Чи рахується що був в сзч.

Доброго дня, Іване!

Якщо справа закрита, то відсутній склад злочину, а якщо відсутній склад злочину, то це означає, що СЗЧ не було.

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня.

Якщо під час службового розслідування буде з’ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини (начальник) письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого КК України.

Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (ст. 2 КК України).

Доброго дня!

Відповідно до Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”, військовослужбовець, який має потребу в медичному обстеженні або лікуванні, зобов’язаний звертатися до медичних установ, які підпорядковуються Міністерству оборони України, тобто в першу чергу до військового госпіталю. Звернення до цивільної лікарні без погодження з командуванням вважається порушенням військової дисципліни, а саме самовільне залишення служби.

Якщо справу розслідував слідчий поліції, а не ДБР, це є порушенням процедур. Військові правопорушення, в тому числі самовільне залишення частини або порушення військової дисципліни, мають розслідуватися саме військовими слідчими органами або ДБР, якщо справа має ознаки злочину, а не органами Національної поліції. Тому, навіть, якщо слідчий поліції закрив справу, це не означає, що закрите службове розлідування. Військовослужбовець має право звернутися до військової служби правопорядку або ДБР для перевірки відкриття кримінального провадження.

Законодавство в Україні за останні роки зазнало змін, особливо стосовно процедур, пов’язаних із поверненням військовослужбовців з тимчасового відсторонення, відпусток, медичних установ та навіть ситуацій, пов’язаних з поверненням з фронту. Якщо військовослужбовець самовільно покинув частину, це може зафіксуватися як порушення військової дисципліни і підлягати покаранню. Проте, у разі, якщо справа стосується лікування, та є медичне обґрунтування (наприклад, солдат мав критичний стан здоров’я), тоді законодавство може передбачати пом’якшення відповідальності.

Зокрема, якщо військовослужбовець звернувся на лікування у цивільну лікарню без дозволу, це не автоматично означає, що він «вийшов з СЗЧ», але це порушення правил внутрішньої дисципліни. Враховуючи це, нові закони щодо повернення з СЗЧ можуть допомогти лише в тому випадку, якщо діям військовослужбовця була надана медична необхідність або якщо дія була скоєна через надзвичайні обставини. Однак це питання потребує індивідуального розгляду.

Не так давно були внесені зміни до Кримінального кодексу України щодо СЗЧ. Відтепер є можливість у військовослужбовців повернутися на службу, уникнувши кримінального покарання.

Якщо говорити про зміни в Кримінальному кодексі, то це стосується військовослужбовців, щодо яких вже внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. У такому разі військовослужбовець може самостійно на етапі досудового розслідування звернутися з письмовим клопотанням до слідчого, прокурора, безпосередньо до суду, прибути до найближчого органу управління ВСП або через мобільний застосунок Армія+ подати рапорт на повернення з СЗЧ.

Якщо стосовно військового триває кримінальне провадження і йому призупинена військова служба, прокурор може подати клопотання до суду про звільнення військовослужбовця від кримінальної відповідальності для продовження служби. Але тут є ще певні умови, адже якщо військовий вчинив СЗЧ вперше, то також має бути письмова згода командира військової частини на продовження військової служби.

Відповідно, суд може ухвалити рішення про закриття кримінального провадження та звільнити військового від кримінальної відповідальності. У такому разі дається три доби, аби прибути у військову частину або до місця служби, а вже частина зобов’язана поновити військового на службі.

Водночас слід зазначити, що можуть виникати певні обставини, які не дадуть можливості повернутися до тієї військової частини, де військовий проходив службу, це, наприклад, відмова командира у наданні згоди. У такому випадку військовий може повернутися на службу до іншої військової частини. Перелік цих частин визначає Генеральний штаб ЗСУ, але як показує практика в більшості випадків це штурмовики.

Якщо відомості про правопорушення не внесені до ЄРДР. Тобто 3 доби вже минули, згідно з дисциплінарним статутом командир військової частини призначив службове розслідування, яке може тривати місяць, але воно не закінчилося або слідчий направив матеріали на доопрацювання, й інформація ще не була занесена в ЄРДР, то військовослужбовця за участі ВСП доставлять до батальйонів резерву, які є у складі ЗСУ. Є затверджений Головнокомандувачем алгоритм, і в батальйонах резерву проводиться переміщення до військових частин і підрозділів ЗСУ. Залежно від ситуації ухвалюється рішення про повернення військового на службу: або в те місце, де він проходив службу, або в інше місце. Наприклад, є оперативні групи, скажімо так, «покупці», які здійснюють підбір військовослужбовців, але це як правило бойові частини.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Доброго дня, Іване, ще раз!

Відповідно до статті 2 Кримінального кодексу України, яка регулює питання підстави для кримінальної відповідальності

"1. Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

2. Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

3. Ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за те саме кримінальне правопорушення більше одного разу".

Тобто, закриття справи означає, що Вашу вину не доведено, а отже, Ви є невинуватим у вчиненні кримінального правоворушення. А якщо Ви є невинуватим, то про яке СЗЧ може йти мова?

Чому справу розслідував слідчий поліції, а не ДБР?

Згідно із ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається у разі, якщо:

• встановлена відсутність події кримінального правопорушення;
• встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення;
• не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати;
• не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров’я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі. (Учасники кримінального провадження мають право заявляти клопотання прокурору про закриття кримінального провадження за наявності передбачених цим пунктом підстав);
• не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров’я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі;
• набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою;
• помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого;
• існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню;
• потерпілий, а у випадках, передбачених КПК, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов’язаного з домашнім насильством;
• стосовно кримінального правопорушення, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу;
• стосовно податкових зобов’язань особи, яка вчинила дії, передбачені статтею 212 Кримінального кодексу України, досягнутий податковий компроміс відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України;
• існує нескасована постанова слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 ч.1 ст. 284 КПК, у кримінальному провадженні щодо того самого діяння, що розслідувалося із дотриманням вимог щодо підслідності.(Учасники кримінального провадження мають право заявляти клопотання слідчому, прокурору про закриття кримінального провадження за наявності передбачених цим пунктом підстав);
• після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 КПК, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров’я особи. Слідчий, прокурор зобов’язані закрити кримінальне провадження також у разі, коли строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру.

Закриття кримінального провадження слідчим або прокурором здійснюється шляхом прийняття постанови про закриття кримінальної справи (ч.4 ст. 284 КПК).

Копія постанови слідчого про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, прокурору. Прокурор протягом двадцяти днів з моменту отримання копії постанови має право її скасувати у зв’язку з незаконністю чи необґрунтованістю.

Постанова слідчого про закриття кримінального провадження також може бути скасована прокурором за скаргою заявника, потерпілого, якщо така скарга подана протягом десяти днів з моменту отримання заявником, потерпілим копії постанови (ч. 6 ст. 284 КПК).

У разі закінчення досудового розслідування, ці відомості вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ч. 3 ст. 283 КПК).

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю Вас.

Складно відповісти на дане питання, адже відсутні будь-які документи. Скоріше за все, повідомлення дійсно було зроблено до правоохоронних органів, які перевірили даний факт і не побачили події кримінального правопорушення. Мабуть і кримінальне провадження ніхто не розпочинав. За таких умов чоловік військовослужбовець має повернутися до військової частини для продовження військової служби.

Щодо Вашого основного питання, факт СЗЧ не було підтверджено правоохоронними органами, відповідно як такого СЗЧ взагалі не було.

З повагою!

ДОБРОГО ДНЯ, ІВАНЕ! Ви не вважаєтесь таким, що були у ЗСЧ, адже справа закрита. В Україні по Конституції проголошується і має діяти презумпція невинуватості. Тобто поки немає обвинувального вироку суду, який набрав законної сили - жодну особу не мають законного права називати "СЗЧ", "ухилянт", "зрадник", "злочинець". На жаль безграмотні можновладці та їх підлеглі - цим нехтують, адже не мають ні належної освіти й досвіду роботи, ні гідності, ні уявлень що таке держава і як державно-управлінські механізми мають працювати.

Згідно зі статтею 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Важливою гарантією дотримання прав підозрюваного та обвинуваченого у кримінальному процесі та обов’язковою складовою справедливого судового розгляду є презумпція невинуватості. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частини перша, друга, третя статті 62 Конституції України). Конституційний Суд України зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов’язок доведення вини особи покладається на державу.

(абзаци перший – третій пункту 4 мотивувальної частини)

Рішення Великої палати Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 368-2 Кримінального кодексу України від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019

Крім того, згідно з роз"ясненням Головного медичного управління Генерального штабу Збройних сил України

Військовослужбовці Збройних Сил України є громадянами України на яких поширюється законодавство України в галузі охорони здоров’я (Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»).

Водночас військовослужбовці мають обов’язки щодо реалізації громадянських прав, які визначені Законом України «Про військовий обов’язок та військову службу» та Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України.

Відповідно до Ст.260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, на стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються командиром військової частини за висновком лікаря військової частини. Військовослужбовці, які захворіли в період відпустки або відрядження, на стаціонарне лікування направляються військовими комендантами або військовими комісарами.

У випадках, коли військовослужбовець потребує екстреної (невідкладної) медичної допомоги, він має право самостійно звернутися за медичною допомогою до найближчих закладів охорони здоров’я, в тому числі зателефонувавши до служби екстреної медичної допомоги за телефоном 103. При цьому військовослужбовець повинен повідомити медичним працівникам про те, що він перебуває на військовій службі у Збройних Силах України та доповісти безпосередньому командиру (начальнику).

Під час відрядження до інших військових частин військовослужбовці у випадках погіршення здоров’я звертаються до медичної служби військових частин, до яких вони відряджені.

У районі проведення операції Об’єднаних сил розгорнута мережа військових закладів охорони здоров’я, де медична допомога надається висококваліфікованим медичним персоналом. З метою уникнення випадків надання недостатнього рівня медичної допомоги, військовослужбовці, в усіх випадках погіршення здоров’я, повинні звертатись до медичної служби військових частин, з подальшим направленням, за потреби, до військових закладів охорони здоров’я.

Головне військово-медичне управління ЗС України

Звертаю Вашу увагу, по відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку надання медичної допомоги у військово-медичних закладах і взаєморозрахунків за неї між військовими формуваннями" від 18 жовтня 1999 р. № 1923 (в редакції від 29.08.2024 р.) військовослужбовці мають право на безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров'я. За відсутності за місцем проходження військової служби військовослужбовців військово-медичних закладів охорони здоров'я чи відповідних відділень або спеціального медичного обладнання, а також у невідкладних випадках медична допомога надається державнпып або комунальними закладами охорони здоров'я за рахунок Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та право-охоронних органів. Це ж зазначено у частині 2 даного Порядку, Медична допомога військовослужбовцям надається військово-медичними закладами інших військових формувань у разі відсутності за місцем проходження ними військової служби військово-медичних закладів відповідних військових формувань або відсутності у них необхідних відділень, фахівців чи спеціального медичного обладнання та у невідкладних випадках.

Згідно з ч. 6 ст. 55 Конституції України, Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини (стаття 27 Конституції України).

Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування (абзац 1 статті 49 Конституції).

Ч. 3 ст. 8 Основного Закону України визначає: "Норми Конституції України є нормами прямої дії".

Згідно з тлумаченням Конституційного Суду України - Пряма дія норм Конституції України означає, що ці норми застосовуються безпосередньо. Законами України та іншими нормативно-правовими актами можна лише розвивати конституційні норми, а не змінювати їх зміст.

ОТЖЕ, в даному випадку не бачу в Ваших діях жодного порушення законодавства.

Бережіть себе та хай Вам Бог допомагає!

З повагою та розумінням, юрист Ярослав Турчин