Розлучення і поділ майна

Доброго дня .

1. Якщо у вас є неповнолітні діти, навіть при наявності згоди, розірвання шлюбу можливе лише через суд.

2. Щодо квартири. Потрібно знати, коли та на якій підставі вона була придбана: в процесі приватизації, договору купівлі-продажу тощо.

3. Від того, яким чином придбана квартира, має значення, чи маєте Ви право на частку чоловіка та право мешкати в цій квартирі.

Якщо Ви бажаєте отримання повної консультації та надання алгоритму всіх можливих дій в Вашій ситуації, Ви можете звернутися до мене персонально, натиснувши кнопку "Звернутись" вгорі..

Вітаю!

На якій підставі чоловік отримав право власності на квартиру?

Розірвати шлюб Ви можете тільки через суд, оскільки є неповнолітні діти! Для цього потрібно подавати позовну заяву.

Для більш детальної консультації звертайтесь індивідуально, натиснувши зелену кнопку «Звернутися»!

Добрый день, Наталля!

Розривати подружні стосунки Вам прийдеться в суді, оскільки Ви маєте спільних неповнолітніх дітей.

Процедура розлучення через суд має невелику перевагу перед РАГС: документи про розлучення можна відправити поштою. Необхідно надання:

позовної заяви;

шлюбного свідоцтва;

при наявності спільних неповнолітніх дітей - їх свідоцтв про народження;

квитанції, яка підтверджує, що сплачено судовий збір.

Процедура розлучення в Україні через суд більш тривала. Це пов'язано з необхідністю:

захистити права, інтереси дітей;

вирішити суперечки, що виникають із-за наявності загального майна.

Тому до звернення в суд подружжю знадобиться підписання аліментного договору.

Є ще таке поняття, як розлучення чере суд за спільною заявою подружжя. Процедура при цьому спрощена, і все відбувається буквально за 1 місяць.

У випадку, коли, і чоловік, і дружина розуміють, що їх сімейні стосунки себе вичерпали але ніхто з подружжя не хоче бути ініціатором припинення шлюбу, можливий варіант розлучення через суд за спільним рішенням. Таке рішення дозволить захистити сторони від майбутніх непорозумінь, які можуть виникнути після припинення шлюбу.

Однак разом зі спільною заявою до суду слід подати інші документи, а саме:

договір щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини;

нотаріально завірений договір щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини про розмір аліментів на дитину.

Обидва договори можна об’єднати в один, прописавши всі необхідні пункти – законодавство це не забороняє. Договір обов’язково має бути нотаріально засвідчений.

Порядок розгляду справи про розлучення за спільним рішенням подружжя

Судова справа, у випадку, коли подружня пара подає спільну заяву про розлучення разом з угодою про виховання та утримання дитини, розглядається в порядку окремого провадження.

Розглядаючи справу суд перевіряє зміст договору, та, якщо його умови не порушують прав дитини – виносить рішення про розлучення. Таке рішення виноситься судом не раніше, чим через 30 днів після подання заяви.

Справи окремого провадження, згідно з законодавством, розглядаються за участю заявника та усіх зацікавлених осіб. Суд зобов’язаний пояснити учасникам процесу їх права та обов’язки. Для захисту інтересів дитини суд має право залучити до процесу орган опіки та піклування, в якості зацікавленої особи.

Договір про утримання та виховання дитини – зміст та умови

Договір про здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, який подається разом з заявою про розлучення, має бути складений відповідно до вимог Сімейного кодексу України, інакше суд може відмовити в прийнятті заяви до розгляду в порядку окремого провадження.

В договорі обов’язково має бути вказано:

з ким із батьків буде жити дитина після розлучення

яку участь братиме у забезпеченні умов її життя, той з батьків, який буде проживати окремо;

умови здійснення права на виховання дитини того з подружжя, який проживатиме окремо;

аліменти на дитину у твердій грошовій сумі або у частці від доходу.

Спільна заява на розлучення.

Заява про розірвання шлюбу за спільним рішенням подружжя подається у суд за зареєстрованим місцем проживання чоловіка або дружини.

Позовна заява про розірвання шлюбу за спільним рішенням подружжя має містити наступну інформацію:

найменування суду, в який подається позов;

персональні дані позивачів або їхніх представників (якщо заява подається через представників), а саме: прізвище, ім’я, по батькові, адреса проживання або перебування, номера телефонів, якщо такі відомі;

інформацію про дату та час реєстрації шлюбу, наявність дітей, рішення про розірвання шлюбу (причини та мотиви рішення вказувати не обов’язково).

Перелік документів, що додаються до заяви:

оригінал свідоцтво про шлюб;

копія свідоцтва про народження;

копія паспорту та ідентифікаційного коду заявників;

довідка про склад сім’ї з місця прописки заявників;

копія нотаріально-засвідченого договору про участь у вихованні та утриманні спільної дитини;

доказ сплати судового збору у вигляді квитанції;

копія заяви та всіх прикріплених до неї документів для зацікавленої особи.

У той самий час питання розподілу майна при тому більш складне і довготривале, тому, аби не затягувати сам процес розлучення, я радив би Вам розглядати його окремо шляхом укладення спеціального договору.

Відповідно до ст. 57 СК України, якщо шлюб не розірвано, але чоловік та дружина проживають окремо у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, то майно, набуте сторонами за цей період може бути за рішенням суду визнане роздільним. Це пов’язано з тим, що для сімейних відносин важливе значення має не лише формально зареєстрований шлюб, а й дійсні стосунки чоловіка та дружини. Якщо ж цього немає, і сторони фактично не складають однієї сім’ї, то на такі відносини не може поширюватися режим спільності майна подружжя. У разі спору заінтересована сторона повинна довести в суді факт окремого проживання подружжя у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. У сучасних умовах спільне майно подружжя може бути поділене подружжям за взаємною згодою. Сторони вправі укласти договір про поділ спільного майна, вказавши при цьому, що та чи інша річ була набута чоловіком (дружиною) під час окремого проживання сторін, тобто фактично за власні кошти. Така річ (речі) за домовленістю подружжя може бути визнана такою, що належить на праві власності чоловікові або дружині. При цьому її вартість не буде враховуватися при поділі спільного майна подружжя.

Статею 69 СК України передбачено право дружини і чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Так, дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою зокрема уклавши договір про поділ майна, що є у спільній сумісній власності. Якщо об’єктом поділу є нерухоме майно, тоді такий договір укладається у письмовій формі та підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню (ч. 2 ст. 69 Сімейного кодексу України).

Поділ спільного майна подружжя означає припинення права спільної сумісної власності подружжя на це майно і виникнення на її основі приватної (роздільної) власності або спільної часткової власності подружжя. Поділ спільного майна може здійснюватися в добровільному порядку за рішенням самого подружжя або в судовому порядку за наявності між ними спору.

Добровільний поділ майна подружжя передбачає наявність взаємної волі подружжя на припинення режиму спільної сумісної власності щодо належного їм майна. Поділ здійснюється тільки щодо наявного майна, а не майна, яке буде набуте подружжям у майбутньому.

Стаття 7 Сімейного кодексу України зазначає, що сімейні відносини можуть бути врегульовані крім Сімейного кодексу іншими нормативно-правовими актами.

Оскільки Сімейним кодексом розширена сфера регулювання сімейних відносин за допомогою договору, то при його укладенні можуть застосовуватися норми Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

Ст. 355 ЦК України визначає два види спільної сумісної власності осіб:спільна сумісна або спільна часткова. Однак, при поділі або виділі в натурі частки із майна, що перебуває у спільній сумісній власності, вважається, що частки у співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не передбачено договором або законом.

Ч. 3 ст. 368 ЦК України встановлює, що майно, набуте подружжям у шлюбі є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, або законом. Спільна сумісна власність, як різновид права спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Однак, порядок і умови виникнення спільної сумісної власності подружжя дещо інші, ніж у учасників спільної часткової власності, передбачених ст. 355 Цивільного кодексу України.

У ст. 9 СК України законодавець закріпив право подружжя на укладення між собою сімейних договорів. При цьому, подружжя може врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам СК України, інших законів та моральним засадам суспільства. Особи, які проживають однією сім'єю, також можуть врегулювати свої сімейні відносини за договором, який має бути укладений у письмовій формі. Такий договір є обов'язковим до виконання, якщо він не суперечить вимогам Сімейного Кодексу, інших законів України та моральним засадам суспільства.

Сімейне законодавство передбачає виникнення спільної сумісної власності на майно і рівні права подружжя щодо володіння, користування і розпорядження ним (ст. 63 СК України).

У ч. 1 ст. 65 СК України закріплено принцип розпорядження спільним майном подружжя за взаємною згодою. Також ч. 2 ст. 69 СК України передбачено принцип розподілу майна подружжя за взаємною згодою. Слід зазначити, що ст. 60 СК України встановлено, що право на майно виникає у обох із подружжя одночасно, у момент набуття його хоча б одним із них, і оформлення права власності на ім’я другого з подружжя юридичного значення не має, оскільки майно знаходиться у спільній сумісній власності подружжя без визначення часток. Згідно ст. 70 СК такі частки визначаються подружжям при поділі майна і є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договоро

Якщо будуть питання, зверніться до мене персонально, натиснувши кнопку "звернутись".