Право на власність автомобіля, який залишився у колишнього чоловіка

Доброго дня!

1. Чи потрібно заявляти машину в розшук як викрадену?

Авто було куплено в шлюбі чи до шлюбу? Чи здійснювався поділ майна після розлучення?

За загальним правилом, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Статтею 63 Сімейного Кодексу України (далі - СКУ) передбачено, що дружина і чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Але Сімейним кодексом України визначено, що деяке майно, право власності на яке набуто одним з подружжя під час шлюбу, є особистою власністю такої особи та, відповідно, не підлягає поділу.

Згідно статті 57 СКУ особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;

4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";

{Частину першу статті 57 доповнено пунктом 4 згідно із Законом № 4766-VI від 17.05.2012}

5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Поділ спільного майна може здійснюватися в добровільному порядку, за добровільною згодою подружжя, а в разі за наявності спору між ними - у судовому порядку.

Якщо авто це Ваша особиста власність - тоді Ви можете оголосити його в розшук, якщо спільна - тоді поліція просто скаже Вам вирішувати питання у судовому порядку.

Зайдіть в кабінет водія та перевірте інформацію щодо Вашого авто https://e-driver.mvs.gov.ua/login

2. Які кроки необхідно здійснити для повернення автомобіля, зареєстрованого на моє ім’я?

Сам факт реєстрації не означає, що авто це Ваша особиста власність. Потрібно знати, коли та яких умовах Ви придбали авто.

Спочатку зв'яжіть з чоловіком та вимагайте повернення авто. Якщо відмовляється - Вам потрібно у судовому порядку вирішити питання поділу майна.

3. Які документи потрібні для підтвердження мого права власності на машину, якщо оригінали загублені?

На яких умовах Ви придбали авто?

Документами, що підтверджують правомірність отримання транспортного засобу, можуть бути:

1. договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках;
2. укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС/центрах надання адміністративних послуг у присутності адміністраторів таких органів/центрів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб;
3. договір купівлі-продажу транспортного засобу, укладений між покупцем та суб’єктом господарювання, який є власником зареєстрованого за ним транспортного засобу і здійснює оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами, підписаний уповноваженою особою такого суб’єкта господарювання та скріплений печаткою (у разі наявності);
4. укладені та оформлені в центрах надання адміністративних послуг у присутності адміністраторів таких центрів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб;
5. нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб;
6. договори купівлі-продажу транспортних засобів, що підлягають першій державній реєстрації в сервісних центрах МВС, за якими продавцями виступають суб’єкти господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами, і які підписані від імені таких суб’єктів уповноваженою особою;
7. договір комісії між власником транспортного засобу і суб’єктом господарювання, який за таким договором є комісіонером, та договір купівлі-продажу транспортного засобу, за яким продавцем є такий суб’єкт господарювання, які підписані від імені суб’єкта господарювання уповноваженою особою, - у разі продажу транспортних засобів суб’єктами господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу;
8. свідоцтва про право на спадщину, видані нотаріусом або консульською установою, чи їх дублікати;
9. рішення про закріплення транспортних засобів на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняті власниками транспортних засобів чи особами, уповноваженими управляти таким майном;
10. рішення власників майна, уповноважених ними органів про передачу транспортних засобів з державної в комунальну власність чи з комунальної власності в державну власність;
11. копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин;
12. довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску;
13. акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу, щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача;
14. митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в уповноважених органах МВС транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери;
15. договір фінансового лізингу та договір купівлі-продажу предмета лізингу;
16. акт про проведений електронний аукціон або постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем;
17. рішення про безоплатну передачу конфіскованого майна, винесене комісією, утвореною відповідно до пункту 11 Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року № 985;
18. акт про придбання майна на аукціоні з продажу майна боржників у справах про банкрутство (неплатоспроможність);
19. договір купівлі-продажу транспортного засобу, укладений за результатами прилюдних торгів (аукціону) або електронних торгів, за яким продавцем виступає Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, або акт про реалізацію активів на електронних торгах, виданий Національним агентством з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів;
20. акт про придбання товару на електронному аукціоні, виданий митним органом у разі продажу транспортних засобів у випадках, передбачених статтею 243 Митного кодексу України;
21. договір купівлі-продажу, оформлений в електронній формі засобами електронного кабінету водія або Порталу Дія.
22. документи, що підтверджують придбання транспортного засобу для необхідності використання його під час проведення оперативно-розшукових, контррозвідувальних, розвідувальних заходів та негласних слідчих (розшукових) дій відповідно до законодавства (крім транспортних засобів, не зареєстрованих у сервісних центрах МВС);

4. Чи потрібно звертатися до суду для вирішення цієї ситуації і як підготуватися до судового процесу?

Якщо авто куплене в шлюбі - воно належить до спільної власності. Щоб визнати авто Вашою особистою приватною власністю потрібно, щоб воно відповідало вимогам статті 57 СКУ. Тобто, Ваше авто повинно було бути Вам подарованим або успадкованим, або купленим за кошти, які належали Вам особисто

5. Які тимчасові та фінансові витрати можуть виникнути в процесі повернення автомобіля?

Послуги адвоката.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Доброго дня, Тетяна!

Авто було придбане у період шлюбу або це Ваша особиста власність?

1. Чи потрібно заявляти машину в розшук як викрадену?

Залежить від мого попереднього питання.

2. Які кроки необхідно здійснити для повернення автомобіля, зареєстрованого на моє ім’я?

Якщо це Ваша особиста власність, то Ви можете звернутись із заявою до поліції. Якщо це спільна сумісна власність, то потрібно звертатись до суду щодо розподілу майна.

3. Які документи потрібні для підтвердження мого права власності на машину, якщо оригінали загублені?

Документами, що підтверджують правомірність отримання транспортного засобу, можуть бути:

1. Договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках.
2. Укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб.
3. Нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів та інші.
4. Договори купівлі-продажу транспортних засобів, що підлягають першій державній реєстрації в сервісних центрах МВС, за якими продавцями виступають суб’єкти господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами, і які підписані від імені таких суб’єктів уповноваженою особою і скріплені печаткою.
5. Свідоцтва про право на спадщину, видані нотаріусом або консульською установою, чи їх дублікати.
6. Рішення про закріплення транспортних засобів на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняті власниками транспортних засобів чи особами, уповноваженими управляти таким майном.
7. Рішення власників майна, уповноважених ними органів про передачу транспортних засобів з державної в комунальну власність чи з комунальної власності в державну.
8. Копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин.
9. Довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску.
10. Акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу, щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача.
11. Митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в уповноважених органах МВС транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.
12. Договір фінансового лізингу.
13. Акт про проведений аукціон або постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби.
14. Інші засвідчені та оформлені в установленому порядку документи, що підтверджують набуття, перехід та припинення права власності на транспортний засіб відповідно до закону.

4. Чи потрібно звертатися до суду для вирішення цієї ситуації і як підготуватися до судового процесу?

Знову повертаємось до попереднього питання? Авто було придбане у шлюбі?

5. Які тимчасові та фінансові витрати можуть виникнути в процесі повернення автомобіля?

Якщо авто - це Ваша особиста власніть, то тоді фінансових витрах я не передбачаю, оскільки для повернення авто Вам буде необхідно звернутись із заявою до поліції, яка в свою чергу буде займатись пошуком Вашого авто.

Якщо ж авто придбане у шлюбі, то тоді прийдеться звертатись до суду. У випадку подання позовної заяви самостійно (без участі адвоката чи юриста з приводу підготовки позовної заяви та представництва Ваших інтересів у суді) всі витрати, які Ви понесете - це судовий збір.

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю Вас!

Питання1. Чи потрібно заявляти машину в розшук як викрадену?

Поки не зрозуміло, який правовий режим даного майна (особиста приватна власність або спільна сумісна власність), але при всьому цьому, я б спочатку радив вийти на контакт з колишнім чоловіком для врегулювання даного питання спільно, без правоохоронниз органів. Можливо це спільне майно, на яке у нього 50 %.

2. Які кроки необхідно здійснити для повернення автомобіля, зареєстрованого на моє ім’я?

Радив би керуватися таким алгоритмом:

1. Аналіз правового режиму даного майна.

2. Вирішення (спроба вирішення) питання у добровільному порядку.

3. Звернення до правоохоронних органів із заявою щодо викрадення майна (якщо майно є особистою приватною власністю), якщо ні - радив би ставити питання про його поділ.

3. Які документи потрібні для підтвердження мого права власності на машину, якщо оригінали загублені?

Документи потрібно відновлювати.

Як відновити викрадене посвідчення водія?

Про викрадення посвідчення водія особа має повідомити територіальний орган Національної поліції та отримати відповідний документ (довідку) на підставі якого буде відновлено посвідчення водія.

Відновити посвідчення водія при його викраденні можна офлайн в будь-якому сервісному центрі МВС або онлайн через Електронний кабінет водія чи Дію.

Якщо посвідчення водія було викрадено за кордоном, то його видача здійснюється на загальних підставах в сервісному центрі МВС.

Офлайн

Документи, які необхідно при собі мати:

• паспорт громадянина України* (у разі надання ID-картки без наявних у безконтактному електронному носії відомостей про реєстрацію місця проживання надається разом з довідкою або витягом про місце проживання), або:

• • паспорт громадянина України для виїзду за кордон* (надається разом з довідкою або витягом про місце проживання),
  • тимчасове посвідчення громадянина України;
  • посвідка на постійне проживання;
  • посвідки на тимчасове проживання;
  • посвідчення біженця;
  • посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту;
  • посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

* зазначений документ можна пред’явити в електронній формі в застосунку Дія.

(у разі відсутності в зазначених документах відомостей про зареєстроване місце проживання внутрішньо переміщені особи додатково подають довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, в якій зазначено фактичне місце проживання, або пред’являють її відображення в електронній формі в застосунку Дія, зокрема з використанням мобільного додатка)

• ідентифікаційний код;
• довідку з поліції;
• медичну довідку (на час дії воєнного стану медична довідка необов’язкова).

Термін надання послуги: ми робимо все можливе, щоб віддавати готовий документ у день звернення, але законодавством визначено до 5 днів на виготовлення посвідчення водія.

Вартість: орієнтовно 572 грн, може бути нарахована комісія банку, яка сплачується окремо і вартість доставки при замовленні теж сплачується окремо.

Онлайн

• через Електронний кабінет водія,
• через застосунок Дія.

Для замовлення послуги через Електронний кабінет водія, заповнити всі необхідні поля, сплатити за послугу та вибрати зручний спосіб отримання:

• у відділенні АТ «Укрпошта»;
• кур’єрською доставкою АТ «Укрпошта»;
• у сервісному центрі МВС;
• обрати без пластикового бланку, лише цифровий документ.

Термін надання послуги: до 10 робочих днів на опрацювання заявки та до 10 днів займають логістичні операції.

Для замовлення послуги через Дію, заповнити всі необхідні поля, сплатити за послугу та вибрати зручний спосіб отримання:

• у сервісному центрі МВС;
• обрати без пластикового бланку.

Термін надання послуги: до 10 робочих днів на опрацювання заявки.

Як відновити втрачене чи викрадене Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (у тому числі у разі, якщо документ втрачено чи викрадено за кордоном)?

Якщо свідоцтво про реєстрацію утрачене, то обов’язково для отримання нового проводиться перереєстрація транспортного засобу.

Державна перереєстрація транспортних засобів проводиться на підставі:

• заяви власника, поданої особисто або уповноваженим представником (заповнюється в ТСЦ);
• паспорт громадянина України (у разі надання ID-картки без наявних у безконтактному електронному носії відомостей про реєстрацію місця проживання разом надається довідка про реєстрацію місця проживання особи) або:

• • тимчасове посвідчення громадянина України;
  • посвідка на постійне проживання;
  • посвідки на тимчасове проживання;
  • посвідчення біженця;
  • посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту;
  • посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

(у разі відсутності в зазначених документах відомостей про зареєстроване місце проживання внутрішньо переміщені особи додатково подають довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, в якій зазначено фактичне місце проживання, або пред’являють її відображення в електронній формі на Порталі Дія, зокрема з використанням мобільного додатка)

• копію довідки про реєстраційний номер облікової картки платника податків (у разі його відсутності у відповідних базах даних МВС) або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);
• платіжні документи (квитанції), які засвідчують оплату адміністративної послуги та плату за бланкову і спеціальну продукцію;
• довідка з поліції (якщо свідоцтво було викрадено).

* висновок/відомості про експертне дослідження транспортного засобу, що вносяться до електронного реєстру працівниками експертної служби МВС (не є обов’язковим та проводиться за бажанням при перереєстрації транспортного засобу).

4. Чи потрібно звертатися до суду для вирішення цієї ситуації і як підготуватися до судового процесу?

Можливо, якщо здійснювати поділ майна, поки цей момент не дуже зрозумілий. Конкретизуйте, будь-ласка, момент набуття права на автомобіль та дату укладення (розірвання) шлюбу.

5. Які тимчасові та фінансові витрати можуть виникнути в процесі повернення автомобіля?

Чесно кажучи, предметно говорити про витрати наразі складно. Спробуйте скористатися алгоритмом, наведеним мною у відповіді до питання № 2. Він поки що не передбачає ніяких витрат.

З повагою!

Доброго дня, надаю відповідь на ваше запитання. Ви повинні поділити майно у добровільному або судовому порядку.

я Тетяна Таранюк. В 2022 я виїхала з України і тепер проживаю в Німеччині. Мій автомобіль, зареєстрований на моє ім’я, залишився у мого колишнього чоловіка. Після мого переїзду ми розлучилися, і наразі я не знаю, де знаходиться моя машина. У мене немає документів на автомобіль, але в реєстраційних документах зазначено, що автомобіль оформлений на моє ім’я. У найближчий час я планую повернутися до України і хочу зрозуміти, як мені правильно діяти в цій ситуації, щоб повернути свою машину.Питання1. Чи потрібно заявляти машину в розшук як викрадену?2. Які кроки необхідно здійснити для повернення автомобіля, зареєстрованого на моє ім’я?3. Які документи потрібні для підтвердження мого права власності на машину, якщо оригінали загублені?4. Чи потрібно звертатися до суду для вирішення цієї ситуації і як підготуватися до судового процесу?5. Які тимчасові та фінансові витрати можуть виникнути в процесі повернення автомобіля?

Поняття та порядок поділу спільного майна подружжя

Під час припинення шлюбно-сімейних відносин, зазвичай постає питання про розподіл майна, набутого під час проживання в шлюбі. За загальним правилом майно, набуте подружжям за час шлюбу, є спільним майном (ст. 60 СК України). Утім, із цього правила є певне виключення.

Відповідно до ст. 57 СК України, якщо шлюб не розірвано, але чоловік та дружина проживають окремо у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, то майно, набуте сторонами за цей період може бути за рішенням суду визнане роздільним. Це пов’язано з тим, що для сімейних відносин важливе значення має не лише формально зареєстрований шлюб, а й дійсні стосунки чоловіка та дружини. Якщо ж цього немає, і сторони фактично не складають однієї сім’ї, то на такі відносини не може поширюватися режим спільності майна подружжя. У разі спору заінтересована сторона повинна довести в суді факт окремого проживання подружжя у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. У сучасних умовах спільне майно подружжя може бути поділене подружжям за взаємною згодою. Сторони вправі укласти договір про поділ спільного майна, вказавши при цьому, що та чи інша річ була набута чоловіком (дружиною) під час окремого проживання сторін, тобто фактично за власні кошти. Така річ (речі) за домовленістю подружжя може бути визнана такою, що належить на праві власності чоловікові або дружині. При цьому її вартість не буде враховуватися при поділі спільного майна подружжя.

Статею 69 СК України передбачено право дружини і чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Так, дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою зокрема уклавши договір про поділ майна, що є у спільній сумісній власності. Якщо об’єктом поділу є нерухоме майно, тоді такий договір укладається у письмовій формі та підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню (ч. 2 ст. 69 Сімейного кодексу України).

Поділ спільного майна подружжя означає припинення права спільної сумісної власності подружжя на це майно і виникнення на її основі приватної (роздільної) власності або спільної часткової власності подружжя. Поділ спільного майна може здійснюватися в добровільному порядку за рішенням самого подружжя або в судовому порядку за наявності між ними спору.

Добровільний поділ майна подружжя

Добровільний поділ майна подружжя передбачає наявність взаємної волі подружжя на припинення режиму спільної сумісної власності щодо належного їм майна. Поділ здійснюється тільки щодо наявного майна, а не майна, яке буде набуте подружжям у майбутньому.

Стаття 7 Сімейного кодексу України (далі – СК України) зазначає, що сімейні відносини можуть бути врегульовані крім Сімейного кодексу іншими нормативно-правовими актами.

Оскільки Сімейним кодексом розширена сфера регулювання сімейних відносин за допомогою договору, то при його укладенні можуть застосовуватися норми Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

Ст. 355 ЦК України визначає два види спільної сумісної власності осіб:спільна сумісна або спільна часткова. Однак, при поділі або виділі в натурі частки із майна, що перебуває у спільній сумісній власності, вважається, що частки у співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не передбачено договором або законом.

Ч. 3 ст. 368 ЦК України встановлює, що майно, набуте подружжям у шлюбі є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, або законом. Спільна сумісна власність, як різновид права спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Однак, порядок і умови виникнення спільної сумісної власності подружжя дещо інші, ніж у учасників спільної часткової власності, передбачених ст. 355 Цивільного кодексу України.

У ст. 9 СК України законодавець закріпив право подружжя на укладення між собою сімейних договорів. При цьому, подружжя може врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам СК України, інших законів та моральним засадам суспільства. Особи, які проживають однією сім'єю, також можуть врегулювати свої сімейні відносини за договором, який має бути укладений у письмовій формі. Такий договір є обов'язковим до виконання, якщо він не суперечить вимогам Сімейного Кодексу, інших законів України та моральним засадам суспільства.

Сімейне законодавство передбачає виникнення спільної сумісної власності на майно і рівні права подружжя щодо володіння, користування і розпорядження ним (ст. 63 СК України).

У ч. 1 ст. 65 СК України закріплено принцип розпорядження спільним майном подружжя за взаємною згодою. Також ч. 2 ст. 69 СК України передбачено принцип розподілу майна подружжя за взаємною згодою. Слід зазначити, що ст. 60 СК України встановлено, що право на майно виникає у обох із подружжя одночасно, у момент набуття його хоча б одним із них, і оформлення права власності на ім’я другого з подружжя юридичного значення не має, оскільки майно знаходиться у спільній сумісній власності подружжя без визначення часток. Згідно ст. 70 СК такі частки визначаються подружжям при поділі майна і є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Яке майно підлягає поділу?

В контексті ст. 71 СК України майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Такий порядок поділу між подружжям (без виділу частки) відрізняє спільну сумісну власність подружжя від випадків спільної сумісної та спільної часткової власності, які передбачені ЦК України. За взаємною згодою, у разі необхідності, дружина та чоловік мають право укласти договір поділу нерухомого майна, а також виділити нерухоме майно зі складу всього майна подружжя. Це положення закріплено в п. 4 глави 5 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Добровільно, за взаємною згодою, в силу ст. 68 СК України подружжя має право здійснити поділ та виділ майна і після розірвання шлюбу; при взаємній згоді колишнє подружжя в будь-який час може звернутися до нотаріуса щодо укладення договору про поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності.

Отже, поділу підлягає лише майно, яке належить подружжю (колишньому подружжю) на праві спільної сумісної власності виходячи з принципу рівності часток за умови відсутності іншої домовленості між ними або шлюбного договору.

Майно, яке належить одному із подружжя на праві особистої приватної власності, не може бути предметом такого договору, оскільки не підлягає поділу між подружжям. Однак, воно може бути предметом інших цивільно-правових договорів, зокрема, договорів дарування, купівлі-продажу, найму (оренди) тощо, які подружжя можуть укладати між собою на підставі ч. 1 ст. 64 СК України.

Предмет договору

Предметом договору про поділ спільного майна подружжя (колишнього подружжя) може бути як все майно (майнові права), що були набуті подружжям за час шлюбу, так і його частина. При цьому майно (майнові права), які не увійшли до предмету договору,залишаються у спільній сумісній власності подружжя (колишнього подружжя). Договір про поділ майна подружжя (колишнього подружжя) може бути укладений з умовою виплати грошової компенсації у разі нерівноцінності поділу, або без неї.

У випадку, якщо предметом поділу є нерухоме майно, набуте подружжям за час шлюбу у спільну сумісну власність, і право особистої приватної власності за результатом укладання такого договору переходить до одного з подружжя (колишнього подружжя), то такий договір може бути документом, що підтверджує право власності одного з подружжя (колишнього з подружжя) на такий об'єкт. Після укладання договору про поділ майна подружжя (колишнього подружжя), відповідні відомості повинні бути внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Але існують і інші точки зору. Зокрема, якщо предметом такого договору поділу майна є нерухоме майно, титульним власником якого є один з подружжя, і майно в результаті поділу залишається за ним, то документом про право власності залишається попередній документ, що посвідчує право власності на майно, а договір про поділ буде невід’ємною частиною цього документа. При цьому відомості про зміну правовстановлювального документу повинні бути внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки з укладанням такого договору змінюється правовий режим такого нерухомого майна.

Якщо титульним власником майна був один з подружжя, а в результаті поділу майна нерухоме майно переходить до іншого з подружжя, то договір про поділ майна буде документом, що підтверджує право власності іншого з подружжя на це майно, на підставі якого нотаріус здійснює державну реєстрацію права власності на майно на ім’я іншого з подружжя. При цьому нотаріус вилучає попередній документ про право власності на нерухоме майно і приєднує його до нотаріальної справи.

Особливості договору про поділ майна подружжя

• Можливість відступити від засад рівності часток. Тобто, подружжя може поділити своє майно не порівну.
• Можливість самостійно визначити розмір часток або конкретне майно, що буде передане одному з подружжя.
• Майно подружжя, що не зазначене в договорі, підлягає поділу на загальних підставах.

Коли може бути укладений договір про поділ майна подружжя

• Під час шлюбу.
• Після розірвання шлюбу.

Підстави розірвання договору про поділ майна подружжя

Згідно з законодавством розірвання договору про поділ майна подружжя допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Також, договір про поділ майна подружжя може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору про поділ майна подружжя іншою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі розірвання договору про поділ майна подружжя зобов’язання сторін припиняються.

Визнання договору про поділ майна подружжя недійсним

Сторони найчастіше посилаються на такі підстави для визнання договору про поділ майна подружжя недійсним, як порушення в договорі принципу рівності часток та/або помилки щодо обставин, які мають істотне значення.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Вартість

Відповідно до Наказу Мінфіну України від 07.07.2012 № 811 та пп. "е" п. 3 ст. 3 Декрету КМУ від 21 січня 1993 року № 7-93 "Про державне мито" та , за посвідчення договору поділу майна державне мито справляється в розмірі 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, незалежно від вартості, яка зазначена у договорі.

Договір про виділ об`єкта нерухомого майна зі складу усього майна

П. 2 ст. 69 СК України передбачає, що подружжя має право укласти договір про виділ об’єкта нерухомого майна дружині або чоловікові зі складу усього майна, який підлягає нотаріальному посвідченню. Суть виділу нерухомого майна зі складу спільного майна подружжя полягає в тому, що якщо один з подружжя за згодою іншого з подружжя у добровільному порядку бажає змінити правовий режим одного об’єкта нерухомості (житловий будинок, квартира, нежитлове приміщення, тощо) на особисту приватну власність, то має бути укладений договір про виділ нерухомого майна зі спільної сумісної власності в особисту приватну власність одного з них.

Наприклад, із складу всього спільного майна подружжя виділити чоловікові у особисту приватну власність нежитлове приміщення, при цьому решта майна залишається у спільній сумісній власності подружжя, а при можливому подальшому поділі майна подружжя, частка чоловіка може бути відповідно зменшена з урахуванням укладеного раніше договору про виділ нежитлового приміщення зі спільного майна.

При посвідченні такого договору нотаріусом застосовуються такі саме норми, як і при посвідченні договору поділу спільного майна подружжя (ст. 60, ст. 64, п. 1 ст. 65, п. 2 ст. 69, п. 1 ст. 70, 71, 72 Сімейного кодексу України).

Поділ земельної ділянки

Якщо об’єктом поділу є земельна ділянка, то регулювання земельних відносин відбувається із застосуванням спеціальних норм Земельного кодексу України (далі – ЗК України). У відповідності до ч. 1 ст. 81, ч. 1 п.2 ст. 89 ЗК України, у спільній сумісній власності подружжя можуть перебувати земельні ділянки, які набуті подружжям за спільні кошти за договором купівлі- продажу, міни, іншими цивільно-правовими договорами.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 64, ч. 2 ст. 69, ч. 1 ст. 71 СК України, подружжя за взаємною згодою має право на поділ земельної ділянки в натурі.

Згідно зі ст. 79-1 ЗК України, титульний власник повинен звернутись до територіального органу Держгеокадастру України з метою поділу раніше сформованої земельної ділянки, яка перебуває у його власності, на дві земельні ділянки. У відповідності до технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки на дві окремі земельні ділянки, відомості про них вносяться до Державного земельного кадастру. На підставі ч. 9, 10 ст. 79-1 ЗК України, після здійснення державної реєстрації права власності на дві земельні ділянки вони можуть бути об’єктом цивільних угод.

Оскільки ці дві новостворені земельні ділянки залишаються об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, то для здійснення їх поділу в натурі необхідно застосувати вимоги ст. 71 СК України, п. 4 ст. 89 ЗК України та ст. ст. 364, 372 ЦК України. Нотаріус може посвідчити договір про поділ майна подружжя, в результаті якого кожному із подружжя на праві особистої приватної власності буде належати по одній земельній ділянці.

Судовий поділ майна подружжя

Якщо між подружжям виникає спір щодо розміру належних їм часток, порядку або способу поділу спільного майна, то добровільний порядок поділу майна змінюється на судовий. При поділі майна суду в першу чергу необхідно визначити його предмет, тобто те майно подружжя, яке підлягає поділу. При поділі майна подружжя мають враховуватися три категорії об'єктів:

• речі (окрема річ або сукупність речей), які належать подружжю на праві спільної сумісної власності;
• кредиторські вимоги подружжя (право вимоги за договором позики, купівлі-продажу тощо, коли подружжя виступає як кредитор і вправі вимагати повернення боргу, передачі речі тощо);
• боргові зобов'язання подружжя (зобов'язання, за якими подружжя виступає як боржник і зобов'язане повернути борг, повернути або передати річ тощо).

Поділ майна здійснюється з урахуванням вартості речей, які належать подружжю на праві спільної власності, а також розміру їх кредиторських вимог та боргових зобов'язань.

Поділ майна подружжя здійснюється в два етапи:

• по-перше, суд визначає розмір часток чоловіка та жінки в праві на майно;
• по-друге, здійснює поділ майна відповідно до встановлених часток.

ВАЖЛИВО!!! При визначенні розміру часток кожного з подружжя суд виходить з того, що відповідно до законодавства частки майна дружини та чоловіка є рівними (ч. 1 ст. 70 СК). Це правило не змінюється і в тому разі, якщо один із подружжя не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (ч. 1 ст. 60 СК).

Разом із тим, законодавство встановлює два винятки із загального правила щодо рівності часток подружжя в праві на майно. Відповідно до цього суд може зменшити або збільшити частку одного з подружжя. По-перше, суд може відступити від засади рівності часток і зменшити частку одного з подружжя за обста: вин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї (ч. 2 ст. 70 СК).

По-друге, суд може збільшити частку в праві на майно того з подружжя, з яким проживають неповнолітні або повнолітні непрацездатні діти, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування (ч. 3 ст. 70 СК). Відповідно до ч. 3 ст. 70 СК збільшення розміру частки одного з подружжя в майні пов'язується лише з випадками стягнення аліментів на дитину. Така новела сімейного законодавства здається невдалою.

Після визначення судом частки кожного з подружжя в праві на майно здійснюється другий етап — безпосередній поділ майна подружжя відповідно до цих часток, які належать кожному з них.