Після розлучення права батька

Доброго дня.

Обов'язки батьків описані у ст. 150 Сімейного кодексу України, згідно з якою батьки зобов'язані: – виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. – піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Якщо один з батьків проживає окремо від сім'ї, він зобов'язаний брати участь у вихованні дітей і має право спілкуватися з ними.

Батьки мають право:

на виховання та розвиток дитини;

на вибір навчального закладу для здобуття освіти дитиною;

на представництво та захист інтересів дитини;

звертатись до державних органів управління з питань навчання та виховання дітей;

батьки мають рівні права на спілкування з дитиною, її виховання, забезпечення освітою.

Доброго дня, Наталія!

Батьки мають рівні права щодо виховання та утримання дитини незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі, чи ні.

Стаття 141 СКУ. Рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини.

1. Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

2. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п’ятою статті 157 цього Кодексу.

Стаття 157 СКУ. Вирішення батьками питань щодо виховання дитини

1. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п’ятою цієї статті.

2. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

3. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

4. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Стаття 151 СКУ. Права батьків щодо виховання дитини.

1. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

2. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.

3. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Стаття 155. Здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов'язків.

1. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

2. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

3. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

4. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня!

Якщо дитина була народжена у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини чоловік вказаний як батько, то в першу чергу у нього є обов'язок сплачувати аліменти на дитину. Для цього Вам потрібно подати заяву до суду про стягнення аліментів.

Після розлучення права батька на дитину фактично не обмежуються і залишаються на тому ж рівні, що й були під час шлюбу. Статтею 141 Сімейного кодексу України встановлено, що мати і батько мають рівні права та обов'язки стосовно дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Проте у реальності ці права можуть бути обмежені рішенням подружжя або суду щодо визначення місця проживання дитини з одним із батьків.

Батько має право на побачення та спілкування з дитиною (згідно зі статтями 153 та 157 Сімейного кодексу України).

Вирішення питання про проживання та виховання дитини після розлучення можливе шляхом мирних переговорів та досягнення домовленостей. Ці узгодження можуть бути підтверджені нотаріально завіреним договором щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим, хто проживає окремо від дитини. Цей договір може визначати не лише графік зустрічей батька з дитиною, але й місце її проживання та порядок утримання.

У разі спору щодо місця проживання дитини, згідно зі статтею 160 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини визначається за згодою батьків або, у разі незгоди, рішенням органу опіки та піклування чи суду. При цьому враховуються багато факторів, включаючи ставлення батьків до своїх обов’язків, вік та стан здоров’я дитини.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

ВІТАЮ ВАС, пані Наталія! В умовах воєнного стану та перебування за межами України - ніяких прав. Хоча може в Україні щось вимагати та качати права.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 160 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Тобто після досягнення 14 років - дитина самостійно визначає своє місце проживання і змусити дитину проживати з собою ніхто не може. З 10 років дитина має право приймати участь у вирішенні своєї долі. Тож Вам треба слідкувати, щоб батько дитини по блату не склепав спільно з суддею рішення про визначення місця проживання дитини з батьком.

Відповідно до ч.1 - 3 ст. 151 СК України, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (ч. 1 ст. 153 СК України).

Відповідно до статті 154 СК України, Батьки мають право на самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки та сина.

Батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень.

3. Батьки мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за таким захистом.

Стаття 157. Вирішення батьками питань щодо виховання дитини

1. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п’ятою цієї статті.

2. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

3. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

4. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Стаття 159. Вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї

1. Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

2. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

3. За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.

4. У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним.

5. Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Але це все законодавча теорія. На практиці, особливо з урахуванням обставин виїзду за межі України, жоден адекватний суд не підкуплений позивачем - не прийме рішення, що мати зобов"язана кидати все і їхати на війну, бо бачте батько надумав бачитись з дитиною чи використовувати дитиниу для ухилення від мобілізації.

Проте, рекомендував би слідкувати чи батько не надумає за Вашою спиною провести якесь судове рішення заочно.

Наприклад це можна зробити зареєструвавши електронний кабінет в системі "Електронний суд". Тоді Вам усі судові документи по Вашим справам будуть приходити на елеткронну пошту.

https://cabinet.court.gov.ua/

Крім того, це можна робити через сайт "Судова влада" час від часу перевіряючи стан справ.

https://court.gov.ua/fair/

З повагою, юрист Ярослав Турчин (м. Гамбург, Німеччина)

Доброго дня, Після розлучення права батька на дитину фактично не обмежуються і залишаються на тому ж рівні, що й були під час шлюбу.

Статтею 141 Сімейного кодексу України встановлено, що мати і батько мають рівні права та обов’язки стосовно дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Проте у реальності ці права можуть бути обмежені рішенням подружжя або суду щодо визначення місця проживання дитини з одним із батьків.

Батько має право на побачення та спілкування з дитиною (згідно зі статтями 153 та 157 Сімейного кодексу України), і мати дитини не може перешкоджати цим правам, якщо батько проживає окремо, а також не може обмежувати участь батька у вихованні дитини.

Вирішення питання про проживання та виховання дитини після розлучення можливе шляхом мирних переговорів та досягнення домовленостей. Ці узгодження можуть бути підтверджені нотаріально завіреним договором щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим, хто проживає окремо від дитини. Цей договір може визначати не лише графік зустрічей батька з дитиною, але й місце її проживання та порядок утримання.

У разі спору щодо місця проживання дитини, згідно зі статтею 160 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини визначається за згодою батьків або, у разі незгоди, рішенням органу опіки та піклування чи суду. При цьому враховуються багато факторів, включаючи ставлення батьків до своїх обов’язків, вік та стан здоров’я дитини.

Спори про визначення місця проживання дитини можуть виникати знову через різні обставини, такі як зміни в умовах виховання чи здоров’ї батька, матері або самої дитини. Суд не може відмовити у розгляді такого спору, навіть якщо він вже розглядався раніше.

Часто дитина залишається проживати з матір’ю, і може виникати ситуація, коли мати ускладнює спілкування дитини з батьком, не надає можливості брати участь у вихованні або навіть утримує інформацію про дитину.

Закон встановлює механізм захисту прав батьків у таких ситуаціях. Зокрема, статтею 158 Сімейного кодексу України передбачено право батька, який проживає окремо, звертатися до органу опіки та піклування для вирішення питань участі в вихованні дитини та спілкування з нею.

Важливо зауважити, що хоча Сімейний кодекс передбачає обов’язковість виконання рішень органів опіки та піклування, однак ці рішення не мають такої ж юридичної сили, як рішення суду. У разі порушення права на спілкування з дитиною, батько має право звернутися до суду за захистом своїх прав.