Начните консультацию с юристом онлайн
Доброго времени суток. Я отец, проживаю уже 1.5 года с несовершеннолетним ребенком (10 лет). Переселенцы. С женой разошлись, есть решение суда о разводе. Она все это время живет отдельно. Также есть решение суда, что именно со мной проживает ребенок (договорились с бывшей об этом).
1. Могут ли меня мобилизовать?
2. Могу ли я выехать из страны с ребенком, при наличии этих судебных решений?
Похожие вопросы
Кодексы Україна
Кодекс України з процедур банкрутства Кодекс цивільного захисту України Кримінальний процесуальний кодекс України Митний кодекс України Повітряний кодекс України Податковий кодекс України Кодекс адміністративного судочинства України Цивільний процесуальний кодекс України Кримінально-виконавчий кодекс України Господарський кодекс України Цивільний кодекс України Сімейний кодекс України Земельний кодекс України Кримінальний кодекс України Водний кодекс України Кодекс торговельного мореплавства України Про надра Лісовий кодекс України Господарський процесуальний кодекс України Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 213 - 330) Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-21) Житловий Кодекс Української РСР Європейський кодекс соціального забезпечення Бюджетний кодекс УкраїниНовое в блогах Юристи.UA
Ответы юристов (9)
Юрист, г. Чернигов, 6 лет опыта
Общаться в чатеВітьаю.
Доброго времени суток. Я отец, проживаю уже 1.5 года с несовершеннолетним ребенком (10 лет). Переселенцы. С женой разошлись, есть решение суда о разводе. Также есть решение суда, что именно со мной проживает ребенок (договорились с бывшей об этом).1. Могут ли меня мобилизовать?
Так, на жаль, за даних умов замало доказів самостійного виховання дитини, що в теорії може надати Вам право на відстрочку від мобілізації.
2. Могу ли я выехать из страны с ребенком, при наличии этих судебных решений?
Ні, на жаль, але Вас не пропустять.
Справа в тому, що і для відстрочки від мобілізації, і для виїзду за кордон потрібно мати один із таких документів:
рішення суду про позбавлення матері батьківських прав;
або
свідоцтво про смерть матері дитини;
або
рішення суду про відібрання дитини у матері без позбавлення її батьківських прав;
або
рішення суду про визнання матері безвісти відсутньою;
або
рішення суду про оголошення матері померлою.
НАЯВНІСТЬ РІШЕННЯ СУДУ ПРО ВИЗНАЧЕННЯ МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ ДИТИНИ З ВАМИ НЕ НАДАЄ ПРАВА НА ВІДСТРОЧКУ ТА ВИЇЗД ЗА КОРДОН.
ВТІМ, МОЖНА СПРОБУВАТИ ВСТАНОВИТИ ЮРИДИЧНИЙ ФАКТ САМОСТІЙНОГО ВИХОВАННЯ ДИТИНИ ВАМИ В СУДОВОМУ ПОРЯДКУ. ТАКА ПРАКТИКА ОСТАННІМ ЧАСОМ НАБИРАЄ ВСЕ БІЛЬШОЇ ПОПУЛЯРНОСТІ, ОДНАК СКАЗАТИ, ЯКІ ШАНСИ ДЛЯ ЗАДОВОЛЕННЯ РІШЕННЯ СУДУ У ВАШОМУ ВИПАДКУ, МОЖНА ЛИШЕ ПІСЛЯ З'ЯСУВАННЯ ДЕТАЛЕЙ.
НАЯВНІСТЬ ТАКОГО РІШЕННЯ ПРИНАЙМНІ НАДАЛО ПРАВА НА ВІДСТРОЧКУ.
Успіхів. Всього доброго!
Если реализовать вот это: "
ВТІМ, МОЖНА СПРОБУВАТИ ВСТАНОВИТИ ЮРИДИЧНИЙ ФАКТ САМОСТІЙНОГО ВИХОВАННЯ ДИТИНИ ВАМИ В СУДОВОМУ ПОРЯДКУ. ТАКА ПРАКТИКА ОСТАННІМ ЧАСОМ НАБИРАЄ ВСЕ БІЛЬШОЇ ПОПУЛЯРНОСТІ, ОДНАК СКАЗАТИ, ЯКІ ШАНСИ ДЛЯ ЗАДОВОЛЕННЯ РІШЕННЯ СУДУ У ВАШОМУ ВИПАДКУ, МОЖНА ЛИШЕ ПІСЛЯ З'ЯСУВАННЯ ДЕТАЛЕЙ.
НАЯВНІСТЬ ТАКОГО РІШЕННЯ ПРИНАЙМНІ НАДАЛО ПРАВА НА ВІДСТРОЧКУ."
И получить отсрочку, то она дает право выезжать?
Юрист, г. Чернигов, 6 лет опыта
Общаться в чатеАртеме!
На жаль, але наявність права на відстрочку закріплена документально, все одно не надасть гарантованої підстави для виїзду. Втім, Ви можете обгрунтовувати право на виїзд після отримання відстрочки наступним (потрібне виділив жирним).
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА
від 27 січня 1995 р. № 57 Київ
Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України
2-6. У разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов’язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому і третьому частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а також пункті 2-14 цих Правил.
Судебное решение не является подтверждением того, что я самостоятельно воспитываю ребенка?
Юрист, г. Чернигов, 6 лет опыта
Общаться в чатеАртеме!
Наявність судового рішення про визначення місця проживання дитини з Вами можливо і підтверджує даний факт, але практика показує, що цього недостаньо ні для відстрочки, ні для виїзду за кордон.
Адвокат, г. Николаев, 33 года опыта
Общаться в чатеДоброго вечора, Артеме!
На жаль це не дає Вам право на відстрочку від мобілізації, як також права на виїзд.
у дитини немає матері,
матір дитини безвісно відсутня,
матір дитини позбавлена батьківськіх прав,
у матері відібрали дитину без позбавлення батьківськіх прав.
Сам факт того, що дитина проживає з Вами, а Ви з дружиною розлучились, не буде врахований ТЦК при вирішенні питання про надання відстрочки.
Стаття 23 ЗАКОНУ УКРАЇНИ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text
надає вичерпний перелік категорій осіб, які можуть мати право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
В роз'ясненнях ДПСУ за 02.02.2023 року з цього приводу зазначається:
"Виїзд чоловіка, який самостійно виховує одну та більше дитину
За змістом п. 2-6 Правил категорії осіб, яким дозволяється виїзд за межі України, визначено частиною першою статті 23 Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зокрема, абзацом п’ятим ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено таку категорію, як жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.
Таким чином, громадяни України, які самостійно виховують хоча б одну дитину віком до 18 років, мають право виїжджати за межі України за наявності одного з таких документів:
1) свідоцтво про народження дитини (дітей);
2) свідоцтво про смерть матері дитини
або
рішення суду про позбавлення матері батьківських прав
або
рішення суду про визнання матері безвісти відсутньою
або
рішення суду про оголошення матері померлою".
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/57-95-п#Text
https://dpsu.gov.ua/ua/Peretinannya-derzhavnogo-ko...
З повагою, адвокат Айвазян.
Юрист, г. Полтава, 4 года опыта
Общаться в чатеДоброго дня!
Згідно статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.
Підтвердженням цієї підстави для звільнення є доведення, що батько/мати не здійснює виховання дитини(дітей) за певними обставинами.
Такими обставинами є:
Добровільна відмова від батьківських прав від дитини чинним законодавством не передбачена та ТЦК не приймається як підстава для звільнення.
У постанові від 13.06.2018 за результатами розгляду справи №822/2446/17 Верховним Судом викладено позицію про те, що розірвання шлюбу та встановлення місця проживання дитини з позивачем, що передбачає обов`язок батька щодо утримання та виховання дитини, не доводять факт відсутності участі матері у вихованні дитини.
Вагомим документом що підтверджує факт самостійного виховання - є рішення суду про встановлення юридичного факту, а саме здійснення самостійного виховання дитини.
На жаль, ситуація аналогічна з відстрочкою. Ви зможете перетнути кордон якщо у Вас буде рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або судове рішення про відібрання дитини у матері без позбавлення батьківських прав, або судове рішення про позбавлення матері батьківських прав.
З повагою, Дерій В.О.!
Всього доброго!
Юрист, г. Харьков, 16 лет опыта
Общаться в чатеЗДРАВСТВУЙТЕ, АРТЁМ! Учитывая беспредел, который допускают в ТЦК и СП - я бы на Вашем месте без повесток к ним не ходил.. Потому что возможно придется судиться. Учитывая судебную практику - Вы имеете право, но суды в стране разные, судьи тоже... Тут 100 % гарантии Вам никто не даст. Далее Я Вам расскажу о судебном кейсе моих коллег, которые успешно опротестовали отказ пункта пропуска через границу в выезде из Украины в ситуации, почти 1 в 1 как у Вас. Но на Вашем месте предварительно до судебных тяжб попробовал бы выехать на разных пограничных пунктах. Как вариант, пункт пропуска в г. Белгород-Днестровский уже научен судом как надо работать. Надеюсь они уяснили с 1 судебного решения.
Далее с Вашего позволения перейду на державну мову.
Місце проживання дитини визначається за місцем проживання одного із батьків, за згоди іншого з батьків. У разі спору про це - питання вирішує суд. Батьки можуть вирішити питання розподілу обов"язків по вихованю дитини і її місце проживання - шляхом укладення угоди, посвідченої нотаріусом.Жодного офіційного переліку документів, якими підтверджується одноосібне виховання дитини - не існує і вимоги щодо позбавлення прав батька / матер - це лише плід фантазії працівників ТЦК та СП, а також прикордонників.
Отже, наявність відповідного рішення суду є належною підставою для формування в голові відповідної посадової особи ТЦК та СП причинно-наслідкових зв"язків щодо того, що саме Ви утримуєте дитину, оскільки вона саме з Вами проживає.
Звертатись до суду на матір дитини щодо стягнення аліментів не потрібно при цьому.
Але можливо прийдеться в суді доводити своє право на відстрочку. Хоча скоріше ТЦК доведеться доводити зворотнє, адже Ви не зобов"язані доводити свою невинуватість в будь-чому. До будь-якої відповідальності, навіть адміністративної, Вас притягнути не можуть.
Ось візьмемо наприклад кейс моїх колег по справі № 400/271/23, Миколаївська область, м. Первомайськ.
Громадянин України звернувся до адміністративного суду з позовом до Прикордонного загону Державної прикордонної служби України, що у м. Білгород-Дністровському.
У позові він зазначив, що 23.12.2022 він протиправно не був випущений за кордон відповідачем. Причини відмови у рішенні не вказані, відповідач обмежився лише посиланням на назви законодавчих актів без зазначення конкретних статей цих законів, що могло б дати змогу розуміти причини відмови, які обов`язково мають зазначені у таких рішеннях уповноваженої особи. Згідно п.2-6 Правил перетинання державного кордону України у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у п.2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому восьмому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відповідно до абз.4 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) до 18 років. Позивач самостійну виховує доньку 2009 року, а тому не підлягає призову та має право на виїзд за кордон. При цьому, позивач вже виїжджав за кордон 10.09.2022. Під час виїзду, позивач надавав відповідачу, окрім іншого, рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 05.05.2021 у справі №484/4388/20, з мотивувальної частини якої вбачається, що він самостійно виховує доньку.
Відповідач позов не визнав, надав відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Свою позицію, відповідач аргументував тим, що з наданих позивачем документів для перетину кордону, неможливо було встановити його статус «чоловіка, який самостійно виховує дитину віком до 18 років». З наданого позивачем рішення Первомайського міськрайонного суду від 05.05.2021, це не вбачалося. На думку відповідача, такими документами могли би бути свідоцтво про смерть матері дитини, рішення суду про позбавлення матері батьківських прав, рішення суду про визнання матері безвісно відсутньої, рішення суду про оголошення матері померлою.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2023 р. по справі № 400/271/23 - Позов громадянина України до прикордонного загону №2871 Державної прикордонної служби України (вул. Війської Слави, 14,Білгород-Дністровський,Одеська область,67707 14321831) задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення інспектору прикордонної служби впс прикордонного загону №2871 від 23 грудня 2022 року про відмову громадянину України у перетинанні державного кордону на виїзд з України.
Рішення залишено в силі Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2023 р.
Наразі Верховним Судом не переглянуто. Касація на рішення не подана. Керівництво ДПС забоялося, що у разі прийняття аналогічного рішення Верховного Суду, це вже буде юридичний прецедент, обов"язковий для врахування усіма судами.
Суд у своєму рішенні зазначив, що:
Відповідно до ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.
Таким чином, законодавством України, передбачено право чоловіка, який самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років, звільнення від призову на військову службу під час мобілізації, та як наслідок цього, право на виїзд за кордон.
Також, відповідно до Правил, передбачена необхідність підтверджувати своє право на перетин кордону, окрім паспорту, іншими документами.
Але, Правилами та іншими нормативно-правовими актами не визначено, якими саме документами повинно бути підтверджений факт того, що особа самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.
При цьому, адміністративний суд поклав у основу свого рішення, преюдиційне значення Заочного рішення у цивільній справі Первомаського міськрайонного суду Миколаївської області від 05.05.2021 р. по справі № 484/4388/20, яким припинено стягнння аліментів з громадянина України на користь колишньої дружини, оскільки за інформацією прикордонної служби вказана особа виїхала за межі України і не повернулась, а відповідно до довідки органу місцевого самоврядування дитина постійно проживає з батьком і знаходиться на його утриманні.
ОТЖЕ, навіть такого рішення у мотивувальній частині якого вказано про те, що дитина проживає з батьком і знаходиться на його утриманні - ДОСТАТНЬО для визнання визначеного мобілізаційним законодавством факту самостійного виховання дитини до 18 років.
Якщо відмовляють на одному пункті пропуску - це не заважає спробувати виїхати через інший, адже на полі відсутності чіткого правового регулювання - важливе значення має особистісний фактор особи, що здійснює пропуск.
Звісно, що теоретично можуть відмовити з будь-яких надуманих підстав, чи взагалі без підстав. Ситуація щодо кордону неоднозначна і кожним прикордонним законом тлумачиться по-своєму.. залежно від думки керівника такого прикордонного загону чи навіть наявності негласних вказівок з Києва не випускати навіть дітей 16-17 річних... Нажаль це факт, що підтверджується і судовою практикою. Одні прикордонники випускають людину з одним пакетом документів, він повертається потім до України, пробує виїхати з тими ж документами вже через інший пункт пропуску і його не випускають. В той же час, суди як правило демонструють адекватність сприйняття ситуації та стають на бік людей, чиї права порушують прикордонники.
Тож у разі відмови, Вам необхідно отримати письмове Рішення про відмову у перетинанні державного кордону України, за формою, затвердженою Наказом МВС України від 05.06.2023 № 457. Це обов'язкова умова. Не видати таке рішення прикордонники не можуть, хоча судячи з практики деяких людей, можуть бути спроби ввести в оману, що таке рішення не видається. У разі відмови надати рішення можна оскаржувати такі дії посадової особи шляхом вимоги проінформувати безпосереднього керівника пункту пропуску. Так само можна фіксувати протиправні дії на диктофон телефона та / або на відео...
Крім цього, ефективним є дзвінок на гарячу лінію Адміністрації ДПС України - +38(044) 527-63-63 (міський номер для дзвінків з України та із за кордону) або на багатоканальний номер 1598 (для безкоштовних дзвінків з мережі фіксованого зв"язку або мобільних оператрів зв"язку на території України). Телефони є цілодобовими.
Також можна звернутися через Телеграм бот служби "Довіра" ДПСУ. https://t.me/DPSUkr
Ви маєте знати, що Рішення про відмову складається у 2-х екземплярах, а тому варіант, коли вам просто дають сфотографувати оригінал недопустимий. У вас має бути 1 примірник в оригіналі!!!
Обов’язково потрібно перевірити на правильність усі відомості вказані у Рішенні про відмову. Зокрема Ваші дані, дані пункту пропуску та посадової особи, яка його прийняла. У формулювання підстав відмови бажано не лізти, тому що чим кривіше воно сформульовано прикордонниками, тим краще для Вас і Вашого юриста.
Часто виникає запитання громадян чи потрібно підписувати Рішення про відому у виїзді за кордон. Це не обов’язково, але якщо Ви отримуєте свій примірник, то підписати треба і в цьому немає нічого страшного. Єдине, що з моменту отримання Рішення почнеться відлік строків на оскарження цього рішення і скаргу можна буде подати протягом 30 днів. З іншого боку, навіть якщо Рішення ви не отримуєте і відповідно не розписуєтесь на місці, то в подальшому, коли Ви отримаєте рішення і захочете подати скаргу, можуть виникнути проблеми із строками.
Адміністрація ДПСУ скоріше за все займе позицію відносно пропуску вами строку на оскарження. З цим звісно можна боротись, але це додаткова проблема яка потребуватиме багато часу на її вирішення.
Після отримання Рішення, потрібно невідкладно писати і подавати Скаргу на Рішення про відмову в перетинанні державного кордону України. Скарга подається на ім"я Начальника органу охорони державного кордону. Моя думка така, що скаргу краще писати і подавати за підтримки юриста, тому що тут важливо дуже добре обґрунтувати позицію громадянина, який має намір виїхати за кордон і переконати ДПСУ, що така позиція правильна.
Хоча, як правило, звісно нікого Ви не переконаєте, бо у них на усе одна позиція - "Вони Боги, вони праві, а всі інші - дурні і гуляти вийшли".
У випадку незадоволення Скарги начальником, потрібно оскаржувати таке рішення в судовому порядку.
Завжди раджу йти паралельно і не чекати відповіді з Державної прикорднної служби, а йти до суду. Якщо скаргу задовільнять, це може бути підставою для суду визнати факт примирення сторін. З іншого боку, Ви точно не пропустите строк оскарження, адже дуже часто в адміністративних судах скорочують строк позовної давності після досудового оскарження - з 6 до 1 місяця і потім залишають позовні заяви без розгляду - за пропущеним строком звернення.
Звісно мною описані крайні випадки, які все ж інколи трапляються. Тож краще бути обізнаним та попередньо готовим, ніж коли протиправна поведінка військовослужбовця АДПСУ застане зненацька.
Надеюсь, мой ответ поможет Вам реализовать задуманное.
С уважением, юрист Ярослав Турчин
Юрист, г. Сумы, 5 лет опыта
Доброго дня!
Вам необхідно мати ОРИГІНАЛИ ТА КОПІЇ для відстрочки та (ДЛЯ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ):
- Свідоцтва про народження на кожну дитину.( де ви записані батьком дітей)
- Договір по аліментах на дітей./рішення суду.
- Свідоцтво /рішення суду про розрив шлюбу із колишньою дружиною.( з визначенням місця проживання з батьком)
- Виписки з банку щодо сплати аліментів (необов язково). бажано
- Довідка з виконавчої служби про відсутність заборгованості по сплаті аліментів.
На дітей ,що не записані на Вас як батька , треба довідку з органу МС про те,що така дитина перебуває на Вашому повному утриманні.
якщо у рішенні суду , буде визначено проживання з вами ви самостійно зможете приймати рішення , щодо виховання дітей і їх переміщення банк і двс не треба буде) , якщо у рішенні не вказано проживання з батьком всі папери треба мати.
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію
(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, № 44, ст.416):
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text
"Стаття 23. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації
Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані:
заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
визнані відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);
жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років (такі жінки та чоловіки можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди і тільки за місцем проживання);
жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває дитина з інвалідністю, яка має будь-які види порушень функцій організму III-IV ступеня їх вираження та обмеження життєдіяльності будь-якої категорії II-III ступеня їх вираження відповідно до критеріїв встановлення інвалідності дітям, затверджених Кабінетом Міністрів України, або дитина з інвалідністю, яка має функціональні порушення в організмі та обмеження життєдіяльності, що відповідають критеріям для встановлення I чи II групи інвалідності для повнолітньої особи згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України (такі особи
можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди і тільки за місцем проживання);
жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи, до досягнення нею 23 років;
усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років (такі особи можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди і тільки за місцем проживання);
зайняті постійним доглядом за особами, що його потребують, відповідно до законодавства України, в разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України;
інші військовозобов’язані або окремі категорії громадян у передбачених законами випадках.
Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також:
здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти;
наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки;
жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа:
військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;
працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення;
осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;
осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії з утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.
Особи, зазначені в абзацах четвертому - восьмому частини другої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою.
Не підлягають призову на військову службу під час часткової мобілізації протягом шести місяців з дня звільнення з військової служби військовозобов’язані з числа громадян, які проходили військову службу за призовом під час мобілізації та були звільнені зі служби у запас (крім військовослужбовців, зарахованих на службу у військовому оперативному резерві першої черги). Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою".
З повагою,
Костянтин Гончаренко