Втеча з дороги жо навчального центру

Доброго дня.

Наразі бронювання вже не можливе оскільки Ви вже є таким, що проходите військову службу.

А значить буде СЗЧ та кримінальна відповідальність.

СЗЧ це злочин, кваліфікація якого визначена ст. 407 КК України.

Початком злочину вважається момент фактичного самовільного залишення вій ськової частини або місця служби, а кінцем - день повернення в частину або затримання поза межами частини. Початком нез'явлення на службу вважається закінчення установленого строку з’явлення, а кінцем - час повернення в частину або затримання.

В період дії воєнного стану, якщо самовільне залишення військової частини триває більше ніж 3 доби настає кримінальна відповідальність за ч.5 ст.407 КК України. За дане правопорушення передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років.

Військовослужбовцям, які вчинили СЗЧ призупиняється військова служба, нарахування грошового забезпечення. Строк перебування в СЗЧ не враховується в стаж проходження служби.

Вітаю Вас.

В резерві пише, що знятий з обліку, причина військовослужбовець.Компанія в якій я працюю уже може бронювати мене ( отримали критичність)1 Як забронюватись?2. Що мені грозить в даному випадку?

На жаль, але наразі Ви перебуваєте в статусі "військовослужбовця". Ситуація складна, адже з точки зору правоохоронних органів Ви вчинили СЗЧ. Справа в тому, що в цілому теоретичні шанси на оскарження мобілізації Ви маєте, це 100%, але на це може піти не один місяць. Як правило, розгляд таких кейсів розтягується на 8-12 місяців. Звісно, подавати позов до суду потрібно, при чому ТЕРМІНОВО, Для цього треба підписати договір з адвокатом, який спробує витребувати всі матеріали з ТЦК та СП та підготує позов. Зараз Вам потрібно телефонувати на гарячі лінії МОУ. Генерального штабу, реєструвати скарги на незаконну мобілізацію, адже під час цього питання щодо статусу чоловіка не вивчалося від слова "зовсім".

Якщо Ви не проходили повноцінного ВЛК - шанси є. За судовою практикою, відсутність доказів проходження чоловіком медичного огляду свідчить про недотримання ТЦК процедури мобілізації особи.

Діяти потрібно якнайшвидше.

З повагою!

Доброго дня, Степане!

1 Як забронюватись?

На жаль, Степане, Ви не зможете забронюватися, оскільки були мобілізовані та станом на зараз вже є не військовозобов'язаним, а військовослужбовцем.

Тобто, Ви вже не маєте права на відстрочку згідно статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а маєте право на звільнення із ЗСУ відповідно до статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".

Отже, аби бути заброньованим Вам необхідно перебувати у статусі військовозобов'язаного. Для того потрібно скасувати наказ керівника ТЦК про мобілізацію. Зробити це буде можливо тільки у судовому порядку й при тому, необхідно буде довести, що Вас мобілізували незаконно. Доволі складна та довготривала категорія справ.

Пунктом 4 частини першої статті 24 ЗУ "Про ВО та ВС" передбачено, що початком проходження військової служби вважається:

4) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Стаття 26 ЗУ "Про ВО та ВС" зазначає наступне

4. Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах:

2) під час дії воєнного стану:

а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

б) за станом здоров’я:

на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;

за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

в) у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі;

г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

д) у зв’язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

е) у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу);

з) у зв’язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.

Частина 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу»:

12. Військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах:

3) під час дії воєнного стану:

• військовослужбовці-жінки - у зв’язку з вагітністю;
• військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
• дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
• перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці;
• військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України;
• військовослужбовці, які є усиновлювачами, на утриманні яких перебуває (перебувають) дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями, патронатними вихователями, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років;
• виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов’язані її виховувати;
• утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
• виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність, за умови що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов’язаних відповідно до закону їх утримувати;
• необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
• необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів;
• необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім’ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім’ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я;
• необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім’ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім’ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім’ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я;
• у зв’язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами;
• якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;
• якщо їхнім близьким родичам (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний (повнорідний) брат чи сестра) посмертно присвоєно звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року)".

2. Що мені грозить в даному випадку?

Ви все ж таки потрапили до навчальної частини? Якщо так, то Вам загрожує кримінальна відповідальність за статтею 407 ККУ:

"1. Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез’явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю понад три доби, але не більше місяця, -

караються триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби), а також нез’явлення його вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад десять діб, але не більше місяця, або хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, вчинені повторно протягом року, -

караються штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або службовим обмеженням на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

3. Самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць, вчинене особами, зазначеними в частинах першій або другій цієї статті, -

караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

4. Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез’явлення його вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

5. Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез’явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану, -

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років".

Проте, згідно частини п'ятої статті 401 ККУ:

"Особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби".

Якщо ж Ви так і не доїхали до навчального центру, то, скорше за все, мова буде йти про 336 ККУ - ухилення від мобілізації:

"Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період -

карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років".

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю!

ВИ ВЖЕ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЕЦЬ - БРОНЮВАННЯ НЕМОЖЛИВЕ.

Про це йдеться у постанові Касаційного кримінального Суду у складі Верховного Суду від 15 січня.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/124487676

У статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" йдеться, що початком проходження військової служби для мобілізованих є день відправлення у військову частину з відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Доброго дня!

Ви стали жертвою порушень процедури мобілізації, які можуть мати юридичні наслідки. Водночас у Вас є шанси оскаржити мобілізацію, добитися демобілізації або оформити бронювання через Вашу компанію. Проте, це потрібно робити за допомогою адвоката.

Згідно з Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", постановою КМУ 560 та іншими нормативними актами:

1. Оповіщення військовозобов’язаного здійснюється через офіційно оформлену повістку.

2. Повістка має бути вручена особисто під підпис, або передана за місцем роботи або направлена рекомендованим листом.

3. Добровільна явка до ТЦК можлива, але утримання в ТЦК протягом 2 днів – це незаконне позбавлення волі.

4. Проходження ВЛК відбувається за процедурою, з можливістю оскарження результатів.

5. Бронювання військовозобов'язаних проводиться до мобілізації. Якщо Ви маєте статус військовослужбовця, то Ви можете оскаржити незаконну мобілізацію у судовому порядку.

Якщо Ви не підписували повістку на відправку, то Ви можете оскаржити спробу притягнути Вас до кримінальної відповідальності за статтею 336 ККУ.

1. ВЛК потрібно проходити лише в тому ТЦК, де Ви перебуваєте на військовому обліку.

Згідно пункту 81 постанови КМУ 560 У разі призову військовозобов’язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку (крім тих осіб, що добровільно виявили бажання проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період) такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов. Відомості про взяття таких осіб на військовий облік вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів ПЕРЕД їх направленням на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Тобто, Вас не мають права направляти на ВЛК не за місцем перебування на військовому обліку. Якщо Вас і захотіли б направити на медичний огляд з іншого ТЦК, то спочатку вони повинні взяти Вас на військовий облік та внести дану інформацію до Реєстру Оберіг

2. Згідно пункту 72 постанови КМУ 560

У разі незгоди громадянина з рішенням військово-лікарської комісії при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки на підставі його заяви громадянин направляється для проходження військово-лікарської комісії при обласному (Київському та Севастопольському міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

3. Згідно пункту 74 постанови КМУ 560

Військовозобов’язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та виявили бажання проходити військову службу під час мобілізації у вибраній ними військовій частині, командиром військової частини або начальником центру рекрутингу Збройних Cил видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11, яке реєструється у письмовій формі у журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається військовозобов’язаному та резервісту під особистий підпис.

Згідно пп.88-89 постанови КМУ 560

На основі результатів проведення медичного огляду та професійно-психологічного відбору резервістам та військовозобов’язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (Центральному управлінні або регіональних органах СБУ чи відповідному підрозділі розвідувальних органів) під особистий підпис вручається повістка щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

У разі відмови резервіста або військовозобов’язаного від отримання такої повістки або невиконання вимог щодо прибуття для відправлення до військової частини (установи) у визначений у повістці час та місце такі особи несуть відповідальність відповідно до Кримінального кодексу України.

ВИСНОВОК

1. Вас повинні були направляти на ВЛК лише з того ТЦК, де Ви перебуваєте на військовому обліку. При цьому Вам повинні були видати направлення та ознайомитися з Вашими медичними документами, а в разі незгоди з рішенням ВЛК - Вас повинні були направити на обласне ВЛК

2. Якщо Вам не вручали повістку на відправку, то Вас не мали права везти до навчального центру.

3. В діях ТЦК вбачається незаконне позбавлення волі/викрадення (стаття 146 ККУ) та перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень (стаття 426-1 ККУ).

На жаль, в реаліях сьогодення Вам потрібно готуватись відстоювати свої права у судовому порядку, адже не виключено, що ТЦК звернеться до поліції, щоб спробувати притягнути Вас до кримінальної відповідальності за статтею 336 ККУ та/або 407 ККУ.

4. З 1 грудня бронювання відбувається виключно через ДІЮ і якщо у Вас в Резерв+ стоїть статус військовослужбовець, а не військовозобов'язаний, то скільки б роботодавець не намагався Вас забронювати, то система все рівно не дозволить це зробити.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Доброго дня, надаю відповіді на ваші запитання.

1 Як забронюватись?

Вам треба спочатку визнати наказ про мобілізацію у не законний спосіб, потім стати на облік , отримати бронювання з досвіду скажу, це цілком можливо. Треба робити запити, брати вашу особисту справу та розбиратися.

2. Що мені грозить в даному випадку.

Якщо показує , що ви знятий - військовослужбовець, це значить що вас вже було зараховано до військової частини. У такому випадку, ви підпадаєте під кримінальну відповідальність. Але наразі діє амністія, якщо СЗЧ у перший раз, ви маєте право повернутись до частини не понесши будь якої відповідальності.

Відповідно до вимог статті 407 Кримінального кодексу України злочином визнається: самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез’явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю понад три доби, але не більше місяця, а також вчинене в умовах особливого періоду, воєнного стану чи бойовій обстановці. Обов`язковою ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 КК України, є мета, яка полягає у тому, що військовослужбовець має намір ухилятися від військової служби тимчасово (постанова ККС ВС від 01 грудня 2022 року справа № 297/2178/21).Під бойовою обстановкою слід розуміти обстановку наступального, оборонного чи іншого загальновійськового, танкового, протиповітряного, повітряного, морського тощо бою, тобто безпосереднього застосування військової зброї і техніки стосовно військового супротивника або військовим супротивником. Обстановка бою, в якому бере участь військове з’єднання, частина (корабель) або підрозділ, розпочинається і закінчується з наказу про вступ у бій (припинення бою) або з фактичного початку (завершення) бою (примітка статті 402 Кримінального кодексу України).Об’єктивна сторона полягає у діях або бездіяльності і може мати такі прояви:

1. самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби тривалістю понад три доби, але не більше місяця;
2. нез’явлення військовослужбовця строкової служби вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю понад три доби, але не більше місяця;
3. самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби) тривалістю понад десять діб, але не більше місяця, або хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, вчинені повторно протягом року;
4. нез’явлення військовослужбовця (крім строкової служби) вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад десять діб, але не більше місяця, або хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, вчинені повторно протягом року;
5. самовільне залишення будь-яким військовослужбовцем військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць;
6. самовільне залишення будь-яким військовослужбовцем військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин в умовах особливого періоду, крім воєнного стану;
7. самовільне залишення будь-яким військовослужбовцем військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.

За самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю понад три доби, але не більше місяця винному загрожує покарання у вигляді тримання у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років.Якщо військовослужбовець (крім строкової служби) самовільно залишив військову частину або місце служби, а також не з'явився вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад десять діб, але не більше місяця, або хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, повторно протягом року покарання призначається у вигляді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000 - 68000 грн) або службового обмеження на строк до двох років, або позбавлення волі на строк до трьох років.Якщо будь-який військовослужбовець самовільно залишив військову частину або місце служби, а також не з'явився вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць- його може бути покарано позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.За самовільне залишення будь-яким військовослужбовцем військової частини або місця служби, а також нез'явлення його вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинені в умовах особливого періоду передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.Самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану, - караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

ДОБРОГО ДНЯ, СТЕПАНЕ! Забронюватись на жаль вже не вийде, бо Вас хоч і протизаконно, але зарахували вже у склад військовослужбовці.

Тобто тепер Вам доступна лише втеча з учбового центру і поповнення півмільйонної армії СЗЧшників, тобто осіб, які не можуть в умовах диктатури захистити свої права у належний судовий спосіб, а тому вимушені для порятунку життя і здоров"я використовувати незаконні способи самозахисту, у вигляді втечі.

Це передбачено пунктами 1, 4 частини першої статті 24 Закону України "Про військовий обов"язок і військову службу", початком проходження військової служби вважається:

1) день відправлення у навчальну частину (центр) з територіального центру комплектування та соціальної підтримки (збірного пункту) - для громадян, направлених для проходження базової військової служби;

{Пункт 1 частини першої статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законами № 589-VII від 19.09.2013, № 1169-VII від 27.03.2014, № 1275-VII від 20.05.2014; в редакції Закону № 3633-IX від 11.04.2024}

4) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу;

{Частину першу статті 24 доповнено пунктом 4 згідно із Законом № 1275-VII від 20.05.2014; в редакції Закону № 1357-IX від 30.03.2021; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3633-IX від 11.04.2024}

Учбова частина (учбовий центр) є тиловою військовою частиною, яка призначена для підготовки військовослужбовців, які раніше не проходили військову службу за програмами БЗВП до несення військової служби у подальшому. БЗВП з 01.05.2025 р. - 30 днів.

ОТЖЕ, на осіб, які проходять військову службу в учбових ценрах - розповсюджуються всі права, обов"язки та правовий статус, визначені Військовими статутами ЗСУ.

Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону України "Про військовий обов"язок і військову службу" Щодо військового обов’язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;

призовники - особи, які взяті на військовий облік;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов’язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Бронюванню підлягає лише категорія - військовозобов"язані.

Оскільки Верховний Суд підтримав владу у питанні неможливості звільнення з військової служби в разі незаконної мобілізації, то законних шляхів захисту в адміністративних судах не існує. Лише в рамках кримінальної справи та офіційного обвинувачення, або у вигляді порушення законів держави, яка порушує права людини та ці самі закони.

"Верховний Суд наголосив, що процедура призову військовозобов’язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу".

"Сам факт непроходження медичного огляду під час призову не є свідченням непридатності позивача до військової служби та не є підставою для звільнення з військової служби відповідно до ст. 26 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу", - підкреслюють у суді.

Тобто після цього будь-якої законності та ефективних інструментів захисту окрім втечі та самостійного порятунку свого життя і здоров"я немає.

Посилання на те, що в Україні діє лише обов"язок для громадян служити і ніякі права не співмірні з цим обов"язком, на мій погляд, є юридично нікчемним, адже держава існує для людей, а не люди для держави. І саме у держави, її службовців, військових та силовиків, які давали присягу та десятки років паразитували на народові - мають обов"язок захищати народ і цивільне населення, а не навпаки.

Згідно зі статтею 3 Конституції України, Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до статті 5 Конституції України, Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

{Офіційне тлумачення положення частини другої статті 5 див. в Рішеннях Конституційного Суду № 6-рп/2005 від 05.10.2005, № 6-рп/2008 від 16.04.2008}

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

{Офіційне тлумачення положення частини третьої статті 5 див. в Рішеннях Конституційного Суду № 6-рп/2005 від 05.10.2005, № 6-рп/2008 від 16.04.2008}

Ніхто не може узурпувати державну владу.

Стаття 8 Конституції України декларує, що В Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статей 27 - 29 Конституції України, Кожна людина має невід'ємне право на життя.

27. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини.

Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.

28. Кожен має право на повагу до його гідності.

Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

29. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.

Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правничою допомогою захисника.

{Частина четверта статті 29 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1401-VIII від 02.06.2016}

Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.

Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.

Ч. 6 ст. 55 Конституції вказує, що Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі статтею 57 Конституції України:

Кожному гарантується право знати свої права і обов'язки.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази (частина перша статті 60 Конституції).

Право на відмову від військової служби з міркувань совісті ґрунтується на статті 18 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, яка гарантує право на свободу думки, совісті та релігії.

Хоча в Пакті конкретно не йдеться про право на відмову з міркувань совісті, у своєму зауваженні загального порядку № 22 (1993 р.) Комітет ООН з прав людини заявив, що подібне право випливає із статті 18 через те, що обов'язки щодо застосування зброї можуть перебувати у серйозній суперечності зі свободою совісті та правом.

Україна відступаючи від міжнародних зобов"язань та виконання Міжнародного пакту - фактично порушує права людини, гарантовані міжнародним правом на основі якого існує Організація об"єднаних націй.

Відступ від зобов'язань під час надзвичайної ситуації (війни або іншої суспільної небезпеки) передбачений як Міжнародним пактом про громадянські і політичні права (ст. 4), так і Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (ст. 15). Разом із тим, для цих винятків також установлені свої правила.

Крім процедурних моментів, вони закріплюють принципову неможливість тяжких порушень основних прав людини. Це право на життя, право не піддаватися катуванням, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню, право не утримуватися в рабстві або підневільному стані, право не притягуватися до кримінальної відповідальності за принципом зворотної сили.

Але і тут дискреція держави обмежена певним критерієм достатності. Адже держави можуть вживати заходів на відступ від своїх зобов'язань «тільки в такій мірі, в якій це диктується гостротою становища, за умови, що такі заходи не є несумісними з їх іншими зобов'язаннями за міжнародним правом і не тягнуть за собою дискримінації виключно на основі раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії чи соціального походження».

Тож обмеження прав людини не може ґрунтуватися виключно на факті існування правового режиму воєнного стану та виправдовуватися ним.

Водночас, очевидно, що відступлення від зобов'язань тягне за собою порушення встановленого правопорядку.

І з правової точки зору цього не варто допускати на тривалий час. А у поєднанні зі збоями у роботі судової влади (недофінансування, відсутність марок, паперу, неповідомлення сторін про час розгляду справ, блокування системи відбору та дисциплінарній процедурі) усе вказує на фактичну неможливість справляння правосуддя відповідно європейських стандартів верховенства права.

При цьому про відступ від статті 18 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права уряд України не заявляв, тобто формально він мав би дотримуватися і діяти. Але враховуючи відсутність нормального незалежного та недоторканого правосуддя та залякування суддів, в умовах України стаття 18 Міжнародного пакту не застосовна.

Щиро Вам співчуваю, але законного рішення у цій ситуації не існує.

З повагою та розумінням, юрист Ярослав Турчин (м. Гамбург, Німеччина)