Консультация по поводу опекунства и моих прав (подростка)

Доброго дня, Арсенію!

Відповідно до статті 250 СКУ. Припинення опіки, піклування над дитиною.

"1. Опіка, піклування над дитиною припиняється у випадках, встановлених Цивільним кодексом України".

Згідно статті 251 СКУ. Звільнення опікуна та піклувальника дитини від їх обов'язків.

"1. Особа може бути звільнена від обов'язків опікуна або піклувальника дитини у випадках, передбачених Цивільним кодексом України, а також тоді, коли між опікуном, піклувальником та дитиною склалися стосунки, які перешкоджають здійсненню ними опіки, піклування".

Стаття 76 ЦКУ передбачає, що у разі якщо відбулося поновлення в батьківських правах або повернення батьків, які:

1) були визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;

2) відбували покарання у місцях позбавлення волі, перебували під вартою на час слідства, орган, який встановив опіку над підопічним своїм рішенням може передати підопічного зазначеним особам, за умови що це відповідає інтересам підопічного. А отже опіка припиняється в наслідок передачі дитини яка знаходилася під опікою батькам або усиновителям.

Припинення опіки також відбувається у випадку досягнення підопічним вікової межі перебування під опікою – чотирнадцяти років. У цьому разі особа, яка здійснювала обов’язки опікуна, стає піклувальником без спеціального рішення щодо цього, оскільки припинення опіки є безспірним. Згідно зі статтею 32 ЦК по досягненні 14 років фізична особа стає частково дієздатною і може самостійно вчиняти правочини, для дійсності яких є необхідною лише згода її піклувальника.

Щодо припинення піклування, то за загальним правилом піклування припиняється у разі смерті піклувальника або у разі смерті підопічного. Піклування може припинятися і у разі набрання рішенням суду законної сили або винесення рішення органом опіки та піклування щодо звільнення піклувальника від повноважень, відповідно до ст. 75 ЦК.

Щодо припинення піклування з інших підстав, зазначених у ст. 77 ЦК, то такими підставами припинення піклування є: 1) набуття неповнолітнім підопічним повної цивільної дієздатності, тобто досягнення 18 років (ч. 1 ст. 34 ЦК); 2) у разі реєстрації неповнолітньою особою шлюбу (ч.2 ст.23 СК; ч. 2 ст. 34 ЦК); 3) у разі надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності (ст. 35 ЦК).

Цивільна дієздатність фізичної особи - це здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Цивільна дієздатність передбачає свідому і правильну оцінку людиною дій, що нею здійснюються і мають юридичне значення. Ця ознака суб’єкта цивільного права залежить від психічної зрілості суб’єкта, тобто від усвідомлення ним значення своїх дій і можливості керування ними.

Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом. цивільної дієздатності.

Повна дієздатність — настає з досягнення повноліття — вісімнадцятирічного віку.

1. У випадках, коли законом дозволяється одружуватись до досягнення повноліття, особа, яка скористалася таким правом, набуває повної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.

2. При народженні дитини неповнолітньою жінкою також настає її повна цивільна дієздатність. У разі розірвання шлюбу до настання повноліття набута повна дієздатність особи зберігається.

3. Цивільним кодексом України передбачається можливість надання повної цивільної дієздатності також особі, якій виповнилося 16 років і яка працює за трудовим договором або бажає займатися підприємницькою діяльністю, а також особі, яка записана матір'ю, батьком дитини до досягнення нею (ним) повноліття.

4. Повна дієздатність надається за заявою заінтересованої особи органом опіки та піклування за письмовою згодою батьків або піклувальника, а за відсутності такої згоди — судом.

Якщо особа, якій виповнилося 16 років, бажає займатися підприємництвом, то за наявності згоди на це батьків або органу опіки та піклування вона може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі особа набуває повної цивільної дієздатності у момент її державної реєстрації як підприємця. При припиненні трудового договору, припиненні фізичною особою підприємницької діяльності надана їй повна Цивільна дієздатність зберігається.

Згідно зі статтею 160 Сімейного кодексу України (далі - СК України), місце проживання малолітньої дитини визначається за згодою батьків, якщо дитина не досягла 10 років. Якщо ж дитині від 10 до 14 років, вона спільно з батьками бере участь у прийнятті рішення щодо свого місця проживання. В свою чергу, дитина, якій виповнилося 14 років та батьки якої проживають окремо, самостійно приймає рішення щодо місця свого проживання.

Стаття 29 ЦКУ зазначає наступне:

"1. Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

2. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом".

Відповідно до Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні":

"Вільний вибір місця проживання обмежується щодо:

осіб, які не досягли 14-річного віку".

Стаття 155 Сімейного кодексу України

• Батьки зобов’язані виховувати дитину в дусіповаги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
• Батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
• Батьки зобов’язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
• Батьки зобов’язані поважати дитину.
• Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов’язку батьківського піклування щодо неї.
• Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.
• Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а такожз астосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
• Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
• Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов’язків щодо неї.
• Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій.
• Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.

З повагою, адвокат Айвазян.