Регистрация в ЦНАП недвижимого имущества

Доброго дня, Наталія!

Місце реєстрації речового права на нерухоме майно в Україні є досить диференційованим, тому громадяни мають право самостійно його обрати з існуючого переліку:

• Державний реєстратор – це може бути уповноважена особа органу місцевого самоврядування.
• Центр надання адміністративних послуг (ЦНАП).
• Державні нотаріальні контори або приватні нотаріуси.

Щоб зареєструвати право власності на нерухомість в Україні необхідно при собі мати:

1. Заяву на реєстрацію, вона має бути оформлена за встановленою формою в Державному реєстрі речових прав.
2. Документ, що підтверджує право власності – це може бути договір купівлі-продажу, дарування, свідоцтво про спадщину або інший документ, що підтверджує ваше право на нерухомість.
3. Технічний паспорт – документ, що містить характеристики нерухомого майна.
4. Паспорт та реєстраційний номер облікової картки платника податків.
5. Документи про оплату адміністративного збору (квитанція).
6. Додаткові документи: якщо нерухомість оформлена на кількох власників, можуть знадобитися їхні підписи та згоди, довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку, копії документів тощо.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” від 01.07.2004 року № 1952-IV (далі — Закон), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі — державна реєстрація прав) — офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону, запроваджена в Україні з 01.01.2013. До цього часу державна реєстрація права власності та інших речових прав на об’єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках, проводилася реєстраторами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються в БТІ. При цьому Закон про державну реєстрацію не розмежовує, чи була проведена реєстрація у Державному реєстрі прав, інших електронних реєстрах або на паперових носіях.

Тобто до 2013 року державна реєстрація таких об’єктів нерухомого майна вже проводилася, але реєстр був паперовий і зберігався в архіві відповідного БТІ.

Після 2013 року при проведенні будь-яких операцій з такою нерухомістю (купівля-продаж, дарування, спадкування та ін.) потрібно, щоб записи про право власності були спочатку перенесені в Реєстр, який існує в електронному вигляді.

При цьому державний реєстратор при перенесенні даних в Реєстр має перевірити факт державної реєстрації права власності за наданими документами тим чи іншим органом БТІ.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, обов’язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації…

На цьому етапі й починається проблема. Значна частина архівів в населених пунктах, які знаходяться в зоні активних бойових дій чи на тимчасово окупованих територіях наразі недоступна або знищена.

Здебільшого, запити від державних реєстраторів спрямовуються до таких БТІ, тому отримати інформацію про зареєстровані права до 01.01.2013 на будь-який об’єкт нерухомого майна, що розташований на таких територіях, об’єктивно неможливо. Відповідь на такі запити або не надходить, або у відповіді зазначається, що підтвердити факт державної реєстрації неможливо через відсутність паперових архівів.

Яскравим прикладом такої ситуації є місто Авдіївка. Реєстраційні дії з нерухомістю в цьому місті до 2013 року проводили БТІ Донецька та Ясинуватої, які знаходяться в окупації. Відповідно, жителі міста отримують відмови в разі спроби внести дані про право власності в Реєстру.

При цьому, як правило, власники майна мають у розпорядженні оригінали документів.

Це призводить до порушень права власності в частині розпорядження майном, зокрема:

• неможливість продати, подарувати, обміняти майно тощо;
• неможливість внести дані про реєстрацію в Державний реєстр прав, тобто право власності по факту не підтверджене за його власником;
• неможливість одержання компенсації в рамках єВідновлення — оскільки для її отримання необхідно спочатку внести інформацію про майно в Реєстр.

Інший порядок реєстрації права власності Законом не передбачено. В результаті, єдиним способом підтвердити право власності на таке майно наразі є визнання права власності в судовому порядку. Державна реєстрація в цьому випадку здійснюється на підставі рішення суду.

https://www.donbasssos.org/pravo_vlasnosti

З повагою, адвокат Айвазян.