Шахрайство з продажу мобільної техніки

Доброго дня.

Відповідно до ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Стаття 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування тощо.

Згідно ч. 1 ст. 6 вказаного закону продавець зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Положеннями ч. 1 ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це (ч. 1 ст. 664 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 673 ЦК України, у разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети з якою товар такого роду звичайно використовується.

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», протягом 14 днів з моменту оформлення покупки товар належної якості, який з будь-яких причин не сподобався покупцю, можна повернути.

Для того щоб повернути гроші або обміняти товар у покупця, обов’язково має бути чек (касовий або товарний).

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про захист прав споживачів», обмін товару належної якості провадиться, якщо збережено розрахунковий документ, виданий споживачеві разом з проданим товаром. Наявність чеку є підставою для обміну або повернення товару та доказом того, що саме в цьому магазині ви придбали товар.

Споживач має право на обмін товару належної якості протягом чотирнадцяти днів, не враховуючи дня купівлі, якщо триваліший строк не оголошений продавцем (ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів»). Останнім днем, коли ви можете вимагати повернути вам гроші та прийняти назад товар належної якості, буде 14 день періоду, який почався на наступний день після покупки.

Обмін товару належної якості на аналогічний товар провадиться, якщо він не використовувався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а якщо на момент обміну аналогічного товару немає у продажу, споживач має право або придбати будь-які інші товари з наявного асортименту з відповідним перерахуванням вартості, або розірвати договір та одержати назад гроші у розмірі вартості повернутого товару, або здійснити обмін товару на аналогічний при першому ж надходженні відповідного товару в продаж.

Права споживача у разі придбання ним товару неналежної якості передбачені ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до частини 1 статті 8 цього Закону у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк, або відшкодування витрат на усунення недоліків.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця) або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; заміни товару на такий же товар або аналогічний з числа наявного у продавця (виробника) товару.

За змістом ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.

Відповідно до ст. 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а в разі неможливості повернути гроші у день розірвання договору — в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом 7 днів.

Виходячи з Вашого опису ситуації Ви маєте право на розірвання договору купівлі-продажу та повернення сплаченої оплати за товар.

У ситуації відмови в обміні товару чи поверненні коштів представником торговельного закладу, єдиним варіантом вирішення спору буде звернення до суду.

Згідно ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Для цього зафіксуйте факт звернення до магазину, тобто вручіть під підпис представнику магазину заяву із законними вимогами про обмін товару, якщо ж відмовляють у прийняті заяви – її потрібно направити поштою або кур’єром та зберегти докази відправлення.

Згідно ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:

• При реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення;
• Порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Також Ви можете подати скаргу до Державної служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» однією з підстав для здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) є звернення фізичної особи про порушення, що спричинило шкоду її правам, законним інтересам, життю чи здоров’ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності).

Щодо кримінальної складової - для звернення до правоохоронних органів необхідно мати 100% докази "шахрайства".

Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Згідно з ч. 1 ст. 216 КПК України слідчі органів Національної поліції України здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування.

Майте на увазі - Заявник несе кримінальну відповідальність згідно зі ст. 383 КК України за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.

Вітаю Вас!

Згідно статті 230 Цивільного кодексу України

1. Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

2. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.".

Якщо Ви хочете повернути кошти за телефон, то Ви повинні виконати наступні кроки:

1. Зверніться до продавця із письмовою заявою-претензією про розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми. Заяву слід підготувати у двох примірниках та вимагати щоб на другому примірнику (вашому) проставили відмітку про отримання заяви (із зазначенням дати, прізвища і посади особи, яка прийняла заяву, її підписом). До заяви додати копії документів, які підтверджують правомірність вашої вимоги (чек, гарантія, паспорт на товар тощо). У разі відмови у прийнятті заяви суб’єктом господарювання, Вам необхідно скерувати дане звернення рекомендованим листом через Укрпошту.

В заяві вкажіть, що продавець навмисно ввів Вас в оману і внаслідок цього Ви купили телефон. Вимагайте повернення коштів протягом 5 днів - інакше Ви звернетесь до суду та будете вимагати відшкодування збитків у подвійному розмірі.

2. Якщо продавець відмовляє у задоволенні заяви (скарги), то необхідно звертатись із письмовою заявою про відновлення прав до Головного управління Держпродспоживслужби у Вашій області.

Як правильно оформити звернення

Звернення складається у довільній формі, однак в ньому потрібно вказати:

• Кому адресується звернення (наприклад: Начальнику Головного управління, ПІБ керівника)
• Від кого (прізвище, ім’я, по-батькові, індекс, повна поштова адреса заявника, № телефону).
• Вид звернення (заява, скарга або пропозиція)

У звернені повинна бути викладена суть порушеного питання або проблеми:

• підстава звернення, обставини, які стали причиною для звернення;
• вказати обґрунтування або основні питання, порушені в зверненні;
• мета звернення і очікуваний результат розгляду звернення;
• перелік документів (або копій документів), якщо ви додаєте їх до листа;
• письмове звернення обов’язково підписується особою (особами), що звертається з проставлянням дати подання звернення.
• для розгляду електронного звернення електронний підпис не вимагається.

Обов’язково до звернення необхідно додати:

• копію розрахункового документу (чек, квитанцію, договір), який засвідчує факт придбання товару, а щодо товарів, на які встановлено гарантійний строк, – технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, з позначкою про дату продажу, найменування суб’єкта господарювання, його місцезнаходження;
• копію заяви до суб’єкта господарювання з вимогами щодо усунення недоліку в товарі, його заміни або повернення коштів та відповідь від нього.

Пам’ятайте! Не підлягають розгляду та вирішенню такі звернення:

• письмове звернення без зазначення місця проживання або не підписане автором, тобто анонімне звернення;
• звернення, з якого неможливо визначити суть порушеного питання;
• повторні звернення від однієї і тієї ж особи до одного і того ж органу (посадової особи) з одного і того ж питання, яке вже було вирішено даним органом (посадовою особою) по суті;

3. Зверніться до поліції із заявою про шахрайство.

4. Якщо після даних кроків Вам не повернули кошти, то необхідно звертатись із позовом до суду. Для цього потрібно підготувати належні докази того, що продавець дійсно ввів Вас в оману та продав телефон неналежної якості. Можливо потрібно буде подати клопотання про технічну експертизу телефону. Якщо знайдете інших ошуканих покупців, то можете подати колективну скаргу.

Проте, судовий порядок вирішення питання не швидкий і в разі Вашого виграшу справи в першій інстанції - продавець може подати апеляцію та касацію. Тому краще питання вирішити в досудовому порядку.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Доброго дня, Наталія!

Думаю, що повернути телефон та отримати кошти за останній Вам, можливо, і не вдасться у досудовому порядку, окільки продавець не погодиться на такий крок, з урахуванням описаних Вами обставин у питанні.

Отже, перше, що Ви повинні зробити, аби мати доказ врегулювання спору у досудовому порядку, направити офіційну притенцію до продавця із вимогою повернути Вам кошти за товар, який вже був у використанні до того, як його направили Вам, як також, що було здійснено незаконе фізичне втручання з боку продавця без наданої на те Вашої згоди. Повідомте продавця, що у разі відмови Ви будете вимушені звернутись до поліції та суду за захистом своїх прав.

Поняття «недолік»та «істотний недолік» визначено ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів»:

недолік - будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем);

істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак:

а) він взагалі не може бути усунутий;

б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів;

в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Після того, як отримаєте відповідь, податвайте скаргу на продавця до Держпродспоживслужби, оскільки останній продає товар неналежної якості й приховує дану інформацію від клієнтів, та заяву до поліції про шахрайство за статтею 190 ККУ. Ці кроки також допоможуть Вам при поданні позовної заяви до суду:

1. Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) -

карається штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від двохсот до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк.

2. Шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, -

карається штрафом від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

3. Шахрайство, вчинене в умовах воєнного чи надзвичайного стану, що завдало значної шкоди потерпілому, -

карається штрафом від чотирьох тисяч до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

4. Шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

5. Шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою, -

карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Стаття 214 ККУ.

1. Слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.

2. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Офісом Генерального прокурора за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, Державним бюро розслідувань, органом Бюро економічної безпеки України.

4. Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається".

Після того, як пройдете вищевикладені кроки, потрібно звертатись до суду із позовною заявою про захист прав споживачів.

Захист прав споживачів - комплекс заходів, спрямованих на регулювання суспільних відносин, що виникають між споживачем (фізичною особою, яка купуює товар або послугу для особистих, сімейних домашніх і інших потреб не пов'язаних з підприємницькою діяльністю) і суб'єктом підприємницької діяльності - виробником, виконавцем, продавцем і включають в себе: встановлення конкретних прав споживачів; форми можливих порушень прав і механізм їх захисту; відповідальність за порушення прав споживачів.

Для більш ефективного захисту прав споживачів в Україні передбачено низку заходів, що спрощують доступ споживачів до правосуддя, у разі порушення їх прав.

Позовні заяви про захист прав споживачів можуть бути пред'явлені за вибором позивача до суду за місцем:- знаходження організації, а якщо відповідачем є індивідуальний підприємець, - його проживання;- проживання чи перебування позивача;- укладення або виконання договору.

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю!

Згідно ст.8 Закону України "Про захист прав споживачів" уразі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати:

1. пропорційного зменшення ціни;
2. безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
3. відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Товар неналежної якості підлягає обміну протягом (строк, протягом якого виробник (продавець, виконавець або будь-яка третя особа) бере на себе зобов'язання про здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв'язку з введенням її в обіг), який зазначається в паспорті на продукцію або будь-якому іншому документі (наприклад договорі купівлі продажу), що додається до продукції.

Покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1. пропорційного зменшення ціни;
2. безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
3. відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1. відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;
2. вимагати заміни товару.

Продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою статті 8 Закону України "Про захист прав споживачів" зобов'язані прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги.

ДОСУДОВЕ ВРЕГУЛЮВАННЯ СПОРУ:

Закон України "Про захист прав споживачів" встановлює основні принципи, права та обов'язки споживачів і виробників, а також регулює відносини між ними. Одним з важливих аспектів цього закону є досудове врегулювання спорів.

Досудове врегулювання спорів — це процес, який спрямований на вирішення розбіжностей між споживачами й виробниками або постачальниками товарів і послуг без звернення до суду. Метою досудового врегулювання спорів є спрощення процедур вирішення конфліктів, зменшення судових витрат та швидке вирішення проблем споживачів.

Першим кроком у вирішенні спору є звернення споживача до продавця або виробника з вимогою усунути порушення своїх прав. На цьому етапі сторони можуть самостійно домовитись про усунення недоліків товару, заміну на якісний товар, повернення грошової суми чи надання додаткових послуг.

Законодавство України визначає наступний порядок звернення до продавця або виробника:

• Виявлення порушення: Споживач повинен виявити порушення своїх прав, пов'язане з якістю, безпекою, комплектністю або іншими характеристиками товару або послуги.
• Збір доказів: Споживач має зібрати докази, які підтверджують порушення його прав, такі як чеки, товарно-транспортні документи, гарантійні талони, фотографії, відео тощо. Окрім того, важливо зауважити, що у разі необхідності, для встановлення причини недоліків товару або некоректного надання послуг, може бути проведена експертиза за рахунок продавця або виробника. Результати експертизи є доказом у спорі та можуть бути використані для врегулювання конфлікту між сторонами.
• Складання претензії: Споживач має скласти письмову претензію до продавця або виробника, описуючи проблему, вимоги та строк вирішення проблеми (зазвичай, він становить 14 календарних днів). У претензії слід вказати ім'я, прізвище та контактні дані споживача, детальний опис порушення прав споживача, надати копії доказів, зазначити вимоги споживача також можна зауважити, що в разі неможливості вирішення конфліктної ситуації в добровільному порядку, споживач має право на звернення до органів захисту прав споживачів.
• Надсилання претензії: Претензію слід відправити рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто передати продавцю чи виробнику, отримавши квитанцію про отримання документів.
• Очікування відповіді: Продавець або виробник має розглянути претензію та надати відповідь протягом 14 календарних днів з дня її отримання. Відповідь має містити інформацію про задоволення вимог споживача або обґрунтовану відмову у задоволенні вимог.

Якщо продавець або виробник не відповідає на вимоги споживача або не забезпечує їх виконання, споживач може звернутися до місцевих органів державного захисту прав споживачів. Ці органи здійснюють контроль за дотриманням законодавства у сфері захисту прав споживачів та можуть вжити заходів, щоб забезпечити виконання вимог споживача.

В Україні за контроль дотримання законодавства у сфері захисту прав споживачів відповідають наступні органи:

1. Державна служба України з питань безпеки продуктів та захисту споживачів (ДСБПЗС) – це головний орган у системі захисту прав споживачів на національному рівні. ДСБПЗС забезпечує контроль якості товарів та послуг, проводить розслідування порушень прав споживачів, а також вносить пропозиції щодо вдосконалення законодавства у сфері захисту прав споживачів.
2. Територіальні органи ДСБПЗС – регіональні структурні підрозділи Державної служби з питань безпеки продуктів та захисту споживачів. Вони здійснюють контроль за дотриманням законодавства на місцевому рівні та надають консультації споживачам у вирішенні проблем, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
3. Органи місцевого самоврядування також можуть брати участь у захисті прав споживачів, розробляти та реалізовувати відповідні програми, сприяти забезпеченню безпеки продуктів та послуг на своїй території.
4. У разі виявлення порушень прав споживачів пов'язаних з якістю, безпекою продуктів харчування, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та побутової хімії, контроль може здійснюватися також за допомогою Державної служби України з питань безпеки харчових продуктів та захисту споживачів (ДСБХПЗС).
5. Щодо контролю якості і безпеки медичних товарів та послуг, Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (ДСЛЗКН) відповідає за контроль у сфері медичних товарів, лікарських засобів та медичних послуг, що гарантує захист прав споживачів на якісні та безпечні медичні продукти та послуги.
6. У сфері телекомунікацій, інтернет-послуг та поштових послуг, контролюючим органом є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (НКРЗІ). Вона відповідає за контроль та дотримання законодавства у сфері зв'язку та інформатизації, що стосується захисту прав споживачів.
7. Національна комісія з регулювання енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) контролює дотримання законодавства у сфері енергетики та комунальних послуг, забезпечуючи права споживачів на якісні та доступні послуги в цій сфері.
8. У сфері фінансових послуг контроль за дотриманням законодавства здійснює Національний банк України (НБУ) та Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР), які відповідають за захист прав споживачів фінансових послуг та регулювання фінансового ринку відповідно.
9. У сфері транспортних послуг контроль за дотриманням законодавства здійснює Міністерство інфраструктури України та його підрозділи, такі як Державна авіаційна служба України, Державна служба України з безпеки на транспорті та інші, які забезпечують захист прав споживачів у сфері транспортних послуг.Ці та інші спеціалізовані органи державної влади співпрацюють між собою та з місцевими органами влади, а також з громадськими організаціями, що представляють інтереси споживачів, для забезпечення ефективного контролю за дотриманням законодавства у сфері захисту прав споживачів в Україні.

Якщо досудове врегулювання спору не дає результатів, споживач може звернутися до суду за захистом своїх прав. У такому випадку рекомендується залучити адвоката, який допоможе правильно оформити позов та представити інтереси споживача у суді.

Під час звернення до продавця або виробника у спорах про захист прав споживачів важливо дотримуватися встановлених законодавством порядку та строків, зібрати достатньо доказів та чітко формулювати свої вимоги. У разі не вирішення ситуації на досудовому етапі, споживач може звернутися до компетентних органів або суду для захисту своїх прав і законних інтересів. Не забувайте, що важливим аспектом є дотримання всіх формальностей та процедур, встановлених законодавством, для забезпечення ефективного захисту прав споживачів.

Зверніть увагу, що споживач має право звернутися до суду без попереднього звернення до продавця або виробника, але передсудове врегулювання спору має безліч переваг, зокрема:

Економія часу та ресурсів. Досудове врегулювання спорів зазвичай займає менше часу, ніж судовий процес, оскільки не вимагає відведення часу на підготовку документів, очікування судових засідань та виконання судових рішень.

Гнучкість. Медіація та інші форми досудового врегулювання дозволяють сторонам самим визначати умови вирішення спору та розробляти креативні рішення, які відповідають їх потребам та інтересам.

Конфіденційність. Досудове врегулювання спорів забезпечує конфіденційність процесу, що дозволяє сторонам відкрито обговорити проблеми та запропонувати компромісні рішення без страху розголошення інформації про спір або можливого негативного впливу на їх репутацію.

Збереження стосунків між сторонами. Досудове врегулювання спорів може допомогти сторонам зберегти та відновити партнерські стосунки, оскільки спілкування між ними здійснюється в менш конфронтаційному середовищі, а медіатор зосереджується на допомозі сторонам знайти взаємовигідне рішення.

Судовий порядок врегулювання спору:

До вимог у зв'язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в 1 рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, а якщо на товар встановлено гарантійний строк (строк придатності), - від дня виявлення недоліків у межах гарантійного строку (строку придатності).

Споживач має право звернутися в порядку позовного провадження до суду:

• за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача (ст. 28 ЦПКУ);
• за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору (ст. 28 ЦПКУ);
• за місцем перебування реєстрації Відповідача.

Споживачі звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав за позовом про захистом прав споживача (частини 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів").

До позовної заяви ( позовної заяви), оформленої відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України, додаються докази, що обґрунтовують позовні вимоги (відмова покупця обміняти товар належної якості), наприклад:

1. копія звернення до суб'єкта господарювання (продавець);
2. висновок експертизи про невідповідність товару встановленим вимогам якості;
3. копія документу, який засвідчує факт придбання товару;
4. копія технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, з позначкою про дату продажу;
5. інші документи, які стосуються розгляду звернення.

При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Цивільна справа в порядку позовного провадження розглядається судом протягом розумного строку, але не більше 2 місяців з дня відкриття провадження у справі.

З ПРИВОДУ ШАХРАЙСТВА - СКОРІШЕ ЗА ВСЕ ВАМ БУДЕ ВІДМОВЛЕНО В ВІДКРИТТІ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ, АЛЕ ТРЕБА ВИМАГАТИ ЗАРЕЄСТРУВАТИ ВАШУ ЗАЯВУ ПРО ЗЛОЧИН.

Для належного захисту своїх прав і можливості притягнення продавця до кримінальної відповідальності за ст. 190 КК доцільно розібратися у правовій кваліфікації шахрайства та правових висновках Верховного Суду.

За ст. 190 ККУ зовнішній прояв шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.

Способами вчинення шахрайства є:

1) обман;

2) зловживання довірою, які за своєю суттю не є тотожними.

Обман - повідомлення неправдивих відомостей (дія) або замовчування відомостей, які мають бути повідомлені (бездіяльність), з метою заволодіння чужим майном або придбання права на майно. Він може виражатися в усній, письмовій формі, у використанні підроблених документів тощо.

Зловживання довірою - це вид обману, що полягає у використанні винним довірливих відносин з потерпілим, заснованих на родинних, службових відносинах, знайомстві, інших цивільно-правових відносинах.

Крім цього, особливості шахрайства полягають у тому, що потерпілий, будучи введеним в оману, зовні добровільно передає винному майно або право на майно, вважаючи, що це є правомірним, необхідним або вигідним для нього, або що він зобов’язаний це зробити.

Кваліфікуючі ознаки шахрайства по ч. 2 ст. 190 - дії вчинені:

1. повторно;
2. за попередньою змовою групою осіб;
3. що завдало значної шкоди (100 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян прим. ст. 185 КК).

Особливо кваліфікуючі ознаки шахрайства (ч.ч. 3,4) - дії вчинені:

1. у великих розмірах (250 і більше НМГД);
2. шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки;
3. в особливо великих розмірах;
4. організованою групою.

Шахрайство має матеріальний склад, тому злочин вважається закінченим з моменту

заволодіння майном або придбанням права на нього. Обман, що не призвів до заволодіння майном або правом на майно, визнається відповідно до конкретних обставин готуванням чи замахом на шахрайство.

За шахрайство із заволодінням грошових коштів кримінальну відповідальність може нести осудна фізична особа, тобто яка досягла до/або на момент вчинення шахрайства 16 років (суб’єкт злочину).

Якщо суб’єктом є службова особа, яка для обману чи зловживання довірою використовує своє службове становище, її дії повинні кваліфікуватися за сукупністю статей 190 та 364 КК.

Поняття службової особи зазначено у ст. 18, примітці до ст. 364 КК України.

Винна особа, вчиняючи шахрайство достовірно знає про протиправність своїх дій, має корисливі мотив і мету.

У постанові від 24.09.2020 р. у кримінальній справі №755/10138/16-к Верховний Суд зазначив, що відмежовуючи шахрайство від цивільно-правових деліктів, слід виходити з того, що отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов`язання може бути кваліфіковане як шахрайство, якщо встановлено, що винна особа вже в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, а зобов`язання - не виконувати.

Розмежування кримінально-караного злочину від цивільно-правової угоди слід проводити не по тому, як оформлені укладені між сторонами договори, а по тому, що стало результатом цієї договірної діяльності. Якщо одна сторона, приймаючи на себе зобов`язання, не має ніяких реальних можливостей і бажання їх виконувати, мова йде про шахрайство.

Наявність формальних (навіть належним чином оформлених) цивільно-правових відносин, за допомогою яких суб`єкт прагне завуалювати свій злочинний умисел, за наявності підстав не повинна бути перешкодою для оцінки скоєного як злочинного шахрайства, передбаченого ст. 190 КК (постанова ВС України від 24.11.2016 у кримінальній справі №5-250кс16).

Тому, оформлення договором/розпискою передачі коштів чи майна в позику не є суто цивільними правовідносинами.

Вітаю Вас, Наталія!

Ми почали шукати про них інформацію і виявилось, що ця фірма вже давно займається шахрайством ще з 2019 року і далі собі процвітає. Вони обдурили вже багато людей і далі працюють. Чи можете допомогти нам відновити справедливість?

На жаль, але це буде доволі складною. Ключове - Ви не зможете пред'явити претензій, якщо телефон є справним та працює. Гіпотетичні помилки у майбутньому до справи ніяк не прикласти. То ж ключове питання - чи є наразі недолік телефону, який проявився?

Потрібно розуміти цей момент, оскільки він прямо впливає на Ваші права у даній ситуації. Законодавство про захист прав споживачів передбачає два види недоліків: недолік та істотний недолік.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про захист прав споживачів

Стаття 1. Визначення термінів

12) істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак:

а) він взагалі не може бути усунутий;

б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів;

в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором;

...

15) недолік - будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).

...

Власне від наявності недоліку або істотного недоліку законодавство і надає споживачу різний комлпекс прав у випадку придбання товару неналежної якості. Але Ви однозначно маєте право пред'являти претензію як рази таки продавцю, про що прямо зазначено у частині третій статті 8 Закону України "Про захист прав споживачів".

Стаття 8. Права споживача у разі придбання ним товару неналежної якості

1. У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:

1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

...

3. Вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред'являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача.

Споживач має право пред'явити одну з вимог, передбачених частиною першою цієї статті, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу, передбачену частиною першою цієї статті.

...

Таким чином, як передбачає абзац другий частини третьої статті 8 Закону України "Про захист прав споживачів", у випадку незадоволення Вашої вимоги вперше, зараз маєте право заяви іншу вимогу, яка передбачена в частині першій і залежить від складності дефекту: недоліку або істотного недоліку.

Наявність істотного недоліку, що підтверджено Актом діагностики, надає Вам право на подати заяву про розірвання договору та повернення сплаченої суми за товар.

АЛЕ!!! КЛЮЧОВЕ ПИТАННЯ - ЧИ Є ТАКИЙ НЕДОЛІК?

Притягнути їх до відповідальності за можливі махінації - буде доволі складно.

Всього доброго. Успіхів! З повагою!

Доброго дня, вам треба подати заяву до поліції. Ви можете це зробити онлайн.

https://www.npu.gov.ua/onlajn-zvernennya

Шахрайство - заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (стаття 190 Кримінального кодексу України).

Об'єктом кримінального правопорушення у шахрайстві є право власності як охоронювані законом відносини між людьми, які виражаються у володінні, користуванні та розпорядженні майном.

Предмет: як майно, так і право на нього.

Об'єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий - власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі.

Безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов'язковими ознаками шахрайства, які відрізняють його від викрадення майна та інших кримінальних правопорушень проти власності. Водночас, якщо потерпіла особа через вік, фізичні чи психічні вади або інші обставини не могла правильно оцінювати і розуміти зміст, характер і значення своїх дій або керувати ними, передачу нею майна чи права на нього не можна вважати добровільною.

Для кваліфікації не має значення як вчинено шахрайство - шляхом обману чи зловживання довірою, через те що в кримінально-правовій нормі про шахрайство вони закріплені як альтернативні способи вчинення кримінального правопорушення, але відсутність визначень даних понять у законі не дозволяє з абсолютною впевненістю визнати деякі злочини шахрайством.

Обман при шахрайстві - це повідомлення завідомо неправдивих даних або приховування, замовчування інформації про факти або обставини, повідомлення про які було обов'язковим, спрямовані на введення потерпілого в оману або на підтримку помилки особи з метою заволодіння чужим майном або правом на майно, і які призвели до такого стану потерпілого. Обман як спосіб шахрайства може бути вчинений і шляхом активної, і пасивної поведінки правопорушника. До такого висновку дійшов Верховний суд. Так, 14 липня 2021 р. колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 176/952/20, провадження №51- 2219 км 21 - прийнято рішення задовольнити частково касаційну скаргу прокурора, який оскаржував виправдувальний вирок щодо особи, яка отримувала страхові виплати за померлого батька. Обвинувачена яка визнала, що картку отримала після смерті батька, знімала кошти із зазначеної картки для себе, бо вважала, що в неї не було обов’язку повідомляти державні органи, які здійснювали нарахування та виплату її батькові щомісячних страхових виплат, про його смерть.

Зловживання довірою - це використання винним відносин довіри, які є основою правовідносин або існують в особистих стосунках, вчинене з метою протиправного заволодіння чужим майном. При цьому зловживання довірою є другорядним по відношенню до обману, але не втрачає свого самостійного значення як спосіб заволодіння майном при шахрайстві.

Однак слід пам’ятати, що з'явився такий вид товару, як інформація, і вартість його може бути дуже високою. У пам'яті комп'ютера чи на інших електронних носіях зберігається інформація, яка містить різноманітні відомості, у тому числі й такі, що становлять комерційну таємницю (характеристика нових видів продукції, оригінальних розробок у певних галузях господарства тощо). За умов конкуренції заволодіння такою інформацією шляхом шахрайства може завдати шкоди підприємству, порушити його нормальну діяльність, що свідчить про велику суспільну небезпеку такого роду посягань і потребує адекватної кримінально-правової боротьби з ними. У зв’язки із цим законодавець визначив наступний вид шахрайства – шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.

Для шахрайства необхідно встановити причинний зв’язок між діями винної особи і наслідками для потерпілого. Так, особливість причинного зв'язку при шахрайстві полягає в тому, що винний, повідомляючи неправдиві відомості, вводить в оману особу, через що остання передає йому майно. Тому при шахрайстві обман або зловживання довірою завжди передують заволодінню майном і знаходяться з останнім у причинному зв'язку. При відсутності такої послідовності виключається склад шахрайства, а самі дії, за наявності необхідних для того ознак, можуть утворювати інший склад кримінального правопорушення.

Шахрайство - умисне кримінальне правопорушення. Винний бажає настання результату - звернення певного майна на свою користь. Що стосується упущеної вигоди, то винна особа, як правило, не має прямого умислу, і це виключає можливість визнання даного наслідку елементом будь-якої форми розкрадання.

Шахраї, які вчинюють свої кримінальні правопорушення у сфері економіки, не сприймають себе порушниками, хоча і припускають, що порушують закон.

Шахрайство вчинюється з прямим умислом, отже винний усвідомлює, що на майно, яким він заволодіває, він ніяких прав не має. Він розуміє, що вчинює суспільне небезпечне протиправне діяння і передбачає розвиток причинного зв'язку й настання суспільне небезпечних наслідків.

Умисел при шахрайстві за часом виникнення й формування частіш за все буває заздалегідь обдуманим і набагато рідше - таким, що виник раптово.

Кримінальна відповідальність за вчинення шахрайства настає з 16 років.

Більшість шахраїв володіють певними психологічними прийомами, акторськими навичками та іншими прийомами, які їм допомагають приховати істинні наміри. Шахраї також здатні орієнтуватися в різноманітних ситуаціях, мають непогану реакцію. Частина шахраїв володіють знаннями в області економічних наук, особливо у сфері фінансів, постачання та збуту, операцій з нерухомістю. Часто шахраї знають прізвища відповідальних працівників органів державної та місцевої влади і посилаються на них при вчиненні шахрайств.

• Повторно (визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із наступних кримінальних правопорушень – статті 185, 186, 187, 189-191, 262 Кримінального кодексу України);
• попередня змова групою осіб (спільно вчинили кримінальне правопорушення декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення);
• шахрайство, що завдало значної шкоди потерпілому (визнається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від 100 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян);
• вчинене в умовах воєнного чи надзвичайного стану, що завдало значної шкоди потерпілому (зміни до статті 190 Кримінального кодексу України внесено Законом №3233-IX від 13.07.2023);
• вчинене у великих розмірах (250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення);
• вчинене шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки;
• вчинене в особливо великих розмірах (600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення);
• організованою групою (якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

Розрахунок суми для кваліфікації шахрайства вчиненого в великих та особливих розмірах розраховуються згідно пункту 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 Податкового кодексу України, а саме у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому на 1 січня звітного податкового року (у 2022 році - 1240,5 гривні).

Якщо особа заволодіває чужим майном, свідомо скориставшись чужою помилкою, виникненню якої вона не сприяла, та за відсутності змови з особою, яка ввела потерпілого в оману, вчинене не може розглядатись як шахрайство. За певних обставин (наприклад, коли майно має особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність) такі дії можуть бути кваліфіковані за статтею 193 Кримінального кодексу України.

Якщо обман або зловживання довірою були лише способом отримання доступу до майна, а саме вилучення майна відбувалося таємно чи відкрито, то склад шахрайства відсутній. Такі дії особи кваліфікуються відповідно як крадіжка, грабіж або розбій.

1. Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) - карається штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від двохсот до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк.

2. Шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, - карається штрафом від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

3. Шахрайство, вчинене в умовах воєнного чи надзвичайного стану, що завдало значної шкоди потерпілому, - карається штрафом від чотирьох тисяч до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

4. Шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, - карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

5. Шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Добрий день!

Ви можете звернутися до поліції. Відповідно до пункту 4 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події" під час особистого звернення заявника до органу (підрозділу) поліції із письмовою заявою уповноважена службова особа органу (підрозділу) поліції її приймає і реєструє в інформаційно-телекомунікаційної системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (ІТС ІПНП) або журналі єдиного обліку (ЄО) заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, а також оформлює та видає заявникові талон-повідомлення єдиного обліку про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію.

Заяви (повідомлення) можуть направлятися до органу (підрозділу) поліції з використанням засобів поштового зв’язку, мережі Інтернет, електронного зв’язку (електронні звернення), через контактні центри державної установи «Урядовий контактний центр» та телефонну «гарячу лінію» Національної поліції України (0-800-50-02-02), які реєструються службою діловодства та невідкладно передають керівникові органу (підрозділу) поліції або особі, яка виконує його обов’язки (пункт 12 розділу II Порядку).

Згідно частини першої статті 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Слідчий, прокурор здійснюють свої повноваження відповідно до вимог КПК України, починаючи з моменту надходження інформації про кримінальне правопорушення від заявника до правоохоронного органу, що фактично і є передумовою для початку досудового розслідування. Ця інформація подається у вигляді заяви чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення як в усній формі (викладена фізичною особою і оформлена в письмовій формі посадовою особою), так і письмово (надіслана поштою або передана фізичною особою до відповідного органу, установи особисто).

Якщо особа безпосередньо звертається до слідчого, прокурора або іншої службової особи, уповноваженої на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, - приймається заява про вчинене кримінальне правопорушення або складається протокол прийняття усної заяви про вчинення кримінального правопорушення.

Заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим (стаття 60 КПК України).

Заявник має право (частина друга статті 60 КПК України):

• отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;
• отримувати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР);
• подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи;
• отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.

Потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди (частина перша статті 55 КПК України). Права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого (частина друга статті 55 КПК України). Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв’язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого (частина третя статті 55 КПК України).

Слідчий, дізнавач, прокурор зобов’язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм для ознайомлення матеріали досудового розслідування до його завершення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається.

Під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування особа, що його здійснює, має право робити необхідні виписки та копії. Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, що містяться в інформаційно-телекомунікаційній системі досудового розслідування, здійснюється шляхом надання доступу до них або надання електронних копій чи примірників таких матеріалів (стаття 221 КПК України).

Згідно зі статтею 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

З дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчено:

• протягом 72 годин - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або затримання особи в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 2982 КПК України;
• протягом 20 діб - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках, якщо підозрюваний не визнає вину або необхідності проведення додаткових слідчих (розшукових) дій, або вчинення кримінального проступку неповнолітнім;
• протягом одного місяця - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку, якщо особою заявлено клопотання про проведення експертизи у випадку, передбаченому частиною другою статті 2984 КПК України;
• протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 КПК України. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати:

• одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках, передбачених пунктами 1 і 2 частини третьої статті 219 КПК України;
• шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні нетяжкого злочину;
• дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 КПК України, не включається у строки, передбачені цією статтею, крім дня прийняття відповідної постанови та дня повідомлення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею включається у строки, передбачені цією статтею, крім випадків винесення такої постанови у порядку, встановленому статтею 615 КПК України.

Загальний строк досудового розслідування при об’єднанні кримінальних проваджень у порядку, передбаченому статтею 217 цього Кодексу, визначається:

1) у провадженнях, які розслідувалися в один проміжок часу, - шляхом поглинання меншого строку більшим;

2) у провадженнях, які розслідувалися в різні проміжки часу, - шляхом додавання строків досудового розслідування по кожному із таких проваджень, які не пересікаються, в межах строків досудового розслідування злочину, який передбачає найбільш тривалий строк досудового розслідування з урахуванням можливості його продовження, передбаченої частиною другою статті 219 КПК України.

Строк досудового розслідування може бути продовжено з підстав, передбачених у статті 294 КПК України.

Продовження строку досудового розслідування кримінального правопорушення здійснюється за клопотанням слідчого або прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування.

Копія клопотання вручається слідчим або прокурором, що здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування, підозрюваному та його захиснику не пізніше ніж за п’ять днів до дня подання клопотання прокурору, що уповноважений на розгляд питання про продовження строку досудового розслідування.

Підозрюваний, його захисник мають право до подання клопотання про продовження строку досудового розслідування подати слідчому або прокурору, який ініціює це питання, письмові заперечення, які обов’язково долучаються до клопотання і разом з ним подаються прокурору, уповноваженому на його розгляд.

Прокурор, уповноважений розглядати питання продовження строку досудового розслідування, зобов’язаний розглянути клопотання не пізніше трьох днів з дня його отримання, але в будь-якому разі до спливу строку досудового розслідування.

Рішення прокурора про продовження строку досудового розслідування або про відмову у такому продовженні приймається у формі постанови (частина 5 статті 295 КПК України).

Всього найкращого!

Наталія!

Додатково зазначу, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право на відшкодування такої шкоди (стаття 128 КПК України, статті 1166, 1167, 1177 ЦК України).

Для відновлення та захисту своїх прав потерпілий під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред’являє цивільний позов, який за своєю формою та змістом повинен відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред’являються у порядку цивільного судочинства (відповідати вимогам, встановленим статтею 175 ЦПК України). Цивільний позов подається до органу судового розслідування або суду, в якого на розгляді перебуває кримінальне провадження.

Позов про відшкодування (компенсації) шкоди завданої кримінальним правопорушення або іншим суспільно небезпечним діянням може бути подано і до суду першої інстанції в порядку цивільного судочинства, якщо особа, не пред’явила цивільного позову в кримінальному провадженні, або її цивільний позов було залишено без розгляду.

Відмова у позові в порядку цивільного, господарського або адміністративного судочинства позбавляє цивільного позивача права пред’являти той же позов у кримінальному провадженні. Особа, яка не пред’явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред’явити його в порядку цивільного судочинства.

Подання цивільного позову у кримінальному процесі має деякі переваги, оскільки одночасний розгляд судом кримінальної справи й цивільного позову забезпечує більш повне та об'єктивне дослідження обставин справи — адже розмір заподіяної шкоди нерідко впливає на кваліфікацію кримінального правопорушення та міру покарання, а тому цивільному позивачеві легше доказувати наявність підстав і розміру цивільного позову саме в кримінальному процесі.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв’язку з цивільним позовом, КПК України не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства (стаття 128 КПК України).

Ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

У разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення суд відмовляє в позові.

У разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 КПК України, суд залишає позов без розгляду (стаття 129 КПК України).

Джерело - https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%92%D1%9...