Відстрочка по навчанню

ВІТАЮ ВАС, пане СЕРГІЙ! Навіть, якщо це не шахрайська схема, а реальний іноземний заклад освіти, право на відстрочку у Вас досить примарне. А на виїзд у Вас його взагалі немає і не буде.

Кажу одразу як є. Нічого у Вас не вийде! Раніше, навіть в січні цьго року були позитивні рішення судів щодо права на відстрочку.

Ось наприклад рішення Дніпропетровського суду https://reyestr.court.gov.ua/Review/116207637

Нажаль, мою розлогу відповідь сайт заблокував, як завжди. Дивна помилка системи час від часу. Але спишемо на багатослівність відповіді. А не на те, що я, як завжди, з-за кордону сказав зайве і надто відверте про стан речей із гвалтуванням Конституції та юридичної науки збоку влади в Україні, включаючи судову владу, яка фактично є заручником забаганок політичного режиму особистої диктатури.

Так от.

Ніяку відстрочку Вам ніхто не дасть в ТЦК після останніх рішень лютого - квітня 2024 року Верхоного Суду, якою визнано законним обмеження права виїзду за межі України студентів іноземних навчальних закладів, незважаючи на оформлення відстрочки в ТЦК, на підставі Постанови КМУ сумнівної конституційності та законності.

На думку, колись шановних суддів Касаційного адміністративного суду, в умовах воєнного стану, якщо в Конституції України записано, що права людини можуть бути обмежені, то це обмеження може встановити не тільки Верховна Рада чи Президент України у своїх актах, з подальшим затвердженням Радою, а будь-який сержант ЗСУ, який вважає, що обмеження Вашого права потрібне для захисту держави від агресії. Так-так. Саме до таких висновків прийшов наш "зовсім не маріонеточний" Верховний Суд.

Ну якщо вже суддя Верховного Суду не розуміє, що має існувати певна ПРОЦЕДУРА обмеження конституційного права в умовах воєнного стану, то що Ви хочете від "обмежено придатних" з ТЦК?

Я кажу про наступні ганебні та неправосудні (на моє переконання) рішення Верховного Суду (без України) у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/118305730

https://reyestr.court.gov.ua/Review/116993630

Цитувати не буду. Якщо буде бажання - прочитаєте самі.

Хоча про що можна казати після арешту Голови Верховного Суду за обвинуваченням в хабарництві. Фактично вже не маємо Верховного Суду як незалежної гілки влади, а маємо припускаю "організоване злочинне угрупування", членів якого використовують орагни виконавчої влади з метою отримання потрібних правових позицій, власне як і фактичних "злочинців та державних зрадників" з медчедчуківської ОПЗЖ у Парламенті використовують для голосування за потрібні Уряду законопроекти, за які не піднімається рука голосувати у порядних депутатів, які бачать якесь своє майбутнє в Україні, які ходять по вулицям і дивляться в очі людям.

А якщо позиції будуть не такі, як потрібні виконавчій владі, то кожного суддю по справі Князєва можна зробити з судді - підозрюваним і злочинцем.

Тобто з цього моменту фактично можна стверджувати, що в Україні відсутня незалежна судова гілка влади в особі Верховного Суду, правові висновки якого є обов"язковими для застосування іншими судами та усіма органами влади.

Принаймні довіра до такого суду - рівна нулю. Адже є об"єктивні сумніви в його незаангажованості та незалежності.

Єдиний Ваш шанс на відстрочку - пойти по схемі, як викладено у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року у справі №160/21015/23

https://reyestr.court.gov.ua/Review/116207637

Якщо це спрацює. Адже Ви можете витратити кошти і отримати НУЛЬ у результаті. Тож я б Вам рекомендував все ж намагатися отримати відстрочку шляхом вступу на навчання в Україні. Адже закордонні схеми освіти вже остаточно не працюють, адже особи, що займають адміністративні посади суддів у Касаційному адміністративному суді, розписались у своїй підтримці режиму диктатури, а не законності та Народу України як єдиного джерела влади, перетвореного з джерела влади на безправний "людський ресурс", який тримають про всяк випадок у заручниках в середині країни, що є безпрецедентним для світової практики та навіть тоталітарних диктаторських режимів 20 століття.

Щасти Вам!

З повагою та розумінням, юрист Ярослав Турчин (м. Гамбург, Німеччина)

Доброго ранку, Сергію!

Питання можливо і спірне, але на моє глибоке переконання вступивши до іноземного ВНЗ Ви матимете право на відстрочку, і ось на чому грунтується мій висновок.

Ваша підстава для відстрочки в новій редакції з урахуванням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" практично ніяк не змінилась, окрім згадування про послідовність отримання освіти, та виглядає наступним чином:

"Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також:

1) здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури;".

Як бачите в наведеній нормі ніяким чином не згадується національна приналежність вишу, а лише підкреслюється обов'язковість дотримання послідовності освіти. Отже, в той самий час дуже важливо мати на увазі, що учбовий заклад, в який Ви вступаете, повинен за болонською системою освіти відповідати належному рівню українського вищого учбового закладу. Крім того такий іноземний ВНЗ повинен мати від своєї держави ліцензію чи право на видачу дипломів відповідного українським вишам зразка.

Для того, аби точно переконатись в тому, чи такий іноземний учбовий заклад є саме таким, який я описав, бажано було б побачити зразок контракту з останнім.

Принаймні, у своїй попередній, зовсім недавній практиці я неодноразово зустрічався з фактами отримання відстрочки на підставі навчання українських студентів в іноземних вузах, в тому числі, серед своїх клієнтів. Не думаю, що такий підхід ТЦК повинен з якихось причин змінитись. В будь якому випадку це було б грубим порушення права українців на отримання освіти в тих ВНЗ, які вони обирають.

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня.

Згідно з ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію призову в особливий період не підлягатимуть: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми чи науковими програмами на різних рівнях вищої освіти:

- початковий рівень (короткий цикл);

- перший (бакалаврський) рівень;

- другий (магістерський) рівень;

- третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень науковий рівень

Закон про мобілізацію не містить обмеження в частині ВНЗ де може бути реалізоване право громадянином України на здобуття вищої освіти. І як наслідок отримання відстрочки від призову під час мобілізації.

Отже, у разі навчання в іноземному ВНЗ, Ви повинні мати право на відстрочку від призову під час мобілізації.

Однак наразі, практики застосування цієї норми закону ще не має.

Яке буде відношення до цього ТЦКСП невідомо.

Доброго дня!

Згідно законопроєкту 10449 , який набуває чинності після 16 травня нова редакція статті 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" виглядатиме так : ".. Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: 1) здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури..."

Згідно частини 2 статті 10 ЗУ "Про освіту"

Рівнями освіти є:

• дошкільна освіта;
• початкова освіта;
• базова середня освіта;
• профільна середня освіта;
• перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;
• другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;
• третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;
• фахова передвища освіта;
• початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти;
• перший (бакалаврський) рівень вищої освіти;
• другий (магістерський) рівень вищої освіти;
• третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

Ви повинні мати право на відстрочку у разі навчання на денній формі навчання у іноземному ВНЗ, адже в законодавстві не вказано, що відстрочка надається лише здобувачам освіти українських ВНЗ. Проте, Ви повинні здобувати рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" та надати належні документи про навчання.

Для оформлення відстрочки Вам необхідно підготувати заяву про відстрочку, довідку про навчання, контракт про навчання, міжнародне посвідчення студента та військово-обліковий документ. Для призовників - це посвідчення про приписку до призовної дільниці, для військовозобов'язаних - військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов'язаного. Іноземні документи повинні мати нотаріальний переклад на державну мову та мати апостиль (якщо це польські документи - то достатньо нотаріального перекладу).

Найближчим часом повинен зафункціонувати електронний кабінет військовозобов’язаного, цілком можливо, що оформити відстрочку можна через нього.

Проте, на даний час це відбувається через ТЦК

Якщо до ТЦК будете звертатись особисто - обов'язково зареєструйте заяву про відстрочку - для цього її необхідно подати в 2-х екземлярах. На другому екземлярі ТЦК має проставити відмітку про те, що вони отримали від Вас заяву: печатку/підпис та дату прийому. Ви цей екземляр маєте залишити в себе, як доказ подачі документів про відстрочку.

Якщо з самого початку заяву не реєструють - тоді відправляйте документи поштою цінним листом з описом вкладеного. Зберігайте квитанцію та опис вкладеного.

У разі відмови у оформленні відстрочки - будьте готові відстоювати свої права у судовому порядку.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Бажаю Вам успіхів!

Вітаю Вас!

Вітаю. Підкажіть будь ласка, чи буде діяти відстрочка від мобілізації якщо вступ буде до іноземного університету? Як мені ректор пояснив, то я не буду в базі студентів України знаходитись, мені тільки можуть видати довідку про те що я проходжу навчання

Ваше питання залежить від того, куди саме Ви вступаєте. Є іноземні заклади освіти, які видадуть Вам такі документи, до яких ТЦК та СП не матимете жодних питань і Ви зможете оформити відстрочку від мобілізації. Але є й протилежні випадки. Загалом тут треба визначатися щодо вступу лише після надсилання Вам зразка довідки, яку Ви отримаєте, а також контракту на навчання.

Не побачивши ці документи не раджу роботи ствердний вибір.

З повагою!

Якщо я вступлю в іноземний внз, то студентський мені навряд чи дадуть. Ректор сказав що видадуть довідку про те що я навчаюсь там. При оформленні відстрочки в тцк потрібно надавати і довідку про навчання і студентський також, чи вистачить самої довідки? Чи які взагалі документи потрібно надавати в тцк для відстрочки

Я звісно розумію, що за нашим українським менталітетом, кожен вважає себе самим хитро-мудрим і думає, що всі навколо дурні, включаючи державу, ТЦК та СП та ін., а от його схема уходу від обов"язку сама найкраща і обов"язково спрацює. У всіх навколо не працюють, а у нього то інша справа. Як каже народна приказка - "Де два українця - там три гетьмани".

Маю однокурсників, яким пощастило або ні - бути юристами в сфері військового управління, тобто надавати роз"яснення в тому числі ТЦК з таких питань.

Процитую те, що мені відповіли неофіційно: ТЦК та Генштаб постійно відслідковують судову практику щодо питань мобілізації, звільнення з військової служби та особливостей перетину кордону.

Не треба думати, що в ТЦК не знають про рішення Верховного Суду, на які можна спиратися при відмові у наданні відстрочки внаслідок фактичної неможливості людини виїхати на навчання за кордон, що робить безпредметним питання права на навчання не в Україні.

Але, навіть якщо якимсь дивом якийсь РТЦК та СП надасть відстрочку за освітою (за умови надання усього пакету документів), включаючи докази володіння мовою навчання, докази оплати навчання, докази, що це заклад освіти, а не сайт для програмістів чи бізнес-менеджерів. Відстрочка буде надана на пів року. В кращому випадку на рік. І після цього в ТЦК буде одне єдине запитання - яким чином Ви шановний пронавчалися цей рік і не були відраховані, якщо перетин кордону Вам заборонений?!

Звісно, що продовжувати відстрочку за такою підставою більше ніхто не буде. Бо якщо людина не може фізично приступити до навчання на денній формі, то це не здобуття освіти - а відмазка від мобілізації.

Щодо студентського квитка. Його видає не заклад освіти, а спеціальна міжнародна громадська організація, що працює під егідою ЮНЕСКО.

ISIC (International Student Identity Card) – це єдине визнане міжнародне посвідчення, яке підтверджує статус учня/студента в усьому світі (у 135 країнах світу, включаючи Україну та країни ЄС). ISIC створене Міжнародною Конфедерацією Студентського Туризму (ISTC) в 1956 році під егідою UNESCO, яке має мету — підтримувати співдружність активних, допитливих, відповідальних студентів.

Представництво в Україні: https://www.isic.org.ua/

Міжнародний сайт з можливістю пошуку потрібної країни: https://www.isic.org/

Тепер щодо чи не єдиного успішного кейсу цього року в питанні надання відстрочки за іноземною освітою. Одразу скажу, що на Західній Україні суди лояльні владі, тому навіть без урахування тенденцій з Верховного Суду, шанси діляться на 10 не у Вашу користь:

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 року Справа №160/21015/23

Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), згідно військового квитка серії НОМЕР_1 , призовною комісією м. Кривого Рога Жовтневого району Дніпропетровської області визнаний придатним для військової служби 01.11.2011 та призваний на строкову військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

У подальшому 01.11.2012 на підставі наказу МО України від 12.09.2012 № 615 позивача звільнено в запас.

Згідно відмітки у розділі ІV військового квитка, позивача 05.11.2012 взято на облік Жовтнево-Тернівським ОРВК м. Кривий Ріг.

Позивач 02.11.2022 звернувся до начальника Покровсько-Тернівського РТЦК та СП із заявою у якій просив надати відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією, згідно зі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також дозвіл на виїзд за кордон у зв`язку з навчанням за денною формою у Пряшівському університеті.

До вказаної заяви додано:

• нотаріально засвідчену копію студентського квитка № МПС S НОМЕР_3;
• нотаріально засвідчену копію довідки на підтвердження навчання від 10.10.2022 № 8201;
• нотаріально засвідчену копію рішення про результати вступної компанії №2309 від 10.10.2022 та оригінал військового квитка серії НОМЕР_1 .

Листом РТЦК та СП №1465 від 16.03.2023, відповідачем розглянуто заяву позивача та повідомлено, що у наданих документах не міститься інформація про умови надання вищої освіти, а саме умови надання освіти на платній/безоплатній основі, та не вказана мова викладання.

У випадку отримання освітньої послуги на платній основі, необхідно надати підтвердження того, що освітні послуги сплачені в повному обсязі. Також, з огляду на те, що освітня послуга, яку плануєте отримувати надається іноземною державою, необхідно надати сертифікат про рівень володіння відповідної мови, на якій здійснюється освіта. Додатково повідомив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 подано запит до Пряшівського університету у Пряшеві з метою підтвердження факту зарахування позивача та навчання за навчальною програмою "Благодійна і соціальна служба".

Не погоджуючись з викладеним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

<...>

Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Поряд з цим ст. 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Частина перша вказаної статті визначає випадки, за яких не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.

Таким чином, ч. 2 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає випадки, за яких не підлягають призову не лише військовозобов`язані, а взагалі всі громадяни.

Суд наголошує, що позивач у 2011 році проходив строкову військову службу та 01.11.2012 звільнений в запас, а отже, відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», є військовозобов`язаним.

З урахуванням ч. 2 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», студенти (безвідносно до категорії громадян України щодо військового обов`язку), що навчаються на денній або дуальній формі у передвищому або професійно-технічному або вищому навчальному закладі за кордоном мають право на звільнення від мобілізації при документальному підтвердженні цієї підстави.

Як встановлено судом, позивач з метою реалізації прав, передбачених ст. 55 Конституції України, зарахований на стаціонарне навчання у Пряшівському університеті у Пряшеві та звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову під час мобілізації.

Факт зарахування на навчання підтверджується наступними документами.

1. Рішенням про результати вступної процедури № 2309 від 10.10.2022 (м. Пряшів) визначено, що відповідно до положень п. 6 § 58 Закону № 131/2002 Збірнику законів СР «Про вищі навчальні заклади та про внесення змін і доповнень до деяких законів» з внесеними змінами і доповненнями, прийнято рішення про зарахування ОСОБА_2 у 2022/2023 академічному році на програму бакалавріату на денну форму за навчальною програмою «Благодійна і соціальна служба». Рішення містить підпис декана та гербову печатку Пряшівського університету у Пряшеві.
2. Відповідно до довідки № 8201 від 10.10.2022, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянство Україна, у 2022/2023 академічному році є студентом 1 курсу денної форми навчання освіти 1 ступеню Православного богословського факультету Пряшівського університету у Пряшеві з 01.09.2022 до 31.08.2023. Запланована тривалість навчання за даною спеціальністю: 3 роки. Дата зарахування на перший курс навчання: 01.09.2022. Запланована дата закінчення навчання: 2025 рік. Довідка видана в якості документа для офіційних цілей.
3. Міжнародним посвідченням студента № S НОМЕР_3 підтверджується статус ОСОБА_4 як студента Православного богословського факультету Пряшівського університету у Пряшеві. Посвідчення дійсне з 01.09.2022 по 09.2023.

Дані документи подано відповідачу із нотаріально засвідченими перекладами, що не заперечується відповідачем у листі від 16.03.2023.

Також надано оригінал військового квитка. Копії вказаних документів досліджено судом при розгляді справи по суті.

Відповідно до наданих позивачем документів, він з 01.09.2022 повинен був стати здобувачем вищої освіти.

Студент - особа, зарахована до закладу вищої освіти з метою здобуття вищої освіти ступеня молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра (ст. 61 Закону України «Про вищу освіту»).

Суд наголошує, що чинним законодавством не визначено чіткий та вичерпний перелік документів, які є підтвердженням здобування освіти, в розумінні ч. 2 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Разом з тим, за змістом листа від 16.03.2023 відповідачем надано проміжну відповідь щодо необхідності надання документів щодо умов надання освіти (платна/безоплатна основа), доказів оплати навчання та сертифікату володіння відповідною мовою, на якій здійснюється навчання. Також зазначено, що РТЦК та СП до Пряшівського університету направлено запит з метою підтвердження зарахування та навчання позивача.

Відповідачем, як вже встановлено вище, відзиву на позовну заяву, а також витребуваних судом документів, зокрема, запиту до Пряшівського університету із доказами його направлення. а також отриманої на нього відповіді, не надано.

З урахуванням викладеного, суд, дослідивши надані позивачем відповідачу та до суду документи про зарахування на навчання, зауважує, що вони є достатніми доказами на підтвердження факту, що станом, на час виникнення спірних правовідносин позивач, відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягав призову на військову службу під час мобілізації так, як є студентом денної форми здобуття вищої освіти, а отже має право на відстрочку від призову.

При цьому, суд зазначає, що законодавство, яке регулює відносини між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, не містять спеціальних положень щодо порядку та строку розгляду заяв про надання відстрочки від призову, у зв`язку з чим підлягають застосуванню загальні норми, зокрема положення Закону України «Про звернення громадян».

Так, відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Позивачем у позові зазначено, що відповідачем заяву від 02.11.2022 розглянуто через 4 місяці.

Судом встановлено, що заява позивача про відстрочку отримана відповідачем 02.11.2022, про що міститься відповідний підпис уповноваженої особи на даній заяві (отримано ОСОБА_5 02.11.2022).

Відповідь надано листом від 16.03.2023 (виконавець Лубінець К.), тобто більше ніж через 4 місяці від дня надходження заяви.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем заяву позивача розглянуто з порушенням встановленого Законом України «Про звернення громадян» місячного строку.

Разом з цим, суд наголошує, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними дій Покровсько-Тернівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що виразилась у невирішенні заяви про відстрочку від 02.11.2022, не підлягають задоволенню, оскільки на вказану заяву, хоч і з порушенням встановленого законом строку, листом від 16.03.2023 надано відповідь, а тому заява є такою, що розглянута відповідачем.

Крім того, з урахуванням встановлених обставин щодо наявності у позивача на момент виникнення спірних правовідносин права на відстрочку від призову під час мобілізації, а також того що відповідачем протиправно порушено таке право позивача при розгляді заяви від 02.11.2022, яке виразилось у протиправній бездіяльності щодо ненадання такої відстрочки, суд дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та для ефективного захисту прав позивача розглянути таку бездіяльність як окрему вимогу шляхом визнання її протиправною.

Щодо вимог про зобов`язання відповідача надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 9 ст. 17 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», суд вважає за необхідне зазначити таке.

Так, частина дев`ята статті 17 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлює право на відстрочку від призову на строкову військову службу для здобуття освіти громадянам України, які в рамках міжнародних договорів України навчаються у закладах освіти інших держав.

Суд зазначає, що питання призову на строкову військову службу та на військову службу під час мобілізації регулюються окремими нормами законодавства.

Щодо відстрочки від призову на строкову військову службу, то це питання регулює стаття 17 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Разом з тим, абзац 2 частини першої статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачає, що на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що: призовник і військовозобов`язаний - це різні категорії громадян у сфері військового обліку; строкова військова служба і військова служба за призовом під час мобілізації - це різні види військової служби. До строкової служби можуть бути призвані призовники, до військової служби за призовом під час мобілізації - військовозобов`язані; призовники можуть отримати відстрочку від строкової служби, військовозобов`язані - від служби за призовом під час мобілізації.

Водночас суд наголошує на тому, що станом на час виникнення спірних правовідносин, в Україні діяв воєнний стан та було оголошено загальну мобілізацію.

Згідно із вимогами Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», на військову службу за призовом під час мобілізації можуть бути призвані громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років (статті 20, 22 цього Закону).

Крім того, у подальшому Законом України від 18 жовтня 2022 року №2678-IX «Про внесення зміни до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» щодо особливостей призову на строкову військову службу та діяльності призовних комісій під час дії воєнного стану» Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» було доповнено статтею 18-1 такого змісту: «Стаття 18-1. Особливості призову на строкову військову службу та діяльності призовних комісій під час дії воєнного стану».

Отже, мобілізація по своїй суті є логічним продовженням обов`язкового призову на строкову військову службу, яка під час дії воєнного стану не проводиться.

При цьому правове регулювання військового обов`язку, як вже зазначалося вище, здійснюється відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації визначається статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 23.11.2023 у справі №260/4613/22, які враховуються судом, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

З огляду на викладене, з урахуванням того, що позивач у даній справі є військовозобов`язаним, який згідно військового квитка звільнений в запас, суд дійшов висновку, що дія ст. 17 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на нього не розповсюджується та застосовним до даних правовідносин є ст. 23 до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Щодо зобов`язання відповідача надати відстрочку від призову суд зауважує, що реалізація суб`єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень ч.2 ст.19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

В той же час, в даних правовідносинах, відповідачу надано права вільно обирати одне з двох рішень, яке на його думку є законодавчо обґрунтованим та правильним, а отже, свобода розсуду державного органу, у разі встановлення судом протиправності відмови у наданні відстрочки, звужується до єдиного юридично допустимого рішення, в даному випадку рішення про надання такої відстрочки.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: « 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп.2836, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п.45, від10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п.25, ECHR 2002-II)».

В даному випадку, задоволення позовних вимог щодо зобов`язання надати відстрочку є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача видати довідку про звільнення від військової служби суд зазначає, що встановлена вище наявність у позивача права на таку відстрочку не звільняє останнього від виконання військового обов`язку в частині таких складових як-от приписка до призовних дільниць; виконання військового обов`язку в запасі; дотримання правил військового обліку, як і від вірогідності бути залученим до виконання робіт, які мають оборонний характер в особливий період під час правового режиму воєнного стану.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 23.11.2023 у справі № 260/4613/22, від 17.08.2023 у справі № 380/7792/22.

Позивачем у позові зазначено, що він є членом та старшим священослужбовцем пастором в церкві Істина з 17.10.2021 та віровчення вказаної Релігійної громади закликає не використовувати зброю проти інших людей та не бути співучасником вбивства людей, що унеможливлює виконання ним військового обов`язку. Відповідно до постанови КМУ від10.11.1999 № 2066 (зі змінами від 26.01.2022) за своїм віровченням ОСОБА_6 , до якої належить позивач, знаходиться у «Переліку релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю», а тому позивач вважає, що він має право бути звільнений від військової служби.

<...>

Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов`язкова.

Ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов`язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов`язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.

Положення статті 35 Основного Закону України кореспондуються з положеннями статті 9 «Свобода думки, совісті і релігії» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Так, відповідно до п. 1 ст. 9 Конвенції кожен має право на свободу думки, совісті і релігії; це право включає свободу сповідувати свою релігію або переконання; передбачено, що кожен має право на свободу думки, совісті і релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно.

Зі змісту пункту 2 статті 9 Конвенції випливає, що свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає обмеженням, лише встановленим законом, і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У своєму рішенні по справі «Коккінакіс проти Греції» ЄСПЛ зазначив, що як визначено у статті 9 Конвенції, свобода думки, совісті та релігії виступає однією з підвалин «демократичного суспільства» у значенні, що вживається у пункті 31 Конвенції. Основоположний характер прав, гарантованих його пунктом 1 статті 9 Конвенції, знаходить своє відображення, зокрема, у формулюванні параграфа, що передбачає обмеження на них. На відміну від других параграфів статей 8, 10 і 11 Конвенції, які охоплюють права, що перераховуються в перших параграфах цих статей, у другому параграфі статті 9 Конвенції згадується лише про «свободу сповідувати релігію чи переконання» (пункт 33).

Перелік таких обмежень, за вказівкою ЄСПЛ у справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України», є вичерпним, вони мають чітко тлумачитись в межах обмеженої самостійної оцінки, наданої державі, і лише переконливі та нездоланні причини можуть виправдовувати запровадження таких обмежень. При цьому держава має незначні межі для власної самостійної оцінки в цих питаннях.

Таким чином, оскільки в розумінні статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивач є особою, яка не підлягає мобілізації на весь період навчання, що встановлено судом вище, дана обставини як і обставина щодо неможливості виконання позивачем військової служби з урахуванням релігійних поглядів не дорівнює звільненню його від обов`язку проходження військової служби.

Тому у задоволенні позовних вимог в частині звільнення від військової служби слід відмовити.

<...>

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат у даній справі слід здійснити, відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Покровсько-Тернівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо ненадання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Зобов`язати Покровсько-Тернівський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (код ЄДРПОУ 09799536) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як здобувачу фахової вищої освіти.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Покровсько-Тернівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (код ЄДРПОУ 09799536) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 10.01.2024 року.

Суддя Н.Є. Калугіна

У разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов’язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому і третьому частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а також пункті 2-14 цих Правил.

Абзац другий частини третьої статті 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"

Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також:

здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти;

{Абзац другий частини статті 23 в редакції Законів № 2745-VIII від 06.06.2019, № 2196-IX від 14.04.2022}

ОТЖЕ, неконституційна і незаконна постанова Кабінету Міністрів України, якою затверджено Правила № 57 перетинання державного кордону України забороняє особам, які навчаються в іноземних закладах освіти перетинання державного кордону під час дії правового режиму воєнного стану. І хоча, на моє переконання як громадянина і фахівця - постанова КМУ і Правила № 57 є незаконними та неконституційними, адже Конституцією визначено спеціальну процедуру обмеження прав людини в умовах воєнного стану - такий порядок досі є чинним, бо у жодного юриста, адвоката чи громадянина всередині України немає сміливості оскаржити законність обмежень, встановлених цим актом обмежень на час війни, а юристи, адвокати і громадяни України за межами України, які знаходяться в безпеці та демократії, а не в дик-та-турі в якій страшно навіть оскаржити ди-кта-тор-сь-кий та неконституційний акт Уряду, прийнятий за межами повноважень та компетенеції, не на підставі спеціального закону, який регулює питання свободи пересування громадян України, - не можуть оскаржити цей нормативно-правовий акт, оскільки не входять в коло осіб, які є заінтересантами та на яких начебто розповсюджує дію цей акт, що перешкоджає праву звернення до суду згідно зі статтею 264 КАС України).

А тепер процитую рішення Верховного Суду, яке є остаточним і на яке будуть спиратися і вже спираються суди та прикордонники і ТЦК у відмові в оформленні відстрочок та перетині кордону з метою навчання за кордоном.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року справа № 380/18153/22, провадження № К/990/25054/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І., суддів: Губської О. А., Жука А. В.

1. У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в перетинанні державного кордону на виїзд з України від 26 листопада 2022 року громадянину України, який досягнув 16-річного віку.

2. На обґрунтування позову позивач зазначає, що він, маючи право на відстрочку від призиву на військову службу під час мобілізації відповідно до абзацу другого частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" намагався виїхати через міжнародний автомобільний пункт попуску "Шегині" з метою проходження навчання в іноземному вищому навчальному закладі у період зимового семестру 2022/2023 року.

Однак, 26 листопада 2022 року начальником 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_3 " (тип А) старшим лейтенантом ОСОБА_2 як уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Позивач стверджує, що під час перетинання державного кордону України 26 листопада 2022 року у міжнародному автомобільному пункті пропуску "ІНФОРМАЦІЯ_3" ним подано усі підтверджуючі документи, необхідні для виїзду з території України.

Вказує, що відповідачем безпідставно відмовлено у перетинанні державного кордону України, не вказавши конкретних причин відмови, а саме не вказано конкретних документів, які мають бути подані для виїзду за кордон, а також які саме не подано позивачем.

Наголошує, що винятки, які передбачені пунктами 2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, та стосуються переліку осіб, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", не містять застережень щодо здобувавачів освіти, які навчаються у іноземних закладах освіти.

На переконання позивача, відсутні будь-які законні та обґрунтовані підстави для прийняття вказаного рішення, адже позивач має законне право на відстрочку від призиву на військову службу під час мобілізації.

Вважаючи рішення про відмову в перетинанні державного кордону України незаконним та таким, що порушує права та свободи позивача, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про його скасування.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянином України, що підтверджується його паспортом.

4. 26 листопада 2022 року ОСОБА_1 прибув у пункт пропуску "ІНФОРМАЦІЯ_3" з метою перетину державного кордону та пред`явив такі документи:

паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , виданий 12 листопада 2015 року, орган, що видав: 4439 - оригінал;

студентський квиток № НОМЕР_3 - оригінал;

довідка про зарахування до іноземного ВНЗ на зимовий семестр 2022/2023 року, де вказано індивідуальний номер студента: НОМЕР_3 від 08 вересня 2022 року - оригінал, та нотаріально завірений переклад;

запрошення іноземного ВНЗ на навчання на зимовий семестр 2022/2023 від 31 травня 2022 року - оригінал та нотаріально завірений переклад;

тимчасове посвідчення № НОМЕР_4 від 17 червня 2005 року із записом: «…має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до абзацу 2 частини третьої ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" - оригінал;

довідка ІНФОРМАЦІЯ_5 від 02 листопада 2022 року № 5/809 - оригінал.

5. За результатами здійснення прикордонного контролю, посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України, який досяг 16-річного віку від 26 листопада 2022 року.

6. Підставою відмови у перетинанні позивача державного кордону України слугував пункт 3 Указу Президента від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", а також Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року" через тимчасове обмеження у праві виїзду з України, у зв`язку з відсутністю підстав для перетинання державного кордону, оскільки позивач не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за межі України.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

7. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року в позові відмовлено.

8. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що наявність у позивача права на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (на строкову військову службу) з тих підстав, що він є здобувачем освіти в іноземному навчальному закладі, не є підставою для виїзду за межі України під час дії правового режиму воєнного стану, а тому оскаржуване рішення, яким позивачу відмовлено у перетині державного кордону на виїзд з України, є правомірним та відповідає критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, які визначені частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

9. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 15 червня 2023 року скасував рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року та прийняв постанову, якою позов задовольнив.

10. Вказану постанову суд апеляційної інстанції прийняв з огляду на те, що в оскаржуваному рішенні як підставу тимчасового обмеження позивача у праві виїзду з України вказано ненадання під час паспортного контролю документів, що підтверджують підставу для виїзду за кордон, тоді як покликання у вказаному рішенні на пункт 2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 відсутні.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем в оскаржуваному рішенні не вказано конкретних документів, які повинні були бути подані позивачем для виїзду за кордон, однак не подані. При цьому, можливість підтвердження позивачем наявності права на перетин кордону України прямо залежить від чіткого визначення відповідачем конкретного та вичерпного переліку необхідних для цього документів, чого зроблено відповідачем не було.

Разом з цим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в межах спірних правовідносин позивачем під час перетину державного кордону надано встановлений чинним законодавством України військово-обліковий документ, із зазначенням наявності інформації щодо позивача в обліках військовозобов`язаних, яким надано відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (на строкову військову службу), також надані документи, які підтверджують статус особи, яка не підлягає призову на військову службу під час мобілізації та має право на виїзд з України, а відтак спірне рішення підлягає скасуванню.

<...>

17. В силу частини першої статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Зазначеному кореспондує стаття 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року № 3857-XII (далі - Закон № 3857-XII).

18. Водночас, статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

19. Згідно з частиною першою статті 64 Основного Закону конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Водночас частиною другою цієї ж статті Конституції України визначено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

20. Визначення воєнного стану міститься у статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 грудня 2015 року № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII) та означає особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

21. Згідно з положеннями пункту 6 частини першої статті 8 Закону № 389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, зокрема, встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

22. Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ.

Згідно з пунктом 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону № 389-VIII.

В подальшому воєнний стан неодноразово продовжений відповідними Указами Президента України.

Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

23. Загальний порядок перетину державного кордону України визначений Правилами № 57, згідно з пунктом 2 якого у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни, крім паспортних документів, повинні мати також підтверджуючі документи.

24. Відповідно до пункту 2-6 Правил № 57 у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

25. Приписами пункту 8 Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1455, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Порядок № 1455) передбачено, що перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.

26. Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ, в редакції на час виникнення спірних відносин, (далі - Закон № 3543-ХІІ) мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

27. Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

28. Водночас статтею 23 Закону № 3543-ХІІ врегульовано підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, частиною першою статті 23 Закону № 3543-ХІІ передбачений перелік військовозобов`язаних осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно з частиною третьою статті 23 Закону № 3543-ХІІ призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також:

• здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти;
• наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки;

<...>

30. Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05 листопада 2009 року № 1710-VI (далі - Закон № 1710-VI) пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні.

31. За приписами частин першої-другої статті 14 Закону № 1710-VI іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.

Форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону.

32. Згідно з пунктом 26 Правил № 57 виїзд транспортних засобів, що перетинають державний кордон, з пункту пропуску здійснюється тільки з дозволу уповноважених службових осіб підрозділу охорони державного кордону.

VI. Позиція Верховного Суду

33. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що гарантоване статтею 33 Конституції України право вільно залишати територію України, належить до категорії прав, що можуть бути обмежені в умовах воєнного стану.

34. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який не одноразово був продовжений.

Разом з цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

35. Отже, з огляду на викладені вище норми у їх сув`язі, необхідність заборони виїзду військовозобов`язаних осіб пов`язана з проведенням комплексу заходів, здійснюваних, зокрема, з метою посилення обороноздатності держави та захисту її території від збройної агресії.

При цьому законодавцем передбачений перелік військовозобов`язаних осіб, які мають право на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

36. Предметом спору у цій справі є рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову ОСОБА_1 у перетинанні державного кордону на виїзд з України від 26 листопада 2022 року громадянину України, який досягнув 16-річного віку.

Підставою вказаного рішення слугував пункт 3 Указу Президента від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, через тимчасове обмеження у праві виїзду з України, у зв`язку з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону, оскільки вищезазначений громадянин не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон.

37. Так, згідно з пунктом 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону № 389-VIII .

38. Отже, на період дії правового режиму воєнного стану (строк дії обмежень) Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 передбачено можливість обмеження, у тому числі, встановленого статтею 33 Конституції України права вільно залишати територію України.

39. Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, Технологічним університетом прикладних наук у місті Штутгарті (Німеччина) позивачу видано довідку на зимовий семестр 2022/2023 року, де вказано індивідуальний номер студента: 1005455 від 08 вересня 2022 року про участь особи у навчанні у вказаному університеті.

При цьому, 26 жовтня 2022 року позивач взятий на облік у ІНФОРМАЦІЯ_5 та визнаний придатним до військової служби.

Водночас згідно з тимчасовим посвідченням № НОМЕР_4 (замість військового квитка) позивач має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII, відповідно до якої призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.

Так, позивач для перетину державного кордону України надав уповноваженій особі відповідача, серед іншого, довідку ІНФОРМАЦІЯ_5 від 02 листопада 2022 року № 5/809 для виїзду за кордон здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.

40. Відповідно до статті 61 Закону України «Про вищу освіту» здобувачами вищої освіти, зокрема є студент - особа, зарахована до закладу вищої освіти з метою здобуття вищої освіти ступеня молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра.

41. Таким чином, студенти, що навчаються на очній формі у передвищому або професійно-технічному або вищому навчальному закладі за кордоном відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII мають право на звільнення від мобілізації при документальному підтвердженні цієї підстави.

42. Варто зазначити, що з метою врегулювання особливостей, винятків та обмежень у реалізації прав громадян України на виїзд за межі території України, а із цим і прав на перетин державного кордону, після введення на усій території України воєнного стану, Урядом неодноразово вносилися зміни до Правил № 57, з-поміж інших змін, які підлягають застосуванню в умовах воєнного стану, Правила № 57 доповнено пунктами 2-1 - 2-6.

Зокрема, пунктами 2-1 та 2-2 передбачено категорії осіб, що мають право перетинати державний кордон під час дії на території України воєнного або надзвичайного стану, а також умови і порядок реалізації цього права, до зазначених категорій осіб позивач не належить.

Згідно з пунктом 2-6 Правил № 57, в редакції чинній з 01 квітня 2022 року, передбачено, що у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому-восьмому частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

43. З аналізу вказаної правової норми висновується, що наявність права на відстрочку від призову під час мобілізації не є тотожним поняттю наявності права на виїзд за межі України, оскільки відповідно до Правил № 57 право на перетин державного кордону для певних категорій військовослужбовців, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, є обмеженим на період дії воєнного стану.

При цьому, коло осіб, на яких діє обмеження у праві виїзду з України, передбачено саме в абзацах другому-восьмому частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII.

44. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач при спробі перетину державного кордону посилався на те, що він є здобувачем вищої освіти та прямує для навчання до іноземного вищого навчального закладу. Обґрунтовував своє право на перетин кордону тим, що йому надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації на період навчання.

45. Натомість, аналіз пункту 2-6 Правил № 57 у взаємозв`язку зі статтею 23 Закону № 3543-XII дає підстави для висновку, що під час дії воєнного стану не усім категоріям осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації надано право на перетин державного кордону на виїзд за межі території Україну. Здобувачам вищої освіти хоча і гарантовано право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, однак для цієї категорії осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, не передбачено право на перетин державного кордону на виїзд за межі території Україну в умовах дії на території України воєнного стану.

46. Наведене свідчить, що станом на 26 листопада 2022 року позивач не мав правових підстав для перетину державного кордону.

47. Згідно з положеннями статті 1 Закону № 389-VIII особливий правовий режим воєнного стану передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, повноважень необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина.

48. Відповідно до підпункту 1 пункту 4 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 зобов`язано Кабінет Міністрів України невідкладно ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні.

49. Системою таких заходів слугувало прийняття Урядом низки постанов, серед яких і внесено зміни до Правил № 57, тобто передбачено обмеження прав певних категорій громадян України на виїзд за межі території України впродовж строку дії воєнного стану. Це обмеження, як зазначалось вище, узгоджується із пунктом 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 про можливість обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтею 33 Конституції України.

50. Таким чином, введення Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на усій території України воєнного стану і слугувало підставою для тимчасового обмеження прав позивача на перетин державного кордону з метою виїзду за межі території України. Це тимчасове обмеження запроваджено у відповідності до Конституції України, Закону № 389-VIII та Указу Президента України, яким введено воєнний стан в Україні.

51. Скасовуючи оскаржуване рішення про відмову ОСОБА_1 у перетинанні державного кордону на виїзд з України від 26 листопада 2022 року громадянину України, який досягнув 16-річного віку, суд апеляційної інстанції зазначив, що підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України, визначені у статті 6 Закону № 3857-XII і такі не передбачають тимчасове обмеження права громадян України на виїзд з України для навчання у випадку надання особі відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (на строкову військову службу).

52. Верховний Суд зауважує, що передбачені статтею 6 Закону № 3857-XII підстави тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України є загальними та застосовуються як до, так і після введення воєнного стану. Натомість застосована щодо позивача підстава для відмови у перетині державного кордону є спеціальним обмеженням впровадженим в установленому Конституцією України порядку на період дії воєнного стану.

53. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що в оскаржуваному рішенні як підставу тимчасового обмеження позивача у праві виїзду з України вказано ненадання на паспортний контроль документів, що підтверджують підставу для виїзду за кордон, тоді як покликання у вказаному рішенні на пункт 2-6 Правил № 57 відсутні.

54. Варто зазначити, що в оскаржуваному рішенні наведено персональні дані позивача, його паспортні документи, вказано правову підставу його прийняття, а саме Указ Президента від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», зазначивши, що тимчасово обмежено виїзд позивача з України під час дії воєнного стану у зв`язку з відсутністю такого права, а згідно зі статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», вищезазначений громадянин не зміг надати на паспортний контроль відповідні документи.

55. Отже, підставою ухвалення оскаржуваного рішення є фактично Указ Президента від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» щодо введення тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтею 33 Конституції України.

При цьому, згідно з пунктом 2-6 Правил № 57, в редакції, чинній з 01 квітня 2022 року, у позивача як військовозобов`язаної особи, яка не підлягає призову на військову службу під час мобілізації як така, що визначена в абзаці другому частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", відсутнє право на перетин державного кордону.

Таким чином, оскаржуване рішення містить всі обов`язкові реквізити, підставу та мотиви його прийняття.

56. Наведене свідчить про помилковість висновку суду апеляційної інстанції щодо неналежного мотивування відповідачем оскаржуваного рішення про відмову позивачу в перетинанні державного кордону.

57. Варто зазначити, що обмеження певних категорій громадян у праві виїзду за кордон під час дії воєнного стану певною мірою є втручанням у приватне життя особи в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Однак, таке втручання у справі, що розглядається, прямо передбачено законом і має абсолютно легітимну мету, а відтак відсутні підстави для висновку про незабезпечення балансу між публічним інтересом суспільства та приватним інтересом позивача.

58. У контексті обставин цієї справи висновується, що наявність у позивача права на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (на строкову військову службу) з тих підстав, що він є здобувачем освіти в іноземному навчальному закладі, не є підставою для виїзду за межі України під час дії правового режиму воєнного стану, а тому оскаржуване рішення, яким позивачу відмовлено у перетині державного кордону на виїзд з України, є правомірним та відповідає критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, які визначені частиною другою статті 2 КАС України.

59. За такого правового врегулювання та обставин цієї справи суд першої інстанції цілком правомірно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

60. Восьмий апеляційний адміністративний суд, неправильно застосувавши норми матеріального права, помилково скасував рішення суду першої інстанції.

61. З огляду на викладене та, зважаючи на приписи статті 352 КАС України, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2023 року підлягає скасуванню, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2022 року - залишенню в силі.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) Державної прикордонної служби України задовольнити.

2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2023 року у справі № 380/18153/22 скасувати.

3. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року у справі № 380/18153/22 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Нехай Вам щастить!

З повагою, юрист Ярослав Турчин (м. Гамбург, Німеччина)