Жінка покинула з двома маленькими дітьми. Прийшла повістка. Як діяти?

Доброго дня.

Ця обставина не надає Вам право на отримання відстрочки.

Проте згідно ст. 22 Закону про мобілізацію:

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:

перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк.

Спробуйте використати цю можливість.

А за цей час спробуйте знайти підстави для відстрочки пов'язані з самостійним вихованням дітей.

Також зверніть увагу, що у разі неприбуття громадянин зобов’язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Вам необхідно отримати Рішення Суду про Встановлення факту самостійного виховання дітей.

• Для отримання відстрочки від мобілізації: Згідно з чинним законодавством, батько, який самостійно виховує одну або більше дітей до 18 років, має право на відстрочку. Рішення суду є головним документом для підтвердження цього статусу в ТЦК та СП.
• Для отримання соціальних виплат: Деякі види державної допомоги передбачені для одиноких батьків.
• Для виїзду з дітьми за кордон: Рішення суду може спростити процедуру перетину кордону з дітьми без нотаріальної згоди матері.

Для Суду потрібно:

Крок 1: Зібрати докази (Найважливіший етап)

Вам потрібно буде довести суду два ключові моменти:

1. Мати дійсно не бере участі у вихованні.
2. Саме ви виконуєте всі батьківські обов'язки.

Список доказів, які потрібно зібрати:

А) Докази відсутності матері та її неучасті:

• Довідка про перетин кордону матір'ю: Це один з найсильніших доказів. Її може отримати адвокат через офіційний адвокатський запит до Державної прикордонної служби України.
• Довідка про місце проживання дітей: Довідка з ЦНАПу або від управителя будинку, що діти зареєстровані та проживають разом з вами.
• Показання свідків: Це надзвичайно важливо. Залучіть сусідів, вихователів, вчителів, сімейного лікаря, друзів сім'ї. Вони мають підтвердити в суді, що бачать лише вас з дітьми, а мати відсутня тривалий час і не бере участі в їхньому житті.
• Докази відсутності фінансової допомоги: Якщо мати не надсилає гроші, це можна спробувати довести, наприклад, відсутністю будь-яких грошових переказів на ваші рахунки.
• Будь-яка інформація про її життя за кордоном: Якщо у вас є дані про її адресу, роботу, створення нової сім'ї за кордоном (наприклад, з соцмереж) — це також може бути доказом.

Б) Докази вашої участі у вихованні:

• Характеристики та довідки зі школи/дитячого садка: Попросіть надати довідку, в якій буде вказано, що саме ви приводите та забираєте дітей, відвідуєте батьківські збори, спілкуєтесь з вчителями.
• Довідки з медичних закладів: Виписки з поліклініки, де вказано, що саме ви супроводжуєте дітей на огляди та щеплення.
• Квитанції та чеки: Докази оплати гуртків, секцій, купівлі одягу, їжі, іграшок.
• Фото- та відеоматеріали: Ваші спільні фото з дітьми на святах, у подорожах, у повсякденному житті.

Перед поданням до суду настійно рекомендується звернутися до Служби у справах дітей (ССД) за вашим місцем проживання.

1. Подайте до ССД заяву з проханням провести обстеження умов проживання вашої родини.
2. Інспектор прийде до вас додому, поспілкується з вами та дітьми і складе Акт обстеження житлово-побутових умов.
3. На підставі цього акту та розмови з вами ССД може надати Висновок про те, що мати не бере участі у вихованні, а батько самостійно виконує свої обов'язки. Цей висновок є одним з найвагоміших доказів для суду.Крок 3: Підготовка та подання заяви до суду
4. 1. Назва документу: "Заява про встановлення факту самостійного виховання батьком дітей".
   2. Зміст заяви: В заяві ви описуєте всі обставини: коли і куди виїхала мати, з якого часу не бере участі у вихованні, як саме ви піклуєтесь про дітей. До заяви додаєте всі зібрані докази (крок 1) та висновок ССД (крок 2).
   3. Сторони у справі:
      • Заявник: Ви (батько).
      • Заінтересовані особи: Служба у справах дітей (обов'язково), іноді також вказують місцевий орган опіки та піклування.
   4. Куди подавати: До районного суду за вашим місцем реєстрації.
   5. Судовий збір: За подання такої заяви потрібно сплатити судовий збір (станом на 2025 рік це 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
   Крок 4: Судовий розгляд та рішенняСуд призначить засідання, куди викличе вас та представника Служби у справах дітей. Дуже важливо, щоб на засідання прийшли ваші свідки. На основі всіх доказів та показань суд ухвалює рішення про встановлення факту, що ви самостійно виховуєте дітей.Після того, як рішення набере законної сили, воно стане вашим офіційним документом.Ключова порадаЗверніться до адвоката. Процес збору доказів та підготовки заяви до суду має багато юридичних нюансів. Адвокат допоможе правильно скласти заяву, зробити офіційні запити (наприклад, до прикордонної служби), підготувати свідків і представити ваші інтереси в суді, що значно підвищить ваші шанси на успіх.

Вітаю!

ОБСТАВИНИ ЯКІ ВИ НАВЕЛИ НА ДАЮТЬ ВАМ ПРАВО НА ВІДСТРОЧКУ ВІД МОБІЛІЗАЦІЇ.

ВАМ СКОРІШЕ ЗА ВСЕ НЕОБХІДНО БУДЕ ДОВОДИТИ СВОЄ ПРАВО НА ВІДСТРОЧКУ ВІД МОБІЛІЗАЦІЇ.

1.

З КИМ БУДЕ ПРОЖИВАТИ ДИТИНА ( З БАТЬКОМ АБО МАТІР'Ю) МОЖЕ ВИЗНАЧИТИ ТІЛЬКИ СУД, ВИХОДЯЧИ З КОНКРЕТНИХ ОБСТАВИН СПРАВИ.

У ст. 161 СК України містяться загальні критерії, які суд має брати до уваги при визначенні місця проживання дитини. У постановах Верховного Суду ширше окреслено обставини, які підлягають встановленню судом у процесі вирішення цієї категорії спорів.

В постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 КЦС ВС зазначив, що при вирішенні питання про визначення місця проживання дитини суди мають враховувати об’єктивні та наявні у справі докази, зокрема щодо обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини і висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин у їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, вона не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства через те, що батьки не змогли зберегти стосунки або домовитися.

В постанову КЦС ВС від 4 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19, визначено базові елементи, що підлягають врахуванню при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини, а саме:

• погляди дитини;
• індивідуальність дитини;
• збереження сімейного оточення і підтримання взаємин;
• піклування, захист і безпека дитини;
• вразливе становище;
• право дитини на здоров’я;
• право дитини на освіту.

При вирішенні цієї категорії спорів також підлягають врахуванню:

• спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто;
• стосунки між дитиною і батьками в минулому;
• бажання батьків бути опікунами;
• збереження стабільності в оточенні дитини (йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів);
• бажання дитини.

В умовах війни в Україні, вирішуючи такі спори, необхідно враховувати безпекові питання. Тому істотне значення має дослідження судами безпекової ситуації та обмежень, пов’язаних із проведенням бойових дій і їх наслідками. При цьому сам факт запровадження на території України воєнного стану не є достатньою підставою для визначення місця проживання дитини з одним із батьків, зокрема з тим, який проживає за межами України.

При вирішенні спору між розлученими батьками про визначення місця проживання дитини розглядати можливість і доцільність застосування таких моделей фізичної опіки:

• спільна опіка з почерговим проживанням дитини в помешканні кожного з батьків за відповідним графіком (у постановах від 26 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 742/2571/21 ВС звертав увагу на можливість застосування судами моделі спільної фізичної опіки над дитиною);
• визначення місця проживання дитини в помешканні, у якому дитина проживала, а батьки почергово мають приїжджати і виїжджати до цього помешкання згідно з погодженим графіком;
• визначення місця проживання дитини з одним із батьків із забезпеченням контакту дитини з іншим із батьків за відповідним графіком.

ОТЖЕ, ВСЕ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД КОНКРЕТНОЇ СПРАВИ.

2.

Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років і самостійно її виховують. Для підтвердження права на відстрочку від мобілізації у зв’язку з самостійним вихованням дитини потрібно надати відповідні документи

Закон України від 21.10.1993 № 3543–XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає підстави для отримання відстрочки від мобілізації.

Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей):

1. помер;
2. позбавлений батьківських прав;
3. визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім;
4. оголошений померлим;
5. відбуває покарання у місцях позбавлення волі;
6. а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду;
7. або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України.

Документи, що підтверджують право на відстрочку:

1. для підтвердження статусу дитини – витяг із рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської чи районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної рад об’єднаної територіальної громади про надання дитині (дітям) статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування;
2. для патронатних вихователів – рішення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради про влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя та свідоцтво про народження дитини;
3. для опікунів, піклувальників – рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об’єднаної територіальної громади або рішення суду про встановлення опіки, піклування та свідоцтво про народження дитини;
4. для усиновлювачів – рішення суду про усиновлення та свідоцтво про народження дитини;
5. для прийомних батьків – рішення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради про влаштування дитини до прийомної сім’ї або договір про влаштування дітей на спільне проживання та виховання у прийомній сім’ї за формою, затвердженою постановою КМУ від 26.04.2002 №565, свідоцтво про народження дитини;
6. для батьків–вихователів – рішення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого будинку сімейного типу або договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу за формою, затвердженою постановою КМУ від 26.04.2002 №564, свідоцтво про народження дитини.

ПРОСТО РІШЕННЯ СУДУ ПРО ПРОЖИВАННЯ ДИТИНИ З БАТЬКОМ ПІСЛЯ РОЗЛУЧЕННЯ, НЕ НАДАЄ ВАМ ПРАВА НА ВІДСТРОЧКУ ВІД МОБІЛІЗАЦІЇ ТА НА ПЕРЕТИН КОРДОНУ.

Навіть якщо один із батьків проживає окремо від дитини, на підставі рішення суду, він має здійснювати батьківські права та виконувати обов`язки, що очевидно полягає у вчиненні певних дій, необхідних для виховання дитини, а не у повній відмові від них.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо) і не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

Оскільки в СК чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

СК не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Оскільки факт самостійного виховання та/або утримання дитини не може бути встановлений у позасудовому порядку, адже жодний орган влади (суб`єкт владних повноважень) не наділений повноваженнями встановлювати такий факт, то його встановлення можливе лише у судовому порядку в суді цивільної юрисдикції.

ОТЖЕ:

За законом, право на відстрочку мають жінки та чоловіки, які виховують дитину або ж дітей віком до 18 років, якщо другий з батьків: помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі.

Також право на відстрочку є, коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень внесли на підставі ч. 1 статті 135 Сімейного кодексу України (якщо батьківство не встановлене).

Тобто право на відстрочку втрачається, якщо другий з батьків не бере участь у вихованні дитини з підстав, не описаних у нормі закону.

Приклад:

Наприклад, через сварку з чоловіком, або якщо дружина самостійно ухиляється від виховання дитини задля забезпечення права на відстрочку своєму чоловіку.

Тож наразі, якщо дружина захоче таким чином надати чоловіку право на відстрочку, створити ілюзію самостійного виховання ним дитини, треба, щоб саме суд позбавив її батьківських прав.

Доброго дня, Ігоре!

Складне питання, на жаль...

Як батько, який самостійно виховує неповнолітніх дітей Ви маєте право на відстрочку, проте, лише за певних обставин:

1. Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані:

4) жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України;

Перелік документів, що подаються військовозобов’язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу:

свідоцтво про народження дитини (дітей) із зазначенням батьківства військовозобов’язаного та один із документів:

свідоцтво про смерть одного з батьків або рішення суду про оголошення одного із батьків померлим,

або рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав,

або рішення суду про визнання одного із батьків безвісти відсутнім,

або вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі,

або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину (рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України).

Отже, як бачите, для того, аби отримати війстрочку, Вам необхідно або позбавити матір дітей батьківських прав, або ж встановити у судовому порядку факт самостійного виховання дітей. І перше, і друге - доволі складні та нешвидкі справи. При тому, Вам буде необхідно зібрати якомога більше доказів того, що матір дітей ухиляється від виконання своїх обов'язків. Без цього, на жаль, нічого не вийде.

Факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не підлягає з’ясуванню в порядку окремого провадження та може бути встановлений судом як одна з обставин, що становить предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов’язків з виховання дитини.

Такі правові висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у справі за позовом батька про встановлення факту самостійного виховання дитини.

За обставинами справи у вересні 2020 року в подружжя народився син. З лютого 2022 року син залишився проживати з батьком (заявник), а його мати виїхала за кордон. Заявник указував, що із цього часу мати не бере участі в житті дитини, не спілкується з нею, матеріально не утримує.

Заявник стверджував, що він – батько, який самостійно виховує дитину. Встановлення факту самостійного виховання дитини потрібно йому для оформлення документів, необхідних для отримання соціальної допомоги як батьку, що самостійно виховує дитину, реєстрації місця проживання дитини, вирішення інших питань щодо проживання та перебування дитини, отримання відстрочки від мобілізації.

Суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні заяви батька, оскільки він не довів, що мати дитини не здійснює прав і не виконує обов’язків щодо своєї неповнолітньої дитини.

Велика Палата ВС виснувала, що в цій справі наявний спір про право, зокрема спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов’язковим залученням органу опіки та піклування.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов’язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов’язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов’язків (у тому числі умисного) та, безумовно, впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов’язків щодо виховання дитини, а визначена ч. 1 ст. 15 СК України невідчужуваність сімейних обов’язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов’язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що становить предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов’язків з виховання дитини.

Позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, тому позбавити батьківських прав можливо лише у судовому порядку, іншого порядку не передбачено.

Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Відповідно до статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав якщо вони:

1. Не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування.
2. Ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
3. Жорстоко поводяться з дитиною (застосовують фізичне або психічне насильство, недопустимі методи виховання, принижують людську гідність дитини тощо).
4. Є хронічними алкоголіками або наркоманами (ці факти мають бути підтверджені відповідними медичними висновками).
5. Вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини (примушення до праці або використання праці дитини, яка не досягла віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, використання праці, що спричиняє істотну шкоду для здоров'я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини, використанням дитячої праці в шкідливому виробництві тощо), примушують її до жебракування та бродяжництва (систематичне випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб тощо).
6. Засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема:

• не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання;
• не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення;
• не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей;
• не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі;
• не виявляють інтересу до її внутрішнього світу;
• не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (пункт 16 Постанови Пеленуму Верховного суду України від 30.03.2007 № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав").

Отже, вирішити це питання до явки за повісткою Ви однозначно не зможете, оскільки це займе, з урахуванням подання позовної заяви до суду, збору доказів та безпосередньо розгляду справи у суді мінімум місяці три-чотири. В деяких випадках справи щодо позбавлення батьківських прав можуть розглядатись і більше ніж півроку...

Ваша явка за повісткою та відсутність підстави для відстрочки призведе до направлення Вас на ВЛК та мобілізації. ТЦК не буде хвилювати той факт, що Ваша жінка поїхала та залишила на Вас двох дітей.

Неявка за повісткою потягне за собою адміністративну відповідальність та подання Вас у розшук ТЦК, що при зустрічі із групами оповіщення, в якій є поліцейські, закінчеться доставленням Вас до ТЦК і знову ж таки мобілізацієй.

На мою думку, станом на зараз Вам необхідно зусередити свою увагу на пошуку іншої підстави для відстрочки, допоки Ви будете вирішувати питання з дітьми. Не розглядали варіант навчання чи бронювання на підприємстві?

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня!

Щиро співчуваю Вашій ситуації, адже те, що вам доводиться одночасно самостійно доглядати за двома малолітніми дітьми, переживати зраду близької людини та ще й отримати повістку — це дуже важке випробування.

На жаль, з правової точки зору, на даний час Ви не маєте документів , які підтверджують Ваше законне право на відстрочку від мобілізації, незважаючи на те, що фактично самостійно доглядаєте за двома малолітніми дітьми, а інші родичі не здатні замінити Вас.

Ви на даний час офіційно працевлаштовані? Чи має Ваша мати потребу у постійному догляді?

Згідно пункту 4 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані:

жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України;

Перелік документів, що подаються військовозобов’язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу за пунктом 4:

1. Заява про відстрочку (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/560-2024-%D0%B...)

2. Свідоцтво про народження дітей

3. Один із документів:

• свідоцтво про смерть одного з батьків або
• рішення суду про оголошення одного із батьків померлим, або
• рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав, або
• рішення суду про визнання одного із батьків безвісти відсутнім, або
• витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, або
• вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі, або
• документи, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину (рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України)

Так як оформити відстрочку по самостійному вихованню двох дітей неможливо без підтверджуючих документів, то у Вас є два варіанти дій:

1. Шукати інші підстави для відстрочки, які визначені у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”

2. Мати поважну причину для неявки до ТЦК .

Згідно частини 3 статті 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:

• перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;
• смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов’язаний у найкоротший строк, але не пізнішеТРЬОХ діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки АБО В БУДЬ-ЯКИЙ ІНШИЙ СПОСІБ з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує СІМ календарних днів.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Добрий день, факт того, що один з батьків виїхав за кордон чи фактично не бере участі у житті дитини, ще не означає, що інший з батьків має автоматичне право на відстрочку від мобілізації. Закон не дає такого привілею лише через складні життєві обставини. Відстрочка можлива лише у випадках, прямо передбачених законом. Я вважаю, що головне тут це чи офіційно підтверджено, що один із батьків сам виховує й забезпечує дітей. І хочу сказати, що це не просто фраза для галочки. Закон чітко пояснює, коли така ситуація вважається доведеною. Наприклад, якщо інший з батьків помер, його позбавили батьківських прав, він зник безвісти або визнаний померлим, чи сидить у в’язниці тоді все ясно. Є відповідні документи, які це підтверджують, і саме вони дають право на відстрочку.

Інша ситуація це коли один із батьків самостійно виховує дитину, але жодна з вищевказаних підстав не застосовується. У цьому випадку доведення такого факту можливе виключно через суд. І йдеться не про заяву в порядку окремого провадження, як дехто помилково вважає, а саме про позовну заяву, де потрібно довести, що інший з батьків фактично самоусунувся від виховання. Зазвичай це супроводжується свідченнями, довідками, листуванням, характеристиками та доказами, що показують реальну участь одного з батьків і повну відсутність іншого у житті дітей. Хочу ще додати, що без судового рішення про встановлення факту самостійного виховання або рішення суду про позбавлення другого з батьків батьківських прав то жодна довідка, пояснення чи навіть рішення суду про місце проживання дитини з батьком не надає йому права на відстрочку. Таке місце проживання не означає, що мати позбавлена батьківських прав або не зобов’язана виконувати обов’язки. Сімейні обов’язки є невідчужуваними, і якщо їх не припинено у передбачений законом спосіб, вважається, що вони існують. Також факт самостійного вихованнязавжди спірна правова ситуація. І Верховний Суд вказує, що встановлення такого факту неможливе без розгляду справи в позовному провадженні з обов’язковою участю органу опіки та піклування. Бо мова йде не тільки про права батьків, а й про інтереси дітей, які мають бути головними у кожній справі.

У ситуаціях, коли батько залишається з дитиною, а мати поїхала за кордон, дуже часто не вдається довести, що вона повністю самоусунулася. Якщо вона періодично телефонує, надсилає кошти, хоч іноді бере участь у вихованні то суд може вважати, що обов’язки не припинено. І в такому разі підстав для відстрочки немає. Також, якщо вам уже вручили повістку, а офіційних підстав для відстрочки немає то просто не йти до ТЦК не є рішенням. Закон дозволяє повідомити про поважну причину неявки протягом трьох днів, але потім ви все одно зобов’язані зявитися протягом семи днів. Якщо цього не зробити- можна отримати або адміністративне покарання, або навіть кримінальну відповідальність. Особливо якщо вас знайдуть під час перевірки на вулиці чи вдома.

Тому я рекомендую не зволікати, а вже зараз готуватися: збирати документи, свідчення, подавати позов до суду про те, що ви самостійно виховуєте дитину. Але треба розуміти що це не швидкий процес. Навіть при наявності всіх доказів судова справа може тривати кілька місяців. А до того часу ви або зобов’язані з’являтися за повісткою, або шукати інші законні підстави для відстрочки. І найголовніше це сам факт, що дитина живе з вами, ще не дає автоматичного права на відстрочку. Для цього потрібно або рішення суду, або інші чітко визначені законом підстави. Без цього мобілізація дуже ймовірна.

З Повагою, адвокат Середницький Є.В.

Вітаю Вас.

Доброго дня! Два місяці тому жінка поїхала за кордон. Лишила мене з двома дітьми - 4 роки та 1.5 роки. На зв'язок виходила неохоче, в алкогольному сп'яніні. 2 тижні назад сказала що повертатися не збирається і діти її не цікавлять. З розлученням погоджується. Сьогодні (6.08.2025) отримав повістку. Розумію що можуть мобілізувати. Дружина відмовляється повертатися і тимпадче забирати дітей. Із родичів є її мама з алкоголізмом, і моя мама 73 роки яка постійно хворіє. Як мені діяти щоб діти не лишилися сиротами?

На жаль, але відповіді на це питання немає, адже юридично Ви не маєте права на відстрочку за таких обставин. Як варіант, взяти від матері заяву та все таки подати на відстрочку до ТЦК, можливо пройде, хоча я слабко в це вірю.

У ситуації, коли батько фактично самостійно виховує двох малолітніх дітей (1,5 та 4 роки), проте офіційно не визнаний одиноким, відстрочка від мобілізації, на жаль, законом не передбачена. Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», право на відстрочку мають лише ті, хто офіційно є одиноким батьком або самостійно виховує дитину у разі відсутності іншого з батьків, що вимагає наявності судових або адміністративних рішень.

У ситуації, коли мати дітей добровільно залишила їх, перебуває за кордоном, не піклується про них, не виходить на зв’язок або демонструє байдужість, єдиним реальним юридичним шляхом для захисту дітей та спроби отримати відстрочку від мобілізації є позбавлення її батьківських прав. Відповідно до ст. 164 СКУ, ухилення від виконання батьківських обов’язків є прямою підставою для такого позову.

З повагою! Щасти Вам!