Экстрадиция гр-на Украины из Болгарию в розию.

Добрый день!

Правительство Болгарии в одностороннем порядке разорвало специальное соглашение «Об обмене информацией» с Россией, предусматривающее контакты между двумя государствами в сфере борьбы с экстремизмом и осуществление совместных операций по противодействию международной организованной преступности.

Уже с 15 апреля София аннулирует все действующие каналы общения. Соответствующая работа будет прекращена на всех направлениях. Соглашение «Об обмене информацией « было подписано Софией и Москвой в 2007 году.

В связи с этим, теоретически, процедура экстрадиции возможна через Министерства иностранных дел. Однако, без этого соглашения такая процедура будет очень длительной и сложно реализуемой. Кроме того, учитывая войну между рф и Украиной, вероятность принятие судом Болгарии решения об экстрадиции Вас в рф является минимальной.

Как только возникнут вопросы - обращайтесь! Буду рад помочь.

Здравствуйте, Валентин!

В целом это возможно, но очень сложно об этом говорить в порядку реальных вещей.

Во-первых, не нужно думать о чем-то по примеру "а что если так, а что если по-другому".

Во-вторых, точный ответ Вам никто не скажет, поскольку процедура будет регулироваться законодательством других стран и зависит от наличия между Болгарией и рф договора о взаимной правовой помощи в части экстрадиции (происходят процессы аннулирования тех или иных соглашений).

В-третьих, считаю (субьктивное мнение), что в Вашей ситуации экстрадиция маловероятна.

Удачи!

Здравствуйте, Валентин!

К СОЖАЛЕНИЮ ПРИ САМОМ ХУДШЕМ ВАРИАНТЕ ДЛЯ ВАС, ПРИ ОТКРЫТИИ УГОЛОВНОГО ДЕЛА В ОТНОШЕНИИ ВАС В РФ, ГЕНЕРАЛЬНАЯ ПРОКУРАТУРА РФ ИМЕЕТ ПРАВО ОБРАТИТЬСЯ ЗА ОКАЗАНИЕМ ПРАВОВОЙ ПОМОЩИ К РЕСПУБЛИКЕ БОЛГАРИЯ, ТАК КАК ЕСТЬ ОБ СООТВЕТСТВУЮЩИЕ МЕЖДУНАРОДНО-ПРАВОВЫЕ ДОГОВОРА:

1. Европейская конвенция о взаимной правовой помощи по уголовным делам (Страсбург, 20.04.1959 г.)

2.Договор между СССР и Народной Республикой Болгарией о правовой помощи по гражданским, семейным и уголовным делам от 19.02.1975 г.

НО ЭТО ЦЕЛАЯ ПРОЦЕДУРА НЕ ЗА ОДИН ДЕНЬ.

МОЖНО СМЕНИТЬ МЕСТО ПРЕБЫВАНИЯ НА ИНОЕ ГОСУДАРСТВО, С КОТОРЫМ НЕ ЗАКЛЮЧЕН ДОГОВОР ОБ ОКАЗАНИИ ПОМОЩИ ПО УГОЛОВНЫМ ДЕЛАМ:

Список международных договоров РФ по вопросам гражданского процесса и смежным вопросам (narod.ru)

Нужна полная консультация алгоритм действий обращайтесь индивидуально через кнопку "Звернутися".

Всего доброго!

Добрый день, Валентин!

Между Болгарией и РФ есть договор о правовой помощи по уголовным, гражданским и семейным делам. Согласно Конвенции, принятой резолюцией 45/116 Генеральной Ассамблеи от 14 декабря 1990 года в нем присутствуют такие типовые новеллы, которые отчасти могут дать ответ на Ваши вопросы:

Статья 1

Обязательство выдачи

Каждая Сторона соглашается на выдачу другой Стороне при наличии просьбы и с учетом положений настоящего Договора любого лица, разыскиваемого в запрашивающем государстве в целях судебного преследования за правонарушение, которое может повлечь за собой выдачу, либо для вынесения или исполнения приговора в связи с таким правонарушением1.

Статья 2

Правонарушения, которые могут повлечь за собой выдачу

1. Для целей настоящего Договора правонарушениями, могущими повлечь за собой выдачу, являются правонарушения, которые наказываются в соответствии с законодательством обеих Сторон тюремным заключением или другой мерой лишения свободы на максимальный срок не менее одного года [двух лет] или более серьезным наказанием. Если просьба о выдаче касается какого-либо лица, которое разыскивается в целях исполнения приговора о тюремном заключении или другой меры лишения свободы, вынесенного в отношении такого правонарушения, выдача разрешается только в том случае, если до окончания срока этого наказания остается не менее [четырех/шести] месяцев.

2. При установлении того, является ли какое-либо правонарушение таким правонарушением, которое подлежит наказанию в соответствии с законодательством обеих Сторон, не имеет значения:

а) относятся ли действия или бездействие, составляющие данное правонарушение, в соответствии с законодательством Сторон к аналогичной категории правонарушений или обозначается ли данное правонарушение аналогичным термином;b) различаются ли в соответствии с законодательством Сторон составляющие элементы данного правонарушения, понимая при этом, что во внимание принимается вся совокупность действий или бездействие, приводимых запрашивающим государством.

3. Если выдача лица запрашивается за нарушение какого-либо закона, касающегося налогообложения, таможенных пошлин, валютного контроля или других вопросов, связанных с доходами, в выдаче не может быть отказано на том основании, что в законодательстве запрашиваемого государства не предусматривается аналогичный вид налога или пошлины или не содержится какого-либо положения о налогах, таможенных пошлинах или обмене валюты, аналогичного тому, которое имеется в законодательстве запрашивающего государства2.

4. Если просьба о выдаче касается нескольких отдельных правонарушений, каждое из которых карается в соответствии с законодательством обеих Сторон, но некоторые из которых не отвечают другим условиям, изложенным в пункте 1 настоящей статьи, запрашиваемая Сторона может разрешить выдачу в отношении последних правонарушений при условии, что лицо подлежит выдаче по крайней мере за одно правонарушение, которое может повлечь за собой выдачу.

Статья 3

Императивные основания для отказа

Выдача не разрешается на основании любого из следующих обстоятельств:

а) если правонарушение, в отношении которого поступает просьба о выдаче, рассматривается запрашиваемым государством как правонарушение политического характера3;b) если запрашиваемое государство имеет веские основания полагать, что просьба о выдаче сделана с целью судебного преследования или наказания лица по признаку расы, вероисповедания, гражданства, этнической принадлежности, политических взглядов, пола или статуса или что положению такого лица может быть нанесен ущерб по любой из этих причин;с) если правонарушение, в отношении которого поступает просьба о выдаче, является правонарушением, предусматриваемым военным правом, но не является таковым согласно обычному уголовному праву;d) если в запрашиваемом государстве лицу вынесен окончательный приговор за правонарушение, в отношении которого поступает просьба о выдаче данного лица;е) если лицо, в отношении которого поступает просьба о выдаче, в соответствии с законодательством той или иной Стороны приобретает иммунитет от судебного преследования или наказания по какой-либо причине, включая истечение срока давности или амнистию4;f) если лицо, в отношении которого поступает просьба о выдаче, было или будет подвергнуто в запрашивающем государстве пыткам или жестоким, бесчеловечным или унижающим достоинство видам обращения или наказания, или если это лицо в процессе уголовного разбирательства не обладало или не будет обладать правом на минимальные гарантии в процессе уголовного разбирательства, предусмотренные в статье 14 Международного пакта о гражданских и политических правах5;g) если судебное решение в запрашивающем государстве вынесено in absentia, осужденное лицо не имело достаточной возможности для обеспечения его защиты и оно не имело или не будет иметь возможности для проведения повторного слушания дела в его присутствии6.

Статья 4 Факультативные основания для отказа

В выдаче может быть отказано на основании любого из следующих обстоятельств:

а) если лицо, в отношении которого поступает просьба о выдаче, является гражданином запрашиваемого государства. В случае отказа в выдаче на этом основании запрашиваемое государство, если об этом просит другое государство, передает дело своим компетентным органам с целью принятия надлежащих мер к данному лицу за правонарушение, в отношении которого поступает просьба о выдаче;b) если компетентные органы запрашиваемого государства решают либо не возбуждать, либо прекратить судебное преследование лица за правонарушение, в отношении которого поступает просьба о выдаче;с) если судебное преследование в отношении правонарушения, в связи с которым поступает просьба о выдаче, как ожидается, будет возбуждено в запрашиваемом государстве против лица, выдача которого испрашивается;d) если правонарушение, в отношении которого поступает просьба о выдаче, наказывается смертной казнью в соответствии с законодательством запрашивающего государства, если только это государство не дает достаточные, по мнению запрашиваемого государства, гарантии, что смертный приговор не будет вынесен или, в случае его вынесения, не будет приведен в исполнение7;е) если правонарушение, в отношении которого поступает просьба о выдаче, совершается за пределами территории одной из Сторон и в законодательстве запрашиваемого государства не предусмотрена юрисдикция в отношении такого правонарушения, совершенного за пределами его территории в сопоставимых обстоятельствах;f) если правонарушение, в отношении которого поступает просьба о выдаче, рассматривается в соответствии с законодательством запрашиваемого государства как совершенное целиком или частично в пределах этого государства8. В случае отказа в выдаче на этом основании запрашиваемое государство, если этого просит другое государство, передает дело своим компетентным органам с целью принятия надлежащих мер к данному лицу за правонарушение, в отношении которого поступает просьба о выдаче;g) если лицу, в отношении которого поступает просьба о выдаче, уже вынесен приговор или оно будет подвергнуто судебному преследованию либо ему будет вынесен приговор в запрашивающем государстве чрезвычайным или специальным судом или трибуналом;h) если запрашиваемое государство, принимая также во внимание характер правонарушения и интересы запрашивающего государства, сочтет, что в свете обстоятельств данного дела выдача данного лица будет несовместима с соображениями гуманности ввиду возраста, состояния здоровья и других личных обстоятельств этого лица.

Будут вопросы, обратитесь персонально, нажавши кнопку "звернутись" возле моего профиля.

Валентин здраствуйте! Пока вы имеете статус беженца, особенно учитывая тот факт что вы гражданин Украины где идет война с Россией, вас не передадут вражескому государству.

Принцип невыдворения, запрещающий принудительное изгнание беженцев на территории с риском преследования, является краеугольным камнем международного режима защиты беженцев. 5 Изложенный в Статье 33 Конвенции 1951 г., 6 он составляет фундаментальный принцип, отклонения от которого не допускаются. 7 Принцип невыдворения, установленный в Статье 33 Конвенции 1951 г., также является частью обычного международного права. Как таковой, он обязателен для всех Государств, включая Государство, еще не подписавшие Конвенцию 1951 г. и/или Протокол к ней 1967 г. к. В Статье 33(1) Конвенции 1951 г. сказано: «Договаривающиеся государства не будут никоим образом высылать или возвращать беженца на границу территорий, где его [ее] жизни или свободе угрожает опасность вследствие его [ее] расы, религии, гражданства, принадлежности к определенной социальной группе или политических убеждений».

Доброго дня!

По Вашому питанню повідомляю наступне:

На даний момент через повномасштабне вторгнення 24.02.22 рф на територію України, запроваджено воєнний стан та розірвано дипломатичні відносини , а також більшість міжнародних угод , тому саме зараз , якщо Ви є громадянином України , наша держава не проводитеме жодних дій, а рф не зможе заявити такі вимоги , жодним чином , окрім як через міжнародний суд зправ людини, і дотого ж у нишній ситуації це майже нереально для рф.

Вони звісно можуть вас засудити , але зв язки з міжнародними інституціями у них майже з усіма припинені.

Угода про обмін інформацією правового характеру між рф і Болгарією , була розірвана за ініціативи Болгарії , тому вас можуть відправити лише в Україну

Щодо порядку екстрадиції загального:

Громадяни України, засуджені на території іноземної держави (в т.ч. Російської Федерації), можуть бути передані в Україну для подальшого відбування покарання на умовах та у порядку, визначених Конвенцією про передачу засуджених осіб 1983 року (далі – Конвенція) або чинним двостороннім міжнародним договором між Україною та іноземною державою про передачу засуджених осіб (перелік міститься тут), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі – КПК України).

Відповідно до статті 3 Конвенції та статті 606 КПК України засуджену особу може бути передано за таких умов:

• якщо ця особа є громадянином держави виконання вироку (у цьому випадку – України);
• якщо вирок набрав законної сили;
• якщо на час отримання запиту про передачу засуджений має відбувати покарання упродовж якнайменше шести місяців, або йому ухвалено вирок до ув’язнення на невизначений строк;
• якщо на передачу згоден засуджений;
• якщо кримінальне правопорушення, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, є злочином згідно із законодавством держави виконання вироку, або було б злочином у разі вчинення на її території, і за його вчинення може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі;
• якщо відшкодовано майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, а в разі наявності – також процесуальні витрати;
• якщо держава винесення вироку (іноземна держава) і держава виконання вироку (Україна) згодні на передачу засудженого.

Що є підставою для розгляду питання про передачу засудженої особи для подальшого відбування покарання в Україні?

Відповідно до статті 2 Конвенції та ч. 1 ст. 605 КПК України підставою для розгляду питання про передачу засудженої особи для відбування покарання є:

• запит уповноваженого (центрального) органу іноземної держави;
• звернення засудженого, його законного представника або близьких родичів чи членів сім’ї.

Порушити питання про передачу засудженого для подальшого відбування покарання шляхом направлення запиту на передачу може як держава винесення вироку, так і держава виконання вироку.

Громадяни України, засуджені на території іноземної держави, їх родичі або законні представники можуть звертатись з відповідними клопотаннями як до Міністерства юстиції України (зразки заяв), так і до відповідного центрального органу іноземної держави.

Що робить Міністерство юстиції після порушення питання про передачу засудженої особи в Україну?

Міністерство юстиції України перевіряє дотримання умов, необхідних для прийняття рішення про передачу засудженої особи.

Для оцінки умов передачі держава винесення вироку (іноземна держава) та держава виконання вироку (Україна) обмінюються документами та інформацією, передбаченими ст. 6 Конвенції, а також можуть запросити додаткову інформацію, пов’язану з передачею засудженої особи згідно з вимогами внутрішнього законодавства держав.

У разі дотримання умов, передбачених міжнародним договором України та КПК України, а також відсутності підстав для відмови в прийнятті особи в Україну, Мін’юст приймає рішення про прийняття засудженого громадянина України та звертається із клопотанням про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України до компетентного суду першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженого в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України.

Що визначає український суд під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку іноземного суду у відповідність із законодавством України?

Під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України український суд дає правову кваліфікацію діянням, у вчиненні яких засуджену особу визнано винною вироком іноземного суду та визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави (ч. 3 ст. 610 КПК України).

Суд може також розглянути питання про виконання додаткового покарання, призначеного вироком суду іноземної держави, вирішити питання про виконання вироку суду іноземної держави в частині цивільного позову і процесуальних витрат у разі наявності відповідного клопотання (ч.ч. 5, 6 ст. 610 КПК України).

При цьому український суд не переглядає вирок, а враховує зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені у вироку, винесеному іноземним судом (ст. 11 Конвенції).

Кому належить право перегляду вироку суду іноземної держави?

Право перегляду вироку суду іноземної держави належить виключно державі винесення вироку (ст. 13 Конвенції, ч. ).

Чи може бути прийнято щодо засудженої особи рішення про помилування, амністію або пом'якшення вироку?

Відповідно до ст. 12 Конвенції кожна Сторона може прийняти рішення про помилування, амністію або пом'якшення вироку у відповідності до своєї конституції або інших законів.

Які дії Мін’юсту після винесення українським судом ухвали про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України?

Після отримання копії ухвали українського суду Мін’юст України повідомляє іноземній державі про згоду на передачу засудженої особи, направляє копію ухвали суду України (ч. 5 ст. 609 КПК України), тексти статей на яких вона ґрунтується, а також іншу інформацію, запитувану іноземною державою (зокрема інформацію про вид колонії, у якій засуджений зможе відбувати покарання у випадку передачі з іноземної держав в Україну, а також витяг із законодавства України, яке визначає умови та особливості відбування покарання у відповідному виді колонії, тощо).

Чи достатня згода української сторони на передачу засудженої особи в Україну?

Для здійснення передачі засудженої особи має бути висловлені:

- згода засудженої особи;

- згода двох держав (іноземної держави та України).

Згода держави винесення вироку є обов’язковою умовою для передачі засудженої особи в державу її громадянства для подальшого відбування покарання, порядок та підстави надання такої згоди регулюються законодавством держави винесення вироку.

Вирішення питання про передачу в Україну засудженої особи для подальшого відбування покарання без згоди уповноваженого органу іноземної держави є неможливим.

У разі відмови засудженої особи від передачі з іноземної держави в Україну для подальшого відбування покарання, розгляд питання про передачу цієї особи припиняється. новий розгляд питання про передачу засудженої особи можливий не раніше, ніж через три роки після відмови засудженої особи від передачі (ч. 8 ст. 606 КПК України).

Протягом якого часу здійснюється фактична передача засудженої особи?

Конкретний строк, протягом якого повинна бути здійснена передача засудженої особи з іноземної держави в Україну, Конвенцією та КПК України не визначений, проте він залежить від часу, необхідного для узгодження місця, часу і порядку передачі та організації передачі цієї особи в установу системи виконання покарань в Україні. Як правило, цей термін складає від двох до чотирьох місяців.

Які наслідки для засудженої особи настають на території України після її фактичної передачі?

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 611 КПК України виконання покарання в Україні стосовно переданої особи, засудженої вироком суду іноземної держави, здійснюється згідно з кримінально-виконавчим законодавством України. Щодо засудженого, переданого для відбування покарання в Україні, настають такі самі правові наслідки, як і щодо осіб, засуджених в Україні за вчинення такого ж кримінального правопорушення. До особи, переданої в Україну для подальшого відбування покарання, може бути застосовано умовно-дострокове звільнення, амністію або здійснено помилування у порядку, передбаченому законодавством України.

Питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання відповідно до статті 81 Кримінального кодексу України може бути вирішено місцевим судом, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, за клопотанням органу або установи виконання покарань у відповідності до частини першої статті 539 КПК України.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Добрый день Валентин.

Временная защита не дает никакого имунитета касательно международного уголовного преследования.

Если же Вас объявят в международный розыск, то задержание с последующей экстрадицией вполне возможны.

Но процедура объявления в международный розыск довольно сложная в которой задействованы как национальные правоохранительные органы так и международные ведомства, такие как Интерпол.

Процедура объявления в международный розыск с привлечением Интерпола.

Следователь и прокурор обращаются в Национальное центральное бюро Интерпола. Туда подается запрос о публикации в отношении так называемой «синей карты», цель которой — установление реального местонахождения лица. В таком запросе должна быть изложена полная и объективная информация о событиях и фактах разыскиваемых лиц.

Далее Нацбюро Интерпола изучает полученный запрос и добавленные к нему материалы, а при необходимости запрашивает у инициатора розыска дополнительные сведения. После этого, согласно принятым Интерполом правилам, оно посылает запрос в Генеральный Секретариат Интерпола во Францию.Генеральный Секретариат Интерпола после получения соответствующих документов направляет их в Комиссию по контролю файлов Интерпола, которая временно фиксирует информацию о публикации карт оповещения в базе данных организации.

В случае удовлетворения запроса Генеральный секретариат Интерпола присылает инициатору обращение сообщения о публикации в отношении лица «синей карты» и начинает процесс установления местонахождения лица.

Сообщение об объявлении в розыск публикуется в виде так называемой карты (notice) оповещения, которая может быть не только инструментом международного розыска, но и способом обмена информацией. По общему правилу, карточки не подлежат обнародованию, но это возможно исключительно по разрешению запросившего государства. Итак, большинство карточек являются непубличными, а остальные, которым все же была оказана огласка, размещаются на официальном веб-портале Интерпола. В зависимости от цели сыска, «карте» (ее левому углу) придается цвет. Как уже было отмечено, целью «синей карты» является установление местонахождения лица, а вот карта с красным углом имеет дополнительную и ключевую цель — арест для дальнейшей экстрадиции.

В случае успешного установления местонахождения лица по «синей карте» Генеральный Секретариат Интерпола направляет соответствующему следственному органу сведения о местонахождении лица. Только после этого у следователя или прокурора есть основания обратиться с запросом о международной правовой помощи в Генеральную прокуратуру. В таком запросе необходимо четко указать название правоохранительного органа иностранной страны, которому поручается вручить лицу вызовы в следственный орган, а при наличии сообщения о подозрении.

Только после соблюдения такой процедуры за лицом официально будет определен статус подозреваемого в уголовном производстве. В случае игнорирования таким лицом вызовов следственный орган будет иметь все основания для обращения в Генеральный Секретариат Интерпола с запросом о публикации в отношении лица «красной карты» (для задержания как уклоняющегося от уголовной ответственности лица с последующей возможностью его экстрадиции).

Статус «объявленного в международный розыск» лицо приобретает только после публикации по нему карты оповещения красного цвета. Публикация карты оповещения синего цвета предусматривает только установление местонахождения и дополнительной информации относительно любого лица, касающегося уголовного производства, то есть даже по поводу потерпевшего или свидетеля, которых в таком случае нельзя считать объявленными в международный розыск.

Здравствуйте!

Экстрадиция представляет собой особый вид соглашения, которое заключается между двумя государствами и предполагает выполнение взаимовыгодных обязательств по отношению к преступникам.

В международном законодательстве экстрадиция закреплена как право (именно право, а не обязанность) конкретной страны передавать лиц, совершивших преступление, другому государству.

Подобный механизм работает более-менее слаженно лишь в том случае, когда между государствами заключен двухсторонний договор об экстрадиции. В таком случае, выдача преступников становится не правом, а обязанностью обеих сторон.

Подавляющее большинство государств объединенной Европы успешно взаимодействует между собой, стараясь совместными усилиями бороться с международной преступностью. В целом, страна может настаивать на выполнении права экстрадиции при соблюдении следующих условий:

преступление было совершено на её территории;

фигурантом дела является её гражданин (Вы не гражданин россии);

последствия преступных действий нанесли ущерб государству или его гражданам.

При соблюдении всех этих критериев любое государство может претендовать на выдачу лица, совершившего преступные деяния. Для этого оно должно обратиться с официальным запросом к стране, в которой скрывается правонарушитель. Только после согласования всех юридических вопросов он объявляется в розыск и подлежит аресту.

ЕСЛИ ВЫ НЕ СОВЕРШАЛИ ПРОТИВОПРАВНЫЕ ДЕЯНИЯ НА ТЕРРИТОРИИ ЕВРОСОЮЗА И ПОЛУЧИЛИ ВРЕМЕННОЕ УБЕЖИЩЕ ВБОЛГАРИИ, НИКТО ВАС россии НЕ ВЫДАСТ.

"Директива Ради 2001/55/ЄС від 20 липня 2001 року про мінімальні стандарти для надання тимчасового захисту у разі масового напливу переміщених осіб та про заходи, що сприяють збалансованості зусиль між державами-членами щодо прийому таких осіб та відповідальності за наслідки такого прийому" (https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_f...):

"Стаття 281. Держави-члени можуть позбавити особу тимчасового захисту у разі, якщо:(a) є серйозні підстави вважати, що:(i) він/вона вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства, як це визначено в міжнародних документах, прийнятих щодо таких злочинів;(ii) він/вона вчинили серйозний неполітичний злочин поза межами приймаючої держави-члена до того, як його/її допустили до цієї держави-члена як особи, яка користується тимчасовим захистом.Тяжкість очікуваного переслідування визначається характером кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється відповідна особа. Особливо тяжкі дії, навіть якщо вони вчинені з нібито політичною метою, можуть бути кваліфіковані як тяжкі неполітичні злочини. Це стосується як учасників злочину, так і його підбурювачів;(iii) він/вона були винними у діях, що суперечать цілям і принципамОрганізації Об'єднаних Націй;".

"ЄВРОПЕЙСЬКА КОНВЕНЦІЯ З ПРАВ ЛЮДИНИ" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text):

"СТАТТЯ 6 Право на справедливий суд...

2. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.".

Кримінальний процесуальний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text):

" Глава 44. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)...

Стаття 589. Відмова у видачі особи (екстрадиції)

1. У видачі особи іноземній державі відмовляється у разі, якщо:

1) особа, стосовно якої надійшов запит про видачу, відповідно до законів України на час прийняття рішення про видачу (екстрадицію) є громадянином України;

2) злочин, за який запитано видачу, не передбачає покарання у виді позбавлення волі за законом України;...".

---

Доброго дня, Валентине! По-перше, держава-член може позбавити особу тимчасового захисту у випадку вчинення цією особою серйозного неполітичного злочину поза межами приймаючої держави-члена. По-друге, діє презумпція невинуватості - держава-член не має права припинити тимчасовий захист (цей захист полягає і від кримінального переслідування нарівні громадянина-резидента цієї держави-члена) допоки не винесено вироку у кримінальній справі щодо такої особи. По-третє, держава-член (Болгарія) в порядку тимчасового захисту громадян України застосовує законодавство України, тобто не має права екстрадиції громадянина України в третю державу - з цього приводу має бути залучено Консульство України в Болгарії. По-четверте, діяння особи має бути визначено кримінальним злочином КК України.

Доброго Дня

Щодо Вашого питання

Рекомендую не розповсюджувати про наявність провадження в РФ та про наявність зав'язків з громадянами та співпраці рф навіть віддаленої, щодо наявності складу правопорушення та можливого покарання та наявність ваших зав'язків рекомендую заключити договір з адвокатом та повідомити про відомі вам обставини та виробити стратегію співпраці та ваші подальші дії.

Наявність договору між вами та адвокатом гарантує вам адвокатську таємницю та дасть вам гарантію отримати об'єктивний погляд на вашу ситуацію та шлях захисту ваших прав.

Щодо вашого теперішнього статусу то наявність статусу "тимчасового захисту" - гром. України, що втікає від війни не не надає вам міжнародного захисту та захисту від кримінальних розслідувань .

Та ви можете бути оголошені до міжнародного розшуку. Процедура оголошення в міжнародний розшуку із залучення Інтерполу виглядає наступним чином:

Насамперед, слідчий та/або прокурор звертаються до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України (в Україні Національна поліція виступає як Національне центральне бюро Інтерполу). Туди подається запит про публікацію щодо особи так званої «синьої картки», мета якої — встановлення реального місцезнаходження особи. У такому запиті має бути викладена повна та об'єктивна інформація про події та факти щодо розшукуваних осіб.

Далі Департамент міжнародного поліцейського співробітництва вивчає отриманий запит та додані до нього матеріали, а у разі потреби запитує в ініціатора розшуку додаткові відомості. Після цього, згідно з прийнятими Інтерполом правилами, він надсилає запит до Генерального Секретаріату Інтерполу у Францію. В деяких країнах додатково передує етап передання запиту до Національного центрального бюро Інтерполу відповідної країни. Генеральний Секретаріат Інтерполу після отримання відповідних документів направляє їх до Комісії з контролю файлів Інтерполу, яка тимчасово фіксує інформацію про публікацію карток оповіщення в базі даних організації.

У період, поки Генеральний Секретаріат розглядає запити на публікацію карток, вони тимчасово фіксуються в базі даних Організації. Під час розгляду ці запити можуть бути відображені як публікації (врегульовано ст. 77 Правил Інтерполу щодо обробки інформації). При цьому такі публікації не можна плутати з опублікованими картками. У разі задоволення запиту Генеральний секретаріат Інтерполу надсилає ініціатору звернення повідомлення про публікацію щодо особи «синьої картки» та розпочинає процес встановлення місцезнаходження особи.

Повідомлення щодо оголошення в розшук публікується у вигляді так званої картки (notice) оповіщення, яка може бути не лише інструментом міжнародного розшуку, але й способом обміну інформацією. За загальним правилом, картки не підлягають оприлюдненню, але це можливо виключно за дозволом держави, яка здійснила запит. Отже, більшість карток є непублічними, а решта, яким все ж таки було надано розголосу, розміщуються на офіційному веб-порталі Інтерполу. Залежно від мети розшуку, «картці» (її лівому куту) надається колір. Як вже було зазначено, метою «синьої картки» є встановлення місцезнаходження особи, а от картка з червоним кутом має додаткову та ключову мету — арешт особи для подальшої екстрадиції.

Окремо слід зазначити, що «червоні картки» перед опублікуванням підлягають обов'язковій перевірці Генеральним Секретаріатом Інтерполу. Цим займається Центр командування і координації Генерального Секретаріату, який зобов'язаний перевіряти кожний запит. Якщо у співробітників центру виникають питання щодо законності запиту, вони мають право звернутися до юридичного управління.

У разі успішного встановлення місцезнаходження особи за «синьою карткою» Генеральний Секретаріат Інтерполу надсилає відповідному слідчому органу в Україні відомості щодо місцезнаходження особи. Лише після цього слідчий або прокурор мають підстави звернутися із запитом про міжнародну правову допомогу до Генеральної прокуратури України. В такому запиті необхідно чітко вказати назву правоохоронного органу іноземної країни, якій доручається вручити особі виклики до слідчого органу України, а за наявності — повідомлення про підозру.

Лише після дотримання такої процедури за особою офіційно буде визначено статус підозрюваного у кримінальному провадженні. У разі ігнорування такою особою викликів слідчий орган матиме всі підстави для звернення до Генерального Секретаріату Інтерполу із запитом про публікацію щодо особи «червоної картки» (для затримання як особи, яка ухиляється від кримінальної відповідальності, з подальшою можливістю її екстрадиції).

Успіхів