Перелік законів та нормативно правових актів для конфронтацій з представниками ТЦК

Вітаю Вас!

Раджу Вам опрацювати наступні нормативно-правові акти або окремі його частини, шо стосуються Вашого питання:

Конституція України.

Кодекс України про адміністративні правопорушення

Закон України "Про національну поліцію".

Постанова Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 "Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів"

Постанова Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1455 "Про затвердження Порядку встановлення особливого режиму в’їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан"

Постанова Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1456 "Про затвердження Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану

Постанова Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 54 "Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки"

Рішення Конституційного суду України № 1-9/2012 від 20.01.2012 р.

А взагалі, маю розроблену пам'ятку для своїх клієнтів про алгоритм дій під час перевірки документів у особи під час дії воєнного стану.

З повагою!

Доброго дня, ось ознакомьтесь з рішення суду про виправдання за ухилення від мобілізації. Тут ви знайдете всі з силку на закони, та їх аргументування.

Єдиний державний реєстр судових рішеньhttps://reyestr.court.gov.ua/Review/112988151

Доброго дня, Юрію!

Конституція України:

Стаття 19. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Стаття 29. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 32 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський має право вимагати в особи пред’явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках:

1. Якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи, або самовільно залишила місце для утримання військовополонених;
2. Якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення;
3. Якщо особа перебуває на території чи об’єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю;
4. Якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо;
5. Якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події;
6. Якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об’єктом вчинення правопорушення.

Механізм перевірки документів в осіб під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану визначено Порядком перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1456.

Перевірка документів в осіб здійснюється лише після введення воєнного стану в межах території та у строки, зазначені в Указі Президента України про введення воєнного стану, на підставі наказу військового командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення). Зазначеним наказом призначається комендант, визначаються його завдання, повноваження із забезпечення єдиного управління визначеними силами та засобами Держспецтрансслужби, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Національної поліції, СБУ, ДПС, ДМС, ДСНС, військових адміністрацій (у разі їх утворення) та координації їх дій під час здійснення заходів особливого режиму.

Право на проведення перевірки документів в осіб надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта.

Уповноважена особа має право вимагати в особи пред’явлення нею документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, у таких випадках:

• якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи, або самовільно залишила місце для утримання військовополонених;;

• якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення;

• якщо особа перебуває на території чи об’єкті із спеціальним режимом;

• якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином не можливо;

• якщо особа перебуває в місці вчинення кримінального, адміністративного правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події;

• якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об’єктом вчинення правопорушення;

• порушення особою відповідних заборон, введених на території, де запроваджено правовий режим воєнного стану (пункт 7 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1456).

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов’язаний:

1. Назвати своє прізвище, посаду, службове звання;
2. Пред’явити своє посвідчення на її вимогу;
3. Дати можливість ознайомитися із наявною там інформацією;
4. Поліцейський не зобов’язаний передавати особі своє посвідчення, а повинен тримати його у своїх руках.

У разі відмови пред’явити своє посвідчення, особа має право одразу зателефонувати на номер "102", викликавши наряд поліції (можливо це самозванці) або на номер "гарячої лінії" Міністерства внутрішніх справ України - 1536.

https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Підстави_для_перевірки_документів_у_громадян_працівниками_поліції

У пункті 9 Постанови КМУ «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» від 23 лютого 2022 р. №154 передбачені завдання ТЦК та СП. Повноважень щодо затримання особи чи примусового приводу даною Постановою не передбачено.

Тому безпідставно затримувати особу та примусово доставляти до ТЦК та СП уповноважені особи не мають права. При цьому відповідно до абзацу 36 п.9 вищезазначеної Постанови уповноважені особи ТЦК та СП можуть звертатись до органів Національної поліції України щодо доставленні відповідних осіб до ТЦК та СП.

Адміністративне затримання провадиться органами або уповноваженими особами відповідних органів визначених в ст. 262 КУпАП, а саме:

1. Органами внутрішніх справ (Національною поліцією).

2. Органами прикордонної служби.

3. Старшою у місці розташування охоронюваного об'єкта посадовою особою воєнізованої охорони.

4. Посадовими особами Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

5. Органами Служби безпеки України.

6. Посадовими особами органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів.

7. Посадовими особами, уповноваженими на те центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Стаття 146 ККУ. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини.

1. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини -

караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі діяння, вчинені щодо малолітнього або з корисливих мотивів, щодо двох чи більше осіб або за попередньою змовою групою осіб, або способом, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або таке, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань, або із застосуванням зброї, або здійснюване протягом тривалого часу, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, або такі, що спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

Відповідно до п. 56 Постанови КМУ «Про затвердження Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом» від 21 березня 2002 р. №352 оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

На даний момент існує чотири види повісток:

- Повістка, яка вручається з метою уточнення облікових даних;

- Повістка на проходження військово-лікарської комісії;

- Повістка на строкову військову службу;

- Мобілізаційне розпорядження.

Вручення повісток проводиться через уповноважених на те осіб, зокрема через:

• представників органів місцевого самоврядування;

• керівників підприємств, установ, організацій, незалежно від підпорядкування і форми власності;

• представників закладів освіти;

• посадових осіб районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Повістка повинна містити:

- назву «ПОВІСТКА»;

- ПІБ військовозобов'язаного;

- адресу місця реєстрації або місця фактичного проживання військовозобов'язаного;

- номер повістки;

- номер і дату розпорядження ТЦК та СП про необхідність явки військовозобов'язаного;

- дату, час і адресу ТЦК та СП для явки військовозобов'язаного;

- найменування посади та ініціали (ініціал власного імені) і прізвище керівника ТЦК та СП, який видав повістку;

- підпис керівника ТЦК та СП, що видав повістку;

- дату видачі повістки;

- мокру печатку ТЦК та СП, посадова особа якої видала повістку.

Повістка має виписуватися завчасно (зокрема в приміщенні ТЦК та СП) на підставі розпоряджень територіального центру комплектування та соціальної підтримки та підписується його керівником. На підставі вищезазначеного, уповноважені особи мають право вручати завчасно заповнені повістки, а не заповнювати їх перед врученням. Повістка має бути вручена особисто або уповноваженими особами повинен бути складений акт про відмову від отримання повістки із підписами уповноважених осіб та свідків. Вищезазначене підтверджується Постановами Верховного Суду від 14.12.2021 року у справі №761/8429/16-к та від 28.01.2020 року у справі № 759/5435/16-к.

У випадку, коли про отримання повістки розписались дружина, батьки, сусіди чи інші особи повістка є неналежно врученою. Якщо повістка була видана не особисто і на ній немає підпису, отримувач може не з'являтися до ТЦК та СП.

Крім цього, передбачено випадки коли можливо відмовитись від отримання повістки. Зокрема у разі:

• якщо у документі вказані неправильні дані особи

• повістку вручає не уповноважена для цього особа;

• немає печатки /підпису комісара ТЦК та СП.

У такому разі співробітник ТЦК та СП повинен скласти акт про відмову від отримання повістки у присутності свідків.

При цьому необхідно зазначити, що незначна помилка у повістці не є поважною причиною відмови від отримання повістки або неприбуття у ТЦК та СП у розумінні вимог чинного законодавства, та у випадку неявки може настати адміністративна відповідальність, а за наявності відповідних підстав і кримінальна відповідальність.

Чинним законодавством не визначено місце, де повинна вручатися повістка, тому фактично її можуть вручити в будь-якому місці, в парку, на блокпостах, на вулиці чи іншому публічному місці.

https://jurliga.ligazakon.net/news/224413_poryadok...

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня, шановний Юрій!

Нажаль, у разі зіткнення з більшістю представників ТЦК Вам не допоможуть ніякі цитати законів, Конституції і підзаконних актів, бо вони в принципі то чхати хотіли на закон та за своїм фаховим і інтелектуальним рівнем (особливо ті, кого послали бродити по вулицям і "ловити як собак" "рекрутів", що мало місце у 18 столітті).

Це рівносильно, що перед ворожим солдатом вийти і почати цитувати приписи Женевської конвенції щодо правил ведення війни. Допоможе? - Ні. Бо завдання у ворожого солдата інше, а саме вбивати на полі бою. Так само і у ТЦК завдання не вислуховувати Вас і не забезпечувати законність, а постачати "м'ясо" за планами мобілізації. І хоча ТЦКшники умовні солдати, але як кожна людина у формі вони звикли виконувати наказ будь-якою ціною, чхаючи на закон і таке інше.

Тому, незважаючи на публічні висловлювання Головнокомандувача ЗСУ генерала Залужного, якому теоретично підпорядковані ТЦК, що військовий не має жодного права навіть пальцем торкатися до цивільного населення.

Але військовослужбовці ТЦК, спільно з псевдовійськовослужбовцями-уклоністами з ТрО (підрозділи Територіальної оборони), командири яких, як то пан Стуженко, закликають уклоністам стріляти по колінам, являючись самі ухилянтами від реальної військової служби, виловлюють на вулицях людей, щоб відправити замість себе на війну. При цьому застосовується і сила, і зброя, і погрози. І закон тут вже ні до чого, бо на війні діє право сильного, а не закон.

В мережі інтернет дуже багато відеороликів від адвокатів, юристів та правозахисників як себе вести з ТЦК. І жоден з них не каже, що треба цитувати закон.

Погоджусь з колегами - адвокатами з таких відео, що найлегший варіант - не сперечатися, взяти повістку, викинути її до найближчого смітника й іти собі далі. Ви їм нічого не доведете всеодно. Власне як і патрульній поліції, якщо у них завдання скласти на Вас протокол.

Якщо ж Ви уже є у їх напівлегальних базах розшуку та Вас силоміць будуть тягти з пропозицією "проїхати до ТЦК", тут все залежить вже від Вашої швидкості та як гарно Ви складали у школі нормативи по фізичному вихованню з бігу. Якщо вони вирішили порушити закон, то змусити їх не порушувати закон і не діяти силою може лише інша сила, співгромадяни, які в окремих містах вже почали відбивати юнаків від подібних дій ТЦК, відеозйомка та фіксакція порушень.

В такій ситуації більшість людей в країні. Не ходіть по вулицях з ризиком отримати повістку чи бути скрученим ТЦК. У новому законопроекті по мобілізації влада планує виправити усі можливі шпарини, які є для ухилення від мобілізації. З цим треба змиритися нарешті психологічно і вирішити як діяти далі. Ігри з владою закінчились. Сотні тисяч, якщо не мільйони чоловіків в такій ситуації. А зараз до них ще додадуться люди у віці від 24 до 27 років, які відчували себе у безпеці і для призовних комісій є самим ласим шматком, бо фізично здатні витримувати фізичні навантаження.

Вибачте, що не написала Вам купу цитат із законів, бо це не практично і не має при зустрічі з ТЦК жодного значення. Свої права переконана Ви і так знаєте. Якщо ні - то матеріалів в інтернеті на цю тему купа. А ТЦК свої права і обов'язки не знає і не хоче знати. І не буде знати, поки їх не буде крутити Військова служба правопорядку з військовою прокуратурою або Нацполіція.

З повагою, адвокат Наталія Пономаренко

Доброго дня, Юрій!

Працівники Нацполіції та ТЦК мають право перевіряти документи у воєнний час, але на підставі таких причин, вказаних у пункті 7 Постанови КМУ № 1456:

• якщо особа має зовнішні ознаки, схожі на ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи;
• якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення;
• якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом;
• якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо;
• якщо особа перебуває в місці вчинення кримінального, адміністративного правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події;
• якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об`єктом вчинення правопорушення;
• порушення особою відповідних заборон, введених на території, де запроваджено правовий режим воєнного стану.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону України Про Національну поліцію, звертаючись до особи для перевірки документів поліцейський зобов’язаний:

• Назвати своє прізвище, посаду, службове звання;
• Пред’явити жетон, своє службове посвідчення, копію наказу коменданта на її вимогу;
• Дати можливість ознайомитися із наявною там інформацією;
• Поліцейський не зобов’язаний передавати особі своє посвідчення, а повинен тримати його у своїх руках.
• Назвати підставу визначену у пункті 7 Порядку перевірки.

За пунктом 5 Постанови КМУ № 1456 поліцейські та працівники ТЦК мають пред’явити на вимогу наказ коменданта про право на перевірку документів, в якому вказане прізвище особи, яка здійснює перевірку.

Представники ТЦК мають пред’явити:

• Службове посвідчення ТЦК, яке підтверджує, що вони саме ті, хто вказаний в наказі коменданта про перевірку документів;
• Наказ коменданта щодо перевірки документів;
• Наказ або розпорядження ТЦК яким уповноважено зазначених осіб на вручення повісток (вручити повістку можливо будь де, але тільки уповноваженою на те особою);
• Назвати підставу визначену у пункті 7 Порядку перевірки.

При вищезазначених умовах чоловік повинен виконати законні вимоги представників поліції/ТЦК та пред`явити документи для перевірки. У протилежному випадку така вимога буде незаконною і чоловік має право відмовитися від її виконання. Якщо працівники поліції чи ТЦК будуть діяти з перевищенням службових повноважень (наприклад, застосовуватимуть фізичну силу), то необхідно звертатися до Державного бюро розслідувань.

Відповідно до ст.19 Конституції України: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Лише сама відсутність документів не є підставою для проведення обшуку чи затримання.

Існує три основні процедури здійснення одного заходу (огляду особи) залежно від процесуального порядку:

1. поверхнева перевірка – візуальний огляд особи/речей особи, яка не підозрюється у вчиненні адміністративного/кримінального правопорушення, проте існує достатньо підстав вважати, що вона має при собі річ, обіг якої заборонено чи обмежено або становить загрозу життю чи здоров’ю такої особи або інших осіб (стаття 34 Закону України «Про Національну поліцію»);
2. особистий огляд і огляд речей особи – застосовується до особи, щодо якої є відомості про вчинення нею адміністративного правопорушення або затриманої за його вчинення (наприклад, огляд перед поміщенням до кімнати для затриманих і доставлених (КЗД) (стаття 264 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП);
3. особистий обшук/обшук особи – застосовується до особи, затриманої через підозру у вчиненні кримінального правопорушення або особи, яка бере участь у проведенні обшуку житла або іншого володіння особи (частина восьма статті 191, частини третя, шоста статті 208, частина п`ята статті 236 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України)).

Ці процедури не є альтернативними, тобто їх не можна застосувати на власний розсуд, а чітко регламентовані законодавством і повинні застосовуватись за умов і на підставах, що чітко ним визначені.

Поверхнева перевірка – це один із превентивних заходів, тобто дії, що мають не допустити злочин чи неправомірну поведінку.

Що це означає? Що у поліцейського є підстави вважати, що ви при собі маєте заборонений предмет, що загрожує життю чи здоров’ю (наприклад, зброя, наркотики, легкозаймисті речовини, саморобні піротехнічні засоби тощо).

Підстави мають бути реальними: наприклад, плями крові на одязі, неадекватна поведінка або ви у стані сп’янінні. Їх правоохоронець повинен чітко озвучити до початку перевірки.

Як її проводять? По поверхні вашого одягу проводять рукою або спеціальним приладом і візуально оглядають речі. Вміст наплічника чи сумочки ви маєте показати особисто, ритися там правоохоронці не мають права.

Під час поверхневої перевірки працівнику поліції заборонено:

• самостійно ритися у ваших кишенях та речах;
• використовувати силу (навіть якщо відмовляють показувати речі);
• погрожувати чи психологічно тиснути;
• робити будь-що інше, що принижує гідність людини.

Проводити поверхневу перевірку може поліцейський однієї з вами статі. Ця процедура не передбачає фіксації у протоколі та залучення понятих.

Поверхнева перевірка – це добровільна дія. Якщо ви відмовитеся, то оглянути ваші речі можна буде лише під час особистого огляду або обшуку. Підстава – фіксація конкретного адміністративного або кримінального правопорушення.

У чому особливість особистого огляду?

• Поліцейський може досліджувати вміст кишень, частин одягу, речей;
• Участь щонайменше двоє свідків (понятих);
• Фіксація процедури у протоколі;
• Обшук фіксується на камеру.

Чи правомірно затримувати людину?

Тільки у випадку адміністративного правопорушення (адміністративне затримання) або за підозрою вчиненні злочину (у порядку кримінального провадження).

Так, відповідно до ст.ст. 260-261 КУпАП у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов’язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення осіб від керування транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Про адміністративне затримання складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім’я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмовлення затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це.

Про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляються її родичі, а на її прохання також власник відповідного підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.

Органи (посадові особи), правомочні здійснювати адміністративне затримання, про кожний випадок адміністративного затримання осіб інформують у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, крім випадків, якщо особа захищає себе особисто чи запросила захисника.

Раджу звернути увагу на підстави для відстрочки, наведені в ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Всього найкращог!

Юрій!

Конституція України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%...):

Стаття 19. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 32. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Закон України "Про Національну поліцію" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19#Text):

Стаття 7. Дотримання прав і свобод людини

1. Під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Стаття 8. Законність

1. Поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Стаття 18. Основні обов’язки поліцейського

1. Поліцейський зобов’язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов’язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов’язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків;

Згідно ч. 3 ст. 307 Цивільного кодексу України зняття фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом.

З приводу кримінальної відповідальності за втручання в приватне життя особи, то така стаття дійсно існує, а саме ст. 182 Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу або незаконна зміна такої інформації.

Вказаними нормами передбачається захист фізичної особи від протиправного посягання на її приватне життя, де така особа виступає як громадянин, а не особа, яка здійснює державні чи владні державні функції.

В той же час нормою ст. 34 Конституції України передбачено право кожного вільно збирати, використовувати та поширювати інформацію.

Таке право може бути обмежено законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

В своєму Рішенні 1-9/2012 від 20.01.2012р. Конституційний суд України визначив інформацію про особу, яка може бути конфіденційною: до конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я, а також адреса, дата і місце народження, відомості про майновий стан та інші персональні дані.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про інформацію» конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Недарма Законом України «Про інформацію» суб’єктів владних повноважень виключено з переліку, оскільки зазначені особи мають спеціальний статус, їх діяльність викликає значний інтерес звичайних громадян, які в тому числі мають право контролювати виконання функцій держави зазначеними особами.

Більше того, стаття 21 Закону України «Про інформацію» має виключення із правил з приводу інформації, яка не може бути віднесеною до конфіденційної.

Не може бути віднесено до конфіденційної інформації інформація про факти порушення прав і свобод людини, а також про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України 1-9/2012 від 20.01.2012р. суд зазначив наступне: Вирішуючи питання щодо конфіденційності інформації про особу, яка займає посаду, пов’язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, та членів її сім’ї, Конституційний Суд України виходить з такого, що належність інформації про фізичну особу до конфіденційної визначається в кожному конкретному випадку. Перебування особи на посаді, пов’язаній зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, передбачає не тільки гарантії захисту прав цієї особи, а й додаткові правові обтяження. Публічний характер як самих органів — суб’єктів владних повноважень, так і їх посадових осіб вимагає оприлюднення певної інформації для формування громадської думки про довіру до влади та підтримку її авторитету у суспільстві.

Підсумовуючи своє рішення КСУ вирішив: в аспекті конституційного подання положення частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України слід розуміти так:

— інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов’язані з особою та членами її сім’ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов’язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною.

Отже, у випадку порушення з боку правоохоронних органів прав особи, така особа має право фіксувати такі порушення, оскільки фото та відеофіксація факту неправомірних дій, в тому числі перевищення своїх повноважень з боку правоохоронних органів може бути доказом в суді.

Всього найкращого!