Задайте питання юристу

835 юристів готові відповісти зараз

Відповідь за ~15 хвилин

Задати питання на сайті

Громадянство, 30 січня 2024, питання №101072 240₴

примусове отримання громадянства Росії на окупованій території

Доброго дня!

Я проживаю майже 2 роки на території Європейського Союзу та маю робочу візу. Я народилася і прописана в місті, яке наразі окуповано РФ. Всі мої близькі родичі зараз проживають там і були змушені оформити російське громадянство. Тепер стоїть питання про переоформлення майна відповідно до законодавства Росії. Нерухомість розділена на 2 власника - мене та маму. Місцевий нотауріс сказав, що для переоформлення документів мені потрібно так само отримати паспорт Росії, чого я категорично не хочу робити. Питання полягає в наступному: які наслідки я матиму, якщо все ж таки отримаю російський паспорт, чи не втрачу я своє громадянство? Адже моя посвідка на проживання в ЄС прив'язана до українського паспорту, але кажуть, що немає виходу інакше я втрачу свою частину спадщини, якщо не отримаю російський паспорт.

Дуже дякую за відповідь та бажаю гарного дня!

Відповіді юристів (4)

    Айвазян Юрий Климентьевич
    25%

    Доброго дня, Анна!

    У разі отримання Вами поспорту РФ Ви не втратите українське громадянство.

    Справа в тім, що згідно роз'яснень ДМС України:

    Відповідно до статті 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом. Статтею 2 Закону України «Про громадянство України» передбачено, якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Разом з тим, відповідно до пункту 1 статті 19 Закону України «Про громадянство України» добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття, є підставою для втрати громадянства України. Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто. Не вважаються добровільним набуттям іншого громадянства такі випадки:

    • одночасне набуття дитиною за народженням громадянства України та громадянства іншої держави чи держав;
    • набуття дитиною, яка є громадянином України, громадянства своїх усиновителів унаслідок усиновлення її іноземцями;
    • автоматичне набуття громадянином України іншого громадянства внаслідок одруження з іноземцем;
    • автоматичне набуття громадянином України, який досяг повноліття, іншого громадянства внаслідок застосування законодавства про громадянство іноземної держави, якщо такий громадянин України не отримав документ, що підтверджує наявність у нього громадянства іншої держави.

    Положення пункту 1 частини першої статті 19 Закону України «Про громадянство України» не застосовуються, якщо внаслідок виходу з громадянства України громадянин України стане особою без громадянства. Датою припинення громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата видання відповідного указу Президента України. Громадянин України, щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання указу Президента України про припинення громадянства України користується всіма правами і несе всі обов’язки громадянина України. Щодо громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території України слід зазначити, що відповідно до частини четвертої статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства Російської Федерації не визнається Україною та не є підставою для втрати громадянства України.

    Отже, для втрати українського громадянства особі треба, як мінімум, відмовитись від нього шляхом звернення до Президента України.

    У Вашому ж випадку Вас взагалі примусово штовхають на отримання паспорту РФ, що не буде мати жодних юридично значущих з точки зору українського міграційного законодавства наслідків.

    https://dmsu.gov.ua/faq/pitannya-gromadyanstva/yak...

    Ще в одному роз'ясненні ДМСУ зазначено наступне:

    Насильницька паспортизація є незаконною та не визнається в Україні, адже суперечить принципам і нормам міжнародного права та є прямим порушенням Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни.

    Закон України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” встановлює, що будь-який акт (рішення, документ), виданий на тимчасово окупованій території незаконними органами, є недійсним і не створює правових наслідків (крім актів, які засвідчують народження, смерть, укладання та розірвання шлюбу, наразі вони беруться до уваги судами України). Крім того, зазначеним Законом встановлено, що примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства російської федерації не визнається Україною та не є підставою для втрати громадянства нашої держави.

    https://dmsu.gov.ua/news/dms/12953.html

    З повагою, адвокат Айвазян.

    Корнійчук Євген Іванович
    25%

    Доброго дня. Якщо склалися такі умови, що поробишь.Якщо ви отримаєте Російське громадняство це не позбавляє вас Українського. На территорії Уркаїни ви будете вважатися громадянином України, і на вас будуть діяти всі відповідні закони. що ви отримаєте громадняство агресора не буде вважатися злочином.

    Ось стаття Правозахиснків від Право на захист на цей рахунок.

    Хоча така позиція, ймовірно, стосується всіх громадян/-ок України, які набудуть громадянства держави-агресора, втім такий підхід матиме непропорційний негативний вплив на громадян України, що мешкають на тимчасово окупованих територіях України через практики примусової паспортизації, які запроваджує держава-окупант ще з 2014 року.

    Цілком погоджуючись із тезою, що документування паспортами РФ є свідомою політикою країни-агресора і що це злочин, вважаємо, що теза про необхідність притягнення до кримінальної відповідальності людини, яка такий паспорт отримує, є небезпечною та може бути використана російською пропагандою для додаткового залякування мешканців окупованих територій.

    По-перше, встановлення відповідальності за отримання паспортних документів окупаційних органів суперечить відповідній політиці держави в цій сфері.

    Від початку збройної агресії Російської Федерації у 2014 році Україна послідовно відстоювала позицію невизнання громадянства країни-агресора, набутого на окупованих нею територіях України. Відповідну політику держави щодо невизнання будь-якого громадянства на окупованих територіях закріплено і в стратегічних документах, що визначають політики реінтеграції та деокупації. Та й сама логіка слідчої практики з 2014 року визначає таку паспортизацію як злочин країни-агресора, а наших громадян – як жертв такого злочину, а не злочинців.

    11 липня 2022 року президент Російської Федерації видав указ, який передбачає спрощений порядок надання російського громадянства для всіх громадян України.

    У відповідь на це МЗС України випустило заяву, відповідно до якої паспортизація українських громадян є юридично нікчемною та не матиме правових наслідків для України. “Натомість Росія використовує спрощену процедуру видачі паспортів для затягування зашморгу на шиях мешканців тимчасово окупованих територій нашої держави, змушуючи їх брати участь у злочинній діяльності окупаційних адміністрацій та російської загарбницької армії”, – йдеться в заяві МЗС України. Отже, можна стверджувати, що Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України та Міністерство закордонних справ України мають діаметрально протилежні погляди на паспортизацію паспортами громадян РФ.

    Крім цього, згідно зі статтею 9 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, будь-які органи, їхні посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їхня діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені в порядку, не передбаченому законом, а будь-який акт (рішення, документ), виданий такими органами та/або особами, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення кримінальної відповідальності за отримання паспортного документа держави-агресора або незаконних органів влади створює правові наслідки видавання такого документа – притягнення до відповідальності особи, яка його отримала. Це суперечить політиці невизнання створених на тимчасово окупованих територіях органів і руйнує один з основних принципів політики держави щодо правового режиму на окупованих територіях.

    По-друге, факт добровільності набуття громадянства РФ на окупованій території є більш ніж сумнівним. Російська Федерація вже тривалий час на тимчасово окупованій території провадить практики примусової паспортизації українських громадян, які там проживають. Втім, Кримінальний кодекс України містить доволі вузьке визначення того, що може вважатися примусом. Зокрема, Кримінальний кодекс передбачає фізичний та психічний примус і визначає, що в разі застосування фізичного примусу, який позбавляє особу, до якої він застосовується, фізичної можливості вчинити на власний розсуд, кримінальна відповідальність особи повністю унеможливлюється.

    Відповідальність за діяння, вчинені під фізичним примусом, який не позбавляє особу фізичної можливості вчинити на власний розсуд, або ж під психічним примусом, вирішується за правилами крайньої необхідності, а саме – відповідальність за завдавання шкоди настає тільки в разі перевищення меж крайньої необхідності, тобто якщо заподіяна шкода є більшою, ніж відвернена шкода.

    Громадянам України, що перебувають на окупованих територіях, відмовляють у видаванні гуманітарної допомоги та пенсії, у проведенні адміністративних послуг у разі відсутності російського паспорта, а також погрожують звільненням. Практика трактування крайньої необхідності доводить, що отримання російського паспорта громадянами України, щоб зберегти роботу або ж перереєструвати бізнес, який можуть “націоналізувати”, може вважатися перевищенням меж крайньої необхідності.

    Варто зазначити, що зміна громадянства у визначений законодавством спосіб не є суспільно небезпечним діянням і не може вважатися кримінальним правопорушенням, оскільки є реалізацією конституційного права, передбаченого статтею 25 Конституції України, яке не може бути обмежене навіть в умовах воєнного стану. Встановлення кримінальної відповідальності саме за набуття громадянства іншої держави, навіть якщо йдеться про громадянство держави-агресора, є обмеженням права змінити громадянство.

    Кирда Вячеслав Володимирович
    25%

    Вітаю Вас!

    Я проживаю майже 2 роки на території Європейського Союзу та маю робочу візу. Я народилася і прописана в місті, яке наразі окуповано РФ. Всі мої близькі родичі зараз проживають там і були змушені оформити російське громадянство. Тепер стоїть питання про переоформлення майна відповідно до законодавства Росії. Нерухомість розділена на 2 власника - мене та маму. Місцевий нотауріс сказав, що для переоформлення документів мені потрібно так само отримати паспорт Росії, чого я категорично не хочу робити. Питання полягає в наступному: які наслідки я матиму, якщо все ж таки отримаю російський паспорт, чи не втрачу я своє громадянство? Адже моя посвідка на проживання в ЄС прив'язана до українського паспорту, але кажуть, що немає виходу інакше я втрачу свою частину спадщини, якщо не отримаю російський паспорт.

    Ви не втратите громадянство України. Українське законодавство в цьому випадку доволі чітке. Ще з 2014 року була напрацьована певна практика – закон «про тимчасово окуповані території», де чітко зазначено, що Україна не визнає будь-які документи, видані на окупованій території. Окрім тих документів, які необхідні для визнання факту народження, смерті або реєстрації шлюбу. Російські окупаційні паспорти не визнаються і тому жодної кримінальної відповідальності за їхнє отримання настати не може для людей. В цьому плані вони повністю убезпечені.

    Злочином може бути сам факт співпраці з окупантами, але як Ви розумієте, це все потрібно довести, що вже не є простим.

    Наприклад, у прокуратурі АРК розповіли, що паспорти, видані окупаційною владою, не визнаються Україною. Проте громадяни, які отримали їх вимушено, не несуть кримінальної відповідальності та не будуть позбавлені українського громадянства.

    "...Примусова паспортизація громадян України – практика держави-агресора, яка розпочалась у Криму та продовжується на інших окупованих територіях. Це своєрідний формальний спосіб легітимізувати подальшу збройну агресію РФ проти України під приводом захисту "російських громадян".

    Зазначається, що відсутність права на медичний захист, соціальну допомогу, неможливість працевлаштування, переслідування з боку окупаційної влади, загроза примусової депортації – усе це, фактично, не залишає людям права вибору і змушує до отримання громадянства РФ.

    "Такі дії з боку держави-агресора, безумовно, є елементом системного тиску на українців, які вимушені жити в окупації, а також суперечать принципам і нормам міжнародного права..."

    Успіхів. Всього доброго Вам. З повагою.

    Турчин Ярослав Александрович
    25%

    Вітаю Вас, шановна!

    Не треба розповідати казки про примусове оформлення громдянств! Ніхто нікого не силує і паспорти в домівку не підкидає. В жодній країні світу. Розповіді про зворотнє - намагання виправдати себе і нічого іншого. Так, створюються певні умови за яких вигідно отримувати або є потреба в цьому. Саме так діяли в Криму і не дуже порядні політики, які зараз в Києві щось розповідають, а самі тихцем отримали російський паспорт в 2014 році, а також мають на руках паспорти ще кількох країн.

    Україна не має бути заручником вигоди від отримання хитрими співгромадянами двох паспортів та спроб їх використання для отримання фінансового зиску в двох країнах. Неможливо дуже довго сидіти на двох стільцях. Кожен громадянин має визначитись з ким він і де він. В тому числі нести ризики втрати майна і (або) прав на нього. Не подобається? - Багатьом знаєте теж не подобається іти служити в армії по мобілізації, слухаючи розповіді громадян як їх змусили отримати російський паспорт. Якби одне одному не брехали і були відверті, можливо цього всього і не було б в країні та світі.

    Не переживайте. Ніхто ніколи про Ваш паспорт не дізнаєтесь. Можете як і інші хитрі співгромадяни використовувати обидва паспорти, коли і де вигідно.

    Крім того, це не правда, що майно обтяжене необхідністю мати громадянство країни. Не пригадую, щоб у законодавстві РФ були такі норми. Так, є певні виключення. Наприклад нерухомість та земелька на Південному березі Криму, яку дуже полюбляли отримувати вітчизняні судді, прокурори, політики - так, для володіння нею треба мати паспорт громадянина України, адже ті землі віднесли до прикордонної охоронної смуги. Щодо землі. Не щодо квартир. Тож це цілковита нісенітниця - необхідність оформлення паспорту для того, аби не втратити право власності. Ви можете взагалі працювати десь в Еквадорі за контрактом на оборонному підприємстві і не знати про те, що десь щось відбулося. Тож хто забере у Вас частку будинку? - Ніхто.

    Якщо прям так переживаєте за квартиру, можете переоформити дарчу на матір, але для цього Вам потрібна її присутність в Європі чи іншій країні, нотаріусів якої визнають в РФ.

    В будь-якому разі ніякі паспорти для збереження права власності ніде не потрібні.

    Щасти Вам!

    З повагою, юрист Ярослав Турчин (м. Гамбург, Німеччина)


Схожі питання


Кодекси Україна

Кодекс України з процедур банкрутства Кодекс цивільного захисту України Кримінальний процесуальний кодекс України Митний кодекс України Повітряний кодекс України Податковий кодекс України Кодекс адміністративного судочинства України Цивільний процесуальний кодекс України Кримінально-виконавчий кодекс України Господарський кодекс України Цивільний кодекс України Сімейний кодекс України Земельний кодекс України Кримінальний кодекс України Водний кодекс України Кодекс торговельного мореплавства України Про надра Лісовий кодекс України Господарський процесуальний кодекс України Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 213 - 330) Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-21) Житловий Кодекс Української РСР Європейський кодекс соціального забезпечення Бюджетний кодекс України