Жінка 3 группа інвалідності перетнути кордон

Вітаю Вас.

перетнути з нею кордон я супровід.у неї 3 група інвалід з дитинства.є виплати по інвалідності,справка с мсек та пенсійне посвідчення.в мене в резерві відстрочка.росписались неділю тому.як гадаєте випустять чи ні?

Так, повинні пропустити.

Загалом право на перетинання державного кордону у Вас - безумовне. Ваша підстава для виїзду звучить наступним чином:

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА

від 27 січня 1995 р. № 57 Київ

Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України

2-1. У разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають

...

особи, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю і супроводжують таких дружину (чоловіка) для виїзду за межі України, за наявності документів (їх нотаріально засвідчених копій), що підтверджують родинні зв’язки, інвалідність;

Якою взагалі є тенденція та що робити, коли Вам відмовляють?

1. Підготуватися заздалегідь (сформувати чітку правову позицію, орієнтовану на постанову КМУ № 57), за потреби роздуркувати нормативно-правовий акт, бути готовим відстоювати свої права). Не зайвим буде супровід юриста (адвоката) в офлайн або онлайн режимі.

2. Багато в чому успіх залежить навіть від конкретної зміни прикордонників та відповідної посадової особи.

3. По можливості - намагайтеся перетинати кордон в денну пору доби, аби працівники ДПСУ не мали змоги обгрунтувати відмову як неможливість перевірки Ваших документів.

4. Беріть із собою якомога більшу кількість документів (виписки, медичні документи, посвідчення тощо). При змозі спробуйте документально оформити мету виїзду за кордон (особливо стосується тих, хто здійснює супровід особи з інвалідністю або особи, яка потребує постійного стороннього догляду).

5. Відмова у перетині кордону на одному пункті не забороняє Вам спробувати виїхати через інший, у тому числі за наявності письмової відмови, оформленої у порядку статті 14 Закону України "Про прикордонний контроль".

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Головне - Ви маєте відстрочку від мобілізації та нічим не ризикуєте. До речі, відстрочка у Вас по дружині?

З повагою!

Вітаю Вас, Валентине!

По якій підставі у Вас відстрочка?

Ви маєте абсолютне право на перетин кордону разом з дружиною незалежно від того коли уклали шлюб, проте якщо Ви отримали відстрочку (бронювання) як працівник державного органу/підприємства, то виїзд Вам дозволять виключно на підставі службового відрядження.

Згідно пункту 2-1 Правил перетинання державного кордону громадянами України

у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право особи, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю і супроводжують таких дружину (чоловіка) для виїзду за межі України, за наявності документів (їх нотаріально засвідчених копій), що підтверджують родинні зв’язки, інвалідність;

Згідно пункту 49 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період

у період проведення мобілізації (крім цільової) уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу.

Отже, для перетину кордону необхідно підготувати такі документи:

1) закордонні паспорти;

2) Пенсійне посвідчення дружини (там повинна бути вказана група інвалдіності)

3) Свідоцтво про шлюб;

4) Військово-обліковий документ (можна надати роздрукований електронний військово-обліковий документ з Резерв+ або ДІЇ https://diia.gov.ua/services/vijskovo-oblikovij-do..., адже згідно пункту 9 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов’язаних та резервістів військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу).

Довідка про відстрочку не потрібна, адже Ви перетинаєте кордон за пунктом 2-1, а не пунктом 2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України

Якщо Вам по надуманим причинам не дозвоють перетнути кордон Ви повинні вимагати письмову відмову у праві на перетин кордону, що оформляється у вигляді рішення.

Рішення про відмову у перетині кордону може бути скасовано чи змінено начальником органу охорони державного кордону або скасовано та визнано нечинним у судовому порядку.

Також Ви можете спробувати перетнути кордон на іншому пункті пропуску.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Бажаю Вам успіхів!

Доброго дня, Валентине!

Залежить від того, на яку зміну прикордонників натрапите. На практиці маю два випадки, коли подружжю влаштували "допит" та відмовили у перетині кордону. Тож, саме у такому варіанті все залежить від того на скільки "реальною" є Ваша історія, починаючи із знайомства і по цей час, та на скільки Ви однаково зможете відповісти на питання прикордонників, якщо натрапите саме на таку зміну. Ви однакового віку із дружиною?

Згідно ж норм Постанови КМУ №57 "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України" Ви маєте право на перетин кордону, як супроводжуючий дружини з інвалідністю будь якої групи. При тому, звісно, Правилами перетину кордону громадянами України не визначено, що для можливості перетину кордону Ви повинні перебувати у шлюбі якійсь певний час:

"2-1. У разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право:

особи, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю і супроводжують таких дружину (чоловіка) для виїзду за межі України, за наявності документів (їх нотаріально засвідчених копій), що підтверджують родинні зв’язки, інвалідність:

посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю”, “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю”, в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідки для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики".

Тож, згідно наявних в Вас документів та за умови неперебування Вас у розшуку ТЦК Ви маєте 100% право на перетин кордону. Як саме все буде відбуватися на пункті пропуску спрогнозувати, на жаль, ніхто не зможе.

Якщо виїхати не вдасться, то Ви зможете оскаржити відмову прикордонників в адміністративному або судовому порядку.

Громадянин, який не згодний з рішенням про відмову у перетині державного кордону, має право звернутися зі скаргою на це рішення до начальника органу охорону державного кордону, назва та адреса якого зазначені у рішенні.

У скарзі мають бути зазначені:

• прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання скаржника;
• суть скарги, зокрема, зазначено про підставу для виїзду за кордон в період дії правового режиму воєнного стану в Україні та про те, які документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон, були надані громадянином під час здійснення прикордонного контролю;
• вимога про скасування рішення про відмову у перетині державного кордону.

Скаргу на рішення про відмову у перетині державного кордону можна подавати до начальника органу охорону державного кордону протягом одного року з моменту його ухвалення рішення, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» скарга розглядається та вирішуються у термін не більше одного місяця від дня її надходження; скарги, які не потребують додаткового вивчення, – невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Справи про оскарження рішення про відмову у перетині державного кордону України розглядають адміністративні суди України.

Адміністративна справа з приводу оскарження рішення про відмову у перетині державного кордону України, яке прийняте стосовно конкретної фізичної особи, вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача.

Звернутися до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в перетинанні державного кордону України можна протягом шести місяців з дня, коли позивач отримав відповідне рішення.

Протягом п’яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви суддя вирішує питання про відкриття провадження в адміністративній справі.

Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Рішення суду набирає законної сили після спливу тридцяти днів з дня його проголошення, якщо протягом цього строку учасники справи не подали апеляційну скаргу на це рішення.

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю!

1.

ЗГІДНО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ВИ МАЄТЕ ПРАВО НА ПЕРЕТИН КОРДОНУ, А ОТ ЯК СЕБЕ ПОВЕДУТЬ ПРИКОРДОННИКИ СКЛАДНО СПРОГНОЗУВАТИ.

Вимоги до переліку документів, які необхідно пред'явити при перетині кордону, врегульовані Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими Постановою КМУ від 27 січня 1995 р. № 57

В Правилах немає прямо визначеної вимоги надати підтвердження оформленої відстрочки від призову.

Чітко визначено Правилами перелік необхідних документів для перетин кордону при супровіді дружини з інвалідністю:

"особи, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю і супроводжують таких дружину (чоловіка) для виїзду за межі України, за наявності документів (їх нотаріально засвідчених копій), що підтверджують родинні зв’язки, інвалідність;"

Також нагадую, що Закон вимагає від чоловіків у віці від 18 до 60 років пред'являти на кордоні військово-обліковий документ.

В РАЗІ ВІДМОВИ В ПЕРЕТИНІ КОРДОНУ, ОТРИМАЙТЕ НА ПУНКТІ ПРОПУСКУ ОФІЦІЙНУ ВІДМОВУ ТА ОСКАРЖУЙТЕ ЇЇ.

Це право у Вас є згідно Закону України "Про Державну прикордонну службу України".

Стаття 14. Порядок вiдмови у перетинаннi державного кордону iноземцям, особам без громадянства та громадянам України

1. Iноземцю або особi без громадянства, якi не вiдповiдають однiй чи кiльком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першiй, третiй статтi 8 цього Закону, а також громадянину України, якому вiдмовлено у пропуску через державний кордон при виїздi з України у зв'язку з вiдсутнiстю документiв, необхiдних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявнiстю однiєї з пiдстав для тимчасового обмеження його у правi виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України i в'їзду в Україну громадян України", вiдмовляється у перетинаннi державного кордону лише за обґрунтованим рiшенням уповноваженої службової особи пiдроздiлу охорони державного кордону iз зазначенням причин вiдмови. Уповноважена службова особа пiдроздiлу охорони державного кордону про прийняте рiшення доповiдає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рiшення набирає чинностi невiдкладно. Рiшення про вiдмову у перетинаннi державного кордону оформляється у двох примiрниках. Один примiрник рiшення про вiдмову у перетинаннi державного кордону видається особi, яка пiдтверджує своїм пiдписом на кожному примiрнику факт отримання такого рiшення. У разi вiдмови особи пiдписати рiшення про це складається акт.

2. Форма рiшення про вiдмову у перетинаннi державного кордону встановлюється спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону.

3. Особа, якiй вiдмовлено у перетинаннi державного кордону, має право оскаржити вiдповiдне рiшення згiдно iз Законом України "Про звернення громадян" або до суду. Оскарження зазначеного рiшення не зупиняє його дiї. Оскаржене рiшення може бути скасовано чи змiнено начальником органу охорони державного кордону або скасовано та визнано нечинним судом.

ххх

ЗВЕРНІТЬСЯ ДО НАЧАЛЬНИКУ ПРИКОРДОННОГО ЗАГОНУ.

Вимоги до звернень:

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про звернення громадян

від 2 жовтня 1996 року

(Витяг)

Стаття 5. Вимоги до звернення

Звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).

Особливою формою колективного звернення громадян до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування є електронна петиція, яка подається та розглядається в порядку, передбаченому статтею 23-1 цього Закону.

Звернення може бути усним чи письмовим.

Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв'язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Звернення про надання безоплатної правової допомоги розглядаються в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги.

ххх

ЗРАЗОК ОСКАРЖЕННЯ

НАЧАЛЬНИКУ __ ПРИКОРДОННОГО ЗАГОНУ

Державної прикордонної служби України

від___

(П.І.Б., громадянство, дата народження,

реквізити паспортного документу)

___

___

___

___

___

(адреса проживання)

Заява

Прошу Вас скасувати рішення від ___ року про відмову мені в перетині державного кордону.

Прошу Вас надати інформацію про можливе існування відносно мене тимчасового обмеження на право виїзду за межі України.

Додаток на ___ аркушах.

1. ___

(ксерокопія документа, який посвідчує особу)

2.

___ ___

(дата) (підпис)

В РАЗІ ВІДМОВИ НА ОСКАРЖЕННЯ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПОРЯДКУ ЗВЕРТАЙТЕСЬ ДО СУДУ ЗА ЗАХИСТОМ СВОЇХ ПРАВ.

2.

САМЕ ГОЛОВНЕ, ЩОБ ЦЕ БУВ НЕ ФІКТИВНИЙ ШЛЮБ.

Сімейний кодекс визначає шлюб як сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану (ч. 1 ст. 21 Сімейного кодексу України). Під ознаку "сімейний" підпадають союзи жінки і чоловіка, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Спільність проживання у виняткових випадках може бути відсутня, зокрема, у разі навчання, роботи, лікування, необхідністю догляду за батьками, дітьми та інших поважних причин (ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України).

Таким чином, обов'язковими ознаками шлюбу є: 1) визнання такого союзу державою, що здійснюється шляхом проведення державної реєстрації; 2) виникнення у подружжя внаслідок шлюбу взаємних прав та обов'язків; 3) добровільність шлюбу, тобто наявність взаємної вільної згоди жінки та чоловіка на укладення шлюбу; 4) досягнення чоловіком та жінкою, які вступають у шлюб, шлюбного віку; 5) різностатевість подружжя (одностатеві шлюби в Україні не визнаються).

Фіктивність шлюбу виникає у разі, якщо з переліку обов'язкових ознак шлюбу "випадає" намір створення сім'ї і набуття прав та обов'язків подружжя (ч. 2 ст. 40 Сімейного кодексу України). Тобто обидва з подружжя (за їх взаємною згодою та обізнаністю) або один з подружжя (у той час, коли інший з подружжя націлений на створення сім'ї) має намір на реєстрацію шлюбу, однак без мети створити повноцінну сім'ю в розумінні сімейного законодавства.

Фіктивний шлюб – це шлюб, який укладається без наміру створити справжні сімейні відносини, а з іншою, прихованою метою. Зазвичай такий шлюб укладається не заради спільного життя, взаємної підтримки та виховання дітей, а для досягнення певних користей, як-от: отримання громадянства, майнових вигод, соціальних пільг, чи ухилення від юридичної відповідальності.

Особливістю фіктивного шлюбу є те, що він не передбачає створення реальних сімейних відносин, хоча з юридичної точки зору може виглядати як справжній. Визнання шлюбу фіктивним вимагає доказів відсутності наміру створення сімейних відносин та наявності інших мотивів для його укладання.

Короткий огляд законодавства, яке регулює визнання шлюбів фіктивними:

Законодавство, що регулює визнання шлюбів фіктивними, базується на Сімейному кодексі України та інших нормативно-правових актах. Основні положення закону визначають шлюб як добровільний союз чоловіка та жінки, укладений з метою створення сім’ї, що має на увазі взаємну підтримку та виховання дітей.

• Сімейний кодекс України: Цей кодекс визначає правові основи сімейних відносин, включаючи умови та порядок укладання шлюбу. Фіктивний шлюб вважається порушенням цих умов.
• Цивільний процесуальний кодекс України: Визначає порядок розгляду справ у цивільних судах, в тому числі й справ про визнання шлюбів фіктивними.
• Закони та підзаконні акти: Можуть містити спеціальні норми, що стосуються фіктивних шлюбів, особливо у контексті міграційного законодавства, правил надання громадянства, соціального забезпечення тощо.

У разі підозри на фіктивність шлюбу, справа повинна бути ініційована в суді. Для визнання шлюбу фіктивним необхідно надання достатніх доказів, які б підтвердили відсутність наміру створення сімейних відносин. Таке визнання може мати юридичні наслідки для обох сторін, включаючи анулювання шлюбу та можливі адміністративні чи навіть кримінальні відповідальності.

Опис законодавчих вимог до визнання шлюбу фіктивним:

Для того, щоб шлюб був визнаний фіктивним у відповідності до законодавства України, необхідно довести декілька ключових аспектів:

• Відсутність наміру створити сім’ю: Центральним критерієм є доказ того, що обидві сторони або одна з них не мали наміру створювати реальні сімейні відносини на момент реєстрації шлюбу. Це може бути виявлено через свідчення, листування, або інші докази.
• Доказ інших мотивів укладання шлюбу: Необхідно встановити, що шлюб був укладений з метою отримання певних переваг, як-от міграційних переваг, фінансових вигод, соціальних пільг, або інших нематеріальних користей, а не для створення сімейних відносин.

Особливістю доказування у справах про визнання шлюбу недійсним у зв'язку з фіктивністю є те, що "намір створення сім'ї визначається стосовно речей неправового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім'ї тощо. Саме по речах неправового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу" (постанова Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 752/2337/16-ц).

• Судовий процес: Для ініціювання процесу визнання шлюбу фіктивним необхідно звернутися до суду. Процес може бути започаткований однією зі сторін шлюбу, прокурором або органом опіки та піклування.
• Надання доказів: В процесі розгляду справи суд вимагає надання доказів, що підтверджують фіктивність шлюбу. Це можуть бути письмові докази, свідчення свідків, експертні висновки, та інші докази, які мають юридичну силу.
• Рішення суду: Після розгляду всіх доказів суд приймає рішення про визнання шлюбу фіктивним або про відмову у задоволенні позову.

Варто зауважити, що визнання шлюбу фіктивним має юридичні наслідки, включаючи анулювання шлюбу та можливу відповідальність сторін за порушення законодавства.

Ознаки фіктивного шлюбу:

Фіктивний шлюб можна ідентифікувати за деякими характерними ознаками, які вказують на відсутність реальних сімейних відносин:

1. Відсутність спільного побуту: Однією з основних ознак фіктивного шлюбу є те, що подружжя не живе разом і не веде спільного господарства.
2. Відсутність емоційного зв’язку: Недостатній або відсутній емоційний зв’язок між партнерами, що може проявлятися в їхній поведінці, спілкуванні та відносинах одне до одного.
3. Відсутність спільних дітей або планів на їхнє народження: Хоча ця ознака не є вирішальною, відсутність спільних дітей або планів щодо їх мати може бути індикатором фіктивності шлюбу.
4. Фінансові та інші угоди між партнерами: Якщо є докази того, що шлюб був укладений за угодою, наприклад, за фінансову винагороду, це є сильним свідченням фіктивності.
5. Наявність окремих життів: Якщо партнери ведуть повністю окремі життя, мають різні кола спілкування, не проводять час разом, це може свідчити про фіктивність шлюбу.
6. Відсутність доказів спільного життя: Наприклад, відсутність спільних фотографій, спільних рахунків, спільного майна тощо.
7. Швидкість укладення шлюбу: Часто фіктивні шлюби укладаються несподівано швидко, без достатнього часу для пізнання один одного.

Важливо розуміти, що жодна з цих ознак окремо не може бути вирішальною у визнанні шлюбу фіктивним. Для такого визнання необхідно всебічне розглядання всіх обставин справи.

Які докази потрібно зібрати, щоб визнати шлюб фіктивним:

Для того, щоб суд міг визнати шлюб фіктивним, необхідно зібрати комплекс доказів, які підтверджують відсутність реальних сімейних відносин і наявність інших мотивів укладення шлюбу. Ось деякі з них:

1. Свідчення свідків: Важливими можуть бути свідчення родичів, друзів, сусідів або колег, які можуть підтвердити відсутність спільного побуту, емоційного зв’язку, або інших аспектів реальних сімейних відносин.
2. Письмові докази: Листування, електронні повідомлення або інші документи, що можуть свідчити про відсутність наміру створити сім’ю або про наявність угоди про укладення шлюбу з певною метою.
3. Фінансові документи: Докази фінансових угод між партнерами, включаючи перекази грошей, спільні чи окремі рахунки, що можуть вказувати на фіктивність шлюбу.
4. Докази окремого проживання: Документи, які підтверджують, що партнери проживають окремо, наприклад, різні домашні адреси, окремі договори оренди, тощо.
5. Відсутність спільних дітей або планів на їхнє народження: Хоча це не є вирішальним доказом, відсутність спільних дітей чи планів щодо їх може слугувати додатковим аргументом.
6. Фотографії та інші особисті документи: Відсутність спільних фотографій, відео та інших доказів спільного дозвілля та життя.
7. Експертні висновки: У деяких випадках можуть бути використані висновки психологів або інших експертів щодо природи відносин між партнерами.

Важливо пам’ятати, що кожен випадок є унікальним, і підбір доказів залежить від конкретних обставин справи. Судове рішення буде базуватися на сукупності всіх наданих доказів.

Звинувачення у фіктивності шлюбних стосунків – це серйозна ситуація, яка вимагає грамотного підходу. Важливо відразу зробити такі кроки:

• Зібрати докази реальності стосунків. Це можуть бути спільні фотографії, договір оренди житла, документи про спільні фінансові зобов’язання.
• Звернутися по юридичну допомогу. Кваліфікований адвокат із сімейного права допоможе вибудувати стратегію захисту і довести законність вашого шлюбу.
• Підготувати свідоцтва свідків. Друзі та родичі можуть підтвердити, що ви дійсно ведете спільне життя.

Судові розгляди в таких справах вимагають серйозної підготовки і детального вивчення доказової бази.

Висновок:

Визнання шлюбу фіктивним є важливим аспектом правового регулювання сімейних відносин, оскільки воно захищає автентичність та щирість сімейного інституту. Шлюб, укладений без наміру створювати реальні сімейні відносини та з іншими прихованими мотивами, не тільки порушує законодавчі норми, але й може мати негативні соціальні наслідки.

Процес визнання шлюбу фіктивним вимагає ретельного збору та аналізу доказів, що включають свідчення, документи, та інші докази, які підтверджують відсутність наміру створити сім’ю та наявність інших мотивів для укладення шлюбу. Судова система відіграє ключову роль у цьому процесі, забезпечуючи справедливий та об’єктивний розгляд кожного випадку.

Важливо підкреслити, що кожен випадок фіктивного шлюбу є унікальним, і висновки повинні базуватися на всебічному аналізі конкретних обставин. Визнання шлюбу фіктивним має серйозні юридичні наслідки для обох сторін, тому таке рішення має бути добре обґрунтованим та заснованим на надійних доказах.

---

Те, що шлюб фіктивний, довести складно. Оскільки законодавство не передбачає відповідальності через сам факт одруження, коли один з партнерів значно старший за іншого або дружина має інвалідність і потребує догляду.

В українському законодавстві немає як такого обмеження через різницю у віці чи ще щось. Такого немає. Як правило, виникає велика підозра, коли такі особи одразу перетинають кордон. Дуже часто так діють організовані групи, які шукають таких “клієнтів”, які вже мають відпрацьовані схеми, які одразу залучають працівників РАЦСу, одразу максимально швидко розлучаються і шукають наступного “клієнта” за винагороду.

Коли у прикордонників виникає підозра, що чоловік призовного віку планує перетнути кордон не зовсім законно, про ситуацію повідомляють правоохоронців.

Як саме прикордонники вираховують фіктивність шлюбу – це комплекс заходів. Звертається увага на дати укладання шлюбів, на поведінку людей, задаються відповідні запитання про спільний побут. Є випадки, коли під час бесіди жінка може зізнатися про мету шлюбу. Зізнаються і чоловіки, але це рідше.

Якщо ніхто з подружжя не зізнається в фіктивності шлюбу, то вкрай складно довести, що він є несправжнім. Але якщо це з’ясовують, то фігурантам такої афери загрожує кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі від 3 до 5 років.