дозвіл на фото та відеозйомку

Доброго дня, Ольга!

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір – визначає ст. 34 Конституції України. Однак таке право обмежується у певних випадках, зокрема й для захисту прав інших людей.Так, ч. 2 ст. 5 Закону України “Про інформацію” визначає, що реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.Одне із прав, яке може порушувати реалізація права на інформацію – це право на приватність. Парламентська Асамблея Ради Європи у своїй Резолюції № 1165 наголошує, що право на приватність, яке закріплене у статті 8 Європейської конвенції з прав людини повинно захищати приватне життя особи не лише від втручання влади, але й від подібних дій з боку інших осіб чи інститутів, зокрема ЗМІ.

У Рішенні Європейського Суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) у справі Kahn vs. Germany від 17 березня 2016 року Суд зазначає, що право на “приватне життя” може охоплювати численні аспекти особистості особи, такі як ім’я або елементи, пов’язані з правами на зображення.

Збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини – вказує ч. 2 ст. 302 Цивільного Кодексу України.

Зображення дитини за певних умов може бути віднесено до персональних даних. Нагадаємо, що Закон України “Про захист персональних даних” визначає персональні дані як відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

“З точки зору захисту приватності, – зазначає Центр демократії та верховенства права, – важливе значення має те, чи можна ідентифікувати дитину на зображенні, яке публікує журналіст, адже лише тоді воно вважатиметься персональними даними дитини. Наприклад, практика ЄСПЛ показує, що публікація розмитих зображень дітей, на яких не видно їхніх облич, не є порушенням права на повагу до приватного життя (рішення у справі Kahn vs. Germany від 17 березня 2016 року, адже за обставинами справи ідентифікувати дітей можна було лише через наявність батьків та супровідного тексту)”.

Крізь призму захисту персональних даних розглядається право людини на її зображення і в правовому аналізі Української Гельсінської спілки з прав людини (автор – Уляна Шадська).

Зауважимо, що законодавство про обробку персональних даних не містить окремих положень, які врегульовували б особливості обробки зображень як персональних даних.

Фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою.Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться:

• відкрито
• на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру (ч. 1 ст. 307 Цивільного кодексу України).

Зважаючи на технологічний прогрес і появу цифрової зйомки, така стаття застосовна і до знімання особи за допомогою гаджетів та цифрових фотоапаратів, відеокамер.

Кожен, хто здійснює фотографування людини, повинен отримати перед цим її згоду, за винятком тих обставин, коли така згода припускається або не вимагається (про це в окремому розділі).

Відповідно до статті 1 Закону України “Про охорону дитинства”, дитиною вважається особа до 18 років, якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше. Дитина через свій вік не завжди може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, саме тому за загальним правилом до досягнення повноліття вона не має повної цивільної дієздатності. Тож, коли представники закладу освіти здійснюють фотографування неповнолітніх, їм потрібно брати дозвіл у законних представників дитини. Законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей є батьки (усиновлювачі) або у встановлених законом випадках ними можуть бути й інші особи (передбачає ст. 242 Цивільного кодексу України).

У Методичних рекомендаціях щодо організації виховного процесу в закладах освіти на 2024/2025 н.р. теж нагадують: “Згідно з чинним законодавством рішення щодо здійснення більшості правочинів дитини до досягнення її повноліття приймають батьки, або інші законні представники дитини (наприклад, опікуни), тому фото- чи інша зйомка дитини може відбуватися тільки за їхньої згоди”.

“Фотографії малолітніх та неповнолітніх осіб, які мають часткову дієздатність, та в силу віку не можуть належним чином розуміти питання, пов’язані із розміщенням своїх зображень у соціальних мережах, можуть публікуватись сторонніми особами лише зі згодою обох батьків, які мають рівні права відносно розвитку та виховання дітей. Згода лише одного з батьків не надає прав на публічне розміщення фото- та відео зображень малолітніх дітей, якщо між ними не укладено окремого договору, в якому оговорені дані обставини”, – зазначено у Рішенні Київського районного суду Одеської області від 20.06.2018 року (залишене в силі в цій частині Постановою Одеського апеляційного суду від 02.07.2019 року у справі № 520/1084/18). У цій справі батьки були розлучені, але жоден із них не був позбавлений батьківських прав.

Зауважимо, що стаття 141 Сімейного кодексу України встановлює, що мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. За загальним правилом розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.

У Рекомендаціях щодо захисту приватності у роботі ЗМІ, які підготовлені експертами Ради Європи, доопрацьовані за участі всіх зацікавлених сторін і опубліковані Центром демократії і верховенства права, зазначається, що персональні дані дитини до 18 років можуть збиратися та поширюватися, як правило, лише за згоди її батьків чи законних представників. Винятком є ситуації, коли дитина є публічною особою (наприклад, спортсменом) і інформація стосується її публічної діяльності, або коли наявний суспільний інтерес, що переважає (3.1).

Кодекс етики українського журналіста вказує, що журналіст має бути особливо обережним при висвітленні питань, пов’язаних із дітьми. Журналіст та редактор повинні мати обґрунтовані підстави для висвітлення приватного життя неповнолітньої особи (осіб) та дозвіл на це від її батьків чи опікунів. Неприпустимим є розкриття імен неповнолітніх (або вказування ознак, за якими їх можна розпізнати), які мали відношення до протизаконних дій, стали учасниками подій, пов’язаних із насильством.

Для зйомки потрібно, щоб і дитина погоджувалася на неї. Навіть за умови, що згода від батьків є, якщо дитина не бажає фотографуватися – її не варто змушувати це робити. В усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини – визначає Конвенція ООН про права дитини. Стаття 16 цієї Конвенції вказує, що жодна дитина не може бути об’єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя. У Методичних рекомендаціях щодо організації виховного процесу в закладах освіти на 2024/2025 н.р. зазначено: “Згідно з Конвенцією ООН про права дитини кожна дитина є суб’єктом, а не об’єктом правовідносин, і провідним принципом Конвенції є право дитини на участь у розв’язанні питань, які її стосуються. Тому на фото- чи іншу зйомку дитини треба отримати її згоду”. Також про це зазначають і на порталі ініціативи childrenrights.info.

Стаття 171 Сімейного кодексу України визначає, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім’ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім’ї.

“Діти мають право вільно висловлюватися у всіх питаннях, що впливають на них, і їх погляди повинні бути належним чином оцінені відповідно до їх віку та зрілості” – таке “право бути почутим” зазначено у Рекомендації CM/Rec (2018)7 Комітету міністрів державам-членам про принципи дотримання, захисту та реалізації прав дитини в цифровому середовищі, які ухвалені Комітетом Міністрів 04.07.2018 року на 1321-му засіданні заступників міністрів (цитовано з неофіційного перекладу).

Цивільний кодекс України не встановлює певної конкретної форми для вираження згоди особи, яку фотографують. Отже, вона може бути виражена у будь-який спосіб: письмово або усно, а також можлива мовчазна згода – йдеться на сайті Міністерства юстиції України у роз’ясненні заступниці директора Конотопського місцевого центру з надання БВПД Валентини Волік.

Зауважимо: мовчазна згода передбачає, що батьки перебували поруч із дитиною, знали й бачили, що її знімають на фото чи відеокамеру, але не висловили своїх заперечень щодо проведення зйомки.

Окремо наголошуємо: найкраще отримувати саме письмовий дозвіл від батьків, адже у випадку спору довести наявність усної згоди може бути ускладнено.

Важливо розуміти, що згода має бути отримана до початку фото- чи відеозйомки. Тобто має бути дійсною на момент зйомки.

Деякі школи практикують отримання згоди у батьків на зйомку їхніх дітей із визначеною метою на тривалий термін, зазначаючи, що вона діятиме, допоки батьки не захочуть її змінити чи відкликати.

На нашу думку, згоду на зйомку від батьків треба отримувати щоразу перед тим, як її проводити – це сприятиме більшому захисту прав здобувачів освіти та зменшить необґрунтовану кількість фото- та відеозвітувань. Для забезпечення інтересів дитини батькам щоразу перед кожним заходом важливо бути обізнаними про конкретну мету фіксації зображення їх дитини, щоб мати змогу надати свій дозвіл чи відмовити у ньому. Зважаючи на це, на нашу думку, неправильно брати одну згоду на всі заходи.

Фотографія, інші художні твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи, а в разі її смерті – за згодою дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, – батьків, братів та сестер, – вказує ч. 1 ст. 308 Цивільного кодексу України.

Таким чином, як фото- та відеозйомка неповнолітніх, так і публікація та розповсюдження таких фото/відео можлива лише за наявності згоди їх батьків чи інших законних представників. Тож закладу освіти, публікуючи будь-які фото чи відео на інформаційних ресурсах варто звертати особливу увагу на те, чи має школа відповідні дозволи. Зауважимо, що перед наданням згоди на використання фото, інших художніх творів на яких зображено особу, вона повинна бути поінформована про те, з якою метою і де саме будуть публічно показані, відтворені чи розповсюджені такі твори.

Про потребу отримання подвійної згоди (на здійснення зйомки та поширення) нагадує і адвокат Олена Дришлюк, член команди Центру «Адвокат дитини» Вищої школи адвокатури Національної асоціації адвокатів України.“Законодавство не визначає, як має бути оформлена згода фізичної особи на використання фотографії з її зображенням. Тобто, надаючи оцінку існуванню відповідної згоди, потрібно враховувати, що згода може бути надана у письмовому вигляді, усно, а також у формі мовчазної згоди. Мовчазна згода може проявлятися в тому, що особа знала й бачила, що її знімають на фото чи відеокамеру, але не висловила своїх заперечень щодо проведення зйомок, а також у випадку самостійного розміщення фото чи відеозображення для необмеженого кола користувачів і без зазначення про існування авторських чи суміжних прав на них. Верховний Суд вважає, що поширення (розміщення) фото у соціальній мережі в Інтернеті без обмеження кола користувачів, які можуть переглядати це фото, є публічним показом фото, яке здійснює ця особа самостійно” (Постанова КЦС Верховного Суду від 19.07.2023 року у справі№ 214/11028/21).

Якщо ж людиною при публікації своїх фото чи відео було зазначено про існування авторських чи суміжних прав на них, то це варто окремо враховувати. Навіть якщо припускається мовчазна згода людини, яка зображена на фото чи відео, на використання фото чи відео з її зображенням, то це ще не свідчить про згоду суб’єкта авторського чи суміжного права.

Звертаємо увагу, що фізична особа, яка погодилася на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, може вимагати припинення їх публічного показу в тій частині, яка стосується її особистого життя. Витрати, пов’язані з демонтажем виставки чи запису, відшкодовуються цією фізичною особою – визначає ч. 2ст. 307 Цивільного кодексу України.

https://eo.gov.ua/pravomirnist-fotohrafuvannia-vid...

З повагою, адвокат Айвазян.