Задайте вопрос юристу

833 юриста готовы ответить сейчас

Ответ за ~15 минут

Задать вопрос на сайте

Военное право, 14 января 2023, вопрос №78588 250₴

Военная служба противоречит моей системе ценностей

Здравствуйте, нужна ваша помощь, меня призвали по мобилизации 7 апреля 22 года. Сейчас я заступаю на блок посты и там несу службу. Есть вероятность что наша рота поедит на 0 воевать. Мой вопрос - могу я написать рапорт об отказе ехать на передок, в связи с тем что выполнения поставленных на меня задач противоречит моей системе ценностей. Какие могут быть последствия, и какой алгоритм моих действий в текущей ситуации. Спасибо за помощь!

Ответы юристов (9)

    Кирда Вячеслав Володимирович

    Вітаю, Іване!

    Насправді я б не радив Вам відмовлятись від виконання наказу, оскільки за це може бути кримінальна відповідальність. Обгрунтувати тут системою цінностей буде складно, відверто кажучи, не знаю, наскільки це допоможе в майбутньому захисту.

    КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

    (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26, ст.131)

    https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text

    Стаття 402. Непокора

    1. Непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу -

    карається службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

    2. Те саме діяння, якщо воно вчинено групою осіб або спричинило тяжкі наслідки, -

    карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

    3. Непокора, вчинена в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, -

    карається позбавленням волі на строк від п’яти до семи років.

    4. Непокора, вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, -

    карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

    Примітка. Під бойовою обстановкою в розділі XIX цього Кодексу слід розуміти обстановку наступального, оборонного чи іншого загальновійськового, танкового, протиповітряного, повітряного, морського тощо бою, тобто безпосереднього застосування військової зброї і техніки стосовно військового супротивника або військовим супротивником. Обстановка бою, в якому бере участь військове з’єднання, частина (корабель) або підрозділ, розпочинається і закінчується з наказу про вступ у бій (припинення бою) або з фактичного початку (завершення) бою.

    {Стаття 402 в редакції Закону № 194-VIII від 12.02.2015}

    Стаття 403. Невиконання наказу

    1. Невиконання наказу начальника, вчинене за відсутності ознак, зазначених у частині першій статті 402 цього Кодексу, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -

    карається службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до одного року, або позбавленням волі на строк до двох років.

    2. Те саме діяння, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, -

    карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

    3. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, -

    карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

    ...

    Якщо Ви не плануєте виконувати наказ, я б все ж не радив відмовлятись від нього, а звернути увагу на інші дієві механізми. Наприклад, рапорт безпосередньому командиру про погіршення стану здоров'я і направлення до медичної частини.

    Або можливо у Вас взагалі є обставини, за якими Ви можете проходити військову службу лише за місцем проживання.

    Всього доброго! Якщо Ви хочете поспілкуватись індивідуально і випрацювати алгоритм дій, натискайте зелену кнопку Звернутися/Обратиться нижче фото! Буду радий допомогти.

    Айвазян Юрий Климентьевич
    Айвазян Юрий Климентьевич год назад

    Адвокат, г. Николаев, 32 года опыта

    Общаться в чате

    Доброго дня, Іване!

    Якщо Ви відмовитесь виконувати наказ командира, то це, звичайно, буде Ваш вибір, але мусите пам'ятати, що в умовах воєнного стану такі дію мають ознаки кримінального злочину, передбаченого двома статями КК України - ст. 403 і ст. 402.

    Згідно статті 402. Кримінального кодексу України

    1. Непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу -

    карається службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

    2. Те саме діяння, якщо воно вчинено групою осіб або спричинило тяжкі наслідки, -

    карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

    3. Непокора, вчинена в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, -

    карається позбавленням волі на строк від п’яти до семи років.

    4. Непокора, вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, -

    карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

    Примітка. Під бойовою обстановкою в розділі XIX цього Кодексу слід розуміти обстановку наступального, оборонного чи іншого загальновійськового, танкового, протиповітряного, повітряного, морського тощо бою, тобто безпосереднього застосування військової зброї і техніки стосовно військового супротивника або військовим супротивником. Обстановка бою, в якому бере участь військове з’єднання, частина (корабель) або підрозділ, розпочинається і закінчується з наказу про вступ у бій (припинення бою) або з фактичного початку (завершення) бою.

    Згідно зі статтею 403 Кримінального кодексу України невиконання наказу командира, вчинене за відсутності ознак непокори, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

    Треба розуміти, що різниця між двома злочинами полягає в тому, що при невиконанні наказу, а це стаття 403 Кримінального кодексу України, відсутні відкрита заява про небажання виконувати наказ і певні демонстративні дії, що свідчать про явне небажання підлеглого виконувати наказ начальника. Також потрібно зазначити, що обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього злочину, передбаченого ст. 403 Кримінального кодексу України, є настання через невиконання наказу тяжких наслідків. розпорядження є законними, якщо вони: віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень;за змістом не суперечать чинному законодавству; не пов’язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.

    Тут варто зазначити, що виконання явно злочинного наказу також тягне за собою відповідальність, тому військовослужбовець повинен розуміти, що потрібно уважно слухати та аналізувати наказ на відповідність законодавству.

    Проте, звичайно, не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка відмовилася виконувати явно кримінально протиправний наказ або розпорядження.

    Варто зазначити, що той, хто виконав наказ, може бути звільнений від відповідальності, якщо він не усвідомлював і не міг усвідомлювати злочинність наказу. У такому випадку відповідальності підлягає тільки особа, що віддала кримінально протиправний наказ.

    Звичайно ж, про виконання або невиконання наказу військовослужбовець повинен сповістити командира у вигляді рапорту. Але тут є одна важлива деталь. Досить часто при відмові виконання наказу командири погрожують визнати військовослужбовців «відказниками» і погрожують тими самими кримінальними статтями Кримінального кодексу України. Звичайно, перш ніж нести відповідальність за цими статтями, потрібно пройти не малий шлях і судовий процес, який може затягнутися в умовах війни. Саме тому, перш ніж писати рапорт на відмову, де потрібно зазначити причини відмови, я рекомендую написати рапорт про уточнення наказу, який полягає в тому, що військовослужбовець у формі рапорту викладає обставини, які, на його думку, ставлять під сумнів доцільність відданого наказу і просить уточнити цей наказ.

    ВИНИКНУТЬ ПИТАННЯ, НАТИСКАЙТЕ КНОПКУ "ЗВЕРНУТИСЬ" БІЛЯ МОГО ПРОФІЛЮ. ПОСТАРАЮСЬ ВАМ ДОПОМОГТИ ДОСЯГНУТИ СВОЄЇ МЕТИ ТА УНИКНУТИ ПОКАРАННЯ!

    Адвокат Евгений Александрович

    Здравствуйте, Иван!

    ЗА ТАКИЕ ДЕЙСТВИЯ, МОГУТ ПРИВЛЕЧЬ К УГОЛОВНОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТИ:

    КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

    (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26, ст.131):

    Кримінальний кодекс України | від 05.04.2001 № 2341-III (rada.gov.ua)

    "таття 401. Поняття військового кримінального правопорушення

    1. Військовими кримінальними правопорушеннями визнаються передбачені цим розділом кримінальні правопорушення проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов’язаними та резервістами під час проходження зборів.

    2. За відповідними статтями цього розділу несуть відповідальність військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, а також інші особи, визначені законом.

    3. Особи, не зазначені у цій статті, за співучасть у військових кримінальних правопорушеннях підлягають відповідальності за відповідними статтями цього розділу.

    4. Особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями цього розділу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності згідно із статтею 44 цього Кодексу із застосуванням до неї заходів, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

    Стаття 402. Непокора

    1. Непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу -

    карається службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

    2. Те саме діяння, якщо воно вчинено групою осіб або спричинило тяжкі наслідки, -

    карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

    3. Непокора, вчинена в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, -

    карається позбавленням волі на строк від п’яти до семи років.

    4. Непокора, вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, -

    карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

    Примітка. Під бойовою обстановкою в розділі XIX цього Кодексу слід розуміти обстановку наступального, оборонного чи іншого загальновійськового, танкового, протиповітряного, повітряного, морського тощо бою, тобто безпосереднього застосування військової зброї і техніки стосовно військового супротивника або військовим супротивником. Обстановка бою, в якому бере участь військове з’єднання, частина (корабель) або підрозділ, розпочинається і закінчується з наказу про вступ у бій (припинення бою) або з фактичного початку (завершення) бою.

    Стаття 403. Невиконання наказу

    1. Невиконання наказу начальника, вчинене за відсутності ознак, зазначених у частині першій статті 402 цього Кодексу, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -

    карається службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до одного року, або позбавленням волі на строк до двох років.

    2. Те саме діяння, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, -

    карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

    3. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, -

    карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

    При наличии вопросов, обращайтесь индивидуально через кнопку "Звернутися".

    Всего доброго!

    Адвокат Евгений Александрович

    Иван!

    ОБРАТИТЕ ВНИМАНИЕ НА ПЕРЕВОД В ИНУЧ В/Ч:

    ДЛЯ ПЕРЕВЕДЕННЯ ДО ІНШОЇ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ (ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОБОРОНИ), ТРЕБА СПОЧАТКУ ОТРИМАТИ ВІДНОШЕННЯ З ТІЄЇ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ (ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОБОРОНИ), КУДА МАЮТЬ НАМІР ВАС ПРИЙНЯТИ, ПІСЛЯ ЧОГО ВЖЕ ПОДАВАТИ РАПОРТ НА ПЕРЕВЕДЕННЯ ДО ІНШОЇ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ (ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОБОРОНИ), РАЗОМ З ЦИМ ВІДНОШЕННЯМ З ТІЄЇ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ (ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОБОРОНИ).

    ПРИ НАЯВНОСТІ ТАКИХ УМОВ ТА ПІДСТАВ:

    Указ Президента України

    Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України:

    Про Положення про проходже... | від 10.12.2008 № 1153/2008 (rada.gov.ua)

    "Переміщення військовослужбовців

    110. Переміщення військовослужбовців здійснюється в разі, коли звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних посадових осіб.

    Переміщення осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу за наявності обґрунтованих підстав з урахуванням висновків атестування, рекомендацій їх безпосередніх і прямих начальників на підставі клопотань командирів (начальників), які порушили питання про переміщення, здійснюється:

    між з'єднаннями, військовими частинами, оперативними командуваннями - наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні з'єднання, військові частини та оперативні командування;

    між видами Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані начальникам структурних підрозділів Генерального штабу Збройних Сил України, - наказом Головнокомандувача Збройних Сил України;

    між військовими частинами видів, родів військ (сил) Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані Міністерству оборони України, - наказом керівника служби персоналу Міністерства оборони України.

    Форма та порядок надання клопотання визначаються Міністерством оборони України.

    Переміщення осіб офіцерського складу між видами Збройних Сил України, з'єднаннями, військовими частинами та оперативними командуваннями, здійснюється наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні види Збройних Сил України, з'єднання, військові частини та оперативні командування, крім посад, що належать до повноважень вищої посадової особи.

    Призначення на посади, що належать до номенклатури посад нижчої посадової особи, здійснюється наказами тих командирів (начальників), до номенклатури призначення яких належать посади, з яких переміщуються військовослужбовці...

    112. Військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов'язаній із керівництвом підлеглими особами.

    Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків:

    неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії;

    неможливість проживання членів сім'ї військовослужбовця за станом здоров'я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують;

    потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім'ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують.

    Військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом, переміщується у зв'язку із службовою необхідністю та за станом здоров'я на нове місце військової служби без його згоди.

    113. Переміщення військовослужбовця за станом здоров'я або за станом здоров'я членів його сім'ї здійснюється за рапортом військовослужбовця та за наявності відповідного медичного висновку.

    Для переміщення в іншу місцевість військовослужбовець до рапорту додає відповідні документи, які підтверджують необхідність зміни місця проживання:

    дружини (чоловіка);

    його (її) неповнолітніх дітей, повнолітніх дітей - учнів (студентів) навчальних закладів за денною формою навчання, які перебувають на утриманні військовослужбовця, та дітей-інвалідів I або II групи;

    непрацездатних батьків військовослужбовця та його (її) дружини (чоловіка);

    братів, сестер військовослужбовця та його (її) дружини (чоловіка), які перебувають на його (її) утриманні.

    Переміщення на нове місце військової служби військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом, викликане потребою догляду за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) чи особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім'ї військовослужбовця, здійснюється командирами з'єднань, рівнозначними їм і вище посадовими особами на підставі рапорту військовослужбовця та відповідних документів, які підтверджують потребу в постійному сторонньому догляді (допомозі, нагляді) за ними.

    114. У разі коли переміщення військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом, на нове місце військової служби передбачає зміну місця проживання його сім'ї, а дружина (чоловік) військовослужбовця також проходить військову службу за контрактом, одночасно з прийняттям рішення про переміщення військовослужбовця на нове місце військової служби, крім випадків переміщення на підставі висновку атестування чи у порядку реалізації накладеного дисциплінарного стягнення відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, а також якщо може виникнути обставина, що порушує вимоги частини першої статті 27 Закону України "Про запобігання корупції", вирішується (за їх згодою) питання щодо переміщення у цю ж місцевість його (її) дружини (чоловіка).

    Переміщення на нове місце військової служби не здійснюється також, якщо військовослужбовці, які перебувають у шлюбі, не можуть бути одночасно призначені на військові посади в межах одного населеного пункту (гарнізону) та в разі відмови одного з них від звільнення з військової служби.

    Порядок організації контролю за прибуттям військовослужбовців до нового місця служби визначається Міністерством оборони України".

    "Види посад та вимоги при призначенні на посаду

    82. Призначення військовослужбовців на посади здійснюється:

    1) на вищі посади - у порядку просування по службі;

    2) на рівнозначні посади:

    у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;

    у разі проведення заміни у місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з установленим строком військової служби);

    для набуття практичного досвіду управлінської діяльності в органах військового управління різного рівня або для більш доцільного використання за фахом чи досвідом роботи - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України, зокрема на особисте прохання військовослужбовця;

    за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії;

    за сімейними обставинами - на особисте прохання;

    з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних, ділових і моральних якостей - на підставі висновку атестування;

    у зв'язку з перебуванням із близькими особами у відносинах прямої організаційної та правової залежності;

    у разі скасування військовослужбовцю допуску до державної таємниці - на посаду, що не передбачає такого допуску, - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України;

    вагітних військовослужбовців-жінок за їх клопотанням відповідно до медичного висновку - на посади з меншим обсягом роботи, а також військовослужбовців-жінок, які мають дітей віком до трьох років, за їх клопотанням у разі неможливості виконання ними обов’язків на займаних посадах;

    у разі проведення заміни у військових частинах (підрозділах), які виконують завдання в районах ведення воєнних (бойових) дій, у тому числі в районах проведення антитерористичних операцій;

    у разі відсутності можливості поновлення на попередній посаді у зв’язку з незаконним звільненням або переміщенням по службі - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України;

    3) на нижчі посади:

    у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;

    за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії;

    з урахуванням професійних, ділових і моральних якостей - на підставі висновку атестування;

    за віком або сімейними обставинами - на особисте прохання;

    у зв'язку з перебуванням із близькими особами у відносинах прямої організаційної та правової залежності - у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;

    у порядку виконання накладеного дисциплінарного стягнення - відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України;

    у разі скасування військовослужбовцю допуску до державної таємниці - на посаду, що не передбачає такого допуску, - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України, у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;

    вагітних військовослужбовців-жінок за їх клопотанням відповідно до медичного висновку - на посади з меншим обсягом роботи, а також військовослужбовців-жінок, які мають дітей віком до трьох років, за їх клопотанням у разі неможливості виконання ними обов’язків на займаних посадах та за відсутності рівнозначних посад;

    за ініціативою військовослужбовця (крім військовослужбовців, які займають посади, за якими передбачені первинні військові звання офіцерського, сержантського і старшинського складу) на нижчу на один ступінь посаду – на підставі рішення посадової особи відповідно до номенклатури посад;

    4) у зв'язку із зарахуванням на навчання до вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти із звільненням з посади, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання;

    5) у зв'язку із закінченням строку перебування на посаді;

    6) у зв’язку зі звільненням або призначенням на посади, передбаченими штатами воєнного часу, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану;

    7) у зв'язку зі звільненням осіб сержантського і старшинського складу, які займали посади офіцерського складу;

    8) у зв’язку з призначенням на посади, що можуть бути заміщені військовослужбовцями, які під час проходження військової служби були визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров’я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов’язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, - на особисте прохання за рішенням посадової особи, до повноважень якої належить призначення на посади відповідно до переліку посад, що можуть бути заміщені такими військовослужбовцями, який визначається Міністерством оборони України;

    9) у разі запровадження нового військового звання.

    Посада вважається вищою, якщо за цією посадою штатом (штатним розписом) передбачено вище військове звання, ніж за займаною посадою, а за умови рівних військових звань - більший посадовий оклад (тарифний розряд).

    Призначення військовослужбовців на інші посади також здійснюється у випадках, передбачених пунктами 102 і 104 цього Положення".

    У разі наявності запитань звертайтеся через кнопку зеленого кольору "Звернутися".

    Всього доброго!

    Адвокат Евгений Александрович
    100%

    Иван!

    ОБРАТИТЕ ВНИМАНИЕ НА ОСНОВАНИЯ ДЛЯ УВОЛЬНЕНИЯ С ВСУ:

    ПІДСТАВИ ДЛЯ ЗВІЛЬНЕННЯ З ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ В ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ У ВОЄННИЙ ЧАС:

    ЗАКОН УКРАЇНИ

    Про військовий обов'язок і військову службу

    (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 27, ст.385):

    Про військовий обов'язок і ... | від 25.03.1992 № 2232-XII (rada.gov.ua)

    "Стаття 26. Звільнення з військової служби

    1. Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:

    а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров’я придатні до військової служби;

    б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі та у військовому резерві або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров’я до військової служби з виключенням з військового обліку…..

    4. Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах:

    2) під час воєнного стану:

    а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

    б) за станом здоров’я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку;

    в) у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;

    г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):

    у зв’язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;

    у зв’язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;

    у зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я;

    у зв’язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

    у зв’язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;

    у зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;

    у зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

    військовослужбовці-жінки - у зв’язку з вагітністю;

    військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;

    один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;

    військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;

    перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років".

    У разі наявності запитань звертайтеся через кнопку зеленого кольору "Звернутися".

    Всього доброго!

    Пуха Наталія ТендерОк

    Доброго Дня

    Щодо Вашого питання

    Погоджуюсь, що за невиконання наказу, у Вас буде непокора. Тому рекомендую спробувати перевестись. Тобто Варто подбати про відношення з іншої військової частини.

    Щодо переконань, то , ч. 3 ст. 4 Закону «Про свободу совісті та релігійні організації» передбачає, що ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухилятися від виконання конституційних обов’язків. Заміна виконання одного обов’язку іншим з мотивів переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України.

    Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» не конкретизує випадків заміни виконання одного обов’язку іншим з мотивів переконань. У свою чергу ч. 4 ст. 35 Конституції України наголошує, що в разі, якщо виконання військового обов’язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов’язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою. Вказане право також продубльовано в ч. 4 ст. 1 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу», зокрема громадяни України мають право на заміну виконання військового обов’язку альтернативною (невійськовою) службою згідно з Конституцією та ЗУ «Про альтернативну (невійськову) службу». Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» альтернативна служба є службою, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби й має на меті виконання обов’язку перед суспільством. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження права громадян на проходження альтернативної служби із зазначенням строку дії цих обмежень.

    Між тим, право на альтернативну службу мають громадяни України, якщо виконання військового обов’язку суперечить їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до діючих згідно з законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю (ст. 2 Закону): 1) особисто заявили про неможливість її проходження як такої, що суперечить їхнім релігійним переконанням, 2) документально або іншим чином підтвердили істинність переконань та 3) стосовно яких прийнято відповідні рішення (ч. 1 ст. 4 Закону).

    Як уточнюється, подання заяви про неможливість проходження військової служби у зв’язку з релігійними переконаннями не може служити підставою для визнання дій ухиленням від призову за мобілізацією

    Успіхів (ಠ‿↼)

    Карпенко Андрей Владимирович

    Вітаю!

    1.

    Наразі всі мої поради будуть гепотетичні без огляду на фактичні обставини справи та ті документи, що складені або будуть складені.

    Факт Вашої унікальної системи цінностей - не є юридичною категорією.

    ВАША ЛІНІЯ ЗАХИСТУ - ЦЕ ТЕРМІНОВО ЗВЕРУНТИСЯ ЗА МЕДИЧНОЮ ТА ПСИХОЛОГІЧНОЮ ДОПОМОГОЮ, ШЛЯХЛМ ПОДАННЯ РАПОРТУ КОМАНДИРУ В/Ч ПРО НАДАННЯ ТАКОЇ ДОПОМОГИ, З ПОМІЩЕННЯМ ДО ГОСПІТАЛЮ:

    КЕРУВАТИСЯ ТРЕБА:

    КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

    (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26, ст.131):

    Кримінальний кодекс України | від 05.04.2001 № 2341-III (rada.gov.ua)

    "Стаття 39. Крайня необхідність

    1. Не є кримінальним правопорушенням заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

    2. Перевищенням меж крайньої необхідності є умисне заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода.

    3. Особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.

    Стаття 40. Фізичний або психічний примус

    1. Не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.

    2. Питання про кримінальну відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу, вирішується відповідно до положень статті 39 цього Кодексу.

    Стаття 42. Діяння, пов'язане з ризиком

    1. Не є кримінальним правопорушенням діяння (дія або бездіяльність), яке заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчинене в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети.

    2. Ризик визнається виправданим, якщо мету, що була поставлена, не можна було досягти в даній обстановці дією (бездіяльністю), не поєднаною з ризиком, і особа, яка допустила ризик, обґрунтовано розраховувала, що вжиті нею заходи є достатніми для відвернення шкоди правоохоронюваним інтересам.

    3. Ризик не визнається виправданим, якщо він завідомо створював загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи інших надзвичайних подій.

    Важливою гарантією дотримання прав підозрюваного та обвинуваченого у кримінальному процесі та обов’язковою складовою справедливого судового розгляду є презумпція невинуватості. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частини перша, друга, третя статті 62 Конституції України). Конституційний Суд України зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов’язок доведення вини особи покладається на державу».

    КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

    (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст.88):

    Кримінальний процесуальний к... | від 13.04.2012 № 4651-VI (rada.gov.ua)

    "Стаття 17. Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини

    1. Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

    2. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

    3. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

    4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

    5. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

    Стаття 18. Свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї

    1. Жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.

    2. Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права.

    3. Жодна особа не може бути примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні її близькими родичами чи членами її сім’ї кримінального правопорушення".

    КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

    (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141):

    Конституція України | від 28.06.1996 № 254к/96-ВР (rada.gov.ua)

    "Стаття 62. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

    Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

    Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь".

    БЕЗ ПРИСУТНОСТІ АДВОКАТА, ЗАХИСНИКА ПОЯСНЕННЯ, ПОКАЗИ НЕ ДАВАТИ:

    КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

    (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141):

    Конституція України | від 28.06.1996 № 254к/96-ВР (rada.gov.ua)

    Стаття 59. Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав".

    "Стаття 63. Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

    Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.

    Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.

    РЕКОМЕНДУЮ, негайно домовитись про правову допомогу.

    Якщо у Вас є проблеми з коштами, то раджу звернутись до бюро безоплатної правової допомоги.

    Безоплатна правова допомога в умовах воєнного стану

    Допомога онлайн:

    • за безкоштовним номером системи БПД 0 800 213 103. За цим номером надаються консультації та роз’яснення з правових питань, додаткові відомості про надання безоплатної правової допомоги тощо. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах України безкоштовні. Дзвінки приймаються щоденно з 8 до 19 години.
    • номер для дзвінків з-за кордону +38 (044) 363 10 41 (вартість дзвінка з-за кордону за тарифами вашого оператора зв’язку).
    • у мобільних застосунках «Безоплатна правова допомога» https://bit.ly/3hwwgqR або «Твоє право» https://bit.ly/3iorbkE
    • у месенджерах Телеграм http://legalaid.gov.ua/telegram.html та Вайбер http://legalaid.gov.ua/viber.html
    • у кабінеті клієнта на сайті системи БПД https://cabinet.legalaid.gov.ua/
    • потерпілі від домашнього насильства та свідки можуть отримати онлайн-консультацію юристів щодо захисту своїх прав, написавши у Телеграм-чат «Правова допомога протидії насильству» https://t.me/Non_Violence_Bot
    • правові консультації також можна переглянути на довідково-інформаційній платформі правових консультацій WikiLegalAid, що розміщена за адресою https://wiki.legalaid.gov.ua.

    Допомога офлайн

    Подивитися розташування, номери телефонів та актуальну інформацію про режим роботи бюро правової допомоги можна на мапі, яка регулярно оновлюється https://bit.ly/bpd_buro. Там же можна дізнатися графік роботи консультаційних пунктів (дату та час проведення прийому осіб).

    Звернутися до найближчого бюро правової допомоги за безоплатною первинною та вторинною правовою допомогою можна незалежно від реєстрації місця проживання. Бюро правової допомоги працюють по всій Україні, за винятком регіонів, де наразі тривають воєнні дії.

    Працівники системи БПД продовжують забезпечувати роботу консультаційних пунктів доступу до правової допомоги у приміщеннях органів державної влади, місцевого самоврядування, соціального захисту нанесення, відповідних спеціалізованих установ, місцях компактного розміщення внутрішньо переміщених осіб, у тих регіонах, де не ведуться бойові дії.

    КЛЮЧОВЕ - ТРЕБА СПІВПРАЦЮВАТИ З АДВОКАТОМ. КОЛИ ВИ ОТРИМАЄТЕ ПІДОЗРУ, ТОДІ І ПОТРІБНО БУДЕ ПРАЦЮВАТИ ІЗ ЗАЗНАЧЕНИМИ У ПІДОЗРІ СТАТТЯМИ.

    2.

    Кримінальний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text):

    "Стаття 408. Дезертирство

    1. Дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез’явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу -

    караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

    2. Дезертирство із зброєю або за попередньою змовою групою осіб -

    карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

    3. Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, -

    карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

    4. Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

    карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.";

    "Стаття 402. Непокора

    1. Непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу -

    карається службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

    2. Те саме діяння, якщо воно вчинено групою осіб або спричинило тяжкі наслідки, -

    карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

    3. Непокора, вчинена в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, -

    карається позбавленням волі на строк від п’яти до семи років.

    4. Непокора, вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, -

    карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

    Примітка. Під бойовою обстановкою в розділі XIX цього Кодексу слід розуміти обстановку наступального, оборонного чи іншого загальновійськового, танкового, протиповітряного, повітряного, морського тощо бою, тобто безпосереднього застосування військової зброї і техніки стосовно військового супротивника або військовим супротивником. Обстановка бою, в якому бере участь військове з’єднання, частина (корабель) або підрозділ, розпочинається і закінчується з наказу про вступ у бій (припинення бою) або з фактичного початку (завершення) бою.

    Стаття 403. Невиконання наказу

    1. Невиконання наказу начальника, вчинене за відсутності ознак, зазначених у частині першій статті 402 цього Кодексу, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -

    карається службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до одного року, або позбавленням волі на строк до двох років.

    2. Те саме діяння, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, -

    карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

    3. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, -

    карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.";

    "Стаття 24. Умисел і його види

    1. Умисел поділяється на прямий і непрямий.

    2. Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

    3. Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання...

    Стаття 66. Обставини, які пом'якшують покарання

    1. При призначенні покарання обставинами, які його пом'якшують, визнаються:

    1) з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення;...

    2. При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті..."

    Податковий кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text):

    "РОЗДІЛ XX. ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

    Підрозділ 1. Особливості справляння податку на доходи фізичних осіб...

    5. Якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.";

    "169.1.1. у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку;".

    Розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи на даний момент (з 01.01.2022р.) складає 2481 грн. (https://www.slovoidilo.ua/2022/01/02/novyna/suspil...) - 50% = 1240,5 грн.

    Гончаренко Константин

    Доброго дня!

    По Вашому питанню повідомляю наступне:

    Щодо переведення:

    Вам необхідно подати рапорт на переведення на ім я начальника Вашої військової частини з обгрунтуванням причин такого переведення(Медичні висновки додаєте у копіях) , а також:

    1. подання від військової частини до якої Ви бажаєте здійснити переведення на подальше проходження служби.

    2. висновок ВЛК про відсутність протипоказань до проходження служби за обраним напрямком.

    Відповідно до п. 110 Положення про проходження військової служби - Переміщення осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу за наявності обґрунтованих підстав з урахуванням висновків атестування, рекомендацій їх безпосередніх і прямих начальників на підставі клопотань командирів (начальників), які порушили питання про переміщення.

    Якщо вказане переведення не суперечить раніше укладеному контракту Вам його мають погодити , але вказане питання необхідно перш за все узгодити між військовими частинами.

    СТРОКИ РОЗГЛЯДУ УСІ пропозиції, заяви чи скарги розглядаються і вирішуються у строк НЕ БІЛЬШЕ ОДНОГО МІСЯЦЯ з часу їх отримання, а ті, що НЕ ПОТРЕБУЮТЬ ДОДАТКОВОГО ВИВЧЕННЯ й перевірки, - невідкладно, але НЕ ПІЗНІШЕ П'ЯТНАДЦЯТИ ДНІВ з часу їх надходження. Якщо у місячний строк вирішити порушені у зверненні питання неможливо, командир встановлює новий строк, про що сповіщається військовослужбовець, який подав звернення. При цьому ЗАГАЛЬНИЙ СТРОК розгляду пропозиції, заяви чи скарги не може перевищувати СОРОКА П'ЯТИ ДНІВ. Несвоєчасний, неповний розгляд скарги або незаконне рішення посадової особи, яка її розглядає, можна оскаржити встановленим порядком до суду, Військової служби правопорядку або вищого за підпорядкованістю командира.

    Скарги та роз яснення приймають тут:

    Створено та працює «гаряча лінія» Міністерства оборони – 0 800 500 410, 0 800 500 442, 044 454 44 99. Якщо ви помітили порушення під час мобілізації, то можна звертатися до правоохоронних органів.Или же подайте обращение на урядовий контакт -центр 15-45 (https://ukc.gov.ua/portal/appeals/) лучше письменно на министра обороны и загрузите в форму фото копии ответов командира части.

    Пряма відмова це непокора та кримінальна відповідальність + можливо оформлення СЗЧ.

    Таких підстав, що ви вказали не існує для припинення контракту.

    З повагою,

    Костянтин Гончаренко

    ---

    Якщо ваше питання вирішино ставте ✅ біля фото, підтримайте лайком, залиште відгук.

    • Корнійчук Євген Іванович

      Свого придумати не вистачає фантазії? Скопіював мою кінцівку і вставляєте в свої консультації. І це вже не вперше, що ви копіюєте у мене.


Похожие вопросы


Кодексы Україна

Кодекс України з процедур банкрутства Кодекс цивільного захисту України Кримінальний процесуальний кодекс України Митний кодекс України Повітряний кодекс України Податковий кодекс України Кодекс адміністративного судочинства України Цивільний процесуальний кодекс України Кримінально-виконавчий кодекс України Господарський кодекс України Цивільний кодекс України Сімейний кодекс України Земельний кодекс України Кримінальний кодекс України Водний кодекс України Кодекс торговельного мореплавства України Про надра Лісовий кодекс України Господарський процесуальний кодекс України Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 213 - 330) Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-21) Житловий Кодекс Української РСР Європейський кодекс соціального забезпечення Бюджетний кодекс України