам письмового звернення, у тому числі містити підпис заявника (заявників) крім електронного цифрового підпису. Отже, електронне звернення може бути виготовлене за допомогою оргтехніки у вигляді сканованої копії чи фотографії (у тому числі із відображенням підпису заявника) та надіслано з використанням мережі Інтернет.

    Звернення, оформлене без дотримання цих вимог, повертається заявникові з відповідними роз’ясненнями не пізніше як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 Закону України “Про звернення громадян”.

    Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов’язковому прийняттю та розгляду (ст.7). Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

    Такий вид звернення як скарга на рішення певного органу або посадової особи має бути подана до органу або посадової особи вищого рівня протягом року з моменту прийняття рішення, яке оскаржується, але в жодному разі не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина, який звертається зі скаргою, з таким рішенням.

    Пам’ятайте! Не підлягають розгляду та вирішенню такі звернення:

    • письмове звернення без зазначення місця проживання або не підписане автором, тобто анонімне звернення;
    • звернення, з якого неможливо визначити суть порушеного питання;
    • повторні звернення від однієї і тієї ж особи до одного і того ж органу (посадової особи) з одного і того ж питання, яке вже було вирішено даним органом (посадовою особою) по суті;
    • звернення-скарга, яка подана із пропущенням зазначених вище строків;
    • звернення, подане особами, які визнані недієздатними у судовому порядку.

    Термін розгляду звернення

    Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду,про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п’яти днів.

    На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну (ст.20).Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

    Права громадянина щодо розгляду заяви або скарги

    Згідно зі статтею 18 Закону України “Про звернення громадян” громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, має право:

    • особисто викласти свої аргументи тій особі, яка перевіряла заяву або скаргу;
    • брати участь у перевірці заяви або скарги;
    • ознайомлюватись із матеріалами такої перевірки;
    • подавати додаткові матеріали або вимагати запиту таких матеріалів органом, який розглядає заяву або скаргу;
    • бути присутнім при розгляді заяви або скарги;
    • користуватись послугами адвоката або іншого представника, якщо його повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства;
    • одержати письмову відповідь про результати розгляду поданої заяви або скарги;
    • висловлювати усно або письмово прохання щодо дотримання таємниці розгляду заяви або скарги і вимагати виконання такого прохання;
    • вимагати відшкодування збитків, які були заподіяні внаслідок порушення встановленого порядку розгляду звернень.

    Відповідальність громадян при поданні звернень

    Пам’ятайте! Подання громадянином звернення, яке містить наклеп і образи, дискредитацію органів державної влади, органів місцевого самоврядування, та їхніх посадових осіб, заклики до розпалювання національної, расової, релігійної ворожнечі та інших дій, тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством (ст.26).

    Як правильно оформити звернення

    Звернення складається у довільній формі, однак в ньому потрібно вказати:

    • Кому адресується звернення (наприклад: Голові Держпраці, ПІБ керівника)
    • Від кого (прізвище, ім’я, по-батькові, індекс, повна поштова адреса заявника, № телефону).
    • Вид звернення (заява(клопотання), скарга або пропозиція)

    Далі йде загальний текст звернення, де чітко і ясно має бути викладена суть порушеного питання або проблеми, який, як правило, складається за наступною схемою:

    • вступна частина, де зазначаються підстава звернення, обставини, які стали причиною для звернення;
    • мотивувальна частина, де вказується обґрунтування або основні питання, порушені в зверненні;
    • результативна частина, де слід вказати мету звернення і очікуваний результат розгляду звернення;
    • далі потрібно навести перелік документів (або копій документів), якщо ви додаєте їх до листа;
    • письмове звернення обов’язково підписується особою (особами), що звертається з проставлянням дати подання звернення.
    • для розгляду електронного звернення електронний підпис не вимагається.

    У разі наявності запитань звертайтеся через кнопку "Звернутися".

    Всього доброго!

    Карпенко Андрій Володимирович
    20%

    Вітаю!

    ТАК, МОЖЕ, ЯКЩО ВІН ДОТРИМУЄТЬСЯ ВИМОГ НИЖЧЕНАВЕДЕНОГО ЗАКОНУ.

    ЗАКОН УКРАЇНИ

    Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану

    https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text

    Стаття 3. Особливості переведення та зміни істотних умов праці в умовах воєнного часу

    1. У період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров’я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою.

    2. У період дії воєнного стану норми частини третьої статті 32 Кодексу законів про працю України та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються.

    Стаття 6. Особливості встановлення та обліку часу роботи та часу відпочинку

    1. Нормальна тривалість робочого часу працівників у період воєнного стану не може перевищувати 60 годин на тиждень.

    2. Для працівників, яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу не може перевищувати 50 годин на тиждень.

    3. П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем за рішенням військового командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення).

    4. Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем.

    5. Тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин.

    6. У період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53 (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів), частини першої статті 65, частин третьої - п’ятої статті 67 та статей 71-73 (святкові і неробочі дні) Кодексу законів про працю України.

    Стаття 8. Робота в нічний час

    1. У період дії воєнного стану не залучаються до роботи в нічний час без їх згоди: вагітні жінки і жінки, які мають дитину віком до одного року, особи з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказана така робота.

    2. У період дії воєнного стану норми частин першої і другої статті 54 Кодексу законів про працю України не застосовуються.

    Стаття 13. Призупинення дії трудового договору

    1. Призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.

    Дія трудового договору може бути призупинена у зв’язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.

    Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

    2. Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.

    3. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

    У разі наявності запитань звертайтеся через кнопку зеленого кольору "ЗВЕРНУТИСЯ" (ВІД ФОТО З ПРАВОЇ СТОРОНИ).

    Айвазян Юрій Климентійович

    Володимир!

    Згідно п. 2 ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стануУ період дії воєнного стану норми статті 43 Кодексу законів про працю України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

    Встановлення та обліку часу роботи та часу відпочинку

    Встановлюється тривалість робочого часу працівників:

    нормальна – до 60 годин на тиждень; скорочена – до 50 годин на тиждень;

    тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин;

    не застосовуються норми ст. 53 (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів), ч. 1 ст. 65 (граничні норми надурочних робіт), ч.ч. 3 - 5 ст. 67 (вихідні дні) та ст. 71 - 73 (святкові і неробочі дні) КЗпП УкраїниСтаття 7. Особливості організації кадрового діловодства та архівного зберігання кадрових документів у роботодавця

    Отже Ваш керівник не має жодного права погрожувати Вам звільненням через такі незаконні пропозиції!

    Мєньков Андрій Васильович

    Доброго дня Володимире.

    Звільнення за описаної Вами ситуації буд незаконним. Ви маєте можливість поскаржитися до інспекції праці, яка має вжити заходів до роботодавця. Якщо Вас звільнять зможете поновитися на посаді через суд із виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

    Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" дозволяє роботодавцю змінювати істотні умови праці без згоди працівника і без попередження за два місяці про зміни лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей.

    За відсутності таких обставин зміна істотних умов праці без вашої згоди незаконна.

    Айвазян Юрій Климентійович

    Володимир!

    У разі порушення Ваших трудових прав Ви маєте можливість звернутись зі скаргою до Державної служби України з питань праці або ж з позовом до суду.

    Стаття 55 Конституції України проголошує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

    Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

    Відповідно до статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК), кожна особа має право в установленому порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

    Статтею 232 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) визначено, що до районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів із заявами про вирішення трудових спорів безпосередньо можуть звертатися:

    1) працівники підприємств, установ, організацій, де комісії по трудових спорах не обираються;

    2) працівники про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи, за винятком спорів про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об’єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали, трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини;

    3) керівник підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступники, головний бухгалтер підприємства, установи, організації, його заступники, а також службові особи митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службові особи державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами; керівні працівники, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого та регіонального самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об’єднаннями громадян з питань звільнення, зміни дати і формулювання причини звільнення, переведення на іншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу і накладання дисциплінарних стягнень;

    4) власник або уповноважений ним орган про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації;

    5) працівники у питанні застосування законодавства про працю, яке відповідно до чинного законодавства попередньо було вирішено власником або уповноваженим ним органом і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації (підрозділу) в межах наданих їм прав.

    Безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються також спори про відмову у прийнятті на роботу:

    1) працівників, запрошених на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації;

    2) молодих спеціалістів, які закінчили вищий навчальний заклад і у встановленому порядку направлені на роботу на дане підприємство, в установу, організацію;

    3) вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років або дитину-інваліда, а одиноких матерів – при наявності дитини віком до 14 років;

    4) виборних працівників після закінчення строку повноважень;

    5) працівників, яким надано право поворотного прийняття на роботу;

    6) інших осіб, з якими власник або уповноважений ним орган відповідно до чинного законодавства зобов’язаний укласти трудовий договір.

    В який строк можна звернутись з позовом до суду щодо захисту трудових прав?

    Відповідно до статті 233 КЗпП працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

    У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

    З питань відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівник може звернутися до суду не пізніше тримісячного строку з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

    До якого суду слід звертатися за вирішенням трудових спорів?

    За правилами підсудності позови, що виникають із трудових відносин, можуть пред’являтися до суду за місцем знаходженням юридичної особи – відповідача або за зареєстрованим місцем проживання чи перебування особи, трудові права якої порушені (статті 109 та 110 ЦПК).

    Як правильно оформити заяву до суду щодо захисту трудових прав?

    Відповідно до вимог статті 119 ЦПК позовна заява подається в письмовій формі і повинна містити:

    1) найменування суду, до якого подається заява;

    2)ім’я (найменування) позивача і відповідача, а також ім’я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв’язку, якщо такі відомі;

    3) зміст позовних вимог;

    4) ціну позову щодо вимог майнового характеру;

    5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

    6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;

    7) перелік документів, що додаються до заяви.

    Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання.

    Позовна заява повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом.

    Згідно із пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі – за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

    Які документи додаються до позовної заяви щодо захисту трудових прав?

    Відповідно до статті 120 ЦПК до позовної заяви додаються:

    1) докази, що підтверджують позовні вимоги;

    2) довіреність або інший документ, що підтверджує повноваження представника, якщо позовна заява подається представником.

    Як звернутися до суду?

    Суд розглядає тільки письмові звернення, що відповідають установленій законом формі.

    Позовна заява, скарги, клопотання чи будь-які документи подаються до суду:

    1) через поштове відділення, як цінний лист із описом вкладення або рекомендований лист. Необхідно зберігати документ (квитанцію про оплату), який видається на пошті, що підтверджує відправлення документів. При цьому слід пам’ятати, що днем вчинення відповідної дії вважається день здачі документа на пошту, який визначається за поштовим штемпелем, а не день надходження листа до суду;

    2) власноруч через канцелярію суду в робочий час працівнику суду, який веде прийом та реєстрацію вхідної кореспонденції (загальна канцелярія). На копії документів, що подаються до суду, необхідно поставити відповідний штамп із датою одержання та реєстраційним номером.

    Крикун Сергій  Павлович
    Крикун Сергій Павлович 2 года назад

    Юрист, г. Днепр, 31 год опыта

    Закон України " Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text):

    " Стаття 1. Дія норм законодавства про працю в умовах воєнного стану...

    2. На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.

    3. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом...

    Стаття 3. Особливості переведення та зміни істотних умов праці в умовах воєнного часу

    1. У період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров’я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою.

    2. У період дії воєнного стану норми частини третьої статті 32 Кодексу законів про працю України та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються...".

    КЗпП України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n188):

    " Стаття 32. Переведення на іншу роботу. Зміна істотних умов праці...

    Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу...";

    "Стаття 36. Підстави припинення трудового договору

    Підставами припинення трудового договору є:...

    6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці;...".

    Закон України " Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text):

    "Стаття 21. Обов’язки підприємств, установ і організацій щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації

    1. Підприємства, установи і організації зобов’язані:

    планувати і здійснювати заходи щодо розробки мобілізаційних планів та підготовки до виконання покладених на них мобілізаційних завдань (замовлень) і забезпечувати поставку продукції згідно з укладеними договорами (контрактами) та надавати звіти з цих питань відповідним органам виконавчої влади, іншим державним органам та органам місцевого самоврядування, які є замовниками мобілізаційних завдань (замовлень);..

    здійснювати під час мобілізації заходи щодо переведення виробництва (діяльності) на функціонування в умовах особливого періоду;.."

    ---

    Доброго дня, Володимире! Частина перша ст.3 Закону про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану регулює питання лише переведення працівника на іншу роботу - тобто до питання про зміну графіка роботи застосуванню не підлягає, в тому числі, щодо застереження "лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей". Двохмісячний термін попередження про зміну істотних умов праці наведеним Законом на період воєнного часу скасовано. Як я вважаю, адміністрація має право на звільнення працівника у випадку відмови його від роботи за новими істотними умовами праці. Бачу свою роль не тому, щоб Ви прочитали те, чого хотілось, а надати інформацію про дійсний, законний правовий стан для прийняття відповідного раціонального, корисного рішення.

    Пуха Наталія ТендерОк

    Доброго Дня

    Щодо Вашого питання

    Відповідно до Закону “Про правовий режим воєнного стану” та втратить чинність з моменту припинення та скасування воєнного стану.

    На період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (за винятком переведення на роботу в іншу місцевість, де тривають активні бойові дії), якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров'я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою.

    На період дії воєнного стану норми ст. 32 КЗпП про двомісячний строк попередження працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються.

    З ініціативи працівника. У зв’язку з веденням бойових дій в районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та загрозою для життя і здоров’я працівника, він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою без двотижневого строку попередження (за винятком примусового залучення до суспільно-корисних робіт в умовах воєнного часу, а також якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах віднесених до критичної інфраструктури).

    З ініціативи роботодавця. Роботодавець має право розірвати трудовий договір з працівником у зв’язку з ліквідацією підприємства, установи, організації, викликаною знищенням в результаті бойових дій усіх виробничих, організаційних або технічних потужностей або майна підприємства. Про таке звільнення працівник попереджається не пізніше ніж за 10 днів з виплатою вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

    На період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці, крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною, із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки, крім випадків.

    На період дії воєнного стану норми статті 43 КЗпП не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

    Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем.

    Тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин.

    На період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53 (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів), частина перша статті 65, частини третя - п'ята статті 67 та статті 71 - 73 (святкові і неробочі дні) КЗпП

    Тобто, законодавчі приписи зазначають, що роботодавець може визначати час початку і закінчення щоденної роботи (зміни), які визначені правилами внутрішньотрудового розпорядку, проте інші норми КЗпП діють, тому для ретальної однозначної відповіді на вааше питання рекомендую не нехтувати а детально ознайомитись з вашим графіком та наказом й іншими документами про прийом на роботу, та тими змінами щодо організації роботи які були здійсненні за Вашою згодою, щоб визначитись чи є це зміна початку і закінчення робочої зміни, чи кардинальна зміна умов праці.

    Успіхів

    Гончаренко Константин
    Гончаренко Константин 2 года назад

    Юрист, г. Сумы, 5 лет опыта

    Доброго дня!

    Ви можете подати заяву ПРО ВІДПУСТКУ БЕЗ ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗАРПЛАТИ НА ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ( МОЖНА В ЕЛЕКТРОННОМУ ФОРМАТІ , але директор може відмовити , тоді нехай просто зупинить ваш трудовий договір на час военного стану - це не звільнення просто у вас не буде між вами та директором прав та обов язків по виконанню роботи та забезпечення соціальних гарантій на цей час.

    Після завершення воєнного стану Ваш договір повністю відновиться і зарплата і соц гарантії - це передбачено новими поправками до закону " Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану.

    - директор самостійно має прийняти наказом на яку форму праці ви перейдете. Зокрема, можна перевести на дистанційку, простій або надати відпустку згідно графіку відпусток ( тарифну), або без збереження заробітної плати(за свій рахунок)

    ---

    додатково , щодо організації праці у воєнний стан

    вступив у дію

    15 березня, ВРУ прийняла в цілому Закон "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" (законопроєкт №7160).

    Поки що остаточного тексту закону не оприлюднено. З текстом законопроєкта можна ознайомитися за посиланням>>>

    Закон набере чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Діятиме він протягом воєнного стану, введеного відповідно до Закону “Про правовий режим воєнного стану” та втратить чинність з моменту припинення та скасування воєнного стану.

    Цим законом визначаються особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, на період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону “Про правовий режим воєнного стану” (воєнний стан).

    У Законі зазначено, що на період дії воєнного стану:

    • вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачені статтями 43, 44 Конституції України;
    • не застосовуються норми законодавства про працю в частині відносин, врегульованих цим законом.

    Укладення трудового договору

    На період дії воєнного стану сторони за згодою визначають форму трудового договору.

    При його в період дії воєнного стану умова про випробування при прийнятті на роботу може встановлюватися для будь-якої категорії працівників.

    З метою оперативного залучення нових працівників до виконання роботи, а також усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили, в тому числі внаслідок фактичної відсутності працівників, які внаслідок бойових дій евакуювалися в іншу місцевість, перебувають у відпустках, простої, тимчасово втратили працездатність або доля яких тимчасово невідома, роботодавці можуть укладати з новими працівниками строкові трудові договори на період дії воєнного стану або на період заміщення тимчасово відсутнього працівника.

    Переведення та зміни істотних умов праці

    На період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (за винятком переведення на роботу в іншу місцевість, де тривають активні бойові дії), якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров'я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою.

    На період дії воєнного стану норми ст. 32 КЗпП про двомісячний строк попередження працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються.

    Розірвання трудового договору з ініціативи працівника

    З ініціативи працівника. У зв’язку з веденням бойових дій в районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та загрозою для життя і здоров’я працівника, він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою без двотижневого строку попередження (за винятком примусового залучення до суспільно-корисних робіт в умовах воєнного часу, а також якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах віднесених до критичної інфраструктури).

    З ініціативи роботодавця. Роботодавець має право розірвати трудовий договір з працівником у зв’язку з ліквідацією підприємства, установи, організації, викликаною знищенням в результаті бойових дій усіх виробничих, організаційних або технічних потужностей або майна підприємства. Про таке звільнення працівник попереджається не пізніше ніж за 10 днів з виплатою вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

    На період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці, крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною, із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки, крім випадків.

    На період дії воєнного стану норми статті 43 КЗпП не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

    Встановлення та обліку часу роботи та часу відпочинку

    Нормальна тривалість робочого часу працівників у період воєнного стану не може перевищувати 60 годин на тиждень.

    Для працівників, яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу не може перевищувати 50 годин на тиждень.

    П'ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем за рішенням військового командування разом із військовими адміністраціями.

    Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем.

    Тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин.

    На період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53 (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів), частина перша статті 65, частини третя - п'ята статті 67 та статті 71 - 73 (святкові і неробочі дні) КЗпП

    Організація кадрового діловодства та архівного зберігання кадрових документів у роботодавця

    На час воєнного стану організація кадрового діловодства та архівного зберігання кадрових документів здійснюється на розсуд роботодавця.

    Робота в нічний час

    На час воєнного стану не залучаються без крайньої необхідності до роботи в нічний час:

    • вагітні жінки і жінки, що мають дітей віком до одного року,
    • особи з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказана така робота.

    На час воєнного стану частини перша та друга статті 54 КЗпП не застосовуються.

    Залучення до роботи деяких категорій працівників

    На час дії воєнного стану дозволяється застосування праці жінок (крім вагітних жінок і жінок, які вигодовують дитину віком до одного року) на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.

    Працівники, які мають дітей (крім випадків, визначених статтею 8 цього Закону), на час дії воєнного стану можуть залучатись до нічних і надурочних робіт, робіт у вихідні, святкові і неробочі дні, направлятися у відрядження за їх згодою.

    Оплата праці

    Заробітна плата виплачується на умовах визначених трудовим договором.

    У разі неможливості виплати заробітної плати через воєнні дії виплата заробітної плати може бути призупинена, до моменту відновлення можливості підприємства здійснювати основну діяльність.

    Зупинення дії окремих положень колективного договору

    На час військового стану дія окремих положень колективного договору за ініціативою роботодавця може бути зупинена.

    Відпустки

    На період воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарних дні.

    На період воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь якого виду відпусток, крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною, якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах віднесених до критичної інфраструктури.

    Протягом періоду воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати відпустку без збереження заробітної плати без врахування норм частини першої статті 26 Закону«Про відпустки».

    Призупинення дії трудового договору

    Призупинення дії трудового договору – це тимчасове звільнення роботодавця від обов'язку забезпечувати працівника роботою і тимчасове звільнення працівника від обов'язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

    Дія трудового договору може призупинятися у зв'язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість виконання ним роботи.

    Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію.

    Діяльність профспілок

    В межах своєї діяльності професійні спілки повинні максимально сприяти забезпеченню обороноздатності держави та забезпечувати громадський контроль за мінімальними трудовими гарантіями, передбаченими цим Законом.

    На період воєнного стану тимчасово призупиняється дія статті 44 Закону «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та відповідні норми колективних договорів.

    Навіть у такому формулюванні максимум , що вас може очікувати це призупинення трудового договору , без зарплати лікарняних та інших гарантій , проте ви залишаєтесь на посаді і після припинення чи скасування военного стану трудові відносини з вами мають відновитися згідно раніше укладених умов.

    Позасудовий порядок

    У разі, якщо роботодавцем (керівником) було порушено трудове законодавство, працівник має право звернутися за захистом своїх порушених прав із заявою до: - первинної профспілкової організації (ст.ст. 246, 247 КЗпП України); - до комісії по трудових спорах, якщо така існує на підприємстві (ст. ст. 221, 224-226 КЗпП України);

    також до Держпраці письмово про порушення повідомте нехай запланують перевірку роботодавця.

    З повагою,

    Костянтин Гончаренко

    Костромина Виктория
    Костромина Виктория 2 года назад

    Адвокат, г. Киев, 20 лет опыта

    это конечно шантаж

    но в военное время такое возможно - припинення трудового договору на період війни...

    пытайтесь договриться

    Рибінцев Сергій Сергійович
    Рибінцев Сергій Сергійович 2 года назад

    Адвокат, г. Киев, 16 лет опыта

    Доброго дня, Володимир!

    На час військового стану в країні дійсни розширені повноваження підприємств по відношенню до працівників.

    Але! Для цього ваше підприємство має знаходитись у зоні боєвних дій або ж мати іншу підставу для зміни такого графіку.

    Чи є вони ? Чи це лише слова роботодавця?

    Звертайтесь.

    Макаєв Руслан
    Макаєв Руслан 2 года назад

    Юрист, г. Киев, 11 лет опыта

    Володимир, доброго дня. Для того щоб змінити умови роботи - роботодавець має дотриматись законодавчої процедури. Якщо вона порушена - зміни до Вас не зможуть застосовуватись. Ультиматумів не може бути, оскільки воєнний стан не надає преференцій роботодавцю, а виключенням деяких. Тому, для початку вони повинні Вас письмово повідомити, як це передбачено законодавством, а далі вже необхідно приймати рішення щодо можливих дій для Вашого захисту. Гарного дня!

    Савченко Олександр
    Савченко Олександр 2 года назад

    Юрист, г. Чернигов, 10 лет опыта

    Доброго дня, Володимир!

    Чи може роботодавець припинити трудовий договір, якщо працівнику не підходить зміна графіку роботи? - у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці роботодавець може змінити графік роботи працівника, а якщо той відмовиться працювати по новому графіку - звільнити його за пунктом 6 статті 36 КЗпП України.

    Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text):

    Стаття 3. Особливості переведення та зміни істотних умов праці в умовах воєнного часу

    2. У період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

    Кодекс законів про працю України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/conv#n1...):

    Стаття 32. Переведення на іншу роботу. Зміна істотних умов праці

    У зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

    {У період дії воєнного стану норми частини третьої статті 32 щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються згідно із Законом № 2136-IX від 15.03.2022}

    Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

    Стаття 36. Підстави припинення трудового договору

    Підставами припинення трудового договору є:

    6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці;

    Якщо буде потрібна моя допомога, звертайтеся через кнопку зеленого кольору "Звернутися".

    При зверненні вказуйте свою е-пошту, по якій з Вами можна зв'язатися.

    ВСЬОГО НАЙКРАЩОГО!

    Кирда Вячеслав Володимирович

    Вітаю, Володимире.

    ТАКІ УЛЬТИМАТУМИ РОБОТОДАВЦЯ Є АБСОЛЮТНО НЕЗАКОННИМИ. ЯКЩО ВІН БАЖАЄ ЗМІНИТИ УМОВИ ВАШОЇ ПРАЦІ, ВІН НАДІЛЕНИЙ КОМПЛЕКСОМ ПРАВ ЩОДО ЦЬОГО.

    ЗОКРЕМА, ВІН ЗОБОВ'ЯЗАНИЙ ПОВІДОМИТИ ВАС ПРО ЗМІНУ ІСТОТНИХ УМОВ ПРАЦІ ЗА 2 МІСЯЦІ ДО ЇХ НАСТАННЯ.

    КОДЕКС ЗАКОНІВ ПРО ПРАЦЮ УКРАЇНИ

    https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text

    Стаття 32. Переведення на іншу роботу. Зміна істотних умов праці

    ...

    У зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

    {У період дії воєнного стану норми частини третьої статті 32 щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються згідно із Законом № 2136-IX від 15.03.2022}

    Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

    ...

    У ДАНОМУ ВИПАДКУ УМОВИ ЩОДО ТРИВАЛОСТІ РОБОЧИХ ГОДИН Є ПРЯМО ІСТОТНИМИ, ПРО ЗМІНУ ЯКИХ ТРЕБА ПОПЕРЕДЖАТИ ЗА 2 МІСЯЦІ.

    ЗАКОН УКРАЇНИ "ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ":

    https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text

    Стаття 6. Особливості встановлення та обліку часу роботи та часу відпочинку

    1. Нормальна тривалість робочого часу у період дії воєнного стану може бути збільшена до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо).

    {Частина перша статті 6 в редакції Закону № 2352-IX від 01.07.2022}

    2. Для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо), яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу у період дії воєнного стану не може перевищувати 40 годин на тиждень.

    {Частина друга статті 6 в редакції Закону № 2352-IX від 01.07.2022}

    3. П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем.

    {Частина третя статті 6 в редакції Закону № 2352-IX від 01.07.2022}

    4. Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем.

    5. Тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин.

    6. У період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53, частини першої статті 65, частин третьої - п’ятої статті 67, статей 71, 73, 78-1 Кодексу законів про працю України та частини другої статті 5 Закону України "Про відпустки".

    {Частина шоста статті 6 в редакції Закону № 2352-IX від 01.07.2022}

    7. У разі встановлення нормальної тривалості робочого часу відповідно до частин першої та другої цієї статті понад норму, встановлену відповідно до законодавства, оплата праці здійснюється у розмірі, збільшеному пропорційно до збільшення норми праці.

    {Статтю 6 доповнено частиною сьомою згідно із Законом № 2352-IX від 01.07.2022}

    8. Норми частин першої, другої та п’ятої цієї статті не застосовуються до праці неповнолітніх.

    {Статтю 6 доповнено частиною восьмою згідно із Законом № 2352-IX від 01.07.2022}

    ...

    Стаття 8. Робота в нічний час

    1. У період дії воєнного стану не залучаються до роботи в нічний час без їх згоди: вагітні жінки і жінки, які мають дитину віком до одного року, особи з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказана така робота.

    2. У період дії воєнного стану норми частин першої і другої статті 54 Кодексу законів про працю України не застосовуються.

    Стаття 54. Тривалість роботи в нічний час

    При роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу (пункт 2 частини першої і частина третя статті 51).

    {У період дії воєнного стану норми частини першої статті 54 не застосовуються згідно із Законом № 2136-IX від 15.03.2022}

    Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем.

    ТОМУ, МАЄТЕ ПОВНЕ ПРАВО НЕ РЕАГУВАТИ НА ТАКІ ПРОВОКАТИВНІ ПОГРОЗИ.

    Всього доброго! Сподіваюсь, що консультація була корисною.Якщо є додаткові питання або Вам потрібна індивідуальна консультація, натискайте зелену кнопку «Звернутися»!


Похожие вопросы


Кодексы Україна

Кодекс України з процедур банкрутства Кодекс цивільного захисту України Кримінальний процесуальний кодекс України Митний кодекс України Повітряний кодекс України Податковий кодекс України Кодекс адміністративного судочинства України Цивільний процесуальний кодекс України Кримінально-виконавчий кодекс України Господарський кодекс України Цивільний кодекс України Сімейний кодекс України Земельний кодекс України Кримінальний кодекс України Водний кодекс України Кодекс торговельного мореплавства України Про надра Лісовий кодекс України Господарський процесуальний кодекс України Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 213 - 330) Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-21) Житловий Кодекс Української РСР Європейський кодекс соціального забезпечення Бюджетний кодекс України