Развод и опекунство с целью получения отсрочки

Вітаю!

1.

З КИМ БУДЕ ПРОЖИВАТИ ДИТИНА ( З БАТЬКОМ АБО МАТІР'Ю) МОЖЕ ВИЗНАЧИТИ ТІЛЬКИ СУД, ВИХОДЯЧИ З КОНКРЕТНИХ ОБСТАВИН СПРАВИ.

У ст. 161 СК України містяться загальні критерії, які суд має брати до уваги при визначенні місця проживання дитини. У постановах Верховного Суду ширше окреслено обставини, які підлягають встановленню судом у процесі вирішення цієї категорії спорів.

В постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 КЦС ВС зазначив, що при вирішенні питання про визначення місця проживання дитини суди мають враховувати об’єктивні та наявні у справі докази, зокрема щодо обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини і висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин у їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, вона не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства через те, що батьки не змогли зберегти стосунки або домовитися.

В постанову КЦС ВС від 4 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19, визначено базові елементи, що підлягають врахуванню при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини, а саме:

• погляди дитини;
• індивідуальність дитини;
• збереження сімейного оточення і підтримання взаємин;
• піклування, захист і безпека дитини;
• вразливе становище;
• право дитини на здоров’я;
• право дитини на освіту.

При вирішенні цієї категорії спорів також підлягають врахуванню:

• спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто;
• стосунки між дитиною і батьками в минулому;
• бажання батьків бути опікунами;
• збереження стабільності в оточенні дитини (йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів);
• бажання дитини.

В умовах війни в Україні, вирішуючи такі спори, необхідно враховувати безпекові питання. Тому істотне значення має дослідження судами безпекової ситуації та обмежень, пов’язаних із проведенням бойових дій і їх наслідками. При цьому сам факт запровадження на території України воєнного стану не є достатньою підставою для визначення місця проживання дитини з одним із батьків, зокрема з тим, який проживає за межами України.

При вирішенні спору між розлученими батьками про визначення місця проживання дитини розглядати можливість і доцільність застосування таких моделей фізичної опіки:

• спільна опіка з почерговим проживанням дитини в помешканні кожного з батьків за відповідним графіком (у постановах від 26 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 742/2571/21 ВС звертав увагу на можливість застосування судами моделі спільної фізичної опіки над дитиною);
• визначення місця проживання дитини в помешканні, у якому дитина проживала, а батьки почергово мають приїжджати і виїжджати до цього помешкання згідно з погодженим графіком;
• визначення місця проживання дитини з одним із батьків із забезпеченням контакту дитини з іншим із батьків за відповідним графіком.

ОТЖЕ, ВСЕ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД КОНКРЕТНОЇ СПРАВИ.

2.

Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років і самостійно її виховують. Для підтвердження права на відстрочку від мобілізації у зв’язку з самостійним вихованням дитини потрібно надати відповідні документи

Закон України від 21.10.1993 № 3543–XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає підстави для отримання відстрочки від мобілізації.

Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей):

1. помер;
2. позбавлений батьківських прав;
3. визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім;
4. оголошений померлим;
5. відбуває покарання у місцях позбавлення волі;
6. а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду;
7. або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України.

Документи, що підтверджують право на відстрочку:

1. для підтвердження статусу дитини – витяг із рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської чи районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної рад об’єднаної територіальної громади про надання дитині (дітям) статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування;
2. для патронатних вихователів – рішення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради про влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя та свідоцтво про народження дитини;
3. для опікунів, піклувальників – рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об’єднаної територіальної громади або рішення суду про встановлення опіки, піклування та свідоцтво про народження дитини;
4. для усиновлювачів – рішення суду про усиновлення та свідоцтво про народження дитини;
5. для прийомних батьків – рішення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради про влаштування дитини до прийомної сім’ї або договір про влаштування дітей на спільне проживання та виховання у прийомній сім’ї за формою, затвердженою постановою КМУ від 26.04.2002 №565, свідоцтво про народження дитини;
6. для батьків–вихователів – рішення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого будинку сімейного типу або договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу за формою, затвердженою постановою КМУ від 26.04.2002 №564, свідоцтво про народження дитини.

ПРОСТО РІШЕННЯ СУДУ ПРО ПРОЖИВАННЯ ДИТИНИ З БАТЬКОМ ПІСЛЯ РОЗЛУЧЕННЯ, НЕ НАДАЄ ВАМ ПРАВА НА ВІДСТРОЧКУ ВІД МОБІЛІЗАЦІЇ ТА НА ПЕРЕТИН КОРДОНУ.

Навіть якщо один із батьків проживає окремо від дитини, на підставі рішення суду, він має здійснювати батьківські права та виконувати обов`язки, що очевидно полягає у вчиненні певних дій, необхідних для виховання дитини, а не у повній відмові від них.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо) і не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

Оскільки в СК чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

СК не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Оскільки факт самостійного виховання та/або утримання дитини не може бути встановлений у позасудовому порядку, адже жодний орган влади (суб`єкт владних повноважень) не наділений повноваженнями встановлювати такий факт, то його встановлення можливе лише у судовому порядку в суді цивільної юрисдикції.

ОТЖЕ:

За законом, право на відстрочку мають жінки та чоловіки, які виховують дитину або ж дітей віком до 18 років, якщо другий з батьків: помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі.

Також право на відстрочку є, коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень внесли на підставі ч. 1 статті 135 Сімейного кодексу України (якщо батьківство не встановлене).

Тобто право на відстрочку втрачається, якщо другий з батьків не бере участь у вихованні дитини з підстав, не описаних у нормі закону.

Приклад:

Наприклад, через сварку з чоловіком, або якщо дружина самостійно ухиляється від виховання дитини задля забезпечення права на відстрочку своєму чоловіку.

Тож наразі, якщо дружина захоче таким чином надати чоловіку право на відстрочку, створити ілюзію самостійного виховання ним дитини, треба, щоб саме суд позбавив її батьківських прав.

3.

Згідно СІМЕЙНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ в подальшому СК України статтею 164 «Підстави позбавлення батьківських прав» передбачено ряд підстав щодо позбавлення батьківських прав одного з батьків або обох ЦЕ:

• Не виконання батьківських обов»язків УХИЛЯННЯ зокрема виховання та забезпечення освіти дитини.
• Фізичне або психологічне насильство з дитиною, ЖОРСТОКЕ ПОВОДЖЕННЯ до дитини.
• Вживання алкоголю, наркотичних речовин, ХРОНІЧНИЙ АЛКОГОЛІЗМ АБО НАРКОМАНІЯ одного з батьків або двох.
• Жебракування примушення щодо ЄКСПЛУАТАЦІЇ ДИТИНИ також бродяжництво.
• ВІДМОВА одного з батьків ЗАБРАТИ ДИТИНУ з пологового будинку або медичного закладу охорони здоров»я без будь яких поважних причин.

Помилково деякі думають та рахують що не сплата аліментів заборгованість по аліментах це є підстави щодо позбавлення батьківських прав це помилково даний факт може використовуватися лише як один з доказів що один з батьків якому призначено аліменти халатно відноситься до виконання своїх обов»язків щодо дитини, дітей.

Також треба не забувати що з життєвих обставин один з батьків або батьки втрачають бажання приймати участь у вихованні дитини, дітей.

Але, з таких підстав батьків або одного з них лишають батьківських прав.

Не треба забувати що позбавлення батьківських прав в Україні є крайнім заходом, який застосовується судом щодо позбавлення батьківських прав одного з батьків або обох. Основна підстава це невиконання батьками, одним з батьків забезпечення добробуту дитини, дітей.

Під час особливого періоду (воєнного стану) позбавлення батьківських прав регулюється СК України (статтями 164 165 166 СК України) та чинним законодавством України, але які мають особливості щодо складних обставин які вносить війна.

Незручності, які виникають щодо позбавлення батьківських прав під час воєнного стану, відсутність одного з батьків за місцем проживання або реєстрації, хтось в окупації (знаходиться на тимчасово окупованих територіях), зникли безвісті, проживають закордоном та з батьками немає контакту, тяжкість збору доказів евакуація закладів освіти, медичних установ, неможливість встановлення свідків. Більшість чоловіків служать не поодинокі випадки що жінки на службі в армії, волонтерять.

Позбавлення батьківських прав можливо лише за рішенням суду з поданням відповідного цивільного позову з залученням органу опіки та піклування.

Суд під час розгляду цивільного позову щодо позбавлення батьківських прав розглядає дану справу враховуючі всі специфічні обставини які впливають на виконання батьківських обов»язків з урахуванням основних принципів забезпечення найкращих інтересів дитини, дітей.

Треба з розумінням віднестися до питання часу розгляду справ щодо позбавлення батьківських прав що пов»язано з тривогами, обстрілами не можливості прибуття учасників процесу до суду та поганої роботи системи ВКЗ.

Часто суди відмовляють щодо позбавлення батьківських прав по причинах не можливості виконання одного з батьків або обох батьків виконання батьківських обов»язків по причинах служби батьків, полону, знаходження на тимчасово окупованих територіях і це є поважна причина невиконання обов»язків щодо дитини, дітей.

Українські суди справи щодо позбавлення батьківських прав розглядають в загальному порядку змін щодо підстав позбавлення батьківських прав в СК України на теперішній час не має але суд бере до уваги психологічні та соціальні фактори. Соціальний стан українських родин посилюється фактом війни та посилює психологічний тиск на сім»ї які приводять до домашнього насильства та порушень чинного законодавства України які є прямою підставою щодо позбавлення батьківських прав одного з батьків або обох. В основному суд бере лише до уваги при позбавленні батьківських прав лише факти домашнього насильства відносно самих дітей або при їх присутності.

Треба враховувати якщо один з батьків або батьки служать у лавах Збройних Сил України це не підставами щодо позбавлення батьківських прав, можливо передання родичам на тимчасове піклування дітей. Якщо один з батьків за кордоном це не є підставою щодо позбавлення батьківських прав по причинах того що служба у справах дітей не в змозі провести обстеження помешкання одного з учасників процесу з відповідним складанням акту обстеження житлово побутових умов проживання дитини.

Позбавлення батьківських прав що дані батькам до досягнення дитиною, дітьми повноліття на підставі спорідненості.

Повноліття дитини настає 18 річному віці. Дитина набуває повної цивільної дієздатності, самостійно здійснювати всі цивільні права та обов»язки. Позбавити батьківських прав можливо лише до настання дитиною 18 років. В разі якщо вік дитини підходить до 18 років спішіть подати цивільний позов щодо позбавлення батьківських прав якщо є такі підстави. Доказами у цивільних позовах щодо позбавлення батьківських прав а особливо під час особливого стану в основному це тетанічний труд акти обстеження місця проживання двох батьків службою органів опіки, свідчення свідків, сусідів, родичів, знайомих, медичні висновки, можливі підтвердження домашнього насильства, характеристики з роботи батьків, характеристики за місцем проживання батьків, соціальний статус батьків, огляд використання батьками соціальних мереж в інтернеті, знаходження батьків на обліках в нарко-алко диспансерах, судимості, підтвердження попередніх фактів позбавлення батьківських прав одного з батьків.

Щодо участі органу опіки та піклування (служби у справах дітей) в розгляді справ щодо позбавлення батьківських прав є обов»язковою, вони складають висновок про доцільність позбавлення батьківських прав. Не треба опускати руки якщо вказаний висновок складений в не позитивну сторону щодо батьків суд приймає рішення, виходячи з інтересів дитини. Особливу увагу треба уділяти якщо є медичні висновки лікарів психоневрологів, психологів щодо поведінки дітей, відношення до батьків. Суд зараз особливо під час війни бере увагу щодо думки дитини з кім вона хоче жити чи мати або батько цікавиться життям дитини. Як попередньо вказувалось позбавити батьківських прав, можливо лише за рішенням суду під час військового стану позовну заяву щодо позбавлення батьківських прав, можуть подати до суду це один з батьків, опікуни, служба у справах дітей, піклувальник, прокурор (в рамках кримінальних справ) а також дитина якщо дитині виповнилося 14 років.

Позов подається за місцем проживання позивача.

В разі позбавлення батьківських прав обов»язок сплачувати аліменти залишається.

До наслідків позбавлення батьківських прав батьків вони втрачають право на виховання, представництво дитини, дітей, пільг, спадкування та всі інші права що пов»язані зі спорідненістю. Але батьки які позбавлені батьківських прав не обмежуються в праві відвідувати дітей відносно яких вони позбавлені батьківськи прав якщо немає обмежень суду (особливо коли це домашнє насильство).

ВИСНОВОК: ВПЛИВ ВІЙНИ - особливий період (військовий стан), суди справи щодо позбавлення батьківських прав розглядають в загальному порідку змін чи доповнень щодо статті 164 СК України державою не здійснювалося але суди враховують неможливість виконання батьками обов»язків щодо виховання дітей спричинені війною ( служба ЗСУ, полон, знаходження на тимчасово окупованих територіях та закордоном ) данні факти не вважаються судом підставою для позбавлення батьківських прав.

Доброго дня, Андрію!

Перш за все хочу зазначити, що рішення суду про визначення проживання дитини разом із Вами не надасть Вам права на відстрочку.

1. Каковы шансы, что суд определит место проживания ребёнка именно со мной, а не с матерью?

Під час розлучення суд, вирішуючи спір про визначення місця проживання дитини, бере до уваги наступні чинники:

1. Ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків.
2. Особисту прихильність дитини до кожного з них.
3. Вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а насамперед з урахуванням прав та законних інтересів дитини:

• її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками;
• права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Статтею 161 СК України визначено: якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Частиною 4 статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд з огляду на рівність прав та обов`язків батька й матері щодо дитини повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітньої/го. При цьому суд ураховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, його вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

Крім цього, визначення місця проживання дитини разом із батьком, не позбавляє матір права на особисте спілкування з дитиною та прийняття участі у її вихованні.

2. Можно ли в судебном порядке доказать, что мать ребёнка не в состоянии полноценно исполнять родительские обязанности (например, при наличии подтверждений её невменяемости или иных проблем)?

Докази – будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

Що саме мається на увазі під "невменяемостью"? Матір дитини має підтверджене психічне захворювання?

3. Если ребёнок останется проживать со мной и я стану единственным опекуном (отцом-одиночкой), будет ли это основанием для получения отсрочки от мобилизации/права на выезд за границу?

Якщо Ви матимете оформлену відстрочку на підставі самостійного виховання дитини, то так, зможете виїхати за кордон.

Для того, аби отримати відстрочку Вам необхідно або позбавити матір батьківських прав, або отримати рішення суду про самостійне виховання та утримання дитини.

Відповідно до статті 23 ЗАКОНУ УКРАЇНИ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані:

4) жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України;

Відповідно до Постанови КМУ від 16.05.2024 року №560 «Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період»:

Перелік документів, що подаються військовозобов’язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу:

• свідоцтво про народження дитини (дітей) із зазначенням батьківства військовозобов’язаного та один із документів:
• свідоцтво про смерть одного з батьків або рішення суду про оголошення одного із батьків померлим,
• або рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав,
• або рішення суду про визнання одного із батьків безвісти відсутнім,
• або вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі,
• або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину (рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України)

Хотелось бы понять, каковы перспективы и какие документы или доказательства потребуются в таких случаях.

Як я і зазначив вище для того, аби отримати право на відстрочку Вам буде недостатньо рішення суду про проживання дитини разом із Вами.

Отже, чи готові Ви до того, аби позбавити матір батьківських прав у судовому порядку? Чи є підстави для того?

Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Відповідно до статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав якщо вони:

1. Не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування.
2. Ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
3. Жорстоко поводяться з дитиною (застосовують фізичне або психічне насильство, недопустимі методи виховання, принижують людську гідність дитини тощо).
4. Є хронічними алкоголіками або наркоманами (ці факти мають бути підтверджені відповідними медичними висновками).
5. Вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини (примушення до праці або використання праці дитини, яка не досягла віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, використання праці, що спричиняє істотну шкоду для здоров'я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини, використанням дитячої праці в шкідливому виробництві тощо), примушують її до жебракування та бродяжництва (систематичне випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб тощо).
6. Засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема:

• не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання;
• не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення;
• не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей;
• не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі;
• не виявляють інтересу до її внутрішнього світу;
• не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (пункт 16 Постанови Пеленуму Верховного суду України від 30.03.2007 № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав").

Щодо рішення суду про самостійне виховання дитини

Блокування Великою Палатою встановлення факту самостійного виховання дитини в рамках окремого провадження, призвело до появи позовних заяв про розірвання шлюбу, в яких заявники, просили суд не тільки визначити місце проживання дитини з батьком, а й встановити факт самостійного виховання та утримання дитини (оскільки відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу військовозобов’язані які самостійно виховують та утримують дитину за рішенням суду). Наразі судових рішень за наслідками розгляду справ з такими позовними вимогами вже досить велика кількість.

Загалом суть спору така. Батько звертається до суду з позовною заявою про розлучення, просить розірвати шлюб та залишити дитину проживати після розірвання шлюбу з батьком та встановити факт що має юридичне значення, а саме факт самостійного виховання ним неповнолітньої дитини.

Відповідача зазвичай подають заяви про розгляд справи за їх відсутності, визначають позовні вимоги та не заперечують проти їх задоволення.

Також до позовних заяв, додаються письмові пояснення відповідачів про тривале не проживання з дитиною, нотаріально посвідчені договори, якими визначено, що утримання та виховання здійснюватиметься батьком самостійно, афідевіти в яких відповідачі стверджують про самостійне виховання дитини батьком, та інколи висновки органів опіки в яких зазначено, що проживання дитини разом з батьком відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Суди розглядаючи такі справи вказують, що об’єднання вимог позовного та окремого провадження не забороняється та розриваючи шлюб, встановлюють факт самостійного виховання та утримання дитини батьком.

Нижче наводяться посилання на рішення у таких справах:

https://reyestr.court.gov.ua/Review/123452094

https://reyestr.court.gov.ua/Review/120307963

https://reyestr.court.gov.ua/Review/123465942

https://reyestr.court.gov.ua/Review/106682255

Такі спори здебільшого завершуються визнанням позовних вимог та не йдуть далі судів першої інстанції, а тому на прикладі постанов Верховного Суду їх не наведено.

Проте, не завжди у таких справах суд задовольняє вимоги позивачів. У справі №127/28031/24, Вінницький міський суд Вінницької області вказував у своєму рішенні, що хоча мати дитини й перебуває за кордоном, згідно СК України вона має обов`язок і права щодо утримання і виховання сина. При цьому вона не визнана недієздатною, не відбуває покарання у виді позбавлення волі (доказів протилежного суду не надано), тому суд не вбачав підстав для встановлення факту самостійного виховання дитини батьком (посилання на рішення).

У справі №568/889/24 Радивилівським районним судом Рівненської області також було відмовлено у встановлені факту самостійного утримання батьком дитини, оскільки суд порахував, що довідка ДВС про заборгованість матері зі сплати аліментів не є належним доказом самостійного виховання та утримання дитини батьком.

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю Вас.

Здравствуйте! Нужна консультация по семейному и военному праву.Ситуация такая: мне 25 лет, жене 24 года, есть общий ребёнок 2,5 года.Допустим, если я решу развестись с женой:

1. Каковы шансы, что суд определит место проживания ребёнка именно со мной, а не с матерью?2. Можно ли в судебном порядке доказать, что мать ребёнка не в состоянии полноценно исполнять родительские обязанности (например, при наличии подтверждений её невменяемости или иных проблем)?3. Если ребёнок останется проживать со мной и я стану единственным опекуном (отцом-одиночкой), будет ли это основанием для получения отсрочки от мобилизации/права на выезд за границу?

Хотелось бы понять, каковы перспективы и какие документы или доказательства потребуются в таких случаях.

На мій погляд, правильніше почати з третього Вашого питання, а потім перейти до інших.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію

Стаття 23. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації

1. Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані:

...

4) жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

До того ж була прийнята Постанова КМУ №560, якою встановлюється перелік документів, що подаються військовозобов’язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»: «рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав, або рішення суду про визнання одного із батьків безвісти відсутнім, або вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі, або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину (рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини…)».

З наведеного вбачається, що з 18 травня 2024 року (!) Закон прямо передбачає можливість отримання рішення суду про встановлення певного юридичного факту - самостійного виховання дитини в судовому порядку, а також окремо, альтернативно - рішення суду про позбавлення батьківських прав.

ТАКИМ ЧИНОМ, ЄДИНИЙ МОЖЛИВИЙ ВАРІАНТ ДЛЯ ВАС ДЛЯ ОТРИМАННЯ ВІДСТРОЧКИ - РІШЕННЯ СУДУ ПРО ВСТАНОВЛЕННЯ ФАКТУ САМОСТІЙНОГО ВИХОВАННЯ ТА УТРИМАННЯ ДИТИНИ.

Щодо судової практики, це можливо, але все залежить від фактичних обставин. Мушу визнати, що наразі це складні категорії справ. Це не означає, що позитивної судової практики немає, вона є.

До прикладу, рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11.02.2025.

Опис обставин справи:

"В судовому засіданні встановлено, що заявник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 28.08.2013 року, який розірвано рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда 06.10.2023 року (справа № 405/6177/23). Від шлюбу вони мають спільну дитину сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Кропивницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 26.05.2021 року, актовий запис № 534.

Як зазначає заявник після фактичного припинення шлюбних відносин з колишньою дружиною заінтересованою особою ОСОБА_2 , син проживає разом з ним в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою № 010740/1 про реєстрацію місця проживання особи. З початком повномасштабного вторгнення росії на територію України, ОСОБА_2 24.03.2022 року переїхала жити за кордон та згодом повідомила заявнику, що наміру повертатися в Україну не має.

ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда з позовом до відповідача ОСОБА_2 про встановлення місця проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком - ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_3 . Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06.10.2023 року відкрито провадження у справі № 405/7158/23, провадження № 2/405/1200/23.

Крім цього, заявником було подано позов до відповідача ОСОБА_2 про позбавлення її батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29.10.2024 року відкрито провадження у справі № 405/6656/24, провадження № 2/405/

1291/24.

Згідно відповіді на запит № 13 від 20.09.2024 року, до лютого 2022 року піклуванням про стан здоров`я дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 займались мати та батько дитини. Протягом 2024 року піклувався про стан здоров`я дитини, звертався до лікаря-педіатра у разі необхідного лікування захворювання дитини та профілактичних оглядів або щеплень, порад щодо стану здоров`я дитини лише батько.

Згідно Листа № 01-08/347 від 24.09.2024 року, виданого Дошкільним навчальним закладом (ясла-садок) № 72 «Гномик» комбінованого типу, ОСОБА_5 завжди охайно одягнений, доглянутий, фізичний та емоційний стан задовільний. Спілкування з вихователями групи здійснює тато дитини - ОСОБА_1 та бабуся - ОСОБА_6 . Дитину по черзі приводять і забирають тато і бабуся. Витрати на харчування та забезпечення освітньо-виховного процесу здійснює батько дитини.

Суду також надані копії чеків про понесені заявником витрати на утримання сина (а.с. 16-27).

Як вбачається з акта від 16.09.2024 року, засвідченого ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з листопада 2021 року по теперішній час в будинку АДРЕСА_1 не проживає, за вказаною адресою проживає ОСОБА_1 зі своєю дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ключові доводи суду:

"Зокрема, як вбачається з заяви, метою звернення заявника в даній справі з вимогою про встановлення факту, що має юридичне значення, є обставини, які виникли внаслідок прийняття Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560, який передбачає необхідність надання особою на підтвердження факту самостійного виховання і утримання нею малолітньої дитини, рішення суду про встановлення цього факту самостійного виховання дитини, як документа на підтвердження у особи підстав для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

При цьому, предметом дослідження суду є встановлення певного юридичного факту, який породжує у заявника можливість підтвердити свої права за п.4 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ, у порядку, передбаченому Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищевикладене, оскільки для підтвердження у особи права на оформлення відстрочки від призову на підставі положень п.4 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ, є необхідним надання належних документів, передбачених Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560, а саме: надання особою рішення про встановлення відповідного факту, а чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд таких справ у цивільному судочинстві в порядку окремого провадження, що в свою чергу обумовлено також тим, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, перелік яких не є вичерпним, що узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 року в справі № 560/17953/21, суд вважає що заявлена заявником вимога підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства за правилами окремого провадження.

Окрім того, суд вважає, що наведені вище норми законодавства свідчать про те, що встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком своєї малолітньої дитини, не суперечить Закону і не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, та має для заявника юридичне значення, а тому не існує перешкоди щодо встановлення судом факту, який має юридичне значення - факту самостійного виховання та утримання батьком своєї малолітньої дитини.

З огляду на викладене вище, судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 , який є батьком малолітньої дитини сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , самостійно утримує та виховує малолітнього сина, який перебуває на його (заявника) утриманні, в свою чергу, дослідженими судом доказами також встановлено, що заінтересована особа - мати дитини ОСОБА_2 проживає окремо від дитини, участі у її вихованні та утриманні не приймає, що, в свою чергу, також підтверджує факт здійснення заявником самостійного виховання малолітньої дитини та її перебування на повному утриманні батька, при цьому, з урахуванням викладеного вище, та враховуючи мету встановлення зазначеного юридичного факту для заявника, документом, що підтверджує зазначену обставину - факт самостійного виховання малолітньої дитини одним з батьків, - може бути рішення суду. При цьому, зазначений юридичний факт породжує для заявника та його малолітнього сина юридичні наслідки, чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення, та, крім того, встановлення даного факту необхідно заявнику з метою захисту прав та інтересів дитини, а також своїх прав та інтересів, як батька, що самостійно займається вихованням та утриманням дитини, на підставі чого суд приходить до висновку про доведеність і обґрунтованість заяви, та, відповідно, наявності визначених законом підстав для її задоволення",

ВИСНОВОК: справа складна, але шанси є. Відповісти більш-менш предметно можливо лише після вивчення фактичних обставин. Але одразу зазначу: просто розлучення та переїзд матері до іншого місця сходу не надасть Вам права на отримання такого рішення суду.

З повагою! Щасти Вам!

Доброго дня!

1. Каковы шансы, что суд определит место проживания ребёнка именно со мной, а не с матерью?

На жаль, не такі вже й високі. До того ж, для відстрочки Вам недостатньо мати рішення суду про визначення місця проживання разом з Вами.

Вам потрібно отримати рішення суду про самостійне виховання та утримання дитини або Вам потрібно отримати рішення суду про позбавлення матері батьківських прав.

Відповідно до українського законодавства мати не може добровільно зняти з себе батьківські обов’язки по відношенню до власних дітей. Це потрібно робити лише в судовому порядку.

У постанові від 13.06.2018 за результатами розгляду справи №822/2446/17 Верховним Судом викладено позицію про те, що розірвання шлюбу та встановлення місця проживання дитини з позивачем, що передбачає обов`язок батька щодо утримання та виховання дитини, не доводять факт відсутності участі матері у вихованні дитини.

Вагомим документом що підтверджує факт самостійного виховання - є рішення суду про встановлення юридичного факту, а саме здійснення самостійного виховання та утримання дитини.

Ознайомтесь з рішенням суду по Вашому питанню https://reyestr.court.gov.ua/Review/111453168

Якщо мати виїде за кордон - шансів отримати позитивне рішення суду більше. Проте, через те, що дитині дуже мало років, дружина до сих пір в Україні та не можливо буде довести, що Ви з самого народження дитини самостійно її виховуєте - досить низький шанс визнати факт самостійного виховання.

Якщо ж Ви все рівно плануєте подавати до суду, то Вам спочатку потрібно буде звернутися до органу опіки та піклування, щоб вони зафіксували відсутність матері у виховному процесі, також потрібно мати докази того, що дружина не проживає разом з Вами.

2. Можно ли в судебном порядке доказать, что мать ребёнка не в состоянии полноценно исполнять родительские обязанности (например, при наличии подтверждений её невменяемости или иных проблем)?

Це буде складно.

В статті 164 Сімейного кодексу України передбачені наступні підстави для позбалення матері батьківських прав:

1) не забрала дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляла щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляється від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

3) жорстоко поводиться з дитиною;

4) є хронічним алкоголіком або наркоманом;

5) вдається до будь-яких видів експлуатації дитини, примушує її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджена за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тому, якщо Ви хочете позбавити матір батьківських прав потрібно звертатись до суду та подати:

• позовну заяву;
• копію паспорта заявника;
• свідоцтво про народження дитини;
• акт обстеження побутових та житлових умов за адресою проживання дитини;
• висновок органу опіки та піклування про обґрунтованість подачі позову в суд;
• пояснення, свідчення;
• аудіо-, фото-, відеофайли (за наявності);
• квитанція про сплату судового збору

3. Если ребёнок останется проживать со мной и я стану единственным опекуном (отцом-одиночкой), будет ли это основанием для получения отсрочки от мобилизации/права на выезд за границу?

Для відстрочки та перетину кордону недостатньо просто визначити місце проживання разом з Вами.

Ви повинні мати рішення суду про про встановлення факту самостійного виховання дитини

Згідно пункту 4 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані: жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Перелік документів, які необхідно підготувати для оформлення відстрочки:

1. Заява про відстрочку (додаток 4 до Порядку )

2. Свідоцтво про народження дитини

3. Рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини

4. Військово-обліковий документ

Щодо перетину кордону, то Вам спочатку потрібно оформити відстрочку! Адже згідно пункту 2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України

У разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов’язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Я как бы и хочу взять опекунство,якобы мы с женой разводимся и так далее( по бумагам)что бы получить отсрочку а потом опять всё вернуть назад

ЗДРАВСТВУЙТЕ, АНДРЕЙ! К СОЖАЛЕНИЮ ВСЕ ЭТИ СХЕМЫ УЖЕ ПЫТАЛИСЬ ПРОБОВАТЬ ГРАЖДАНЕ С 2022 года. НА 2025 год ЭТО НЕ РАБОТАЕТ ОТ СЛОВА СОВСЕМ. Я осознаю, что Вы думаете, что это рабочая схема для оформления отсрочки от мобилизации. К сожалению это не так и ТЦК Вам не даст отсрочку по такому основанию.

Объясню свою позицию.

За последние несколько лет в моей лично практике и от коллег слышу уйму случаев, когда суд нагло отказывает гражданам Украины в исках по семейным вопросам (признание отцовства, установление факта воспитания ребенка отцом-одиночкой, лишение родительских прав и т.д.) прямо и не скрывая заявляя - что УХИЛЯНТОВ суд не будет обслуживать. И жалуйтесь потом куда хотите, хоть в ЕСПЧ, хоть в неработающий Конституционный Суд.

Такая политика. Судьям дан приказ не принимать решения, которые дадут возможность получать отсрочку (в версии государства - уклоняться от мобилизации), в т.ч. не устанавливать факты, имеющие юридическое значение. Отношения мобилизации по мнению судей. которые отражены в ряде определений об отказе в принятии заявлений об установлении фактов, имеющих юридическое значение, не являются гражданско-правовыми, а потому факт для получения отсрочки установить НЕЛЬЗЯ. Увы практика по этому вопросу едина и подкреплена позициями Большой Палаты Верховного Суда.

Поскольку мать может быть лишена родительских прав только по решению суда - то я Вам искренне рекомендую поискать другую более реальную причину для отсрочки от мобилизации.

Эта причина не сработает.

Извините. Я бы и с радостью сказал, что это рабочий вариант. Расписал как это делать, но раньше война закончится, чем у Вас что-то выйдет по этой схеме.

Если считаете, что я не прав - можете почитать соответствующую статью на профильном сайте.

https://unba.org.ua/publications/9158-pozbavlennya...

Процитирую языком оригинала:

З огляду на мобілізаційні заходи, дехто розглядає інститут позбавлення батьківських прав як спосіб отримати відстрочку від військової служби. Фіктивні розлучення та відмова матері від дитини — і чоловік може йти із заявою до ТЦК? Чому ця схема не працює, — спробуємо пояснити.

Дійсно, відповідно до ст.23 закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» жінки або чоловіки, які самостійно виховують дітей віком до 18 років, мають право на відстрочку від мобілізації.

Але законодавством України не передбачена така підстава позбавлення батьківських прав як відмова від дитини. Відмовитися від дитини фактично неможливо!

У ст.164 Сімейного кодексу наведено вичерпний перелік з 6 випадків, коли мати або батько можуть бути позбавлені батьківських прав в судовому порядку:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Найбільш відповідними ситуації вбачаються перші два випадки. Так, якщо жінка прийняла рішення про залишення дитини в пологовому будинку, то вона має написати відповідну заяву. Тоді всі документи передаються в органи опіки, а сама дитина поміщається в будинок маляти. При цьому матері надається шість місяців, аби змінити своє рішення та забрати дитину. І лише після закінчення цього терміну дитині може бути призначений опікун.

Утім, навіть визнання відповідного позову мамою не може бути основою для її позбавлення батьківських прав. Адже такі дії самі по собі є неправозгідними, суперечать моральним засадам суспільства та не відповідають інтересам дитини (див. постанову КЦС від 10.11.2023 у справі № 401/1944/22). У справі обов’язково досліджуватимуться інші обставини. Верховний Суд неодноразово підкреслював, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який йдуть лише у виняткових випадках. А головне — за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку (постанова КЦС від 20.12.2023 у справі №522/20260/21). Саме ці докази і вважатимуться законними підставами для задоволення позову (постанова КЦС від 29.11.2023 у справі №607/15704/22).

Найпоширенішою ж підставою позбавлення батьківських прав є ухилення одного з батьків від обов’язків. Тут головною умовою також є доведення фактів ухилення.

А воно, на думку суду, має місце, тоді, коли батьки не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків свідомого нехтування ними своїми обов`язками (постанова Пленуму ВС від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»).

Так, суду необхідно встановити, чи справді батьки (один з них) свідомо не турбується про дитину, ухиляються від дотримання рекомендацій органів опіки і піклування та інших профільних служб. Якщо особа має залежність від алкоголю чи заборонених речовин, у суді доводиться свідоме ухилення від лікування в медичних і реабілітаційних установах.

Для звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав необхідно завчасно підготувати та додати до позовної заяви низку всіх можливих доказів, наприклад: довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів, характеристики, інформацію щодо вчинення насильства над дитиною (звернення до поліції), психологічні висновки, довідки про лікування із наркоцентру, акти обстеження умов проживання, аудіо-, фото-, відеофайли, копії судових рішень, які вже є щодо батьків чи дитини, тощо.

У таких справах є обов’язковою участь органів опіки та піклування. Вони збирають інформацію про відповідача, проводять бесіду з ним (нею) та дитиною, обстежують умови проживання. За результатами надається висновок про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав.

Крім усього іншого, має бути вислухана дитина, яка може висловити свою думку. Тож в ситуації штучного позбавлення батьківських прав досвідчений представник органів опіки та піклування (психолог) зможе з легкістю встановити, чи дійсно виховання, утримання та піклування за дитиною забезпечуються лише батьком, а мати — ухиляється від виконання своїх обов’язків.

Але навіть при наданні достатніх доказів для позбавлення батьківських прав суд усе одно може відмовити в задоволенні позову, попередивши про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов’язків (постанова КЦС від 04.04.2024 у справі №553/449/20).

Отже, позбавлення батьківських прав є виключним і надзвичайним засобом впливу на недобросовісних батьків. І за загальним правилом, позбавлення батьківських прав можливе лише тоді, коли змінити поведінку людей у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. А зловживання інститутом позбавлення батьківських прав з метою ухилення від мобілізації суперечить його основним цілям — захисту прав дитини, забезпечення безпечних умови життя й здорового розвитку.

ИМЕННО ПОТОМУ БЕЗ ЛИШЕНИЯ РОДИТЕЛЬСКИХ ПРАВ НИЧЕГО НЕ ВЫЙДЕТ , А ЛИШИТЬ РОДИТЕЛЬСКИХ ПРАВ ВАМ МАТЬ РЕБЁНКА В УСЛОВИЯХ ВОЙНЫ НИКТО НЕ ДАСТ... тк. в суде и органах опеки все прекрасно понимают для каких целей это делается.

Искренне желаю Вам успешного разрешения Вашей проблемы. Пусть Бог оберегает Вас и Вашу семью!

С уважением и пониманием, Ярослав Турчин