Змінити рішення суду щодо самостійного виховання колишнього чоловіка військового

Доброго дня, Любов!

Згідно зі статтею 160 СКУ, місце проживання малолітньої дитини визначається за згодою батьків, якщо дитина не досягла 10 років. Якщо ж дитині від 10 до 14 років, вона спільно з батьками бере участь у прийнятті рішення щодо свого місця проживання. В свою чергу, дитина, якій виповнилося 14 років та батьки якої проживають окремо, самостійно приймає рішення щодо місця свого проживання.

Відповідно до частини 4 статті 157 СКУ батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим з них, хто проживає окремо від дитини.

Предметом даного договору є визначення місця проживання та дії з виховання, навчання, догляду за дитиною або поєднаних цих елементів, спрямованих на забезпечення нормального фізичного, духовного та морального розвитку дитини. Договір укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до пункту 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 для розв'язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини:

• заяву;
• копію паспорта;
• довідку з місця реєстрації (проживання);
• копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності);
• копію свідоцтва про народження дитини;
• довідку з місця навчання, виховання дитини;
• довідку про сплату аліментів (у разі наявності).

Звернення до суду відбувається шляхом подачі позовної заяви з необхідними документами Позивачем (особа, яка звертається до суду з позовною заявою, тобто той з батьків, хто бажає, щоб з ним залишилася проживати дитина) до Відповідача (той з батьків, хто проживатиме окремо від дитини).

З метою позитивного для Позивача вирішення даного спору, в суді необхідно доводити наступні обставини:

• відповідальне ставлення до своїх батьківських обов’язків
• стан здоров’я як батьків, так і дитини
• матеріальне становище батьків
• можливість забезпечення належних житлових умов
• сімейний стан батьків
• сталість соціальних зв‘язків дитини, її психологічний стан, місце навчання
• інші обставини(шкідливі звички, графіки роботи, професія і т.д.).

https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Визначення_місця_проживання_дитини

Ви повинні знати, що якщо в договорі про виховання і утримання дитини передбачений пункт про його розірвання в односторонньому порядку, Ви можете це зробити в досудовому форматі. Якщо ні, то Вам прийдеться звернутись до суду. Проте, навіть за умови розірвання договіру в односторонньому порядку,Вам все одно прийдеться подавати заяву до суду оскільки за місце проживання дитини визначено з батьком.

В будь якому разі спочатку Вам потрібно звернутись до органів опіки і піклування, за місцем проживання дитини й подати відповідну заяву, в якій викласти всі обставини, які склалися. Після рішення органів опіки та піклування можна буде подавати позов до суду про про розірвання договору та визначення місця проживання дитини.

Головне у Вашій справі зібрати якомога більше доказів, які свідчать про те, що дитина наразі проживає з Вами, а не з батьком, що вона знаходиться повністю на Вашому утриманні та виховується без участі останнього. Також раджу Вам зібрати докази щодо погроз колишнього чоловіка та його матері на Вашу адресу. Це можуть бути скріншоти повідомлень, аудіозаписи розмов тощо. Крім цього, також важливим було б залучити свідків, які підтвердять усі вищевикладені обставини. Наголошую на тому, що ситуація, яка склалася дає Вам всі підстави для зміни місця проживання дитини.

З повагою, адвокат Айвазян.

ВІтаю,

Вітаю,

Ваше питання не буде вирішено без участі органу опіки та піклування, тому розпочніть звідти.

У разі зміни обставин у відносинах між батьками визначене місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.

Проте, необхідно надати до суду докази, які б свідчили, що відбулася така зміна обставин, що з’явилися підстави для звернення іншого з батьків із новим позовом про нове визначення місця проживання дитини.

Вам треба докази того, що дитина проживає фактично з вами (висновок органу опіки та піклування), що дитиною займаєтесь саме ви (школа), що у вас є дохід для її утримання. Докази психічної неврівноваженості чоловіка, його агресивної поведінки, небажання виховувати дитину і т.д.

Погано, що є крім рішення суду ще й договір нотаріальний - читайте тепер умови його розірвання.

Але в принципі все реально, якщо орган опіки та піклування буде на вашій стороні.

Доброго дня, шановна Любов!

Дуже складна ситуація, обтяжена наявністю досить сумнівного рішення суду.

Варто знати, що звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі ж звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.

Зазначу, що Ви маєте законне право на те, щоб місце проживання дітей було визначене з Вами, але ж таке місце проживання було припускаю не без корупційних моментів визначене разом з батьком.

Будьте готові, що у разі подібних дій - на Вас можуть тиснути на роботі родичі чоловіка. Але у разі таких дій - можете сміливо натякнути, що зловживання службовим становищем може бути розцінене як корупція та вчинення розпорядницьких функцій в умовах реального конфлікту інтересів.

Крім того, зі звільненням також можна переграти, якщо органи правопорядку встановлять, що діти з батьком насправді не жили і це лише було "корупційною схемою" чи "махінацією" з метою звільнення з військової служби.

Проте, переконана, що протилежна сторона буде боротися, адже ця людина у разі чого потрапляє на нову мобілізацію. Якщо у нього діюча відстрочка, то теоретично Ви можете попередити, що у разі погроз, тиску та такого іншого - будете вимушені повідомити ТЦК після судового рішення, що у нього права на відстрчоку немає.

В іншому - збирайте докази того, що Ви виховуєте дитину і приймаєте більшу участь у житті дитини, ніж батько та інші "родичі" збоку батька... Це можуть бути свідчення та довідки із навчальних закладів (маю надію Вам не спало на думку дітей прилаштувати до себе на роботу?). Хоча спроби "вирішити питання" можуть бути збоку Вашої свекрухи і з іншими директорами навчальних закладів.

Також доказами є аудіовізуальні матеріали - відео спільного дозвілля, дитячих ранків, відпочинку, а так само фото.

Головне нічого не боятися і відстоювати свою позицію і своє право. Аж до скандалу і шуму у пресі про те, що керівниця навчального закладу зловживає службовим становищем в інтересах сім'ї та сина - "уклоніста".

Також доказами можуть бути договори та платежі за додаткові освітні чи інші послуги в інтересах дитини (гуртки, секції, медичні обстеження), свідчення сусідів, родичів, знайомів - як письмові, посвідчені нотаріально, так і усні тощо.

Дуже прикро бути в такій ситуації, але реально у таких справах треба як слідчий - підкладувати кожен день кожен чек, який може містити докази... навіть дитячі придбання у супермаркеті з датою можуть бути у сукупності доказом.

Переглядати старе рішення - скоріш за все вже не варіант. Тим більше переконана, що у цій справі замішана корупція та вирішення питання.

Крім того, відповідно до ст. 171 Сімейного кодексу України, Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Отже, переважне значення мають інтереси дитини. Якщо Ваш колишній чоловік ніде не працює, має нестабільну психіку та не здатний здійснювати виховання і утримання дитини, то явно закон має бути не на його стороні.

Відповідно до статті 160 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до статті 161 СК України, Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них.

Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.

Вам також слід враховувати, що відповідно до статті 162 СК України:

Якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.

Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров'я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам.

Особа, яка самочинно змінила місце проживання малолітньої дитини, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому, з ким вона проживала.

Тобто, Ви не можете звернутися до органу опіки та піклування, бо фактично всупереч рішенню суду змінили місце проживання дитини, хоч і переслідуючи законну мету.Тут єдиний варіант - зібрати докази без органу опіки та піклування, які б були достатньо переконливими рязом із думкою самої дитини на Вашу користь.

Вам у такому випадку треба діяти на підставі ч. 1 статті 163 Сімейного кодексу України.

Батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними.

Батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду.

Суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини і переданні її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам.

Також слід врахувати Статтю 170 СК України. Відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав

1. Суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.

У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім’ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

2. У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків.

У цьому разі орган опіки та піклування зобов'язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав.

З таким позовом до суду має право звернутися прокурор.

3. Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

4. При задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

5. Положення частин першої - третьої цієї статті застосовуються до відібрання дитини від інших осіб, з якими вона проживає.

З повагою та жіночим розумінням, адвокат Наталія Пономаренко

Вітаю Вас!

Так, наявність рішення суду та нотаріального договору ставить Вас не в кращу ситуацію. Але дійсно, потрібно заручатися підтримкою органу опіки та піклування (служби у справах дітей). Попросіть, аби вони склали Акт обстеження житлових умов для підтвердження факту спільного проживання з дитиною.

У Вас зараз є два можливі варіанти дій: отримання рішення служби у справах дітей про визначення місця проживання дитини з Вами, а бо звертатися із відповідним позовом до суду.

Відповідно до статті 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла 10 років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначається нею самою.

Згідно з чинним законодавством, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина (яка не досягла 14 років), спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Варто знати, що звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі ж звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини (до 14 років) беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них.

Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.

Вирішення спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини через орган опіки та піклування

Відповідно до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866, органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об’єднаних територіальних громад, які провадять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі забезпечення їх права на виховання у сім’ї, надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей, запобігання та протидії домашньому насильству стосовно дітей та за участю дітей.

Для розв’язання спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини один із батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини наступні документи:

заяву;

копію паспорта;

довідку з місця реєстрації (проживання);

копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності);

копію свідоцтва про народження дитини;

довідку з місця навчання, виховання дитини;

довідку про сплату аліментів (у разі наявності).

Під час розв’язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання (перебування) дитини служба у справах дітей повинна керуватися найкращими інтересами дитини з урахуванням рівних прав та обов’язків матері та батька щодо дитини.

Працівник служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини проводить бесіду з батьками та відвідує дитину за місцем проживання, про що складає акт обстеження умов проживання за встановленою формою, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи для забезпечення проведення оцінки потреб сім’ї з метою встановлення спроможності матері, батька виконувати обов’язки з виховання дитини та догляду за нею.

Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.

Рішення органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини з одним з батьків є обов’язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду.

Розгляд судами спорів про визначення місця проживання дитини

Звернення до суду відбувається шляхом подачі позовної заяви з необхідними документами позивачем (тим з батьків, хто звертається до суду з позовною заявою і бажає, щоб з ним залишилася проживати дитина) до відповідача, тобто іншого з батьків).

Позови, про визначення місця проживання дитини пред’являються в порядку цивільного судочинства до суду першої інстанції за зареєстрованим місцем проживання чи місцем перебування відповідача.

При розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов’язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Роз'яснення Міністерства юстиції України: https://minjust.gov.ua/m/rozvyazannya-sporiv-mij-b...

Успіхів. З повагою!