Право на житло, якщо хазяїн не проживає в країні

Вітаю Вас.

Ні, дана людина, хоч вона там проживе 100 років і сплачуватиме комунальні послуги, не набуде жодного права, навіть 1/100 на нерухомість. Вона є Вашою власністю до того моменту, коли Ви переоформите її на іншу особу за власною волею. Тому не хвилюйтеся.

З повагою!

Доброго дня, ні це не можливо. Оренда, або реєстрація за адресою не дає підстав для набуття права власності. Тому не хвилюйтеся, без вашої участі, ні які маніпуляції з майном не можливе.

ВІТАЮ ВАС, пані МАРИНА!

А на якій підставі людина проживає у житлі? Ви їй надали на це письмовий дозвіл?

Якщо ні, то жодного права у такої особи на чужу власність немає.

В теорії є таке поняття як "набувальна давність".

Набувальна давність – це один із способів набуття права власності на чуже майно особою, яка добросовісно заволоділа цим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п’яти років, земельною ділянкою — протягом 15 років.

Статтею 344 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п’яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності.

Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування.

Право власності за набувальною давністю базується на умовах, сукупність яких чітко визначена частиною 1 статті 344 Цивільного кодексу України. До цих законодавчих умов належить такі види володіння особою майном як своїм власним:

• добросовісне володіння;
• відкрите володіння;
• безперервне володіння;
• тривале володіння;
• наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт;
• законність об`єкта володіння;
• відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Добросовісне володіння майном означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіння річчю є незаконним. Встановлення добросовісності залежить від підстав набуття майна. Добросовісність означає фактичну чесність суб’єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов’язків. При вирішенні в судах спорів про набувальну давність враховується добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.

Володіння визначається відкритим якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні.Володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховання цього майна.

Володіння визначається безперервним якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Тривалість володіння передбачає, що має закінчиться визначений у законодавстві строк, що розрізняється залежно від речі (рухомої чи нерухомої), яка перебуває у володінні певної особи, і для нерухомого майна складає десять років.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном.

За відсутності будь-якої з перерахованих умов не можливо набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.

Право володіння чужим майном – це речове право особи, яка фактично тримає у себе майно, що належить на праві власності іншій особі.Суть права володіння полягає у тому, що особа, яка фактично утримує у себе чужу річ не є її власником, однак ставиться до неї як до своєї, і вважає, що їй належить можливість здійснювати усі правомочності власника.

Відповідно до ч. 1 ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам.

Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Згідно 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

ОТЖЕ, для того, щоб не було можливо говорити про фактичне володіння Вашою квартирою сторонньою особою, необхідно, щоб Ви як власник проявляли інтерес до свого майна, вчиняли відповідні дії по оплаті комунальних платежів хоч інколи, тощо.

В іншому випадку незважаючи на факт власності, такі речі можуть бути реалізовані такою особою за набувальною давністю.

Проте, поки що Вас захищає правова позиція Верховного Суду щодо цього питання.

У справі № 552/1354/18. від 28 квітня 2020 року Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду виклав свою правову позицію стосовно належного позивача у справі про набуття права власності за давністю володіння, зазначивши, що позов про визнання права власності за набувальною давністю не може заявляти особа, яка володіє ним за волею власника і завжди знала, хто є власником цього майна. Володіння є добросовісним, якщо особа не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17 (провадження № 12-291гс18), а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18), від 27 червня 2019 року у справі № 175/2338/16-ц (провадження № 61-2017св18) та в постанові Верховного Суду від 22 лютого 2021 року № 607/21758/19 (провадження № 61-18513св20).

З повагою, юрист Ярослав Турчин (м. Гамбург, Німеччина)

Доброго дня, Марина!

Окрім Вас права на дану нерухомість немає жодна інша особа, допоки Ви не приймете рішення щодо переоформлення права власності на нерухомість.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Стаття 319 ЦК України зазначає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом .

Згідно зі статтею 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, у Вас немає жодної підстави щодо хвилювання з цього приводу.

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня.

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно зі ст.346 ЦК України право власності припиняється у разі:

1) відчуження власником свого майна;

2) відмови власника від права власності;

3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;

4) знищення майна;

5) викупу пам'яток культурної спадщини;

6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону;

7) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника;

8) реквізиції;

9) конфіскації;

10) припинення юридичної особи чи смерті власника;

11) визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Ст.348 ЦК України визначає в яких випадках право власності особи на майно, яке не може їй належати, може бути припинено. Зокрема, якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом.

Якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, на набуття якого за законом, який був прийнятий пізніше, потрібен особливий дозвіл, а в його видачі цій особі було відмовлено, це майно підлягає відчуженню у порядку, встановленому ч.1 ст.348 ЦК України.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Вам немає про що турбуватися.

Доброго дня!

Не хвилюйтесь, ніхто не матиме права на Вашу квартиру, якщо він лише там проживає. Навіть, якби людина була прописана в даній квартирі, а всі правовстановлюючі документи оформлені на Вас - реєстрація місця проживання не дає жодного права на отримання у власність квартири чи її частки.

Головний ризик у Вашому випадку - якщо у даній квартирі проживає недобросовісна людина, вона незаконно може здавати її в оренду без Вашого відома.

Щоб цього не допустити - Вам з проживаючою людиною потрібно укласти договір оренди та заборонити вселяти інших осіб або оформити довіреність на Вашого представника, який виселить дану людину з Вашого житла, при необхідності змінить замки та буде доглядати за квартирою.

Висновок: якщо людина просто проживає в квартирі - вона не матиме право власності на неї. Якщо Ви даній людині довіряєте - тоді ніяких дій вчиняти не потрібно. Проте, якщо у Вас виникли сумніви щодо добросовісності даної особи, Ви можете укласти з нею договір оренди та передбачити умови її проживання.

З повагою, юрист Дерій В.О.!